ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ ТА ЇХ РОЛЬ У ВИРОБНИЧОМУ ПРОЦЕСІ ВАТ «ДИЗЕЛЬНИЙ ЗАВОД»

1.1 Економічна сутність та класифікація необоротних матеріальних активів

1.2 Визнання та оцінка необоротних матеріальних

1.3 Огляд нормативних документів, які регламентують облік необоротних активів ВАТ Дизельний завод

РОЗДІЛ 2. Облік необоротних активів ВАТ «Дизельний завод»

2.1 Первинний облік необоротних активів

2.2Аналітичний та синтетичний облік необоротних активів

2.3 Звітність необоротних активів

2.4Вдосконалення організації та методики облікових операцій необоротних активів

РОЗДІЛ 3 Порівняння вимог ПСБО та МСБО, щодо розкриття інформації з обліку необоротних активів.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Облік необоротних активів - це важливе питання в бухгалтерському обліку. Вивчення цього питання дає змогу краще прослідкувати господарські процеси, які відбуваються на підприємствах.

Предметом дослідження даної курсової роботи є методика обліку необоротних активів на підприємстві.

Необоротні (необігові) господарські засоби (активи) підприємства - це сукупність його майнових цінностей, які багаторазово беруть участь у процесі його господарської діяльності. У практиці бухгалтерського обліку до них належать господарські засоби з тривалістю використання понад рік.

До складу необоротних (довгострокових) господарських засобів підприємства відносять:

- основні засоби;

- нематеріальні активи;

- капітальні інвестиції;

- довгострокові фінансові вкладення (інвестиції);

- довгострокову дебіторську заборгованість;

- інші довгострокові активи (музейні експонати, бібліотечні фонди, МШП із тривалістю використання понад рік, природні ресурси тощо).

Підвищення ефективності використання необоротних активів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку і це підтверджує актуальність обраної теми курсової роботи.

Значну частку у складі необоротних активів підприємств, як правило, займають основні засоби підприємства. Від їх якості, вартості, технічного рівня, ефективності використання багато в чому залежать кінцеві результати діяльності підприємства: випуск послуг, їх собівартість, прибуток, рентабельність, стійкість фінансового становища.

Основними факторами, які впливають на структуру основних виробничих засобів підприємств, є: рівень автоматизації і механізації, рівень спеціалізації і кооперування, кліматичні та географічні умови розміщення підприємств. Кожний фактор по-різному впливає на структуру виробничих засобів. Поліпшити структуру основних виробничих засобів можна за рахунок: оновлення та модернізації устаткування, ефективнішого використання виробничих приміщень установленням додаткового устаткування на вільній площі; ліквідації зайвого й малоефективного устаткування.

Необхідність оновлення необоротних активів підприємства за ринкових відносин визначається передовсім конкуренцією товаровиробників. Саме конкуренція спонукує підприємства здійснювати прискорене списання основних виробничих засобів з метою нагромадження фінансових ресурсів для наступного вкладання засобів у придбання більш прогресивного устаткування, впровадження нових технологій та іншого поліпшення основних виробничих засобів.

Важливе значення у збереженні основних засобів та контролю за ефективністю їх використання мають чітко організовані обліково-аналітичні та контрольні функції підприємства.

Мета курсової роботи полягає в розробці основних методичних принципів організації обліку необоротних активів на підприємстві.

Для досягнення наміченої мети в роботі поставлені і вирішені наступні завдання:

q визначена сутність необоротних активів підприємства та їх класифікація;

q досліджені теоретико-методологічні основи документування та обліку необоротних активів;

q надана характеристика рахунків з обліку основних засобів та інших необоротних матеріальних активів;

q досліджене облікове відображення операцій з руху основних засобів та інших необоротних матеріальних активів;

q досліджений порядок відображення інформації про необоротні матеріальні активи у фінансовій звітності;

q визначені шляхи удосконалення обліку необоротних матеріальних активів.

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ ТА ЇХ РОЛЬ У ВИРОБНИЧОМУ ПРОЦЕСІ ВАТ «ДИЗЕЛЬНИЙ ЗАВОД»

1.1 Економічна сутність та класифікація необоротних матеріальних активів

Підприємство має у своєму розпорядженні численні і різноманітні засоби, які забезпечують і складають основу фінансово-господарської діяльності підприємства. Для управління діяльністю підприємства необхідно знати, які господарські засоби воно має, де ці засоби розміщені і для чого призначені. Для цього використовується класифікація активів підприємства.

Основними напрямами класифікації активів є такі:

- за характером участі у господарському процесі;

- за формами функціонування;

- за функціональною роллю у процесі відтворення;

- за ступенем ліквідності.

З метою вірного розподілу витрат на виробництво, аналізу використання, основні засоби об'єднують (групують) в однорідні групи за певними ознаками (критеріями). Об'єднання (групування) основних фондів в однорідні за певними ознаками (критеріями) групи називається їх класифікацією.

Виробничі фонди класифікують також по галузям промисловості чи сільського господарства.

В залежності від того, кому фонди належать - вони поділяються на власні і позичені. По характеру використання в процесі виробництва - на діючі і не діючі.

В залежності від того мають чи не мають натуральної форми, вони поділяються на інвентарні та неінвентарні. До інвентарних відносять ті, які мають натуральну форму і їх можна обміряти, зважити, підрахувати в натурі. До неінвентарних відносять капітальні вкладення в земельні, лісні, водні ресурси (крім споруд).

З класифікацією фондів тісно пов'язане поняття інвентарного об'єкту, який являє собою складову частину групувального підрозділу і є обліковою одиницею основних засобів. Інвентарний об'єкт - закінчений пристрій, окремий предмет з усіма належними до нього пристосуваннями або відокремлений комплекс, що складається з конструктивно об'єднаних предметів, які складають єдине ціле і орієнтований на виконання заразом однієї загальної господарської функції. Загальна класифікація основних фондів наведена на рисунку 1.1.

Основні фонди

Невиробничі
Виробничі

Промисловість

Сільське господарство

Торгівля

Житлове господарство

Комунальне господарство

Охорона здоров'я

І т.д.

Рис. 1.1. Класифікація основних фондів

Класифікація за характером участі у господарському процесі поділяє активи на необоротні та оборотні.

Поділ активів на основні (необоротні) й оборотні прийшло в практику бухгалтерського обліку з економіки через судову сферу наприкінці XIX-го або початку XX-го ст. Вперше зазначені терміни з'явилися в Англії, у судових звітах, попавши туди з економічної літератури того часу. Пізніше в декількох судових справах також торкалися методів оцінки фіксованих (необоротних) і оборотних активів. Варто також відзначити, що одна з основних вигод, яка спонукала економістів та бухгалтерів того часу на поділ активів на основні й оборотні складається в можливості оцінки на підставі цього ліквідності господарюючого суб'єкта.

Необоротні (необігові) господарські засоби (активи) підприємства - це сукупність його майнових цінностей, які багаторазово беруть участь у процесі його господарської діяльності. У практиці бухгалтерського обліку до них належать господарські засоби з тривалістю використання понад рік.

До складу необоротних (довгострокових) господарських засобів підприємства відносять:

- основні засоби;

– нематеріальні активи;

– капітальні інвестиції;

– довгострокові фінансові вкладення (інвестиції);

– довгострокову дебіторську заборгованість;

– інші довгострокові активи (музейні експонати, бібліотечні фонди, МШП із тривалістю використання понад рік, природні ресурси тощо).

Оборотні (обігові) засоби - це сукупність майнових цінностей підприємства, які обслуговують поточну господарську діяльність підприємства і котрі повністю споживаються протягом одного операційного (виробничо-комерційного) циклу. В практиці бухгалтерського обліку до оборотних активів належать майнові цінності всіх видів із терміном використання до року. Основними елементами оборотних засобів є товарно-матеріальні цінності, запаси у виробництві, готова продукція, поточна дебіторська заборгованість, грошові кошти на рахунках у банках і в касі.

За функціональною роллю у процесі відтворення господарські засоби підприємства поділяють на такі групи:

- засоби у сфері виробництва;

- невиробничі засоби;

- засоби у сфері обігу;

- вилучені засоби.

До виробничих засобів належать засоби підприємства, які беруть безпосередню участь у процесі виготовлення продукції чи надання послуг. Це виробничі будівлі та споруди, машини та механізми, транспорт, сировина, матеріали, паливо, незавершене виробництво тощо.

До невиробничих засобів підприємства належать засоби, які не беруть безпосередньої участі у виробництві продукції, але їх використовують для створення нормальних умов праці й відпочинку працівників підприємства. До невиробничих засобів підприємств належать житлові будинки, гуртожитки, готелі, дитячі садки, амбулаторії, клуби, бібліотеки з обладнанням та інвентарем у них тощо, які перебувають на балансі підприємства.

До засобів підприємства у сфері обігу належать предмети обігу (готові вироби, призначені для реалізації), грошові кошти, кошти в розрахунках та засоби, які обслуговують сферу обігу.

До засобів, які обслуговують сферу обігу, належать торгово-складські споруди з торгово-складським обладнанням, устаткуванням та інвентарем (торгівельні приміщення, склади готової продукції, вагове господарство тощо).

Вилучені засоби - це кошти, які вилучені з обороту підприємства, але протягом певного періоду перебувають на його балансі (авансові відрахування та платежі з прибутку).

За ступенем ліквідності господарські засоби (активи) підприємства поділяються на ліквідні і неліквідні.

Ліквідні господарські засоби (активи) - це група засобів підприємства, які можуть бути швидко конвертовані у грошову форму без суттєвих втрат своєї поточної (балансової) вартості для своєчасного забезпечення платежів за поточними фінансовими зобов'язаннями. До ліквідних активів підприємства належать грошові активи в різних формах, короткострокові фінансові вкладення, короткострокова дебіторська заборгованість (крім безнадійної), запаси готової продукції, призначеної для реалізації.

Неліквідні господарські засоби (активи) - це група засобів підприємства, які можуть бути конвертовані у грошову форму без утрати своєї поточної (балансової) вартості тільки протягом значного періоду часу. До неліквідних активів підприємства належать основні засоби, капітальні інвестиції, нематеріальні активи, довгострокова дебіторська заборгованість, безнадійна дебіторська заборгованість витрати майбутніх періодів тощо.

Після реформування бухгалтерського обліку в Україні у поняття "активи" почав вкладатися дещо інший зміст, аніж раніше. Не можна говорити, що облік було перевернуто "догори ногами", але з'явилося багато деталей, які доповнили і покращили зміст поняття активів, зробили їхній облік значно зручнішим і логічнішим, запозичивши багато корисного досвіду із західної бухгалтерської практики.

Нижче наведені визначення основних видів активів згідно Національних стандартів бухгалтерського обліку.

Основні засоби (згідно П(С)БО 7) - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних та соціально-культурних функцій. Очікуваний термін корисного використання (експлуатації) основних засобів більше одного року (або операційного циклу, якщо він більше року).

До складу Основних засобів, згідно стандарту, відносять власне основні засоби та інші необоротні матеріальні активи. Основні засоби поділяються на:

1) Земельні ділянки.

2) Капітальні витрати на поліпшення земель.

3) Будівлі, споруди та передавальні пристрої.

4) Машини та обладнання.

5) Транспортні засоби.

6) Інструменти, прилади, інвентар (меблі).

7) Робочу та продуктивну худоба.

8) Багаторічні насадження.

9) Інші основні засоби.

Інші необоротні матеріальні активи поділяються на:

1) Бібліотечні фонди.

2) Малоцінні необоротні матеріальні активи.

3) Тимчасові (нетитульні) споруди.

4) Природні ресурси.

5) Інвентарна тара.

6) Предмети прокату.

7) Інші необоротні матеріальні активи.

Підсумовуючи досліджене, слід зазначити, що економічна сутність і матеріально-речовий зміст необоротних активів служать визначальними характеристиками щодо окреслення їхнього значення у здійсненні відтворюваних процесів, функціонуванні та розвитку будь-якого виробництва.

Уся сукупність наявних виробничих фондів становить найбільшу за питомою вагою частину (близько 60%) національного багатства країни.

Основні засоби, які є основною складовою частиною необоротних активів, визначають характер матеріально-технічної бази виробничої сфери на різних етапах її розвитку. Знаряддя праці, які є найбільш активною частиною основних фондів, становлять матеріальну основу виробничої потужності підприємства.

Зростання й удосконалення складу необоротних активів підприємства забезпечують безперервне підвищення технічної оснащеності та продуктивності праці персоналу підприємства.

1.2 Визнання та оцінка необоротних матеріальних

Для правильної організації обліку необоротних матеріальних активів (НМА) важливе значення має єдиний принцип їх оцінки. Розрізняють такі види оцінки НМА: первинну, залишкову, відновну і ліквідаційну.

НМА на підприємство можуть надходити з різних джерел (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Канали надходження необоротних матеріальних активів на підприємство

Основні засоби підприємства й організації в бухгалтерському обліку відображають за первісною вартістю під якою розуміють фактичну собівартість спорудження, виготовлення або придбання об'єктів основних засобів, включаючи витрати на доставку й установку на місці використання з урахуванням страхових платежів під час перевезення, державну реєстрацію та інші витрати, тобто фактичну собівартість, яку об'єкти основних засобів мали на час введення в експлуатацію.

Отже, первісна вартість -- це історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Так, первісна вартість об'єкта основних засобів згідно з п. 8 П(С)БО 7 «Основні засоби» складається з таких витрат:

- сум, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

- реєстраційних зборів, державного мита та аналогічних платежів, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

- сум ввізного мита;

- сум непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

- витрат зі страхування ризиків доставки основних засобів;

- витрат на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;

- інших витрат, безпосередньо пов'язаних з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Об'єкт основних засобів визнається як актив тоді, коли існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням активу, і його вартість може бути достовірно визначена.

Не включаються до первісної вартості об'єкта основних засобів витрати на сплату відсотків за користування кредитом (якщо основні засоби повністю або частково були придбані (створені) за рахунок позикового капіталу). Такі витрати на сплату відсотків відносяться на фінансові витрати того періоду, протягом якого вони сплачувалися.

У випадку, якщо об'єкт основних засобів придбано в результаті бартерного обміну (або обміну з частковою доплатою грошовими коштами), його оцінка залежить від того, відбувся обмін подібними чи неподібними активами.

Подібними вважаються об'єкти основних засобів, які виконують однакову функцію і мають однакову вартість.

Первинна вартість основних засобів, придбаних в результаті обміну на подібній об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта основних засобів. Проте якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то такий об'єкт приймається на облік за його справедливою вартістю з включенням різниці до фінансових результатів (витрат) звітного періоду.

При придбанні основних засобів у порядку обміну на неподібний об'єкт переданий об'єкт основних засобів приймається на облік за його справедливою вартістю, збільшеною (зменшеною) на суму доплати, яка була передана (одержана) під час обміну.

Первинною вартістю безоплатно отриманих основних засобів, а також отриманих у результаті об'єднання підприємств є їх справедлива вартість на дату отримання. При цьому під справедливою вартістю розуміють суму, через яку може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язань в результаті операцій між поінформованими, заінтересованими і незалежними сторонами.

Первинною вартістю об'єктів основних засобів, внесених до статутного капіталу підприємства, визнається узгоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Зміна первинної вартості основних засобів допускається тільки у разі:

- реконструкції, добудови, дообладнання, технічного переозброєння;

- переоцінки балансової вартості основних засобів;

- часткової ліквідації відповідних об'єктів.

Первинна вартість основних засобів, за вирахуванням суми зносу, нарахованої за час експлуатації їх, називається залишковою вартістю. Вона є показником реальної вартості основних засобів на звітну дату.

Під відновною вартістю основних засобів розуміють вартість відтворення їх (спорудження, виготовлення, придбання) в сучасних умовах при сучасному рівні цін, норм і розцінок. Інформація про відновну вартість основних засобів має велике значення для планування подальших капітальних інвестицій.

Під ліквідаційною вартістю основних засобів розуміють суму грошових коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує одержати від реалізації (ліквідації) основних засобів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації) за вирахуванням витрат, пов'язаних з реалізацією (ліквідацією). При цьому строк корисного використання визначається як очікуваний період часу, протягом якого основні засоби будуть використовуватися підприємством, або обсяг продукції (робіт, послуг), які підприємство очікує отримати від їх використання.

Якщо з будь-яких причин НМА не відповідає ознакам активу, то приймається рішення про його списання.

Необоротні матеріальні активи списуються з балансу підприємства в наступних випадках (рис. 1.3).



Рис. 1.3. Напрямки вибуття основних засобів

Фінансовий результат від вибуття об'єктів НМА визначається вирахуванням з доходу від вибуття об'єктів НМА їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов'язаних з вибуттям НМА.

Уразі часткової ліквідації НМА його первісна (переоцінена) вартість та знос зменшуються відповідно на суму первісної (переоціненої) вартості та зносу ліквідованої частини об'єкта.

1.3 Огляд нормативних документів, які регламентують облік необоротних активів

Одним з основних принципів здійснення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності є послідовність, тобто постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики.

Нормативною базою регламентування обліку необоротних активів підприємства є:

1. План рахунків - Наказ ДКУ "Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ і Порядок застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ" №114 від 10.12.1999 р.

2. Інструкція № 61 - Наказ ДКУ № 61 від 10.07.2000 р. "Про затвердження Інструкції про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ".

3. Бюджетний кодекс - "Бюджетний Кодекс України" від 21.06.2001 м №2542-III.

4. Інструкція № 64 - Наказ ДКУ № 64 від 17.07.00 р. "Про затвердження Інструкції з обліку основних засобів і інших необоротних активів бюджетних установ".

5. Наказ № 125/70 - Наказ ДКУ і Державного комітету статистики України № 125/70 від 02.12.97 р. "Про затвердження типових форм по обліку і списанню основних засобів, що належать установам і організаціям, які утримуються за рахунок державного або місцевого бюджетів і інструкції по їх складанню".

Нормативні документи:

Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»;

План рахунків бухгалтерського обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України 30.11.99 №291;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене 31.03.99 №87;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №4 «Звіт про рух коштів» 31.03.99 №87;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №6 «Виправлення помилок» і змін у фінансовій звітності» 28.05.99 №137;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №7 «Основні засоби» 27.02.2000 №92;

Інструкція про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей, коштів, документів, розрахунків від 11.08.94 №69;

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.95 №88;

Наказ Міністерства статистики України про затвердження типових форм первинного обліку №352 від 29.12.95;

Інструкція про порядок визначення розмірів збитку від розкрадань, нестачі, знищення матеріальних цінностей від 22.10.96 №116;

Наказ Міністерства фінансів України. Методичні рекомендації по бухгалтерському обліку основних засобів № 561 від 30 вересня 2003р.;

Методичні рекомендації до бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Міністерства фінансів України №566 від 30.09.2003р.

Згідно з Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. № 996-ХІV та Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” облікова політика підприємства -- це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Облікова політика може змінюватися тільки якщо змінюються статутні вимоги, вимоги органу, який затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку, або якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій чи операцій у фінансовій звітності підприємства.

Не вважається зміною облікової політики встановлення її для:

· подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій чи операцій;

· подій або операцій, що не відбувалися раніше.

Вплив зміни облікової політики на події та операції минулих періодів відображається у звітності способом:

· коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року;

· повторного надання порівняльної інформації щодо поперед ніх звітних періодів.

Якщо суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно, то облікова політика поширюється лише на події та операції, які відбуваються після дати зміни облікової політики. Якщо неможливо розрізнити зміну облікової політики та зміну облікових оцінок, то такі зміни в бухгалтерському обліку і при складанні фінансової звітності розглядаються та відображаються як зміна облікових оцінок. Формування облікової політики -- важливий етап у діяльності підприємства, адже від прийнятих облікових оцінок залежить фінансовий результат підприємства. На жаль, на даному етапі розвитку економіки України власники (керівники) не приділяють достатньої уваги формуванню облікової політики.

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-ХІV питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції власників або вповноваженої посадової особи (керівника).

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом установленого терміну, але не менше трьох років, несе власник або посадова особа, яка керує підприємством.

Для забезпечення здійснення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації:

· уведення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

· користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

· ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

· самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.

Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися.Підприємство самостійно:

· визначає облікову політику підприємства;

· обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку й способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, установлених Законом про бухгалтерський облік, і з урахуванням особливостей діяльності підприємства й технології обробки облікових даних;

· розробляє систему та форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності й контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

· затверджує правила документообороту та технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

· може переводити на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з подальшим включенням їхніх показників до фінансової звітності підприємства.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

В обліковій політиці підприємства мають бути відображені всі принципові питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві, тому до її формування необхідно підходити дуже відповідально й продумано, адже від вибору облікових оцінок підприємства залежить фінансовий результат та об'єктивність і точність розкриття інформації у фінансовій звітності.

Облікова політика підприємства формується на основі введених у дію Положень бухгалтерського обліку.

Згідно з графіком розроблення та впровадження Положень (стандартів) з бухгалтерського обліку з застосуванням Міжнародних стандартів обліку (МСБО), затвердженим наказом Мінфіну України від 1 грудня 1998 р. № 248, уведено в дію 27 П(С)БО.

РОЗДІЛ 2. Облік необоротних активів ВАТ «Дизельний завод»

2.1 Первинний облік необоротних активів

Усі дані про господарські операції відображуються в первинних документах, після чого їх потрібно згрупувати та узагальнити за об'єктами бухгалтерського обліку. На практиці групування здійснюється спочатку з великим ступенем деталізації, а потім з дедалі меншим.

Можна виділити такі етапи обліку:

1) первинний облік -- фіксується в документах;

2) поточний облік -- аналітичний і синтетичний, фіксується в облікових регістрах;

3) зведений, узагальнюючий -- синтетичний облік та звітність.

Синтетичні рахунки - узагальнені, на них обліковується сукупність однорідних господарських засобів або джерел їх утворення. Синтетичний облік ведеться на рахунках першого порядку, коли на кожний вид активів і пасивів відкривається окремий рахунок. Наприклад, активний синтетичний рахунок 20 «Виробничі запаси», пасивний синтетичний рахунок 40 «Статутний капітал».

Особливі ознаки синтетичних рахунків:

· усі синтетичні рахунки мають двоцифровий код;

· на синтетичних рахунках інформація узагальнюється за економічно однорідними видами майна чи джерел його утворення;

· поточний облік на синтетичних рахунках та узагальнення даних в кінці місяця здійснюється тільки в грошовому вимірнику;

· стан активів і пасивів, що випливає з більшості синтетичних рахунків, показується в бухгалтерському балансі за однойменними статтями.

Аналітичні рахунки - деталізують дані синтетичного рахунку, на них обліковуються окремі види майна і зобов'язань (пасивів) і використовуються як грошові, так і натуральні або трудові вимірники. Наприклад, окремі види запасних частин, палива та ін.

Ознаками аналітичного обліку є:

- трицифровий код субрахунків, які за підгрупами об'єднують потрібну кількість аналітичних рахунків, призначених для обліку конкретних найменувань майна, розрахунків, зобов'язань, власного капіталу;

- використання типових та спеціальних регістрів;

- ведення обліку в натуральних, трудових та грошових вимірниках;

- відображення стану активів і пасивів балансу у формі однойменних та комплексних статей, що випливають з синтетичного обліку.

2.2 Аналітичний та синтетичний облік інших необоротних активів підприємства

Таблиця 1.

№ з/п	Назва господарської операції	Обороти	Сума, грн.	Назва бухгалтерського регістру або номер додатку
		Дт	Кт
1	Оприбутковано необоротні активи, придбані у постачальника	153	631
2	Відображено суму податкового кредиту по ПДВ	641	631
3	Відображено суми, нараховані за консультаційні, інформаційні, посередницькі послуги, та інші витрати, пов'язані з придбанням необоротних активів	153	685
4	Відображено суму податкового кредиту по ПДВ	641	685
5	Відображено введення в експлуатацію необоротного активу	11 18	153
6	Здійснено оплату за: а) придбані необоротні активи	631	311
	б) послуги, пов'язані з їх придбанням	685	311
7	Відображено витрати на роботи, виконані підрядчиком	153	631
8	Відображено суму податкового кредиту по ПДВ	641	631
9	Зараховано переданий об'єкт до складу інших необоротних матеріальних активів	11 18	153
10	Відображено фактичні витрати на виготовлення необоротного активу	153	23
		153	65
		153	661
		153	205
11	Зараховано об'єкт до складу необоротних активів	11 18	153
12	Відображено внесок учасника до статутного капіталу	46	40
13	Одержано об'єкт необоротних активів від учасника	11 18	46
14	Відображено дохід від реалізації необоротного активу	311	742
15	Відображено податкові зобов'язання до ПДВ	742	641
16	Списано нарахований знос	132	11 18
17	Списано залишкову вартість необоротних активів	972	11 18
18	Списано знос ліквідованого активу	132	11 18
19	Відображено вартість ліквідованих необоротних активів	976	11 18
20	Понесено витрати, пов'язані з ліквідацією	976	661 65
21	Відображено дохід від реалізації активу	20	746
22	Списано нарахований знос	132	11 18
23	Передано активи	976	11 18

2.3 Звітність необоротних активів

Фінансова звітність - це сукупність форм звітності, складених на основі даних фінансового обліку з метою одержання користувачем узагальненої інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства, а також змінах у його фінансовому стані за звітний період в установленій формі для прийняття цим користувачем визначених ділових рішень.

Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, діючими в Україні, встановлені такі звітні форми:

- Баланс (форма №1);

- Звіт про фінансові результати (форма №2);

- Звіт “Про рух грошових коштів” (форма №3);

- Звіт “Про власний капітал” (форма №4);

- Примітки до річної фінансової звітності.

Інформація про необоротні активи знаходить своє відображення у фінансовій звітності за формою №1 - балансі підприємства у першому розділі активу у статті “Необоротні активи” за рядками:

- 010, де відображається залишкова вартість нематеріальних активів;

- 011, де відображається первісна вартість нематеріальних активів;

- 012, де відображається знос нематеріальних активів;

- 020, де відображається залишок незавершеного виробництва;

- 030, де відображається залишкова вартість основних засобів;

- 031, де відображається первісна вартість основних засобів;

- 032, де відображається знос основних засобів;

- 040, де відображається вартість фінансових інвестицій, які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств;

- 045, де відображаються інші фінансові інвестиції;

- 050, де відображається довгострокова дебіторська заборгованість;

- 060, де відображаються відстрочені податкові активи;

- 070, де відображаються інші необоротні активи.

Інформація про амортизацію основних засобів знаходить своє відображення у складі операційних витрат у розділі II фінансової звітності за формою №2 «Звіт про фінансові результати» у рядку 260.

У фінансовій звітності за формою №3 «Звіт про рух грошових коштів» підприємство коригує прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування на амортизацію необоротних активів (за рядком 020).

Мета складання Звіту про рух грошових коштів полягає в наданні користувачам правдивої та детальної інформації про зміну грошових коштів підприємства за звітний період.

П(С)БО 4 передбачає застосування непрямого методу складання Звіту про рух грошових коштів, при використання якого чистий прибуток до оподаткування зводиться, передусім, до проміжного показника операційного доходу до обліку впливу змін в оборотних засобах. Це досягається за допомогою наступних, найбільш розповсюджених коригувань:

- відновлюються суми амортизаційних відрахувань, збитку від реалізації основних засобів та інших довгострокових активів, які раніше зменшували величину прибутку;

- виключається дохід від інвестицій, а також суми зменшення оціночних резервів, які раніше були віднесені в кредит рахунку прибутків та збитків.

У Звіті про власний капітал знаходить своє відображення інформація про дооцінку основних засобів підприємства, яка включається до складу додаткового капіталу.

Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки - до складу витрат, крім випадків, що наведені в пункті 20 П(С)БО 7 “Основні засоби”.

Згідно п.20 П(С)БО 7, у разі наявності (на дату проведення чергової (останньої) дооцінки об'єкта основних засобів) перевищення суми попередніх уцінок об'єкта і втрат від зменшення його корисності над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості цього об'єкта і вигід від відновлення його корисності сума чергової (останньої) дооцінки, але не більше зазначеного перевищення, включається до складу доходів звітного періоду, а різниця (якщо сума чергової (останньої) дооцінки більше зазначеного перевищення) спрямовується на збільшення іншого додаткового капіталу.

У разі наявності (на дату проведення чергової (останньої) уцінки об'єкта основних засобів) перевищення суми попередніх дооцінок об'єкта і вигід від відновлення його корисності над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта і втрат від зменшення його корисності сума чергової (останньої) уцінки, але не більше зазначеного перевищення, спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу, а різниця (якщо сума чергової (останньої) уцінки більше зазначеного перевищення) включається до витрат звітного періоду.

У примітках до фінансової звітності щодо кожної групи основних засобів наводиться така інформація:

- Вартість (первісна або переоцінена), за якою основні засоби відображені в балансі.

- Методи амортизації, що застосовуються підприємством, та діапазон строків корисного використання (експлуатації).

- Наявність та рух у звітному році:

- Первісна (переоцінена) вартість та сума зносу на початок звітного року.

- Первісна вартість основних засобів, які визнані активом, з виділенням вартості основних засобів, отриманих в результаті об'єднання підприємств.

- Сума зміни первісної (переоціненої) вартості та зносу основних засобів у результаті переоцінки.

- Первісна (переоцінена) вартість та сума зносу основних засобів, які вибули.

-. Сума нарахованої амортизації.

- Сума втрат від зменшення корисності, і сума вигід від відновлення корисності, відображені в звіті про фінансові результати в звітному періоді.

- Інші зміни первісної (переоціненої) вартості та сума зносу основних засобів.

- Первісна (переоцінена) вартість та сума зносу на кінець звітного року.

У примітках до фінансової звітності наводиться інформація про зміну розміру додаткового капіталу в результаті переоцінки основних засобів та обмеження щодо його розподілу між власниками (учасниками).

2.4 Вдосконалення організації та методики облікових операцій необоротних активів

Для удосконалення обліку основних засобів необхідно використовувати нові методи управління і сучасні технічні засоби побудови різноманітних інформаційних систем, необхідно провести корінну реконструкцію його технічної та інформаційної бази на основі впровадження автоматизованої системи обліку, в склад якої входили б автоматизовані робочі місця бухгалтера (АРМБ).

АРМ спеціаліста дозволяє реалізувати задачі бухгалтерського обліку основних засобів і контролю наявності в регламентному і діалоговому режимах. За допомогою ПЕОМ можна здійснювати децентралізовану обробку даних на АРМ бухгалтера - спеціаліста по різних ланках обліку (функціях управління) і в реальному часі передавати отримані результати на ЕОМ вищого рівня з метою складання зведених регістрів бухгалтерського обліку, звітності, здійсненні аналізу, контролю господарської діяльності і формування управлінських рішень. Такий підхід сприяє скороченню термінів обробки обліково-аналітичної інформації, підвищенню її оперативності, якості, вірогідності і прийняттю управлінських рішень [27, с. 68].

Облік основних засобів (ОЗ) здійснюється протягом усього їхнього життєвого циклу, від надходження на підприємство і до моменту їхньої чи ліквідації реалізації. Для ОЗ періодично нараховується знос, проводиться планова переоцінка їхньої вартості і накопиченого зносу.

Для обліку ОЗ використовуються загальносистемні довідники:

- Підрозділу (організаційна приналежність ОЗ).

- Місця збереження (місця фактичного перебування ОЗ).

- Співробітники (матеріально-відповідальні особи -- МВО).

- Види діяльності (віднесення амортизаційних відрахувань на рахунок виробничих витрат).

- Статті витрат (амортизація ОЗ).

- Витрати обігу (амортизація ОЗ).

- Класифікатори (норми амортизації).

- Комплекти ОЗ.

- Типи та марки автотранспорту.

Команда меню Довідники > Основні засоби -- відкриває групу довідників об'єкти інвентарного обліку ОЗ для заповнення і редагування (рис. 3.1):

.

Команда меню Регламент > Уведення початкових залишків > Введення початкового сальдо по ОЗ забезпечує формування початкових відомостей про об'єкти ОЗ, що враховуються на бухгалтерських рахунках. При введенні залишків формуються Інвентарні картки ОЗ

Картки ОЗ формуються вручну тільки при первісному завантаженні. У наступному вони створюються автоматично при оформленні акта приймання.

Команди меню Бухгалтерія > Облік ОЗ > Надходження ОЗ виводять діалогове вікно для введення відомостей про що надійшли ОЗ.

Для кожного рядка документа здійснюється вибір чи створення нового елемента в довіднику Основні засоби.

Для кожного нового ОЗ виводиться на печатку інвентарна картка й акт приймання ОЗ, указується джерело надходження -- контрагент «Постачальник», номер договору, ознака включення ПДВ у вартість ОЗ.

Команда меню Бухгалтерія > Облік ОЗ > Введення в експлуатацію забезпечує облік введення в експлуатацію ОЗ. У діалоговому вікні вибирається джерело надходження ОЗ (капітальні вкладення; статутний капітал; безоплатне одержання; фонд соціальної сфери, договір міни).

Для кожного типу джерела здійснюється деталізація. Наприклад, для капітальних вкладень указується вид вкладень (придбання окремих об'єктів ОЗ, будівництво об'єктів ОЗ і ін.), для внеску в статутний капітал -- засновник і т.п. [29, с. 152].

Кнопка Заповнити у формі введення автоматично виводить список ОЗ, що не був введений в експлуатацію на дату оформлення документа. У списку ОЗ можна видалити об'єкти, що вводяться не в експлуатацію. При проведенні документа формуються проводки по введенню ОЗ в експлуатацію з урахуванням типу джерела.

Команда меню Бухгалтерія > Облік ОЗ > Переміщення ОЗ служить для оформлення переміщення ОЗ (переведення в інший підрозділ, зміна МВО призначення ОЗ, зміна рахунка витрат для обліку зносу). У діалоговому вікні Переміщення ОЗ указується тип операції: групове чи одиничне переведення ОЗ, підстава переведення, вибирається об'єкт (група об'єктів), для яких задаються нові установки. При проведенні документа вносяться зміни в довідник Основні засоби, автоматично формується документ Акт на переміщення ОЗ.

Методичні вказівки по веденню бухгалтерського обліку ОЗ передбачають нарахування амортизації для об'єктів ОЗ, що знаходяться в організації на праві власності, господарського ведення, оперативного керування.

Нарахування амортизації по об'єктах ОЗ, зданим в оренду, виробляється орендодавцем. Нарахування амортизації по майну за договором оренди підприємства здійснюється орендарем у порядку, викладеному для ОЗ, що знаходяться в організації на праві власності.

Для кожного об'єкта ОЗ у довіднику Основні засоби указується вид власності: власний, орендований чи лізингове, характер використання ОЗ: в експлуатації, на консервації, у резерві, в оренді, у ремонті, здане в монтаж, на реконструкції.

Амортизація по нововведеним ОЗ нараховується з 1-го числа місяця, що іде за місяцем введення в експлуатацію. Амортизаційні відрахування по об'єкту ОЗ припиняються з першого числа місяця, що іде за місяцем повного погашення вартості цього об'єкта чи списання цього об'єкта з бухгалтерського обліку. Амортизація ОЗ не нараховується, якщо ОЗ знаходяться на чи консервації в резерві. У довіднику ОЗ указується приналежність об'єкта до групи ОЗ (будинок, спорудження, передатні пристрої, машини й устаткування і т.п.).

Для об'єкта ОЗ може задаватися поправочний коефіцієнт. Для способу розрахунку зносу пропорційно обсягу продукції потрібно уводити виконаний обсяг робіт (пробігу автотранспорту) за поточний обліковий період. Це виконується за допомогою команди меню Бухгалтерія > Облік ОЗ > Фактичний випуск продукції.

Розрахунок амортизації ОЗ виконується за допомогою команд меню Регламент > Бухгалтерія > Нарахування амортизації ОЗ. У результаті розрахунку амортизації формуються проводки для відображення в балансі, створюється відомість нарахування амортизації.

Команда меню Бухгалтерія > Облік ОЗ > Передача ОЗ забезпечує зняття з обліку ОЗ у випадку їхнього продажу чи передачі іншій організації.

Для реалізації ОЗ вибирається покупець, указується ставка ПДВ. Один документ дозволяє оформляти реалізацію декількох інвентарних об'єктів. При виборі об'єкта ОЗ виводиться його первісна вартість і сума накопиченого зносу. У документі указується вартість, по якій реалізується ОЗ, автоматично обчислюється ціна реалізації і сума податків.

У результаті зняття ОЗ з обліку формується документ Акт вибуття ОЗ, картка ОЗ переміщається в групу Зняті з обліку ОЗ.

Документ Списання ОЗ використовується при знятті з обліку ОЗ у випадках:

- ліквідація в силу зносу;

- знищення при стихійних лихах;

- нестача після інвентаризації;

- закінчення терміну використання.

Перед списанням ОЗ виконується розрахунок амортизації за поточний обліковий період. Для списання ОЗ виконується команда меню Бухгалтерія > Облік ОЗ > Списання ОЗ. При виборі об'єктів ОЗ для списання реквізити документа заповнюються автоматично (інвентарний номер, балансова вартість, знос). Після проведення документа інвентарні картки списаних ОЗ переносяться в групу Зняті з обліку ОЗ.

РОЗДІЛ 3. Порівняння вимог ПСБО та МСБО, щодо розкриття інформації з обліку необоротних активів.

Порівняльна таблиця термінів, використовуваних у МСБО і НСБО і пов'язаних з основними засобами

Таблиця 2.

№ з/п	Термін	Де є визначення	Наявні відмінності
		в МСБО	в НСБО
1	Амортизація	МСБО 16МСБО 4	ПСБО 7	В ПСБО зазначено, що в процесі амортизації розподіляється вартість, яка амортизується, а за МСБО - вартість активу. У даному випадку більш послідовним виглядає ПСБО, оскільки далі й в ПСБО і МСБО мова йде про вартість, що амортизується. В МСБО 4 говориться вже про суму активу, що амортизується.
2	Вартість, яка амортизується	МСБО 16	ПСБО 7	В ПСБО це первісна чи переоцінена вартість необоротного активу за мінусом ліквідаційної, а МСБО ліквідаційна вартість віднімається з собівартості чи іншої суми (вартості), за якою даний актив відображається у фінансовій звітності.
3	Активи, які амортизуються	МСБО 4	Немає	За визначенням МСБО такі активи повинні відповідати трьом вимогам: по-перше, вже знайоме нам використання їх у виробничій діяльності (постачаннях, послугах), адміністративних цілях чи для передачі в оренду; по-друге, за терміном використання перевищувати обліковий період і, нарешті, по-третє - не бути вічними, тобто мати обмежений термін експлуатації
4	Сума, яка амортизується (актив, який амортизується)	МСБО 4	Немає	Ви, напевно, помітили наявність двох схожих термінів, це "вартість, що амортизується і "сума, що амортизується". Відмінність другого від першого полягає в тому, що в даному випадку, за визначенням, що дано в МСБО 4, амортизації підлягає історична собівартість чи інша сума, що її заміняє за мінусом тієї самої ліквідаційної вартості. Зверніть увагу - історична собівартість використовується в ПСБО 7 при визначенні первісної вартості.
5	Група основних засобів	Нет	ПСБО 7	Сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням й умовам використання необоротних матеріальних активів
6	Зменшення корисності	Нет	ПСБО 7	В НСБО визначена як втрата економічної вигоди, обумовлена як різниця між залишковою вартістю активу й очікуваною сумою його відшкодування. Не дивлячись на те, що в МСБО наведено трохи іншу назву і замість залишкової вартості говориться про балансову ці два визначення можна визнати ідентичними
7	Збиток від зменшення корисності 1	МСБО 16	Немає	В МСБО визначається як сума, зазначена в балансі (за мінусом амортизації і збитків від зменшення корисності.
8	Балансова вартість	МСБО 16	Немає	Сума амортизації об'єкта основних засобів з початку його корисного використання
9	Знос основних засобів	Немає	ПСБО 7	В НСБО говориться про те, що вона виражається в сумі коштів або вартості інших активів, очікуваних до одержання від реалізації (ліквідації) об'єкта за мінусом витрат, пов'язаних з реалізацією (ліквідацією). Сказане в МСБО можна виразити формулою: очікувана до одержання чиста вартість мінус витрати на вибуття. Між витратами, пов'язаними з реалізацією (ліквідацією) і витратами на вибуття можна поставити знак рівності. А от відносно "чистої вартості" не все однозначно. В НСБО немає визначення чистої вартості, але є визначення чистої вартості реалізації.
10	Ліквідаційна вартість	МСБО 16	ПСБО 7	Визначення майже ідентичні. В НСБО до способів використання у виробничій, торгівельній й іншій діяльності додані ще соціально-культурні функції, традиційні для нас. Щодо терміну використання в НСБО говориться про термін більше року чи операційного циклу2, якщо він більше року, а в МСБО про термін, що перевищує період (чи обліковий період - авт.), що має принципове значення, оскільки період може бути і менше року
11	Основні засоби	МСБО 16	ПСБО 7	Закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством
12	Об'єкт основних засобів	Немає	ПСБО 7	Об'єкти, що мають однакове функціональне призначення й однакову справедливу вартість
13	Подібні об'єкти	Немає	ПСБО 7	Первісна вартість (НСБО) і собівартість (МСБО) - по суті те саме (див. п. 2 табл. 1). В редакції НСБО - це історична (фактична) собівартість у сумі коштів або справедливої вартості інших активів. В МСБО термін історичної (фактичної) собівартості згадується при визначенні суми, що амортизується. 1). При визначенні собівартості (первісної вартості) до оплачених коштів в порівнянні з НСБО додалися їхні еквіваленти, а замість інших активів зазначені інші форми компенсації: це значно більш широке поняття, ніж активи
14	Початкова вартість	Немає	ПСБО 7	Вартість необоротного активу, після його переоцінки
15	Собівартість	МСБО 16	Немає	Визначається: або за терміном корисного використання (у даному плані формулювання МСБО і НСБО за змістом збігаються) або за кількістю продукції (робіт, послуг) - в редакції НСБО, і продукції чи подібних до продукції одиницях - в редакції МСБО
16	Переоцінена вартість	Немає	ПСБО 7	Найбільша з двох оцінок: чиста вартість реалізації або дійсна вартість майбутніх чистих грошових надходжень від використання необоротного активу, включаючи його ліквідаційну вартість.
17	Строк корисного використання (експлуатації)	МСБО 16 МСБО 4	ПСБО 7	Термін згадується тільки в НСБО. Визначається як різниця між справедливою вартістю необоротного активу і сумою очікуваних витрат на його реалізацію
18	Сума очікуваного відшкодування необоротного активу	Немає	ПСБО 7	Визначення майже ідентичні. Різниця лише в тому, що в НСБО вона визначається як сума, за яку можна обміняти актив чи сплатити зобов'язання в операції між обізнаними, зацікавленими і незалежними сторонами. А в МСБО про сплату зобов'язань нічого не сказано. Що це змінює? На наш погляд, нічого. Чи можна сказати, що актив передається в обмін на зменшення зобов'язань? Можна

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції Закону від 22.05.1997 р. №283/97-ВР (із змінами і доповненнями).

Закон України №168/97-ВР від 03.04.1997 p. "Про податок на додану вартість", зі змінами.

Закон України №996-XIV від 16.07.1999 p. “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”.

Постанова Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 p. №116, зі змінами і доповненнями. Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, недостачі, знищення (псування) матеріальних цінностей.

П(С)БО 7 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. №92.

Наказ Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. №352. Про затвердження типових форм первинного обліку.

Наказ Мінфіну України від 11.08.1994 р. №69, зі змінами. Інструкція щодо інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків.