Аудит обліку виробничих запасів

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теорико-економічна сутність виробничих запасів та їх характеристика як об'єкту обліку та аудиту

1.1 Економічна сутність запасів та іх класифікація

1.2 Нормативно-правова база з обліку та аудиту виробничих запасів

1.3 Загально-економічна характеристика АТВТ „Агропромтехсервіс”

Розділ 2. Облік виробничих запасів

2.1 Характеристика первинних документів з обліку виробничих запасів та їх руху на підприємстві

2.2 Організація синтетичного і аналітичного обліку виробничих запасів

2.3 Облік надходжень та вибуття запасів на виробництво

Розділ 3. Аудит виробничих запасів та аналіз ефективності їх використання

3.1 Аудит виробничих запасів

3.2 Аналіз забезпеченості виробничих запасів на підприємстві

3.3 Аналіз ефективності використання виробничих запасів

Висновок

Список використаної літератури

ВСТУП

Для здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства використовують виробничі запаси, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства.

Виробничі запаси займають особливе місце не лише у складі майна підприємства, а й особливе місце їм належить у структурі витрат, оскільки виробничі запаси є основною складовою при формуванні собівартості готової продукції. Враховуючи це виробничі підприємства особливу увагу приділяють саме обліку, аналізу і аудиту виробничих запасів.

Для забезпеченості підприємства виробничими запасами та ефективного їх використання необхідно вживати комплекс заходів, щодо виявлення, кількісного вимірювання та реалізації виявлених заходів.

Для цього необхідно здійснювати систематичний облік і аудит, якісний аналіз рівня та динаміки забезпеченості, а також ефективності використання виробничих запасів. В цьому полягає актуальність теми курсової роботи. Основним джерелом інформації є дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Метою курсової роботи є вивчення методичних аспектів обліку, аналізу і аудиту виробничих запасів.

Базою для написання курсової роботи є Акціонерне товариство відкритого типу «Агропромтехсервіс».

Теоретичною і методологічною основою дослідження є нормативні документи, які регулюють питання обліку і аудиту виробничих запасів, а також підручники, навчально-методичні посібники, наукові статті.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРИКО-ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА ЯК ОБ'ЄКТУ ОБЛІКУ ТА АУДИТУ

1.1 Економічна сутність запасів та їх класифікація

Для здійснення виробничо-господарської діяльності підприємствами всіх форм власності та галузей економіки використовуються товарно-виробничі запаси, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства.

Вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності. Товарно-виробничі запаси є складовою частиною групи матеріальних ресурсів, які формують економічні (виробничі) ресурси.

В обліковій літературі зустрічаються багато різних понять, пов'язаних із запасами, проте, слід врахувати, що кожне з них має власне тлумачення. Так, в обліковій літературі часто застосовуються поняття “виробничі запаси”, замінене поняттям “матеріали”. Деякі автори при визначенні поняття “матеріальні оборотні активи” застосовують термін “цінності”. Однак, поняття “цінність” є описовою категорією, ознакою, якісним показником, що характеризує запаси як економічні елементи, які мають користь для їх власника і можуть принести йому економічні вигоди.

Запаси відносять до складу оборотних активів, тому що вони можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу.

Методологічні засади формування інформації про визнання, оцінку запасів та їх розкриття у фінансовій звітності визначено у П(С)БО 9 “Запаси”. Згідно П(С)БО 9 запаси - це активи які:

Ш зберігаються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності (товари, готова продукція);

Ш перебувають у процесі виробництва з метою дальшого продажу продукту виробництва (незавершене виробництво);

Ш зберігаються для споживання під час виробництва продукції та надання послуг, а також для управління підприємством (сировина, основні і допоміжні матеріали).

Норми П(С)БО 9 “Запаси” не поширюються на такі запаси:

1. Незавершені роботи за будівельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг, що безпосередньо пов'язані з ними;

2. Фінансові активи (цінні папери, що утримуються з метою продажу тощо);

3. Молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, корисні копалини, якщо вони оцінюються за чистою вартістю реалізації.

З метою обліку запаси групують так:

Ш сировина, основні та допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, обслуговування виробництва і адміністративних потреб;

Ш готова продукція, виготовлена на підприємстві, призначені для продажу. При цьому вона має відповідати технічним і якісним характеристикам, що передбачаються договором чи іншим нормативно-правовим актом;

Ш товари у вигляді матеріальних цінностей, які придбані та зберігаються на підприємстві з метою подальшої реалізації;

Ш малоцінні і швидкозношувані предмети, які використовуються не більше одного року чи нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

Ш молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукція сільського і лісового господарства;

Ш незавершене виробництво у вигляді незавершеної обробки і складання деталей, вузлів, виробів і незавершених технологічних процесів.[5]

Запаси визнаються підприємством за таких умов:

Ш існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням;

Ш їх вартість може бути достовірно визначено.

Не визнаються запасами також суми попередньої оплати за запаси. У такому разі виникає заборгованість постачальником перед підприємством.

Якщо підприємство фактично отримало запаси, але не отримало документів постачальника на ці запаси, то воно може визнати їх за балансом за таких умов:

Ш їх постачання передбачене раніше укладеними угодами;

Ш кількість і якість отриманих запасів задовільняє покупця;

Ш покупець може здійснити достовірну оцінку запасів.

В питанні управління запасами важливою є інформація щодо формування необхідного обсягу та складу товарно-виробничих запасів з метою забезпечення безперервного процесу виробництва та реалізації продукції з одночасною мінімізацією поточних витрат з обслуговування та забезпечення ефективного контролю за їх рухом. В цілях управління облікова інформація використовується для:

1. Визначення принципових підходів до формування запасів підприємства.

2. Щоденного отримання інформації про надходження та витрачання запасів у розрізі їх кількості, якості та матеріально відповідальних осіб.

3. Аналізу наявності та руху запасів у попередніх періодах.

4. Безперервної оцінки реальної вартості запасів на складі, та проведення аналізу ефективності використання запасів.

5. Оптимізації обсягу закупівлі запасів, виявлення резервів зниження витрат, пов'язаних із заготівлею запасів.

6. Оптимізації обсягу основних груп запасів.

7. Вибору методу оцінки запасів при їх вибутті, який найкраще підходить для підприємства.

8. Створення ефективної системи контролю за рухом запасів на підприємстві.

9. Контролю за дотриманням встановлених підприємством норм запасів.

10. Підвищення достовірності відображення на рахунках аналітичного обсягу господарських операцій з надходження та витрачання запасів.

11. Своєчасного складання та подання звітності про рух запасів.[8]

1.2 Нормативно -правова база з обліку та аудиту виробничих запасів

При організації бухгалтерського обліку та аудиту виробничих запасів необхідно користуватись законодавчими та нормативними документами України.

Основою бухгалтерського обліку є Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”. Цей закон визначає правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Цей закон поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до цього закону бухгалтерський облік ґрунтується на таких принципах : обачність, повне висвітлення, автономність, послідовність, безперервність, нарахування та відповідність доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історичної (фактичної) собівартості, єдиного грошового вимірника, періодичність.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про товарно-виробничі запаси та розкриття їх у фінансовій звітності визначає П(С)БО 9 „Запаси”, загальна структура якого наведена на рис.1.

Рис. 1. Характеристика П(С)БО 9 „Запаси”[12]

При огляді нормативно-правової бази неможливо не звернути увагу на міжнародні стандарти з бухгалтерського обліку , оскільки Україна з 2007 року планує перейти на міжнародні стандарти.

Національні стандарти з обліку були розроблені на основі міжнародних з врахуванням національних особливостей економіки України тому П(С)БО 9 „Запаси” має ряд спільних моментів з Міжнародними стандартами фінансової звітності 2 „Запаси”. МСФ 2 „Запаси”, зокрема, щодо умов визнання запасів і основних понять, пов'язаних з ними; рекомендації щодо використання методів оцінки запасів; розкриття інформації про запаси у формах фінансової звітності.

Отже, щоб зберегти об'єктивність оцінки запасів в умовах цінової нестабільності, вони відображаються в балансі за правилом найнижчої оцінки - у вітчизняному обліку і за чистою вартістю реалізації - в європейських країнах.

1.3 Загально-економічна характеристика АТВТ „Агропромтехсервіс”

Акціонерне товариство відкритого типу «Агропромтехсерві» створене згідно з наказом представництва фонду державного майна України в Білоцерківському районі від 14 грудня 1995 року за № 87, шляхом перетворення виробничого об`єднання по інженерно-технічному забезпеченню та матеріально-технічному постачанню АПК «Рось» у відкрите акціонерне товариство.

АТВТ «Агропромтехсервіс» в своїй діяльності керується Законами України «Про власність», «Про господарські товариства», «Про підприємства в Україні» та іншим законодавством, передбаченим статутом.

Акціонерами Товариства є фізичні особи України та інших країн, що набули права власності на акції Товариства.

Метою діяльності Товариства є одержання прибутку та реалізація соціально-економічних інтиересів акціонерів та працівників Товариства.

Основними видами діяльності є технічне обслуговування та ремонт автомобілів, ремонт тракторів та інших сільскогосподарських машин.

Офіційною мовою є українська мова.

Товариство створене на невизначений строк.

Товариство має назву - Акціонерне товаристов відкритого типу «Агропромтехсервіс». Скорочена назва - АТВТ «Агропромтехсервіс».

Товариство є юридичною особою, має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і нести обов`язки, бути позивачем та відповідачем в суді, арбітражному або третейському судах. Товариство має цивільну правоздатність відповідно до встановлених цілей його діяльності.

Товариство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в державних та комерційних банках України. Має свою печатку, емблему, бланки, штампи, товарний знак та інші реквізити, що притаманні юридичні особі.

Товариство діє на принципах повного господарського розрахунку, самоуправління, сааоокупності та виконує види господарської діяльності не заборонені законом.

Товариство є правонаступником державного підприємства виробничого об`єднання по інженерно-технічному забезпеченню та матеріально0технічному забезпеченню.

Товариство несе відповідальність по своїх зобов`язаннях в межах майна, яке йому належить, на чке може бути напрвлене стягнення у відповідності з чинним законодавством. Акціонери відповідають за зобов`язання Товариства тільки в межах своїх акцій.

Товариство має право створювати на території України та за її межами філії та представництва, а також дочірні підприємства, відповідно до чинного занодавства.

Статутний фонд становить 837720 гривень. Статутний фонд поділено на 3350880 простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,25 грн. Розподіл акцій здійснюється відповідно до плану приватизації.

Кошти зберігаються на його розрахункових рахунках, відкритих у відповідних відділеннях банків.

Майно Товариства складають основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких виражається в самостійному балансі Товариства.

Акціонери мають право:

· брати участь в управлінні справами в порядку, встановленому в установчих документах;

· брати участь в розподілі прибутків та одержувати дивіденди;

· вийти у встановленому порядку з Товариства;

· одержувати інформацію про діяльність Товариства.

Акціонери зобов`язані:

· додержуватись установчих документів та виконувати рішення загальних зборів акціонерів та інших органів управління;

· виконувати свої зобов`язання перед Товариством, в тому числі, пов`язані з майновою участю, а також вносити внески (сплачувати акції) у розмірі і порядку за засобами, передбаченими установчими документами;

· не розголошувати комерційну та конфіденційну інформацію про діяльність Товариства;

· нести інші зобов`язання, передбачені чинним законодавством та засновницькими документами.

Прибуток утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку Товариство сплачує податки а інші платежі, передбачені законодавством.

Чистий прибуток, що утворюється після здійснення вказаних розрахунків, залишається у повному розпорядженні Товариства.

Порядок розподілу чистого прибутку та покриття збитків визначається загальними зборами відповідно до Статуту та чинного законодавства України.

Від суми чистого прибутку Товариство створює фонди:

· резервний (страховий);

· розвитку виробництва;

· заохочення;

· дивідендів;

· інші фонди.

Резервний фонд створюється у розмірі не менш як 25% статутного фонду. Резервний фонд використовується для покриття витрат, пов`язаних із відшкодуванням збитків та позапланових витрат.

Резервний фонд створюється шляхом щорічних відрахувань у розмірі не менш як 5 % чистого прибутку, що залишається у розпорядженні Товариств, до досягнення необхідної суми.

Рішення щодо використання коштів фонду приймається загальними зборами акціонерів Товариства.

Фонд заохочення створюється за рахунок чистого прибутку Товариства шляхом щорічних відрахувань у розмірі, затвердженому загальними зборами акціонерів.

Фонд дивідендів створюється за рахунок чистого прибутку Товариства. Кошти з фонду виплачуються акціонерам пропорційно до загальної суми належних їм акцій.

Вищим органом Товариства є загальні збори акціонерів. В загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери, незалежно від кількості акцій, власниками яких вони є. Акціонери або особи, належним чином ними уповноважені, які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, яку має кожен учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів.

Вищим органом Товариства є загальні збори акціонерів. В загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери, незалежно від кількості акцій, власниками яких вони є. Акціонери або особи, належним чином ними уповноваженні, які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, яку має кожен учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів.

До виключної компенсації загальних зборів належить:

Ш визначення основних напрямків діяльності та затвердження його планів та звітів про їх використання;

Ш внесення змін та доповнень до Статуту Товариства;

Ш обрання та відкликання голови, членів Правління та ревізійної комісії;

Ш затвердження річних результатів діяльності Товариства, включаючи його філії та дочірні підприємства, затвердження звітів та висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, визначення порядку покриття збитків;

Ш створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень;

Ш винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб Товариства;

Ш затвердження правил, процедури ведення зборів та прийняття внутрішніх документів, визначення організаційної структури Товариства;

Ш визначення умов оплати праці службових осіб Товариства, його дочірніх підприємств, філіалів та представництв;

Ш прийняття рішень про припинення діяльності Товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до Статуту Товариства більш, як 60 відсотків голосів.

Рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю у три четвертих голосів акціонерів, які беруть участь у зборах з питань зміни Статуту Товариства, створення та припинення діяльності філій, дочірніх підприємств та представництв. По решті питань рішення приймаються простою більшістю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах. Голосування на загальних зборах проводиться за принципом: одна акція - один голос.

Про наступне скликання загальних зборів акціонери повідомляються персонально, або дізнаються з публікацій в пресі. У повідомленні зазначається час і місце проведення загальних зборів та порядок денний. Таке повідомлення повинне бути зроблене не пізніше, ніж за 45 днів до скликання зборів.

Строк подання пропозицій - не пізніше за 30 днів до скликання зборів, пропозиції від акціонерів, що володіють 10% або більше акцій вносяться до порядку денного безумовно, про що подається додаткове повідомлення в пресі та персонально акціонерам.

Загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу на рік. Позачергові збори акціонерів скликаються у разі банкрутства Товариства і будь-якому іншому, якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства в цілому. Акціонери, які володіють у сукупності більш, 10 відсотками голосів, вправі вимагати скликання позачергових зборів у будь який час і з будь якого приводу. Якщо протягом 20 днів не виконується вказана вимога, вони вправі самі скликати збори.

РОЗДІЛ 2. ОБЛІК ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ

2.1 Характеристика первинних документів з обліку виробничих запасів та їх руху на підприємстві

Від правильно організованого первинного обліку господарських засобів залежить правильність списання вартості запасів на виробництво, оцінка незавершеного виробництва, відображення у звітності.

Основні первинні документи, якими оформляються операції з руху виробничих запасів, наведені в табл.2.1. [16]

Проте, головний бухгалтер на свій розсуд може визначитися з тим, які документи доцільно використовувати на підприємстві, враховуючи специфіку

Таблиця 2.1

Перелік форми первинних документів для обліку виробничих запасів

№ форми	Назва форми
М-1	Журнал обліку, що надійшли
М-2	Довіреність
М-2а	Акт списання балансів довіреностей
М-3	Журнал реєстрації довіреностей
М-4	Прибутковий ордер
М-5	Товарно - транспортна накладна
М-6	Товарно - транспортна накладна
М-7	Акт про приймання матеріалів
М-8	Лімітно-забірна картка ( на одне найменування матеріалу на багаторазовий відпуск)
М-9	Лімітно-забірна картка (для багаторазового відпуску 2-5 найменувань матеріалів)
М-10	Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів
М-11	Накладна- вимога на відпуск (внутрішне переміщення матеріалів)
М-12	Картка складського обліку матеріалів
М-13	Реєстр приймання - здачі документів
М-14	Відомість обліку залишків матеріалів на складі
М-15а	Акт приймання- передачі устаткування до моменту
М-16	Матеріальний ярлик
М-17	Акт про виявленні дефекти устаткування
М-18	Сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку матеріалів від встановлених норм запасу
М-19	Матеріальний звіт
М-20	Накладна на відпуск товарно-матеріальних ціностей (бланк суворої звітності)
М-21	Інвентаризаційний опис
М-22	Акт про списання матеріалів відкритого зберігання
М-23	Акт про витрату давальницьких матеріалів
М-26	Картка обліку устаткування для встановлення
М-28	Лімітно - забірна картка (для будівельних організацій)
М-28а	Лімітно - забірна картка

Крім цього структура документообігу повинна бути такою, щоб забезпечити вчасне надходження необхідної інформації як для обліку, так і для контролю й оперативного управління за рухом виробничих запасів.

Усі операції надходження запасів на підприємство оформляються відповідними первинними документами, незалежно від напрямів надходження запасів на підприємство. Основними напрямами надходження запасів на підприємство є:

Ш придбання у постачальника;

Ш придбання підзвітними особами;

Ш виготовлення на даному підприємстві;

Ш безкоштовне отримання;

Ш виявлення надлишків при проведенні інвентаризації;

Ш внески до статутного капіталу підприємства його учасниками;

Ш обмін на подібні і неподібні активи.

При отриманні запасів безпосередньо від постачальника, контроль за виконанням плану договорів, вчасним надходженням і оприбуткуванням виробничих запасів здійснює служба постачання на договірних засадах.

Для отримання запасів від постачальника на АТВТ „Агропромтехсервіс” виписується довіреність (ф М-2), бланки довіреностей є документами суворої звітності, підприємство купує їх. Наказом керівника підприємства визначений перелік працівників підприємства, які можуть отримувати довіреності. Видача кожного бланку довіреності реєструється в журналі реєстрації виданих довіреностей (ф. М-3). При видачі довіреностей у журналі вказується інформація про дату, місце та підставу їх видачі, а також строк дії довіреності. Строк дії довіреності не може перевищувати 10 днів. У бланку довіреності відображається номенклатура та кількість запасів, які має отримати його представник, та засвідчується підписом.

Якщо виписана довіреність не використана у визначений термін, то вона повертається в бухгалтерію, анулюється і зберігається разом з журналом протягом трьох років, а в журналі робиться відмітка про те, що довіреність не використана.[13]

Запаси, які надходять на підприємство, приймаються за кількістю і якістю. Якщо фактична наявність поставлених матеріалів відповідає угоді та супровідним документам (накладні ф.М-11 прийомні акти ф. М-7, товарно-транспортні накладні ф. М-6), їх оприбуткування здійснюється за документами постачальника або за прибутковим ордером ( ф.М-4 ).

Довіреність

Рис.2. Порядок документального оформлення запасів, які надходять на АТВТ „Агропромтехсервіс” від постачальника

Прибуткові ордери виписуються на кожну партію поставки. У випадку виявлення розбіжностей фактичної поставки запасів до вказаної в супровідних документах чи в договорі створюється за наказом керівника спеціальна комісія, в яку обов'язково мають входити представники постачальника, а у випадку виникнення суперечливих питань з метою з'ясування непорозумінь можна залучати відповідних спеціалістів - експертів (юристів, аудиторів). Ця комісія складає акт про приймання матеріалів (ф.М-7).

Цей документ застосовують у разі наявності розбіжностей у кількості та або якості товару, який надходить, незалежно від того, з чиєї вини виникла розбіжність (постачальника чи транспортної організації), і від виду транспортного перевезення вантажу.

У складеному акті перелічують лише ті позиції запасів, за якими встановлено розбіжності. Запаси, за якими розбіжності за кількістю та якістю не виявлені, в акті не перелічуються, про що роблять відмітку (в кінці акта) „За іншими товарно-матеріальними цінностями розбіжностей немає”. Акт складають у трьох примірниках: перший примірник акта разом з товаросупровідними документами передають до бухгалтерії для обліку руху матеріальних цінностей; другий разом з претензійним листом надсилають постачальнику або транспортній організації, яка доставила вантаж; третій залишають у матеріально відповідальної особи (завскладом).

Коли запаси надійшли на АТВТ „Агропромтехсервіс” (покупцю) , а документів, які підтверджують його ціну, кількість, загальну вартість та якість, немає, таку поставку називають невідфактурованою. В такому випадку вантажоодержувачу (покупцю) для вирішення цієї проблеми потрібно керуватись умовами договору, поставки, або нормами частини восьмої ст.268 Господарського кодексу України. Згідно з цією статтею вантажоодержувач (покупець) має право відмовитись від прийняття невідфактурованої поставки. Проте вантажоодержувач може і не відмовлятись від поставки. У цьому випадку він оформляє акт про приймання матеріалів (за типовою формою №М-7), який складають у двох примірниках: перший надсилають постачальнику з вимогою урегулювати ситуацію, яка виникла; другий передають до бухгалтерії, він і є підставою для оприбуткування матеріальних цінностей. Акт приймання підписує комісія, до складу якої включають матеріально відповідальну особу, спеціаліста (товарознавця), представника адміністрації підприємства або незаінтересовану особу.

У разі псування або пошкодження товару під час перевезення автомобільним транспортом оформляють спеціальний акт, який додають до товарно-транспортної накладної або шляхового листа і підписаний представником вантажоодержувача і водія. Кожна зі сторін, якщо вона не згодна зі змістом акта, має право викласти свої зауваження у розділі „Особливі відмітки”. Про те, що такий акт складено, роблять відповідну відмітку в розділі „Відмітки про складенні акти” зворотної сторони товарно-транспортної накладної.

У разі доставки запасів залізницею постачальник оформляє накладну спеціальної форми, яка є супровідним документом і яку видають вантажоодержувачу на станції призначення. На станції відправлення під час передачі матеріальних цінностей перевізну оформляють вантажну квитанцію, яку постачальник відправляє вантажоодержувачу (покупцеві). На станції призначення представник покупця (експедитор) отримує залізничну накладну на перевезення вантажу. Перевіряє правильність заповнення всіх її реквізитів і своєчасність прибуття вантажу.

У разі невідповідності найменування, маси та кількості міст фактично отриманого вантажу даним, наведеним у супровідних документах, складається комерційний акт, який є підставою для пред'явлення претензії транспортній організації. Комерційний акт також складається у разі виявлення вантажу без документів або документів без вантажу, псування або пошкодження вантажу.

Тільки після того, як запаси оприбутковані, дозволяється їх відпуск зі складу.

Відпуск виробничих запасів зі складу здійснюється за такими напрямами:

Ш відпуск на виробництво та загальновиробничі потреби;

Ш відпуск для задоволення адміністративних потреб;

Ш відпуск для задоволення потреб відділу збуту;

Ш списання за невідповідності критеріям визнання активом;

Ш безоплатна передача;

Ш реалізація на сторону;

Ш обмін на подібні та неподібні активи.

Відпуск цінностей зі складу здійснюється тільки особами, які мають на це право. Список цих працівників складений і затверджений головним бухгалтером та керівником підприємства.

Підставою для відпуску матеріалів зі складу у виробничі цехи, дільниці для одноразового відпуску є: накладна-вимога (ф.М-11), а для систематичного відпуску цінностей - лімітно-забірні картки (ф.М-8, М-9, М-28). Ліміт Встановлюється для кожного підрозділу на підставі розрахунків економічного відділу підприємства і затверджується керівником.

Для багаторазового відпуску запасів протягом місяця використовують лімітно -забірні картки (ф.М-8). Відпускаючи запаси зі складу на підставі лімітно-забірних карток, комірник зобов'язаний слідкувати за встановленим лімітом. Підвищення ліміту допускається тільки з дозволу керівника. В цьому випадку складається акт-вимога на заміну(додатковий відпуск матеріалів ф.М-10) у двох примірниках, один з яких залишається у замовника, а інший у комірника.[8]

При реалізації і безкоштовній передачі матеріалів на сторону складають накладну на відпуск товарно-матеріальних цінностей (ф.М-20) або товарно-транспортну накладну (ф.М-6).

У кінці звітного періоду (місяця) завідувач складу готує реєстр приймання-здачі документів (ф.М-13) і подає його бухгалтеру матеріального відділу разом з документами, які підтверджують оприбуткування запасів на склад та їх списання зі складу під розписку. Лімітно-забірні картки здають в бухгалтерію відразу ж після використання ліміту. Якщо на кінець звітного місяця ліміт за деякими картками не вичерпаний, то вони все одно подаються до бухгалтерії, де здійснюється їх звірення з другими примірниками карток, що є в цехах.

Бухгалтер приймає реєстр безпосередньо на складі, здійснюючи вибіркову перевірку правильності і повноти заповнення карток складського обліку і виведення підсумків. Оскільки облік на складі ведеться в кількісному виразі, станом на останній день звітного місяця матеріально відповідальна особа складає в кількісному виразі відомість обліку залишків матеріалів на складі (ф.М-14). У випадку, коли залишок наявних запасів є меншим за розрахований, то завскладом складає сигнальну довідку про відхилення фактичного залишку матеріалів від встановлених норм запасів (ф.М-18).Бухгалтер проставляє ціни, здійснює таксування та виводить обороти (надходження і вибуття запасів) та підсумки залишків на складі.

У бухгалтерії матеріальний звіт (ф.М-19) з доданими до них документами перевіряються, обробляються, котируються (вказується кореспонденція рахунків за господарськими операціями). І лише після завершення обробки первинних документів інформація, що міститься в них переноситься до облікових регістрів.[7]

2.2.Організація синтетичного і аналітичного обліку виробничих запасів

Інструкція про застосування Плану рахунків для ведення обліку наявності й використання виробничих запасів передбачає застосування активного синтетичного рахунку 20 “ Виробничі запаси”, який містить такі субрахунки:

Ш 201 „Сировина і матеріали”;

Ш 202 „Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби”;

Ш 203 „Паливо”;

Ш 204 „Тара і тарні матеріали”;

Ш 205 „Будівельні матеріали”;

Ш 206 „Матеріали передані в переробку”;

Ш 207 „Запасні частини”;

Ш 208 „Матеріали сільськогосподарського призначення”;

Ш 209 „Інші матеріали”.[10]

На рахунку 20 „Виробничі запаси” відображають наявність та рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів, покупних напівфабрикатів та комплектуючих виробів (у тому числі сировини і матеріалів, що перебувають у дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари і тарних матеріалів, відходів основного виробництва.

На субрахунку 201 „Сировина і матеріали” відображаються наявність і рух сировини та основних матеріалів, що становить основу встановленої продукції або є необхідними компонентами при її виготовленні, сприяють процесу виготовлення (допоміжні матеріали). На цьому субрахунку ТОВ „Агропромтехсервіс” обліковує наявність і рух допоміжних матеріалів і сировини, які включаються при виробництві продукції.

На субрахунку 202 „Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби” відображається наявність і рух купівельних напівфабрикатів, готових комплектуючих виробів (включаючи у підрядних будівельних організаціях будівельні конструкції та вироби - дерев'яні, залізобетонні, металеві тощо), придбані для комплектування продукції, що випускається, які потребують додаткових витрат праці для їх обробки або для зберігання, а також спеціальне обладнання та інструменти, пристрої та інші прилади придбані науково-дослідними та конструкторськими підприємствами для проведення наукових (експерементальних) робіт за визначеною науково-дослідною або конструкторською темою.

На субрахунку 203 „Паливо” обліковується наявність та рух нафтопродуктів, твердого палива та мастильних матеріалів, які купуються чи заготовлюється підприємством для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, а також для виробітку енергії та опалення будинків.

На субрахунку 204 „Тара і тарні матеріали ” відображають наявність і рух усіх видів тари, окрім такої, що використовується як господарський інвентар, а також матеріали і деталі, які використовують для виготовлення тари та для її ремонту (деталі для збирання ящиків, тощо).

На субрахунку 205 „Будівельні матеріали” не обліковується обладнання, яке не потребує монтажу: транспортні засоби, верстати, будівельні механізми, сільськогосподарські машини, виробничий інструмент, вимірювальні та інші прилади. Витрати на придбання такого обладнання, що не потребує монтажу , відображається безпосередньо на рахунку 15 „Капітальні інвестиції” у міру надходження їх на склад для експлуатації.

Устаткування й будівельні матеріали, передані підряднику для монтажу й виконання робіт, списується із субрахунка 205 на рахунок 15 „Капітальні інвестиції” після підтвердження їх монтажу й використання.

АТВТ „Агропромтехсервіс” субрахунок 205 „Будівельні матеріали” не використовує.

На субрахунку 206 „Матеріали, передані в переробку” обліковуються матеріали, передані в переробку та які надалі включаються до складу собівартості отриманих з них виробів. Витрати на переробку матеріалів, які оплачуються сторонніми організаціями, відображаються за дебетом рахунків, на яких ведеться облік виробів, отриманих з переробки.

На субрахунку 207 „Запасні частини” ведеться облік придбаних чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин у запасі та обороті. На цьому субрахунку ведеться облік обмінного фонду повно комплектних машин, устаткування, двигунів, вузлів, що створюється в ремонтних підприємствах. Порядок створення, використанню й обліку обмінного фонду визначається чинним законодавством України та відповідними установчими документами.

На субрахунку 208 „Матеріали сільськогосподарського призначення” обліковуються мінеральні добрива, отрутохімікати для боротьби зі шкідниками й хворобами сільськогосподарських культур, біопрепарати, медикаменти, хімікати, що використовуються для боротьби з хворобами сільськогосподарських тварин.

На субрахунку 209 „Інші матеріали” ведеться облік відходів виробництва (обрубків, обрізків, стружки тощо), невиправного браку, матеріальних цінностей, одержаних від ліквідації основних засобів, які не можуть бути використані як матеріали, палива або запасних частин (металобрухт, зношених шин, бланків суворого обліку тощо

Аналітичний облік виробничих запасів ведеться в розрізі їх найменувань або однорідних груп. Кожна з груп, виробничих запасів поділяється за видами, сортами, марками, типами, розмірами. Кожному найменуванню, сорту, розміру виробничих запасів присвоюється коротке числове позначення (номенклатурний номер), яке записують до спеціального реєстру - номенклатури-цінника, де також вказують одиницю виміру і по можливості, облікову ціну запасу. Кодування номенклатури-цінника здійснюється за змішаною порядково-серійною системою. Інформація, що міститься у номенклатурах-цінниках записується на машинних носіях і багаторазово використовуються.

На кожному документі з руху виробничих запасів вказується не тільки найменування запасу, а і його номенклатурний номер, що дозволяє уникати помилок під час заповнення прибуткових і видаткових документів а також здійснення записів у складському бухгалтерському обліку виробничих запасів.

2.3 Облік надходжень та вибуття запасів на виробництво

Є різні шляхи надходження запасів на підприємство, зокрема це: придбання за плату, виготовлення власними силами, безоплатне надходження, внесення до статутного фонду та інші.

На АТВТ “Агропромтехсервіс” запаси надходять від постачальників за плату.

Придбання запасів планується відділом постачання. Цей відділ веде спеціальну відомість, в якій записуються дані про виконання договорів постачання, а також дані про асортимент запасів, їх кількість, ціну.

Придбання запасів у постачальників здійснюється виключно на договірних засадах, шляхом укладення договорів.

Для отримання запасів від постачальника по факту здійсненої передоплати або на підставі заключеного договору бухгалтер АТВТ “Агропромтехсервіс” виписує своєму працівникові довіреність на одержання цінностей. Довіреність на одержання цінностей від постачальника за договором , рахунком - фактурою, або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей. Особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після доставки на підприємство запасів подати бухгалтеру довіреність разом з документами на відпуск нею запасів та здачу їх на склад або матеріально відповідальній особі.

Для отримання необхідних запасів у бухгалтерії постачальника, спираючись на дані заключених договорів купівлі-продажу та інформації вказаної у довіреності, здійснюється виписка накладних-вимог на відпуск матеріалів або товарно-транспортних накладних ( за умов транспортування вантажним автомобілем).

Для обліку та контролю за надходженням та оприбуткуванням виробничих запасів, що надійшли використовується журнал обліку вантажів, що надійшли. Записи в журналі здійснюються відділом постачання в міру надходження виробничих запасів на склад підприємства на основі товарно-транспортних накладних, прибуткових ордерів, актів приймання матеріалів.

При оприбуткуванні виробничих запасів комірник також використовує прибутковий ордер, який складається у двох екземплярах безпосередньо на ті цінності, які були ним прийняті.

При придбанні запасів підзвітними особами оприбуткування здійснюється на основі прибуткового ордера, а документами, що підтверджують вартість придбаних запасів є товарний рахунок, акт (довідка), чек.

При надходженні запасів на склад, виготовлених власними силами, їх оприбуткування здійснюється на підставі накладної вимоги. Вона складається матеріально відповідальною особою у двох примірниках і перший примірник є основою для списання запасів з матеріально відповідальної особи цеху (бригадира), другий - передається на склад для оприбуткування запасів.

РОЗДІЛ 3. АУДИТ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ ТА АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ

3.1 Аудит виробничих запасів

Згідно нормативу №9 „Планування аудиту” були закладені методичні рекомендації щодо планування діяльності аудиторської фірми, які спрямовані на якісне і своєчасне виконання аудиторських робіт.

В процесі планування складають два основних документи:

1.Загальний план.

2.Програму перевірки.

Найголовнішою вимогою до сучасного аудиту є його обов'язкове планування. Такі науковці як С.Ф. Голов, С.Я. Зубілевич зазначають, що планування - це визначення засобів для досягнення цілей аудиту.

Під час планування використовується наступна інформація:

Ш умови договору;

Ш складаються і заповняються анкети оцінки ризику;

Ш нормативно-правові документи, що регулюють аудит;

Ш наявність аудиторських доказів;

Ш рівень довіри до системи внутрішнього контролю;

Ш облікова інформація підприємства;

Ш визначений рівень ризику та суттєвості.

План розробляється таким чином, щоб у ньому визначався час проведення кожної конкретної аудиторської процедури. У плані відображається перелік і обсяг виконаних робіт, строки виконання, процедури, що здійснюється аудитором.

Одним із найважливіших моментів виконання плану аудиторських робіт є програма аудиту - це документ, який містить завдання аудиту для конкретного об'єкту, процедури, необхідні для виконання поставлених завдань (обсяг та термін їх виконання).

Аудит виробничих запасів здійснюється за двома напрямами:

1. Перевірка їх фактичної наявності, яка здійснюється за допомогою інвентаризації.

2. Перевірка правильності оцінки запасів в обліку і звітності.

У рамках першого напрямку проводиться інвентаризація, яка дає можливість виявити недостачі або лишки запасів та інші відхилення в обліку, якщо такі мають місце на підприємстві. Послідовність проведення інвентаризації та аудиторських процедур під час інвентаризації на наведена на рис.2.

Під час проведення інвентаризації аудитор не може бути членом інвентаризаційної комісії, але, спостерігаючи за її роботою може:

Ш спостерігати за виконанням процедур інвентаризації;

Ш перевірити правильність підрахунку на основі випадкової вибірки;

Ш - вивчати обґрунтованість віднесення операцій до певного звітного періоду;

Ш - отримувати пояснення з приводу значних відхилень виробничих запасів з даними бухгалтерських записів;

Ш - перевірити правильність оцінки фактичного обсягу запасів.

Аудиторські процедури поділяються на ті, що проводяться:

Ш до інвентаризації;

Ш під час інвентаризації;

Ш після закінчення інвентаризації.

Рис.3. Аудит інвентаризації виробничих запасів

До проведення інвентаризації аудитор перевіряє чи на підприємстві чітко організовано складське господарство та контрольно-пропускна система. Аудитором було здійснено процедури перевірки таких фактів:

Ш як здійснюється охорона об'єкта;

Ш як укладені та чи правильно оформлені договори про матеріальну відповідальність з працівниками, яким передано матеріальні цінності на зберігання;

Ш чи створені умови матеріально відповідальним особам для забезпечення збережності виробничих запасів, чи є в наявності складські приміщення, шафи, сейфи;

Ш чи є в наявності ваго-вимірювальні пристрої;

Ш чи існує контроль за порядком ввезення і вивезення матеріальних цінностей.

Під час проведення інвентаризації аудитор спостерігає за роботою інвентаризаційної комісії. А також аудитор проводить контрольні перевірки, час від часу звіряючи дані з даними інвентаризаційних описів. Особливу увагу аудитор звертає на номери, марки назви, оскільки тут найчастіше виявляється заміна. Аудитор звертає також увагу на перевірку подій після складання балансу та правильності їх віднесення до того чи іншого звітного періоду.

При цьому аудитор виконує такі процедури: відбирає операції з відпуску матеріалів, обліковані на початку звітного періоду для вибіркового листування та порівнює їх з накладними та рахунками.

У рамках другого напряму аудиторської перевірки аудитор здійснює документальну перевірку операцій запасами в такій послідовності:

1. Перевірка правильності оцінки запасів при надходженні, придбанні.

При проведенні такої перевірки аудитор враховує те, в синтетичному обліку придбання запасів може здійснюватись в оцінці за фактичною вартістю або за обліковими цінами (за нормативною собівартістю).

При перевірці руху матеріалів аудитор перевіряє правильність їх оприбуткування. Неповне оприбуткування призводить до утворення не відображених в обліку залишків. Тому порівнюють дані прибуткових ордерів з даними супровідних документів постачальників (накладних, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних тощо).

2. Перевірка повноти оприбуткування запасів та наявності документів, що підтверджують їх придбання. Для нього аудитор перевіряє:

Ш чи дотримуються на підприємстві порядок приймання та оформлення документів з приймання запасів;

Ш чи повністю оприбутковані запаси, зазначені в документах постачальника;

Ш чи відповідає якість запасів, що визначена в прибуткових документах, якості, що зазначена в сертифікатах постачальника або аналізі лабораторії підприємства.

При перевірці обліку запасів аудитор особливу увагу приділяє перевірці первинної документації. При цьому оцінюється правомірність використання тих чи інших форм документів, перевіряється дотримання порядку їх заповнення та складання (чи складаються вони в момент здійснення операції).

При перевірці документів здійснюється взаємна звірка господарських договорів, рахунків-фактур, накладних, прибуткових ордерів на предмет ідентичності ряду показників: номенклатури, ціни, кількості, дат оприбуткування тощо.

Порівняння кількісних показників оригіналів рахунків-фактур, сертифікатів і специфікацій постачальника дозволяє встановити, чи всі запаси оприбуткованні.

Зустрічна перевірка документів, що відображають надходження запасів, з документами постачальника дає можливість виявити факти не оприбуткування запасів або неповне їх оприбуткування.

Перевіряючи реальність операцій, необхідно встановити наявність договорів про поставку матеріалів, правильність їх складанню, порівняти дані документів з оплати даними документів на оприбуткування запасів.

3. Перевірка організації контролю за зберіганням і використанням довіреностей. Перевірці підлягає правильність нумерації аркушів книг довіреностей, перевіряється наявність їх реєстрації з обліку виданих довіреностей.

Дата видачі довіреностей дає можливість визначити її термін дії. По прибуткових документах перевіряється, чи не було випадків передачі довіреностей іншим особам, зміни назви постачальника, внесення підробок до документів на отримання запасів.

4. Вивчення організації контролю за погашенням довіреностей. З метою перевірки правильності погашення довіреностей аудитор порівнює дані граф „Відмітка про виконання довіреностей” в журналі обліку довіреностей і первинних документів, що характеризують надходження запасів на склад підприємство. При цьому звертається увага на те, чи не видаються нові довіреності особам, які не відзвітувались у використанні попередньо одержаних довіреностей.

Важливе значення має і своєчасність здачі до бухгалтерії невикористаних довіреностей.

5. Перевірка достовірності відображення руху запасів в бухгалтерському . В ході такої перевірки аудитор вирішує такі питання:

Ш як обліковується надходження та витрачання запасів на складах та інших об'єктах;

Ш чи не було фактів неоприбуткування (повного або часткового), запасів, що надійшли ;

Ш чи не списувались на витрати запаси понад встановленні норми і без вагомих підстав;

Ш чи відповідає фактичне витрачання запасів документальним даним;

Ш чи не приховують недостачі запасів різними необґрунтованими проводками.

Для з'ясування вище перелічених питань важливе значення має аналіз первинних документів з обліку запасів за місцями зберігання.

У ході перевірки операцій з відпуску матеріалів аудитор перевіряє відпуск матеріалів у виробництво і обґрунтованість їх списання на витрати.

Також необхідно переконатися чи не списуються виробничі запаси на витрати виробництва без попереднього їх оформлення і без оформлення на них видаткових документів.

Окрему увагу аудитор приділяє складському господарству переглядаючи картки та перевіряючи своєчасність записів в них.

При аудиті операцій із запасами аудитор перевіряє, чи не допускалась їх передача без оплати. Якщо запаси реалізовувались на сторону, необхідно виявити, коли і за якою ціною вони придбані, коли і кому продані, їх ціну, ПДВ, транспортні витрати, уточнити роздрібні ціни на момент реалізації.

При реалізації запасів на сторону перевіряється наявність накладних, довіреностей, оцінка вартості реалізації надходження виручки від реалізації в повному обсязі на поточний рахунок.

6. Перевірка законності списання запасів при їх втратах. Під час перевірки аудитор встановлює правильність визначення розміру допустимих втрат при зберіганні і виявлення фактів пересортування запасів, а також правильність оформлення актів. В ході перевірки досліджуються акти інвентаризації за період, що визначається документами, що підтверджують вивезення і використання відходів.

Результати проведених аудиторських процедур аудитор оформляє у вигляді робочих документів, які представлені в Додатку.

3.2 Аналіз забезпеченості виробничих запасів на підприємстві

Важливим фактором розвитку виробництва є стабільна забезпеченість підприємства матеріальними ресурсами та їх ефективне використання. Враховуючи те, що витрати сировини, матеріалів, палива, напівфабрикатів займають 80-90% серед всіх витрат на виробництво нової продукції, то головною метою аналізу є визначення забезпеченості підприємства різними видами матеріальних ресурсів та пошук резервів раціонального їх використання. Цими питаннями займається відділ матеріально-технічного постачання та планово-економічний відділ. Служба матеріально-технічного постачання складає графіки укладання договорів з підприємствами-постачальниками з урахуванням розрахунків планово-економічного відділу.

Важливим фактором забезпеченості підприємства виробничими запасами є правильність розрахунку потреби в них. Планування потреб у виробничих запасах здійснюється на основі наукових методів залежно від специфіки технологічних процесів виробництва продукції, призначення запасів та інших особливостей.

Загальна потреба підприємства у виробничих запасах в тому чи іншому виді можна визначити за формулою:

Пз=Пп.+Пе+Пр+Пзв-Зо,

де Пз - загальна потреба;

Пп -потреба на виробництво продукції;

Пе - потреба на експериментально - дослідні роботи;

Пр - потреба на ремонт;

Пзв - потреба на утворення нормативних залишків на кінець періоду;

Зо- запас на початок періоду.

В основу розрахунку потреби підприємства в виробничих запасах покладено нормативи та норми їх витрачання, норми складських запасів. Норма - це завдання, яке фіксує гранично допустимі витати конкретного виду матеріального ресурсу на виробництво одиниці продукції.

Норми встановлюються виходячи з того, що вони повинні враховувати зростання якості продукції, її конкурентноспроможність. Стан нормативної бази на даний час ще не повністю відповідає вимогам підвищення ефективності виробництва. Більшість норм встановлюється за фактичними витратами за попередній період. Тому на практиці застосовуються застарілі та завищені норми витрат.[13]

Перевіряючи розрахунки потреб, необхідно з'ясувати чи враховані:

Ш зміни у номенклатурі та асортименті призначеної для випуску продукції;

Ш зміни норм витрат на одиницю продукції;

Ш заходи, спрямовані на підвищення технічного рівня виробництва та удосконалення організації праці.

За даними бухгалтерського обліку необхідно також оцінити ритмічність надходження на підприємство конкретних видів сировини, напівфабрикатів і комплектуючих та інших матеріальних ресурсів.[14]

З метою покращення забезпеченості запасами доцільно визначити оптимальний розмір поставок, застосувавши модель “економічного обгрунтування розміру поставки”. Ця модель базується на виборі розміру поставки, яка мінімізує витрати на доставку та зберігання, крім того дана модель дозволяє:

Ш прискорити оборотність запасів;

Ш забезпечити безперебійність виробництва;

Ш знизити ризик старіння та псування запасів.

3.3 Аналіз ефективності використання виробничих запасів

Недоліки в постачанні, зменшення обсягів матеріалів у поточних запасах та перевитрати матеріалів при їх використанні може певною мірою компенсуватися економією їх у виробничому процесі, але для цього необхідно провести оцінку ефективності використання матеріальних ресурсів за допомогою системи різноманітних показників, зокрема таких як: матеріаломісткість продукції, матеріаловіддача, коефіцієнт використання матеріалів; швидкість оборотності (тривалість обороту), коефіцієнт оборотності (кількість оборотів).