Перспективи розвитку національного аудиту в Україні

Перспективи розвитку національного аудиту в Україні

Основною причиною виникнення кризи в умовах інформаційної моделі економіки є підрив довіри до інформації. Такий підрив став наслідком цілого ланцюга навмисних і випадкових помилок аудиторів та рейтингових агентств. В сучасних умовах постала проблема необхідності удосконалення ринку аудиторських послуг з метою забезпечення збалансованості розвитку суб'єктів господарювання в умовах зовнішніх коливань економіки.

Проблеми розвитку ринку аудиторських послуг є предметом особливої уваги економічної науки. Великий внесок в розробку теоретичних основ і методологічних підходів до шляхів удосконалення аудиторських перевірок та аудиторського контролю в цілому внесли провідні вчені-економісти: М.Т.Білуха, Білоусов А., В.Г. Гетьман, М.Я. Дем'яненко, В.П. Завгородній, Г.Г.Кірейцев, М.В. Крапивко, Б.Ф. Усач та інші вчені.

Сучасні результати розвитку аудиту охоплюють правову та методичну базу, організацію, проведення аудиту та ін.

Сучасні результати розвитку аудиту охоплюють правову та методичну базу, організацію, проведення аудиту, оформлення результатів, взаємозв'язок сторін та ін.

Закон України «Про аудиторську діяльність», прийнятий в 22.04.2002 році, зазнав небагато, за вітчизняною правовою практикою, змін: у 2003, 2004, 2005, 2006, двічі - у 2008 році та тричі - у 2009 році. В цьому правовому полі, окрім Національного Банку України, з'явилися нові учасники - Державна Комісія з цінних паперів та фондового ринку та Державна Комісія з регулювання ринків фінансових послуг. Їхня поява зумовила застосування галузевих Реєстрів аудиторських фірм та приватних аудиторів. Аналіз правової бази аудиторської діяльності на сучасному етапі ії розвитку свідчить про певну невпорядкованість термінології в сфері контролю, яка вводить в оману учасників господарських процесів щодо потенційних суб'єктів контролю, завдань та наслідків такого контролю.

Методична база. Вітчизняний аудит завжди випереджав вітчизняний облік. Перші національні нормативи аудиту були прийняті на 2 роки раніше стандартів обліку, з 2004 року в Україні Аудиторська палата України (АПУ) прийняла в якості національних стандарти аудиту та етики IFAC (Міжнародна Федерація Бухгалтерів), які вже у 2004-2009 роках знову потерпали зміни. Але вже із самого початку існували і існують до нині проблеми використання стандартів в українській аудиторській практиці. По-перше, це проблема неадекватного реаліям вітчизняної практики перекладу основних термінів стандартів. По-друге, базові принципи аудиторської діяльності спираються на етичні норми, а стандарти є певними правилами їхнього застосування. В умовах політичної та фінансової нестабільності в країні практична реалізація таких принципів вочевидь може привести до фінансового краху суб'єкта аудиту. По-третє, зарубіжна аудиторська практика базується на принципі компетентності, що означає знання аудитором методики перевірки чи виконання інших аудиторських послуг. Тому стандарти аудиту слугують лише певним протоколом дій для досягнення мети.

Організація аудиторської діяльності. Офіційним регулятором аудиту в Україні є Аудиторська палата, повноваження якої поширюються на такі важливі сфери аудиторської практики, як сертифікація аудиторів, підвищення кваліфікації, ведення реєстру суб'єктів аудиторської діяльності, застосування стандартів аудиту, контроль якості аудиторських послуг. В Україні існують професійні об'єднання аудиторів: Спілка Аудиторів України (САУ), Федерація Бухгалтерів та аудиторів України (ФБПАУ), Українська Асоціація бухгалтерів та аудиторів (УАСБ); Українській інститут внутрішніх аудиторів як підрозділ Міжнародного Інституту внутрішніх аудиторів та ін. Членами цих організацій є сертифіковані аудитори. Тобто це одне й те ж коло осіб, які професійно займаються аудиторською діяльністю. На жаль, жодна з організацій не має встановлених законодавчо прав, на регулювання тих чи інших аспектів аудиторської діяльності в країні, у тому числі законодавчої ініціативи. Вітчизняні професійні об'єднання намагаються, але поки що без успіху, імітувати відповідні закордонні об'єднання, де останні є по суті навчальними закладами для потенційних аудиторів.

Починаючи з 2003 року АПУ видала 6350 сертифікатів аудиторів, у т.ч. 259 сертифікатів аудиторів банків. В реєстрі АПУ на 1.01.2010 р. знаходиться 2238 суб'єктів аудиту, з них 766 приватно практикуючих аудиторів. Аналіз динаміки структури суб'єктів аудиту за 2000-2008 рр. свідчить про збільшення питомої ваги приватних аудиторів та зменшення питомої ваги і кількості аудиторських фірм.

Присутні на ринку аудиторських послуг міжнародні аудиторські кампанії за своїми доходами становлять частку у 28,9%. Тобто третина ринку послуг надається нерезидентами. З 2000 року спостерігається поступова диференціація вітчизняного ринку аудиторських послуг за його учасниками. Все більше стає кампаній, які мають річний доход від 1,0 млн. грн. і вище, і все більше стає кампаній, які або зовсім не працюють, або отримують доходи в межах 50 тис грн. на рік. Найуспішніші з точки зору фінансових результатів аудиторські кампанії зосереджені в містах Києві, Харкові, Дніпропетровську та інших великих містах України - там, де є певна концентрація та обіг капіталу (Табл. 1).

Таблиця 1. Розподіл питомої ваги аудиторських фірм (аудиторів) по регіонах України

Впевнено можна зазначити, що вітчизняні аудиторські компанії неконкурентоспроможні в порівнянні з нерезидентами. Вітчизняний аудит все ще концентрується на бухгалтерському та податковому обліку, не помічаючи інші предмети своєї професійної уваги, такі як якість менеджменту, внутрішній контроль та внутрішній аудит, інноваційна та інвестиційна діяльність тощо. З огляду на теорію аудиту, українській аудит чітко позиціонується як документальний та підтверджуючий.

Так чи має перспективи український аудит, і в якому напрямку слід очікувати його розвиток? На підставі більш ніж 15-річного досвіду в аудиті та 10-річного досвіду роботи в АПУ та САУ аудит як один з видів фінансового контролю в Україні склався і назад шляху вже не буде. Основними чинниками такого твердження є:

- певна інтеграція економіки країни в світову економіку;

- наявність іноземного капіталу в країні, який обслуговується і надалі обслуговуватиметься саме аудиторськими фірмами;

- світова інвестиційна практика передбачає наявність незалежного аудиту як певного гаранта прозорості бізнесу, тому відмова від нього означає відмову від інвестицій.

Аудит в країні почне розвиватися систематично. Це означає, що перевірки податкового та бухгалтерського обліку і фінансової звітності за обсягом знизяться до 35 - 25% в обсязі професійних послуг. Більш перспективний напрямок - узгоджені процедури та супутні послуги, перш за все в сфері фінансового та правового консалтингу. АПУ зробила всі підстави для такого розвитку затвердивши більше 30 видів професійних послуг, які можуть надавати суб'єкти аудиту в Україні (проти 6 в 2003 році). Єдиною перешкодою або гальмом є розвиток ринку фінансових послуг та ринку цінних паперів, який поки що в країні відсутній.

На сьогодні в Україні відсутній лідер в аудиторській професії. Громадські організації практично не мають повноважень для розвитку аудиту. Аудиторська палата України, 20 членів якої працюють на безоплатній основі (за виключенням Голови палати) та 10 з яких представляють інтереси державних регуляторних органів і не мають мотивації для розвитку аудиту, є поки що по суті єдиним законодавчо визнаним органом, який має зобов'язання щодо розвитку аудиту в країні. Відсутність права законодавчої ініціативи гальмує реалізацію будь-яких інновацій в розвитку професійного аудиту. В більшості країн світу розвитком таких професій, як облік та аудит, історично займаються професійні громадські інститути, такі як АССА, АІСІРА, ATT, SIMA, AAA, IFAC тощо. Велику увагу обліку та аудиту приділяють SEC у США та Єврокомісія у Європі.

Проте основна робота лежить на професійних об'єднаннях. Спілка аудиторів України - перша легітимна організація, яка визначена в законі як організація українських аудиторів. Історично саме на спілці лежала місія розвитку професії. Тому все ж майбутнє аудиту залежатиме від дієвості професійної організації українських аудиторів (ПОУА). Сьогодні і в майбутньому ПОУА повинна відповідати за: прийом нових кандидатів в аудитори (сертифікація), за підвищення кваліфікації практиків аудиту, за контроль якості аудиторських послуг. Але кожен з аудиторів повинен бути під контролем своєї професійної організації, яка визнає загальні стандарти аудиторської практики.

При АПУ, доцільно створити Координаційний Комітет з представників професії та органів державної виконавчої влади, який би не захищав корпоративні інтереси галузей або гальмував розвиток професії, а навпаки, координував заходи з впровадження та підтримки аудиту в суспільстві та у бізнесі. На АПУ повинна лежати місія методологічного забезпечення професії, організація наукових досліджень з аудиту, робота з навчальними закладами, де викладають облік та аудит. З огляду на вітчизняну ментальність, принцип свободи, як свідомого та добровільного дотримання встановлених суспільством законів, поки що нереальний, тому вказані вище зміни повинні бути закріплені законодавчо. Не менш важливо, щоб саме ПОУА щорічно робила доповідь перед Верховною Радою України про стан незалежного фінансового контролю в країні.

Для забезпечення професіоналізму суб'єктів аудиту, в край необхідні такі заходи:

- поновлення ліцензування аудиту, при цьому ліцензія повинна видаватися за кошти щорічно. Це унеможливить «дешевий» аудит, бо потрібно хоча б відробляти гроші за ліцензію та накопичувати їх на наступний рік;

- встановлення страхування аудиторських ризиків;

- посилення вимог до кандидатів в аудитори, при цьому право на здачу іспиту на сертифікат аудитора повинна мати лише особа, яка пройшла не менше трьох років стажування в аудиторській фірмі та рекомендована (поручительство) керівником такої фірми. При цьому слід як можна більше осіб заохочувати до професії - аудиторів повинно бути багато, лише тоді їх помітять у суспільстві;

- посилення вимог до результатів підвищення кваліфікації;

- координація роботи з громадськими об'єднаннями бухгалтерів. Це потрібно, щоб дві споріднені професії разом працювали в напрямку уніфікації термінології обліку та єдиного її тлумачення, методології обліку та складання звітності, трансформації звітності; уніфікації навчання бухгалтерів та аудиторів; гуманізації та зрозумілості систем оподаткування тощо;

- розширення обов'язкового аудиту.

При розвитку національного аудиту слід виходити з правового поля України, стану її економіки та підприємницької практики. Одночасно існує необхідність домовленості самих аудиторів у єдиному принциповому тлумаченні професійних термінів, безпосередньо механістично взятих з англомовної практики та далеких від реальності.

Поєднання вказаних вище напрямків розвитку аудиторської професії закладають підґрунтя для її подальшого впровадження у вітчизняну господарську практику та відносини між власниками. Чим скоріше ці питання будуть вирішені, тим більше перспектив у незалежного аудиту в Україні.

Правове поле аудиту та його державне регулювання суттєво розширюється, але це розширення супроводжується «персоналізацією» видів аудиторських послуг за галузями господарської діяльності або за суб'єктами контролю.

У вітчизняній професійній аудиторській практиці поки що існує суттєва невідповідність між вимогами стандартів аудиту та етики і реальними діями аудиторів, що пояснюється неможливістю прямого застосування вимог стандартів з огляду на очікування замовників аудиторських послуг та самої практики українського бізнесу.

В Україні є всі підстави та умови для саморегулювання професійного аудиту. Але немає політичної волі легалізувати таке саморегулювання. Спостерігається диференціація учасників ринку аудиторських послуг за певної стабільності числа таких учасників та незначному рості вартості послуг (з огляду на інфляцію). Аудит в Україні носить всі ознаки першої історичної стадії розвитку, а саме - підтверджуючого аудиту.

Вже стала вкрай актуальною проблема створення Інституту розвитку аудиту, який би став єдиним науковим, методологічним та організаційно-освітянським центром розвитку професії.

Завжди при впровадженні чогось нового у суспільне життя майбутнє цієї новації залежить від сприйняття її суспільством. Тому на 16-му році існування незалежного аудиту в Україні усім його представникам та представникам громадських аудиторських об'єднань потрібно активізувати роботу щодо пропаганди корисності незалежного аудиту як для власників, так і для суспільства. При цьому не слід посилатися на Європу або США. Потрібно конкретними справами довести (передусім участю в громадських проектах), що аудитори - це неупереджені професіонали, яких дійсно можна називати «совістю бізнесу» та які відображують інтереси не тільки власників, а й суспільства в цілому.