Стандарти аудиту та аудит облiку грошових коштiв на поточному та iнших рахунках у банку

15

Академія педагогічних наук України

ДВНЗ Університет менеджменту освіти

Контрольна робота

З дисципліни: Аудит

Стандарти аудиту та аудит обліку грошових коштів на поточному та інших рахунках у банку

Киів-2010

ЗМІСТ

1.Національні та міжнародні стандарти аудиту

2. Аудит обліку грошових коштів на поточному та інших рахунках у банку

3. Задача

4. Література

5. Додатки

1. Національні та міжнародні стандарти аудиту

Аудит як форма інтелектуальної діяльності має певні особливості організації і методики проведення. Міжнародні асоціації бухгалтерів і аудиторів узагальнили досвід організації і методики обліку та аудиту в країнах з різними формами власності і господарювання у вигляді міжнародних норм аудиту (МНА), які певною мірою виконують функції стандартів з обліку і аудиту.

Стандарти аудиту -- це загальні керівні матеріали для допомоги аудиторам у виконанні їх обов'язків з аудиту фінансової звітності. У них подано професійні вимоги до якості (компетентність, незалежність, об'єктивність) аудитора та аудиторських висновків і доказів (свідчень). Метою стандартів аудиту є встановлення загальних правил аудиторської діяльності щодо організації і методики проведення. У практиці аудиту в Україні в перехідний період до ринкової економіки необхідно користуватися міжнародними і національними стандартами, нормативними документами з організації і методології бухгалтерського обліку і фінансово-господарського контролю, які застосовуються у вітчизняній практиці.

Основні принципи і вимоги щодо розробки стандартів аудиту визначені міжнародними нормативами аудиту -- 1 "Мета і основні принципи проведення аудиту" і 3 "Основні принципи регулювання аудиту". Останній унормовує принципи аудиторської професійної відповідальності, які необхідно застосовувати при виконанні будь-якого аудиту і враховувати при розробці конкретних стандартів аудиту.

До основних принципів норм аудиту відносять:

ѕ цілісність, об'єктивність і незалежність, конфіденційність, знання і компетентність;

ѕ правила використання результатів робіт, виконаних іншими аудиторами;

ѕ документальне оформлення, планування, одержання доказів аудитором;

ѕ перевірка систем обліку і внутрішнього контролю;

ѕ аналіз висновків аудитора і складання ним звіту.

Кожний стандарт має визначити певну частину або сторону аудиторської роботи, повинен бути коротким і лаконічним, але з достатньою повнотою описувати вимоги до регулювання об'єкта стандарту.

Міжнародні норми аудиту, розроблені і затверджені Міжнародною федерацією бухгалтерів, подано у табл. 4.2.

Подані МНА мають єдину внутрішню структуру, до якої входять такі рубрики: вступ; мета аудиту; відповідальність за фінансові звіти; обсяг аудиту; етика; планування; робота, виконана іншими аудиторами; документація; очевидність аудиту; висновок і звіт.

Стосовно МНА 1 "Мета і основні принципи проведення аудиту" розглянемо зміст кожної рубрики стандарту.

Вступ -- розглядається загальна мета аудиту та основні принципи, які є визначальними для професійної значущості аудиту і застосовуються при аудиті фінансової звітності.

Мета аудиту -- встановити достовірність фінансової звітності.

Відповідальність за фінансові звіти -- визначається відповідальність за достовірність фінансової звітності управлінського апарату об'єкта. Це стосується точності й адекватності бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю принципам облікової політики, спрямованої на захист активів і пасивів суб'єкта господарювання.

Обсяг аудиту -- інформація, необхідна для оцінки фінансової звітності. Для цього аудитору необхідно вивчити систему обліку і внутрішнього аудиту, розібратися в оцінці ризиків контролю, що дасть змогу визначити типи потенційних помилок, фактори ризику, методи перевірки.

Таблиця 1 Орієнтовний перелік міжнародних норм аудиту (МНА), їх зміст та використання під час проведення аудиту

Етика -- вказується на потребу додержання основних правил етики професійного аудитора, визначених Міжнародною федерацією бухгалтерів. Зокрема, аудитор має бути прямолінійним і чесним, об'єктивним і не піддаватися тиску інших, тобто бути повністю незалежним. Аудитор повинен додержувати правил конфіденційності, необхідної для надання професійних послуг. Правила етики також вимагають відповідності роботи аудитора технічним і професійним стандартам та нормативам бухгалтерського обліку і аудиту. Аудитор також має додержувати інструкцій клієнтів, якщо вони не суперечать нормативно-правовим актам, що діють у країні.

Планування -- зазначається потреба планування роботи аудитора, проведення контрольних тестів, які дадуть змогу йому якісно виконати замовлення клієнта. Планування необхідне для отримання інформації про бізнес клієнта, вивчення системи обліку і внутрішнього контролю; оцінки ступеня ризику, в тому числі ризику матеріальних втрат; розрахунку необхідного часу і обсягу аудиторської роботи.

Робота, виконана іншими аудиторами -- аудитор зобов'язаний перевіряти ту частину роботи, яку доручив виконувати іншим фахівцям або аудиторам, що підпорядковані йому. Якщо аудитор використовує результати роботи, виконаної іншими працівниками, то він повинен бути упевнений, що ця робота відповідає вимогам аудиту.

Документація -- робота аудитора має документуватися ним самим, що необхідно для оцінки її якості, своєчасності та відповідності стандартам бухгалтерського обліку й аудиту.

Очевидність аудиту -- для отримання показників ефективності бухгалтерського обліку і контролю господарських операцій вдаються до контрольних тестів.

Висновок і звіт -- висновок аудитора має бути обґрунтованим фінансовою звітністю, до якої висуваються такі вимоги:

ѕ відповідність фінансової інформації вимогам достовірної звітності;

ѕ адекватність звітності даним бухгалтерського обліку. До звіту аудитора ставиться вимога висвітлення причин і наслідків аудиторської перевірки фінансової звітності.

Отже, в МНА викладають основні напрями аудиту, зокрема планування, контроль, і фіксацію результатів виконаної роботи. При цьому зазначається, що аудитор має вивчити систему обліку і оцінити її придатність для складання достовірної звітності. Отримані аудитором дані повинні бути достовірними і достатніми для обґрунтування висновків з питань, поставлених на дослідження аудиту. Аудитор може не виконувати частину роботи у випадку, якщо він впевнений, що внутрішній контроль (аудит) на підприємстві доброякісний. Так, аудитор може використати дані інвентаризації матеріально-виробничих запасів, перевірених ревізорами фірми, якщо він впевнений в якісному її проведенні та відображенні результатів у системі обліку і звітності.

Аудиторська палата України з метою регламентування правил і порядку проведення аудиту та виконання аудиторських послуг розробляє і частково завершила складання національних стандартів аудиту. Ґрунтуються вони на законодавстві України про аудиторську діяльність і міжнародних нормах аудиту, а також професійній термінології, прийнятій у світовій практиці.

Правові й організаційні основи аудиторської діяльності н Україні регламентуються законодавством, а також нормативними актами про сертифікацію фахівців з аудиту і ліцензування їхньої діяльності. Основними концепціями з розробки національних стандартів, затверджених Аудиторською палатою України, передбачено скласти двадцять основних нормативів (табл. 4.3).

Таблиця 3. Орієнтовний перелік національних нормативів аудиту України, їх зміст і використання при проведенні аудиту

З поданого орієнтовного переліку національних норм аудиту, їх змісту і використання при проведенні аудиторських робіт видно, що вони мають певну відмінність від МНА, обумовлену законодавством України та чинними нормативно-правовими актами з питань бухгалтерського обліку і звітності, фінансово-господарського контролю і аудиту. Значна частина національних норм аудиту затверджена до застосування Аудиторською палатою України, інші -- на стадії завершення розробки і апробації. За структурою побудови вони відповідають МНА, що сприяє використанню зарубіжного досвіду в аудиторській діяльності.

Норми аудиту передбачають основні принципи виконання аудиторських робіт, але не є методиками чи інструкціями до застосування методичних прийомів та притаманних їм процедур аудиту. Норми аудиту не мають законодавчого статусу, тому не є обов'язковими для застосування у практиці аудиторської діяльності, хоч у міжнародному і вітчизняному аудиті цих норм здебільшого дотримуються. Разом з тим до норм аудиту розробляються конкретні методики, методичні рекомендації, які сприяють поглибленому дослідженню питань, поставлених на вирішення аудиту. Так, Аудиторська палата України, дотримуючись основних положень нормативу № 13 "Аудиторський висновок", затвердила методичні рекомендації до нього, які стосуються вимог до перевірки балансу та річної фінансової звітності суб'єкта підприємницької діяльності та складання аудиторського звіту і висновку аудитора. Методичними рекомендаціями розкривається зміст повноти перевірки первинних документів аудитом, відображення їх у облікових регістрах; адекватність показників аналітичного і синтетичного бухгалтерського обліку, головної книги, балансу і фінансової звітності на певні звітні періоди, які правдиво відображають фінансово-господарську діяльність суб'єкта підприємництва, повноту і своєчасність сплати державних і муніципальних податків, ліквідність і платоспроможність його, гарантії від банкрутства.

Отже, застосування міжнародних і національних норм аудиту (стандартів) сприяє поліпшенню якості контролю та активізації діяльності суб'єктів підприємництва та достовірності відображення її в бухгалтерському обліку і звітності.

2. Аудит обліку грошових коштів на поточному та інших рахунках у банку

Розпочинаючи аудит обліку грошових коштів на поточному та інших рахунках у банку, слід розробити детальну програму аудиторської перевірки, яка повинна включати такі питання: установлення кількості поточних, валютних, розрахункових та інших рахунків в установах банку, відповідності господарських операцій, які відображаються на вказаних рахунках, чинному законодавству; перевірка повноти і своєчасності оприбуткування грошових коштів, що надійшли на рахунки підприємств, своєчасності перерахування податків до бюджету й обов'язкових платежів; перевірка правильності кореспонденції рахунків за банківським операціями.

Під час проведення аудиту звертається увага на можливі випадки відкриття рахунку в банку тільки за наявності документа, що засвідчує їх реєстрацію як платежів соціальних внесків, та інших рахунків, включаючи валютні, позикові, депозитні, - у разі пред'явлення документа про повідомлення органів Фонду соціального страхування від нещасних випадків про намір відкрити відповідні рахунки, а також довідки про внесення підприємства до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України. Причому копії цих документів мають бути засвідчені нотаріально або органом, що їх видав, фізичні особи - довідку про ідентифікаційний номер.

Вивчаючи банківські документи, визначають законність та обґрунтованість операцій і правильність віднесення витрат на відповідні рахунки. Трапляються випадки порушень, коли для приховування зловживань окремими бухгалтерськими працівниками і касирами здійснювалися заміни виписок банку іншими сфальсифікованими виписками чи виправлення відповідних сум.

У таких випадках потрібно здійснити зустрічну перевірку документів і зіставити між собою взаємозв'язані господарські операції, відображені на рахунках обліку і виписках банку. При цьому вивчають порядкову нумерацію виписок банку і правильність перенесення підсумків та їх залишків в облікові регістри. Якщо у клієнта відсутні окремі виписки банку, то важливо отримати з банку завірені їх копії. Документи, додані до виписок, вивчають передусім на предмет їх законності.

Ураховуючи, що банківські установи України перейшли на комп'ютерну систему обліку і банківські виписки видаються клієнтам за кожен день, необхідно звіряти вихідні і вхідні залишки не лише за виписками, а й за датами здійснення попередніх операцій. Це дає змогу виявити знищені банківські виписки за конкретний день.

Звертається увага на правильність оприбуткування в касу грошей, отриманих з банку за чеком. Мають місце випадки, коли окремі бухгалтери в змові з касиром забирали гроші, отримані за чеками, але для того, щоб обороти по виписці банку збігалися з відповідним журналом, суму отриманих грошей списували в кредит рахунку "Розрахунки з іншими кредиторами", на якому відображали кредиторську заборгованість, особливо з закінченим строком позовної давності. Необхідно звіряти обороти за дебетом і кредитом відповідних рахунків, оскільки залишок може не змінитися, якщо зменшити обороти на однакову суму. Необхідно також установити, чи відповідають номери і суми використаних чеків корінцям книжок, а в разі виявлення анульованих або зіпсованих чеків з'ясувати, чи є відмітка про це в корінцях.

Перевіряючи грошові кошти, що надійшли на рахунок, слід установити правильність їх обліку і повноту зарахування. Для обліку банківських операцій використовується рахунок "Рахунки в банках".

Перераховану покупцями виручку звіряють з записами в облікових регістрах за рахунками обліку розрахунків з покупцями і замовниками: "Розрахунки з покупцями та замовниками", "Розрахунки за авансами одержаними" і за рахунками обліку доходів. Надходження грошових коштів від інших дебіторів (за договорами оренди, штрафних санкцій тощо) перевіряють за даними виписок і доданих до них документів, а в разі необхідності - й облікових записів в організаціях контрагентів (зустрічна перевірка). З'ясовується також правильність кореспонденції рахунків із зарахування грошових коштів на рахунки в банках, своєчасність виділення ПДВ за оприбуткованими сумами виручки, авансів та ін. Суми, що не підтверджені документально, повинні враховуватись на рахунку "Розрахунки за претензіями".

Аналогічно здійснюється контроль операцій щодо списання грошових коштів з поточного рахунку та інших банківських рахунків. Особлива увага приділяється своєчасності й повноті оприбуткування в касу отриманих з банку готівкових грошей, законність перерахування коштів на рахунки постачальників та інших кредиторів. Такі операції мають бути підтверджені документально (договорами, актами здавання-приймання виконаних робіт, накладними на матеріальні цінності та ін.). Якщо підприємство переказує суми заробітної плати, утримання за виконавчими листами тощо, то їх обґрунтованість забезпечується як наявністю первинних облікових документів, так і реальністю вказаних у них адрес отримувачів коштів.

Правильність кореспонденції рахунків щодо списання грошових коштів з рахунків та зарахування на них коштів перевіряється за даними облікових регістрів на рахунку "Рахунки в банках".

Необхідно детально перевірити, чи не відображались в обліку витрати як платежі за послуги (паливо, освітлення, транспортні витрати), а насправді гроші перераховувалися за матеріальні цінності, що не надходили і не оприбутковувалися. З цією метою проводять зустрічні перевірки в банках і відповідних організаціях. Перевіряючи видаткові банківські документи, необхідно групувати в окремій відомості всі сплачені штрафи, неустойки та інші платежі, пов'язані з порушенням умов контракту. Це дасть змогу надалі виявити повноту відображення їх на відповідних рахунках і проаналізувати заходи, які здійснили підприємства щодо стягнення з винних осіб сум завданого збитку.

Як відомо, підприємство може відкривати в банку акредитив. Перевіряючи розрахунки за акредитивами, доцільно зіставити залишки сум і оборотів за виписками банку з записами в реєстрах бухгалтерського обліку. Одночасно необхідно встановити причини, які сприяли використанню акредитивної форми розрахунків, тобто з'ясувати, чи передбачена ця форма розрахунків умовами контракту, чи використовується постачальниками як санкція за несвоєчасні платежі. Потім перевіряється повнота і своєчасність використання і повернення залишку акредитива, а також повнота оприбуткування матеріальних цінностей, які надійшли постачальнику.

Одним з найважливіших завдань аудиту грошових коштів є перевірка відповідності кореспонденції рахунків за операціями на рахунках у банках чинним нормативним положенням щодо ведення бухгалтерського обліку. Суцільним способом перевіряють обґрунтованість списання грошей з рахунків підприємства в банках у дебет рахунків:

ѕ "Основне виробництво";

ѕ "Брак у виробництві";

ѕ "Витрати діяльності";

ѕ "Витрати за елементами";

ѕ "Фінансові результати";

інші витрати. Кожен випадок порушення типової кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку перевіряється за первинними документами, які дають змогу виявити, чи не здійснено навмисне перекручення облікових і звітних даних та інші зловживання.

Література

1. Аудит: учеб. для вузов / В.И. Подольский, Г.Б. Поляк, и др. --2-е изд., перер. и доп .-- М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002.-- 655с.

2. Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підр.для студ.-- 2-е вид. Перер. і доп. -Жит.: ПП., “РУТА” , 2002,-- 672с.

3. Давидов Г.М. Аудит: Навч. посіб.-- 3-те вид., стер.-- К.: Т-во “Знання”, КОО, 2002, -- 363с.

4. Зубілевіч С.Я, Голов С.Ф. Основи аудиту. -- К.: Либідь, 1996.-- 267с.