Історія розвитку аудиту

Зміст

Вступ

Світовий досвід розвитку внутрішнього аудиту

Досвід діяльності служби внутрішнього аудиту в зарубіжних країнах з ринковою економікою

Досвід діяльності служби внутрішнього аудиту в європейських країнах

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Внутрішній аудит - аудит, який здійснюється співробітниками суб'єкта господарювання. З точки зору менеджменту, під внутрішнім аудитом розуміють перевірку рахунків підприємства та його діяльності невеликою групою бухгалтерів, що займають найвищі посади на підприємстві, для того, щоб впевнитися, що звітність підприємства дає повну картину стану справ, що вони йдуть чесно, у відповідності до існуючих стандартів.

3а сто років свого розвитку характер внутрішнього аудиту значно зманювався. Внутрішній аудит у країнах заходу виник на початку XX сторіччя та отримав сильний імпульс розвитку після другої Світової війни у відповідь на зростання обсягів операцій та децентралізацію компаній.

Розвиток внутрішнього аудиту тісно пов'язаний з розвитком зовнішнього аудиту. Аудит у країнах з розвиненою ринковою економікою пройшов у своєму розвитку певний еволюційний шлях. З погляду на еволюцію відокремлюють підтверджуючий аудит, системо-орієнтований аудит та аудит, який базується на ризику.

Світовий досвід розвитку внутрішнього аудиту

Перший етап.

На початку свого розвитку (початок XX сторіччя - 40-i роки XX сторіччя, ера перших концесій) роль аудиту виходила з завдань фінансового управління та забезпечення захисту активів та мала тотальний (суцільний) характер на детальному piвнi. Підсистема внутрішнього фінансового (частково й адміністративного) контролю з'явилась у централізованій унітарній структурі i в дивизіональній структурі управління. Основу такого аудиту складала перевірка та підтвердження бухгалтерами-аудиторами достовірності виконаних операцій, записів на рахунках, звітності тощо ухваленим та узгодженим правилам та положенням. Такий аудит отримав назву - підтверджувальний аудит.

Другий етап (40-i - 70-i роки XX сторіччя).

Друга світова війна надала могутній політичний імпульс інтернаціоналізації світового ринку робочої сили та загострення боротьби за світові ринки. В цей час формуються перші ознаки глобалізації бізнесу у цілому, що впливає на зміни організаційних структур управління корпораціями. Невипадково, що саме у 1940 р. у США 6уло засновано Інститут внутрішніх аудиторів (ІВА).

Із зростанням ускладнення контролю акцент у аудиті був зміщений на підтвердження виконання циклів певних внутрішньо-системних контрольних процедур. Прорив могутніх корпорацій США, Європи i Японії до мультинаціонального бізнесу, процес диверсифікації капіталу i виробництва обумовили появу складних корпоративних структур (конгломератів, концернів) i призвели до реорганізації мультидивизіональних структур. Формуються передумови до виникнення глобальних організаційних структур. В аудиті, як у зовнішньому так й внутрішньому, почав здійснюватись системо-орієнтований підхід.

Даний підхід до аудиту дав можливість стежити за системами, які контролюють операції. Сутність системо-орієнтованого підходу полягає у тому, що аудитори стали проводити експертизу на основі оцінки системи внутрішнього контролю. Доведено, що якщо система внутрішнього контролю працює ефективно, не має потреби проводити детальну перевірку, тому що аудитор може довіряти системі внутрішнього контролю в розкритті помилок та порушень. Одним з елементів системи внутрішнього контролю є внутрішній аудит: його функції, фактичний стан.

За таким підходом аудит був спрямований на активізацію економічної діяльності підприємства. При цьому з метою запобігання помилкам основні зусилля в управлінні було спрямовано на підвищення ефективності системи управління підприємством i передусім системи його внутрішнього контролю, що позитивно вплинуло на точність обліку i достовірність звітних даних. Таким чином, системний підхід зумовив нові якості аудиту, його консультативну діяльність. 3а умови системного підходу здійснюється формалізація аудиторських процедур, що дає змогу оптимізувати проведення досліджень, починаючи з підготовчої стадії i закінчуючи складанням аудиторського висновку.

Третій етап (70-i - 90-i роки ХХ сторіччя до теперішнього часу).

Зміни контрольного середовища в умовах подальшого ускладнення міжнародного бізнесу та початку глобалізації не тільки зумовили необхідність i значущість внутрішнього аудиту, а й активізували вирішення низки питань, пов'язаних з формуванням його концепції, з його організацією та методичним забезпеченням. На даному етапі відбувається його орієнтація на запобігання можливому ризику під час проведення перевірок або консультацій, уникнення ризику. Даний підхід до аудиту полягає у тому, що зосередивши аудиторську роботу в напрямках, де ризики вище, можна з6ерегти час, який витрачається на перевірку напрямків низьким ризиком, й таким чином забезпечити більш ефективний, з точки зору витрат, результат. Увага аудиторів стала концентруватися не тільки на тому, як функціонують системи контролю й обробки інформації, але й наскільки вони ефективні для досягнення мети, та які можуть бути зроблені удосконалення. При здійсненні ризико-орієнтованого аудиту в основу покладається ефективна діяльність внутрішнього аудиту.

Інститут внутрішніх аудиторів (ІІА) в 1978 р. приймає до застосування серію "Стандарти професійної практики внутрішнього аудиту". Для повнішого забезпечення належного виконання функцій аудиту потрі6но відповідним чином організувати апарат внутрішнього аудиту та запровадити наукову організацію праці аудиторів.

Досвід діяльності служби внутрішнього аудиту зарубіжних країнах з ринковою eкoнoмiкoю

Внутрішні аудитори в країнах з розвинутою ринковою економікою працюють як у державному, так i у приватному секторах. Внутрішні аудитори здійснюють незалежне експертне оцінювання управлінських функцій фірми чи компанії. Вони надають керівництву своєї фірми, результати оцінювання, аналізу, рекомендації, поради та інформацію про діяльність підприємства, яке вони вивчають. Основним об'єктом внутрішнього аудиту е бухгалтерська інформація та її достовірність. Завдання внутрішнього аудиту - допомогти відповідним працівникам фірми чи компанії виконувати свої обов'язки максимально кваліфіковано та ефективно.

Внутрішні аудитори звітують перед вищим керівництвом власного підприємства. За внутрішній аудит відповідає безпосередньо керівництво підприємства або один з його підрозділів управління, тобто контрольний орган всередині фірми. Керівник такого контрольного органу (або внутрішній аудитор) підпорядкований керівництву підприємства. Внутрішній контрольний орган здійснює аудиторські перевірки на самому підприємстві або в його підрозділах.

Мета внутрішнього аудиту - удосконалення організації та управління виробництвом, виявлення й мобілізація резервів його зростання.

Внутрішній аудит здійснюється на різних стадіях управління, зокрема на попередній стадії виконання комерційної, технологічної а6о фінансової угоди (операції), у процесі її проходження i після завершення. Він дає експертну науково обґрунтовану оцінку господарським операціям i процесам. Внутрішній аудит аналізує ризики, встановлює ознаки кризового стану i застерігає підприємство від банкрутства, сприяє використанню ноу-хау та нових технологій для збільшення прибутку та підвищення ефективності діяльності підприємства.

Для аудиту адміністрації індивідуальних компаній наймають внутрішньогосподарських аудиторів. У США, наприклад, група внутрішньогосподарських аудиторів на окремих великих фірмах може включати сотні i більше осіб, які про свою роботу звітують перед президентом чи аудиторським комітетом ради директорів.

Внутрішні аудитори -- службовці тієї самої компанії (фірми, корпорації, концерну тощо), діяльність якої вони перевіряють, або керівники служби внутрішнього аудиту, як правило, входять до їх керівних органів.

В наш час функції внутрішніх аудиторів виходять за межі перевірки бухгалтерської звітності структурних підрозділів своєї компанії. Внутрішні аудитори все частіше беруть участь у вирішенні питань управління, економічної та фінансової політики компанії; такі фахівці мають досить високий рівень кваліфікації та мають широкі повноваження. До кола обов'язків внутрішніх аудиторів входять аудит фінансової звітності, операційний (управлінський) аудит, аудит на відповідність, аудит ефективності тощо.

Операційний аудит - діяльність яка передбачає консультування cтpyктyрних пiдpoздiлiв компанії з питань управління, менеджменту.

Аудит на відповідальність -- перевірка відповідності діяльності власних підрозділів правилам, що встановлені адміністрацією своєї компанії, а також у разі необхідності -- керівними органами або законодавчими нормами (наприклад, це може бути перевірка та оцінка укладених договорів з точки зору дотримання юридичних вимог, мінімізація ризиків, оптимізація оподаткування тощо).

Перша професійна організація внутрішніх аудиторів була заснована в США у 1941 р. та отримала назву Інститут внутрішніх аудиторів, Institute ог Internal Auditors, скорочено -- IIA. Інститут внутрішніх аудиторів прийняв девіз: прогрес через партнерство. Внутрішні аудитори у CШA працюють як в державному, так і в приватному секторах економіки. Свою діяльність IIA будує на бaзi:

а) загальних професійних знань внутрішніх аудиторів;

б) програми безперервного професійного розвитку;

в) економічного кодексу;

г) професійних норм;

д) програми сертифікації.

На початку 70-х років XX сторіччя інститут переніс свій міжнародний центр до штату Флоріда.

Створення такої організації внутрішніх аудиторів було обумовлене необхідністю об'єднати їх розрізнені зусилля по захисту своїх інтересів, а також подальшому розвитку професійної майстерності, підвищенню ефективності діяльності. Інститут координує та регулює діяльність внутрішніх аудиторів. забезпечує загальноосвітню діяльність i розробляє норми та стандарти даної професійної практики. Він постійно розширяє свої функції щодо вдосконалення служби внутрішніх аудиторів.

Інститут визнаний авторитетом в професійному світі внутрішніх аудиторів. Він налічує десятки тисяч членів, якi працюють у бiльш нiж 100 країнах. Крім відділень інституту у США, є національні інститути такого ж профілю в Австралії, Великій Британії, КНР, Iндiї, Ізраїлі, Новій Зеландії, Пiвдeннiй Африці, Японії.

Дocвiд діяльності служби внутрішнього аудиту в європейських країнах

В країнах Європи прийняті нормативні акти, у яких використовуються важливі положення з діяльності служб внутрішнього аудиту. Такі положення стосуються установ, що надають фінансові послуги страхові та фінансові компанії.

Першою Директивою Ради 73/239/ЕЕС, редакція 3 18. 06. 1992, "Щодо узгодження законів, підзаконних актів та адміністративних положень стосовно започаткування та ведення діяльності прямого страхування, іншого, нiж страхування життя", передбачається таке. Внутрішній аудитор щорічно встановлює відсоток твердої ставки премії. На підставі такого розрахунку здійснюється підрахунок першого результату премій на основі чистих премій.

Одним з елементів контролю за діяльністю страхових установ є фінансовий_,нагляд за діяльністю страхової компанії. Компетентні органи держави-члена походження вимагають від кожної страхової компанії наявності надійних адміністративних процедур та процедур звітування, а також відповідного механізму внутрішнього контролю.

Директивою Ради 92/96 ЕЕС редакція 3 10. 11. 1992 "Щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних положень, які стосуються прямого страхування життя та про внесення до директив 79/267/ЕЕС i 90/267/ЕЕС (третя директива, яка стосується страхування життя) передбачає наступне. Законодавство вимагає здійснення фінансового нагляду за діяльністю страхової компанії. Державні органи вимагають від кожної страхової компанії належного управління та використання бухгалтерської процедури i наявності належного механізму внутрішнього контролю.

Директивою 93/6/ЕЕС, редакція 3 15. 03. 1993. Ради ЕС "Про адекватність капіталу інвестиційних фірм i кредитних установ" передбачено обов'язковість дотримання інвестиційними фірмами i кредитними установами певних правил. Держави-члени також забезпечують, аби механізми внутрішнього контролю тих установ та бухгалтерські процедури дозволяли перевірку дотримання ними таких правил в будь-який час.

Чисельність внутрішніх аудиторів в окремих країнах сягає значних величин. Наприклад, у Швеції налічується 2200 "затверджених" аудиторів (еквівалент - сертифікованих) та 2300 уповноважених (еквівалент - аудитори, що мають відповідний рівень підготовки, але не мають сертифікату); в країні приблизно 300000 юридичних осіб, що підлягають обов'язковому аудиту при чисельності населення в 8,8 млн. осіб. Крім того, є приблизно 10 тисяч помічників аудиторів та приблизно 2500 внутрішніх аудиторів (з урахуванням суспільного сектору). Тобто, частка внутрішніх аудиторів у Швеції складає 15 % загальної чисельності аудиторів.

B Росії необхідність та методична база використання системи внутрішнього контролю (СКВ) при проведенні зовнішнього аудиту аудиторськими фірмами Росії передбачені двома російськими положеннями (стандартами) аудиторської діяльності - "Вивчення та оцінка систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю в ході аудиту" та "Вивчення та використання роботи внутрішнього аудиту".

В стандарті "Вивчення та оцінка систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю в ході аудиту" розкривається наступне: основні поняття (СВК, градація для оцінки, документація); вимоги, що пред'являються до вивчення та оцінки бухгалтерського обліку; вимоги, що пред'являються до вивчення та оцінки СВК; порядок оцінки СВК; особливості вивчення та оцінки систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю в суб'єктах малого підприємництва.

В стандарті "Вивчення та використання роботи внутрішнього аудиту" висвітлюються: місце внутрішнього аудиту в управлінні економічним суб'єктом; вивчення та оцінка внутрішнього аудиту; взаємовідносини аудитора організації зi службою внутрішнього аудиту економічного суб'єкта.

B Росії відсутні регламентовані на державному piвнi положення про роботу підрозділів внутрішнього аудиту. Формування служби внутрішнього аудиту здійснюється за бажанням власника (адміністрації) підприємства.

Пiдpoздiли з внутрішнього аудиту створюються на крупних підприємствах: в комерційних банках, на підприємствах з переробки сировини (нафта, ліс, вугілля. риба, зерно тощо), на транспортних, великих торговельних підприємствах та на підприємствах, що мають розгалужену мережу структурних підрозділів, філій. Служба внутрішнього аудиту, як правило, підпорядкована безпосередньо керівнику підприємства; проблемою є підготовка висококваліфікованих фахівців з внутрішнього аудиту.

Висновок

Внутрішній аудит як явище виник у специфічних умовах системо-орієнтованого підходу до аудиту. Такий підхід до аудиту дав можливість обстежувати системи, які контролюють операції. Системо-орієнтований підхід до аудиту став використовуватись приблизно з середини XX сторіччя та призвів до того, що аудитори почали проводити експертизу на підставі внутрішнього контролю.

В центр філософії аудиту, який засновано на системо-орієнтованому підході, покладено принцип довіри до контрольної інформації за результатами функціонування системи внутрішньогосподарського контролю (адміністративного та економічного, в тому числі фінансового). Ступінь довіри до інформації про стан внутрішнього контролю, одним з найважливіших блоків,якого є система бухгалтерського контролю, визначається за результатами провeдeння внутрішнього ayдитy. Бyлo доведено, що якщо CBK пpaцює ефективно, то немає потреби проводити ретельну перевірку всіх об'єктів на тiй підстaвi, щo мoжнa дoвipяти CBK y poзкpиттi пoмилoк тa пopyшeннi нopм. У тих випадках, коли контроль неефективний, доречно дати поради, як поліпшити систему, i таким чином, надати клієнту конструктивну послугу. Використовуючи інформацію про стан бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю, аудитори розраховують обсяг робіт, ризик своєї діяльності, визначають кiлькicтъ i характер контрольно-аналітичних процедур.

Насамперед йдеться не про малий, а про середній i великий за розмірами бізнес, тобто про складні організаційні структури управління (дивизioнaльнi, мультидивизіональні, адаптивні, креативні тощо).

В умовах системо-оріентованого аудиту аудитори-професіонали почали концентрувати увагу на взаємовідносинах між організаторами та виконавцями бізнесу своїх клієнтів, фахівцями, якi складають бухгалтерську звітність, i користувачами інформації, яка в ній відображена. а головне, чиї інтереси повинні захищати аудитори, в тому числі внутрішні аудитори.

Список використаної літератури:

Пантєлєєв В.П., Корінько М.Д. Внутрішній аудит, Навч. Пос. Державна академія статистики, обліку та аудиту, 2006 р.

Міжнародний облік і аудит (частина Міжнародний облік) Т.П. Михайлова - Донецьк, ДонДУЕТ, 2006р. - с. 78

Методологія і організація аудиту Рудницький В.С. Тернопіль: “Економічна думка”, 1998. 196 с.

Аудит суб'єктів підприємницької діяльності Бондаренко, Понікаров, Попова