15

Міністерство освіти і науки України

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Кафедра обліку і аудиту

Реферат

з дисципліни:

„Аудит”

на тему:

“Процедури контролю”

Рівне - 2008

ЗМІСТ

Вступ

1. Процедури аудиту

1.1 Трактування поняття аудиторських процедур

1.2 Класифікація аудиторських процедур та її значення для розвитку аудиту

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Ринкова економіка висуває нові завдання у сфері контролю, від правильного вирішення яких залежать його подальший розвиток і удосконалення.

З метою адаптації фінансового контролю до ринкової економіки в Україні прийнято два Закони: Закон "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 р. і Закон "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. з наступними змінами і доповненнями до них. Відповідно до вимог цих Законів передбачено особливий підхід до методології й організації фінансового контролю суб'єктів підприємницької діяльності. Серед різних видів фінансового контролю чільне місце займає аудиторський незалежний контроль, який здійснює на договірних засадах перевірку достовірності звітних даних, балансів, законності господарських операцій, аналіз фінансового стану, і водночас надає консультаційні послуги з економіки, права, фінансів, обліку тощо [5; 50].

Питанню процедур контролю приділялася значна увага. Але більшість вітчизняних і зарубіжних економістів характеризують процедури аудиту, передусім, як конкретні дії аудитора. Зокрема, під аудиторськими процедурами розуміють сукупність відповідних дій аудитора щодо перевірки фінансово-господарської діяльності, стану обліку і фінансової звітності юридичних і фізичних осіб, зайнятих підприємництвом.

Аудиторські процедури по суті включають: перевірку оборотів і сальдо за рахунками та аналітичні процедури [3; 137].

Аудитор спочатку збирає і аналізує інформацію, необхідну для оцінювання достовірності бухгалтерського балансу і фінансової звітності, вивчає статутні документи, виявляє відхилення стану діяльності підприємства від того, який передбачено статутними документами. Відтак він вивчає форму і методику бухгалтерського фінансового обліку, їх відповідність вимогам, що до них висуваються. Потім аналізу підлягають записи у Головній книзі й, зокрема, сумнівні записи, дані яких зіставляють з регістрами аналітичного обліку і первинними документами. Тобто аудитор не повинен сумніватись, що окремі господарські операції не записані на рахунках і в облікових регістрах. Глибина і спосіб дослідження залежать від складності форми і методики обліку, а також від того, якою мірою аудитор може покладатися на дані внутрішнього контролю. Аудитору слід оцінити вплив змін у законодавстві на організацію і методику обліку, на аналіз звітів, визначити рівень роботи внутрішніх аудиторів [5; 49]. Отже, проведення аудиторських процедур має важливе значення, адже тільки після їх проведення аудитор складає висновок про ймовірність постійної діяльності підприємства [5; 55].

1. ПРОЦЕДУРИ АУДИТУ

1.1. Трактування поняття аудиторських процедур

У процесі складання аудиторської програми важливе значення має розуміння суті та призначення процедур аудиту. Серед вітчизняних економістів спостерігаються різні підходи до визначення суті аудиторських процедур та їх ролі в процесі аудиту. Одні автори розглядають аудиторські процедури як систему методичних дій на суб'єкти та об'єкти розширеного відтворення суспільно необхідного продукту, які здійснюють органи управління за допомогою контрольних функцій аудиту. Наведене визначення має низку недоліків, зокрема: аудит не охоплює повною мірою всі стадії розширеного відтворення; методичні дії здійснюють не орган управління суб'єкта перевірки, а аудитор.

Інші економісти акцентують увагу на сукупності певних дій аудитора з перевірки фінансової (бухгалтерської) звітності. Але при визначенні суті аудиторських процедур нелогічно обмежуватися лише перевіркою фінансової звітності. Аудиторська діяльність, окрім перевірки фінансової звітності, охоплює також виконання аудиторами (аудиторськими фірмами) різноманітних послуг.

Зарубіжні економісти дещо інакше трактують поняття аудиторських процедур. Вони під аудиторськими процедурами розуміють групи конкретних детальних інструкцій про особливості збирання свідоцтв того чи іншого виду на кожному етапі аудиту. Зауважимо, що потрібно розмежовувати аудиторські стандарти з аудиторськими процедурами - конкретними діями аудиторів з метою отримання даних під час аудиторської перевірки.

Отже, вивчення зарубіжної та вітчизняної економічної літератури дає змогу дійти висновку, що більшість авторів характеризують процедури аудиту, передусім, як конкретні дії аудитора.

Аудиторські процедури - це система методичних дій аудитора, спрямованих на отримання достатніх і надійних доказів щодо об'єктів аудиту. На зміст аудиторських процедур впливають такі фактори:

-- види діяльності суб'єкта перевірки;

-- форма і система обліку;

-- система внутрішнього контролю;

-- застосування електронної обробки даних у системі бухгалтерського обліку [2; 232].

1.2 Класифікація аудиторських процедур та її значення для розвитку аудиту

Важливе теоретичне та практичне значення для розвитку аудиту має науково обґрунтована класифікація аудиторських процедур. Детальне вивчення міжнародних стандартів аудиту, зарубіжної економічної літератури та практики аудиторських фірм дає змогу запропонувати класифікацію процедур аудиту залежно від таких ознак: суб'єкти аудиту, об'єкти аудиту, стадії (етапи) аудиту, види аудиторського контролю, період здійснення аудиту, відношення до використання методичних прийомів, за змістом процесу аудиту, використання комп'ютерних систем у бухгалтерському обліку, цикли господарських операцій, господарські процеси (табл. 1.1) [2; 233].

Таблиця 1.1. Класифікація аудиторських процедур

Щодо суб'єкта перевірки, процедури аудиту поділяють на погоджені та незалежні. Погоджені аудиторські процедури узгоджуються з клієнтом до початку аудиту і мають на меті задовольнити його запити щодо організації перевірки та отримання інформації про фактичний стан на підприємстві. У МСА розкриті принципи використання погоджених з клієнтом процедур аудиту, основні положення про зобов'язання аудитора щодо їх виконання, правила використання та види цих процедур. Згідно з цим нормативом, до погоджених процедур належать:

-- опитування і аналіз;

-- перерахунок, порівняння та інші види перевірки точності;

-- спостереження;

-- вивчення;

-- отримання підтверджень.

Незалежні аудиторські процедури аудитор проводить відповідно до МСА за певною системою способів і прийомів; вони не підлягають обов'язковому узгодженню з клієнтом. Ці процедури аудитори використовують для одержання доказів про повноту, точність і достовірність бухгалтерського обліку. Незалежні процедури бувають двох видів:

1) тести господарських операцій;

2) аналітичні процедури.

Аудиторські процедури за відношенням до об'єктів аудиту поділяють на загальні та часткові.

Загальні аудиторські процедури не визначають методику перевірки окремих об'єктів аудиту. Вони однаковою мірою використовуються при перевірці основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей, заробітної плати, витрат на виробництво тощо.

В економічній літературі не існує єдиного підходу до визначення назв і кількості загальних аудиторських процедур [2; 235].

Професор М. Білуха виділяє 21 загальну аудиторську процедуру, що застосовують у зовнішньому та внутрішньому аудиті, а за Дж. К. Робертсоном існує 7 загальних процедур для збирання даних. Це виконання аудиторами підрахунку, огляду і перевірки, письмового підтвердження, усного опитування, перевірки документів, сканування, аналітичних процедур.

Кількість загальних аудиторських процедур визначають наявністю методичних прийомів, застосування яких однаковою мірою можливе при перевірці тих чи інших об'єктів аудиту. Водночас погоджуємося з твердженням Дж. К. Робертсона, що потрібно знати невелику кількість загальних процедур, щоб вивести з них сотні конкретних процедур які застосовують у різних видах перевірки (наприклад, перевірка рахунків каси, дебіторської заборгованості, основних засобів, кредиторської заборгованості, акціонерного капіталу).

Отже, загальні аудиторські процедури, з одного боку, визначають кількістю методичних прийомів, а з іншого -- поєднання загальних процедур у різних комбінаціях дає змогу отримати велику кількість конкретних процедур для перевірки різних об'єктів аудиту.

Аудиторські фірми широко використовують у процесі аудиту такі форми перевірки, як тестування й аналітичні процедури. Залежно від виду перевірок, процедури поділяють на процедури досягнення розуміння структури внутрішнього контролю клієнта; тести контрольних моментів; перевірки операцій за змістом; аналітичні процедури; перевірки окремих елементів сальдо-рахунків. Беручи до уваги те, що аудитори оцінюють систему внутрішнього контролю на початковій стадії аудиту, тобто ще до етапу планування, то, згідно з вимогами МСА 520 “Аналітичні процедури”, до складу процедур досягнення розуміння структури внутрішньогосподарського контролю клієнта необхідно ввести аналітичний огляд [2; 236].

Аудиторський процес поділяють на стадії перевірки, а останні -- на етапи. На кожній стадії та її етапах використовують притаманні їм аудиторські процедури.

На початковій стадії аудиторського процесу, якщо аудит орієнтований на систему внутрішнього контролю і аудиторського ризику, найхарактерніші такі аудиторські процедури:

-- вибір суб'єкта аудиту, ознайомлення з його бізнесом і станом обліку;

-- ознайомлення зі статутом, установчими документами та правовими зобов'язаннями клієнта;

-- процедури оцінки системи обліку і внутрішнього контролю;

-- оцінка аудиторського ризику та його елементів;

-- визначення обсягу робіт, узгодження суми оплати та складання угоди;

-- процедури розробки плану та програми аудиту.

Для стадії дослідження у практичній діяльності аудиторських фірм найвживаніші такі процедури: перевірка господарських операцій та облікових записів, оцінка фінансової звітності тощо. На цій стадії, беручи до уваги етапи аудиторського процесу в зарубіжній практиці, аудитори широко використовують незалежні та погоджені процедури тестування, зокрема процедури тестування контрольних моментів, перевірки господарських операцій за змістом і процедури тестування окремих сальдо-рахунків. Хоча аналітичні процедури, згідно з МСА, є обов'язковими для початкової та завершальної стадій, вони можуть використовуватися на стадії збирання доказів.

Отже, на завершальній стадії в аудиторській практиці використовують аналітичні процедури. Конкретними процедурами якої є оцінка й аналіз результатів перевірки процедури написання звіту та підготовки пропозицій для керівництва, процедури складання аудиторського висновку й оформлення акта виконання робіт тощо [2; 237].

Якщо аудитор на завершальній стадії, оцінюючи зібрані ним докази про підтвердження достовірності фінансової звітності, вважатиме їх недостатніми, то він може провести додаткові процедури для збирання необхідної йому інформації. Наведені міркування підтверджують доцільність класифікації аудиторських процедур за ознакою стадій та етапів процесу аудиту.

Залежно від видів аудиторського контролю процедури можна поділити на процедури внутрішнього та зовнішнього аудиту. Такий поділ обумовлений відмінністю мети, завдань і об'єктів перевірки зовнішнього аудиту від внутрішнього. Якщо мету і завдання для внутрішніх аудиторів визначає керівництво підприємства, то для зовнішніх аудиторів вони обумовлюються чинним законодавством і договором між незалежними сторонами (підприємством-клієнтом і аудиторською фірмою). Переважно об'єктом для зовнішніх аудиторів є інформація, джерело якої -- система бухгалтерського обліку, фінансова звітність, а також об'єкти супутніх аудиту робіт. Коло об'єктів внутрішнього аудиту значно ширше, ніж зовнішнього: до об'єктів внутрішнього аудиту належать, окрім названих, розв'язання окремих функціональних завдань управління, розробка та перевірка інформаційних систем тощо.

Сучасна практика аудиторських фірм України зводиться до виконання аудиторських перевірок після складання річної звітності. Такий підхід до аудиту має низку недоліків:

-- обмежується вплив на процес складання фінансової звітності;

-- у процесі аудиту виявлені помилки в системі обліку неможливо виправити і врахувати перед складанням балансу та інших форм звітності.

Практика провідних фірм США, Великобританії та інших країн Заходу засвідчує, що аудиторські перевірки переважно виконують поетапно, тобто до і після моменту складання річної звітності [2; 238].

За умов, коли аудит проводять поетапно, до моменту складання річної звітності використовуються аудиторські процедури, характерні для початкової стадії та стадії дослідження (збирання даних), за винятком перевірки й аналізу показників фінансової звітності та супутніх процедур (наприклад, використання процедур тестування окремих елементів статей балансу).

У процесі аудиту після складання річного звіту аудитор використовує процедури аналізу й оцінки статей балансу та інші процедури, характерні для завершальної стадії, зокрема оцінку результатів зібраних доказів, написання аудиторського звіту і висновків. Отже, дослідження роботи провідних зарубіжних фірм і наведені вище факти підтверджують доцільність класифікації аудиторських процедур відповідно до часу його проведення.

Щодо використання методичних прийомів у процесі аудиту, процедури можна поділити на: однорідні та комплексні. Оскільки аудиторська процедура -- це дія аудитора за допомогою методичних прийомів на суб'єкт і об'єкти аудиту, то залежно від кількості методичних прийомів, визначатиметься однорідність чи комплексність аудиторських процедур. Наприклад, в аудиторській практиці часто використовують такі процедури, як огляд або опитування. Вони є однорідними, оскільки складаються з одного методичного прийому. Розглянемо, наприклад, документальну перевірку. До неї входять огляд, зустрічна перевірка, арифметичні підрахунки. До комплексних аудиторських процедур можна віднести також сканування, аналітичні процедури тощо. За змістом процесу аудиту процедури поділяють на основні та допоміжні. До основних можна віднести перевірку господарських операцій за змістом, тестування контрольних моментів тощо. До допоміжних належать такі процедури, результати яких не мають важливого самостійного значення і призначаються для забезпечення повноти або уточнення інформації, отриманої внаслідок виконання основних процедур. Наприклад, окрім основної процедури перевірки господарських операцій по касі за змістом, може використовуватись додаткова процедура звірки касових документів із записами у журналі реєстрації видаткових і прибуткових касових ордерів [2; 239].

Процедури аудиту, залежно від використання систем електронної обробки даних у бухгалтерському обліку, можна поділити на процедури комп'ютерного та ручного контролю. Усі розглянуті раніше процедури існують незалежно від використання комп'ютерних систем. Однак використання обчислювальної техніки впливає на процес аудиту. Ці питання детально розкрито в МСА №401 і ПМПА №1009.

Поділ аудиторських процедур на процедури комп'ютерного та ручного контролю зумовлений специфікою використання засобів обчислювальної техніки в процесі аудиту. Так, до процедур комп'ютерного контролю можуть належати ті, в яких дія аудитора на об'єкт перевірки здійснюється з допомогою комп'ютера. Такі процедури можуть бути аналогічними з процедурами ручного контролю (тестування окремих елементів сальдо, зустрічна звірка документів тощо) або специфічними (наприклад, ідентифікація вмісту файлів даних), що реалізуються тільки за допомогою комп'ютерних засобів.

На практиці аудит фінансової звітності здійснюється переважно за циклами господарських операцій. Зарубіжні економісти та практикуючі аудитори вважають, що в системі бухгалтерського обліку задіяна велика кількість синтетичних і аналітичних рахунків, що створює певні ускладнення в організації та проведенні аудиторської перевірки. Для спрощення плану роботи аудитори, зазвичай, групують пов'язані між собою рахунки в цикли.

Аналіз технології проведення аудиту в зарубіжних країнах підтверджує те, що кожному виділеному циклові господарських операцій притаманні певні процедури аудиту. Отже, поділ господарських операцій на цикли може слугувати певною ознакою класифікації аудиторських процедур.

Щодо виділення окремих циклів господарських операцій і класифікації відповідно до них аудиторських процедур, то процедури аудиту доцільно поділяти за ознакою циклів на такі: одержання доходів; придбання і витрачання ресурсів; виробничого та фінансово-інвестиційного циклів.

Дотримуючись чинної системи обліку та структури побудови єдиного плану рахунків, що використовується в Україні, в аудиторській практиці можна запровадити методику аудиторської перевірки фінансової звітності за господарськими процесами: постачання, виробництво, реалізація. Крім цього, в аудиторській практиці часто доводиться здійснювати перевірку господарських операцій, пов'язаних із процесом утворення чи закриття підприємства (банкрутства). Отже, аудиторські процедури доцільно поділити за такими господарськими процесами: постачання, виробництво, реалізація, фінансово-інвестиційний. Водночас доцільно виділити організаційно-господарські процеси утворення і закриття підприємства.

Отже, класифікація аудиторських процедур має не тільки теоретичне, а й практичне значення як на етапах планування і складання робочої програми, так і в загальному аудиторському процесі [2; 241].

ВИСНОВКИ

На основі тверджень, думок вітчизняних та зарубіжних економістів, науковців можна зробити наступні висновки:

1. Аудиторські процедури - це сукупність відповідних дій аудитора щодо перевірки фінансово-господарської діяльності, стану обліку і фінансової звітності юридичних і фізичних осіб, зайнятих підприємництвом.

2. На зміст аудиторських процедур впливають такі фактори: види діяльності суб'єкта перевірки, форма і система обліку, система внутрішнього контролю, застосування електронної обробки даних у системі бухгалтерського обліку.

3. Класифікація аудиторських процедур має важливе теоретичне та практичне значення для розвитку аудиту.

4. Тестування і аналітичні процедури - найбільш широко використовують аудиторські фірми у процесі аудиту.

5. Аудиторський процес поділяють на стадії перевірки, а останні -- на етапи. На кожній стадії та її етапах використовують притаманні їм аудиторські процедури.

6. На початковій стадії аудиторського процесу найхарактерніші такі аудиторські процедури: вибір суб'єкта аудиту, ознайомлення з його бізнесом і станом обліку; ознайомлення зі статутом, установчими документами та правовими зобов'язаннями клієнта; процедури оцінки системи обліку і внутрішнього контролю; оцінка аудиторського ризику та його елементів.

7. Для стадії дослідження у практичній діяльності аудиторських фірм використовують такі процедури: перевірка господарських операцій та облікових записів, оцінка фінансової звітності тощо.

8. На завершальній стадії в аудиторській практиці використовують аналітичні процедури (оцінка й аналіз результатів перевірки процедури написання звіту та підготовки пропозицій для керівництва, процедури складання аудиторського висновку й оформлення акта виконання робіт).

9. Класифікація аудиторських процедур має не тільки теоретичне, а й практичне значення як на етапах планування і складання робочої програми, так і в загальному аудиторському процесі.

10. Аудиторські процедури включають: збирання і аналіз інформації, вивчення статутних документів, виявлення відхилення стану діяльності підприємства від того, який передбачено статутними документами.

11. Глибина і спосіб дослідження залежать від складності форми і методики обліку, а також від того, якою мірою аудитор може покладатися на дані внутрішнього контролю.

12. Проведення аудиторських процедур має важливе значення, оскільки тільки після їх проведення аудитор складає висновок про ймовірність постійної діяльності підприємства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для студентів спеціальності "Облік і аудит" вищих навчальних закладів. - 2-е вид. перероб. та доп. - Житомир: ПП “Рута”, 2002. - 672 с.

2. Гончарук Я.А., Рудницький В.С. Аудит: Навч. посіб. -- 3-тє вид., перероб. і доп. -- К.: Знання, 2007. -- 443 с.

3. Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2001. - 402 с.

4. Савченко В.Я. Аудит: Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2002. -- 322 с.

5. Усач Б.Ф. Аудит: Навч. посібник. -- 3-тє вид., стер. -- К.: Знання-Прес, 2004. -- 223 с.