Аудит розрахунків з бюджетом

2

ДОНБАСЬКА ДЕРЖАВНА МАШИНОБУДІВНА АКАДЕМІЯ

Кафедра «Облік та аудит»

Реферат з дисципліни «Аудит» на тему:

«Аудит розрахунків з бюджетом»

Виконала:

Ст-ка гр. Ф05-2

Косяченко В.А.

Перевірила:

Кадуріна Л.О.

Краматорськ, 2008

Вступ

Аналіз розрахунків з бюджетом є важливим інструментом управління діяльністю підприємства в ринкових умовах. Величина платежів до бюджету має найбільшу питому вагу в розрахунках з фінансовою системою, вона в першу чергу залежить від величини одержуваного підприємством прибутку та операцій з продажу товарів на митній території України.

Вирішення цих питань неможливе без здійснення фінансового аналізу, який складається з ретроспективного, оперативного і стратегічного аналізу стану розрахунків з бюджетом.

Аудиторські процедури можна здійснювати як шляхом детальної перевірки правильності відображення в бухгалтерському обліку оборотів і сальдо за рахунками, так і шляхом аналізу та оцінки одержаної аудитором інформації, дослідження важливих фінансових та інших показників підприємницької структури, що перевіряється, особливо їх незначних відхилень від очікуваних значень, а також виявлення причин їх викривлень.(4)

1. Аудит розрахунків з бюджетом та державними цільовими фондами

Основним джерелом доходів бюджетів усіх рівнів є податкові надходження. Причому, обов'язок сплати податків і зборів у порядку і розмірах, встановлених законом, закріплений у статті 67 Конституції України. Законом України «Про систему оподаткування» встановлено, що в нашій державі існують два види податків і зборів (обов'язкових платежів): загальнодержавні та місцеві.

До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

§ Податок на додану вартість;

§ Акцизний збір;

§ Податок на прибуток підприємств;

§ Податок на доходи фізичних осіб (прибутковий податок з громадян);

§ Мито;

§ Державне мито;

§ Податок на нерухоме майно;

§ Плата (податок) за землю;

§ Рентні платежі;

§ Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

§ Податок на промисел;

§ Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

§ Збір за спеціальне використання природних ресурсів;

§ Збір за забруднення навколишнього природного середовища;

§ Збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення (скасований Указом Президента України № 857 від 07.08.98 р. з 1 січня 1999 р);

§ Збір на обов'язкове соціальне страхування;

§ Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

§ Збір до Державного інноваційного фонду;

§ Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

§ Збір на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування (встановлюється окремими законодавчими актами України);

§ Збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства (встановлений Законом України з 1 липня 1999 р).

До місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) належать:

§ Податок з реклами;

§ Комунальний податок;

§ Готельний збір;

§ Збір за припаркування автотранспорту;

§ Ринковий збір;

§ Збір за видачу ордера на квартиру;

§ Курортний збір;

§ Збір за участь у бігах на іподромі;

§ Збір за виграш на бігах на іподромі;

§ Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізатори на іподромі;

§ Збір за право використання місцевої символіки;

§ Збір за право проведення кіно- і телезйомок;

§ Збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

§ Збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

§ Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

§ Збір із власників собак.

На першому етапі аудиту розрахунків з бюджетом слід встановити, платником яких податків і зборів є підприємство, яке перевіряється. Якщо підприємство не сплачує будь-яких податків та зборів, аудитор має переконатися, що такі дії точно узгоджуються з чинним законодавством України.

Згідно з законом України «Про систему оподаткування» ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Місцеві податки і збори, механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України, крім збору за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, який встановлюється обласними радами.

Під час перевірки розрахунків з бюджетом контролеру слід пам'ятати, що джерела сплати податків і зборів встановлюються виключно відповідними законами про податки.

Державні та інші цільові фонди, які не передбачені чинним законодавством, мають своїм джерелом виключно прибуток підприємств, який залишається після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Податки і збори, які відповідно до законів включаються до цін товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуться незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності підприємства.

Зміни і доповнення до законів України про оподаткування стосовно пільг, ставок податків і зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати мають вноситися не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року. Оскільки це положення в Україні постійно порушується, аудитор повинен ретельно слідкувати за змінами чинного податкового законодавства та враховувати їх під час проведення перевірок розрахунків підприємства з бюджетом. З метою оприлюднення офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства центральним податковим органом України можуть надаватися податкові роз'яснення, що мають загальний характер або стосуються значного числа платників податків, підлягають оприлюдненню із дотриманням правил комерційної або банківської таємниці. Але податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акту.

Центральний податковий орган зобов'язаний видавати та оприлюднювати письмові роз'яснення норм законодавства, які стосуються усіх аспектів оподаткування окремим податком, збором (обов'язковим платежем) у спосіб, доступний для ознайомлення з ними більшості їх платників. Під час введення нового податку, збору (обов'язкового платежу) або прийнятті змін до порядку справляння існуючих центральний податковий орган зобов'язаний роз'яснити їх платникам, використовуючи засоби масової інформації або інші доступні для таких платників способи доступу до зазначеної інформації, включаючи візити працівників контролюючих органів (не пов'язані із здійсненням податкових перевірок) до платників податків і зборів (обов'язкових платежів) з метою роз'яснення положень нового порядку.

Будь-які відповіді на запити платника податків, які надаються іншими податковими органами або контролюючими органами, а не центральним податковим органом, мають виходити із змісту роз'яснень, наданих центральним податковим органом, а за відсутності останніх - мають сприйматися платниками податків як рекомендації.

Платник податків може оскаржити в суді (господарському суді) рішення контролюючого органу або органу стягнення щодо видання інструкцій чи податкових роз'яснень (у т. ч. форм обов'язкової податкової звітності, далі - податкових роз'яснень), які, за висновком такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку, збору (обов'язкового платежу). Визнання судом (господарським судом) інструкції або податкового органу (незалежно від їх реєстрації у Міністерстві юстиції України) недійсним є підставою для використання зазначеного рішення всіма платниками податків з моменту прийняття такого судового рішення, а також для відповідної зміни положень інструкцій чи роз'яснень контролюючих органів з цього питання. Зазначене рішення суду (господарського суду) набирає чинності з моменту його прийняття та повинно бути оприлюднене за рахунок сторони, що програла спір (була визнана винною) протягом 30 календарних днів з моменту прийняття такого судового рішення.

Підприємство, як правило, самостійно обчислює суму платежів до бюджету та подає контролюючому органу у декларацію, розрахунок податку чи збору у строки, встановлені законодавством. Контролюючий орган приймає податкову декларацію, розрахунок без перевірки зазначених у них показників.

Відображаються обчислені зобов'язання підприємства перед бюджетами та державними цільовими фондами на рахунку «Розрахунки з бюджетом», в якому для обліку кожного податку та збору відкривається окремий субрахунок. Аудитор має перевірити відповідність залишків на цьому рахунку даним балансу підприємства на початок і кінець звітного періоду, а також відповідність підсумкових оборотів суми з субрахунків, які входять до складу синтетичного рахунка «Розрахунки з бюджетом».

Кредитові обороти кожного субрахунку повинні підтверджуватися відповідними розрахунками та деклараціями з кожного податку та збору (обов'язкового платежу). При цьому аудитор має перевірити достовірність бази оподаткування щодо кожного виду податків і зборів, ставки та пільги, які застосовуються на підприємстві, та їх відповідність чинному законодавству.

Під час перевірки дебетових оборотів кожного субрахунку аудитору необхідно звернути увагу на своєчасність та повноту перерахування податків і зборів до бюджету.

Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у т.ч. отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у т.ч. корпоративних прав, отримані у позику (кредит).

Особливу увагу аудитор повинен приділити фактам примусового стягнення активів платника податків в рахунок його податкових зобов'язань та перевірити відповідність чинному законодавству цих процедур.

Як відомо, з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Податковим боргом (недоїмкою) вважається податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене з платником податків або встановлене судом (господарським судом), але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Право податкової застави виникає у разі:

§ Неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації - з першого робочого дня, наступного за останнім днем строку, встановленого законом про відповідний податок, збір (обов'язковий платіж) для подання такої податкової декларації;

§ Несплати у строки суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку;

§ Несплати у строки суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у повідомленні.

Право податкової застави не потребує письмового оформлення.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Податкові вимоги надсилаються:

а) Перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Вона містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, про обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) Друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з метою їх продажу.

Податкові вимоги повинні містити, крім вказаних вище відомостей, посилання на підставі їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів для забезпечення сплати суми податкового боргу.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі даного підприємства особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Аудитор має перевірити, чи платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, повідомив письмово наступних кредиторів про таку податкову заставу та про характер і розмір забезпечених цією заставою зобов'язань.

Ретельній перевірці також підлягають операції платника податків, активи якого перебувають у податковій заставі, які підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, а саме операції з:

а) Продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, які використовуються у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за їх звичайними цінами;

б) Використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів з метою здійснення прямих чи портфельних інвестицій, також цінних паперів, які засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступки вимозі та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів;

в) Ліквідації об'єктів нерухомого або рухомого майна, за винятком їх ліквідації внаслідок обставин непереборної дії (форс мажорні обставини), або відповідно до рішень органів державного управління.

Надання майна, що перебуває у податковій заставі, у наступну заставу або його використання з метою забезпечення чинної чи майбутньої вимоги третіх осіб не дозволяється.

У разі здійснення операцій, зазначених вище, без отримання попередньої згоди податкового органу, посадова особа, яка прийняла зазначене рішення, несуть відповідальність, встановлену законодавством України за умисне ухилення від оподаткування.

З метою своєчасного узгодження операцій з активами платника податків керівник податкового органу призначає з числа службових осіб такого податкового органу податкового керівника. Для узгодження окремої цивільно-правової операції платник податків подає податковому керівникові запит, у якому роз'яснюється зміст операції та фінансово-економічні наслідки її проведення. Податковий керівник має право видати припис про заборону здійснення такої операції, якщо за його висновками цінові умови та форми розрахунку за такою операцією призведуть до зменшення спроможності платника податків вчасно або у повному обсязі погасити податковий борг. Зазначений припис має бути затверджений керівником відповідного податкового органу. У разі, коли припис не видається протягом десяти робочих днів з моменту надходження зазначеного запиту, операція вважається узгодженою.

Виключним способом забезпечення можливості погашення податкового боргу підприємства є адміністративний арешт його активів.

Арешт активів може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

а) Платник податків порушує правила відчуження активів;

б) Фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

в) Платника податків, який отримав податкове повідомлення, або має податковий борг, визнано неплатоспроможним за зобов'язаннями іншими, ніж податкові, крім випадків, коли стосовно такого платника податків запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів у зв'язку з порушенням щодо нього провадження у справі про банкрутство;

г) Платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, які застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування;

д) Відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальні дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем;

е) Відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до закону, чи коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, здійснює дії з переведення активів за межі України, їх приховування чи передачі іншим особам.

Арешт активів полягає у забороні чинити платником податків будь-які дії щодо своїх активів, які підлягають такому арешту, крім дій для їх охорони, зберігання та підтримання у належному функціональному та якісному стані. Арешт може бути накладеним на будь-які активи юридичної особи, а для фізичної особи - на будь-які її активи, крім тих, що не підлягають арешту згідно із законодавством.

Арешт активів може бути повним або умовним.

Повним арештом активів визнається виключна заборона платнику податків на реалізацію прав розпоряджатися або користуватися своїми активами з їх тимчасовим влученням або без такого. За вилучення активів ризик, пов'язаний з їх зберіганням або втратою їх функціональних чи споживчих якостей, покладається на орган, який прийняв рішення про таке вилучення.

Умовним арештом активів визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на такі активи. Таке обмеження обумовлює обов'язкове попереднє отримання дозволу від керівника відповідного податкового органу на здійснення платником податків будь-якої операції з такими активами.

Зазначений дозвіл може бути наданий керівником податкового органу, якщо за його висновком здійснення платником податків визначеної операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

За поданням відповідного підрозділу податкової міліції керівник податкового органу (його заступник) може прийняти рішення про застосування арешту активів платника податків, яке надсилається:

а)банкам, обслуговуючим платника податків, з вимогою тимчасового зупинення видаткових операцій за рахунками такого платника податків (якщо платником податку є банк - з вимогою зупинення видаткових операцій за власними рахунками), крім операції з:

- погашення податкових зобов'язань та податкового боргу;

- сплати боргу за виконавчими документами чи за задоволеними претензіями у порядку доарбітражного врегулювання спорів. Якщо такі виконавчі документи або претензії набули юридичної сили до моменту виникнення права податкової застави;

б) платнику податків з вимогою тимчасової заборони відчуження його активів;

в) іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебувають активи такого платника податків, з вимогою тимчасової заборони їх відчуження.

Арешт може бути накладено на активи строком до 96 годин від часу підписання відповідного рішення керівником податкового органу (його заступником). Зазначений термін не може бути продовжений в адміністративному порядку, у т.ч. за рішенням інших державних органів, за винятком випадків, коли власника заарештованих активів не встановлено (не виявлено), - у цьому випадку такі активи перебувають під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законодавством з метою визнання їх безхазяйними, або у разі, коли відповідні активи є такими, що швидко псуються, - протягом граничного строку, визначеного законодавством, після якого вони підлягають продажу.

Функції виконавця рішення про арешт активів платника податків покладаються на податкового керівника або іншого працівника податкового органу, призначеного його керівником (його заступником). Виконавець:

§ Надсилає рішення про арешт активів;

§ Організовує опис активів платника податків;

§ Організовує вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів, складає їх опис, що має скріплюватися підписами посадової особи податкового органу та платника податків, і залишає платнику податків копії таких документів. Вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів податковими органами в інших випадках не допускається, крім вилучень, що провадяться згідно із кримінально-процесуальним законодавством;

§ Здійснює інші заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Опис активів платника податків проводиться у присутності його посадових осіб чи їх представників, а також понятих осіб. У разі відсутності посадових осіб платника податків або їх представників опис його активів здійснюється у присутності понятих осіб. У разі необхідності для проведення опису активів залучається оцінювач. Представникам платника податків, активи якого підлягають адміністративному арешту, письмово роз'яснюються їх права та обов'язки.

Якщо інші, передбачені чинним законодавством заходи з погашення податкового боргу, не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення узгодженої суми податкового боргу засобом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - засобом продажу інших активів такого платника податків.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення є будь-які активи платника податків з урахуванням певних обмежень. Зокрема аудитор має перевірити, щоб у ролі джерел погашення податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення не використовувалися:

а) Майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам, якщо така застава була належним чином зареєстрована у державних реєстрах застав рухомого або нерухомого майна відповідно до закону, до моменту виникнення права податкової застави;

б) Активи, які належать на правах власності іншим особам та перебувають у тимчасовому розпорядженні або користуванні платника податків, але не виключно: майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), а також ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків, оплата за такі послуги, а також активи інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче чи будь-якого іншого виду агентське управління;

в) Майнові права інших осіб, надані платнику податків у тимчасове користування або розпорядження, а також немайнові права інших осіб, у т.ч. і права інтелектуальної (промислової) власності, передані в користування такому платнику податків без права їх відчуження;

г) Кошти інших осіб, надані платнику податків у вклад (депозит) або довірче управління, а також власні кошти юридичної особи, що використовуються для виплат заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою, у розмірах та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

д) Кошти кредитів або позик, наданих платнику податків кредитно-фінансовою установою, що обліковуються на позичкових рахунках, відкритих на користь такого платника податків, а також акредитивів, виставлених на ім'я платника податків, але не відкритих до моменту такого відкриття;

е) Майно, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у т.ч. казенних підприємств. Порядок віднесення майна до такого, що належить до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна України;

ж) Активи, чий вільний обіг заборонено або обмежено згідно із законодавством. У разі коли підприємницька діяльність з активами, що продаються, підлягає ліцензуванню відповідно до закону, покупцями таких активів можуть бути лише особи, які отримали відповідну ліцензію.

Посадові особи, у т.ч. державні виконавці, які прийняли рішення про використання таких активів як джерела погашення податкової заборгованості або боргу платника податків, притягаються до відповідальності згідно із законодавством.

Стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.

Стягнення коштів здійснюється шляхом надіслання банку (банкам), обслуговуючому платника податків, платіжної вимоги на суму податкового боргу або його частини.

Продаж інших активів здійснюється на підставі рішення податкового органу, підписаного його керівником та скріпленого гербовою печаткою податкового органу.

Організація продажу активів платника податків здійснюється податковим керівником такого платника податків.

Платник податків (для державних і комунальних підприємств - за узгодженням з органом, уповноваженим управляти його майном) самостійно визначає склад і черговість продажу своїх активів, виходячи з принципів збереження цілісності майнового комплексу, щ забезпечує ведення його основної виробничої діяльності та повного погашення суми податкового боргу.

Якщо податковий керівник вирішує, що платник податків виділяє для продажу активи, чия звичайна ціна є явно нижчою, ніж сума податкового боргу, тоді він зобов'язаний самостійно визначити склад активів, які підлягають продажу, виходячи із принципів збереження цілісності майнового комплексу та з урахуванням того, що звичайна (оціночна) вартість таких активів не перевищує двократного розміру податкового боргу.

Податковий керівник не може прийняти рішення щодо продажу частини цілісного майнового комплексу, внаслідок якого платник податків позбувається можливості ведення своєї основної господарської діяльності, - у цьому випадку продажу підлягає цілісний майновий комплекс.

Продаж цілісного майнового комплексу боржника під час процедури його санації або ліквідації внаслідок банкрутства здійснюється згідно з положеннями Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Продаж активів платника податків на публічних торгах на умовах змагальності має здійснюватися у такому порядку:

а) Товари, які можуть бути згруповані та стандартизовані, підлягають продажу за кошти виключно на біржових торгах, що проводяться біржами, створеними відповідно до Закону України «Про товарну біржу», які визначаються центральним податковим органом на конкурсних засадах;

б) Інші товари, об'єкти рухомого чи нерухомого майна, а також цілісні майнові комплекси підприємств підлягають продажу за кошти виключно на цільових аукціонах, які організовуються за поданням відповідного податкового орган на зазначених біржах. Якщо на території району або міста, де знаходяться активи платника податків, що продаються, відсутня товарна біржа, визначена центральним податковим органом, податковий орган організовує окремий позабіржовий аукціон.

Продовольчі товари, що швидко псуються, а токож інші товари, обсяги яких не є достатніми для організації публічних торгів, підлягають продажу за кошти на комісійних умовах через організації роздрібної торгівлі, визначені податковим органом на конкурсних засадах.

У разі наполягання платника податків проводиться експертне оцінювання вартості активу, який підлягає продажу, з метою визначення його початкової ціни. Оцінювання здійснюється у порядку, визначеному законодавством з питань професійної оціночної діяльності, а до набрання чинності зазначеним законодавством - організаціями, які уклали договори на виконання послуг з експертної оцінки майна з Фондом державного майна України; перелік таких організацій доводиться до відома податкового органу.

Платник податків має право самостійно визначити оцінювача з числа тих, що зазначені в першому абзаці цього підпункту. Якщо платник податків самостійно не визначає такого оцінювача протягом установленим центральним податковим органом строків, таке визначення здійснюється податковим органом, який укладає договір про проведення оцінки активу.

Аудитор повинен перевірити, щоб інформація про час та умови проведення прилюдних торгів активами платників податків оприлюднювалась:

§ Під час продажу активів на біржовому ринку - відповідною товарною біржею;

§ Під час продажу активів на позабіржовому аукціоні та через організації роздрібної торгівлі - відповідним податковим органом.

Платник податків зобов'язаний надати комісії інформацію про активи, які перебувають у податковій заставі, а також забезпечити на першу вимогу комісії безперешкодний доступ її представників і учасників публічних торгів до огляду та оцінки активів, що пропонуються на продаж.

Будь-яка інша особа, яка здійснює управління активами платника податків або контроль за їх використанням, зобов'язана забезпечити на першу вимогу комісії безперешкодний доступ її представникам, а також учасникам публічних торгів до огляду та оцінки таких активів, а також учасникам публічних торгів до огляду та оцінки таких активів, а також забезпечити безперешкодне набуття прав власника таких активів особою, яка їх придбала на публічних торгах. При цьому така інша особа, яка здійснює управління або контроль над активами платника податків, звільняється від будь-яких видів відповідальності або зобов'язань перед таким платником або третіми особами, які можуть виникнути внаслідок передання відповідних активів у власність особи - їх покупця.

Посадові особи платника податків, а також посадові особи осіб, які здійснюють управління його активами або контроль за їх використанням, за неподання відомостей або подання неповних чи неправдивих відомостей щодо активів, які перебувають у податковій заставі, або за ухилення від забезпечення безперешкодного доступу до таких активів представникам комісії чи учасникам публічних торгів, або за перешкоджання у набутті прав власності на такі активи особою, яка їх придбала, несуть відповідальність, передбачену за умисне ухилення від оподаткування.

Якщо сума податкового боргу не була погашена після закінчення процедури продажу активів платника податків, податковий орган може визначити відповідальною за погашення залишкового податкового боргу такого платника податків третю особу, яка протягом одного року до останнього дня граничного строку погашення суми податкового зобов'язання такого платника податків придбала від нього активи за цінами, меншими, ніж звичайні, або отримала їх у власність на безплатній основі чи як безповоротну фінансову допомогу (крім благодійних внесків або пожертв неприбутковим організаціям або іншим набувачам благодійної допомоги відповідно до законодавства).

Розмір зазначеної відповідальності за погашення залишкового боргу платника податків не може перевищувати суми, яка дорівнює звичайній ціні активів, придбаних третьою особою від платника податків, зменшеній на фактичну ціну придбання таких активів третьою особою.

Якщо заходи з продажу активів платника податків за рішенням органу стягнення не дали повного погашення суми податкового боргу, додатковим джерелом його погашення органом стягнення може бути визначено продаж активів платника податків, попередньо переданих ним у тимчасове користування чи розпорядження іншим особам відповідно до норм цивільно-правових договорів, у т.ч. і прав вимоги боргу, включаючи кошти, розміщені платником податків у вкладі (депозиті). За таких умов продаж цих активів (коштів) не зупиняє дію такого цивільно-правового договору до кінця строку його дії, а покупець активів (коштів) набуває прав і обов'язків платника податків за цивільно-правовим договором, у т.ч. права на отримання доходу за ним, який враховується у зменшення суми податкового боргу платника податків. Якщо норми зазначеного цивільно-правового договору передбачають право кредитора на його дострокове припинення або збільшення розміру доходів за ним чи прийняття інших рішень, які призведуть до швидшого повернення суми основного боргу та/або доходу за ним, орган стягнення зобов'язаний прийняти рішення щодо таких дій.

Крім розрахунків з обов'язкових податків і зборів, аудитор має перевірити й інші розрахунки підприємства з бюджетом, зокрема своєчасність і повноту перерахування до бюджету штрафних санкцій, застосованих до підприємства та окремих посадових осіб, а також джерела їх погашення; точність розрахунків і законність перерахування до бюджету сум, утриманих з винуватців за нестачі та розкрадання товарно-матеріальних цінностей; своєчасність перерахування до бюджету державними підприємствами сум кредиторської заборгованості, строк позовної давності якої минув, тощо.(2)

2. Методика й організація аудиту розрахунків з бюджетом

Основними завданнями, що ставляться під час проведення аудиту розрахунків з бюджетом, є підтвердження правильності, своєчасності та повноти нарахування і перерахування податків, правильності ведення обліку за цими розрахунками, правильності заповнення звітності та відповідності даних облікових регістрів даним податкової звітності. Кожне з цих завдань поділяється на більш конкретні.

Основним серед конкретних завдань аудитора є підготовка аудиторських доказів за даним об'єктом.

На підставі аналізу й узагальнення даних аудиторських доказів аудитор робить висновки про правильність ведення бухгалтерського обліку і достовірність бухгалтерської звітності. Для того щоб отримати узагальнений матеріал, який би характеризував правильність ведення бухгалтерського обліку й достовірність бухгалтерської звітності, аудитор під час проведення аудиторської перевірки відповідно до програми збирає за об'єктом необхідні докази.

Готуючи аудиторські докази, аудитор зазвичай не вивчає всієї існуючої в його розпорядженні інформації, визначає основоположні елементи, що характеризують об'єкт, який досліджується.

Аудиторські докази, як правило, відображають зміст частини інформації, що є на підприємстві про об'єкт. Оскільки інформація є базою для складання аудиторського висновку, то аудиторські докази повинні відповідати ряду вимог, які дають змогу зробити відповідні висновки. Це такі вимоги, як необхідність, обґрунтованість, повнота і правильність та достовірність.

Визначимо, які саме докази необхідно зібрати для проведення аудиторської перевірки розрахунків із бюджетом. Насамперед це дані про види діяльності підприємства, для того щоб визначити, які податки взагалі має сплачувати підприємство; План рахунків, які використовує підприємство, що слугує для визначення, на яких рахунках та субрахунках обліковуються розрахунки за тим чи іншим податком; відомості про нарахування та сплату податків за кожним податком конкретно.

Крім цих доказів, необхідні відомості про результати попередніх аудиторських перевірок, а також дані перевірок податковими та іншими органами, які мають на це право. Також потрібні попередні дані про працівників підприємства (керівництво, бухгалтерія) щодо їх кваліфікації. Все це необхідно для визначення ризику аудитора.
Основними джерелами, які аудитор може використати для одержання необхідних йому для роботи даних (доказів), можуть бути статут підприємства, довідка з державного статистичного реєстру, а також накладні на відпуск продукції, співбесіда з керівництвом підприємства тощо.

Методи, які використовує аудитор під час отримання доказів:
- формальна перевірка - має за мету виявлення дефектів в оформленні документів, установлення правильності заповнення реквізитів і наявності необумовлених виправлень, уточнення достовірності підписів посадових осіб, відповідності документа існуючій типовій формі. Наприклад, дані платіжних доручень, за якими фактично перераховувались кошти до бюджету, мають відповідати даним за цими перерахунками, які відображено на рахунках у комп'ютерній програмі, або дані накладних - тим даним, які занесені з цих накладних до комп'ютера для подальшої обробки;
- суцільна перевірка - це перевірка конкретної операції або групи операцій на всіх стадіях облікового циклу. Вона дає можливість упевнитися в тому, що операція, відображена в первинних документах, знайшла своє відображення в показниках звітності. Така перевірка на даному підприємстві проводиться вибірково за деякими операціями, які могли найбільш суттєво вплинути на результати діяльності, а також за деякими незначними за сумарним виразом операціями. (5)

Основними питаннями, які необхідно з'ясувати під час аудиту, є:

· обґрунтованість відстрочених податкових активів та інших необоротних активів;

· правильність визначення валових доходів, валових витрат та амортизаційних відрахувань;

· реальність відображення в балансі основних засобів і нематеріальних активів;

· достовірність відображення в обліку заборгованості покупців і замовників за відвантажену продукцію, яка забезпечена векселями, і за виданими авансами у рахунок наступних платежів та сум нарахованих дивідендів, відсотків, що підлягають надходженню;

· правильність відображення сум статутного капіталу, пайового капіталу, додаткового вкладеного капіталу, резервного капіталу, нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) та вилученого капіталу;

· взаємна погодженість показників фінансової звітності. (3)

Висновок

Одним із важливих чинників розв'язання економічної кризи в суспільстві є удосконалення системи оподаткування. Завдання аудитора - перевірити правильність обчислення податків і платежів та своєчасність і повноту їх сплати. Перевірці підлягає кожний вид податку і платежу. До основних нетоварних розрахункових операцій належать розрахунки з бюджетом (із фінансовими органами) за податки з обороту (акцизний збір, ПДВ тощо), з прибутків, з доходу працівників та ін. Облік розрахунків з бюджетом відображають на рахунку 64 "Розрахунки за податками і платежами", у кредит якого записують суми, що підлягають внесенню в дохід бюджету, а в дебет - внесені платежі.

Аудитор перевіряє правильність кореспонденції в обліку розрахунків з бюджетом.(1)

Перелік використаної літератури:

1. Усач Б.Ф. Аудит: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2002.

2. Бондаренко Н.О. Аудит суб'єктів підприємницької діяльності: Навч. посібник/ Н.О. Бондаренко, В.Д. Понікаров, С.М. Попова.-К: ЦНЛ, 2004.

3. Аудит: теорія і практика: Навч. посібник/ А.Г.Загородній, М.В. Корягін, А.В. Єлісєєв, Л.М. Полякова.- 2-ге вид., перероб. і доп.-Львів: Львівська політехніка, 2004.