Зміст

• 1. Основні види аудиторських послуг
• 2. Розробка робочої програми аудиторської перевірки
• 3. Порядок перевірки оцінки і руху матеріальних цінностей на виробничі та інші потреби
• 4. Практичні завдання
• Список використаної літератури

1. Основні види аудиторських послуг

Аудит підрозділяється на зовнішній і внутрішній. Внутрішній і зовнішній аудит доповнюють один одного і в той же час істотно розрізняються. Охарактеризуємо їх з позиції контролю над якістю аудиторських послуг.

2.1. Зовнішній (фінансовий) аудит проводиться для контролю за зовнішньою (фінансовою) діяльністю підприємства. Його основна мета - складання думки про достовірність інформації, що представлена у фінансових звітах і відображає фінансовий стан, результати операцій і рух грошових коштів економічної одиниці відповідно до загальноприйнятих бухгалтерських принципів.

2.2. Внутрішній аудит направлений на виробничу діяльність підприємства. Йому можна дати наступне визначення: "Внутрішній аудит є незалежна діяльність в організації (на підприємстві) по перевірці і оцінці її роботи в її інтересах. Мета внутрішнього аудиту - допомогти членам організації ефективно виконувати свої функції. Внутрішні аудитори надають своїй фірмі дані аналізу і оцінки, рекомендації і іншу необхідну інформацію, що є результатом перевірок". Внутрішній аудит має наступні особливості:

- проводиться усередині організації її службовцями (аудиторами);

- організовується за бажанням керівництва фірми;

- інформація, що утворюється як результат внутрішнього аудиту, як правило, призначена для задоволення потреб управлінського персоналу;

- витрати на проведення внутрішнього аудиту бере на себе фірма.

Таким чином, служба внутрішнього аудиту створюється для того, щоб з його допомогою організація могла успішно конкурувати на ринку. Фірма знаходить кошти, щоб "вижити" і отримати прибуток, інакше банкрутство неминуче. Тому вона зацікавлена в ефективній роботі внутрішніх аудиторів і постійно зіставляє, яку користь вона отримує від їх діяльності і які витрати несе на їх утримання.

2.3. Управлінський аудит - це вивчення ділових операцій в цілях вироблення рекомендацій по раціональному використанню ресурсів, досягненню кінцевого результату і виробленню політики організації. Він допомагає керівникам у виконанні їх функцій і приводить до підвищення прибутковості організації. Управлінський аудит є частиною внутрішнього. Він визначається як вид консультаційних послуг, що надаються клієнтові для підвищення ефективності використання його ресурсів і досягнення намічених цілей, і виконується незалежними фірмами дипломованих суспільних бухгалтерів і аудиторів або внутрішніми аудиторами, що мають відповідну кваліфікацію. Проте мета його перевірки істотно відрізняється. Для внутрішнього аудиту характерне те, що основна мета перевірки близька до мети зовнішнього аудиту і пов'язана з оцінкою достовірності звітності. Але на відміну від зовнішнього аудиту, коли висловлюється думка аудитора із цього приводу, при внутрішньому аудиті необхідне підтвердження достовірності звітності.

Отже, при внутрішньому аудиті аудитор бере на себе відповідальність за наслідки в іншій формі, чим при зовнішньому. Помилки внутрішнього аудитора, якщо вони істотні (матеріальні), можуть привести до усунення його від роботи або до інших адміністративних рішень. Аналогічні помилки зовнішнього аудитора можуть взагалі залишитися без наслідків. І лише при нанесенні серйозного збитку клієнтові можуть мати місце наслідки у формі втрати його репутації або відповідних фінансових санкцій за рішенням арбітражного суду.

При внутрішньому і зовнішньому аудиті застосовуються аналогічні методи, наприклад аналіз систем внутрішнього контролю і проведення вибіркових перевірок при аудиторському тестуванні. Крім того, внутрішні і зовнішні аудитори при перевірках використовують одні і ті ж дані бухгалтерського обліку і звітності.

Слід зазначити, що якість аудиту як зовнішнього, так і внутрішнього залежить від забезпечення документального оформлення його процесів, аналітичних процедур і грамотної розробки внутрішньо-фірмових стандартів, що дозволяє підвищити ефективність аудиторських перевірок і уникнути помилок при проведенні аудиту.

Види послуг, супутніх аудиту. До послуг, сумісних з проведенням у економічного суб'єкта обов'язкової аудиторської перевірки за дорученням державних органів, зокрема, відносяться послуги з:

- оцінки активів і пасивів, економічних і інвестиційних проектів, економічної безпеки, систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю економічного суб'єкта;

- тестування бухгалтерського персоналу економічного суб'єкта;

- тестування персоналу аудиторських фірм.

До послуг, сумісних з проведенням у економічного суб'єкта обов'язкової аудиторської перевірки на основі критеріїв (системи показників) діяльності економічних суб'єктів, зокрема, відносяться послуги з:

- проведення ініціативного аудиту;

- постановки бухгалтерського обліку;

- поліпшення ведення обліку і складання звітності;

- контролю ведення обліку і складання звітності;

- контролю нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів;

- аналізу господарської діяльності;

- оцінки активів і пасивів, економічних і інвестиційних проектів, економічної безпеки, систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю економічного суб'єкта;

- представлення інтересів економічного суб'єкта за дорученням перед третіми особами;

- проведення семінарів, підвищення кваліфікації і навчання персоналу економічних суб'єктів, зокрема аудиторських організацій;

- наукової розробки, видання методичних посібників і рекомендацій з бухгалтерського обліку, оподаткування, аналізу господарської;

- діяльності, аудиту, господарському праву і т.д.;

- комп'ютеризації бухгалтерського обліку, складання звітності, розрахунків по оподаткуванню, аналізу господарської діяльності, аудиту тощо;

- консультування з питань фінансового, податкового, банківського і іншого господарського законодавства, інвестиційної діяльності, менеджменту, маркетингу, оптимізації оподаткування, реєстрації, реорганізації і ліквідації підприємств;

- інформаційного обслуговування;

- експертного обслуговування;

- підбору і тестування бухгалтерського персоналу економічного суб'єкта;

- підбору і тестування персоналу аудиторських організацій тощо.

До послуг, не сумісних з проведенням у економічного суб'єкта обов'язкової аудиторської перевірки на основі критеріїв (системи показників) діяльності економічних суб'єктів, відносяться послуги з:

- ведення бухгалтерського обліку;

- відновлення бухгалтерського обліку;

- складання податкових декларацій;

- складання бухгалтерської звітності.

Супутні аудиту послуги з їх змісту можуть бути умовно підрозділені на послуги дії, послуги контролю і інформаційні послуги. Послуги дії - це послуги із створення документів, склад яких встановлений в договорі з економічним суб'єктом, раніше економічним суб'єктом не створених. Послуги контролю - це послуги з перевірки документів на предмет їх відповідності критеріям, узгодженим аудиторською організацією з економічним суб'єктом; ініціативний аудит; контроль ведення обліку і складання звітності; контроль нарахування і сплати податків і інших обов'язкових платежів; тестування бухгалтерського персоналу економічного суб'єкта і персоналу аудиторських фірм. Інформаційні послуги - це послуги з підготовки усних і письмових консультацій по різних питаннях; проведення навчання, семінарів, "круглих столів"; інформаційне обслуговування; видання методичних рекомендацій тощо.

2. Розробка робочої програми аудиторської перевірки

Аудиторський процес складається з трьох основних етапів: планування, збору і аналізу інформації, необхідної для оцінки достовірності балансу та фінансової звітності, написання звіту (висновку).

Одним із найважливіших етапів аудиту є планування. Аудитор зобов'язаний чітко прогнозувати, контролювати й обліковувати процеси своєї діяльності для того, щоб забезпечити на кожній стадії роботи найбільш ефективні процедури.

Планування аудиту передбачає визначення його стратегії і тактики, складання загального плану аудиторської перевірки, побудову аудиторської програми і аудиторські процедури, оцінювання обсягу аудиторського контролю.

Обсяг планування може змінюватися залежно від величини суб'єкта підприємницької діяльності, набутого досвіду аудиторської роботи з клієнтом і знання особливостей його діяльності. Планування діяльності аудиторської фірми чи окремого аудитора має бути скероване на якісне і своєчасне виконання аудиторських робіт, ритмічне завантаження аудитора роботою, на перевірку виконання договірних зобов'язань, формування портфеля замовлень.

У популярній книзі "Аудит Монтгомері" вказано, що аудиторська перевірка має відповідати загальноприйнятим стандартам, виконуватись ефективно і в межах часу, заданого клієнтом. З цією метою проводять її планування і регулювання.

Планування - це процес вироблення аудиторської стратегії. Планування ведеться протягом усієї аудиторської перевірки. Аудитор повинен скласти графік завершення основних етапів операції. Графік показує заплановану аудиторську роботу і служить засобом контролю за проведенням операції. При складанні графіка мають враховуватися вимоги клієнта. Потім аудитор повинен підготувати програму перевірки, докладно перерахувати процедури, які необхідно здійснити під час операції.

Програма аудиторської перевірки - це основа детального планування часу і витрат. У програмі аудиту види, зміст та час проведення запланованих аудиторських процедур повинні співпадати з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту. Аудиторська програма допомагає керувати виконавцями аудиту та контролювати їх роботу. До аудиторської програми включається також перелік об'єктів аудиту за його напрямками, а також час, що його необхідно витратити на кожен напрямок аудиту або аудиторську процедуру. У програмі аудитор оцінює розмір ризику внутрішнього контролю та свій особистий ризик не виявлення суттєвих помилок у звітності, який існує під час проведення аудиторських процедур, визначає термін проведення аудиторських тестів і незалежних процедур - координує роботу всіх можливих помічників, залучених з числа співробітників підприємства, відзначає присутність інших виконавців аудиту, якщо такі беруть участь у роботі. Під час розробки аудиторської програми інші питання також розкриваються з більшою деталізацією.

Записи і висновки аудитора по кожному розділу аудиторської програми фіксуються в робочій документації і є тим фактичним матеріалом, котрий використовується аудитором у процесі підготовки і обґрунтування аудиторського звіту керівництву клієнта.

Програма аудита є розвитком загального плану аудита і являє собою детальний перелік змісту аудиторських процедур, необхідних для практичної реалізації плану аудита. Програма служить докладною інструкцією асистентам аудитора й одночасно є для керівників аудиторської організації й аудиторської групи засобом контролю якості роботи.

Аудитору варто документально оформити програму аудита, позначити номером чи кодом кожну проведену аудиторську процедуру, щоб аудитор у процесі роботи мав можливість робити посилання на них у своїх робочих документах.

Аудиторську програму варто складати у виді програми тестів засобів контролю й у виді програми аудиторських процедур.

Програма тестів засобів контролю являє собою перелік сукупності дій, призначених для збору інформації про функціонування системи внутрішнього контролю й обліку. Призначення тестів засобів контролю в тім, що вони допомагають виявити істотні недоліки засобів контролю економічного суб'єкта.

Аудиторські процедури власне кажучи містять у собі детальну перевірку вірності відображення в бухгалтерському обліку оборотів і сальдо по рахунках. Програма аудиторських процедур являє собою перелік дій аудитора для таких детальних конкретних перевірок. Для процедур аудитору варто визначити, які саме розділи бухгалтерського обліку він буде перевіряти, і скласти програму аудита по кожнім розділі бухгалтерського обліку. У залежності від змін умов проведення аудита і результатів аудиторських процедур програма аудита може переглядатися. Причини і результати змін варто документувати.

Висновки аудитора по кожнім розділі аудиторської програми, документально відбиті в робочих документах, є фактичним матеріалом для складання аудиторського звіту (письмової інформації керівництву економічного суб'єкта) і аудиторського висновку, а також підставою для формування об'єктивної думки аудитора про бухгалтерську звітність економічного суб'єкта.

По закінченні процесу планування аудита загальний план і програма аудита повинні бути оформлені документально і завізовані у встановленому порядку.

3. Порядок перевірки оцінки і руху матеріальних цінностей на виробничі та інші потреби

Основою господарської діяльності підприємств є матеріальні цінності: виробничі запаси, готова продукція, товари, тара, малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП) (рахунки класу 2 "Запаси"). Аудитор керується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси". Об'єктами аудиту є: приймання цінностей за кількістю і якістю, норми витрачання; МШП, товари і тара; первинні документи, регістри обліку, звітність.

Аудит матеріальних цінностей доцільно починати з інвентаризації, яку проводять силами і коштами підприємства-замовника під наглядом аудиторів. Перед початком інвентаризації матеріально відповідальна особа складає звіт (виробничий, матеріальний, товарний, товарно-грошовий) і дає відповідну розписку (текст розписки наведено на титульній стороні інвентаризаційного опису). Один примірник звіту матеріально відповідальна особа здає в бухгалтерію підприємства, другий - аудитору.

Інвентаризаційна комісія приступає до перевірки наявності матеріальних цінностей. Аудитор стежить за правильністю проведення інвентаризації та сам записує результати. Оформлені інвентаризаційні описи він передає в бухгалтерію для складання порівнювальної відомості. Якщо на об'єкті, де проводять інвентаризацію, облік ведеться у кількісно-сумовому вираженні, то у порівнювальну відомість записують тільки ті матеріальні цінності, за якими виявлені відхилення від облікових даних, решту записують одним рядком на загальну суму.

Аудитор перевіряє правильність складання порівнювальної відомості й відповідність записів, внесених у неї бухгалтерією, даним бухгалтерського обліку.

Інвентаризація матеріальних цінностей проводиться відповідно до Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. № 69.

Після інвентаризації аудитори переходять до перевірки повноти оприбуткування матеріальних цінностей. Джерелами перевірки є регістри синтетичного й аналітичного обліку щодо наявності та руху матеріальних цінностей, звіти матеріально відповідальних осіб з прикладеними до них документами, регістри синтетичного і аналітичного обліку розрахунків із постачальниками тощо.

Перевіркою повноти оприбуткування і правильності оцінки куплених матеріальних цінностей аудитори з'ясовують, чи відповідають підсумкові суми, відображені у відомостях обліку матеріальних цінностей, даним інших облікових регістрів (журналів-ордерів). Поряд із тим доцільно перевірити погодженість записів між синтетичним і аналітичним обліком за балансовими рахунками і субрахунками, на яких обліковуються матеріальні цінності. Виявлені розходження є результатом неповного оприбуткування цінностей. Особливу увагу приділяють перевірці операцій за рахунком 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками", за дебетом якого відображається оплата боргу постачальнику за доставлені матеріальні цінності, за кредитом - їх надходження (оприбуткування). Протягом місяця, як правило, дебетових залишків на цьому рахунку не повинно бути, за винятком вартості оплачених матеріалів, що залишилися на кінець місяця в дорозі або не були вивезені зі складів постачальників. За такими операціями на рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками" може утворитися дебетове сальдо, яке наприкінці місяця перераховується з цього рахунка в дебет рахунка 209 "Інші матеріали" без оприбуткування їх на склади. На початок наступного місяця ці суми сторнуються і числяться в поточному обліку як дебіторська заборгованість за рахунком 63, поки матеріали не будуть прийняті й оприбутковані матеріально відповідальними особами.

Такі суми аудитор перевіряє кожну окремо. За документами, прикладеними до виписок банку, встановлюють дату оплати розрахункових документів постачальників і назву цінностей. За матеріальними звітами наступного місяця перевіряють повноту їх оприбуткування. Якщо матеріальні цінності не оприбутковані, з'ясовують нормативний термін перебування їх у дорозі та яку роботу проведено підприємством щодо їх розшуку.

За авансами, виданими під поставку матеріальних цінностей, виставлених акредитивами, векселями встановлюють повноту оприбуткування цінностей і з'ясовують, чи не минули строки поставки матеріалів, виясняють причини затримки надходження їх.

Основними документами для оприбуткування матеріальних цінностей є супровідні документи постачальників, прикладені до звітів матеріально відповідальних осіб: товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, специфікації, пакувальні ярлики, посвідчення якості, приймальні квитанції тощо. Під час перевірки повноти оприбуткування матеріальних цінностей внутрішні документи (приймальні акти, прибуткові накладні) звіряються із супровідними документами постачальників.

Аудитору слід перевірити правильність складання актів розбіжності кількості та якості матеріальних цінностей, що надійшли, і своєчасність пред'явлення претензій до постачальників або транспортної організації (залізниці). Практика показує, що такі розбіжності зумовлені привласненням матеріальних цінностей і оформленням фіктивних (підроблених) актів із метою приховування нестач або пересортиць матеріальних цінностей.

Для виявлення фактів зміни назв або споживчих якостей цінностей (ґатунку, марки, розміру, вологості тощо), штучного завищення ваги брутто, тари застосовують експертну оцінку документів.

Одночасно з перевіркою повноти оприбуткування матеріальних цінностей вивчають правильність їх оцінки, керуючись Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. № 246. Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Правильна оцінка матеріальних цінностей залежить від організації і постановки їх аналітичного і синтетичного обліку. Тому під час аудиторської перевірки з'ясовують, чи ведеться облік на рахунку 20 "Виробничі запаси" у розрізі субрахунків і за кожним найменуванням, номенклатурним номером.

Під час дослідження документів застосовують логічну, нормативно-правову, зустрічну перевірку. Перевіривши правильність оприбуткування, аудитор приступає до аналізу списання матеріальних цінностей.

Насамперед слід встановити відповідність даних складського обліку даним синтетичного обліку за рахунком 20 "Виробничі запаси", для чого загальний підсумок залишків сальдової відомості на кінець місяця звіряють із залишками на кінець місяця, показаними у відомості обліку матеріальних цінностей, товарів і тари. Таке зіставлення здійснюють за кожним складом, зокрема, на перше число відповідного періоду. Загальні обороти вибуття матеріалів за місяць за всіма складами і залишки матеріалів на кінець місяця, показані у відомості, звіряють із кредитовим оборотом і залишками на рахунку 20 "Виробничі запаси" в Головній книзі. Якщо всі розбіжності були наслідком занедбаності обліку матеріальних цінностей, то перевірка зупиняється до відновлення бухгалтерського обліку матеріальних цінностей.

Для перевірки здійснених операцій щодо списання і відпуску матеріалів у виробництво використовують нагромаджувальні відомості щодо витрачання матеріалів зі складів, що виписуються на підставі видаткових документів. Відділи матеріально-технічного постачання на підставі встановлених норм витрачання матеріалів на випуск відповідного виду виробів розробляють ліміти відпуску матеріалів у виробництво і відпускання їх здійснюється в межах лімітів.

У таких випадках аудитор повинен особливо ретельно аналізувати документи на списання матеріалів і їх нормування. Найбільшого поширення набули лімітно-забірні (лімітні) карти з відривними місячними талонами, акти-вимоги на заміну матеріалів або на допоміжний їх випуск, комплектуючі відомості, розкрійні карти, забірні листи тощо. Якщо ліміти не встановлені, то відпуск матеріалів у виробництво здійснюється відповідно до затверджених рецептур, калькуляцій.

Аудиторська процедура перевірки видаткових документів не може обмежуватися тільки зіставленням відпущених цінностей з установленими лімітами і зустрічною перевіркою документів, що знаходяться на складах і в цехах. Одночасно доцільно здійснити аналіз даних складського обліку після відпуску матеріальних цінностей, за допомогою чого можна виявити розмір завищених списань матеріалів у виробництво за рахунок обрахування, обважування, заниження ґатунку при відпуску матеріалів у цехи, що сприяє утворенню необлікованих залишків матеріалів на складах із наступним їх вилученням.

Перевірка обґрунтованості встановлених норм витрачання матеріалів може бути проведена за допомогою контрольного запуску сировини і допоміжних матеріалів у виробництво (експерименту), процедуру якого комісія оформляє спеціальним актом.

Під час перевірки операцій з матеріальними цінностями аудитор може натрапити на такі аномальні явища (відхилення від норм), як:

- завищення або заниження норм витрачання матеріалів;

- недоліки в обліку;

- неправильний залік пересортиці матеріальних цінностей;

- неповне оприбуткування матеріалів, що надійшли;

- безпідставні претензії до постачальників;

- відсутність оперативного контролю за виконанням договорів на постачання і відпуск матеріальних цінностей;

- відсутність договорів про повну матеріальну відповідальність матеріально відповідальних осіб;

- недотримання правил зберігання товарно-матеріальних цінностей і охорони;

- дописки товарно-матеріальних цінностей в описи;

- заниження залишку товарів у описах;

- завищення цін на товари;

- крадіжки, підробка документів, привласнення.

Для виявлення вищевказаних аномалій застосовують такі прийоми і способи аудиторських процедур:

- інвентаризацію;

- контрольне порівняння фактичних залишків товарів із даними останньої інвентаризації;

- контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво;

- контрольний обмір;

- зіставлення (порівняння) документальних даних;

- зустрічну перевірку квитанцій, накладних на закупівлю матеріальних цінностей;

- переоцінку й уцінку товарів;

- контроль за використанням доручень на одержання товарів;

- вибіркові перевірки;

- перевірки правильності розрахунків природного убутку товарно-матеріальних цінностей тощо.

Послідовність аудиту матеріальних цінностей така:

1. Інвентаризація матеріальних цінностей.

2. Аудит прибуткових і видаткових документів.

3. Звіти матеріально відповідальних осіб.

4. Регістри аналітичного обліку.

5. Головна книга.

6. Фінансова звітність.

4. Практичні завдання

Зміст завдання:

1. Встановити характер припущених порушень.

2. Зробити нормативно-правове обґрунтування виявлених порушень.

3. Підготувати запис для включення до аудиторського висновку за результатами перевірки.

Завдання 1

Вихідні дані: Під час перевірки аудитором встановлено наступне:

1. Підприємством 17.04.200_р. за чеком №0424028 було отримано 1200 грн. на виплату заробітної плати, 100 грн. - на господарські потреби, 150 грн. - на відрядження. На підставі розрахункових відомостей на виплату заробітної плати списано:

17.04 - 650 грн.;

18.04 - 200 грн.;

20.04 - 300 грн.

За даними видаткових касових ордерів 17.04 було видано на відрядження 200 грн., 18.04 на господарські потреби - 100 грн.

Розв'язання

1. Має місце очевидне порушення порядку витрачання готівки, отриманої в банку під цільові призначення. (зазначені на обороті чеку). Так, готівка, отримана з власних поточних рахунків у банках, має витрачатися виключно на визначені в чеку цілі. Крім того, невидані кошти на виплату заробітної плати мали б бути повернені на рахунок в банку у 3-денний строк.

2. Виявлені порушення суперечать нормам "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637.

3. До аудиторського висновку слід включити такий запис: "… Документи по касових й банківських операціях, а також з розрахунків з підзвітними особами перевірено повністю, а по інших операціях фінансово-господарської діяльності перевірка проведена вибірково…

В процесі перевірки встановлено, що в цілому фінансово-господарська діяльність здійснюється задовільно, а прийнята систем бухгалтерського обліку відповідає вимогам.

Однак, деякі операції проведені із порушенням встановленого порядку, а саме: порушуючи "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" було допущено нецільове використання готівки, отриманої з рахунку в банку, а також порушений строки повернення на рахунок в банку невиплаченої в 3-денний строк заробітної плати.

Названі моменти мають обмежений вплив на стан справ в цілому і не перекручують в дійсності загальної картини фінансового стану підприємства.

Тому аудитор вважає за можливе підтвердити фінансову звітність висновком безумовно-позитивним, оскільки пред'явлена інформація підтверджує відповідність здійснення господарсько-фінансової діяльності діючому законодавству, складена на основі дійсних даних обліку і в цілому достовірно відображає фактичний стан на ХХ.ХХ.200Хр. по результатах операцій за період перевірки…".

Завдання 2

Вихідні дані: У квітні 2003 р. на підприємстві були списані такі основні засоби: верстат обрізний, вагон №271086, прес КА-1034 №044192, контактно-зварювальна машина №04321, автомобіль МАЗ-205, цистерни.

На загальну суму списаних основних засобів в обліку були зроблені такі записи, грн.:

Д-т 131 - К-т 10 - 19861;

Д-т 94 - К-т 10 - 6497.

На кожний списаний об'єкт основних засобів складено акт на ліквідацію. В окремих актах на ліквідацію зазначається факт використання запасних частин та деталей, але вартість їх не вказана.

Розв'язання

1. В даній ситуації підприємство порушило порядок ведення первинного обліку основних засобів, а саме порядок оформлення типової форми №ОЗ-3 "Акт на списання основних засобів" та ОЗ-4 "Акт на списання транспортних засобів", в який обов'язково має бути відображена вартість запасних частин та деталей, отриманих від ліквідації ОЗ. Крім того, на суму вартості запасних частин та деталей (у т.ч. ПДВ), отриманих від ліквідації, мали б бути складені проводки: Дт 20 Кт 746; Дт 746 Кт 793.

2. Вказані порушення суперечать нормам П(С)БО 7 "Основні засоби", затв. Наказом Мінфіну 27.04.2000р. №92, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями), Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами і доповненнями) та Наказу Мінстату "Про затвердження типових форм первинного обліку" від 29.12.1995р. №352.

3. Оскільки визначені порушення не тільки показують неправильне документальне оформлення операцій щодо вибуття ОЗ, але й ведуть до заниження податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток, то в аудиторський висновок слід включити таки запис: "…В ході проведеної перевірки встановлено, що в цілому фінансово-господарська діяльність здійснюється задовільно, а прийнята систем бухгалтерського обліку відповідає вимогам.

Однак, деякі операції проведені із порушенням встановленого порядку, а саме: порушуючи Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закон України "Про податок на додану вартість" та Наказ "Про затвердження типових форм первинного обліку" було допущено недотримання норм документального оформлення та проведення ліквідації основних засобів у частині оприбуткування доходів, отриманих від ліквідації основних засобів.

Вказані порушення призвели до заниження податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток, а також до викривлення результатів фінансово-господарської діяльності (даних балансу та Звіту про фінансові результати). Сума доходів від ліквідації основних засобів має становити ХХХ грн., відповідно, вартість матеріальних запасів має бути збільшена на суму отриманих доходів, а також на цю суму мають бути збільшені валові доходи підприємства, і, відповідно, зроблений перерахунок податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток.

Зважаючи на обставини, викладені в попередньому параграфі, на нашу думку, фінансова звітність не надає достовірної й об'єктивної інформації (не подана у всіх суттєвих аспектах) про фінансовий стан підприємства на ХХ.ХХ.200Хр., результати його господарської діяльності і рух грошових коштів за рік, який закінчився на зазначену дату, відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні…"

Список використаної літератури

1. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 14.09.2006 р. № 140-V.

2. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями).

3. Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами і доповненнями).

4. Наказ Мінстату "Про затвердження типових форм первинного обліку" від 29.12.1995р. №352

5. П(С)БО 7 "Основні засоби", затв. Наказом Мінфіну 27.04.2000р. №92.

6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затв. Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637.

7. Гончарук Я.А., Рудницький B.C. Аудит: Вид. 2-ге, перероблене та доповнене. - Львів: Оріяна-Нова, 2004. - 292 с.

8. Зубилевич С.Я., Голов С.Ф. Основи аудиту. - К.: Ділова Україна, 2004. - 374 с.

9. Савченко В.Я. Аудит: Навчальний посібник - Київ: КНЕУ, 2005. - 320 с.

10. Сопко В.В., Шило В.П., Верхоглядова Н.І. та ін. Організація і методика проведення аудиту: Навчально-практичний посібник. - 2-е вид., доп. і перероб. - К.: ВД «Професіонал», 2006. - 576 с.

11. Усач Б.Ф. Аудит: Навчальний посібник. - К.: Знання-Прес, 2002. - 222 с.