Забезпечення миттєвої ліквідності ВАТ "Концерн Стирол" шляхом резервування грошових коштів

Забезпечення миттєвої ліквідності ВАТ "Концерн Стирол" шляхом резервування грошових коштів

Автор:

Євген Іщенко,

аспірант Донецького державного університету управління,

керівник сектора фінансової діяльності

ВАТ "Концерн Стирол", м. Горлівка

У статті подано нову методику забезпечення стабільного рівня миттєвої ліквідності шляхом резервування коштів. Запропоновано алгоритм розрахунку грошових коштів для ВАТ «Концерн Стирол».

Найважливішим аспектом фінансової діяльності підприємств є формування і використання різних фондів. Через них здійснюється забезпечення господарської діяльності необхідними коштами, а також фінансування розширеного відтворення; науково-технічного розвитку; освоєння і впровадження нової техніки; економічне стимулювання; розрахунки з бюджетом, постачальниками, банками. Практика резервування коштів підприємства досить широка, а алгоритм цього процесу залежить від багатьох факторів, наприклад, таких як співідношення власних і позикових коштів у обігові підприємства, рівня мобілізації надходжень і витрат коштів, наявності додаткового капіталу та резервів тощо.

Питання аналізу основних джерел формування майна підприємства та розробка механізмів ефективного використання його фінансів стали основним предметом досліджень багатьох фахівців [1-7]. Разом з тим, робота фондів, обіг та резервування коштів завжди будуть актуальні для аналізу, оскільки механізм їх оптимізації багато в чому залежить від місії та структури самого підприємства. Це значить, що існуючі універсальні механізми завжди треба адаптувати до конкретних умов.

Так, на початку 2002 р. перед ВАТ "Концерн Стирол" особливо гостро постало питання забезпечення миттєвої ліквідності, оскільки через погіршення цінової кон'юнктури на світовому ринку азотовмісних добрив різко зменшилися виручка від реалізації і, як наслідок, надходження коштів на рахунки підприємства. Фахівці-економісти розробили Положення про резервування грошових фондів, яке успішно використовується тут протягом останніх трьох років. Але зараз воно потребує вдосконалення новою методикою розрахунку оптимальної величини резерву коштів для покриття короткострокових зобов'язань. Саме в цьому полягає мета нашої статті.

Фонди підприємства можна умовно поділити на 3 групи:

1. Фонди власних коштів:

- статутний капітал;

- пайовий капітал;

- додатково вкладений капітал;

- інший додатковий капітал;

- резервний капітал.

2. Фонди позикових коштів:

- кредити банків;

- факторинг;

- лізинг;

- інші.

3. Оперативні грошові фонди:

- для виплати заробітної плати;

- для виплати дивідендів;

- для платежів до бюджету;

- інші.

Перша група фондів підприємства - це фонди власних коштів. Вони відіграють вирішальну роль в його діяльності, оскільки вимоги щодо їх обсягу і організації регламентовані чинним законодавством.

Капітал являє собою різницю між активами і зобов'язаннями підприємства. Капітал не є синонімом поняття "власні кошти", до його складу входять тільки ті кошти, які змінюють свою форму (з грошової переходять до матеріальної, і навпаки), а не витрачаються підприємством безповоротно.

Статутний капітал - це сума внесків, спочатку інвестованих власниками, в майно підприємства для забезпечення його статутної діяльності. Його розмір завжди чітко визначений у засновницьких документах підприємства. Статутний капітал є основою всієї діяльності будь-якого підприємства і має важливе економічне значення.

Пайовий капітал - це сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, передбачена засновницькими документами [3].

Додатково вкладений капітал - акціонерне товариство показує суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість. Інші підприємства відображають у цій статті суму капіталу, який вкладено засновником понад статутний [3].

Інший додатковий капітал відображає суму дооцінки необоротних активів, вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, інші види додаткового капіталу [3].

Резервний капітал - це сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або засновницьких документів, за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства [3]. Кошти резервного капіталу виступають гарантією безперебійної роботи підприємства і дотримання інтересів третіх осіб. Наявність такого джерела надає останнім упевненості у погашенні підприємством своїх зобов'язань.

Друга група фондів підприємства - це фонди позикових коштів. В умовах ринкової економіки жодне підприємство не може обійтися без позикових коштів. Різноманіття фондів дає можливість використати їх в різних ситуаціях. Позикові кошти в нормальних економічних умовах сприяють підвищенню ефективності виробництва. Їх наявність обумовлюється тим, що власні кошти покривають лише мінімальну потребу підприємства, необхідну для нормального здійснення його діяльності. Додаткова потреба, яка виникає в зв'язку з перевиконанням плану виробництва, затримкою у відправці готової продукції, нерівномірністю ходу виробництва або постачання сировини, має тимчасовий характер і може покриватися короткостроковими кредитами банків.

Кредит - позика в грошовій або натуральній формі, що надається однією юридичною або фізичною особою - кредитору іншій особі - позичальнику.

До позикових коштів, крім кредитів, відносять лізинг. Лізингом називається користування юридичною або фізичною особою засобами праці, що їй не належать, і є однією з форм кредитування товарів тривалого користування.

Факторинг є різновидом посередницької діяльності, при якому фірма-посередник (факторингова компанія) за певну плату дістає від підприємства право стягувати і зараховувати на його рахунок належні йому від покупців суми грошей (право інкасувати дебіторську заборгованість). Одночасно з цим посередник кредитує оборотний капітал клієнта і бере на себе його кредитний і валютний ризики.

Оперативні грошові фонди підприємства, які створюють третю групу фондів, створюються їм періодично. Ці фонди грошових коштів можуть створюватися на всіх підприємствах. До них відносять фонд оплати праці, фонд для платежів до бюджету, фонд для освоєння нової техніки, відрахувань вищої організації.

Під моментальною ліквідністю розуміється здатність підприємства негайно погасити свої короткострокові зобов'язання за рахунок коштів і їх еквівалентів [4, с.699]. Концепція резервування коштів основана на принципі забезпечення миттєвої ліквідності підприємства, тобто вмить виконати вимоги кредиторів. Показник миттєвої ліквідності є основним показником, що характеризує ефективність управління коштами при здійсненні оцінки фінансового становища будь-якого підприємства, як внутрішнім, так і зовнішніми користувачами інформацією (акціонери, державні структури, потенційні прямі і портфельні інвестори, банки, контрагенти тощо). Норматив показника для промислових підприємств складає величину в діапазоні 20%-40% від короткострокової заборгованості (короткострокова заборгованість згідно з міжнародними і національними стандартами фінансової звітності - це заборгованість, термін погашення якої не перевищує 12 місяців) [4, с.66]. При наявності коштів на рахунках менше за 20% від короткострокової кредиторської заборгованості можна стверджувати про їх дефіцит і невисоку здатність підприємства задовольнити вимоги кредиторів, при наявності коштів понад 40% від короткострокової кредиторської заборгованості зовнішній користувач ухвалює рішення про неефективний менеджмент керівництва підприємства у справі управління грошовими коштами. Показник миттєвої ліквідності розраховується за даними бухгалтерського балансу, який є відкритою інформацією ,і, отже, будь-який зовнішній користувач інформацією, той, що цікавиться підприємством, має можливість дати власну оцінку ефективності його діяльності.

Наведемо порядок розрахунку і використання резерву коштів, що застосовується на ВАТ "Концерн Стирол",

Порядок розрахунку резерву коштів

Для визначення величини резервування враховується така заборгованість товариства перед юридичними і фізичними особами:

- короткострокові кредити банків;

- отримані позики;

- заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, яка сплачується в наступні 12 місяців;

- видані короткотермінові векселі;

- заборгованість перед постачальниками і підрядчиками терміном менш 1-го року;

- майбутні платежі до бюджету і позабюджетних фондів, згідно з даними бухгалтерського балансу;

- величина майбутніх витрат з оплати праці, згідно з даними бухгалтерського балансу;

- інша поточна заборгованість.

1.2. Норматив резервування встановлюється розміром 30% від середньої величини зобов'язань. Розмір нормативу резервування 30% від короткострокової заборгованості, з точки зору автора, по-перше, забезпечує моментальне виконання вимог кредиторів, по-друге, дозволяє утримувати величину коштів у рекомендованому діапазоні.

1.3. Середня сума зобов'язань відповідно до даних бухгалтерського обліку розраховується за формулою:

Оср. = ((Він/2+(О1+(О2+(Ок/2)/3,))

де Оср. - середня сума зобов'язань, тис. грн;

Він - сума короткострокових зобов'язань, визначених відповідно до п.1.1 на початок кварталу, що попередує резервуванню, тис. грн.;

О1 - сума короткострокових зобов'язань, визначених згідно з п.1.1 на кінець 1-го місяця кварталу, що попередує резервуванню, тис. грн;

О2 - сума короткострокових зобов'язань, визначених згідно з п.1.1 на кінець 2-го місяця кварталу, що попередує резервуванню, тис. грн;

Ок - сума короткострокових зобов'язань, визначених згідно з п.1.1 на кінець кварталу, що попередує резервуванню, тис. грн.

1.4. Сума коштів або прирівнених до них коштів, які підлягають резервуванню, розраховується щоквартально до 15 числа місяця, що йде за звітним кварталом.

1.5. Якщо розрахована сума резервування на майбутній період нижча за кошти резервного фонду, що є на депозитних рахунках і в цінних паперах, то протягом 10 банківських днів кошти мають бути поповнені до встановленого нормативу резервування.

1.6. Якщо розрахована сума резервування на майбутній період вища за кошти резервного фонду, що є на депозитних рахунках і в цінних паперах, але не перевищує 40-% покриття зобов'язань, розрахованих згідно з п.1.3, то величина зарезервованих коштів залишається незмінною.

1.7. Якщо розрахована сума резервування на майбутній період вища за кошти резервного фонду, що є на депозитних рахунках і в цінних паперах, і при цьому перевищує 40-% покриття зобов'язань, розрахованих згідно з п.1.3, то на чергове засідання правління товариства виноситься питання про використання суми перевищення фактичної величини резервування над нормативною.

1.8. За рішенням правління товариства надмірна частина коштів резервного фонду може бути використана на такі цілі;

- фінансування інвестиційних проектів, що реалізовуються товариством;

- на поповнення оборотних коштів товариства у випадку, якщо інвестиційні кошти, що фінансуються за рахунок вільних коштів резервного фонду, передбачають створення нових виробництв або збільшення виробничих потужностей;

- на дострокове погашення короткострокових і довгострокових позикових коштів, отриманих товариством під відсотки в порядку економічної доцільності.

Порядок використання коштів резервування

2.1. Кошти резервного фонду надходять на депозитні рахунки в банку у національній або іноземній валюті першої категорії.

2.2. За рішенням правління товариства частина коштів резервного фонду може бути вкладена у високоприбуткові цінні папери, які будь-коли можуть бути реалізовані і перетворені на кошти. При цьому величина коштів резервного фонду та коштів, що знаходяться на депозитних рахунках, має складати не менше за 2/3 усіх резервованих коштів.

2.3. Кошти резервного фонду не можуть формуватися векселями.

Висновки

1. Запопонований алгоритм розрахунку резерву коштів є простим у використанні і дозволяє забезпечити стабільний рівень миттєвої ліквідності.

2. Незалежно від цінової кон'юнктури на світовому ринку азотовміщуючих добрив, ВАТ "Концерн Стирол" має можливість отримати стійкий ліквідний баланс і значно зміцнити свою кредитоспроможність перед потенційними інвесторами і кредиторами.

Література

1. Барсукова И.В. Источники формирования имущества предприятия // Бухгалтерский вестник. - 1998. - №11. - С.57-64.

2. Винниченко А.А. Учет резервного и добавочного капитала // Консультант. - 1999. - №6. - С.18-22.

3. Волков Н.Г. Учет собственных средств организации // Главбух. - 1996. - №3. - с.3-19.

4. Грибков А.Ю. Создание и использование резервов // Бухгалтерский учет .- 2000. - №9. - С. 40-45

5. Жуков В.Н. Вопросы учета добавочного капитала и резервов // Бухгалтерский учет.-1997.-№7.-С. 21-25.

6. Лущекова Ю.Ю. Уставный капитал (фонд) предприятия (организации): порядок его формирования, изменения размеров и отражение указанных операций в учете // Консультант бухгалтера.- 1997.-№9.-С.66-82

7. Терехова В.А. Собственный капитал: принципы формирования и учета // Международный бухгалтерский учет. - 1999.-№5.-С.23-27.

8. Положення (стандарт) бухгалтерської звітності 2 "Баланс" / Наказ Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. №87.

9. Мазур И., Шапиро В., Ольдерогге Н. и др. Корпоративный менеджмент: Справочник для профессионалов. - М.: Висшая школа, 2003. - 1077 с.

10. Донецьке обласне управління статистики. Рекомендації по складанню фінансової звітності і проведенню аналізу фінансової звітності. - Донецьк, 2004.