Аналіз і оцінка ефективності використання основних засобів

11

Аналіз і оцінка ефективності використання основних засобів

1. Аналіз рівня технічного оснащення підприємства

Удосконалювання техніко-організаційного рівня господарської діяльності - це комплексний безупинний процес її раціоналізації, що охоплює науково-технічний прогрес і науково-технічний рівень виробництва і виробленої продукції, структуру господарської системи і рівень організації виробництва і праці, господарський механізм і рівень управління і використання методів господарювання. До сфери управлінської діяльності входять управління зовнішньоекономічними зв'язками, соціальним розвитком трудових колективів і використанням людського фактора у виробництві, а також природоохоронною діяльністю і раціональним використанням природних ресурсів. Методологічно такі фактори підвищення економічної ефективності виробництва, як зовнішньоекономічні, соціальні й природні умови, можна розглядати як самостійні теми економічного аналізу техніко-організаційного рівня виробництва.

Аналіз рівня технічного оснащення підприємства показує, що у великих інтегрованих виробничих об'єднаннях краще використовуються виробничі потужності й можливості росту продуктивності праці. Завжди варто шукати можливості технічного переозброєння діючих бізнесів-одиниць, припинення випуску невластивої їх профілю продукції, створення спеціалізованих виробництв.

Методологічно необхідно розрізняти показники економічної ефективності підвищення техніко-економічного рівня і показники самого рівня, тобто стану техніки, технології, організації виробництва і управління.

Технічний рівень виробництва визначається насиченням підприємства основними виробничими фондами, їх складом і станом.

Напрямку аналізу технічного рівня виробництва:

1. Визначення складу і структури основних фондів підприємства. До основних фондів відносяться матеріальні цінності, які використовуються у виробничій діяльності за період, що перевищує 365 календарних днів з дати введення їх в експлуатацію, і не належать до малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШП).

Економічна ефективність використання (споживання) засобів праці характеризується часткою амортизації у вартості продукції. Але, аналізуючи цей показник, треба мати на увазі особливості його формування.

Залежно від порядку нарахування амортизації основні фонди поділяються на:

1) дома, споруди, будинки, передаючі пристрої;

2) транспортні засоби, меблі, конторське устаткування, побутові електромеханічні прилади, інформаційні системи;

3) інші основні засоби, що не входять у 1 і 2 групи, а також робіт-ник, продуктивна худоба і багаторічні насадження.

За своїм складом основні фонди також поділяються на:

1) промислово-виробничі фонди підприємства.

2) виробничі фонди інших підприємств і областей.

3) невиробничі основні фонди.

Крім цього, виділяють:

активну частину основних фондів: машини, устаткування, транспорт й інші основні фонди, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі;

пасивну частину: будинки, споруди, передавальні пристрої, що сприяють виробничому процесу.

Структура основних фондів характеризується питомою вагою або часткою тієї чи іншої групи основних фондів у загальній їхній кількості та вартості.

2. Визначення порядку обліку й аналізу основних фондів. Основні фонди враховуються в натуральному і вартісному вираженні.

Облік основних фондів здійснюється:

1) в інвентарних картках - за кожною одиницею (об'єктом) основних фондів;

2) на окремих бухгалтерських регістрах (рахунки, книги, журнали, баланс).

В облікових документах основні фонди враховуються:

1) за балансовою вартістю, що визначається для різних груп основних фондів;

2) за сумою зносу, що основні фонди переносять на собівартість випущеної продукції.

Основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, у тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування, вартість капітального поліпшення землі);

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - будь-які інші основні фонди, що не входять до груп 1, 2 і 4;

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 2 відсотки, група 2 - 10, група 3 - 6, група 4 - 15 відсотків.

Підприємства мають право на прискорену амортизацію протягом перших семи років експлуатації основних фондів за нормами від 5 до 30 %;

3) за залишковою вартістю (балансова вартість за винятком суми зносу).

3. Аналіз наявності та руху основних фондів. Структура аналізу:

1) визначити наявність основних фондів на початок і кінець аналізованого періоду;

2) установити їх приріст за цей період двома способами:

а) як різницю між вартістю основних фондів на кінець і початок періоду;

б) як різницю між введеними в експлуатацію і такими, що вибули з експлуатації, основними фондами;

3) визначити темпи росту основних фондів;

4) визначити показники за характером руху основних фондів (коефіцієнти вибуття, відновлення і приросту основних фондів);

5) визначити взаємодію наявності основних фондів з іншими виробничо-економічними характеристиками (наприклад, з чисельністю ПВП, продуктивністю праці) за показниками фондоозброєності роботи і порівняння темпів зростання фондоозброєності з продуктивністю роботи.

4. Визначення приватних показників технічного оснащення підприємства:

а) коефіцієнт технічної озброєності;

б) коефіцієнти потенційної і фактичний енергооснащення;

в) коефіцієнт механізації роботи дорівнює відношенню кількості працюючих на механізованих роботах до загальної кількості працівників та інші показники.

При аналізі рівня технічного оснащення підприємства варто враховувати ефект скорочення норми амортизації. Одним із прикладів успіхів «рейганоміки» - економічної політики уряду США в період президентства Р. Рейгана (початок 80-х років ХХ століття) - стало скорочення мінімально припустимих корисних термінів служби об'єктів основного капіталу.

Це поставило американські фірми перед вибором: робити заміну цілком самортизованого устаткування, а на накопичені за рахунок амортизації суми купувати нове, чи продовжувати його використовувати. Однак в останньому разі помітно зросте оподатковувана база, тому що амортизаційні відрахування вже не збільшують собівартість продукції.

Більшість американських фірм віддали перевагу першому варіан-ту: вони почали позбавлятися від старого і купувати нове, більш удос-коналене устаткування. У результаті в 80-х роках ХХ ст. економіка США зробила ривок уперед й забезпечила зростання виробництва на наступні роки.

2. Аналіз стану основних фондів

Аналіз стану основних фондів дозволяє помітити, що на сучасних промислових підприємствах постійно йде процес збільшення питомої потужності устаткування:

у верстатах, машинах і агрегатах удосконалюються найбільш відповідальні деталі й вузли;

підвищуються основні параметри виробничих процесів (швид-кість, тиск, температура);

механізуються й автоматизуються не тільки основні процеси й операції, але і допоміжні, і транспортні операції, що нерідко стримують нормальний хід виробництва і використання устаткування; застарілі машини модернізуються і заміняються новими.

Аналіз стану основних фондів припускає аналіз своєчасного монтажу устаткування, аналіз обґрунтованості обсягів і термінів планових ремонтів і резервів частини устаткування, що сприяє поліпшення використання основних засобів.

Стан основних фондів визначається наступними показниками і характеристиками:

коефіцієнт придатності;

коефіцієнт зносу;

порівняння нормативних і фактичних показників термінів служби устаткування;

сума зносу і залишкової вартості основних фондів;

характеристика вікового складу окремих видів устаткування за наступними групами (за часом експлуатації):

а) до 5 років;

б) 5-10;

в) 10-15;

г) 15-20;

характеристика морального зносу устаткування.

3. Аналіз використання основних фондів

Аналіз ефективності використання основних засобів здійснюється завдяки системі взаємозалежних показників (коефіцієнтів), що безпосередньо характеризують ефективність використання основних засобів і виробничих потужностей, а також розкривають резерви подальшого поліпшення їх використання. До системи належить:

коефіцієнт екстенсивного завантаження;

коефіцієнт інтенсивного навантаження;

коефіцієнт інтегрального навантаження.

До показників екстенсивного використання основних фондів на підприємстві відноситься, у тому числі і коефіцієнт змінності. Він дорів-нює середній кількості змін, протягом яких завантажена кожна одиниця устаткування. Коефіцієнт змінності розраховується за окремими групами устаткування, окремими виробничими підрозділами підприємства, а також у цілому по підприємству. Він показує, скільки змін протягом доби в середньому працювало встановлене устаткування.

Застосовується з тією самою метою коефіцієнт використання парку устаткування, який дорівнює відношенню кількості одиниць фактично працюючого устаткування до кількості одиниць установленого чи наявного.

Роль узагальнюючого показника використання основних засобів може деякою мірою виконувати показник випуску продукції на одиницю виробничої площі. Цей показник, як правило, виражається в натуральних одиницях.

Одним з найбільш загальних показників використання виробничої потужності є коефіцієнт її фактичного використання, що розраховується як відношення продукції, виготовленої за визначений проміжок часу (звичайно за рік), до виробничих потужностей. Для підприємств, знов введених в експлуатацію, звичайно визначається коефіцієнт використання проектної потужності, що являє собою частку від поділу фактичного випуску продукції на величину проектної потужності підприємства. Цей показник характеризує рівень освоєння проектної потужності.

Натуральні показники використання основних засобів, застосовувані при аналізі сучасного стану і планування виробничих потужностей, при складанні балансу устаткування і для інших цілей, не розкривають загальної картини ефективності використання всієї сукупності основних засобів підприємства. Напрямки аналізу мають бути наступними:

1. Характеристика узагальнюючих показників ефективності використання основних фондів установлюється:

а) за показниками фондовіддачі й фондоємності;

в) показником рентабельності основних фондів;

г) показником оборотності основних фондів.

Необхідно відзначити, що показник фондовіддачі може виражатися й у вартісних, і в натуральних одиницях виміру.

Натуральні показники фондовіддачі, разом з вартісними, застосовуються в електроенергетичній, металургійній і видобувної промис-ловості. Наприклад, у чорній металургії таким показником є виплавка чавуна чи сталі на 1 грн основних виробничих фондів відповідно доменного чи сталеплавильного цехів.

Фондовіддача і фондоємність є найважливішими показниками використання основних виробничих фондів. Фондовіддача визначається відношенням вартості річного обсягу продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів. Фондоємність - показник, зворотний фондовіддачі.

Однієї з головних причин, що погіршують показник фондовіддачі, є повільне освоєння основних засобів, що вводяться в дію. Скорочення термінів введення в експлуатацію нових об'єктів основних засобів дозволяє прискорити оборот виробничих фондів і сповільнити настання морального зносу основних засобів підприємства, підвищити ефективність його економічної діяльності.

Про ефективність використання основних виробничих засобів у галузях матеріального виробництва судять за такими показниками, як динаміка фондовіддачі (фондоємність), відносна економія основних виробничих фондів.

На розмір чи фондовіддачі фондоємкости впливають різні фактори. Загальна фондовіддача на 1 грн середньорічної вартості основних виробничих фондів залежить від виходу продукції на 1 грн серед-ньорічної вартості машин і устаткування (як найбільш активної частини основних фондів), а також від питомої ваги машин і устаткування в загальній вартості основних виробничих фондів. Вихід продукції на 1 грн вартості машин і устаткування характеризує ефективність використання знарядь праці. При аналізі з'ясовується вплив на цей показник виходу продукції на 1 грн вартості діючого устаткування і коефіцієнта використання наявного устаткування (що залежить від розміру невстановленого устаткування і встановленого, але бездіяльного). Резерви підвищення виходу продукції на 1 грн вартості діючого устаткування аналізують за двома напрямками:

1) підвищення продуктивності роботи устаткування;

2) поліпшення використання часу діючого устаткування.

При розрахунку показника фондовіддачі можна виходити не тільки з вартості продукції, але й із суми прибутку, отриманого підприємством.

Практичне значення мають не самі значення розглянутих показників, а їх динаміка. У зв'язку з цим і показники випуску товарної продукції, і середню річну вартість основних фондів необхідно брати в порівнянних цінах.

Для підвищення ефективності виробництва важливо, щоб було забезпечене випереджальне зростання виробництва продукції у порів-нянні зі зростанням основних виробничих фондів чи випереджальне зростання продуктивності праці порівняно зі збільшенням його фондоозброєності. Підвищення рівня використання основних фондів - важливе джерело збільшення обсягу продукції й економії капітальних витрат.

2. Аналіз вивчення використання основних фондів здійснюється за наступними характеристиками:

1) кількістю (коефіцієнти використання наявного, установленого, діючого устаткування);

2) часом роботи (коефіцієнти мінливості, використання календарного і режимного фондів роботи устаткування);

3) потужністю (середньорічна потужність, коефіцієнти освоєння проектної, виробничої потужності, приріст обсягу продукції за рахунок поліпшення використання виробничої потужності).

Від досконалості морального і матеріального стимулювання в значній мірі залежить рівень використання виробничих потужностей і основних фондів. Аналіз техніко-економічних показників промислових підприємств, що працюють в умовах ринку, свідчить про те, що ефективно застосовувані економічні механізми, у тому числі збільшення податку на майно підприємств (фактично введення додаткової плати за виробничі фонди), можливість застосування нових методик для визначення рентабельності й інших фінансових показників сприяють поліпшенню використання основних виробничих фондів.

Величезне значення в поліпшенні використання виробничих потужностей має також матеріальне стимулювання робітників, що залежить від їх внеску в збільшення ефективності виробництва.

3. Аналіз використання виробничих площ здійснюється за показниками:

1) коефіцієнт використання виробничої площі;

2) коефіцієнт використання площі, зайнятої під устаткування;

3) кількість продукції з одного квадратного метра площі.

Література

1. Абрютина Н.А., Грачёв И.В. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия. - М.: Дело и сервис, 2008. - 256 с.

2. Анализ и диагностика финансово-хозяйственной деятельности предприятия: Учеб. пособие для вузов / П.П. Табурчак, А.Е. Викуленко, Л.А. Овчинникова и др.; Под ред. П.П. Табурчака, В.М. Тумина, М.С. Сапрыкина. - Ростов н/Д: Феникс, 2008. - 352 с.

3. Анализ хозяйственной деятельности в промышленности: Учебник / Н.А. Русак, В.И. Стражев, О.Ф. Мигун и др.; Под общ. ред. В.И. Стражева. - 3-е изд. - Мн.: Вышэйш. шк., 2009. - 386 с.

4. Аналіз господарської діяльності промислового підприємства: Зб. задач / За ред. С.І. Шкарабана. - Тернопіль: ТАНГ, 2009. - 79 с.

5. Андрейчиков А.В., Андрейчикова О.Н. Анализ, синтез, планирование решений в экономике. - М.: Финансы и статистика, 2007. - 368 с.