Звітність щодо фінансового, бухгалтерського і податкового обліку підприємства "Конекс"

- до фонду сплати дивідендів. Розмір планової і нарахованої за рік суми грошових коштів цього фонду затверджується зборами учасників товариства;

- до фонду соціально-культурного розвитку, який формується і використовується відповідно до рішень, затверджених зборами учасників товариства.

В разі потреби товариство може формувати й інші фонди.

Збитки, що можуть виникнути в результаті діяльності товариства, покривається з резервного капіталу, а у разі недостатності - з інших фондів, створених на підставі установчих документів.

Фінансовий результат, який призвів до збільшення власного капіталу, тобто прибуток, може залишатись на балансі нерозподіленим. Однак частіше його розподіляють за напрямками майбутнього використання.

Розподіл прибутку між власниками (нарахування дивідендів), виплати за облігаціями, відрахування в резервний капітал таінше використання в поточному періоді ведеться на субрахунку 443 „Прибуток, використаний у звітному періоді”.

Аналітичний облік прибутку, використаному у звітному періоді організовується за напрямками використання. Первинними документами при відображенні інформації про використання прибутку є розрахунки та довідки бухгалтерії.

Дані по субрахунку 443 „Прибуток, використаний у звітному періоді” відображуються у Звіті про власний капітал, та журналі-ордері №12.

У відповідності із установчими документами підприємства можуть створювати фонди накопичення і споживання. Під фондами накопичення розуміють засоби, направлені на виробничій розвиток та інші аналогічні цілі. Кінцевим результатом використання цих засобів є придбання або створення нового майна підприємства.

Під фондом споживання розуміють засоби, що направляються на матеріальне заохочення працівників, здійснення заходів по соціальному розрахунку та інших аналогічних заходів і робіт.

Перелік і порядок створення фондів соціального призначення регулюють установчими документам. Ці фонди можуть створюватись за рахунок відрахувань від прибутку, за рахунок цільових засновників та інших джерел.

Метою створення резервів є цільове фінансування власних потреб підприємства. Фонди (резерви) підприємства, що утворюються за рахунок прибутку, можуть бути названими згідно з цільовим призначенням їх використання.

3. Організація податкового обліку

3.1 Організація обліку розрахунків з бюджетом та за позабюджетними платежами

У разі використання податків для регулювання діяльності підприємств важливе значення має правильна організація податкового обліку. В зв`язку з цим необхідно вирішити такі завдання:

1. Установлення об'єкта оподаткування та методики його визначення. Згідно з чинним законодавством оподатковуються валовий дохід, прибуток, вартість майна, сума виплаченої заробітної плати, вартість товарної продукції, обсяг реалізації та ін.

2. Установлення розміру ставок податків і методики їх розрахунку. Розмір ставок податків є дуже складною проблемою, що істотно впливає на здійснення фіскальної і регулювальної функцій податків. Податкові ставки можуть бути універсальними і диференційованими. Вони можуть встановлюватися в грошовому вираженні на одиницю оподаткування або у відсотках до об'єкта оподаткування. Відсоткові ставки оподаткування можуть бути: пропорційними (не залежать від розміру об'єкта оподаткування), прогресивними (зростають зі збільшенням об'єкта оподаткування), регресивними (знижуються зі збільшенням об'єкта оподаткування).

3. Визначення джерел сплати податків. Такими джерелами для підприємств можуть бути: прибуток (за стягнення податку на прибуток); собівартість (платежі за ресурси, відрахування в цільові державні фонди, сплата місцевих податків і зборів); частина виручки від реалізації продукції (сплата мита, акцизного збору, податку на додану вартість).

4. Установлення термінів сплати податків (податкового періоду). Для різних податків вони різні і залежать від об'єкта оподаткування, розміру податків і джерел сплати. Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого законами.

5. Для уникнення негативного впливу сплати податків на фінансово-господарську діяльність підприємств важливе значення має запобігання тимчасовій іммобілізації оборотного капіталу підприємства для сплати податків.

6. Надання податкових пільг. Пільги істотно впливають на виявлення регулювальної функції податків. Вони можуть надаватися окремим платникам податків, а також визначатися для окремих об'єктів оподаткування.

7. Стягнення штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства суб'єктами господарювання. Штрафні санкції застосовуються за таких порушень: неподання або несвоєчасне подання необхідних документів, форм звітності до податкової адміністрації; несплата в установлений термін податків та інших обов'язкових платежів державі; приховування об'єктів від оподаткування, навмисне заниження суми податку. При цьому регулювальна функція податку залежатиме від розміру фінансових санкцій та джерела їх сплати.

Система податкового обліку - це інформаційна система, яка надає інформацію державним податковим органам та керівництву підприємства про порядок нарахування та сплати податків. Поняття "податковий облік" введено в дію Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

На даний час бухгалтерський і податковий облік ведеться кожен за своїми правилами, бухгалтерський і податковий облік являють собою самостійно існуючі системи, які прагнуть до різних цілей, мають власну законодавчу базу, відносини в середині якої регулюються різними законодавчими органами.

Податковий облік - це облік валових доходів та валових витрат, який здійснюється з метою визначення податку на прибуток. Податковий облік суттєво відрізняється від фінансового обліку, оскільки метою фінансового обліку є визначення фінансового стану підприємства, а не бази для нарахування податку.

Вже протягом декількох століть існує бухгалтерський облік, покликаний правдиво відображати фінансове становище господарюючих суб'єктів, формуючи їх реальні фінансові результати. Держава ж, створюючи на певному етапі свого економічного розвитку різні правила податкового обліку, за своєю суттю коригує з метою оподаткування деякі показники бухгалтерської звітності. Це виражається в тому, що для однієї групи підприємств (будь-якого виду діяльності) робиться послаблення в частині сплати податку, для інших встановлюються обмеження в частині визнання здійснених витрат при формуванні оподаткованого прибутку.

Відмова в податковому обліку від даних бухгалтерського обліку, призводить до втрати інформації про причинно-наслідкові зв'язки не тільки в системі засоби - джерела, але і в системі доходи - витрати, що в кінцевому підсумку відображається на правильності обчислення податкової бази з податку на прибуток.

3.2 Організація обліку валових доходів і валових витрат

Між бухгалтерським обліком і податковим обліком існує стійкий і контрольований зв'язок (рис.1).

Первинні облікові документи		Дані бухгалтерського обліку		Бухгалтерська звітність
				Податкова звітність

Рис.1. - Зв 'язок між бухгалтерською та податковою звітністю

Багаторічний світовий досвід показує, що чим більше правила податкового обліку відповідають правилам бухгалтерського обліку, тим простіша підготовка податкових декларацій та розрахунків податкового зобов'язання в бюджети різних рівнів, а також податковий контроль. Звичайно, деякі розбіжності будуть завжди, оскільки завданням бухгалтерського обліку є правдиве виявлення для своїх користувачів (і для держави в тому числі) ступеню фінансового благополуччя підприємства, а завданням податкового обліку - отримання інформації для здійснення податкових розрахунків з метою формування державного бюджету, який відповідав би пріоритетам держави на визначеному етапі його економічного розвитку.

Організаційне поєднання податкового обліку з завданнями фінансового обліку залежить від моделі, закладеної в основу податкової системи. Можливі кілька схем такого поєднання.

Перша схема - автономне ведення фінансового і податкового обліку. При цьому ці дві різні задачі повинні реалізуватися в окремих секторах (відділах) бухгалтерської служби. Оскільки це вимагає багато в чому паралельного обліку об'єктів, то така схема дуже дорога з точки зору трудозатрат і витрат на оплату праці додаткових працівників.

Крім того, по даному податку затверджені обов'язкові облікові податкові регістри - це книга покупок і книга продаж.

Друга організаційна схема поєднання фінансового і податкового обліку - це так звана схема коригувань. При цьому в системі бухгалтерського фінансового обліку формується база для розрахунку податкових показників, яка потім шляхом коригувань у відповідності з податковим законодавством формує сам об'єкт оподатковування.

Застосування даної схеми вимагає дотримання одного правила - кількість коригувань (розходжень цілей обліку і оподаткування) повинно бути кінцевим (тобто суворо прописаним), все решта повинно вважатися як збіг трактувань.

Таким чином організація податкового обліку - це діяльність в межах підприємства зі створення і постійного впорядкування та удосконалення системи податкового обліку з метою забезпечення державних податкових органів інформацією, необхідною для контролю за правильністю нарахування та сплати податків.

Організація системи податкового обліку складається з наступних елементів:

- організації порядку ведення облікових записів з податкового обліку;

- організації роботи бухгалтерів при веденні податкового обліку.

Організація порядку ведення облікових записів полягає в:

- проектуванні та впровадженні форм первинних носіїв інформації (паперових та електронних первинних документів);

- розробці форм облікових регістрів та порядку здійснення в них записів;

- встановленні порядку складання звітів (податкових декларацій).

Підприємства можуть самостійно встановлювати порядок накопичення даних про валові доходи і валові витрати без записів в системі регістрів і без рахунків бухгалтерського обліку з подальшим використанням таких даних для складання податкової декларації.

Податковий облік може здійснюватись:

- позасистемно;

- на позабалансових рахунках;

- на балансових рахунках.

4. Організація управлінського обліку

4.1 Організація обліку затрат на виробництво

Сучасний рівень розвитку ринкових відносин, що характеризується швидкою зміною умов зовнішнього середовища, вимагає зміни методики організації бухгалтерського обліку на підприємстві, зокрема обліку затрат. Авторами вивчені та методи обліку затрат на підприємствах олійно-жирової галузі, які представлено позамовним, попередільним, однопроцесним (простим) і нормативним методами, а також виділені їхні переваги й недоліки. Це дозволило визначити доцільність упровадження системи обліку затрат за місцями виникнення, що ґрунтується на принципі визнання зон індивідуальної відповідальності. У цьому випадку децентралізація повноважень і відповідальності передбачає виділення на підприємстві центрів (сегментів), за якими організується виробнича діяльність і здійснюється оцінка результатів. Така система забезпечує відображення, накопичення, оперативний аналіз, контроль і подання інформації про затрати і результати, а також дозволяє оцінити діяльність менеджерів і трудових колективів.

Виходячи з наданої схеми організації центрів виникнення затрат пропонується методика ведення аналітичного обліку виробництва за відповідними напрямками і субрахунками, що дозволить уже на етапі фіксації розмежувати затрати конкретного центру і пов'язати їх із певним об'єктом і сприятиме не лише підвищенню оперативності й достовірності облікових даних, але й більш точному визначенню собівартості продукції.

Специфічною особливістю виробництва є одержання у процесі виробництва готової продукції великої кількості зворотних відходів і попутної продукції, комплексне використання яких дозволяє збільшити рентабельність діяльності підприємства.

З метою більш достовірного обліку й контролю використання попутної продукції вважаємо за необхідне вести її облік на окремому рахунку 209 “Інші матеріали”. Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку й Інструкції № 291 даний рахунок призначений для обліку відходів виробництва, що не можуть використовуватися на даному підприємстві, однак відходи виробництва, на відміну від попутної продукції, знайшли своє застосування на підприємствах галузі.

Для обліку та контролю руху зворотних відходів пропонуємо використовувати рахунок 29 “Зворотні відходи”, що є резервним у Плані рахунків і входить у клас 2 “Запаси”, до якого пропонується ввести субрахунки другого порядку за основними видами таких матеріальних цінностей.

Запропоновані рекомендації з розробки робочого плану рахунків для підприємств галузі дозволять більш точно фіксувати оперативну інформацію про рух попутної продукції та зворотних відходів, а також про напрямки витрачання енергії, що виробляється на підприємстві. Така організація обліку забезпечує не лише повний контроль затрат основних виробничих підрозділів, але й достовірне визначення собівартості всіх продуктів (як основних так і попутних), що виробляються одночасно з комплексної сировини у спільному технологічному процесі.

На підприємствах галузі для оцінки попутної продукції застосовується тільки метод оцінки попутної продукції за відпускними цінами, однак даний метод має ряд недоліків: за випадком, коли ціна на продукт на ринку вище його фактичної собівартості, грошова оцінка попутної продукції може виявитися вищою за суму фактичних затрат на її виготовлення, що викликає необґрунтоване зниження собівартості основного продукту (виробництва); якщо ж ціна на такий продукт на ринку буде нижчою за фактичну собівартість такої попутної продукції, то спостерігатиметься завищення собівартості основного продукту; даний метод оцінки суперечить вимогам національних стандартів бухгалтерського обліку.

Тому пропонується методика визначення виробничої собівартості попутної продукції, що дозволяє “персоніфікувати”, тобто пов'язати з виробництвом окремих продуктів не лише прибуток, але й частину адміністративних та інших затрат, які включаються у ціну такої продукції.

Застосування запропонованого методу визначення виробничої собівартості зворотних відходів дозволяє, по-перше, більш точно розрахувати їхню виробничу собівартість, а по-друге, - зменшити затрати на виробництво пару в 2 рази, що в умовах виробництва та продажу є одним із найбільш перспективних шляхів скорочення собівартості готової продукції.

Вивчення процесу обліку затрат і калькулювання собівартості з погляду повноти, якості та своєчасності облікової інформації показало, що він не відповідає повною мірою вимогам управління. Це пов'язано з тим, що, по-перше, традиційні методи не враховують безліч структурних і функціональних факторів, що впливають на величину затрат, а по-друге, - традиційно формований показник собівартості є похідною від одного фактору - обсягу діяльності. Враховуючи на це, пропонується впровадження методики функціонального обліку затрат (АВС). Вибір даної методики як методу вдосконалювання управління затратами на підприємствах пояснюється такими передумовами: 1) аналіз даних про затрати підприємства показав, що частка накладних затрат у загальній величині затрат коливається в межах 40 - 45 %, що створює необхідність їхнього найбільш точного обліку й розподілу; 2) групування накладних затрат за основними видами діяльності (функціями) відповідає особливостям діяльності аптечного підприємства, де технологічний час складає не більш 70 % виробничого процесу, а решту часу витрачається на обробку партій під час приймання, підготовку виробничої документації, внутрішнє переміщення, контроль якості тощо.

Впровадження будь-якої методики обліку затрат неможливе без відображення одержуваної інформації на рахунках обліку. Тому запропоноване введення додаткових субрахунків третього порядку до рахунку 91 “Загальновиробничі затрати”, що дозволяє не лише забезпечити одержання достовірної інформації з виділених операцій, але й інтегрувати фінансовий і управлінський облік.

5. Складання, аналіз та аудит фінансової звітності

5.1 складання фінансової звітності

Процес організації звітності складається з двох послідовних етапів -- організації складання та організації подання звітності.

Організація складання звітності, в свою чергу, включає:

- визначення пакета звітності;

- розподіл робіт зі складання звітних форм між виконавцями та підготовка таблиці складання звітності;

- визначення складу облікових робіт, які потребують виконання, до початку складання звітності;

- розробка робочих інструкцій зі складання звітності;

- проведення інструктивних нарад зі складання звіту.

Як зазначалось, бюджетні установи, згідно з нормативною базою бухгалтерського обліку, складають та надають у відповідні органи місячну, квартальну і річну звітності. Кожна них містить набір стандартних форм відповідно до нормативної бази:

Пакет «місячна звітність»:

2мм/2мд «Звіт про виконання кошторису установи»;

2 -- валюта «Звіт про використання коштів загального фонду, бюджету з міжнародної діяльності України»;

4--1 мм/4--1 мд «Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами»;

4--2 мм/4--2 мд «Звіт про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ»;

4--3мм/4-3мд «Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду»;

7мм/7 мд «Звіт про заборгованість бюджетних установ»;

8 мм/8 мд «Звіт про фінансові зобов'язання бюджетних установ».

Пакет «квартальна звітність»:

№ 1 «Баланс»;

2 км/2кд «Звіт про виконання загального фонду кошторису установи»;

2 -- валюта «Звіт про використання коштів загального фонду бюджету з міжнародної діяльності України»;

3 «Звіт про виконання плану по штатах та контингентах»;

4--1 км/4--1 кд «Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами;

4--2 км/4--2 кд «Звіт про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ»;

4--3 км/4--3 кд «Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду»;

7 км/7 кд «Звіт про заборгованість бюджетних установ»;

8 км/8 кд «Звіт про фінансові зобов'язання бюджетних установ».

Пакет «річна звітність»:

№ 1 «Баланс»;

№ 2 «Звіт про виконання кошторису доходів і видатків установи (загальний фонд)»;

№ 2 -- валюта «Звіт про використання бюджетних коштів з міжнародної діяльності України»;

№ 3 «Звіт про виконання плану по штатах та контингентах»;

№ 4--1 «Звіт про надходження і використання спеціальних коштів»;

№ 4--2 «Звіт про надходження і використання сум за дорученнями»;

№ 4--3 «Звіт про депозитні суми»;

№ 4--4 «Звіт про рух інших власних надходжень»;

№ 4--5 «Звіт про використання субвенцій, одержаних з інших бюджетів»;

№ 4--6 «Звіт про надходження і використання інших доходів (спеціальний фонд)»;

№ 4--1 -- зведена «Зведений звіт про надходження і використання спеціальних коштів»;

№ 4--4 -- зведена «Зведений звіт про рух інших власних надходжень»;

№ 5 «Звіт про рух необоротних активів»;

№ 6 «Звіт про рух матеріалів і продуктів харчування»;

№ 7 «Звіт про заборгованість бюджетних установ»;

№ 8 «Звіт про зобов'язання бюджетних установ»;

№ 9 «Звіт про результати фінансової діяльності»;

№ 15 «Звіт про недостачі та крадіжки грошових коштів та матеріальних цінностей в бюджетних установах»;

Пояснювальна записка до річного фінансового звіту.

Розподіл робіт зі складання звітних форм здійснюється заздалегідь, при плануванні робіт по складанню звітності. Оптимальним варіантом формалізації зазначеної процедури є таблиця, яка може мати таку форму (табл. 5.1).

Таблиця 5.1. - Розподіл робіт до складання річної звітності на ПП «Конекс»

№ ф	Назва	Джерела даних	Термін складання	Виконавець
1	Баланс	Поточна звітність, книга «Журнал-Головна», МО № 2	15 січня	Головний бухгалтер
2	Звіт про виконан ня кошторису доходів і видатків установи	Поточна звітність, кошторис доходів і видатків, картки аналітичного обліку касових і фактичних видатків	10 січня	Заступник головного бухгалтера
	Назва	Джерела даних	Термін складання	Виконавець
3	Звіт про виконання плану по штатах і контингентах	Статистичні дані по виконанню плана обслуговування	10 січня	Відділ статистики
4-1	Звіт про надходження і використання спеціальних коштів	Поточна звітність, кошторис доходів і видатків, картки аналітичного обліку касових і фактичних видатків	8 січня	Заступник головного бухгалтера
4-2	Звіт про надходження і використання сум за дорученнями	Поточна звітність, кошторис доходів і видатків, картки аналітичного обліку касових і фактичних видатків	6 січня	Заступник головного бухгалтера
4-3	Звіт про депозитні суми	Поточна звітність, кошторис доходів і видатків, картки аналітичного обліку касових і фактичних видатків	5 січня	Заступник головного бухгалтера
4-4	Звіт про рух інших власних надходжень	Поточна звітність, кошторис доходів і видатків картки аналітичного обліку касових і фактичних видатків	4 січня	Заступник головного бухгалтера
5	Звіт про рух необоротних активів	Книга «Журнал-Головна»	8 січня	Керівник матеріально го сектора
6	Звіт про рух матеріалів і продуктів харчування	Книга «Журнал-Головна»	10 січня	Керівник матеріально го сектора
7	Звіт про заборгованість бюджетних установ	Поточна звітність, книга «Журнал-Головна»	8 січня	Керівник розрахунко вого сектора
8	Звіт про зобов'я зання бюджетних установ	Кошторис доходів і видатків, реєстри фінансових зобов'я зань; картка аналітичного обліку касових видатків	6 січня	Керівник розрахунко вого сектора
9	Звіт про результа ти фінансової дія льності	Річні підсумкові обороти книги «Журнал-Головна»	13 січня	Головний бухгалтер
10	Звіт про недостачі та крадіжки грошових коштів та матеріальних цін ностей в бюджетних установах	книга «Журнал-Головна»	10 січня	Головний бухгалтер

До переліку також включають роботи зі складання пояснювальної записки до річного звіту, основні положення якої визначено інструктивними матеріалами.

Склад облікових робіт, що передують складанню звітності, визначається класифікаційно за ознакою періодичності складання. Так, до переліку підготовчих робіт зі складання місячної звітності включають:

1) перевірку правильності адресності та своєчасності відображення касових і фактичних видатків на однойменних картках аналітичного обліку в розрізі фондів (загального і спеціального);

2) розподіл затрат та калькулювання вартості продукції учбових майстерень;

3) перевірку правильності віднесення доходів спеціального фонду за рахунком 72 «Доходи спеціального фонду»:

- кошти, отримані як плата за послуги, що надається бюджетними установами;

- кошти, отримані за іншими джерелами власних надходжень;

- інші надходження спеціального фонду;

4) перевірку даних бухгалтерського обліку про фактичну дебіторську та кредиторську заборгованість, яка виникла у зв'язку з виконаннями кошторису за поточний і минулі роки;

5) перевірку повноти відображення зобов'язань у системі оперативного обліку бюджетної установи.

Підготовчі роботи до складання річного звіту виконуються за такими напрямками:

Перевірка правильності відображення в обліку результатів інвентаризації коштів необоротних активів (запасів), розрахунків заборгованості, зроблених відповідно до плану інвентаризації установи чи організації за рік.

Перевірка правильності нарахування зносу в останній робочий день грудня на необоротні активи установи чи організації.

Розподіл затрат та калькулювання продукції сільськогосподарських підсобних господарств.

Розподіл затрат та калькулювання продукції виробничих майстерень.

Розподіл затрат та калькулювання НДР.

Списання заключними оборотами асигнування з загального фонду.

Списання заключними оборотами доходу за спеціальним фондом бюджету.

Відшкодування суми податкового кредиту, накопиченого протягом бюджетного року на субрахунку 741.

Списання видатків поточного року, проведених за рахунок коштів загального фонду.

Списання видатків поточного року, проведених за рахунок доходів спеціального фонду бюджету.

Списання вартості переоцінених запасів та матеріалів, а також таких, що отримані від ліквідації розподілу матеріальних цінностей, оприбутковані за результатами інвентаризації.

Списання нарахованих курсових різниць.

Складання «пробного» балансу установи на 1 січня наступного за звітним року.

Складання Контрольної таблиці узгодження форм річного звіту.

Складання звітності здійснюється на підставі інструктивних матеріалів, які входять до нормативного поля підсумкового етапу бухгалтерського обліку. Установа чи організація має бути повністю забезпечена зазначеними інструкціями. Останні після їх надходження до бухгалтерської служби вивчаються головним бухгалтером і передаються для реєстрації відповідальній особі, яка фіксує в журналі факт її надходження із зазначенням дати надходження, реєстраційного номера і дати затвердження інструкції, а також посаду, прізвище, ім'я, по батькові особи, за якою інструкцію закріплено. При передачі інструкції відповідальній особі в журналі робиться відмітка - підпис про отримання.

Важливим засобом організації складання звітності є проведення інструктивних нарад. У тижневий термін після отримання Інструкції про порядок складання річних фінансових звітів головний бухгалтер має опрацювати даний інструктивний матеріал, скласти таблицю складання звітності, визначити склад підготовчих робіт до складання звітності та їх виконавців.

5.2 Аналіз фінансової звітності

Оцінюючи ліквідність підприємства, аналізують його здатність своєчасно і в повному обсязі по гасити поточні зобов'язання - короткострокову кредиторську заборгованість.

При оцінці ліквідності розраховують:

1. Коефіцієнт поточної ліквідності

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності

4. Коефіцієнт обіговості запасів

5. Коефіцієнт обіговості дебіторської забор гованості

6. Коефіцієнт обіговості кредиторської забор гованості

Перші три коефіцієнти, які розраховуються на підставі даних форми №1 "Баланс" шляхом порівняння поточних активів і поточних зобов'язань підприємства, характеризують достатність поточ них активів для погашення боргів протягом року. Четвертий, п'ятий і шостий коефіцієнти розрахо вуються на підставі форми № 1 "Баланс" і форми № 2 "Звіт про фінансові результати". Ці коефі цієнти дозволяють оцінити ефективність викори стання активів.

Розглянемо склад поточних активів і поточних зобов'язань.

Поточні активи - це активи, які постійно обер таються у процесі господарської діяльності підприємства. До поточних активів відносяться:

1. Оборотні активи Згідно з П(С)БО 2 "Ба ланс" оборотні активи - це грошові кошти та їх еквіваленти, не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації або спожи вання протягом операційного циклу або протя гом 12 місяців з дати балансу. Облік цих активів відповідно до Інструкції № 291 ведеться на ра хунках класу 2 "Запаси" і класу 3 "Засоби, розрахунки та інші активи". У Балансі вони відобра жаються в рядках 100 - 260 розділу II Активу.

2. Витрати майбутніх періодів. Віднесення витрат майбутніх періодів до поточних активів пояснюється таким незважаючи на те що це витрати, оплачені наперед, тобто здійснені за ради отримання прибутку, очікуваного в майбутньому, цілком імовірно, що частина цього при бутку може бути отримана протягом одного року або операційного циклу підприємства Таким чи ном, витрати майбутніх періодів зберігають гро шові кошти підприємства.

Згідно з вимогою пункту 13 МСБО 13 "Подан ня поточних активів і поточних зобов'язань" се ред статей, що включаються до складу поточних активів, повинні бути витрати майбутніх періодів, які, як очікується, будуть повністю використані (списані) протягом одного року починаючи з дати балансу.

Відповідно до Інструкції № 291 витрати май бутніх періодів ураховуються на однойменному рахунку 39 і згідно з П(С)БО 2 відображаються в розділі III Активу Балансу, у рядку 270. Прикла дом таких витрат є витрати, пов'язані з підготов чими роботами в сезонних галузях промисловості, з освоєнням нових виробництв і агрегатів, опла чені авансом орендні платежі, оплата страхового поліса, передплата на газети, журнали, періодичні і довідкові видання та ін.

Отже, у рядку 270 Балансу у складі витрат майбутніх періодів ураховуються витрати, які підлягають списанню як протягом 12 місяців з дати балансу, так і в більш пізній час.

Доречно нагадати, що статті Балансу, які вклю чають активи або зобов'язання, що підлягають використанню (погашенню) як протягом періоду менше 12 місяців з дати балансу, так і у більш тривалий період часу, повинні бути розкриті у примітках до фінансової звітності в тій їх частині, яка буде використана (погашена) протягом тер міну, що перевищує 12 місяців з дати балансу.

Таким чином, інформацію про витрати май бутніх періодів, які підлягають списанню протя гом 12 місяців з дати балансу, можна отримати, використовуючи дані рядка 270 Балансу і при міток до звітів.

У табл. на підставі фрагмента Балансу зроб ений розрахунок поточних активів (цифри умовні) (табл. 5.2).

Таблиця 5.2 - Розрахунок поточних активів

№ п/п	Найменування активів	Облік на рахунках згідно з інструкцією №291	Відображення в Балансі згідно з П(С)БО 2	Значення показника, грн.
	ІІ. Оборотні активи
1	Запаси	Рахунки класу 2 “Запаси”	Ряд. 100-140	1160,0
2	Векселі отримані	Рахунок 34 “Короткострокові векселі отримані”	Ряд. 150	400,0
3	Дебіторська заборгованість за товари	Рахунок 36 “Розрахунки з покупцями і замовниками”	Ряд. 160-162	500,0
4	Дебіторська заборгованість за розрахунками	Рахунок 37 “Розрахунки з різними дебіторами”	Ряд. 170-200	300,0
5	Інша поточна дебіторська заборгованість	Субрахунок 377 “Розрахунки з іншими дебіторами”	Ряд. 210	200,0
6	Поточні фінансові інвестиції	Рахунок 35 “Поточні фінансові інвестиції”	Ряд. 220	120,0
7	Грошові кошти та їх еквіваленти	Рахунок 30 “Каса”, рахунок 31 “Рахунки в банках”, рахунок 33 “Інші засоби”	Ряд. 230, 240	800,0
8	Інші оборотні активи		-	100,0
9	Усього за розділом ІІ		Ряд. 260	3580,0
10	ІІІ. Витрати майбутніх періодів		Ряд. 270	300,0*
111	Разом поточних активів (3580,0+300,0-180,0)		-	3700,0
	*Витрати майбутніх періодів, які будуть через 12 місяців з дати балансу, становлять 180,0 грн. (ця інформація вказана у примітках до фінансової звітності).

Поточні зобов'язання згідно з П(С)БО 2 "Ба ланс" - це зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або протягом 12 місяців з дати балансу Вони відоб ражаються в розділі IV Пасиву Балансу.

Також до поточних зобов'язань слід віднести ту частину доходів майбутніх періодів, погашення яких очікується протягом 12 місяців з дати ба лансу. Ця вимога міститься у пункті 15 МСБО 13 "Подання поточних активів і поточних зобов'я зань". Ця стаття аналогічна статті "Витрати май бутніх періодів" і повинна бути розкрита у при мітках до фінансової звітності.

Відповідно до Інструкції № 291 поточні зобо в'язання враховуються на рахунках однойменного класу 6.

У табл. на підставі фрагмента Балансу зроблений розрахунок поточних зобов'язань (цифри умовні) (табл. 5.3).

Таблиця 5.3. - Розрахунок поточних зобов'язань

№ п/п	Найменування поточних зобов'язань	Відображення в Балансі згідно - П(С)БО 2	Значення показника, грн.
1	Усього за розділом ІV (поточні зобов'язання)	стор. 620	1600,0
2	V. Доходи майбутніх періодів	стор. 630	500,0*
3	Разом поточних зобов'язань (1600,0+500,0-200,0)		1900,0
4	*Доходи майбутніх періодів, які будуть погашені через 12 місяців з дати балансу, становлять 200,0 грн. (ця інформація вказана у примітках до фінансової звітності).

Тепер, ураховуючи вищевикладене, шляхом порівняння поточних активів і поточних зобов'я зань розрахуємо перші три з вищеперелічених коефіцієнтів ліквідності.

1. Коефіцієнт поточної ліквідності. Логіка обчислення даного показника полягає в тому, що підприємство погашає поточні (короткострокові) зобов'язання за рахунок поточних активів. Інші назви цього коефіцієнта - коефіцієнт загальної ліквідності, коефіцієнт покриття. Він дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гри вень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Якщо поточні активи перевищують по величині поточні зобов'я зання, підприємство може розглядатися як таке, що успішно функціонує.

Коефіцієнт покриття, який дорівнює 2 або 2 : 1, свідчить про сприятливий стан ліквідності активів підприємства. Такий підхід пояснюється практикою, що склалася, згідно з якою при ліквідації активів їх продажна ціна на аукціоні становить приблизно половину їх ринкової вар тості. Іншими словами, якщо вартість активів знизиться наполовину, виручки, що залишилася, буде досить для погашення поточної заборгова ності в тому випадку, якщо до ліквідації коефіцієнт дорівнював 2 : 1.

Зазначимо, що в Україні розроблені методики аналізу фінансового стану підприємства Мето дика № 81, Методика № 22, Положення № 323.

Згідно з Методикою № 81 і Методикою № 22:

- значення коефіцієнта покриття у межах 1 -1,5 свідчить про те, що підприємство своє часно погашає борги;

- критичне значення коефіцієнта покриття прийняте рівним 1;

- при значенні коефіцієнта покриття менше 1 підприємство має неліквідний баланс.

Звертаємо увагу на те, що в даних методиках при розрахунку коефіцієнта покриття у складі по точних активів не враховуються витрати майбутніх періодів.

У Положенні № 323 як орієнтовне значення коефіцієнта покриття наведене його теоретичне значення, яке повинне бути не меншим 2,0 - 2,5.

Розрахуємо коефіцієнт покриття, використову ючи дані таблиць 1 і 2:

1) визначимо коефіцієнт покриття 3700,0 : 1900,0 = 1,95. Запишемо цей коефіцієнт як співвідношення 1,95 : 1. Це означає, що на кожну гривню поточних зобов'язань (боргів) підприємство має 1,95 грн поточ них активів;

2) визначимо, на скільки підприємство може зменшити вартість поточних активів (3700,0 грн.) при їх продажу з тим, щоб отриманої суми було досить для погашен ня поточних зобов'язань (1900,0 грн ). Для цього: визначимо питому частину заборгованості [(1 900,0 * 3 700,0) х 100 = 51 %]; від загальної суми наявних поточних активів (оборотних коштів) (3700,0), прийнятої за 100 %, віднімемо питому частину заборго ваності. 100 % - 51 % = 49 %.

Отже, при ліквідації поточних активів їх вартість може бути зменшена на 49 %, що не перешкодить підприємству повернути борги кре диторам.

Звертаємо увагу на те, що за нормальних обставин підприємство ніколи не ліквідує свої оборотні активи. Тому коефіцієнт поточної ліквід ності не є абсолютним показником спроможності повернути борги, оскільки він характеризує лише наявність оборотних активів, а не їх якість.

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності (інше най менування цього коефіцієнта - коефіцієнт "лак мусового папірця'.). На відміну від попереднього він ураховує якість оборотних активів і є більш суворим показником ліквідності, оскільки при його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи (запаси не враховуються).

У літературі наводиться орієнтовне нижнє зна чення цього коефіцієнта, що дорівнює 1. Однак ця оцінка носить умовний характер. Якщо, на приклад, коефіцієнт швидкої ліквідності дорівнює 0,5 (менше 1), то це означає, що на кожну 1 гривню поточної заборгованості підприємство має лише 50коп. ліквідних активів. Це є низьким показником за мірками більшості галузей. Однак у роздрібній торгівлі цей коефіцієнт невисокий, оскільки більша частина грошових коштів укладе на в запаси.

Використовуючи дані таблиць 1 і 2, розраху ємо цей коефіцієнт.

Коефіцієнт швидкої ліквідності дорівнює: (3700,0 - 1 160,0) / 1 900,0 = 1,33.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності пока зує, яка частина поточних (короткострокових) зобов'язань може бути погашена негайно. * Витрати майбутніх періодів включаються до складу поточних активів у тій частині, яка буде використана (списана) протягом 12 місяців з дати балансу.

Доходи майбутніх періодів включаються до складу поточних зобов'язань у тій частині, яка буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.

Зазначимо, що в Положенні № 323 як орієн товне значення коефіцієнта абсолютної ліквідності наведене його теоретичне значення, яке не по винне бути меншим 0,2 - 0,25.

Використовуючи дані таблиць 1 і 2, розраху ємо цей коефіцієнт.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності дорівнює 800,0 : 1 900,0 = 0,42

Отже, ми розглянули три коефіцієнти: ко ефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт покрит тя), коефіцієнт швидкої ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності, які характеризують достатність поточних активів для погашення поточ них зобов'язань підприємства.

Зазначимо, що ліквідність підприємства також можна охарактеризувати такими показниками, як обіговість запасів, обіговість дебіторської заборгованості, обіговість кредиторської заборгованості. Аналіз цих показників дозволить оцінити ефективність використання таких активів, як за паси і дебіторська заборгованість. За допомогою коефіцієнта обіговості кредиторської заборгованості аналізується період часу, протягом якого підприємство погашає кредиторську заборгованість, що також хактеризує платоспроможність.

Справді глибокий і невичерпний Закон про прибуток, який протягом ось уже трьох років відкриває всі нові й нові аспекти оподаткування здавалося б тривіальних господарських операцій?

Навряд чи можна знайти в Україні підприєм ство, яке ніколи б не давало або не брало гро шей у борг. Іноді це банківський кредит, часті ше - безвідсоткова позика, отримана у більш успішних колег. Або позичка, видана працівникам. Або поворотна фінансова допомога засновника своєму підприємству.

Назв маса, але незалежно від форми суть цих операцій одна й та ж. З однією лише невеликою різницею, яка випливає з того, що банки та інші кредитно-фінансові установи дають гроші під відсоток, а в інших випадках договір позики є безоплатним і не передбачає нарахування від сотків.

На думку ДПАУ, поворотна фінансова допомо га, отримана від осіб, які не мають статусу банку або небанківської фінансової установи, підлягає включенню до складу валових доходів підприєм ства в момент отримання без подальшого вклю чення до валових витрат при її поверненні.

Зменшення значення коефіцієнта порівняно з аналогічним коефіцієнтом попереднього періоду свідчить про збільшення витрат підприємства на виплату відсотків за кредит.

Завершуючи цей аспект аналізу, зазначимо, що на величину наведених коефіцієнтів впливає багато чинників: галузева приналежність підприє мства, принципи кредитування, структура джерел коштів, що склалася, репутація підприємства та ін. Тому прийнятність значень цих коефіцієнтів, оцінка їх динаміки можуть бути встановлені тільки в результаті тимчасових порівнянь за групами споріднених підприємств.

Можна сформулювати правило, яке застосов не для підприємств будь-яких типів: кредитори (постачальники сировини, матеріалів, банки, що надають кредити, інші контрагенти) віддають пе ревагу підприємствам із значною часткою влас ного капіталу, з високим ступенем фінансової автономності, оскільки таке підприємство з більшою імовірністю зможе погасити борги за рахунок власних коштів. Власники ж підприєм ства (акціонери, інвестори, інші особи, які зро били внесок до статутного капіталу) віддають перевагу розумному зростанню динаміки частки позикових коштів.

Розглянемо коефіцієнти, які можна використа ти при аналізі довгострокової платоспроможності підприємства:

1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу.

2. Коефіцієнт концентрації позикового капіталу.

3. Співвідношення позикового капіталу і влас ного.

4. Коефіцієнт забезпеченості за кредитами.

1. Коефіцієнт концентрації власного капі талу (інша назва цього коефіцієнта - коефіцієнт автономії, коефіцієнт незалежності). Він визначає частку коштів власників підприємства в загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства. Характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок викорис тання власних коштів, незалежність його функ ціонування від залучення позикових коштів.

Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансове стійке, стабільне і незалежне від кредиторів підприємство. Якщо його значення дорівнює 1 (або 100 %), це означає, що власни ки повністю фінансують своє підприємство.

Згідно з Методиками № 81 і № 22 підприєм ство вважається фінансове стійким за умови, що частина власного капіталу в загальній сумі його фінансових ресурсів становить не менше 50 %.

Хочемо звернути увагу також на П(С)БО 5, відповідно до якого заповнюється форма фінан сової звітності "Звіт про власний капітал". Метою складання Звіту є розкриття інформації про зміни, що відбулися у складі власного капіталу підприє мства протягом звітного року. У зв'язку із цим дані, наведені у Звіті, можна використовувати для аналізу динаміки структури власного капіталу.

2. Коефіцієнт концентрації позикового ка піталу. Є доповненням до попереднього коефі цієнта - їх сума дорівнює 1 (або 100 %). Ко ефіцієнт характеризує частку позикових коштів у загальній сумі коштів, вкладених у майно підприє мства.

Чим нижчий цей показник, тим менша забор гованість підприємства, тим стійкіший його стан. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансу ванні підприємства.

Зазначимо, що з приводу залучення позико вих коштів у зарубіжній практиці існують різні, часом суперечливі, точки зору.

На Заході поширена думка, що частка власно го капіталу повинна бути досить велика - 0,6 (або 60 %). Навпаки, багатьом японським компаніям властиве прагнення до збільшення частки пози кового капіталу - до 80 %.

Такий підхід до співвідношення власного і позикового капіталу можна пояснити різною при родою інвестиційних потоків.

У США основний потік інвестицій надходить від населення, у Японії - від банків. Тому для японської компанії високе значення коефіцієнта концентрації позикового капіталу свідчить про високий ступінь довіри до корпорації з боку банків, а отже, про її фінансову надійність. На впаки, низьке значення цього коефіцієнта свідчить про нездатність отримати кредити в банку, що є певним застереженням інвесторам і кредиторам.

3. Коефіцієнт співвідношення позикового капіталу і власного (інша назва цього коефіцієн та - коефіцієнт важеля). Як і вищеперелічені по казники, цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості підприємства.

Коефіцієнт має досить просту інтерпретацію: його значення, що дорівнює, наприклад 0,3, оз начає, що на кожну 1 грн. власних коштів, вкла дених в активи підприємства, припадає ЗО коп. позикових коштів. Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зни ження фінансової стійкості, і навпаки.

4. Коефіцієнт забезпеченості за кредита ми (інша назва цього коефіцієнта - коефіцієнт покриття відсотка). За його допомогою оцінюєть ся потенційна можливість підприємства погасити позику. Коефіцієнт показує ступінь захищеності кредиторів від несплати відсоткових платежів. Розраховується діленням суми чистого прибутку до оподаткування і витрат на виплату відсотків на величину витрат на виплату відсотків.

У попередніх публікаціях ми проаналізували такий аспект фінансового стану підприємства, як ліквідність. При цьому були розраховані коефі цієнти поточної, швидкої, абсолютної ліквідності. Як початкові величини використовувалися поточні активи та поточні зобов'язання і розраховувало ся співвідношення між ними.

Зазначимо, що деякі аналітики для оцінки платоспроможності і фінансової стійкості розра ховують не тільки співвідношення між поточними активами та поточними зобов'язаннями, але й визначають також їх різницю.

Різниця між поточними активами та поточними зобов'язаннями становить чистий робочий капі тал підприємства (Рк), який також можна викори стовувати як ступінь платоспроможності та фінан сової стійкості підприємства. Наявність чистого робочого капіталу свідчить про те, що підприєм ство здатне не тільки сплатити поточні борги, але й має у своєму розпорядженні фінансові ресурси для розширення діяльності та здійснен ня інвестицій.

Витрати майбутніх періодів включаються до складу поточних активів у тій частині, що буде використана (списана) протягом 12 місяців з дати балансу.

Доходи майбутніх періодів включаються до складу поточних зобов'язань у тій частині, що буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.

Оптимальний розмір чистого робочого капіта лу залежить від сфери діяльності, обсягу реалі зації, кон'юнктури ринку. Для оцінки достатності чистого робочого капіталу можна провести його порівняння з аналогічним показником інших підприємств.

Отже, ми розглянули такий аспект фінансово го стану підприємства, як ліквідність. Нагадаємо, що оцінка ліквідності дозволить визначити, чи зможе підприємство в термін погасити поточні (короткострокові) зобов'язання.

Але, як відомо, крім поточних зобов'язань у підприємства є також і довгострокові зобов'я зання, термін погашення яких становить більше 12 місяців з дати балансу.

Виходячи із цього, розглянемо коефіцієнти, за допомогою яких аналізується можливість погашен ня довгострокових зобов'язань та оцінюється здатність підприємства функціонувати тривалий період часу.

Оцінка довгострокової платоспроможності підприємства.

З позиції довгострокової перспективи фінан сова стійкість підприємства характеризується структурою джерел коштів, ступенем залежності від зовнішніх інвесторів і кредиторів. Джерелами коштів підприємства є власний і позиковий ка пітал. Співвідношення між цими величинами доз волить оцінити довгострокову платоспроможність підприємства.

Інформація про власний капітал згідно з Інструкцією № 291 узагальнюється на рахунках класу 4 "Власний капітал і забезпечення зобов' язань" та відповідно до П(С)БО 2 "Баланс" відоб ражається в розділі І пасиву Балансу в рядках 300 - 380.

Величина позикового капіталу визначається шляхом узагальнення інформації за такими роз ділами пасиву Балансу: розділом II "Забезпечен ня подальших витрат і платежів", розділом III "Довгострокові зобов'язання", розділом IV "По точні зобов'язання", розділом V "Доходи майбутніх періодів".

Фінансовий стан підприємства - сукупність показників, що відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів проявляється в платоспроможності об'єднання (підприємства), внаслідок відповідності фактичного кругообігу коштів на всіх етапах розрахун ковим показникам.

Сталий фінансовий стан - необхідна умова діяльності підприємства при ринкових відносинах, тому що від цього залежить своєчасність і повнота погашення його зобов'язань щодо оплати праці робітників, розрахунків з бюджетом, банками та позичальниками матеріальних ре сурсів.

Аналіз фінансового стану - невід'ємна частина економічного аналізу діяльності підприємства, без якого неможливе раціональне ве дення господарства.

Фінансовий стан безпосередньо впливає на виробничу діяльність підприємства. Нестача або неправильне використання фінансових ресурсів можуть виявитися головною причиненою несвоєчасної оплати розрахункових документів постачальників за одержану сировину й ма теріали, неповного та неритмічного постачання виробництва необхідними предметами праці, а отже, погіршення результатів виконання підприємством плану за обсягом, асортиментом і собівартістю продукції та за іншими показниками.

В свою чергу фінансовий стан підприємства прямо залежить від його виробничої діяльності. При успішному виконанні та перевико нанні плану за виробництвом та реалізацією продукції, зниженні її собівартості підприємство одержує надплановий прибуток; утворюються додаткові джерела коштів, що в кінцевому результаті сприяє зміцненню фінансового стану підприємства. Отже, фінансовий стан і результати виробничої діяльності підприємства залежать один від одного, тому резерви подальшого поліпшення фінансового стану - це передусім краща виробнича діяльність.

Дослідження фінансового стану промислового підприємства завершує економічний аналіз господарської діяльності. Фінансовий стан підприємства залежить від виконання плану реалізації та прибутку, що в свою чергу тісно зв'язані з виконанням плану випуску й собівартості продукції. Крім того, він залежить і від стану запасів нормових оборотних коштів, розрахунків з дебіторами та кредиторами, повноти викори стання права на кредит, оборотності оборотних коштів та інших факторів.

5.3 Аудиторська перевірка

До нормативно-правового забезпечення внутрішнього аудиту належать закони України, інструкції, положення, доповнення, роз'яснення, офіційні коментарі, що регулюють діяльність суб'єктів господарювання [2, 29]. При цьому на особливу увагу заслуговує локальне нормативно-правове забезпечення, яке включає в себе Положення про відділ внутрішнього аудиту.

Також виділяють окремо інформаційне забезпечення. З огляду на те, що внутрішній аудит є формою внутрішньогосподарського контролю, він одночасно є його підсистемою, до якої слід застосовувати чинники кібернетичних систем, а саме: вхід, процес, вихід. Склад вхідного інформаційного забезпечення обумовлюється завданням внутрішнього аудитора і залежить від виду аудиторської перевірки. До вихідного інформаційного забезпечення внутрішнього аудиту належить аудиторська документація [2, 37].

Кадрове забезпечення - це наявність власних висококваліфікованих спеціалістів підприємства, які виконують функції внутрішніх аудиторів [2, 38].

Комплекс технічних засобів, оргтехніки і керівних матеріалів щодо їх застосування, становить технічне забезпечення внутрішнього аудиту [2, 38]. В нашій країні, найбільшу проблему становить методичне забезпечення внутрішнього аудиту, так як стандартів щодо його регулювання не встановлено.

Виклад основного матеріалу. Організація, роль і функції внутрішнього аудиту визначаються керівником або власником економічного суб'єкту в залежності від організаційно-правової форми і системи управління, змісту і специфіки діяльності, обсягів фінансово-економічної діяльності, стану внутрішнього контролю.

До об'єктів внутрішнього аудиту відносяться: матеріальні, трудові та фінансові ресурси; джерела цих ресурсів; господарські процеси; економічні результати господарської діяльності; організаційні форми та методи управління тощо.