Організація бухгалтерського обліку виробничих запасів
Теоретичні засади запасів як елементу оборотних активів підприємства: поняття та класифікація, їх визнання та оцінка. Огляд нормативно-законодавчої бази з обліку руху виробничих та матеріальних запасів, характеристика первинного обліку операцій з ними.
| Рубрика | Бухгалтерский учет и аудит |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 27.09.2010 |
| Размер файла | 46,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1 Запаси як елемент оборотних активів
1.1 Поняття та класифікація запасів
1.2 Визнання та оцінка запасів
Розділ 2 Організація бухгалтерського обліку виробничих запасів
2.1 Огляд нормативно-законодавчої бази з обліку виробничих запасів
2.2 Первинний облік операцій з виробничими запасами
2.3 Облік руху матеріальних запасів
Висновки
Список використаних джерел
ВСТУП
Вимогою, що необхідна для виконання планів по виробництву продукції, зниження її собівартості, підвищення прибутку, рентабельності являється повне і своєчасне забезпечення підприємства сировиною і матеріалами необхідного асортименту і якості. Специфічною особливістю виробничих запасів є те, що вони в процесі виробництва повністю використовуються, при чому для кожного нового циклу виробництва необхідне їх повне поновлення. Це зобов'язує підприємство чітко слідкувати за рухом і обліком виробничих запасів, за своєчасною їх закупкою по мінімальній ціні.
Все це актуально для всіх галузей виробництва, оскільки ціни на сировину, що використовується для виробництва кондитерських виробів, підлягають коливанням. В період підвищення цін на окремі види сировини це приводить до підвищення собівартості продукції, а й, послідовно, до підвищення ціни на готові вироби, зниження попиту, зменшення прибутку підприємства. Вище названі проблеми підкреслюють, що питанням обліку матеріальних витрат повинно приділятися максимум уваги.
Облік матеріалів у виробництві є одним з найбільш трудомістких видів обліку. Це пов'язано, як з великою кількістю необхідної для його правильної організації первинної документації, так і з тим, що вести облік потрібно і у грошовому і в натуральному вираженні. При цьому такий облік ведеться не тільки в бухгалтерії підприємства, а й у матеріально відповідальних осіб у місцях збереження матеріалів.
Для забезпечення безперебійної роботи виробництва на складах підприємства завжди повинні бути виробничі запаси в межах норм, передбачених потребою підприємства. У складських приміщеннях підприємства здійснюються операції по одержанню матеріалів від постачальників, з виробництва та інше, а також відпуск матеріалів у виробництво. Бухгалтерський облік повинен забезпечити контроль за залишками, надходженням і витратами виробничих запасів на складі, що є найважливішою умовою збереження власності підприємства.
Щоб забезпечити безперебійний виробничий процес і реалізацію продукції, виробничі запаси повинні закуповуватися і витрачатися раціонально. Найважливішими умовами для досягнення цього є обґрунтовані розрахунки потреб, установлення постійних договірних відносин з постачальниками і виконання ними своїх зобов'язань. Крім того, такими причинами можуть бути недоліки в організації виробництва: неритмічність випуску продукції, невиконання плану освоєння нових її видів, зміна асортименту продукції, недоліки в організації її збуту, недоліки нормування запасів і їхнього обліку. Тому аналізу ефективності використання матеріальних запасів повинна приділятись велика увага.
Предметом дослідження даної курсової роботи є облік запасів.
Об'єктом дослідження виступає господарська діяльність з надання послуг ВАТ «Теплокомуненерго».
Мета роботи - вивчення організації бухгалтерського обліку руху запасів.
Для досягнення цієї мети нами поставлені такі задачі:
- розглянути економічну сутність обліку запасів;
- систематизувати нормативно-правову базу, що регулює питання діяльності підприємства і організацію бухгалтерського обліку операцій, пов'язаних з матеріальними ресурсами;
- вивчити організацію бухгалтерського обліку і систематизувати потоки документів по операціях з сировиною і матеріалами.
РОЗДІЛ 1 ЗАПАСИ ЯК ЕЛЕМЕНТ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ
1.1 Поняття та класифікація запасів
Запаси, звичайно, є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства, вони займають особливе місце в складі майна і домінуючі позиції в структурі витрат підприємств різних сфер діяльності, не є виключенням і промисловість.
Запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що протягом року чи одного операційного циклу можуть бути перетворені в грошові кошти. Матеріали, як і інші запаси, визнаються активом у тому випадку, якщо існує можливість одержання в майбутньому економічних вигод, пов'язаних з їх використанням, і їхня вартість може бути вірогідно оцінена.
Під запасами розуміють активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності, перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
Виробничі запаси - придбані чи самостійно виготовлені запаси, що підлягають подальшій переробці на підприємстві. У процесі виробництва виробничі запаси використовуються неоднаково.
В залежності від того, яку роль відіграють різноманітні запаси у виробничому процесі, вони поділяються на такі групи:
- сировина й матеріали;
- купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби;
- паливо;
- тара й тарні матеріали;
- будівельні матеріали;
- запасні частини;
- тварини на вирощуванні на відгодівлі;
- матеріали сільськогосподарського призначення;
- малоцінні та швидкозношувані предмети,
- готова продукція,
- товари,
- напівфабрикати тощо.
Першим етапом у визначенні номенклатури необхідних підприємству матеріально-технічних ресурсів є їх класифікація. Розрізняють економічну і технічну класифікацію. В основу економічної класифікації покладено значення матеріальних ресурсів для процесу виробництва і їх роль в цьому процесі. Одні матеріали є основою для виготовлення продукції підприємства, інші - призначені для надання продукції відповідних властивостей, треті - сприяють процесові виробництва. Причому ті матеріали, які створюють основу продукції на одному підприємстві, на інших - можуть використовуватися як матеріали, що сприяють процесу виробництва або змінюють властивості продукції, що виготовляється. Тому дуже важливо розробити класифікацію і групування матеріалів для кожного конкретного підприємства. Слід зазначити, що правильне групування матеріалів є важливою умовою організації обліку матеріально-технічних ресурсів на виробництві.
За призначенням і роллю в процесі виробництва матеріали діляться на такі групи:
1) Сировина і матеріали.
До них відносять предмети праці, які беруть участь у виробничому процесі, входять до складу продукції, що виготовляється або є необхідними компонентами при її виготовленні, повністю споживаються виробництвом або міняють свою первісну форму.
2) Допоміжні матеріали.
До цієї групи відносять матеріали, які приєднуються до основних матеріалів, щоб надати їх визначених властивостей або якостей (барвники для фарбування машин і механізмів і т. д.), або ті, які необхідні для обслуговування виробництва (мастильні і обтиральні матеріали), і для господарських потреб.
3) Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби.
До цієї групи відносять купівельні напівфабрикати, або готові комплектуючі вироби, що придбані для комплектування продукції, яка виробляється підприємством (включаючи будівельні конструкції і вироби - дерев'яні, залізобетонні або металеві).
4) Паливо.
Цей вид матеріалів може використовуватися для технологічних потреб, для енергетичних потреб, або для господарських потреб.
5) Тара і тарні матеріали.
До цієї групи відносять предмети, призначені для пакування продукції, а також матеріали і деталі, які використовуються для виготовлення тари та її ремонту (крім інвентарної тари).
6) Будівельні матеріали.
До них відносять будівельні матеріали, конструкції і деталі для будівництва, обладнання і комплектуючі вироби, які належать до монтажу і інші матеріальні цінності, необхідні для використання будівельно-монтажних робіт, виготовлення будівельних деталей і конструкцій.
7) Запасні частини та обладнання. До них відносять запасні частини машин, обладнання, транспортних засобів, призначені для виконання ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту.
8) Матеріали сільськогосподарського призначення.
До цієї групи відносять мінеральні добрива, отрутохімікати для боротьби з шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур, біопрепарати, медикаменти, хімікати, що використовуються для боротьби з хворобами сільськогосподарських тварин.
До матеріалів сільськогосподарського призначення відносять саджанці, насіння і корми (покупні і власного вирощування, що використовуються для висаджування, посіву та відгодівлі тварин безпосередньо в господарстві.
9) Малоцінні та швидкозношувані предмети.
До цієї групи відносять інструменти, інвентар виробничого і господарського призначення, засоби з техніки безпеки, тощо, які використовуються менше одного року, або операційного циклу, якщо він перевищує рік.
10) На сільськогосподарських підприємствах до виробничих запасів відносять тварини на вирощуванні та відгодівлі. До цієї групи відносять молодняк тварин і тварини на відгодівлі, птиці, звірів, кролів, сімей бджіл, а також доросла худоба, що вибракована з основного стада, закуплена у населення для реалізації.
Для планування потреби в матеріалах і організації складського господарства розробляють номенклатуру матеріально-технічних ресурсів, що необхідні для безперебійного функціонування підприємства.
Номенклатура - це перелік матеріалів, згрупованих за характерними для них ознаками із зазначенням одиниці виміру.
Основою побудови номенклатури матеріалів є класифікація за технічними ознаками. Залежно від технічних ознак матеріали класифікують на групи, підгрупи, за найменуванням, типом, маркою, сортом, розміром і т. ін. За кожною назвою, сортом, розміром матеріалів закріплюється відповідний шифр, що записується у всіх первісних документах, які відображають операції з рухом цих матеріалів. В номенклатурному переліку крім назви матеріалу дається його технічна характеристика: марка, сорт, номер державного стандарту або технічних умов, одиниця виміру. Якщо в номенклатурному переліку записується ціна матеріалу, то такий перелік називають номенклатурою-цінником.
Наявність на підприємстві номенклатури-цінника сприяє підвищенню якості обліку запасів і їх руху, запобігає випадкам пересортиці (тобто помилковому запису операції по одному найменуванню матеріалів замість іншого) і є обов'язковою умовою впровадження автоматизованої обробки інформації з обліку наявності, надходження і витрачання запасів матеріалів.
Безпосередньо до виробничих запасів відносяться: сировина й матеріали; купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби; паливо; тара й тарні матеріали; будівельні матеріали; матеріали, передані в переробку; запасні частини; матеріали сільськогосподарського призначення; інші матеріали.
Однією з найважливіших умовою правильної організації обліку матеріалів є попередня розробка норм запасу матеріалів по кожнім номенклатурному номеру і норм витрат шкірного виду матеріалів на кожен вид виробленої продукції, тому що це необхідно для контролю за станом матеріалів на складах підприємства в межах потреб, а також за правильним їхнім використанням у виробництві.
Таким чином, необхідною умовою правильної організації обліку виробничих запасів є правильна організація складського господарства, наявність інструкцій з обліку матеріалів, правильне угруповання (класифікація) матеріалів, розробка номенклатури матеріалів, розробка норм запасу, витрати матеріалів.
1.2 Визнання та оцінка запасів
Запаси визнаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, і їх вартість може бути достовірно визначена.
Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).
Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:
- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;
- суми ввізного мита;
- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;
- транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів).
Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць.
Інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.
Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».
Первісною вартістю запасів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.
Первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість.
Первісна вартість одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду.
Первісною вартістю запасів, що придбані в обмін на неподібні запаси, визнається справедлива вартість отриманих запасів.
Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені):
- понаднормові втрати і нестачі запасів;
- проценти за користування позиками;
- витрати на збут;
- загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.
При надходженні запасів на підприємство їхня первісна оцінка формується таким методом (табл. 1.1).
Таблиця 1.1 - Оцінка запасів при надходженні
|
№пп |
Джерела надходження |
Початкова вартість |
|
|
1 |
Придбання за плату |
Усі витрати, пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях, у т.ч. затрати на: придбання, включаючи націнки постачальників; відсотки за придбання у кредит, наданий постачальниками; комісійні винагороди; послуги товарних бірж митні збори і мито; транспортування, послуги сторонніх організацій на зберігання, доставку та ін.; пошук запасів, у т.ч. інформаційні, посередницькі, інші; затрати на заготівлю навантажно-розвантажувальні роботи; страхування; прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати підприємства на доробку і підвищення якості технічних характеристик запасів |
|
|
2 |
Виробництво запасів |
Собівартість їх виробництва, яка визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» |
|
|
3 |
Внесок до статутного капіталу |
Узгоджена засновниками (учасниками) справедлива вартість |
|
|
4 |
Одержання безоплатно |
Справедлива вартість |
|
|
5 |
Обмін на подібні запаси |
Балансова вартість переданих запасів (якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то початковою вартістю одержаних запасів є їх справедлива вартість) |
|
|
6 |
Обмін на неподібні запаси |
Справедлива вартість переданих запасів, збільшена (зменшена) на суму грошових коштів або їх еквівалентів, яка була передана (одержана) в процес обміну |
Коливання попиту та пропозиції, а також вплив інфляції призводять до значної відмінності між обліковою і ринковою вартістю запасів. Для приведення облікових цін у відповідність з ринковими цінами потрібно реально оцінювати запаси на дату балансу.
Згідно із Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок - первинною або чистою вартістю реалізації.
Чиста вартість реалізації запасів - це очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва і реалізацію.
Запаси повинні відображатися за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилася або вони зіпсовані, застаріли або іншим чином втратили первинно очікувану економічну вигоду. У Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» передбачено, що сума, на яку первинна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, списується на витрати звітного періоду. Суми нестач і втрат від псування цінностей до прийняття рішення про конкретних винуватців відображаються на позабалансових рахунках. Після встановлення осіб, які повинні відшкодувати втрати, сума, що підлягає відшкодуванню, зараховується до складу дебіторської заборгованості (чи інших активів) і доходу звітного періоду.
Перед оцінкою запасів на дату балансу проводиться інвентаризація.
Уцінка запасів оформлюється Описом - актом, після затвердження якого керівником, в бухгалтерському обліку на суму уцінки робиться відповідний запис.
Можлива ситуація, коли чиста вартість реалізації тих запасів, які раніше були уцінені та є активами, на дату балансу збільшується. Тоді на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше суми попереднього зменшення, сторнується запис про попереднє зменшення вартості цих запасів.
Таким чином, відповідно до принципів обачності та історичної собівартості змінився порядок переоцінки запасів: дооцінювати можна лише раніше уцінені запаси, причому в результаті такої переоцінки вартість активів не повинна перевищувати їх первинної (історичної) вартості.
Оцінка вибуття запасів. В умовах ринкової економіки ціни на матеріальні ресурси часто змінюються під впливом факторів попиту та пропозиції. Підприємство одержує цінності протягом звітного періоду багато разів по різних договірних цінах. Стоїть питання оцінки витрачених запасів і їхнього залишку на кінець звітного періоду..
Метод оцінки запасів при їх вибутті підприємство вибирає самостійно. При цьому для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, які мають однакове призначення й однакові умови використання, застосовується тільки один із запропонованих методів. При відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з методів:
При відпустці запасів у виробництво, продажу й іншому вибуттю згідно п. 16 П(С)БО-9 їхня оцінка здійснюється по одному з наступних методів:
1) ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
2) середньозваженої собівартості;
3) собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
4) нормативних витрат;
5) ціни продажу.
Метод визначення вартості вибуття запасів за ідентифікованою собівартістю застосовується при визначенні вартості відпущених запасів або наданих послуг, які виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запасів, що не є взаємозамінними. Затрати за цим методом відповідають витрачанню одиниць запасів.
Перевагами методу є рух вартості запасів повністю співпадає з їх фізичним рухом, створюються передумови для свідомого керівництва прибутком від реалізації фізично однакових запасів.
Недолік полягає в трудомісткості обліку руху конкретних одиниць, особливо при широкій номенклатурі та великій кількості однакових запасів.
Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів. Оцінка кожної операції з вибуття запасів може здійснюватись за середньозваженою собівартістю діленням сумарної вартості таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції.
Перевагами методу є: собівартість запасів, що вибули, визначають один раз - в кінці звітного місяця, тому цей спосіб менш трудомісткий із всіх, спосіб врахований при побудові регістрів журнально-ордерної форми, дозволяє врахувати всі ціни придбання запасів на протязі звітного місяця.
Недолік полягає в тому, що собівартість запасів, що вибули залежить від коливання цін в кінці місяця.
Оцінка за методом ФІФО означає, що запаси, придбані або виготовлені першими, витрачаються також першими. Тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво, оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.
Перевагами цього методу є те, що в умовах інфляції оцінка запасів в балансі максимально наближена до реальної вартості; вартісний рух запасів відображає їх фізичне переміщення; взаємопов'язані доходи і видатки запасів, що реалізуються дозволяє запобігти збитків при зберіганні та використанні запасів, що швидко псуються; створює умови для свідомого регулювання розміру прибутку.
Недолік: в умовах інфляції в собівартість запасі, що вибули, закладені найнижчі ціни, тому прибуток безпідставно завищений.
Метод оцінки вибуття запасів за нормативними витратами застосовується на підприємствах обробних галузей промисловості, які здійснюють масове і серійне виробництво продукції з великою кількістю деталей і вузлів. Суть цієї оцінки полягає в застосуванні норм затрат на одиницю продукції, які встановлені підприємством з урахуванням рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей, діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних необхідно регулярно в нормативній базі перевіряти і переглядати норми як затрат, так і цін.
Переваги: дозволяє аналізувати, контролювати та регулювати операції по вибуттю запасів, в повному обсязі створює інформаційну базу для керуючої системи.
Недолік: при низької якості нормативних розрахунків лише ускладнює облік та підвищує трудомісткість.
Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки.
Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари.
Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торговельної націнки.
Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів
На даному підприємстві визначено, що вартість запасів основного виробництва, житлово-ремонтно-експлуатаційної дільниці обліковується за цінами придбання.
Вартість запасів, використаних непромисловою сферою, відносять на витрати цих структурних підрозділів на дату видачі з комор підприємства.
Оцінка вибуття запасів у громадському харчуванні при відпуску з комори у виробництво та в буфети здійснюється за методом ідентифікованої собівартості.
Облік вибуття запасів у буфетах здійснюється за цінами продажу.
Облік вибуття напівфабрикатів здійснюється за методом ідентифікованої собівартості виробництва.
Не виключається одночасне застосування відразу декількох методів оцінки лише з одним обмеженням: для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення й однакові умови використання, застосовується тільки один із приведених методів. Тобто, припустима ситуація, коли в обліку підприємства різні запаси будуть оцінюватися по-різному, якщо їсти можливість підтвердити розходження в умовах їхнього використання.
У наказі про облікову політику підприємства на ВАТ «Теплокоменерго» вказується:
1) одиницею бухгалтерського обліку запасів є їхнє найменування;
2) первісну вартість запасів, придбаних за плату, визначати по собівартості запасів згідно ПБО-9 «Запаси»;
3) первісну вартість запасів, виготовлених власними силами підприємства визначати згідно ПБО-16 «Витрати»;
4) запаси відбивати в бухгалтерському обліку по найменшій із двох оцінок: первісної чи вартості чистої вартості реалізації згідно ПБО-9 «Запаси».
Запаси, що не приносять підприємству економічних вигод у майбутньому, вважати не ліквідними і списувати в бухгалтерському обліку, а при складанні фінансової звітності згідно ПБО-9 «Запаси» не відображувати в балансі, а враховувати на забалансовому рахунку 07.
РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ
2.1 Огляд нормативно-законодавчої бази з обліку виробничих запасів
Огляд нормативної бази яка регламентує питання обліку запасів на підприємстві наведено в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1 - Основні нормативні документи що регламентують облік і аналіз виробничих запасів
|
Назва нормативного акту, ким і коли затверджений |
Що регламентує |
|
|
Закон України «Про податок на додану вартість» від 3.04.97 №168/97-ВР зі змінами і доповненнями. |
Законом визначені об'єкт оподаткування, платники податку, ставка податку, а також виникнення податкового зобов'язання та права на податковий кредит. Об'єктом оподаткування є операції з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, ввезення (пересилання) товарів (робіт, послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України. Згідно цього закону постачальник (продавець) представляє підприємству - покупцю податкову накладну, де вказується ціна матеріалів, ставка та сума ПДВ, загальна сума, яка підлягає сплаті постачальнику. |
|
|
Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 №283/97-ВР зі змінами і доповненнями. |
Законом визначений склад валових доходів та валових витрат підприємства, що відносяться до валових витрат, як сума будь-яких витрат у грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються чи виробляються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, а також сума будь-яких витрат (у тому числі на придбання товарів, сировини, матеріалів...), сплачених (нарахованих) підприємством у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Згідно з вимогами закону придбані цінності підлягають зарахуванню на баланс, а їх вартість входить до складу валових витрат. Законом передбачено (п.5.9), що для коригування валових витрат платнику необхідно вести облік приросту (убутку) балансової вартості цінностей на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. |
|
|
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХІV. |
Цей закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Законом визначені основні принципи бухгалтерського обліку, засади його державного регулювання, питання організації бухгалтерського обліку, проведення інвентаризації активів, зобов'язань, оприлюднення фінансової звітності; вимоги до первинних облікових документів та регістрів бухгалтерського обліку. |
|
|
Постанова КМУ «Про затвердження порядку подання фінансової звітності» від 28.02.2000 №419. |
Постановою визначено кому подається фінансова звітність, строки подання, випадки проведення обов'язкової інвентаризації активів, зобов'язань. |
|
|
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом МФУ від 31.03.99 №87, зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 21.06.99 за №391/3684. |
Положенням визначаються мета, склад та принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання її елементів. Це положення дає визначення активів. Активи -ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вихід в майбутньому. |
|
|
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затверджене наказом МФУ від 31.03.99 №87 зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 21.06.99 за №396/3689 зі змінами і доповненнями. |
Положенням визначаються склад, зміст і форма Балансу та загальні вимоги до розкриття його статей. В стандарті визначено, що всі запаси підприємства відображаються в статті «Виробничі запаси». В ній зазначається вартість запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для використання в ході нормального операційного циклу. |
|
|
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затверджене наказом МФУ від 31.03.99 №87 зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 21.06.99 за №397/3690 зі змінами і доповненнями, внесеними наказом МФУ від 24.02.2000 №37, від 14.06.2000 №131. |
Положенням визначаються зміст і форма Звіту про фінансові результати та загальні вимоги до розкриття його статей. В статті «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» показується виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) або собівартість реалізованих товарів. Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) визначається згідно з Положенням (стандартам) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», 16 «Витрати». |
|
|
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок та зміни в фінансових звітах», затверджене наказом МФУ від 28.05.99 №137 зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 21.06.99 за №392/3685. |
Положенням визначається порядок виправлення помилок, внесення та розкриття інших змін в звітності. |
|
|
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом МФУ від 20.10.99 №246 зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 02.11.99 за №751/4044 зі змінами і доповненнями. |
Положенням визначаються методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси та її розкриття в фінансовій звітності. Положення дає визначення запасів, умови, за яких запаси визнаються активами, визначає первісну оцінку запасів залежно від джерел надходження на підприємство, оцінку запасів на дату балансу, оцінку запасів при відпуску їх у виробництво, продажу та іншому вибутті. |
|
|
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом МФУ від 31.12.99 №318 зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 за №27/4248 зі змінами і доповненнями. |
Положення визначає методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у звітності. Положенням визначається собівартість виробництва запасів, які виготовляються власними силами підприємства. Вона складається з сум прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, інших прямих витрат та загальновиробничих витрат. |
|
|
Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків і інших статей балансу, затверджена наказом МФУ від 11.08.94 №69. |
Інструкцією передбачені основні задачі інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і інших статей балансу, порядок проведення інвентаризації, випадки обов'язкового проведення інвентаризації, порядок оформлення її результатів, регулювання інвентаризаційних різниць. |
|
|
Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджена наказом МФУ від 16.05.96 №99. |
Інструкцією передбачений порядок реєстрації і видачі довіреностей, які видаються матеріально відповідальній особі на отримання матеріалів у постачальника чи транспортної організації. Викладені основні вимоги до оформлення довіреностей. |
|
|
Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом МФУ від 30.11.99 №291, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21.12.99 за №893/4186. |
Інструкцією встановлено призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальненню інформації про наявність та рух активів, капіталу, зобов'язань і фактах фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій. Інструкція направлене на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках. |
2.2 Первинний облік операцій з виробничими запасами
Облік матеріальних цінностей є одним з найбільш трудомістких розділів облікової роботи на підприємстві. Облік товарно-матеріальних цінностей на складі ВАТ «Облтеплокомуненерго» організовується і ведеться під керівництвом головного бухгалтера підприємства. З метою забезпечення правильної і раціональної організації обліку матеріалів на підприємстві: здійснено такі заходи:
1) Встановлено певних осіб, відповідальних за приймання і відпуск матеріальних цінностей (завідуючих складами, комірників, експедиторів і інших), за правильне і своєчасне оформлення цих операцій, а також за збереженість довірених їм матеріальних цінностей; заключити з ними в установленому порядку письмові договори про матеріальну відповідальність.
2) визначено перелік посадових осіб, яким надано право підпису документів на одержання і відпуск зі складу матеріалів, а також на видачу дозволу на вивіз з підприємства матеріальних цінностей.
3) встановлено чітку систему документообороту і суворий порядок оформлення операцій руху матеріальних цінностей;
4) проводяться в установленому порядку інвентаризації, а також контрольні вибіркові перевірки залишків матеріалів і своєчасно відображати в бухгалтерському обліку результати цих інвентаризацій і перевірок.
5) розроблено і постійно уточняються норми зберігання запасів, відпуску і витрати матеріалів.
Порядок оформлення операцій з надходження матеріальних цінностей і застосовувана при цьому форма первинної облікової документації залежить від видів матеріалів і джерел їх надходження.
Таблиця 2.2 - Перелік форм первинних документів з обліку виробничих запасів
|
№форми |
Назва форми |
|
|
М-1 |
Журнал обліку вантажів, що надійшли |
|
|
М-2 |
Доручення |
|
|
М-2а |
Акт списання бланків доручень |
|
|
М-3 |
Журнал реєстрації доручень |
|
|
М-4 |
Прибутковий ордер |
|
|
М-7 |
Акт про приймання матеріалів |
|
|
М-8 |
Лімітне - забірна картка (на одне найменування матеріалу та багаторазовий відпуск) |
|
|
М-9 |
Лімітне - забірна картка (для багаторазового відпуску 2-5 найменувань матеріалів) |
|
|
М-10 |
Акт - вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів |
|
|
М-11 |
Накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів |
|
|
М-12 |
Картка складського обліку матеріалів |
|
|
М-13 |
Реєстр приймання-здачі документів |
|
|
М-14 |
Відомість обліку залишків матеріалів на складі |
|
|
М-15 |
Акт про приймання устаткування |
|
|
М-15а |
Акт приймання-передачі устаткування до монтажу |
|
|
М-16 |
Матеріальний ярлик |
|
|
М.17 |
Акт про виявлені дефекти устаткування |
|
|
М-18 |
Сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку матеріалів від встановлених норм запасу |
|
|
М-19 |
Матеріальний звіт |
|
|
М-20 |
Накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей (бланк суворої звітності) |
|
|
М-21 |
Інвентаризаційний опис |
|
|
М-22 |
Акт на списання матеріалів відкритого зберігання |
|
|
М-23 |
Акт про витрату давальницьких матеріалів |
|
|
М-26 |
Картка обліку устаткування для встановлення |
|
|
М-28 |
Лімітне - забірна картка (для будівельних організацій) |
|
|
М-28а |
Лімітне - забірна картка |
Матеріальні цінності при надходженні від постачальників супроводжуються рахунками-фактурами, вимогами-дорученнями, товарно-транспортними накладними і іншими документами, в яких вказується кількість вантажу, що надійшов, постачальник і порядок оплати.
Всі операції, пов'язані з надходженням, переміщенням і відпуском матеріальних цінностей, на підприємстві оформлюються первинними документами, форми яких затверджені наказом Міністерства статистики України від 21 червня 1996 року №193 (далі наказ №193). До вказаних типових форм належать форми наведені в таблиці 2.2.
Матеріальні цінності, які необхідні підприємству для виробничо-господарської діяльності можуть надходити різними шляхами централізовано, безпосередньо від постачальників, децентралізовано з оптових баз або дрібнооптових складів, через фірми-посередники, завдяки попередній заготівлі сільськогосподарської сировини у виробників (колективних або приватних господарствах). Матеріали можуть бути виготовлені на допоміжних виробництвах, або одержані в результаті обміну на подібні або неподібні активи з інших підприємств.
Основними типовими документами, якими оформляється находження матеріалів є накладні, товарно-транспортні накладні, приходні ордери, акти про прийняття матеріалів, тощо.
Для отримання матеріалів від постачальника або у транспортної організації матеріально-відповідальній особі (експедитору) виписується доручення. Важливим документом обліку операцій з надходження матеріалів є облік доручень. Доручення на одержання матеріальних цінностей видаються тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Доручення підписується керівником підприємства і головним бухгалтером чи їх замісниками, чи особами, які на це уповноважені керівником підприємства. Видаються доручення матеріально-відповідальним особам під розписку в журналі спеціальної форми, в якому доручення реєструються. Строк дії доручення установлюється в залежності від можливостей отримання матеріальних ресурсів, але не більше ніж на 10 днів. Особа, якій було видано доручення, зобов'язана не пізніше наступного дня після отримання цінностей подати до бухгалтерії документи про виконання завдання, здачу на склад матеріальних цінностей, або передачу інший матеріально-відповідальній особі, яка на це уповноважена.
Надходження матеріально-технічних ресурсів на підприємствах контролює відділ постачання, який слідить за дотриманням графіків надходження вантажів, виконанням договорів постачальниками, пред'являє їм і транспортним організаціям претензії при виявлені нестач, відхилень у якості продукції або затримці вантажів.
Якщо при прийнятті матеріальних цінностей виявлена нестача або якісні відхилення, а також у випадках надходження матеріалів без супроводжувальних документів постачальника складається акт про приймання матеріалів. Для цього керівник підприємства призначає комісію у складі якої обов'язково повинен прийняти участь представник постачальника, або представник незалежної організації, завідуючий складом, представник відділу постачання. Очолювати таку комісію повинен керівник підприємства, його замісник або довірена особа.
Акт про приймання матеріалів складається в двох примірниках. Один передається в бухгалтерію для відображення надходження матеріальних цінностей на рахунках бухгалтерського обліку, другий - відділу постачання для пред'явлення претензії постачальнику про надходження вантажів без документів.
Складання цього документа виключає необхідність в заповненні прибуткового ордера. Прибуткові документи повинні оформлятися в день надходження матеріалів. Але якщо представник постачальника, присутність якого є обов'язковою в даному випадку, не може прибути в день прийняття матеріалів, або матеріальні цінності потребують довготривалих лабораторних досліджень, то такі цінності приймаються на тимчасове відповідальне зберігання. Такі матеріали реєструють і в спеціальній книзі. Видавати такі матеріали до отримання результатів аналізів і прийняття не дозволяється, прибуткові ордери на них не виписуються.
Матеріали можуть надходити на склади з власного основного або допоміжного виробництв. Крім цього виробництва можуть повертати на склади зайві або надлишкові матеріали, потреби яких в даний час немає. Здавати відходи виробництва, браковану продукцію, матеріали, запчастини, одержані від ліквідації основних засобів, малоцінних та швидкозношувальних предметів. Такі матеріальні цінності оприбутковують на складі накладною, яку виписує виробництво або цех, що здає ці цінності. Накладна виписується в двох примірниках: один - видається складу (цеху, виробництву), що приймає цінності, другий - цеху, виробництву (складу), що здає цінності. Якщо матеріали, що повертаються на склад, були видані за лімітно-забірною карткою, то накладна на повернення не виписується, оскільки таке повернення записується в самій карті, в якій передбачено такий облік.
Документальне оформлення надходження і видачі матеріальних цінностей на підприємствах регламентується Наказом Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку сировини і матеріалів» від 21.06.96 р. №193.
Аналітичний облік виробничих запасів матеріалів будується за найменуваннями, номенклатурними номерами або однорідними групами. Числове позначення номенклатурного номера визначається на основі класифікатора (номеклатури-цінника). Кодування матеріалів проводиться за змішаною порядково-серійною системою з використанням десятизначних кодів. Перші дві цифри показують код рахунку, третя - код субрахунку, всі інші цифри записуються в такій послідовності: група, підгрупа, профіль, марка, сорт, розмір.
Основою аналітичного обліку матеріалів при застосуванні оперативно-бухгалтерського методу обліку є картки складського обліку, які відкриваються на кожний номенклатурний номер матеріалу. Матеріально-відповідальні особи ведуть записи в картках на основі первісних прибутково-видаткових документів прийняття і видачі матеріалів і після кожного запису виводять залишки матеріалів на складі. Бухгалтерія підприємства веде постійний вибірковий контроль за правильністю записів безпосередньо на складі, звіряючи фактичну наявність залишків матеріалів з обліковими даними. Крім того, бухгалтерія щотижня одержує від матеріально-відповідальних осіб реєстри первісних документів і самі документи з руху матеріальних ресурсів, внаслідок чого має можливість контролювати правильність записів в картках складського обліку, що фіксується в графі «Контроль» .
Після такої подвійної перевірки картки складського обліку стають документами оперативно-бухгалтерського обліку, що позбавляє необхідності в організації і веденні паралельного обліку матеріалів в бухгалтерії (карток або відомостей аналітичного обліку матеріалів).
На основі первісних документів в бухгалтерії ведеться відомість, яка є реєстром аналітичного обліку матеріалів за обліковими групами.
Для співставлення вартісного бухгалтерського обліку з кількісним, складським матеріально відповідальні особи в кінці кожного місяця за строком по перше число заповнюють відомість залишків матеріальних цінностей на складах в кількісному вимірі. Після токсування і групування такі відомості стають регістрами аналітичного обліку матеріалів за номенклатурним номерами, групами матеріалів і матеріально-відповідальними особами.
При застосуванні сортового методу обліку матеріалів, як і при застосуванні попереднього на складах ведеться картотека за номенклатурними номерами, картки в якій розміщується за групами, підгрупами, сортами і таке інше. Відмінною особливістю цього методу є те, що матеріально-відповідальні особи здають в бухгалтерію не реєстри з первісними документами, а матеріальні звіти. Такі звіти складаються в двох примірниках і разом з первісними документами руху матеріалів здаються в бухгалтерію. Після перевірки правильності їх складання другий примірник повертається матеріально-відповідальній особі.
На підприємстві матеріальні цінності використовується з різною метою: безпосередньо на виробничі потреби, на господарські потреби, на експлуатацію, ремонт і оновлення основних засобів і інших необоротних активів, реалізуються на сторону. Для забезпечення економічного використання матеріальних ресурсів дуже важливо розробити і впровадити прогресивні норми витрат на усі внутрішні потреби. Норми використання матеріалів на виробничі потреби повинні бути розроблені технологічними відділами підприємства, норми витрат на експлуатаційні і ремонтні цілі - відділом головного механіка і т.д. Задача бухгалтерії при вирішенні цього питання організувати і контроль за розробкою і дотриманням прогресивних норм на виробництві тобто запровадити систему обліку використання матеріальних ресурсів на такій нормативній базі. Діюча практика організації відпуску матеріалів, яка впроваджується на виробництвах, передбачає застосування такої системи .
Видача матеріалів з складів здійснюється матеріально-відповідальними особами тільки на підставі належно оформлених документів, основними з яких є лімітно-забірна карта, акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів, накладна- вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів. У лімітно-забірних картах записується місячний ліміт матеріалів, який визначається згідно з програми цеху, прогресивними нормами витрат і залишками матеріалів невикористаних в минулому місяці. Ліміт повинен встановлюватися на кожне замовлення. Лімітно-забірні карти можуть виписуватися на одну або декілька номенклатурних номерів матеріалів. Заповнюються такі карти планово-виробничим або виробничім відділом в двох примірниках, візується відділом постачання напередодні місяця витрачання матеріалів. Один примірник видається складу, другий - цеху-споживачу. При видачі матеріалів комірник робить такі записи в обох примірниках карти: дата видачі, кількість виданих матеріалів і залишок ліміту. Факт відпуску матеріалів підтверджується підписом завідуючого складом і одержувача матеріалів. Вкінці місяця примірник карти складу разом з іншими документами з надходження і видачі матеріалів здається в бухгалтерію.
Одноразова потреба в матеріалах оформляється накладною-вимогою, яка також виписується в двох примірниках: один - складу, другий - одержувачу матеріалів. Дозвіл на видачу матеріалів на підставі такої вимоги дає керівник підприємства або уповноважена ним особа, яка ставить свій підпис на вимозі.
Переміщення матеріалів в межах території підприємства від одної матеріально-відповідальної особи до іншої такого оформляється наклодною-вимогою, яку склад-відправник виписує в двох примірниках. Один примірник видається цеху-отримувачу матеріалів як прибутковий документ, другий залишається на складу-відправнику як видатковий.
Понадлімітне використання матеріалів оформляється актом-вимогою за підписом керівника підприємства. Дозвіл на понаднормові витрати матеріалів може бути виданий тільки у випадах додаткового виготовлення продукції і при перевитратах матеріальних цінностей із-за виняткових обставин, на експериментальні роботи і т. ін.
Видача матеріалів стороннім організаціям проводиться накладними, товарно-транспортними накладними або рахунками-фактурними на підставі наказів або розпоряджень керівника підприємства або уповноваженої ним особи.
2.3 Облік руху матеріальних запасів
Для синтетичного обліку товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) на підприємстві використовують рахунки класу 2 «Запаси». Це активні рахунки, по дебету яких відображають залишок на надходження запасів, а по кредиту - їх вибуття.
Рахунок 20 «Виробничі запаси» має дев'ять субрахунків:
201 «Сировина й матеріали» - обліковують сировину та основні матеріали, які призначено для виготовлення продукції, господарських потреб, додаткового обладнання вагонів, барж, суден тощо.
202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби» -відображають напівфабрикати, конструкції та вироби, які придбані для комплектування продукції, що випускається.
203 «Паливо» - відображають нафтопродукти (бензин, дизельне паливо, мастильні матеріали тощо), тверде паливо (вугілля, торф, дрова), газ, призначені для експлуатації транспортних засобів, технологічних потреб виробництва, вироблення енергії, опалення будівель тощо.
204 «Тара й тарні матеріали» - обліковують тару з дерева, картону, металу, пластмаси, мішки, тарні матеріали і деталі, призначені для виготовлення та ремонту тари (деталі для складання ящиків, бочкова клепка, залізо обручне, фольга та інше). Інвентарну тару обліковують у складі основних засобів.
205 «Будівельні матеріали» - будівельні матеріали, які використовуються для виконання будівельних і монтажних робіт, виготовлення будівельних конструкцій і деталей, оздоблювальних робіт, силікатні матеріали (цегла, цемент, камінь, пісок тощо), лісові матеріали (ліс круглий, дошки, фанера, деревно-стружкові або волокнисті плити тощо), металовироби (цвяхи, гайки, болти та інші). Обладнання, яке не потребує монтажу (транспортні засоби, сільськогосподарські машини, вільно розміщені верстати, будівельні механізми, виробничий інвентар, вимірювальні прилади тощо) на цьому субрахунку не обліковуються.
206 «Матеріали, передані в переробку» - сировина, продукція і матеріали, які передано для переробки на сторону з подальшим включенням в собівартість одержаних з них виробів. Передані в переробку матеріали списують в дебет субрахунку 206. Сюди ж відносять витрати на переробку (оплата виконаних робіт, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування та інші). Одержану з переробки продукцію оприбутковують з кредиту субрахунку 206.
207 «Запасні частини» - куплені та виготовлені в своєму господарстві запасні частини, деталі, вузли, агрегати, призначені для ремонту і технічного догляду автомобілів і іншої техніки. На цьому субрахунку обліковують гуму (автомобільні та інші шини) у запасі та обороті. Облік ведуть за номерами. У разі заміни вартість нових шин списують на витрати. Зняті шини, придатні для відновлення, оприбутковують у дебет субрахунку 207, а непридатні - у дебет субрахунку 209. Шини, що були в експлуатації і підлягають відновленню, обліковують окремо від нових. Вартість автомобільних шин, які знаходяться на колесах автомобілів, включено в їх ціну, їх обліковують у складі основних засобів.
Подобные документы
Поняття виробничих запасів як активів підприємства, особливості їх класифікації. Нормативно-правова база обліку виробничих запасів. Організація обліку надходження та наявності виробничих запасів. Головні шляхи удосконалення обліку виробничих запасів.
курсовая работа [81,9 K], добавлен 10.12.2014Теоретичні основи обліку виробничих запасів на підприємствах України. Огляд нормативно-законодавчих документів, що регламентують облік виробничих запасів. Організація обліку виробничих запасів в частині паливно-мастильних матеріалів на ВАТ "Криворіжхліб".
курсовая работа [89,6 K], добавлен 21.11.2010Економічна сутність матеріальних запасів, їх класифікація й оцінка. Порядок обліку матеріальних запасів на складі. Облік надходження та витрат виробничих запасів. Відмінності зарубіжної практики обліку запасів. Відображення запасів у фінансовій звітності.
курсовая работа [613,8 K], добавлен 13.12.2010Економічна сутність запасів, класифікація та оцінка. Організація обліку виробничих запасів на підприємстві. Документальне оформлення їх наявності, руху та вибуття, синтетичний та аналітичний облік, проведення інвентаризації. Удосконалення обліку запасів.
курсовая работа [1,2 M], добавлен 05.03.2014Теоретичні основи побудови обліку та класифікація виробничих запасів підприємства. Аналіз ефективності використання виробничих запасів на підприємстві ВП "Старинська птахофабрика Нова" ВАТ МХП, а також загальні рекомендації щодо вдосконалення їх обліку.
дипломная работа [554,8 K], добавлен 18.11.2010Економічний зміст виробничих запасів. Нормативно-правова база, що регулює питання обліку виробничих запасів. Методика аналізу виробничих запасів на підприємстві. Напрями вдосконалення обліку та підвищення ефективності використання виробничих запасів.
дипломная работа [152,5 K], добавлен 11.07.2008Сучасні проблеми обліку виробничих запасів, пропозиції щодо їх усунення. Ведення первинного обліку виробничих запасів, виявлення недоліків та їх усунення. Основні проблеми, пов’язані з організацією та веденням обліку виробничих запасів на підприємствах.
статья [22,8 K], добавлен 27.08.2017Економічна сутність та класифікація виробничих запасів. Організація бухгалтерського обліку та облікова політика підприємства. Методи оцінки запасів при їх вибутті або передачі у виробництво. Інформаційне забезпечення обліку кредиторської заборгованості.
дипломная работа [337,7 K], добавлен 24.08.2015Сутність і види запасів підприємства. Аналітичний бухгалтерський облік виробничих запасів. Умови правильної організації обліку запасів. Відображення в обліку операцій з надходження та витрачання виробничих запасів. Основні засоби: класифікація та оцінка.
контрольная работа [34,6 K], добавлен 07.04.2011Економічна сутність виробничих запасів, їх класифікація та роль в діяльності підприємства. Документальне оформлення і автоматизація синтетичного та аналітичного обліку операцій з руху виробничих запасів та відображення результатів їх руху в ГНК "Гетьман".
курсовая работа [48,7 K], добавлен 30.06.2014
