Облік розрахунків з податку на прибуток

РЕФЕРАТ

З дисципліни: Податковий облік

З теми: « ОБЛІК РОЗРАХУНКІВ З ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК»

ПЛАН

1. Платники податку на прибуток. Об'єкт оподаткування податком на

прибуток

2. Валові доходи: їх склад та порядок обліку

3. Валові витрати: їх склад та порядок обліку

4. облік приросту (убутку) балансової вартості МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ

5. Податковий облік операцій з основними фондами та нарахування амортизації

6. ЗВІТНІСТЬ З ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ: Порядок СКЛАДАННЯ, ПОДАННЯ та терміни сплати податку

1. Платники податку на прибуток

Платники податку на прибуток визначені ст. 2 Закону про оподаткування прибутку.

1. Платниками податку на прибуток є:

1.1. З числа резидентів -- суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

1.2. Філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (далі -- філії), зазначених у пп. 1.1, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади. При цьому платник податку, який має такі філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами Закону про оподаткування прибутку та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій.

Сума податку на прибуток філій за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково, виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми валових витрат філій та амортизаційних відрахувань, нарахованих по основних фондах такого платника податку, які розташовані за місцезнаходженням філії, у загальній сумі валових витрат та амортизаційних відрахувань цього платника податку.

Вибір порядку сплати податку на прибуток здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляють податкові органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (відокремлених підрозділів). Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. При цьому філії (відокремлені підрозділи) подають податковому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток, за встановленою формою ДПАУ.

Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету територіальної громади за місцезнаходженням філії несе платник податку, до складу якого входить така філія.

З числа нерезидентів -- фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України чи законом.

Постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників.

Постійне представництво до початку своєї господарської діяльності стає на облік у податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому ДПАУ. Постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації у податковому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування.

2. Платниками податку на прибуток, що одержаний від господарської діяльності залізничного транспорту, є управління залізниці. Перелік робіт та послуг, що належать до господарської діяльності залізничного транспорту, затверджується Кабінетом Міністрів України (далі -- КМУ).

Доходи залізниць, одержані від господарської діяльності залізничного транспорту, визначаються у межах дохідних надходжень, перерозподілених між залізницями у порядку, затверджуваному КМУ.

Платниками податку на прибуток, що одержаний не від господарської діяльності залізничного транспорту, є підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи.

Національний банк України (далі -- НБУ) та його установи (крім госпрозрахункових, що оподатковуються у загальному порядку) сплачують до державного бюджету України суму перевищення валових доходів консолідованого балансу над валовими витратами та частиною валових витрат років, що передують звітному (якщо вони не відшкодовані валовими доходами таких років) після закінчення фінансового року. У разі перевищення за підсумками року затверджених видатків НБУ над отриманими доходами дефіцит покривається за рахунок державного бюджету України.

Установи кримінально-виконавчої системи та їх підприємства, які використовують працю спецконтингенту, спрямовують доходи, отримані від діяльності, визначеної Державним департаментом України з питань виконання покарань, на фінансування господарської діяльності таких установ та підприємств, з включенням сум таких доходів до відповідних кошторисів їх фінансування, затверджених Державним департаментом України з питань виконання покарань.

Об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань, визначених відповідно до Закону про оподаткування прибутку.

2. Валові доходи: їх склад та порядок обліку

Валовий дохід (ст. 4 Закону про оподаткування прибутку) -- загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

При цьому скоригований валовий дохід -- це валовий дохід, визначений за Законом про оподаткування прибутку без урахування сум за операціями підприємств, що не включаються до валового доходу.

Валовий дохід включає:

загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску [розміщення], операцій з їх кінцевого погашення [ліквідації] та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону);

доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами;

доходи від операцій особливого виду, визначені ст. 7 Закону про оподаткування прибутку;

доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу (оренди);

інші доходи, визначені п. 4.1 ст. 4 Закону про оподаткування прибутку.

Суми за господарськими операціями, що не включаються до складу валового доходу:

Суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг), за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість.

Суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані ним, у тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

Доходи від спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, дивіденди, отримані платником податку від інших платників податку, що оподатковані у встановленому Законом про оподаткування прибутку порядку.

Кошти або майно, які повертаються власнику корпоративних прав, емітованих юридичною особою, після повної і кінцевої ліквідації такої юридичної особи-емітента, або після закінчення договору про спільну діяльність, але не вище номінальної вартості акцій (часток, паїв).

Інші суми коштів, визначені п. 4.2 ст. 4 Закону про оподаткування прибутку та інші надходження, прямо визначені нормами Закону.

Для ведення обліку валових доходів нормативно-правовими документами не розроблено відповідних регістрів. Тому облік валових доходів здійснюється платником податку в довільній, зручній для нього формі, і має бути організований у такий спосіб, щоб збирати і формувати інформацію про валові доходи для заповнення декларації з податку на прибуток підприємства (банку).

3. Валові витрати: їх склад та порядок обліку

Валові витрати виробництва та обігу (ст. 5 Закону про оподаткування прибутку) -- сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність (п. 1.32 ст. 1 Закону про оподаткування прибутку) -- будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі якщо безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

До складу валових витрат включаються:

Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених Законом про оподаткування прибутку.

Суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених Законом про оподаткування прибутку, суми коштів, що перераховані юридичним особам, у тому числі неприбутковим організаціям -- засновникам постійно діючого третейського суду у розмірі, що перевищує два, але не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за винятком внесків на додаткове пенсійне забезпечення та внесків організаціям роботодавців та їх об'єднанням.

Суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування» (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів [обов'язкових платежів], визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податку на прибуток, податку на нерухомість, податку на додану вартість, податків на доходи фізичних осіб, та пені, штрафів, неустойок, сплачених за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

Для платників податку, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, до складу валових витрат включається плата за землю, що не використовується в сільськогосподарському виробничому обороті.

Суми витрат за операціями особливого виду (ст. 7) та за операціями із запасами (п. 5.9).

* Витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок звітного періоду, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому ст. 8 Закону про оподаткування прибутку.

* Суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) для цільового використання з метою охорони культурної спадщини установам науки, освіти, культури, заповідникам, музеям-заповідникам, у розмірі, що перевищує два, але не більше 5% оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду.

* Інші витрати, визначені п. 5.2 ст. 5 Закону про оподаткування прибутку.

Не включаються до складу валових витрат витрати на:

* потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:

-- організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності). Вказані обмеження не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят на замовлення та за рахунок інших осіб;

--придбання лотерей, участь в азартних іграх;

-- фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених нормами Закону про оподаткування прибутку.

Придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

Сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб.

Для платників податку на прибуток підприємств, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу валових витрат виробництва (обігу) входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до валових витрат такого платника податку.

Якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, водночас здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, тоді податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України «Про податок на додану вартість».

* Сплату вартості торгових патентів, яка враховується у зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток платника податку в порядку, передбаченому Законом про оподаткування прибутку.

* Сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

Виплату дивідендів.

Будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Інші витрати, визначені п. 5.3 ст. 5 Закону про оподаткування прибутку.

Для ведення обліку валових витрат чинними нормативно-правовими документами не розроблено відповідних регістрів. Отже, облік валових витрат здійснюється платником податку в довільній, зручній для нього формі, і має бути організований таким чином, щоб збирати і формувати інформацію про валові витрати для заповнення декларації з податку на прибуток підприємства (банку).

4. облік приросту (убутку) балансової вартості МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону про оподаткування прибутку платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі -- запаси) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включають до складу валових витрат згідно із Законом про оподаткування прибутку (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку продавцем, до убутку запасів не включається.

Якщо балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того самого звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку в такому звітному періоді.

Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів за правилами бухгалтерського обліку, тоді така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

З метою податкового обліку платник податку на власний розсуд здійснює оцінку вибуття запасів за одним із таких методів бухгалтерського обліку, визначених у П(С)БО 9 «Запаси»:

ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої вартості однорідних запасів;

вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Для податкового обліку всіх одиниць запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Для виробників сільськогосподарської продукції норми п. 5.9 Закон про оподаткування прибутку застосовують для податкового періоду, що дорівнює 12-ти календарним місяцям, починаючи з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

Податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів, які використовують для виробництва електроенергії за переліком, визначеним КМУ, здійснюється за наслідками звітного (податкового) року, а решта запасів підлягає коригуванню в загальному порядку.

У разі застосування п. 5.9 необхідно враховувати вимоги, викладені в ст. 8 Закону про оподаткування прибутку. Так, відповідно до пп. 8.1.2 амортизації підлягають витрати на самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, а згідно з пп. 8.7.1 платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості усіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Тобто вартість запасів, використаних для самостійного виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб та для поліпшення основних фондів у сумі, що перевищує 10 % сукупної балансової вартості усіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду, до валових витрат не включається, а збільшує балансову вартість основних фондів, що амортизуються. Відповідно вартість таких запасів не враховується при визначенні приросту (убутку) балансової вартості запасів.

Балансову вартість валюти, яка має включатися до валових витрат у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), слід розраховувати або на дату понесення витрат (списання валюти з валютного рахунка), або на дату нарахування витрат (на дату отримання товару). При цьому метод оцінки за середньозваженою чи ідентифікованою вартістю слід застосовувати лише тоді, коли треба визначити суму валових витрат з імпорту товарів (робіт, послуг).

Для визначення балансової вартості валюти за середньозваженою вартістю потрібно спочатку встановити середньозважену вартість одиниці валюти. Вона обчислюється способом ділення сумарної вартості середньозваженої балансової вартості валюти на дату початку відліку (такою датою відліку вважатиметься дата, на яку востаннє проводилось визначення середньозваженої вартості валюти, тобто це буде не обов'язково початок звітного кварталу) та балансової вартості валюти, яка надійшла, на сумарну кількість одиниць валюти на дату відліку та валюти, що надійшла від дати відліку. Розрахунок середньозваженої вартості одиниці валюти можна подати у вигляді формули

5. Податковий облік операцій з основними фондами та нарахування амортизації

Для визначення прибутку, що підлягає оподаткуванню, амортизація розраховується за правилами, визначеними ст. 8 Закону про оподаткування прибутку.

Під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення чи поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених Законом про оподаткування прибутку.

Під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 грн, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються при застосуванні п. 5.9 ст. 5 Закону про оподаткування прибутку.

Амортизації підлягають витрати на:

* придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Не підлягають амортизації і включаються до валових витрат витрати на:

придбання і відгодівлю продуктивної худоби;

вирощування багаторічних плодоносних насаджень;

придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам;

--утримання основних фондів, що знаходяться на консервації. Не включаються до валових витрат і не підлягають амортизації:

витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою і житлових будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів;

витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;

витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів;

витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.

Під терміном «невиробничі фонди» слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів належать:

капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів, включаючи орендовані;

капітальні активи, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4 основних фондів, та які є невід'ємною частиною, розміщені чи використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів чи вилучені з місця ведення господарської діяльності платника податку та передані у безоплатне користування особам, які не є платниками податку на прибуток.

Для нарахування амортизаційних відрахувань у податковому обліку використовують балансову вартість груп основних фондів (окремого об 'єкта основних фондів групи 1).

Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення групи 1, ведеться по кожній окремій будівлі, споруді або їх структурному компоненту та в цілому по групі 1 як сума балансових вартостей окремих об'єктів такої групи.

Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів груп 2, 3 і 4, з метою оподаткування не ведеться.

Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного з календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі -- розрахункові квартали). Амортизаційні відрахування за розрахунковий квартал визначають шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості групи основних фондів на початок розрахункового кварталу.

Балансова вартість групи основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу визначається за формулою

Б(а) = Б(а - 1) + П(а - 1) - В(а - 1) - А(а - 1),

де Б(а) -- балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу;

Б(а - 1) -- балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому;

П(а - 1) -- сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому;

В(а - 1) -- сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) протягом кварталу, що передував розрахунковому;

А(а - 1) -- сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

Платники податку всіх форм власності мають право проводити щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою Кі = [І(а - 1) - 10]: 100, де І(а - 1) -- індекс інфляції року, за результатами якого провадиться індексація. Якщо значення К; не перевищує одиниці, індексація не провадиться.

Амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1 провадиться до досягнення балансової вартості такого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат за результатами відповідного податкового періоду, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля.

Амортизація основних фондів груп 2, 3 і 4 провадиться до досягнення балансової вартості групи нульового значення.

Для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріальних активів амортизується рівними частками, виходячи з його первісної вартості протягом строку, який визначається платником податку самостійно, виходячи зі строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації. Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріальних активів нульового значення.

Збільшення балансової вартості груп основних фондів відбувається у разі:

придбання та прирівняних до придбання операцій, а саме: включення основних фондів до складу статутного фонду платника податку та отримання у фінансовий лізинг -- на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі якщо платник податку на прибуток зареєстрований платником податку на додану вартість і об'єкт придбано для використання в оподатковуваних податком на додану вартість операціях;

виготовлення -- на суму всіх виробничих витрат, понесених платником податку, що пов'язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних фондів, що мають інші джерела фінансування, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток зареєстрований платником податку на додану вартість;

поліпшення власних основних фондів та основних фондів, отриманих в оперативну оренду, -- у сумі витрат на поліпшення основних фондів, що підлягають амортизації і перевищують 10 % сукупної балансової вартості усіх груп основних фондів станом на початок звітного періоду, при цьому такі витрати розподіляють пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1;

* зворотного введення основних фондів у експлуатацію, що були виведені з експлуатації у зв'язку з консервацією, поліпшенням чи переведенням до складу невиробничих фондів за рішенням платника податку чи відчуженням за рішенням суду -- після проведення їх поліпшення збільшує балансову вартість групи 2, З та 4 лише на суму витрат, пов'язаних з цими роботами.

Зменшення балансової вартості груп основних фондів здійснюється у разі:

нарахування амортизації -- на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих у попередньому розрахунковому кварталі;

виведення їх з експлуатації у зв 'язку з:

а) продажем та прирівняними до продажу операціями, а саме внесенням основних фондів до складу статутного фонду іншого платника податку та наданням у фінансову оренду -- на суму балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1 або на суму вартості продажу основних фондів груп 2, 3, 4. За групою 1 перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів включають до валових доходів, а суму перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу -- до валових витрат платника податку. Якщо сума вартості продажу основних фондів груп 2, 3, 4 дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, тоді балансову вартість такої групи прирівнюють до нуля, а суму перевищення включають до валових доходів;

б) консервацією, поліпшенням чи переведенням до складу невиробничих фондів за рішенням платника податку чи відчуженням за рішенням суду -- балансову вартість окремого об'єкта групи 1 для цілей амортизації прирівнюють до нуля і амортизація не нараховується; балансова вартість груп 2, 3, 4 не змінюється;

в) ліквідацією основних фондів за рішенням платника податку або вимушеною ліквідацією (якщо з незалежних від платника податку обставин, основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних фондів з обставин загрози або неминучості їх заміни, зруйнування або ліквідації), у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, -- балансова вартість окремого об'єкта основних фондів групи 1 включається до валових витрат, а балансова вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля; балансова вартість груп 2, 3, 4 не змінюється;

відсутності матеріальних цінностей у групах 2, З, 4 основних фондів (за винятком суми поліпшень основних фондів, одержаних в оперативний лізинг) -- балансову вартість відповідної групи включають до валових витрат;

компенсації втрат страховою організацією чи особою, визнаною винною у заподіяній шкоді, -- на суму компенсації: збільшуються валові доходи за основними фондами групи 1 (окремим об'єктом основних фондів групи 1); зменшується балансова вартість відповідної групи основних фондів для груп 2, 3, 4.

При цьому слід наголосити, що у відповідності до Закону про оподаткування прибутку виведення з експлуатації основних фондів будь-якої групи провадиться на підставі наказу керівника платника податку або у разі їх примусового відчуження чи конфіскації згідно з чинним законодавством. Проведення будь-яких робіт, пов'язаних з поліпшенням основних фондів, без наявності вказаних вище документів не є свідченням про виведення таких основних фондів з експлуатації.

6. ЗВІТНІСТЬ З ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ: Порядок СКЛАДАННЯ, ПОДАННЯ та терміни сплати податку

Податок на прибуток за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду, тобто платники податку протягом 40 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного податкового періоду подають до податкового органу декларацію з податку на прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з початку звітного календарного року з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів. При цьому підприємства за звітні квартал, півріччя та три квартали подають спрощену декларацію з податку на прибуток підприємства, що включає дод. К1 -- К7, а за результатами звітного року -- повну декларацію, що включає дод. К1 -- К7 та Р1 -- Р4, а банки за звітні квартал, півріччя та три квартали подають спрощену декларацію з податку на прибуток банку, що включає дод. К1 -- К6, а за результатами звітного року -- повну декларацію, що включає дод. К1 -- К6 та Р1 -- Р5.

Декларація заповнюється у гривнях без копійок з відповідним округленням за загальновстановленими правилами. Дані, подані у декларації, повинні обов'язково підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Сплата податку на прибуток здійснюється протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання декларації, тобто протягом 50 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного податкового періоду.

При цьому слід ураховувати, що ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлено для платників податку на прибуток у 2009 р. сплату податку на прибуток за результатами 11-ти місяців 2009 р. за правилами, встановленими для повного податкового періоду, з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попередніх періодів, визначеного відповідно до законодавства, і приросту (убутку) матеріальних запасів за 11 місяців 2009 р. та суми амортизаційних відрахувань, нарахованих за три квартали 2009 p., та двох третин амортизаційних відрахувань IV кварталу 2009 р. Сплата податку на прибуток та подання податкової декларації з податку на прибуток за 11 місяців 2009 р. здійснюється у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду, тобто декларація подається протягом 20-ти календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного податкового періоду, який становить 11 місяців 2009 p., а сплата податку на прибуток здійснюється протягом 10-ти календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання декларації, а саме, протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду, який становить 11 місяців 2009 р.