Найбільший внесок в забруднення навколишнього середовища вносять ТЕС, яка є структурою Лукору. На частку теплових електростанцій припадає 35% сумарного забруднення води і 46% повітря. Вони викидають сполуки сірки, вуглецю та азоту, споживають велику кількість води: для утримання однієї кВт -години електроенергії теплові електростанції витрачають близько 3 л води (атомні-- ще більше:6-8л). Стічні води теплових електростанцій забруднені і мають високу температуру, що стає причиною не тільки хімічного, а й теплового забруднення.

Різноманітними видами виробництва характеризується хімічна промисловість. Найбільш небезпечними є виробництво аміаку, кислот, анілінових фарб, фосфорних добрив, хлору, пестицидів, синтетичного каучуку, каустичної соди, ртуті, карбіду кальцію, фтору.

Таблиця 1.6--Викиди в атмосферу

Найменування викиду і шкідливої речовини в ньому , відділення, апарат, висота викиду	К/ТР, джерело викиду	Сумарна об'ємна витрата вихідних газів, м3 / год	Тривалість викиду , год/ рік	Характеристика викиду
				Температура, *С	Склад викиду
					Найменування показника, одиниця
Пароповітряна суміш з душника центрифугування, поз. Ц-16, Ц-56,Н=25м с=0,4м	1	Не більше 350	8000	55±5	Аерозоль соди каустичної, мг/м	Не більше 3,5	0,00113	9
Пароповітряна суміш з душників баків солерозчинників, поз. Е-29, Е-66, Н=25мм , і=0,3м	1	Не більше 1900	-	35±5	-	-	0,00655	52,2
Пароповітряна суміш відсмоктувана вакуум-насосами, поз. Н-56 із вакуум фільтрів поз. Н-45, Н=15м а =0,10 м	4	Не більше 3100	-	25±5	-	-	0,010584	84,6

Платежі за викиди в атмосферу розраховуються за формулою:

П=І (Нбі*Мі)*Кт*Кінд,

Де Нбі--базовий норматив плати за викиди забруднюючих речовин, що утворюються в результаті спалення одної тони пального, грн./т.

Мі--річний об'єм використання пального і-го виду, т.

Кт--коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості.

Кінд--коефіцієнт індексації.

Розрахунок платежів за викиди в атмосферу для заводу по виробництву соди каустичної ЗАТ „Лукор”:

Так як речовин, що викидаються, немає в каталозі, то плата встановлюється по ГДК.

ГДК по даних речовинах відноситься до VI класу і плата за їх викиди становить 63,95 грн/т.

Дані для розрахунку платежів беремо з таблиці 6.

Відповідно, П=(63,95*0,009072)+(63,95*0,052416)+(63,95*0,084672)+(63,95*0,033696)=11,50 грн.

Під впливом місцевої влади і природо-захисних організацій, на підприємстві проводиться ревізія засобів захисту навколишнього середовища, для мінімізації згубного впливу.

Таблиця 1.7--Розрахунок викидів в атмосферу

Повітря від аераційного люка з відділення центрифугування Н=23 мм, 3,0x6,0м	1	Не більше 8500	8000	Не нормується	-	Аерозоль соди каустичної, мг/м	0,00421	33,3
Повітря від аераційного люка з відділення фільтрафугування Н=23 м, Р=2,8x2.8	1	Не більше 3100	-	-	-	-	0,00151	12

2 ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ДОСЛІДЖУВАНОГО ОБ'ЄКТУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

2.1 Формування облікової політики

Під обліковою політикою розуміється сукупність принципів, методів, процедур, що використовуються для подання фінансової звітності.

Принципи обліку--це ті правила, за якими вимірюють, оцінюють і реєструють господарські операції, а потім їх результати відображають у фінансовій звітності. Їх десять. Керуючись ними, встановлюють два інших елементи--методи і процедури обліку.

Методи обліку--це способи і прийоми , за якими господарські операції показують в обліку. Для облікової політики встановити метод означає вибрати облікову оцінку статей фінансової звітності. Можливі варіанти облікових оцінок передбачені відповідними Національними стандартами. А кожне підприємство обирає ту з них, яка дозволить максимально точно уявити його фінансову картину.

Що стосується процедур бухгалтерського обліку, то на рівні Закону про бухоблік та Національних стандартів вони не виділені, але зазвичай до них відносять форму ведення, порядок документообігу і технологію обробки облікової інформації, іншими словами, порядок організації обліку на підприємстві.

Як відомо , облікову політику затверджують наказом керівника. При цьому він може бути складений у загальній формі, а може містити розділи і додатки. На практиці найчастіше цей документ складається із загальної частини, розділів “Облікова політика” і “Організація бухгалтерського обліку на підприємстві”додатків (робочий план рахунків підприємства, схема документообігу, перелік первинних документів, що застосовуються на підприємстві, зразок підписів осіб, які мають право підпису первинних документів, тощо). Водночас не заборонено організаційні моменти обліку на підприємстві встановлювати окремим наказом, положення якого можуть змінюватися з року в рік.

Положення облікової політики є обов'язковими для застосування як товариством, так і всіма структурними одиницями. Для забезпечення правильного ведення бухгалтерського обліку даною обліковою політикою зобов'язані керуватися всі підрозділи, служби і керівники. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку і призначення порядку створення первинних документів, відображення господарських операцій, зберігання оброблених документів, регістрів і звітності протягом установленого терміну несуть уповноважені посадові особи, що здійснюють керівництво товариством та структурними одиницями відповідно до установчих документів. При цьому керівники товариства і структурних одиниць зобов'язані створювати необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами , службами та працівниками, які є причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера, щодо дотримання та подання первинних документів відповідно до графіку документообігу.

Змінюють облікову політику підприємства з трьох причин.

Перша--змінилися вимоги статуту підприємства.

Друга--змінилися вимоги Міністерства фінансів України (тобто внесено поправки до чинних стандартів або прийнято нові).

Третя--зміни дозволяють більш достовірно і повно показати події або операції у фінансовій звітності.

Будь-яку зміну облікової політики і облікової оцінки (якщо вона істотна) слід обгрунтувати і розкрити у примітках до фінансової звітності. Зміни і доповнення до облікової політики вносять окремим наказом.

Не вважають зміною облікової політики встановлення її для:

1.подій або операцій , що відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій;

2.подій або операцій , які раніше не відбувалися.

Якщо зміни до облікової політики вплинули на події та операції минулих періодів, то треба:

1.скоригувати сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року;

2.надати повторно порівняльну інформацію щодо попередніх звітних періодів.

Відомо, що:

--правила податкового обліку записані у спеціальних законах;

--дані податкового обліку повинні підтверджуватися відповідними документами;

--яких-небудь спеціальних облікових регістрів податкового обліку поки немає (якщо не враховувати Книгу обліку придбання та Книгу обліку продажу товарів (робіт, послуг)).

У п.2 ст.3 Закону про бухоблік сказано чітко: „Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, які використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На ЗАТ „Лукор” прийнятий наказ про облікову політику від 20.12.2000 року:

1.Бухгалтерський облік здійснюється бухгалтерією підприємства, яку очолює головний бухгалтер. Головному бухгалтеру для забезпечення відображення господарських операцій підприємства скласти і затвердити робочий план рахунків, який оформляється окремим Додатком до цього наказу.

2.Використовувати для узагальнення інформації про витрати підприємства рахунки класу 9. Закриття рахунків класу 7 і 9 проводити щомісяця . Рахунки класу 8 не застосовувати.

3.Встановити, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку, шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відображення та узагальнення всіх операцій підприємства у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності здійснювати у єдиній грошовій одиниці України--гривні.

Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Для аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

4.Затвердити схему документообігу первинних документів у вигляді окремого Додатку до цього наказу.

5. Встановити межу суттєвості для оприбуткування активів на баланс підприємства в сумі 10 грн. Цінності, придбані по ціні, нижче цієї межі, списувати на витрати підприємства без оприбуткування їх в склад активів.

6. Згідно з ПСБО1 застосовувати принцип нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей.

7. ОЗ визнавати матеріальні активи,які утримуються з метою їх використання у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для адміністративних цілей, очікуваний строк експлуатації яких більше одного року чи одного операційного циклу, якщо він довший за рік.

Облік, оцінку, переоцінку і вибуття ОЗ, а також фінансові результати від цих операцій здійснювати у відповідності до вимог ПСБО7.

Встановити, що до складу малоцінних необоротних матеріальних активів (рахунок 112) відносяться активи--вартістю до 500-00 грн. включно.

Активи вартістю від 501-00 грн. і вище відносяться до складу ОЗ (рахунок 10).

Суму нарахованого зносу обліковувати на рахунку 132.

8. Згідно з ПСБО 8 бухгалтерський облік нематеріальних активів вести за такими групами:

1. права користування природними ресурсами;

2. право користування земельною ділянкою;

3. права на знаки для товарів та послуг;

4. права на об'єкти промислової власності;

5.гудвіл;

6.інші нематеріальні активи.

Первісну вартість нематеріальних активів при їх зарахуванні на баланс формувати згідно п.п. 11-17 ПСБО8.

За кожною групою нематеріальних активів встановити термін корисного використання 10 років.

Ліквідаційну вартість нематеріальних активів прирівняти до нуля.

Амортизацію нематеріальних активів здійснювати прямолінійним методом згідно методики, передбаченої ПСБО 7.

Облік, переоцінку і вибуття нематеріальних активів, а також фінансові результати від цих операцій здійснювати у відповідності до вимог ПСБО 8.

9.Одиницею бухгалтерського обліку запасів визнати їх найменування. Первісну вартість запасів, придбаних за плату, визначати за собівартістю запасів згідно з ПСБО 9.

Первісну вартість запасів , що виготовляються власними силами, визначити згідно з ПСБО 16.

В бухгалтерському обліку відображати запаси за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації, згідно з ПСБО 9.

При відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті, здійснювати їх оцінку за методом ФІФО.

МШП, які поступають на підприємство в складі запасів мають термін корисного використання більше 1 року і обліковуються в складі малоцінних необоротних матеріальних активів (рахунок 112).

10. Витрати звітного періоду відображати в балансі одночасно з зменшенням активів або збільшенням зобов'язань, а у звіті про фінансові результати--одночасно з доходами для отримання яких вони понесені.

До собівартості реалізованої продукції включати виробничу собівартість реалізованої продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілені постійні загальновиробничі витрати та наднормативні виробничі витрати.

Оцінку незавершенного виробництва та готової продукції здійснювати за фактичними затратами за методом ФІФО.

Фактичні витрати по ремонту ОЗ відносити до складу витрат виробництва.

11. Дохід визнавати під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу, за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Дохід включати до складу Звіту про фінансові результати на підставі принципів нарахування й відповідності і відображати в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких він відноситься.

Облік і оцінку доходів здійснювати на підставі вимог ПСБО 15.

12.До складу „Доходів майбутніх періодів” включати суми доходів, нарахованих протягом поточного звітного періоду, які будуть включені до доходів в наступних звітних періодах.

До складу „Витрат майбутніх періодів” включати витрати поточного звітного періоду, які будутьвіднесені на витрати в майбутніх звітних періодах, зокрема сплачені авансом орендні платежі, оплата страхових полісів, передплата на газети, журнали та інше.

13. Податковий облік здійснювати відокремлено згідно з чинним законодавством України.

2.2 Нормативно-законодавче регулювання

Діяльність вибраного підприємства у своїй фінансово-господарській діяльності керується такими законами та нормативними актами:

П(С)БО№1 „Загальні вимоги до фінансової звітності”. Згідно з П(С)БО№1, фінансова звітність складається з Балансу підприємства, Звіту про фінансові результати, Звіту про рух грошових коштів, Звіту про власний капітал та Приміток до звітів.

П(С)БО №2 „Баланс” від 31.03.1999 року. Метою складання цього документу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. Підсумок активів повинен дорівнювати сумі зобов'язань та власного капіталу.

П(С)БО”№3 „Звіт про фінансові результати, П(С)БО№4 „Звіт про рух грошових коштів”, П(С)БО№5 „Звіт про власний капітал”, які показують рух грошових коштів на підприємстві.

П(С)БО№8 „Нематеріальні активи”. За цим положенням визначаються методологічні засади формування та відображення в бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи і завершення капітальних інвестицій в нематеріальні активи та розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

Закон „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.Цей закон визначає бухгалтерський облік як процес виявлення , вимірювання , реєстрації і накопичення ,узагальнення та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім і внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Закон „Про податок на додану вартість”.

Закон „Про податок на прибуток”.

Закон „Про податок з доходів фізичних осіб”.

Закон „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами”.

Закон 349. Закон України від 24.12.2002 року №349-ІV „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, зі змінами та доповненнями.

Закон №400. Закон України від 26.06.97 року №40/97-ВР „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, зі змінами та доповненнями.

Закон про бухоблік.Закон України від 16.07.99 року №996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, зі змінами та доповненнями.

Інструкція №291. Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом МФУ від 30.11.99 №291, зі змінами та доповненнями.

Положення №72. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджена постановою Правління НБУ від 19.02.2001 року №72, зі змінами та доповненнями.

Постанова №419. Постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 року №419 „Про затвердження порядку надання фінансової звітності”, зі змінами та доповненнями.

Наказ №352. Наказ Держкомстату України від 29.12.95 року №352 „Про затвердження типових форм первинного обліку”.

Наказ №989. Наказ МФУ від 25.11.2002 року №989 „Про внесення змін до деяких положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Наказ 732-- Наказ Мінфіна України від 22.11.2004 року №732”Про затвердження типових форм первинного обліку об'єктів права інтелектуальної власності в складі НА”.

“Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку”. Затверджено наказом МФУ від 24 травня 1995 року №88.

Закон України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР “Про оплату праці”.

Кодекс законів України про працю.

2.3 Організація обліку нематеріальних активів на підприємстві

2.3.1 Документування господарських операцій з обліку нематеріальних активів

Основи формування в бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи і розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначені П(С)БО№8 „Нематеріальні активи”.

Основними первинними документами та реєстрами синтетичного та аналітичного обліку нематеріальних активів на ЗАТ „Лукор” є:

Акт прийому-передачі--складається на кожний об'єкт окремо приймальною комісією, а на декілька лише в тому випадку, коли об'єкти однотипові, мають однакову вартість і прийняті одночасно на відповідальне зберігання однією і тією ж особою. У цьому акті є всі необхідні реквізити для відображення детальної характеристики об'єкта, його первинної вартості, терміну корисного використання, норми амортизації й іншої інформації, необхідної для обліку об'єкта НА.

Після оформлення передається до бухгалтерії підприємства, підписується головним бухгалтером та затверджується керівником підприємства або уповноваженою особою.

Акт-списання--застосовується після ліквідації нематеріальних активів. Складання актів, яке здійснюється комісією, на списання нематеріальних активів: перший примірник передається до бухгалтерії, де на його підставі робиться запис до інвентарного списку нематеріальних активів, другий залишається у матеріально-відповідальної особи. Розрахунок зносу нематеріальних активів здійснюється з врахуванням вимог П(С)БО№8 „Нематеріальні активи” за формою ВНА-1 „Відомість обліку нематеріальних активів, нарахованої амортизації (зносу)”.

Нарахування амортизації НА здійснюється протягом часу їхнього корисного використання, що встановлюється підприємством при зарахуванні НА на баланс, але не більше 20 років. Цей метод нарахування амортизації передбачений формою №ВНА-1, незалежно від того, що законодавством дозволено застосовувати і методи, передбачені в П(З)БУ-7 для ОЗ.

Розрахунок первинної вартості нематеріальних активів рекомендується проводити у Відомості визначення первинної вартості нематеріальних активів за формою ОЗ-18. Переоцінка нематеріальних активів повинна проводитися у порядку, рекомендованому П(С)БО№8 з оформленням акту переоцінки нематеріальних активів.

3. Інвентарний список--застосовується в місцях експлуатації нематеріальних активів для обліку кожного об'єкта за матеріально-відповідальними особами. Дані, що містяться в цій інформації, мають бути тотожними записам в інвентарних картках обліку нематеріальних активів.

4.Опис інвентарних карток--застосовується для реєстрації інвентарних карток. Ця форма складається в одному примірнику в бухгалтерії з метою контролю за зберіганням інвентарних карток.

5.Інвентарна картка обліку--здійснюється запис на підставі актів прийому-передачі нематеріальних активів та активу списання нематеріальних активів: для обліку окремих об'єктів нематеріальних активів; для групового обліку однотипних об'єктів, які надійшли в експлуатацію в одному календарному місяці і мають одне і те ж виробничо-господарське призначення і вартість. Ведеться у бухгалтерії в одному примірнику на кожний об'єкт нематеріальних активів.

6.Головна книга та регістри обліку нематеріальних активів.

Використовується для узагальнення даних журналів, взаємної перевірки правильності записів за окремими рахунками і складання фінансової звітності. До Головної книги заносяться із журналів підсумки оборотів з кредиту рахунків. Вона ведеться протягом календарного року, на кожний синтетичний рахунок у Головній книзі відводять окрему сторінку.

7.Баланс підприємства--документ, що підприємство представляє органам податкової служби по закінченні звітного періоду господарювання.

Підставою для обліку НА є патенти, свідоцтва, довідки, накладні, рахунки-фактури.

Для оформлення внутрішніх документів з обліку нематеріальних активів використовують зовнішні документи:

1.договір купівлі-продажу;

2.довіреність;

3.платіжне доручення;

4.акт виконаних робіт.

2.3.2 Амортизація нематеріалних активів

За ПБО8, усі без виключення нематеріальні активи підлягають амортизації. Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом строку їх корисного використання.

Строк корисного використання об'єкта нематеріальних активів встановлюється підприємством самостійно при визнанні цього об'єкта активом. При цьому загальний строк корисного використання нематеріального активу не повинен перевищувати 20 років і при його визначенні слід ураховувати:

1.строк корисного використання подібних активів;

2.моральний знос, що передбачається;

3.правові або інші подібні обмеження щодо строків його використання та інші фактори.

Виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод підприємство самостійно обирає метод амортизації нематеріальних активів. Поширено застосування прямолінійного методу нарахування амортизації. Цей метод застосовується також у випадку, коли умови отримання майбутніх економічних вигод визначити неможливо.

Крім прямолінійного методу нарахування амортизації підприємство може обрати інший метод амортизації, який краще враховує форму надходження економічних вигод від використання нематеріального активу. Можливі методи нарахування амортизації визначені у ПБО7:

1.Прямолінійний.

При його застосуванні річну суму амортизації визначають діленням амортизаційної суми на строк корисного використання об'єкта ОЗ.

Nрічна= (Первісна (переоцінена) вартість-Ліквідаційна вартість)/строк корисного використання (3.1)

2.Зменшення залишкової вартості.

За ним річну суму амортизації розраховують як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації (на перше число місяця, наступного за місяцем, в якому об'єкт ввели в експлуатацію) та річної норми амортизації.Річну норму амортизації обчислюють (у відсотках) за формулою:

n--кількість років корисного використання об'єкта;

Лв--ліквідаційна вартість;

Пв--первісна вартість.

3.Прискореного зменшення залишкової вартості.

Тут річна сума амортизації дорівнює добутку залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на початкову дату нарахування амортизації та річної норми амортизації, яку обчислюють за формулою:

Nрічна=Залишкова вартість * ((100% / строк використання)*2) (3.3)

Важливо: в останній рік експлуатації об'єкта суму річної амортизації визначають як різницю між його залишковою та ліквідаційною вартістю, оскільки останню не беруть до уваги при підрахунку суми зносу перших чотирьох років.

4.Кумулятивний.

При його використанні протягом перших років експлуатації накопичується більша частка амортизаційних відрахувань, а в наступних звітних періодах сума знижується. Річну суму амортизації обліковують як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Коефіцієнт визначають, поділивши кількість років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта ОЗ, на загальну суму числа років його використання:

Кк=кількість років використання, що залишилася / суму порядкових номерів років використання (3.4)

Формула нарахування амортизації за кумулятивним методом:

Nрічна= (Первісна вартість-Ліквідаційну вартість) * КК (3.5)

Знайдений річний показник ділимо на 12, і маємо місячну суму амортизації.

5.Виробничий.

За виробничим методом місячну суму амортизації визначають як добуток фактичного місячного обсягу продукції та виробничої ставки амортизації. Останню знаходять, поділивши амортизаційну вартість на загальний обсяг продукції, який підприємство планує виробити на даному об'єкті:

Св= (Первісна вартість-Ліквідаційна вартість) / Плановий обсяг продукції (3.6)

Тобто місячну норму амортизації можна подати:

N місячна= Обсяг продукції за місяць*Св (3.7)

Сума нарахованої амортизації прямо пропорційна до обсягу виробленої продукції.

6.Податковий.

Цей метод базується лише на амортизаційних нормах Закону про прибуток.

Незважаючи на можливість вибору економічно обґрунтованого методу амортизації, більшість підприємств вдаються до податкових ставок.

Негативні сторони:

1.використання норм із Закону про прибуток у жодному разі не знижує трудовитрат. Адже податкова та бухгалтерська вартість одних і тих самих об'єктів частіше за все не однакова, і виходить, будуть різними амортизаційні суми;

2.застосування податкових ставок призводить до перекручення достовірності суми витрат з амортизації й залишкової вартості ОЗ. Мета бухобліку не збігається з метою податкового. Кожен із них ґрунтується на різних нормативних, законодавчих актах. Перенесення окремих ставок з податкового обліку до бухобліку позбавляє останній цілісного підходу.

При розрахуванні вартості, яка амортизується, ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля, крім випадків:

1.якщо існує невідмовне зобов'язання іншої особи щодо придбання цього об'єкта наприкінці строку його корисного використання;

2.якщо ліквідаційна вартість може бути визначена на підставіінформації існуючого активного ринку і очікується, що такий ринок існуватиме наприкінці строку корисного використання.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому нематеріальний актив став придатним для використання, і припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття нематеріального активу.

Стаття 8 Закону про прибуток (амортизація) каже:

1.Для амортизації НА застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид НА амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості.

2.Строк , протягом якого амортизується кожний окремий НА, платник податків визначає самостійно, але цей строк не може перевищувати 10 років безперервної експлуатації.

3.Амортизаційні відрахування здійснюються до досягнення залишковою вартістю НА нульового значення.

Бухгалтерські записи з нарахування амортизації є такими:

1.віднесення витрат на амортизацію до певної статті витрат відповідно до сфери використання нематеріального активу (у разі застосування тільки рахунків класу 9):

Дебет 23 „Виробництво”

Дебет 91 „Загальновиробничі витрати”

Дебет 92 „Адміністративні витрати”

Дебет 93 „Витрати на збут”

Дебет 94 „Інші витрати операційної діяльності”

Дебет 97 „Інші витрати”

Дебет 99 „Надзвичайні витрати”

Кредит 133 „Знос нематеріальних активів”

2.включення витрат на амортизацію до вартості певного необоротного активу.

Наприклад, нарахування амортизації на нематеріальний актив, який використовується у ході виконання робіт, пов'язаних з капітальними інвестиціями:

Дебет 15 „Капітальні інвестиції”

Кредит 133 „Знос нематеріальних активів”

При застосуванні рахунків класу 8 запис з нарахування амортизації матиме вигляд:

Дебет 833 „Амортизація нематеріальних активів”

Кредит 133 „Знос нематеріальних активів”

Дебет 23 „Виробництво”

Дебет 91 „Загальновиробничі витрати”

Дебет 92 „Адміністративні витрати”

Дебет 93 „Витрати на збут”

Дебет 94 „Інші витрати операційної діяльності”

Дебет 97 „Інші витрати”

Дебет 99 „Надзвичайні витрати”

Кредит 833 „Амортизація нематеріальних активів”

Особливістю відображення амортизації в бухгалтерському обліку є нарахування амортизації на:

1.безоплатно одержані нематеріальні активи;

2.нематеріальні активи, придбані (створені) за рахунок цільового фінансування.

При нарахуванні амортизації на безоплатно одержані нематеріальні активи одночасно визнається дохід від безоплатно одержаних активів.

При нарахуванні амортизації на нематеріальні активи придбані (створені) за рахунок цільового фінансування одночасно частина доходів майбутнього періоду визнається як інші доходи від звичайної діяльності і відображається у Звіті про фінансові результати за звітний період.

Термін експлуатації та метод амортизації нематеріального активу оцінюються на кожну дату балансу на предмет відповідності новим умовам використання активу. Якщо у наступному періоді очікуються зміни строку корисного використання активу або зміни умов отримання майбутніх економічних вигод, то в кінці звітного періоду переглядаються термін корисного використання нематеріального активу та метод його амортизації. Нарахування амортизації, виходячи з нового строку корисного використання та нового методу, починається з місяця, наступного за місяцем змін.

В податковому обліку амортизуються витрати на придбання і створення. Таким чином, якщо ви одержали об'єкт безкоштовно, амортизувати нічого, хіба що у вас були витрати, пов'язані з одержанням цього подарунка і вони перевищували 1000 грн. Сума амортизації зменшує скоригований валовий доход, а не збільшує валові витрати.

Суму амортизаційних відрахувань кварталу визначають, застосовуючи норми амортизації до БВ на початок кварталу.

Незважаючи на те, що амортизацію нараховують щокварталу, у декларації показують її суму наростаючим підсумком із початку року.

Те, що амортизацію нараховують на БВ на початок кварталу, приводить до висновку, що зменшувати балансову вартість на амортизацію треба тоді ж.

БВ розраховують за формулою:

Б(а)=Б(а-1)+П(а-1)-В(а-1)-А(а-1), де (3.8)

Б(а)--БВ на початок розрахункового кварталу.

Б(а-1)--БВ на початок кварталу, що передував розрахунковому.

П(а-1)--сума витрат, понесених на придбання та поліпшення НА, що підлягають амортизації протягом кварталу, що передував розрахунковому.

В(а-1)--сума введених в експлуатацію НА, протягом кварталу, що передував розрахунковому.

А(а-1)--сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

БВ нематеріальних активів можна індексувати на коефіцієнт індексації, який знаходиться за формулою:

Кі=[І (а-1)-10] / 100, де (3.9)

І (а-1)--індекс інфляції року, за результатами якого провадять індексацію.Якщо значення індексу інфляції не перевищує 1, індексації не здійснюють.

3 АУДИТ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ

3.1Планування аудиту

3.1.1Оцінка роботи бухгалтерської служби на підприємстві

На ЗАТ „Лукор” робота всіх служб і цехів є досить напруженою, відповідальною та складною. Також це стосується і безпосередньо бухгалтерської служби, адже саме на відповідальності працівників лежить правильне нарахування зарплати, правильне віднесення на витрати підприємства певних видів витрат, перевірка достовірності та своєчасності наданої інформації, відповідність між даними первинних документів та реальному стану матеріальних цінностей на Балансі підприємства.

Найважливіші функції бухгалтерської служби:

1. Правильне ведення господарського обліку, операцій та процесів, які проходять на підприємстві;

2. Своєчасність та достовірність ведення як первинних документів так і створення на їх основі відповідних звітів, регістрів, зведень Балансу підприємства за визначений період;

3. Контроль за розрахунками з постачальниками та покупцями, своєчасний розрахунок за зобов'язаннями з бюджетом, іншими дебіторами та кредиторами;

4. Своєчасне та правильне подання в органи державної податкової служби фінансової звітності про діяльність підприємства;

5. Правильне нарахування зарплати та премій, стягнень з працівників підприємства;

6. Внутрішньогосподарський контроль за господарськими процесами, рухом товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів підприємства;

7. Недопущення зловживань, крадіжок, шахрайства в господарській діяльності підприємства.

Організаційна структура бухгалтерської служби:

1.Загальний відділ. На цей відділ покладені функції зберігання і орацювання установчих документів і проведення необхідних операцій з ними. Цей відділ служить як посередницька ланка між усією бухгалтерською службою і юридичним відділом.

2.Відділ опрацюваня та складання фінансових звітів. Основна функція--складання бухгалтерської та фінансової звітності.

3.Відділ розрахунків з оплати праці та з підзвітними особами веде облік розрахунків з підзвітними особами, нараховує зарплату персоналу підприємства, та здійснює всі нарахування і утримання із зарплати.

4.Відділ матеріального постачання, який регулює усі питання щодо обліку матеріалів: оприбуткування на склад, списання зі складу. Крім того веде облік у допоміжних виробництвах у ділянці, що стосується матеріального постачання.

5.Відділ виробничих запасів та стану основних засобів. Веде облік виробничих запасів і основних засобів: нарахування амортизації, списання, оприбуткування, уцінка та переоцінка.

6.Відділ касового обслуговування. Контролює касове обслуговування як клієнтів, так і персоналу підприємства шляхом ведення усієї первинної документації каси.

7.Відділ дебіторських і кредиторських взаєморозрахунків веде аналітичний і синтетичний облік дебіторів і кредиторів, в тому числі розрахунки за банківські кредити і відсотки по них.

Головний бухгалтер зобов'язаний:

1.керуватися дійсною обліковою політикою, яка є на підприємстві;

2.забезпечити дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних принципів бухгалтерського обліку;

3.організувати контроль над всіма способами для відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку;

4.забезпечити перевірку стану бухгалтерського обліку на підприємстві;

5.здійснити контроль за дотриманням вимог згідно наказу про облікову політику.

Головний бухгалтер на підприємстві наділений правом другого підпису, який він ставить на первинних бухгалтерських документах, реєстрах бухгалтерського обліку, бухгалтерських та фінансових звітах, на інших документах, які стосуються бухгалтерського обліку.

На керівника товариства покладені функції:

1.організація бухгалтерського обліку;

2.організація та контроль за виконання планів і наказів;

3.контроль за складання поточних фінансових звітів;

4.затвердження щорічних кошторисів;

5.забезпечення правильності ведення та зберігання документів товариства.

3.1.2 Попереднє ознайомлення із системою внутрішнього контролю

Система внутрішнього контролю--це сукупність процедур, що спрямовані на попередження, виявлення і виправлення суттєвих помилок, а також забезпечення захисту та збереження актів, повноти і точності облікової документації.

Система внутрішнього контролю включає в себе наступне:

I. „Контрольне середовище”, яке охоплює загальне ставлення , обізнаність та дії керівництва, щодо системи внутрішнього контролю та її значимості для суб'єкта господарювання. Воно включає в себе такі фактори:

-діяльність Спостережної ради;

- філософію керівництва та його стиль роботи;

- організаційну структуру суб'єкта господарювання, а також методи розподілу повноважень та відповідальності;

- систему контролю зі сторони керівництва, включаючи підрозділи внутрішнього аудиту, кадрову політику, а також розподіл обов'язків.

Внутрішньогосподарський контроль здійснює:

управлінський персонал та спеціалісти, до функцій яких входить попередній , поточний і наступний контроль;

обліковий персонал на чолі з головним бухгалтером, який здійснює контроль функцій в процесі відображення господарських операцій в первинних документах, регістрах, звітах.

II. Процедури контролю--політику та процедури, а також контрольне середовище, створені керівництвом для досягнення конкретних цілей суб'єкта.

До процедур контролю відносяться:

звіти та перевірка і затвердження проведених звірок;

перевірка арифметичних точностей записів;

здійснення контролю над прикладними програмами і середовищем комп'ютерних інформаційних систем;

ведення та перевірка аналітичних рахунків та оборотних відомостей;

затвердження документів та здійснення контролю над ними;

порівняння даних, отриманих з різних джерел інформації

порівняння результатів підрахунку грошових засобів, цінних паперів та товарно-матеріальних запасів з бухгалтерськими записами;

обмеження прямого фізичного доступу до активів та записів;

порівняння та аналіз фінансових результатів з витратами, передбаченими кошторисом.

В процесі аудиту фінансової звітності аудитор приділяє увагу тій політиці і процедурам у системі бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю, які мають відношення до тверджень, на основі котрих підготовлено фінансовий звіт. Реалізація внутрішнього контролю перевіряється особами, на котрих покладена така функція.

3.1.3 Ризик та суттєвість

Оцінка аудиторського ризику та його складових: властивого ризику та ризику контролю

Ризик є : інформаційний, аудиторський, підприємницький.

Аудиторський є властивий, ризик контролю, ризик невиявлення.

Ризик контролює ризик обліку, ризик внутрішнього контролю.

Аудиторський ризик--це небезпека того, що аудитор зробить неправильний висновок щодо фінансової звітності після виконання всіх належних аудиторських процедур, тобто за неправильною фінансовою звітністю буде надано позитивний висновок і навпаки.

Для того, щоб ризик був мінімальний, або для того, щоб товариство запобігло ризику аудитор має визначити оптимальний обсяг інформації, щоб дослідити всі необхідні причини ризику і міг взяти на себе професійну відповідальність. При цьому доказів повинно бути якомога менше.

Загальноприйняті стандарти аудиту потребують, щоб аудитор володів знаннями системи внутрішньогосподарського контролю для збирання аудиторських свідчень.

Вивчивши цю систему внутрішньогосподарського контролю аудитор оцінює можливість виявлення помилок і запобігання їм, а також відхилення від нормативів. Така оцінка включає застосування конкретних контрольних процедур, що знижують вірогідність того, що помилки та відхилення від норм можуть виникнути, будуть виявлені і своєчасно усунуті. Цю процедуру називають оцінкою ризику контролю.

В процесі оцінки ризику контролю виконують тести внутрішньогосподарського контролю.

За міжнародними та національними нормами аудиту змодельована орієнтовна формула аудиторського ризику:

Ра=Рвн*Рк*Рв , де (3.1),

Ра--ризик прийнятий, Рвн--внутрішньогосподарський, Рк--ризик контролю, Рв--ризик невиявлення.

Ризик поділяється на ризик внутрішнього контролю та ризик зовнішнього контролю.

АR=IR*CRвн*CRзн*DR (3.2)

У тих випадках, коли аудитор передбачає, що шанс фінансової скрути, або втрати високий, необхідно знизити рівень прийнятного аудиторського ризику.

Внутрішньогосподарський ризик--це ймовірність того, що необхідна інформація, яка може існувати за класом операцій або класом укладених угод і може бути суттєво окремою або в сукупності з недостовірною інформацією за іншими рахунками або класами операцій, не буде попереджена або несвоєчасно виявлена системою внутрішнього контролю товариства.

Оцінюючи внутрішньогосподарський ризик, аудитор повинен враховувати ряд важливих факторів: характер бізнесу клієнта; чесність адміністрації; результати попереднього аудиту; первинний та повторний аудит; професіоналізм бухгалтерських кадрів; вірогідність привласнення коштів; достовірність сальдо на рахунках бухгалтерського обліку.

Ризик контролю-- оцінювання аудитором системи внутрішнього контролю клієнта з метою визначення її ефективності при запобіганні або виправлення помилок у бухгалтерському обліку і звітності.

Крім того, ризик контролю--це небезпека того, що недостовірна інформація не буде виявлена або буде несвоєчасно попереджена системою внутрішнього контролю.

Ризик невиявлення--це ризик, який аудитор готовий взяти на себе такою мірою, в якій він ризикує не виявити істотних помилок у фінансовій звітності за допомогою аудиторських процедур. Цей ризик визначає кількість свідоцтв, які аудитор планує зібрати. Приймаємо, що аудиторський ризик дорівнюватиме 10%.

Від аудитора залежить контроль невиявлення, який визначається за формулою: DR=AR/IR*CRвн*CRзн (3.3)

Для виявлення властивого ризику використаємо дані, в нижче наведеній таблиці.

Таблиця 3.1--Експертна оцінка вагомості факторів, що впливає на властивий ризик

	Фактори	Середня оцінка	Відносна фактична оцінка	Абсолютна оцінка
1	2	3	4	5
1	Характер бізнесу клієнта	9.6	0,5	4,8
2	Економічна ситуація на підприємстві і в галузі	8,5	1	8,5
3	Законодавчі та нормативні акти , що регулюють основні види діяльності клієнтів	3,8	0,8	3,04
4	Операції з дочірними підприємствами	6,9	0,6	4,14
5	Система оподаткування і можливість проникнення нелегального бізнесу	13,8	0,5	6.9
6	Конфлікт інтересів	8,7	0	0
7	Професійність і чесність адміністрації	5,4	1	5,4
8	Комплексний і незначний характер операції та їх складність	6,9	0,4	2,76
9	Форма розрахунків на підприємстві	6,8	2,7	4.76
10	Капітальні вкладення	7,4	0,5	3,7
11	Використання кредитів банку	6,5	0,4	2,6
12	Незавершене будівництво	5,3	0,1	0,53
13	Інші фактори	10,4	1	10,4
	Разом	100		57,53

Отже , з даних розрахунків бачимо, що властивий ризик становить 70,15%. Найбільший вплив в даній ситуації мала економічна ситуація на підприємстві і в галузі, яка в свою чергу регулює основні види діяльності.

Великий вплив мав показник системи оподаткування. Не вплинув на властивий ризик такий показник, як незавершене виробництво. Всі інші фактори незначною мірою вплинули на результат.

Надалі оцінимо такі ризики контролю, як: внутрішній і зовнішній. Для цього використаємо нижче наведені таблиці.

Таблиця 3.2--Експертна оцінка вагомості факторів, що впливають на ризик зовнішнього контролю

	Фактори	Середня оцінка	Відносна фактична оцінка	Абсолютна оцінка
1	2	3	4	5
1.	Час проведення зовнішнього контролю	6,9	0,5	3,45
2	Зміна законодавчих і нормативних актів	13,2	1	13,2
3	Обсяг вибірки для зовнішнього контролю	9	0,7	6,3
4	Регулювання зовнішнього контролю	8,7	1	8,7
5	Мета і завдання зовнішнього контролю	7,4	0,3	2,22
6	Об'єкти зовнішнього контролю	9,4	0,5	4,7
7	Кваліфікація і практичний стан зовнішнього контролю	10,6	1	10,6
8	Перелік контрольних процедур , що використовуються у зовнішньому контролі	6,5	0,7	4,55
9	Об'єктивність в оцінці об'єктів перевірки і дій керівників та інших службових осіб	4,5	0,4	1,8
10	Компетентність зовнішного контролера щодо об'єктів перевірки	15,2	0,5	7,6
11	Інші фактори	8,6	1	8,6
	Разом	100		71,72

Таблиця 3.3--Експертна оцінка вагомості факторів, що впливають на ризик внутрішнього контролю

	Фактори	Середня оцінка	Відносна фактична оцінка	Абсолютна оцінка
1	2	3	4	5
1	Методи адміністративного контролю	5,6	0,8	4,48
2	Ставлення адміністрації до контролю	4,9	1	4,9
3	Кадрова політика адміністрації	14,3	0,5	7,15
4	Компетентність кадрового контролю	6,6	0,7	4,62
5	Наявність служби внутрішнього контролю	6	0,5	3
6	Підпорядкованість контролюючому персоналу	7,6	1	7,6
7	Санкціонування операцій	4,5	1	4,5
8	Організація системи обліку і внутрішнього контролю	2,8	0,5	1,4
9	Наявність технічних і технологічних засобів контролю	4,6	0,7	3,22
10	Контроль за документами та їх зберігання	7,5	0,3	2,25
11	Правомірність відображення операцій в обліку	5	0,9	4,5
12	Використання контрольних процедур	3,6	1	3,6
13	Нагляд за виконання контрольних процедур	4,6	0,5	2,3
14	Розподіл повноважень і обов'язків	6,8	0,5	3,4
15	Складна кооперативна структура	10,4	1	10,4
16	Інші фактори	5,2	1	5,2
Разом	100		72,52

Отже, з вище наведених таблиць ми бачимо, що ризик зовнішнього контролю--71,72%, а ризик внутрішнього контролю--72,52%. Визначивши всі необхідні дані, ми можемо розрахувати ризик невиявлення (DR): DR=0,1/0,7172* 0,5753*0,7252=0,3790=37,90%

Отже, ризик того, що аудитор не виявить після перевірки помилки становить 37,9%

Отже, чим менший коефіцієнт невиявлення, тим детальніше проведена перевірка. Ми повинні взяти досить велику вибірку і провести досить ретельну перевірку, звертаючи особливу увагу на фактори, які мають суттєвий вплив на результати діяльності підприємства.

В загальному, рівень аудиторського ризику значною мірою залежить від професіоналізму аудиторів, їхніх морально-вольових та етичних якостей. А прогнозування оптимального рівня аудиторського ризику залежить від організації контрольно-аудиторського проесу.

Встановлення рівнів суттєвості для цілей аудиту

Концепція суттєвості є одним з основних понять аудиту. Встановити чіткі й однозначні критерії суттєвості зовсім не просто.

Суттєвість--це максимально допустимий розмір помилкової суми, яка може бути показана у звітності і розглядається як несуттєва, тобто така, що не вводить користувачів в оману.

Допустимо, що рівень суттєвості становить 1%, тобто відхилення до 1% є не значним, а відхилення більше 1% є суттєвими. Для розрахунків планового рівня суттєвості використаємо Звіт про фінансові результати і результати запишемо в таблицю 3.4.

Таблиця 3.4--Розрахунок рівня суттєвості для цілей аудиту

Назва статті	Сума, тис. Грн.	Коефіцієнт, суттєвості %	Показник суттєвості, тис грн.
Нематеріальні активи
Залишкова вартість	1884,7	1%	0,33
Первісна вартість	2356,3	1%	1,35
Накопичена амортизація	-471,6	1%	1,02

За даними розрахунку ми можемо прийняти за показник суттєвості 1,35 тис. грн. і помилки за даними розрахунками можливі. І будь-які зловживання незалежно від розміру є суттєвими.

Визначення основних завдань аудиторської перевірки об'єкта аудиту

Важливою ділянкою діяльності аудитора є перевірка стану організації і ведення бухгалтерського обліку нематеріальних активів на ЗАТ „Лукор”. Ефективна організація обліку має велике значення для управління виробництвом і збереження майна.

Завданнями аудиту нематеріальних активів, які формуються на основі якісних аспектів, є:

--перевірка наявності посадових інструкцій розподілу функціональних обов'язків та їх дотримання працівниками бухгалтерії підприємства;

--встановлення правильності документального оформлення здійснення господарських операцій щодо нематеріальних активів;

--встановлення якості оформлення документів по нематеріальних активах;

--перевірка наявності внутрішніх документів, якими оформляється обрана облікова політика;

--перевірка правильності відображення в бухгалтерському обліку нематеріальних активів;

--перевірка правильності визначення строку корисного використання нематеріальних активів;

--перевірка правильності нарахування зносу нематеріальних активів;

--підтвердження законності і правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій із нематеріальними активами.

Типові порушення в системі контролю, веденні бухгалтерського обліку та відображенні об'єкта аудиту у фінансовій звітності

Відхилення в бухгалтерській звітності присутні майже завжди. В ході перевірки потрібно виявити ту їх частину, в резуьтаті якої суттєво перекручена звітність в цілому.

Типовими порушеннями, які виявляються аудиторами при дослідженні документів, операцій і записів щодо обліку ведення нематеріальних активів є:

--невідповідність нематеріальних активів встановленим критеріям визнання активу;

--неправильна оцінка нематеріальних активів в результаті розробки;

--порушення щодо вимог обліку придбаних нематеріальних активів;

--неправильний облік придбання нематеріальних активів в обмін на подібні об'єкти;

--порушення щодо обліку придбання нематеріальних активів в обмін на неподібні об'єкти;

--порушення обліку безоплатно одержаних нематеріальних активів;

--неправильне визначення вартості нематеріальних активів, за якою вони зараховуються на Баланс підприємства;

--порушення вимог щодо визначення вартості нематеріальних активів, за якою вони зараховуються на Баланс підприємства;

--порушення обліку нематеріальних активів щодо отримання їх внаслідок об'єднання підприємств;

--порушення в обліку створення нематеріальних активів;

--порушення в обліку амортизації нематеріальних активів;

--порушення в обліку переоцінки нематеріальних активів;

--неправильне відображення суми зменшення корисності нематеріальних активів;

--порушення в обліку вибуття нематеріальних активів;

--порушення у відображенні інформації про нематеріальні активи в Примітках до річної фінансової звітності.

Правопорушення поділяються на дві групи: помилки і шахрайство.

Аудитор відповідає за виявлення шахрайства і виправлення помилок.

Аналітичні процедури для визначення основних тенденцій стану та руху об'єкту дослідження

Про результати фінансово-господарської діяльності товариства свідчать такі документи: Баланс, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про фінансову звітність.

З Балансу можемо зробити наступні висновки про ситуацію, яка є на товаристві. Як ми бачимо з Балансу, товариство володіє значною кількістю нематеріальних активів. Незавершене будівництво значно збільшилось: на початок року становило 451,6 тисю грн., а на кінець 551,9 тис. грн. Товариство володіє значною часткою основних засобів, котра на початок року становила 79036,1 тис. грн., а на кінець--77879,7.Якщо говорити про оборотні активи, то можемо побачити, що запаси збільшились до 5388, а становили--3665,8 тис. грн. Готова продукція на підприємстві, як бачимо, на кінець періоду становить--783,7 тис. грн.

Таблиця 3.5--Загальна оцінка нематеріальних активів

Стаття балансу	Абсолютна величина , тис. грн.	Питома вага, тис. грн.	Зміни
	На поч.	На кін.	На поч.	На кін.	В абсолютній величині	В питомій вазі	У % до величини	У % до зміни підсумку
Нематеріальні активи
Залишкова вартість	2119,1	1884.7	1,39	1,25	-234	-0,14	0,15	0,68
Первісна вартість	2354,6	2356,3	1,5	1,5	21.7	0	0,16	0,74
Накопичена амортизація	-235,5	-471,6	-0,15	-0,31	-2361	0,16	0,013	0,061
Всього активів	151856,8	150566,3	100	100	100	-1290,5	0

Як бачимо, що дані помірно змінилися у сторону збільшення, а це призвело до змін на підприємстві. Для більш детальної інформації про наявність нематеріальних активів на підприємстві розрахуємо коефіцієнт зносу нематеріальних активів та частку реальної вартості нематеріальних активів в майні підприємства.

Коефіцієнт зносу нематеріальних активів:

К=накопичена амортизація/первісна вартість (3.4)

К=-471,6/2356,3=-0,2

Частка реальної вартості нематеріальних активів в майні підприємства:

Ч=залишкова вартість/I Балансу (3.5)

Ч=1884,7/150566,3=0,01

З вище наведених розрахунків можна зробити висновок, що проамортизована частка нематеріальних активів становить -0,2. Частка реальної вартості нематеріальних активів в майні підприємства складає 0,01.

Отже, можна зробити висновок, що в наявності підприємства є невелика кількість нематеріальних активів.

Визначення складних областей аудиторської перевірки об'єкту

Основним предметом аудиторської перевірки є те, що операції з нематеріальними активами є господарські процеси та операції, які пов'язані з структурою наявності, рухом і використанням нематеріальних активів, що виникають в середині підприємства і за його межами. Оскільки перевірка нематеріальних активів є трудомісткою, то вона потребує великого обсягу інформації. В процесі аудиторської перевірки аудитор може зробити висновок про те, що при перевірці окремих об'єктів перевірки можуть виникнути певні труднощі.

Складними областями аудиторської перевірки нематеріальних активів є:

1.контроль розрахунку накопиченої амортизації по нематеріальних активах;

2.перевірка правильності списання об'єкту нематеріальних активів;

3.перевірка правильності дооцінки та уцінки нематеріальних активів;

4.перевірка правильності документального оформлення відповідних документів;

5.перевірка дотримання чинного законодавства по операціях з нематеріальними активами.