Організація обліку палива у ТОВ "Мрія"

ЗМІСТ

Вступ

1. Теоретичні основи обліку палива

2. Організація обліку палива у ТОВ “Мрія”

2.1 Фінансово - економічна характеристика досліджуваного підприємства

2.2 Документальне оформлення та облік палива на підприємстві

3. Шляхи вдосконалення обліку палива

Висновки та пропозиції

Література

Додатки

Вступ

На підставі П(С) БО 9 паливо класифікується як запаси, більше того, рахунок, на якому обліковується паливо у новому Плані рахунків належить до рахунків класу 2 "Запаси", а отже у формі №1 "Баланс" буде відображатися в розділі II "Оборотні активи".

Паливо може використовуватися:

а) для технологічних потреб, коли воно використовується безпосередньо у технологічному процесі і зумовлює якісну зміну матеріалів;

б) для енергетичних потреб, коли паливо сприяє виробітку теплової енергії (наприклад, паливо, що спалюється в топках під котлами, у печах та інших теплосилових агрегатах);

в) для господарських потреб (наприклад, для опалення приміщення цехів, контори підприємства, житлових будинків тощо).

Економічно паливо належить до допоміжних матеріалів, але відокремлюється в обліку у зв'язку з його значною роллю у народному господарстві і великою часткою у загальних витратах матеріалів.

Необхідними умовами правильної організації обліку запасів є:

-- правильна організація складського господарства;

-- наявність інструкції з обліку запасів;

-- правильне групування (класифікація) запасів;

-- розробка номенклатури запасів;

-- розробка норм запасу і норм витрат запасів.

Все сказане вище обумовило вибір теми курсової роботи “Організація і шляхи вдосконалення обліку палива”, побудованої на матеріалах ТОВ “Мрія”.

З урахуванням поставленої мети завданнями курсової роботи є:

вивчення та аналіз науково-економічної та нормативної інформації, яка стосується теми курсової роботи,

вивчення організаційно-економічної характеристики підприємства, що підлягає дослідженню, його облікової політики;

вивчення і аналіз обліку палива, порядок відображення операцій по наявності та руху палива в бухгалтерському обліку;

визначення економічної ефективності автоматизації облікових і аналітичних задач.

Курсова робота складається з трьох розділів. В першій частині розкриваються теоретичні основи побудови бухгалтерського обліку палива, розкривається економічна сутність цього виду запасів, відображаються завдання бухгалтерського обліку палива.

Друга частина відображає організацію документального оформлення та обліку палива на підприємстві. Дається коротка організаційно-економічна характеристика підприємства, характеристика рахунку 203 “Паливо”, розкривається методика побудови і техніка ведення аналітичного обліку.

В третій частині розкриті шляхи вдосконалення обліку.

Заключною частиною курсової роботи стали висновки та рекомендовані конкретні пропозиції по вдосконаленню бухгалтерського обліку палива.

Метою даної роботи є виявлення основних особливостей і проблем в організації обліку палива, розробка і обґрунтування пропозицій по удосконаленню обліку.

Для написання курсової роботи використовувались нормативно-законодавчі акти з обліку палива, навчально-методична література, бухгалтерські регістри, звітність підприємства.

1. Теоретичні основи обліку палива, як складової частини запасів

Методологічні засади формування інформації про запаси у бухгалтерському обліку та розкриття її у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. № 246, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 02.11.99 р. за № 751/4044.

Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ),

Відповідно до П(С)БО 9 запаси, до яких відноситься паливо - це активи, які:

* утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

* перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

* утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством,

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

* сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

* незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів.

Норми П(С)БО 9 "Запаси", не поширюються на такі запаси:

* незавершені роботи за будівельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг, що безпосередньо пов'язані з ними;

* фінансові активи (цінні папери, що утримуються з метою продажу



Рис. 1 Класифікація запасів

Паливо зараховується на баланс підприємства за первісною вартістю (собівартістю), яка визначається залежно від шляхів надходження.

Паливо на підприємство може надходити в результаті:

* придбання за плату;

* внесення до статутного капіталу підприємства;

* безоплатного одержання;

* придбання в результаті обміну на подібні активи;

* придбання в результаті обміну (часткового обміну) на неподібні активи.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість, яка складається з таких фактичних витрат [21]:

* сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

* суми ввізного мита;

* суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

* затрат на заготівлю, оплату тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів, оплату послуг сторонніх підприємств та організацій з навантаження-розвантаження запасів (транспортно-заготівельні витрати);

* інших витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання у запланованих цілях, як, наприклад, прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

На розмір сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику і включаються до собівартості запасів, впливає знижка за дострокову оплату. Цю знижку підприємство отримує від постачальника за умови, якщо оплатить вартість придбаних товарів протягом зазначеного постачальником періоду.

Для відображення знижок в обліку використовують два методи: метод ціни "брутто" і метод ціни "нетто" [23].

При використанні методу ціни "нетто" в обліку реєструється "чиста" вартість придбаних запасів відповідно до рахунка-фактури за вирахуванням знижки за дострокову оплату.

Первісною вартістю запасів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Відповідно до П(С)БО 19 "Об'єднання підприємств" справедлива вартість - сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість.

Сума, яку можна отримати від продажу або сплатити за придбання на активному ринку запасів (матеріалів) , одержаних на безоплатній основі, є їх первісною вартістю.

Первісна вартість запасів, придбаних у результаті обміну на подібні об'єкти, дорівнює балансовій вартості переданих об'єктів Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість.

Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду

Первісна вартість запасів, що придбані в обмін (частковий обмін) на неподібні об'єкти, дорівнює справедливій вартості переданих об'єктів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) у процесі обміну.

Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, у якому вони були здійснені (установлені);

- понаднормові витрати і нестачі запасів;

- відсотки за користування позиками;

- витрати на збут;

- загальногосподарські та інші подібні витрати, які не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Первісна вартість запасів у бухгалтерському обліку не змінюється, крім випадків здійснення оцінки запасів на дату балансу, коли запаси відображаються за правилом "нижчої оцінки".

Для своєчасного і достовірного надання інформації про наявність і рух товарно-матеріальних цінностей на підприємстві бухгалтерська служба повинна забезпечити правильне документальне оформлення та систематичний облік надходження, видатку і переміщення запасів.

Документальне оформлення оприбуткованих матеріальних цінностей залежить від джерел їх надходження на підприємство [23]. Так, товарно-матеріальні цінності можуть бути придбані:

- у постачальника;

- підзвітними особами в торговельній мережі за рахунок коштів, виділених на господарські потреби;

- вироблені у власному виробництві;

- отримані від ліквідації основних засобів, списання малоцінних та швидкозношуваних предметів у процесі капітального ремонту.

Товарно-матеріальні цінності, що надходять від постачальників, супроводжуються такими документами: товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами, рахунками, накладними, платіжними вимогами-дорученнями, ярликами, кіпними картами, свідоцтвами якості та іншими документами, які підтверджують кількість вантажу, що надійшов, посвідчення постачальника і порядок розрахунків.

Важливим документом при оприбуткуванні товарно-матеріальних цінностей є вантажна квитанція, яка засвідчує дійсність відправлення вантажу, служить підставою для його отримання і для пред'явлення претензій транспортним організаціям при частковій або повній втраті вантажу.

Одержання товарно-матеріальних цінностей безпосередньо у постачальника або у транспортної організації здійснюється матеріально відповідальною особою, на яку виписується доручення встановленого зразка, відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернених та використаних доручень на отримання цінностей, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 р. № 99 (зі змінами та доповненнями).

Матеріальні цінності приймаються відповідно до встановлених правил і термінів. При порушенні цих правил і термінів підприємства втрачають можливість пред'явлення претензій постачальникам або транспортним організаціям при нестачах або зниженні якості матеріальних цінностей.

Найбільш цільним способом оформлення прийняття товарно-матеріальних цінностей, що надійшли, є застосування спеціального штампу. Цей штамп ставлять безпосередньо на супровідних товарних документах (товарно-транспортних накладних, рахунках-фактурах та ін.) матеріально відповідальні особи, які прийняли під звіт цінності. На штампі зазначені: дата прийняття товарів, номер і дата супровідного документа, вартість прийнятих матеріальних цінностей та окремої тари, які завіряються підписом матеріально відповідальної особи.

Якщо немає можливості оформити прийняття товарно-матеріальних цінностей проставленням штампа на супровідних документах, то складають приймальний акт [23].

При виявленні невідповідності кількості або якості товарно-матеріальних цінностей, що надійшли, даним супровідних документів отримувач (покупець) складає акт про прийняття товарно-матеріальних цінностей. Для перевірки товарно-матеріальних цінностей і складання акта створюється комісія, до складу якої обов'язково входять матеріально відповідальна особа і представник постачальника (при відсутності останнього акт складається за участю представника незацікавленої організації).

При виявленні нестачі або псування товарно-матеріальних цінностей, що надійшли залізничним, водним або повітряним транспортом, підприємство повинне вимагати від залізниці або порту складання комерційного акта [23] й отримати його завірену копію, яка є підставою для відшкодування отримувачу сплаченої вартості вантажу, який не надійшов.

Матеріальні цінності без супровідних документів і рахунків-фактур називають "невідфактуровані поставки". Такі матеріальні цінності оприбутковуються на склади за існуючими запропонованими цінами або виходячи з оцінки попередніх поставок аналогічних товарно-матеріальних цінностей. Отримувач таких цінностей повинен вжити заходи щодо розшуку постачальника і платіжних документів для погашення заборгованості, що виникла.

Товарно-матеріальні цінності можуть бути придбані матеріально відповідальними (підзвітними) особами в роздрібній торговельній мережі за рахунок коштів, виділених на господарські потреби.

У цьому випадку документом, що підтверджує кількість і вартість товарно-матеріальних цінностей, буде товарний чек. Для підтвердження оплати до товарного чека повинні бути додані належним чином оформлені чек ЕККА або квитанція прибуткового касового ордера.

Первинні документи постачальника реєструються в журналі реєстрації прибуткових документів. Кожному первинному документу надається порядковий номер.

Відповідно до первинних документів на матеріальні цінності, що надійшли, заповнюються прибуткові ордери. Прибуткові ордери виписуються на кожний номенклатурний номер або партію товарно-матеріальних цінностей.

На матеріальні цінності, що надійшли через підзвітну особу, складаються прибуткові ордери, а на товарних чеках, доданих до авансового звіту, проставляються відмітки комірника з посиланням на номери прибуткових ордерів.

Після надходження прибуткових документів складається реєстр на здачу документів, який передасться в одному екземплярі в бухгалтерський підрозділ разом з первинними документами.

Вартість товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться в дорозі, повинна бути підтверджена платіжними вимогами-дорученнями постачальників і квитанціями (накладними) залізничного або водного транспорту зі штампом станції (причалу) прибуття, що підтверджує знаходження вантажу в дорозі, а за товарно-матеріальними цінностями, що не вивезені зі складів місцевих постачальників, - охороними розписками, підписаними керівником та головним бухгалтером підприємства.

Товарно-матеріальні цінності можуть вважатися такими, що знаходяться в дорозі, тільки протягом визначеного терміну для їх доставки від місця відвантаження до місця призначення. Після закінчення цього терміну вживаються заходи щодо розшуку вантажу, а до вартості товарно-матеріальних цінностей пред'являється претензія.

При опрацюванні первинних документів звертається увага на:

* відповідність виконання умов укладеного контракту (оплата страхування, транспортних витрат тощо);

* правильність таксування первинних документів для визначення облікової ціни отриманих товарно-матеріальних цінностей із врахуванням послуг посередника, транспортних витрат, мита та інших витрат;

* наявність та правильність оформлення податкової накладної, якщо отримувач є платником податку на додану вартість.

У випадку наявності помилок в оформленні податкової накладної необхідно звернутися до постачальника з проханням виписати правильно оформлену податкову накладну.

Неправильно оформлена податкова накладна при використанні товарно-матеріальних цінностей в господарській діяльності або самостійний розрахунок суми податку на додану вартість (ПДВ) не є підставою для проведення зарахування суми ПДВ у розрахунки з бюджетом за податковим кредитом.

Видаток товарно-матеріальних цінностей здійснюють згідно з вимогами угод, інструкцій про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та якістю, стандартів, технічних та особливих умов постачання окремих цінностей.

Підставою для відпуску товарно-матеріальних цінностей є рахунок-фактура, вимога-накладна, специфікація, лімітна карта та інші документи, які підтверджують фактично відпущену їх кількість.

При відвантаженні матеріальних цінностей залізничним або водним шляхом виписують спеціальне розпорядження на відправку вантажу. Це розпорядження є підставою для відбирання, пакування і передачі цінностей експедиції.

На прийняті до перевезення матеріальні цінності транспортна організація видає вантажну квитанцію, яка поряд з рахунками-фактурами, специфікаціями, пакувальними ярликами та іншими документами при платіжній вимозі-дорученні відправляється покупцю.

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності про запаси на підприємствах усіх форм власності періодично проводиться інвентаризація майна.

Порядок проведення інвентаризації регулюється Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків.

При проведенні інвентаризації перевіряється реальність вартості зарахованих на баланс товарно-матеріальних цінностей.

Для проведення інвентаризації на підприємствах розпорядчим документом керівника створюються постійно діючі інвентаризаційні комісії, до складу яких включаються досвідчені працівники, а очолюють такі комісії керівник підприємства, його заступник або представник керівника.

За наслідками інвентаризації робоча інвентаризаційна комісія складає протокол із зазначенням у ньому результатів інвентаризації і висновків щодо них

При проведенні інвентаризації інвентаризаційні описи складаються окремо на товарно-матеріальні цінності, що знаходяться в дорозі, не оплачені в строк покупцями відвантажені товари і цінності та ті, що перебувають на складах інших підприємств (на відповідальному зберіганні, на комісії, у переробці).

Дозволяється складання групових інвентаризаційних описів малоцінних та швидкозношуваних предметів, виданих в індивідуальне користування працівникам, із зазначенням відповідальних за ці предмети осіб.

Для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству предметів праці, що визнані для обробки, переробки, використання у виробництві та для господарських потреб, а також засобів праці, які підприємство включає до складу малоцінних та швидкозношуваних предметів у Плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р № 291, передбачені рахунки класу 2 "Запаси".

Матеріальні цінності, що прийняті підприємством на відповідальне зберігання, переробку (давальницька сировина), комісію, облічуються на позабалансовому рахунку 02 "Активи на відповідальному зберіганні"

Порядок оформлення в обліку операцій з надходження товарно-матеріальних цінностей залежить від видів матеріалів, джерел їх надходження, порядку їх оплати і напрямку їх подальшого використання. Якщо товарно-матеріальні цінності використовуються у господарській діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, що є платником ПДВ, сума ПДВ, що виділена в прибуткових документах, відноситься на розрахунки з бюджетом за податковим кредитом. У випадку використання цінностей не для господарської діяльності ПДВ не виділяється, а входить до загальної суми оприбуткованих матеріальних цінностей незалежно від того, чи є суб'єкт підприємницької діяльності платником ПДВ.

Якщо суб'єкт підприємницької діяльності не є платником податку на додану вартість, а також при наявності операцій, звільнених від ПДВ або таких, що не є об'єктом обкладення ПДВ, то при придбанні (виготовленні) товарно-матеріальних цінностей для таких видів діяльності їх вартість визначається з урахуванням податку на додану вартість.

Для здійснення контролю за станом розрахунків з постачальником, а також за податковими накладними, які є підставою для нарахування податкового кредиту, доцільно до субрахунка 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" відкрити субрахунки другого порядку - аналітичні рахунки "Розрахунки з постачальниками, які є платниками ПДВ" та "Розрахунки з постачальниками, які не є платниками ПДВ".

Для здійснення контролю за станом розрахунків з бюджетом за видами податків до субрахунка 641 "Розрахунки за податками" доцільно відкрити субрахунки другого порядку за видами податків - аналітичні рахунки "Розрахунки за податком на прибуток" та "Розрахунки за податком на додану вартість (ПДВ)" тощо.

Для обліку транспортних витрат і витрат, пов'язаних з доведенням запасів до стану, у якому вони придатні для використання у запланованих цілях, рахунки за якими надходять пізніше і які включаються до первісної вартості запасів, доцільно відкрити субрахунок "Транспортно-заготівельні витрати" [23] до відповідного рахунка запасів. По дебету відображати всі понесені транспортні витрати і витрати з доведенням запасів до стану, придатного для реалізації, по кредиту - списувати за рахунком на підставі середнього відсотку транспортно-заготівельних витрат на собівартість реалізованих запасів.

Траспортно-заготівельні витрати можуть бути включені до собівартості придбаних запасів.

Якщо транспортні витрати, які пов'язані з придбанням запасів, є несуттєвими, то суму цих витрат доцільно відразу відносити на собівартість реалізованих запасів у невиробничій сфері, на загальновиробничі витрати - у виробничій галузі.

Доцільно також відкрити субрахунок до відповідного рахунка запасів "Товарно-матеріальні цінності в дорозі", на якому облічувати вартість і всі супутні витрати запасів, що знаходяться в дорозі, та на які ризики і вигоди перейшли до покупця.

Цей субрахунок необхідний для здійснення контролю за надходженням запасів на склади, правильним і своєчасним їх обліком І

По дебету субрахунку “Товарно-матеріальні цінності в дорозі" будуть відображатися купівельна вартість і всі витрати, пов'язані з придбанням запасів, за якими ризики і вигоди перейшли до покупця і які знаходяться в дорозі.

По кредиту - списання вартості запасів при надходженні їх на склади або в інші місця зберігання покупця.

Облік товарно-матеріальних цінностей здійснюється за матеріально відповідальними особами, найменуваннями і сортами в натуральному і грошовому вираженні. У місцях зберігання виробничі запаси облічуються в натуральних одиницях. Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

У світовій практиці існує дві системи обліку запасів:

* постійна;

* періодична.

Постійна система обліку запасів передбачає безперервне відображення в обліку змін у складі запасів. Усі придбання і продажі (споживання) запасів записуються прямо на відповідні рахунки класу 2 "Запаси" Плану рахунків.

Постійна система забезпечує безперервність записів залишків товарно-матеріальних цінностей на рахунках запасів і собівартості реалізації. Загальна схема постійного обліку запасів наведена на рис.2.

2. Організація обліку палива в ТОВ “Мрія”

2.1 Коротка організаційно-економічна характеристика підприємства

ТОВ “Мрія” організоване на основі рішення засновників у 1998 році.

Розташоване підприємство в м. Суми по вул. Лермонтова, 12..

Метою діяльності Товариства є: отримання прибутку шляхом використання майна Товариства. здійснення виробничо-господарської, комерційної, іншої діяльності у порядку та згідно чинного законодавства.

Предметом діяльності Товариства є:

* торгово-комерційна та зовнішньоекономічна діяльність, у тому числі:

* оптова і роздрібна реалізація продукції, організація та здійснення оптової та роздрібної торгівлі на території України та за її межами через власну та іншу торгову мережу;

* здійснення торгово-закупівельної діяльності для підприємств, установ, організацій, громадян, у тому числі іноземних;

* товарообмінні (бартерні) операції у відповідності до діючого законодавства;

* ремонтно-механічне виробництво;

* операції по імпорту та експорту товарів, робіт, послуг та орендні операції, в тому числі лізингові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

* здійснення оптово-роздрібної торгівельної діяльності;

* здіснення вантажних та пасажирських перевезень на території України та за кордоном;

Якщо певний вид діяльності з вказаних вище можливо здійснювати лише за умов його ліцензування. Товариство здійснює вказаний вид діяльності лише після отримання відповідної держаної ліцензії або дозволу.

Товариство має право здійснювати інші види діяльності, які не заборонено чинним законодавством України.

Товариство є юридичною особою від дня його державної реєстрації.

Товариство здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, цього Статуту та внутрішніх локальних Положень.

Майно Товариства складається з основних засобів та оборотних коштів, а також матеріальних та нематеріальних цінностей, вартість яких відображено в балансі Товариства..

Товариство є власником майна, переданого йому засновником у власність; продукції, придбаної Товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів (прибутку).

Товариство здійснює володіння, розпорядження, користування майном, що йому належить, відповідно до мети своєї діяльності.

Товариство відповідає за своїми зобов'язаннями тільки майном, на яке згідно чинного законодавства може бути накладено стягнення.

Товариство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках; фірмову марку та товарний знак, які затверджуються Правлінням Товариства і реєструються згідно з чинним законодавством.

Товариство має круглу печатку зі своєю назвою, штампи та фірмовий бланк.

Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір Статутного фонду. Розмір Статутного фонду Товариства може бути збільшено або зменшено лише після повної сплати усіх раніше випущених акцій.

Товариство здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї діяльності відповідно до чинного законодавства, а також веде статистичну звітність та подає її у встановленому порядку та обсязі органам державної статистики.

2.2 Документальне оформлення та облік палива на підприємстві

Облік виробничих запасів автогосподарств ведуть по основних групах: паливо і мастильні матеріали, запасні частини, інші матеріали для господарських потреб.

Паливо (бензин, дизельне паливо й інші види) і всі мастильні матеріали, (мастила -- моторні, трансмісійні, спеціальні; консистентні змащення; гальмові, амортизаційні, що прохолоджують і інші технічні рідини) враховують на рахунку 20 субрахунку 203 “Паливо” за покупними цінами, по видах, місцям зберігання і матеріально - відповідальним особам. На субрахунку 203 "Паливо" (нафтопродукти, тверде паливо, мастильні матеріали) облічуються наявність та рух палива, що купується чи заготовлюється для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, а також для виробництва енергії та опалення будівель. Тут також облічуються оплачені талони на нафтопродукти і газ.

Якщо деякі види палива використовують одночасно і як матеріали, і як паливо, то їх можна облічувати на субрахунку 201 "Сировина й матеріали" і на субрахунку 203 "Паливо" - за ознакою переважності використання на цьому підприємстві.

Якщо на підприємстві для технологічних та експлуатаційних потреб, для виробництва енергії та опалення будівель створюються запаси газу (у газосховищах), то їх облік ведеться на субрахунку 203.

Витрати по заготівлі палива й масел (націнки постачальницьких (збутових) організацій), вартість перевезення і витрати по розвантаженню на складах автогосподарств (крім витрат по оплаті праці постійних складських робітників), втрати палива й мастил у дорозі в межах норм природного збитку враховують також на рахунку 203 “Паливо”, але на окремому загальному аналітичному рахунку. Наприкінці місяця ці витрати списують пропорційно покупної вартості витраченого за місяць палива на відповідні рахунки. На цьому ж балансовому рахунку (на окремому аналітичному рахунку) враховують талони на одержання палива й мастил на автозаправних станціях.

Заправники (комірники) ведуть облік палива в одиницях маси (кілограмах), інші матеріали -- у тих одиницях виміру, в яких вони отримані з нафтобаз. Для обліку палива і мастильних матеріалів застосовують картки складського обліку типової міжвідомчої ф. № М-17 чи книги, що містять реквізити, зазначені в картках.

Залишки пального і мастильних матеріалів на складі передають по закінченні роботи зміннику по фактичному вимірі під розписку в книзі.

Оперативний облік руху пального і мастильних матеріалів, крім того, веде, як правило, спеціальний працівник (технік, що займається обліком палива).

Надходження палива оформляють розпискою матеріально - відповідальної особи на документі постачальника.

Кількість пального, що підлягає відпуску водію на виконання завдання, визначає диспетчер, що записує цю кількість у шляховому листі по рядку “видати пальне __ літрів (прописом)” і завіряє своїм підписом.

Відпуск пального й мастил з складу чи бензоколонки водіям оформляють по відомості.

Відомість відкривають щодня й у неї записують кількість пального і мастильних матеріалів на кожен автомобіль. Відпуск талонів для одержання палива на автозаправних станціях оформляють окремою відомістю. Одночасно відпущену кількість пального заправник записує в шляховий лист, виданий водію.

На 1-і число кожного місяця знімають залишки пального і мастильних матеріалів на складі, бензоколонках, талонів у відповідних осіб, а також залишки пального в баках автомобілів і талонів у водіїв. Для зняття залишків керівник і головний бухгалтер автопідприємства призначають інвентаризаційну комісію.

Фактичні витрати пального при роботі автомобіля визначають щодня по шляховому листу як різниця між кількістю пального, виданого за день, плюс залишок пального при виїзді і мінус залишок його в баках після повернення на базу і кількістю зданих водієм талонів на пальне. У шляховому листі кількість фактично витраченого пального записують у розділі “Результати роботи автомобіля і причепів”. Одночасно при підведенні підсумків роботи автомобіля в шляховому листі вказують витрата пального по затверджених нормах (з урахуванням пробігу автомобіля, коефіцієнта зміни норми при роботі в особливих умовах, часі роботи спецобладнання і додаткової роботи двигуна в особливих умовах експлуатації).

Дані про рух палива в баках автомобілів зі шляхових листів щодня переносять у картку обліку витрати палива автомобілем, у якій відзначають залишок пального на початок дня, кількість виданого палива, його витрата (по нормі і фактично), залишок на кінець дня, перевитрату й економію. По закінченні місяця підсумкові дані про витрати пального (по нормі і фактично) переносять у зведену відомість обліку роботи вантажних автомобілів за місяць (типова ф. № Авто-9).

Ця відомість після її твердження використовується для списання витрати пального, визначення премій водіям за його чи економію сум, що підлягають утриманню з водіїв за перевитрату.

За перевитрату палива понад затверджених норм з вини особи утримують всю його вартість.

За економію палива водіям виплачують премію.

Контроль за дотриманням норм витрати палива і мастильних матеріалів здійснює відділ (група) паливно-енергетичних ресурсів чи технік по пальному.

Відпуск пального і мастильних матеріалів для внутрігаражних і інших витрат роблять на підставі вимог (типових міжвідомчих ф. №М-10, М-10а, М-11) чи лімітно-забірних карт ф. №М-8, М-9, завірених підписами осіб, яким наказом керівника надане право давати дозвіл на видачу. Відпущене пальне списується на відповідний рахунок, на якому враховують витрати по експлуатації автотранспорту.

Завідувач складом (заправник) пального і мастильних матеріалів складає “Звіт про рух нафтопродуктів” і разом з документами на їхній прихід і видачу, а також на визначення щільності і температури, що засвідчують правильність перекладу обсягу продуктів в одиниці виміру маси (кілограми), представляє його в бухгалтерію в терміни, встановлені керівником автогосподарства.

Отримані талони на паливо і мастильні матеріали матеріально відповідальні обличчя враховують у книзі форми № 6-НП і складають “Звіт про рух нафтопродуктів у талонах” за формою № 7-НП.

Надходження палива.

Відображається на синтетичних рахунках такими записами

1. Первісна вартість палива та мастильних матеріалів, що надійшли на підприємство

1.1 Придбання за плату у постачальників - платників ПДВ (при наявності податкової накладної).

Дебет 203 "Паливо" (1000,00 грн )

Дебет 641 "Розрахунки за податками" (аналітичний рахунок "Розрахунки за податком на додану вартість") (200,00 грн )

Кредит 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" (аналітичний рахунок "Розрахунки з вітчизняними постачальниками - платниками ПДВ") (1200,00 грн)

1.2 Придбання за попередню оплату у постачальників - платників ПДВ:

Дебет 203 (560,00 грн)

Дебет 644 (112,00 грн)

Кредит 631 (672,00 грн)

1.3 Надходження через підзвітних осіб при отриманні ними авансу:

Дебет 203 (24,00 грн)

Дебет 641 (4,80 грн)

Кредит 372 "Розрахунки з підзвітними особами" (28,80 грн)

1.4 Надходження через підзвітних осіб без одержання попереднього авансу:

Дебет 203 (19,20 грн)

Дебет 641 (3,84 грн)

Кредит 685 "Розрахунки з іншими кредиторами" (23,04 грн)

1.5 Безоплатне отримання:

Дебет 203 (3000,00 грн)

Кредит 719 "Інші доходи від операційної діяльності" (3000,00 грн)

1.6 Отримання як внеску до статутного капіталу:

Дебет 203 (3000,00 грн)

Кредит 40 "Статутний капітал" або Кредит 46 "Неоплачений капітал" (3000,00 грн)

2. Додаткові витрати (транспортні витрати, митні збори, мито, страхування та ін.), оплачені підприємством:

2.1 Транспортування палива до складу підприємства

Дебет 203 (240,00 грн)

Дебет 641 (48,00 грн)

Кредит 63 або Кредит 685 (328,00 грн)

2.2 Страхування в дорозі:

Дебет 203 (3000,00 грн)

Кредит 65 "Розрахунки за страхуванням" (3000,00 грн)

2.3 Відображення мита, митних зборів:

Дебет 203

Кредит 685 "Розрахунки з іншими кредиторами"

3. Оприбуткування запасів, придбаних в обмін на інші активи:

3.1 Отримання запасів в обмін на неподібні активи:

Дебет 203

Кредит 719 "Інші доходи від операційної діяльності"

3.2 Отримання запасів в обмін на подібні активи:

Дебет 203

Кредит 203

4. Оприбуткування раніше не врахованого на балансі палива:

Дебет 203

Кредит 719 "Інші доходи від операційної діяльності"

Вибуття виробничих палива на синтетичних рахунках відображається такими записами

1. Відпуск зі складу виробничих запасів:

1.1 Відпуск зі складу (крім підприємств, що використовують рахунки класу 8) для власних потреб:

* виробництва:

Дебет 23 "Виробництво"

Кредит 203

* загальновиробничих потреб:

Дебет 91 "Загальновиробничі витрати"

Кредит 203

* забезпечення збуту продукції:

Дебет 93 "Витрати на збут"

Кредит 203

* загальногосподарських потреб:

Дебет 92 "Адміністративні витрати"

Кредит 203

2. Реалізація виробничих запасів:

* отримання доходу від реалізації:

Дебет 31 "Рахунки в банках"

Кредит 712 "Дохід від реалізації інших оборотних активів"

* відображена сума ПДВ:

Дебет 712 "Дохід від реалізації інших оборотних активів"

Кредит 641 "Розрахунки за податками"

(аналітичний рахунок "Розрахунки за податком на додану вартість")

* собівартість реалізованих запасів:

Дебет 943 "Собівартість реалізованих виробничих запасів"

Кредит 203

3. Уцінення палива до чистої вартості реалізації:

Дебет 946 "Втрати від знецінення запасів"

Кредит 203

4. Списання палива, втраченого внаслідок надзвичайних подій:

Дебет 99 "Надзвичайні витрати"

Кредит 203

10. Списання нестачі палива:

* на суму балансової вартості:

Дебет 947 "Нестачі і втрати від псування цінностей"

Кредит 203

* на суму, що підлягає відшкодуванню винними особами:

Дебет 375 "Розрахунки за відшкодування завданих збитків"

Кредит 716 "Відшкодування раніше списаних активів"

* на суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню:

Дебет 716 "Відшкодування раніше списаних активів"

Кредит 641 "Розрахунки за податками" аналітичний рахунок "Розрахунки за податком на додану вартість"

Собівартість палива, що вибуло, визначається шляхом зменшення ціни його продажу на суму торгової націнки, яка розраховується за допомогою середнього відсотка:

СВТН=(ЗТНП+ТНОТ)/(ПВЗТ+ПВТО)х100%, де:

СВТН - середній відсоток торгової націнки;

ЗТНП - залишок торгової націнки на початок звітного періоду;

ТНОТ - торгова націнка у продажній вартості одержаного у звітному місяці палива;

ПВЗТ - продажна (роздрібна) вартість залишку палива на початок звітного періоду;

ПВТО - продажна (роздрібна) вартість одержаного у звітному місяці палива.

Собівартість реалізованого палива визначається за формулою

СРТ = ПВРТ - ТНРТ, де:

СРТ - собівартість реалізованого палива;

ПВРТ - продажна (роздрібна) вартість реалізованого палива;

ТНРТ - сума націнки на реалізоване паливо.

Сума націнки на реалізоване паливо визначається за формулою:

ТНРТ = ПВРТ х СВТН, де:

ТНРТ - націнка на реалізоване паливо;

ПВРТ - продажна (роздрібна) вартість реалізованого палива;

СВТН - середній відсоток націнки.

Алгоритм застосування методу ціни продажу розглянемо на прикладі.

Приклад. Агент з продажу палива використовує метод ціни продажу для оцінки місячних кінцевих запасів.

Розрахунок:

1. Тверде паливо

Середній відсоток = (400000-260000 грн.)+(1800000-1170000 грн.)/(400000+1800000 грн.)х100%=35%

торгової націнки

Сума торгової націнки = (35% х 1180000 грн ) / 100%=413000 грн.

на реалізоване паливо

Собівартість реалізації = 1180000-413000 = 767 000 грн.

2. Рідке паливо

Середній відсотокторгової націнки = ( (90 000 - 63000) + (380 000 - 266000))/(90000+380000)х100%=30%

Сума торгової націнки = 30 % х 363 000 грн / 100%=108900 грн.

на реалізоване паливо

Собівартість реалізації = 363000 - 108900 = 254 100 (грн )

Собівартість залишку = 329 000 - 254 100 =74 900 (грн )

3. Шляхи вдосконалення обліку палива

Починаючи з 1 січня 2000 року, в Україні набрали чинності Національні стандарти бухгалтерського обліку (НП(С)БО). Введення Національних стандартів обумовило низку змін у веденні бухгалтерського обліку взагалі та складанні фінансової звітності зокрема. Однією з характерних відмінностей нових принципів бухгалтерського обліку від ведення бухгалтерського обліку за старими нормами є відмінність оцінки та обліку запасів. Власне, запаси заслуговують на особливу увагу хоча б тому, що, по-перше, у багатьох підприємств вони складають значну частину активів, а по-друге, оцінка запасів впливає як на валюту балансу, так і на собівартість виготовленої продукції і, як наслідок, на визначення фінансового результату діяльності.

Перш за все, слід відмітити, що новим є саме поняття «запаси». Відповідно до П(С)БО 9 запаси -- це активи, які утримуються для подальшого продажу або споживання у процесі виробництва продукції (робіт, послуг) та для адміністративних цілей чи перебувають у процесі виробництва (незавершеного виробництва) з метою наступного продажу готової продукції. Отже, поняття «запаси» включає в себе традиційний перелік товарно-матеріальних цінностей, до якого вже звикли вітчизняні бухгалтери. З економічної точки зору, запаси можна класифікувати як товари, готову продукцію, виробничі запаси і матеріали, незавершене виробництво.

Окрім того, новим є поняття визнання запасів активами. Відповідно до П(С)БО запаси визнаються активами, коли їх вартість можна достовірно визначити та коли у майбутньому підприємство може отримати економічні вигоди в результаті їх використання. Цей момент є дуже суттєвим під час оцінки будь-якого бізнесу, оскільки аналітик може бути впевнений, що в балансі не показані ТМЦ, що не принесуть ніякої користі підприємству (не можуть бути реалізовані чи використані за призначенням). Запаси, що не можуть бути визнані активами підприємства, списуються на операційні витрати звітного періоду (раніше такі ТМЦ продовжували обліковуватися на балансі підприємства як запаси).

При обліку запасів, на мою думку, увагу, в першу чергу, слід звернути не на методологію обліку (під якою розуміється рознесення залишків по облікових реєстрах), а на їх оцінку (переоцінку). Необхідність оцінки та переоцінки запасів пояснюється низкою причин. Так, якщо однорідне паливо протягом звітного періоду купувалося за різними цінами, то як розподілити вартість використаного палива і того, що залишилося у запасі? Або якщо ринкові ціни на паливо знизились, то чи буде достовірною звітність, в якій паливо показано за вартістю придбання?

Такі та подібні питання вимагають оцінювати паливо під час його надходження, вибуття та на дату складання балансу, які, в свою чергу, мають свої характерні особливості. Логічно би було почати з надходження палива.

В усіх випадках у момент надходження паливо повинно бути оцінено за початковою вартістю, і для кожного випадку надходження необхідно знати, що є початковою вартістю і як її визначити.

Коли паливо було придбано за грошові кошти, то справедливо було б його обліковувати за собівартістю придбання, що і регламентується НП(С)БО. Ця вартість включає в себе витрати, пов'язані з придбанням палива та доведенням його до такого стану, в якому воно придатне до використання.

Одержане безоплатно паливо відповідно до НП(С)БО обліковується за справедливою вартістю (нове поняття у вітчизняному бухгалтерському обліку). Як вказано там же, справедлива вартість -- це сума, за якою може бути здійснено обмін активу або оплату зобов'язання у результаті операції між поінформованими, зацікавленими і незалежними сторонами. Це твердження дещо віддає ідеалізмом, проте одночасно дає можливість підприємству оперувати оцінкою запасів (у даному випадку -- в розумних межах). При цьому не слід забувати, що таке надходження повинно бути відображене у складі доходів від операційної діяльності (оскільки паливо використовується протягом операційного циклу, хоча, можливо, це і не зовсім вірно).

Коли ж паливо були придбане в результаті обміну на інші ТМЦ, оцінка його залежить від того, чи здійснюється обмін подібних чи неподібних активів (тобто на паливо чи інші ТМЦ). У випадку обміну на паливо дохід від операції не визнається. Вважається, що замість одного активу було одержано його еквівалент (тобто його замінили таким самим активом). При цьому активи, що обмінюються, можуть мати різну балансову, але однакову справедливу вартість. Якщо паливо придбане за бартером в обмін на неподібні активи (наприклад, основні засоби), то початкова вартість придбаного палива дорівнює справедливій вартості переданого палива, збільшеного (зменшеного) на суму грошових коштів або їх еквівалента, яка була передана (одержана) у процесі обміну. Навіть якщо балансова вартість вища за справедливу вартість, все одно на балансі паливо повинно обліковуватись за справедливою вартістю. У такому випадку різниця між балансовою і справедливою вартістю переданого палива включається до витрат звітного періоду.

Підприємство зустрічається з певними труднощами при вирішенні питання: за якою вартістю списати паливо і віднести його на собівартість реалізованої продукції, якщо однакові товари обліковуються за різною початковою вартістю?

Обираючи методи обліку запасів, слід пам'ятати, що зміна облікової політики повинна бути обґрунтованою і можлива лише у тому випадку, коли така зміна буде найбільш повно і достовірно відображати специфіку діяльності підприємства (оскільки причини її зміни згідно з вимогами П(С)БО вказуються у примітках до звітності, а якщо і не вказуються, то саме існування змін може насторожити користувачів). До того ж на підприємстві можуть застосовуватись різні методи оцінки для різних груп запасів

В момент придбання запаси обліковуються за початковою вартістю. Методи оцінки запасів застосовуються для визначення собівартості запасів, що списуються, і не впливають на їх початкову вартість. Проте П(С)БО 9 вказує на необхідність відображення у балансі запасів за найменшою з двох оцінок -- початкової вартості або чистої вартості реалізації. Очевидно, що така вимога покликана необхідністю застосування принципу обачності, відповідно до якого активи або дохід не повинні бути завищеними, а зобов'язання або витрати -- заниженими. Виникає новий термін -- чиста вартість реалізації запасів -- що не використовувався раніше і трактується П(С)БО. Отже, чиста вартість реалізації запасів -- це сума, яку очікується отримати при реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням ймовірних витрат на завершення виробництва запасів і їх реалізацію. Це означає, що чиста вартість реалізації відповідає ринковій вартості запасів за мінусом витрат, яких підприємство зазнає у процесі підготовки їх до реалізації, а також безпосередньо при реалізації. Застарілі та ушкоджені ТМЦ часто мають чисту реалізаційну вартість набагато нижчу за їх початкову вартість. Проте подібна ситуація може виникнути не обов'язково при пошкодженні ТМЦ. Швидкі технологічні зміни сприяють швидкому моральному старінню активів. Вимога відображення у звітності запасів за найменшою з початкової і ринкової вартості базується на припущенні, шо якщо ціна товару впала, то, відповідно, знизиться і його продажна вартість. Проте запаси можуть уцінюватися не тільки у зв'язку із втратою первинної якості. Запаси повинні бути уцінені і відображені в обліку та звітності за чистою вартістю реалізації у випадку, якщо на дату складання балансу знизилась ціна їх реалізації. Уцінка запасів буде проводитися також у випадку, якщо зросли очікувані витрати на їх збут. Чиста вартість реалізації повинна визначатися за кожною одиницею (тобто однорідною групою) запасів шляхом вирахування, як уже зазначалося вище, з очікуваної ціни реалізації очікуваних витрат на завершення виробництва та збут.

Таким чином, переоцінка запасів повинна проводитися на дату складання балансу. Оскільки така переоцінка потребує досить значних затрат часу, то здійснення її поквартальне не має сенсу, тому доцільно проводити таку переоцінку по закінченні календарного року (при складанні річної звітності). У зазначений термін підприємство проведе інвентаризацію. Ті запаси, яких немає у наявності, будуть списані з балансу як неіснуючі і віднесені на витрати поточного року, а за запасами, що залишились, повинна проводитися відповідна переоцінка. Проте такий розрахунок буде також проводитись у випадку необхідності уцінити окремі види палива.

Слід зазначити, що, як правило, ціни реалізації ростуть (внаслідок інфляційних процесів). Отже, відповідно, уцінка до чистої вартості реалізації буде проводитися за тими видами, які втратили початкову якість, тому підлягають уцінці до можливої ціни реалізації, решта ж товарів буде обліковуватися за початковою вартістю.

За наведеною схемою на кінець кожного наступного періоду (звітного року) робиться нова оцінка чистої вартості реалізації, яка порівнюється з початковою вартістю і з балансовою. У разі, якщо зросла чиста вартість реалізації, на суму збільшення чистої реалізації у межах суми попередньої уцінки сторнується запис про попереднє зменшення вартості.

Таким чином, новою балансовою вартістю є найнижча з оцінок -- собівартість або переглянута чиста вартість реалізації. Тобто дооцінка запасів можлива тільки до рівня початкової вартості у випадку, якщо ринкова вартість таких запасів спочатку знизилась (і запаси були уцінені), а потім збільшилась. У випадку, якщо чиста вартість реалізації запасів, які були уцінені, згодом зросла і перевищила їх собівартість, оцінка запасів проводиться на рівні їх початкової вартості. Отже, як можна бачити з наведеного вище, внаслідок уведення у НП(С)БО принципу обережності, внаслідок переоцінки запасів їх балансова вартість може швидше зменшуватись і лише в деяких випадках зростати, та и до собівартості, якщо чиста вартість реалізації перевищила собівартість запасів.

Тут виникає один цікавий момент, пов'язаний з оцінкою запасів на момент вибуття, коли підприємство використовує один з методів LIFO чи FIFO. Адже в П(С)БО 9 вказано: «вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю останніх за часом надходження запасів» (метод FIFO), а якщо їх чиста вартість реалізації на кінець року (кварталу, місяця -- в залежності від дати переоцінки) стала нижче за балансову, то тут виникає можливість маніпулювання балансовою вартістю запасів (до того ж чисту вартість реалізації, по суті, визначає саме підприємство).

Отже, після проведеної переоцінки, незважаючи на те, який метод оцінки запасів при їх вибутті застосовується на підприємстві, собівартість запасів при їх реалізації буде відзначатися виходячи з їх балансової вартості (балансова вартість буде дорівнювати чистій вартості реалізації, якщо товар був уцінений, і початковій вартості, якщо товар не уцінювався). Проте слід наголосити, що сума уцінки повинна бути відображена у примітках до фінансової звітності, тому необхідно навести обґрунтування такої уцінки (це залежить від мети підприємства, адже в класичній зарубіжній бухгалтерській теорії (яку ми активно переймаємо сьогодні) прийнято вважати, що підприємство, оприлюднюючи звітність, хоча б потенційно розраховує на інвестора, кредитора, майбутнього партнера тощо -- хіба не ідеально розширяти свій бізнес за допомогою чужих грошей?).

Оцінка запасів вимагає підвищеної уваги ще й тому, що їх балансова вартість використовується при розрахунках фінансового стану підприємства (показники ліквідності, платоспроможності). Тому потрібно враховувати такий момент, якщо підприємство має на меті залучення додаткових партнерів.

Отже, оцінка та переоцінка запасів у момент надходження, вибуття та на дату складання балансу дає можливість, до деякої міри, маніпулювання показниками звітності. Однак це відіграє важливу роль у правовій економіці, а на вітчизняних теренах така можливість ще не скоро буде достойно оцінена і набуде широкого використання. Окрім тогщ, в результаті впровадження НП(С)БО бухгалтерський облік орієнтовано на формування фінансової звітності, а не для потреб фінансування, тому не все, що відноситься на витрати підприємства, є валовими витратами. Серед фахівців уже побутує думка щодо запровадження рахунків для обліку валових витрат та валових доходів (аналогічним 18 та 48 рахункам старого Плану рахунків). Таке розмежування ще дасться взнаки в майбутньому, коли підприємства повністю перейдуть на ведення обліку за новим Планом рахунків згідно з вимогами П(С)БО, і буде ще багато доробок і доопрацювань (що вже стало закономірністю у вітчизняному законодавстві).

Висновки та пропозиції

В даній курсовій роботі були розглянуті такі питання: завдання обліку палива, теоретичні основи обліку палива. Була дана коротка організаційна характеристика підприємства та проаналізовано стан обліку палива на прикладі Товариства з обмеженою відповідальністю “Мрія”, а саме, показані приклади синтетичного та аналітичного обліку палива.

Визначені шляхи удосконалення організації бухгалтерського обліку на підприємстві: удосконалення форм та методів обліку палива як одного з видів запасів.

В умовах жорсткої конкуренції між підприємствами більше шансів на перемогу має той, хто в будь-який момент може чітко уявити, що підприємство має, які матеріальні активи, які матеріальні цінності є на складі і в якому обсязі слід здійснювати подальше їх придбання та використання. Ефективне вирішення цих питань неможливе без використання систем автоматизації діяльності підприємства в цілому та бухгалтерського обліку зокрема.