33

РЕФЕРАТ

Курсова робота містить 35 сторінок, 2 рисунка, 23 джерела.

Об'єктом дослідження є процес обліку вексельних операцій.

Мета роботи: дослідження процесу обліку вексельних операцій.

Методи дослідження - опис.

Для досягнення мети поставлені такі завдання:

- визначити сутність обліку вексельних операцій;

- розглянути характеристику вексельної форми розрахунків;

- виділити особливість вексельного законодавства;

- відобразити документальне оформлення вексельних операцій;

- відобразити синтетичний та аналітичний облік вексельних операцій.

Актуальність теми: відродження ринкової економіки, фінансового ринку і багатьох його традиційних механізмів призвело до відновлення вексельного обігу в Україні. В процесі становлення ринкових відносин і підвищення динамічності економіки вексель знову знаходиться в центрі уваги. Тому дослідження процесу обліку вексельних операцій є досить актуальним завданням фінансового обліку на сьогоднішній день.

Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел.

У першому розділі висвітлені теоретичні основи обліку вексельних операцій. У другому розділі виділені особливості обліку вексельних операцій. У третьому розділі виконані практичні завдання.

ПРОСТИЙ І ПЕРЕКАЗНИЙ ВЕКСЕЛЬ, ВЕКСЕЛЬНІ ОПЕРАЦІЇ, ОБЛІК, АКЦЕПТ, ВЕКСЕЛЕДАВЕЦЬ, ВЕКСЕЛЕДЕРЖЕЦЬ.

ЗМІСТ

• ВстУП
• РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ВЕКСЕЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ
• 1.1 Загальна характеристика вексельної форми розрахунків
• 1.2 Особливості вексельного законодавства
• РОЗДІЛ 2. ОБЛІК ВЕКСЕЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ
• 2.1 Документальне оформлення вексельних операцій
• 2.2 Синтетичний та аналітичний облік вексельних операцій
• Розділ 3. Практична частина
• ВИСНОВКИ
• СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВстУП

Своєчасна і повна оплата поставленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг, інших боргових зобов'язань є однією з головних передумов і ознак ефективного функціонування економіки в цілому і кожного суб'єкта окремо. Тому у всіх країнах багато уваги надається організації грошових розрахунків, створюються особливі розрахунково-платіжні системи.

В залежності від форми використання грошових коштів всі розрахунки поділяються на дві сфери: готівкових розрахунків - яка обслуговується законними грошовими знаками держави; безготівкових розрахунків - яка обслуговується платіжними засобами в депозитній формі у формі комерційних боргових зобов'язань (вексель, чек, банківський сертифікат).

Жодний з інструментів сучасного фінансового ризику, крім, звичайно, самих грошей у всіх численних проявах їхніх економічних функцій, не може зрівнятися по своїй історії і значенню з векселем. Саме розвиток вексельного обертання призвів до безготівкових грошових розрахунків: витисненню з грошового обігу металів - золота і срібла, заміна еквівалентів мінового обороту паперовими символами.

Безумовність векселя як боргового зобов'язання, строгість і швидкість стягнення по ньому, стали основою створення інших видів платежів і розрахунків - банкнот, чеків, акредитивів. Розвиток різноманітних інструментів ринку цінних паперів - акцій, облігацій, депозитних сертифікатів і їх похідних, йшло так само на базі векселя.

Нині, на жаль, не можна стверджувати, що вексель, як інструмент фінансово-правового регулювання, міцно увійшов і широко використовується у цивільно-правових відносинах, які динамічно розвиваються в Україні.

В умовах переходу до ринкової економіки виникла об'єктивна необхідність формування професійного вексельного ринку в Україні. Векселі кредитних установ, фінансових і страхових компаній, великих підприємств стають об'єктами біржових торгів. За допомогою вексельних програм здійснюються спроби розв'язання проблеми неплатежів, здійснення взаємозаліків заборгованості, а також розробляються і здійснюються інші фінансові програми.

Актуальність теми: відродження ринкової економіки, фінансового ринку і багатьох його традиційних механізмів призвело до відновлення вексельного обігу в Україні. В процесі становлення ринкових відносин і підвищення динамічності економіки вексель знову знаходиться в центрі уваги. Тому дослідження процесу обліку вексельних операцій є досить актуальним завданням фінансового обліку на сьогоднішній день.

Мета роботи: дослідження процесу обліку вексельних операцій.

Для досягнення мети поставлені такі завдання:

- визначити сутність обліку вексельних операцій;

- розглянути характеристику вексельної форми розрахунків;

- виділити особливість вексельного законодавства;

- відобразити документальне оформлення вексельних операцій;

- відобразити синтетичний та аналітичний облік вексельних операцій.

Методи дослідження - опис.

Об'єктом дослідження є процес обліку вексельних операцій.

Найбільш ґрунтовно проблеми відновлення вексельного обігу в Україні досліджено у працях А.В. Демківського, Ю.М. Лисенкова, Ю.М. Мороза, Б.С. Юровського та інших фахівців у галузі вексельної справи. Названі вчені пропонують механізми удосконалення вексельного законодавства з метою максимального розкриття стабілізаційних властивостей векселя, завдяки яким він став першокласним фінансовим інструментом ринкової економіки.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ВЕКСЕЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ

1.1 Загальна характеристика вексельної форми розрахунків

Вексельна форма розрахунків - це розрахунки між постачальником (отримувачем коштів) Векселедержатель і покупцем (платником коштів) Векселедавець з відстрочкою платежу, які оформлюються векселем.

Вексель - це письмове безумовне зобов'язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її власнику вимагати сплати визначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель, у відповідний строк і у відповідному місці.

Правовою основою вексельного обігу в Україні є законодавчі, нормативні акти, розроблені згідно з положенням Єдиного вексельного закону, ухваленого Женевською вексельною конвенцією 1930 року.

Першим реальним кроком на шляху відродження векселя в Україні була ухвала 18 червня 1991 р. Верховною Радою України Закону "Про цінні папери та фондову біржу". У 1992 році Верховна Рада України ухвалила Постанову "Про застосування векселів в господарчому обороті України".

Застосування цих двох нормативних актів значно розширило можливості правового регулювання вексельного обігу.

Поряд зі створенням нормативної бази, що регулює вексельний обіг, видаються нормативні акти, спрямовані на розвиток цієї форми розрахунків.

Дальшим кроком щодо впровадження векселя як інструмента фінансово-господарської діяльності підприємства став Указ Президента України "Про випуск та обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності" від 14.09.94 р.

Цим Указом було запроваджено в господарську діяльність підприємства простий товарний вексель. Його можна було застосовувати як засіб оформлення взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності [21, с.435].

Порядок проведення заліку взаємної заборгованості з використанням векселів включає чотири етапи:

- оформлення та облік платіжних документів;

- проведення заліку взаємної заборгованості;

- вексельне оформлення прострочених заборгованостей;

- дальші операції з векселями.

Однак окремі питання вексельного обігу в Україні залишаються ще недостатньо визначеними.

З метою розширення сфери обігу векселів 26 липня 1995 року був виданий Указ Президента України "Про розширення сфери обігу векселів", який передбачав скасування обмежень стосовно розміру суми зобов'язань на один вексель. Розмір зобов'язань встановлювався за згодою суб'єктів підприємницької діяльності.

Отже, в Україні вже закладено законодавчі основи застосування векселів у розрахунках між постачальниками та покупцями.

За своєю суттю вексель є абстрактним борговим зобов'язанням. Його абстрактність полягає в тім, що він не обумовлений попереднім виконанням будь-яких договірних зобов'язань.

Векселі на основі взаємної довіри суб'єктів ринкових відносин функціонують в обігу як розрахунковий засіб, боргове зобов'язання та як різновид цінних паперів, що має значні переваги над паперовими грішми. Ці особливості накладають специфічний відбиток на сферу обігу векселів у порівнянні з іншими цінними паперами. Зокрема, векселі не знецінюються, в обігу перебувають визначений договором час, скорочують потреби в готівці, зменшують витрати грошового обороту і прискорюють його. Предметом вексельного зобов'язання можуть бути тільки гроші.

Розвиток кредитних інститутів обумовлений можливістю негайного обертання боргових зобов'язань на гроші, що передбачає, у свою чергу, переказування даних зобов'язань третім особам у простій та надійній формі. Вексель, що відповідає саме цим вимогам, є зручним інструментом для руху кредитів.

Той, хто дає кредит в обмін на вексель, за необхідності може обернути його на гроші, переказуючи вексель як іншим особам, так і банку з умовою надання знижки з номіналу. Один вексель у процесі свого обігу здатний погасити цілу низку грошових зобов'язань [21, с.440].

Векселі, які застосовуються в господарському обороті як в Україні, так і в міжнародних розрахунках, досить різноманітні. Векселі різняться за емітентом, угодами, які вони обслуговують, суб'єктом, що здійснює оплату, наявністю застави, порядком оплати, можливістю передавання іншій особі, місцем платежу, формою пред'явлення та іншими ознаками.

Векселі казначейські - один із видів державних цінних паперів, які випускаються для покриття видатків державного бюджету. Вони можуть бути використані:

- для здійснення розрахунків;

- для зарахування сплати податків до державного бюджету;

- як застава для забезпечення інших платежів та кредитів.

Векселедавцем і, відповідно, платником за казначейськими векселями є Головне управління Державного казначейства. Такі векселі видаються на пред'явника зі строком платежу не більше одного року.

Приватні векселі емітуються корпораціями, фінансовими групами, комерційними банками. Спеціального забезпечення ці папери не мають. Як гарантія їхньої надійності виступає рейтинг векселедавця, стабільність його фінансового стану та авторитет на ринку цінних паперів.

Фінансовий вексель має в своїй основі депозитну природу. Якщо класичний вексель видається за реальної товарної угоди, то фінансовий в основному використовується для мобілізації грошових ресурсів.

Товарний (комерційний) вексель використовується для кредитування торговельних операцій. Він визначає умови погашення векселедавцем-боржником своїх обов'язків перед постачальником-кредитором за поставлену продукцію, надані послуги, виконані роботи.

Простий (соло-вексель) виписується і підписується покупцем (векселедавцем) і є його борговим зобов'язанням оплатити кредитору вказану суму в установлений час. Тобто, оформляючи простий вексель, векселедавець є платником. Підписавши простий вексель, він стає на певний строк боржником особи, указаної у векселі. Векселедавець бере на себе зобов'язання особисто сплатити за векселем певну суму грошей у точно зафіксований час у майбутньому або в час, визначений власником векселя.

Нині в Україні прості векселі набувають певної популярності. Вони використовуються для залучення тимчасово вільних грошових коштів. Банківські установи активно використовують прості векселі для залучення коштів, бо вексель має перевагу перед ощадним сертифікатом, оскільки він більш ліквідний. Це означає, що власник векселя має можливість розрахуватися зі своїми кредиторами не тільки грошима, а й векселем за відвантажені товари і надані послуги або достроково врахувати вексель.

Важлива особливість векселя полягає в тім, що його можна використати як засіб платежу. Фінансово-кредитні установи використовують "розрахунковий" вексель. Розрахунковий вексель - це вексель, який купують з дисконтом для покриття кредиторської заборгованості перед векселедавцем у розмірі вексельної суми. Сутність такої операції в тім, що різниця між ціною покупки векселя і вексельною сумою стає доходом.

У таких операціях використовують векселі надійних банків або транспортних підприємств. Векселі цих підприємств купують з метою дострокового погашення кредиторської заборгованості перед векселедавцем. Тому до таких векселів додають гарантовані листи із зобов'язанням векселедавця достроково погасити вексель у рахунок кредиторської заборгованості власника векселя перед векселедавцем за отримані останнім товари і надані послуги [21, с.445].

Операції з такими векселями вважають найбільш дохідними.

Забезпечений вексель - це вексель, гарантований заставою, яка надається кредиторові, банку або продавцю доти, доки борг не буде сплачено. Заставою може бути дебіторська заборгованість, товарні запаси, цінні папери, основні виробничі засоби, обладнання.

Векселі на пред'явника - це такі векселі, що оплачуються негайно після прийняття їх дебітором. Вексель, що оплачується в термін, указаний у документі, називається строковим.

Доміцильований вексель - це такий, у якому застережено, що даний вексель підлягає сплаті третьою особою - доміцилянтом за місцем проживання платника (або в іншому місці). Конкретне місце платежу вказується на векселі векселедавцем і пред'являється до оплати доміцилянту, який не є відповідальною особою за векселем, тобто не несе жодної відповідальності, якщо платіж не буде здійснено.

1.2 Особливості вексельного законодавства

Розвиток вексельного обігу неможливий без законодавчої бази, яка, з одного боку, гарантувала б можливість більш широкого його застосування, а з іншого, - безумовне стягнення вексельного боргу.

Основою вексельного законодавства в Україні є:

1) національні законодавчі і підзаконні нормативно-правові акти України;

2) положення Одноманітного вексельного закону, прийнятого Женевською вексельною конвенцією у 1930 році.

Відповідно до Постанови Верховної Ради "Про порядок набуття чинності Закону Української РСР "Про цінні папери і фондову біржу", Закон введено в дію з 1 січня 1992 року.

Спеціальним листом Національного банку України від 25.02.93 р. № 22001/85 до установ банків було надіслано Положення про переказний і простий векселі, яке по суті дослівно відтворювало текст Положення про переказний і простий вексель, затвердженого ЦВК і РНК СРСР 7 серпня 1937 року.

Таким чином, до середини 1994 року загалом було завершено створення нормативної бази вексельного обігу. Однак його механізм запустити так і не вдалося. Цьому було немало причин як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру.

Початком другого періоду розвитку вексельного законодавства вважається Указ Президента України від 14.09.94 р. № 530 "Про випуск та обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності України". Цим Указом як засіб оформлення взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності був введений звичайний товарний вексель. З метою роз'яснення положень Указу Національний банк України затвердив Порядок проведення заліку взаємної заборгованості і оформлення її векселями від 22.09.94 р. № 193, який містить чотири блоки цієї процедури, а саме:

1) оформлення і облік платіжних документів;

2) проведення заліку взаємної заборгованості;

3) вексельне оформлення простроченої заборгованості;

4) подальші операції з векселями.

З 1999 року на українському вексельному ринку з'явилися так звані “податкові” векселі. Відповідно до Порядку випуску, обігу і погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при ввезенні (пересилці) товарів на митну територію України, податковий вексель - це звичайний вексель, який видається платникам ПДВ на суму податкового зобов'язання при ввезенні (пересилці) товарів на митну територію України. Векселедержателем є державна податкова адміністрація за місцем реєстрації векселедавця як платника ПДВ [8, с.55].

Ще до прийняття Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" ст. 24 Закону України від 27 березня 1991 р. "Про підприємства в Україні” допускала в фінансових і кредитних відносинах підприємств використання товарного векселя. Ст. 53 Закону України від 2 жовтня 1992 року “Про заставу”, регламентувала порядок укладення договору застави цінних паперів, в тому числі векселя. Відповідно до норми цього Закону застава векселя здійснюється шляхом індосаменту і вручення заставодержателю індосованого цінного папера. Про можливість використання застави цінних паперів для кредитування згадано також у п.4 ст. 8 Закону України від 20 березня 1991 р. “Про банки і банківську діяльність”, де зазначено, що Національний банк України видає кредити іншим банкам під заставу векселів і цінних паперів. З відносин застави витікає такий специфічний метод виконання зобов'язань, як внесення цінних паперів до депозиту.

З метою розширення сфери обігу векселів 26 липня 1995 р. був прийнятий Указ Президента України "Про розширення сфери обігу векселів", що передбачав скасування обмежень відносно розміру суми зобов'язань за одним векселем, яка встановлювалася угодою суб'єктів господарської діяльності.

З метою врегулювання законодавства щодо векселів та їх обігу, Верховна Рада України прийняла постанову від 17 червня 1992 року №2470-ХІІ, яка встановила, що вексельний обіг в Україні повинен здійснюватись відповідно до Женевської конвенції 1930 року, але у цій постанові не було визначено, яка саме з трьох Женевських конвенцій 1930 року (за № 358, 359, 360) діє на території України, відповідно не було зроблено офіційного перекладу текстів зазначених Конвенцій на державну мову і, найважливіше, не було зазначено відповідних дій до здійснення ратифікації цих Конвенцій з метою підтвердження причетності до них України [8, с.57].

РОЗДІЛ 2. ОБЛІК ВЕКСЕЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ

2.1 Документальне оформлення вексельних операцій

Облік розрахунків за векселями регламентується постановою Верховної Ради України «Про застосування векселів в господарському обороті України» від 17.06.92, Указом Президента України «Про розширення сфери обігу векселів» від 26.07.95, листом Міністерства фінансів України «Про бухгалтерський облік вексельного обігу» від 12.08.92 № 18-4116 (з доповненнями і змінами від 26.07.94 № 65, від 23.01.96 № 313, від 10.02.97 №30) 1 листом ДПА України від 17.01.97 № 15-0214 (10-372). Вексель являє собою письмове боргове зобов'язання векселедавця сплатити векселедержцю (власнику векселя) по настанні строку суму, вказану у векселі. Вексель є не тільки зручною формою розрахунків, а й видом комерційного кредиту, оскільки оплата по векселю відбувається не відразу, а через певний час, протягом якого сума по векселю знаходиться в розпорядженні векселедавця. Вексель може бути переданий першим векселедержцем іншій особі, боржником якої він є.

Випускаються такі види векселів: переказний, простий.

Переказний вексель - це письмовий наказ векселетримача(трассанта), адресований платникові (трассату), про сплату зазначеної у векселі суми коштів третій особі - першому тримачу векселя (ремітенту).

Переказний вексель повинен мати:

1) найменування "вексель", яке включене до тексту самого документа і подане тією мовою, якою цей документ складений;

2) простий і нічим не обумовлений наказ сплатити певну суму;

3) найменування того, хто повинен платити (платника);

4) зазначення строку платежу;

5) зазначення місця, де має здійснитися платіж;

6) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений;

7) зазначення дати і місця складання векселя;

8) підпис того, хто видає вексель (векселедавця).

Документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів не має сили переказного векселя, за винятком випадків, зазначених нижче:

- переказний вексель, строк платежу в якому не вказаний, розглядається як такий, що підлягає оплаті за пред'явленням;

- при відсутності особливого зазначення, місце, позначене поруч з найменуванням платника, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання платника;

- переказний вексель, у якому не вказано місце його складання, вважається підписаним у місці, позначеному поруч з найменуванням векселедавця.

Переказний вексель може бути виданий за наказом самого векселедавця. Він може бути виданий на самого векселедавця. Також може бути виданий за рахунок третьої особи.

Переказний вексель може підлягати оплаті за місцем проживання третьої особи, або в тому ж місці, де знаходиться місце проживання платника, або в якомусь іншому місці.

У переказному векселі, який підлягає оплаті строком за пред'явленням або у такий-то час від пред'явлення, векселедавець може обумовити, що на вексельну суму будуть нараховуватися відсотки. У будь-якому іншому переказному векселі така умова вважається ненаписаною. Відсоткова ставка має бути вказана у векселі; при її відсутності умова вважається ненаписаною. Відсотки нараховуються від дня складання переказного векселя, якщо не вказана інша дата.

Якщо сума переказного векселя зазначена і словами, і цифрами, то у випадку розбіжності між ними, вексель має силу на суму, зазначену словами. Якщо у переказному векселі сума зазначена кілька разів (або словами, або цифрами), то у випадку розбіжності між ними вексель має силу лише на меншу суму.

Якщо на переказному векселі є підписи осіб, нездатних зобов'язуватися за переказним векселем, фальшиві підписи або підписи вигаданих осіб, або ж підписи, які з будь-яких інших підстав не можуть зобов'язувати тих осіб, які їх поставили, або від імені яких він підписаний, то підписи інших осіб все ж не втрачають сили.

Кожний, хто підписав переказний вексель як представник особи, від імені якої він не був уповноважений діяти, сам зобов'язаний за векселем, і, якщо він заплатив, має ті самі права, які мав би той, хто був вказаний як представник. У такому ж становищі знаходиться представник, який перевищив свої повноваження [5, с.61].

Векселедавець відповідає за акцепт і за платіж. Він може зняти з себе відповідальність за акцепт; будь-яка умова, за якою він знімає з себе відповідальність за платіж, вважається ненаписаною.

Якщо переказний вексель, не заповнений на момент видачі, був заповнений у суперечності зі здійсненими угодами, то недотримання цих угод не може бути протиставлено векселедержателю, якщо тільки він не придбав переказний вексель нечесним шляхом або ж при придбанні його не здійснив грубої необережності.

Простий вексель не зобов'язує векселедавця сплатити до наступного терміну визначену суму коштів тримачу векселя.

Простий вексель має такі реквізити:

1) найменування "вексель", яке включене безпосередньо в текст і висловлене тією мовою, якою цей документ складений;

2) просте і нічим не обумовлене обіцяння сплатити визначену суму;

3) зазначення строку платежу;

4) зазначення місця, в якому має бути здійснений платіж;

5) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений;

6) зазначення дати і місця складання векселя;

7) підпис того, хто видає документ (векселедавця).

Документ, у якому відсутній який-небудь з реквізитів, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче. Простий вексель, строк платежу в якому не вказано, розглядається як такий, що підлягає оплаті за пред'явленням. У разі відсутності особливого зазначення місце складання документа вважається місцем платежу і разом з тим місцем проживання векселедавця. Простий вексель, у якому не вказано місце його складання, розглядається як підписаний у місці, позначеному поруч з найменуванням векселедавця.

До простого векселя застосовуються, оскільки вони не є несумісними з природою цього документа, постанови, які стосуються переказного векселя.

Векселедавець за простим векселем зобов'язаний так само, як і акцептант за переказним векселем [5, с.68].

Прості векселі строком у такий-то час від пред'явлення повинні бути пред'явлені векселедавцю для відмітки у строки, вказані у статті 23 Положення про переказний і простий вексель (затверджено постановою ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1937 р. № 104/1341). Строк від пред'явлення починається з дня відмітки, підписаної векселедавцем на векселі. Відмова векселедавця поставити датовану відмітку засвідчується протестом (стаття 25 цього закону), дата якого є початком відрахування строку дії від пред'явлення.

Векселедавець зобов'язаний вести реєстр виданих векселів у порядку, затвердженому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Векселі (переказні і прості) складаються у документаційній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументаційну форму (знерухомлені) [5, с.71].

Вексельні бланки виготовляються способом офсетного та високого друку і після обрізки мають розмір 297х105 мм. Формат полоси набору - 15х5 квадратів. Бланки можуть скріплюватися у блоки за допомогою клею по 25 або 50 примірників. Допуски у розмірах вексельних бланків складають по висоті та ширині +,- 2мм, по косині 2 міліметри.

Вексельні бланки за текстом, графічними елементами, розміром полів, кольором і розташуванням реквізитів повинні відповідати зразкам згідно з додатками № 1 і № 2 Правил виготовлення і використання вексельних бланків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 10 вересня 1992 р. № 528.

Вексельні бланки мають містити такі вихідні дані:

- повна, скорочена або умовна назва поліграфічного підприємства-виробника;

- місце і рік випуску;

- номер замовлення;

- тираж.

При виготовленні вексельних бланків можуть застосовуватися такі матеріали:

- папір офсетний ГОСТ 9094-83;

- папір етикетковий ГОСТ 7625-55;

- фарба офсетна чорна 2513-II ТУ 29.07-777-86;

- фарба офсетна чорна 2513 ТУ 29.02-1114-85;

- фарба офсетна чорна 2513 ТУ 29.02-883-79;

- фарба офсетна чорна 2513 ТУ 29.02-805-77.

Не дозволяється виготовлення вексельних бланків на папері, надрукованому на звороті.

Щодо інших вимог до виготовлення вексельних бланків, то слід керуватися технічними умовами ОСТ-29.27-85.

Вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Найменування трасанту або векселедавця, інших зобов'язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах [5, с.73].

Вексель підписується:

- від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою;

- від імені фізичних осіб - власноручно зазначеною фізичною особою або уповноваженою нею особою. Підпис скріплюється печаткою (у разі її наявності).

Зміни до тексту векселя можуть вноситися за ініціативою його держателя виключно векселедавцем (трасантом) шляхом закреслення старого реквізиту та написання нового із зазначенням дати внесення змін та підписанням відповідно до Закону Про обіг векселів в Україні від 5 квітня 2001 року № 2374-III.

Держатель векселя повинен дати згоду на внесення змін до тексту векселя шляхом написання на зворотному боці векселя слів "відповідно до змін" із зазначенням дати внесення змін та підписанням згідно з вимогами Закону Про обіг векселів в Україні від 5 квітня 2001 року № 2374-III.

У разі зміни строку платежу за переказним векселем держатель векселя повинен одержати згоду (акцепт) трасата на оплату векселя відповідно до нового строку. У разі коли акцепт вже було здійснено раніше, держатель векселя повинен одержати додаткову згоду акцептанта відповідно до нового строку.

2.2 Синтетичний та аналітичний облік вексельних операцій

Вексель - це письмово оформлене боргове зобов'язання встановленого зразка, яке засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошей власнику векселя.

Бухгалтерський облік вексельних операцій залежить від видів векселів, порядку їх заповнення, видачі та акцепту, передачі та авалю векселів. Оцінка векселя здійснюється в розмірі суми, зазначеної на ньому. Вексельна сума може включати % як додаткову плату за час обертання векселю.

За кредитним договором банк або інша кредитна організація (кредитор) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі й на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути отриману грошову суму і сплатити відсотки за неї. За кредитним договором позичальник зобов'язаний одержати саме кошти, а не цінні папери.

Невідповідність кредитного договору цивільному законодавству тягне його недійсність. Банк відкриває підприємству спеціальний позичковий рахунок (під мінімальні відсотки). На нього надходить повна грошова сума кредиту, на яку банк від імені підприємства в себе здобуває вексель. Потім цей вексель передається підприємству за договором прийому-передачі векселів. Підставою для відображення в бухгалтерському операцій по одержанню векселів є сам вексель, що надійшов на підприємство.

Облік ведуть в розрізі покупців-векселедавців за заборгованостями, забезпеченими векселями. При цьому окремо виділяють векселі, дисконтовані в банку, і векселі, по яких не погашена заборгованість в зазначений строк.

Одержані у встановленому порядку бланки векселів зберігаються і враховуються підприємствами як бланки суворої звітності. Бухгалтерський облік бланків векселів здійснюється на за балансовому рахунку 08 «Бланки суворої звітності» за видами бланків. Рух цих бланків відображається на рахунку 08 на основі відповідних приходно-витратних документів. Списання цих бланків із за балансового обліку проводиться одночасно із записами по видачі векселів. При одержанні векселів від покупців (замовників) за відвантажені (відпущені) товари (виконані роботи, послуги) в бухгалтерському обліку постачальника роблять запис по дебету рахунка 34 «Короткострокові векселі одержані» і кредиту рахунка 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками». Одночасно роблять запис на списання відвантажених товарів (робіт, послуг) по дебету рахунка 90 «Собівартість реалізації» в кореспонденції з кредитом рахунків 26 «Готова продукція», 28 «Товари», 23 «Виробництво» тощо. Погашення покупцями (замовниками) заборгованості, забезпеченої векселями, в бухгалтерському обліку постачальника відображається записом по дебету рахунка 31 «Рахунки в банках» і кредиту рахунка 34 «Короткострокові векселі одержані». У разі, якщо векселедержцю (постачальнику) знадобляться гроші раніше настання строку оплати векселя, він може одержати в установі банку позику під заставу векселя із сплатою банку відповідного відсотка (дисконтовий вексель). Вексель передається банку по індосаменту (передавальному надпису). Дисконтовий вексель знаходиться в банку, але рахується на обліку підприємства (векселедержця). При цьому векселедержець одержує вексельну суму, за вирахуванням облікового відсотка (дисконту), що складає доход банку від операції, і робить запис по дебету рахунків: 31 «Рахунки в банках» (на вексельну суму, за вирахуванням облікового відсотка), 951 «Відсотки за кредити» (на суму облікового відсотка) і кредиту рахунка 60 «Короткострокові позики» (на суму кредиту, виданого банком по дисконтових векселях). По закінченні строку оплати по векселю підприємство погашає позику банку, а у разі, якщо векселедавець не заплатив у строк по векселю, пред'являє позов платнику. Витрати, пов'язані з протестом по векселю, відносяться на витрати діяльності підприємства. У разі продажу векселів банку (із сплатою облікового відсотка за встановленою ставкою) роблять запис по дебету рахунків: 31 «Рахунки в банках» (на суму, сплачену банком за продані векселі), 951 «Відсотки за кредит» (на суму облікового відсотка) і кредиту рахунка 34 «Короткострокові векселі одержані» (на вексельну суму).

Аналітичний облік розрахунків по одержаних векселях ведеться на підставі одержаних векселів і платіжних доручень, за якими погашається заборгованість по векселю.

Облік ведуть в розрізі покупців-векселедавців за заборгованостями, забезпеченими векселями. При цьому окремо виділяють векселі, дисконтовані в банку, і векселі, по яких не погашена заборгованість в зазначений строк.

Заборгованість по розрахунках з постачальниками, підрядчиками та іншими кредиторами, забезпечена виданими векселями, обліковується на пасивному рахунку 62 «Короткострокові векселі видані». На суму виданих векселів підприємство-покупець (векселедавець) робить запис по дебету рахунків 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками», 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» та ін. і кредиту рахунка 62 «Короткострокові векселі видані».

При погашенні заборгованості по виданих векселях покупець робить запис по дебету рахунка 62 і кредиту рахунка 31 «Рахунки в банках». У разі необхідності покупець і постачальник можуть домовитися про відстрочення платежу (із сплатою договірного відсотка за відстрочення платежу). У цьому разі сума доходу, отримана по векселю продавцем (векселедержцем) за відстрочення платежу, відображається в доходах від операційної діяльності (кредит рахунка 71 «Інший операційний доход»), а покупцем (векселедавцем) - у витратах операційної діяльності (дебет рахунка 94 «Інші витрати операційної діяльності»).

Аналітичний облік по рахунку 62 «Короткострокові векселі видані» ведеться по кожному виданому векселю і векселедержцю з виділенням векселів, не погашених в строк. Оперативний контроль за платежами по одержаних і виданих векселях ведеться за допомогою картотеки, організованої за строками погашення заборгованості.

Векселі можуть зберігатися на підприємстві або передаватися на зберігання банку. Векселі, що знаходяться на підприємстві, зберігаються в його касі разом з готівкою відповідно до Порядку ведення касових операцій в народному господарстві України. На всі векселі, що зберігаються на підприємстві, складається опис, де вказуються найменування платника, сума і строк погашення заборгованості по векселю. При погашенні заборгованості, забезпеченої векселями, в опису робиться відповідна відмітка з зазначенням дати виписки банку або іншого відповідного документа. Якщо одержані підприємством векселі здаються на зберігання в банк, то в регістрах аналітичного обліку робиться помітка про відповідний документ, одержаний від банку. Витрати на оплату банку винагороди за послуги по зберіганню векселів відносяться на витрати операційної діяльності.

Окремий вид довгострокової дебіторської заборгованості - векселі, одержані у забезпечення довгострокової дебіторської заборгованості, які обліковуються на рахунку 162 “Довгострокові векселі одержані”. За дебетом рахунку відображається отримання векселя, за кредитом - отримання коштів у погашення векселів, погашення отриманим векселем кредиторської заборгованості, продаж векселя третій стороні тощо.

Аналітичний облік довгострокової дебіторської заборгованості ведеться за кожним дебітором, за видами заборгованості, термінами її виникнення й погашення.

На рахунку 51 "Довгострокові векселі видані" ведеться облік розрахунків з постачальниками, підрядниками та іншими кредиторами за матеріальні цінності, виконані роботи, отримані послуги та за іншими операціями, заборгованість за якими забезпечена виданими векселями та не є поточним зобов'язанням.

Рахунок 51 "Довгострокові векселі видані" має такі субрахунки:

511 "Довгострокові векселі, видані в національній валюті"

512 "Довгострокові векселі, видані в іноземній валюті"

На рахунку 51 "Довгострокові векселі видані" за кредитом відображається видача векселя в забезпечення за одержані матеріальні цінності, послуги, виконані роботи та за іншими операціями, за дебетом - погашення заборгованості, забезпеченої виданим векселем.

Аналітичний облік ведеться за кожним виданим векселем.

Банківський вексель як ліквідний актив може бути використаний підприємством для оплати третій особі при придбанні продукції (робіт, послуг) або самому банку - як при настанні строку платежу, так і до зазначеного строку.

Прийнято вважати, що підприємство одержує вексель за вартістю нижче номіналу (з урахуванням дисконту), а при настанні строку платежу одержує номінальну вартість векселя.

В випадку коли підприємство реалізує банківський вексель як цінний папір, податкова база повинна обчислюватися відповідно до вимог, установленими п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на прибуток підприємств".

При визначенні поняття векселя та відображенні його в обліку виникають ускладнення, які значною мірою обумовлені тим, що вексель є подвійним явищем за своєю природою. Встановлено, що подвійність векселя можна розуміти з наступних позицій.

1. Подвійність в конструкції паперів (існують два види векселя: переказний і простий).

2. Вексель - це цінний папір, класична ж конструкція цінного паперу включає в себе два основних елементи: речовий і зобов'язальний (формальний і змістовний).

За своєю юридичною природою вексель: по-перше - документ встановленої форми, цінний папір (інструмент здійснення фінансових вкладень, один з видів майна на балансі підприємства); по-друге - своєю сутністю становить зобов'язання, яке пов'язує векселедавця з вексельним кредитором (одна з форм договору позики; спосіб оформлення дебіторсько-кредиторської заборгованості).

Згідно розповсюдженого в Україні підходу, для цілей бухгалтерського обліку важливо знати, в якості якого об'єкту виступає вексель: у вигляді цінного паперу (фінансової інвестиції) чи боргового зобов'язання (для векселедержателя - дебіторська заборгованість, для векселедавця - кредиторська заборгованість). Подвійна природа векселя є причиною диференційного відображення господарських операцій з векселем на рахунках бухгалтерського обліку (рис. 2.1).

Рисунок 2.1. Фактори, що впливають на порядок відображення вексельних операцій в бухгалтерському обліку

На практиці економічна сутність векселів, як безумовного боргового зобов'язання остаточно не з'ясована, оскільки одержання за ними грошових коштів відбувається не завжди, в результаті цього виникають проблеми з оцінкою векселів, що не мають чітко вираженої ринкової ціни. Визначено, що існуючі номінальна оцінка векселя і оцінка на основі виявлення грошової величини ризиків і витрат, пов'язаних з одержанням платежу за векселем не можна вважати надійними. Тому необхідно проводити оцінку одержаних і виданих векселів за дисконтованою вартістю. Для обчислення поточної вартості векселів запропоновано використовувати облікову ставку Національного банку України, що встановлюється на дату складання векселя.

Рисунок 2.2. Класифікація векселів для цілей бухгалтерського обліку

Оперативний контроль за платежами по одержаних і виданих переказних векселях ведеться за допомогою картотеки, організованої за строками погашення заборгованості.

Векселі можуть зберігатися на підприємстві або передаватися на зберігання банку. Векселі, що знаходяться на підприємстві, зберігаються в його касі разом з готівкою відповідно до Порядку ведення касових операцій в народному господарстві України. На всі векселі, що зберігаються на підприємстві, складається опис, де вказуються найменування платника, сума і строк погашення заборгованості по векселю. При погашенні заборгованості, забезпеченої векселями, в опису робиться відповідна відмітка з зазначенням дати виписки банку або іншого відповідного документа. Якщо одержані підприємством векселі здаються на зберігання в банк, то в регістрах аналітичного обліку робиться помітка про відповідний документ, одержаний від банку. Витрати на оплату банку винагороди за послуги по зберіганню векселів відносяться на витрати операційної діяльності [4, с.502].

Розділ 3. Практична частина

Завдання №1

ТОВ “Мрія” 20.02.2ххх року здійснено передплату за вексельні бланки у розмірі 120 грн. з ПДВ. 21.02.2ххх року отримано з банку 10 вексельних бланків.

Відобразити операції в обліку.

Рішення:

№	Зміст операції	Кореспонденція рахунків	Сума грн.
		Д-т	К-т
1	Здійснено передплату за вексельні бланки	631	311	120,00 грн.
2	Відображено податковий кредит	641	644	20,00 грн.
3	Відображено оприбуткування вексельних бланків	20	63	100,00 грн.
4	Відображено списання податкового кредиту	644	63	20,00 грн.
5	Відображено списання вексельних бланків по акту	949	20	100,00 грн.
6	Відображено оприбуткування вексельних бланків на позабалансовий рахунок	08		10 шт.

Завдання №2

ТОВ“Мрія” 25.02.2ххх року використало один вексельний бланк для погашення заборгованості перед постачальником. Заповніть бланк векселя №004335 на 50 000грн., який складено у м. Запоріжжі 25 лютого 2ххх року. Термін платежу - 10 місяців після складання. Кошти перераховує ТОВ“Мрія”. Отримувач коштів ЗАТ“Шляхбудсервіс”. Банк платника: м. Запоріжжя АБ“Індексбанк” МФО330035 р/р№260132742512. Векселедавець: ТОВ „Мрія” м. Запоріжжя вул. Артема, 21.

Відобразити операції в обліку вказані у завданні № 2.

ПРОСТИЙ ВЕКСЕЛЬ № 004335

грн. 50000,00. А валюта сума цифрами к м. Запоріжжя 25.02.2010р. Місце складання Дата складання в ___.

25 грудня 2010 р. ми заплатимо проти цього векселя наказу т

ЗАТ «Шляхбудсервіс»_________ _____________________ з найменування того, кому або за наказом кого платіж а _____________________________________________________________ повинен бути здійснений __грн. П'ятдесят тисяч, 00 коп._____________ валюта сума прописом

Підлягає сплаті в ТОВ «Мрія», м. Запоріжжя,

м. Запоріжжя вул. Артема,21

місце платежу:

АБ «Індексбанк» МФО 330035

Директор _________

Гол. Бухгалтер _________М.П.

Р/р 260132742512_______ Установи

підпис і точна адреса векселедавця

Рішення:

№	Зміст операції	Кореспонденція рахунків	Сума грн.
		Д-т	К-т
1	Видача векселя постачальнику		08	1 шт.
2	Використання векселя для погашення заборгованості	631	621	50000 грн.
3	Перерахована сума в погашення векселя	621	311	50000 грн.

Завдання №3

Підприємство отримало вексель (термін погашення через 10 місяців з дати отримання.) за реалізовані товари на суму 48000грн. Через 20 днів (достроково, до закінчення терміну його погашення) вексель було продано банку за 47000 грн.

Необхідно: розрахувати суму дисконту та відобразити здійснені операції за умови, що сума від продажу векселя банку надійшла на поточний рахунок підприємства.

Рішення:

№	Зміст операції	Кореспонденція рахунків	Сума грн.
		Д-т	К-т
1	Відображено реалізація товарів	361	702	48000,00 грн.
2	Відображено ПДВ	702	641	8000,00 грн.
3	Відображено отримання векселя за реалізовані товари	341	361	48000,00 грн.
4	Відображено продажу векселя банку	377	341	47000,00 грн.
5	Сума витрат від операції з векселем	952	341	1000,00 грн.
6	Відображено отримана оплата від банку за вексель	311	377	47000,00 грн.

Завдання №4

Вказати бухгалтерські проводки за операціями:

1. Видано довгостроковий вексель для погашення заборгованості перед постачальником.

2. Відображена негативна курсова різниця за довгостроковими векселями виданими в іноземній валюті.

3. Відображена позитивна курсова різниця за довгостроковими векселями виданими в іноземній валюті.

4. Переведено заборгованість за довгостроковими векселями виданими до складу поточної (коли до погашення залишилося менше 12 місяців).

5. Проведено погашення заборгованості за довгостроковими векселями виданими з поточного рахунку.

Рішення:

№	Зміст операції	Кореспонденція рахунків
		Д-т	К-т
1	Видано довгостроковий вексель для погашення заборгованості перед постачальником	63	51
2	Відображена негативна курсова різниця за довгостроковими векселями виданим в іноземній валюті	945	512
3	Відображена позитивна курсова різницю за довгостроковими векселями виданими в іноземній валюті	714	512
4	Переведено заборгованість за довгостроковими векселями виданими до складу поточної заборгованості (коли до погашення залишилось менше12 місяців)	51	61
5	Проведено погашення заборгованості за довгостроковими векселями виданими з поточного рахунку	511	311

Завдання №5

Тести

1. Діючий план рахунків для підприємств містить:

а) 8 класів балансових рахунків;

б) 9 класів балансових рахунків;

в) 10 класів балансових рахунків;

г) 9 класів балансових рахунків та 1 клас позабалансових рахунків.

2. Як відобразити в бухгалтерському обліку погашення виданого векселя після закінчення терміну?

а) Д-т 952 К-т 311;

б) Д-т 301 К-т 511;

в) Д-т 501 К-т 311;

г) Д-т 511 К-т 311.

3. Придбані вексельні бланки відображаються:

а) лише на синтетичних рахунках обліку;

б) лише на позабалансових рахунках;

в) на синтетичних рахунках обліку та на позабалансових рахунках.

4. За дебетом рахунку „Довгострокові позики” відображають:

а) суми погашення позик;

б) переведення до поточної заборгованості за довгостроковими зобов'язаннями;

в) суми отриманих позик;

г) правильні відповіді а) і б).

5. Що означає бухгалтерський запис Д-т 50 „Довгострокові позики” К-т 61 „Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями”?

а) отримання позики банку;

б) нарахування відсотків за позику;

в) використання позики;

г) відображення поточної заборгованості за довгостроковими позиками банку.

Відповіді на тести:

1. г

2. г

3. б

4. г

5. г

ВИСНОВКИ

Об'єктом дослідження є процес обліку вексельних операцій.

Мета роботи: дослідження процесу обліку вексельних операцій.

Завдання для досягнення мети:

- визначена сутність обліку вексельних операцій;

- розглянута характеристика вексельної форми розрахунків;

- виділена особливість вексельного законодавства;

- відображено документальне оформлення вексельних операцій;

- відображено синтетичний та аналітичний облік вексельних операцій;

- виконані практичні завдання.

Актуальність теми: відродження ринкової економіки, фінансового ринку і багатьох його традиційних механізмів призвело до відновлення вексельного обігу в Україні. В процесі становлення ринкових відносин і підвищення динамічності економіки вексель знову знаходиться в центрі уваги. Тому дослідження процесу обліку вексельних операцій є досить актуальним завданням фінансового обліку на сьогоднішній день.

У курсовій роботі наведено теоретичне узагальнення обліку розрахунків векселями. Сьогодні вексель виступає складним розрахунково-кредитним інструментом, що здатний виконувати функції як засобу платежу і кредитних грошей, так і функції цінного паперу, і сам, як цінний папір, може виступати об'єктом різних угод (застави, міни, купівлі-продажу тощо). Це потребує розробки конкретних облікових методик.

Встановлено, що на порядок відображення векселів у бухгалтерському обліку впливає подвійність векселя, що визначається як: 1) подвійність у видах векселів - існують переказний і простий векселі; 2) подвійність класичної конструкції цінного паперу (векселя), що включає в себе два основних елементи: речовий і зобов'язальний (формальний і змістовний).

Виходячи з специфічних ознак векселя, визначено, що вексель, як об'єкт бухгалтерського обліку - це цінний папір в документарній формі, що представляє собою безумовне, абстрактне та складене за суворо встановленою формою одностороннє зобов'язання векселедавця (простий вексель) чи його пропозицію третій особі (переказний вексель) сплатити векселедержателю після настання строку визначену суму грошей в обумовлений термін.

При дослідженні чинного законодавства, яким визначено вексельний обіг в Україні виділено наступні особливості векселя: абстрактність, формальність, односторонність, безумовність, оборотність, грошовість, право чи можливість протесту, солідарна відповідальність.

Для організації бухгалтерського обліку вексельних операцій класифікацію векселів доцільно проводити за наступними ознаками: відповідністю формі векселя; залежністю від змісту векселя; видом валюти, в якій виражено вексельне зобов'язання; строком платежу; умовами формування предмету вексельного зобов'язання; ознакою власності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алпатова Н.І. Придбання вексельних бланків: податковий і бухгалтерський облік / Все про бухгалтерський облік, 2002. - № 109. - с. 44.

2. Алпатова Н.І. Що таке вексель (із прикладами заповнення простого та переказного векселів) / Все про бухгалтерський облік, 2002. - № 109. - с. 36.

3. Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник - К.: 2000. - с. 692.

4. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. /За редакцією проф. Ф.Ф. Бутинця - 5-е вид., доп. і перероб. - «Житомир»: ПП “Рута”, 2003. - с. 726.

5. Волохов А.В. Вексель і вексельне обертання в Україні /Волохов А.В., Єфимова Л.Г. і ін. - К. - 1996. - с. 256.

6. Завгородній В.П. Бухгалтерський облік в Україні: Навчальний посібник для студентів вузів - 5-те видання. -К: «А.С.К.», 2001.- с. 848.

7. Закон України «Про обіг векселів на Україні» від 05.04.01 /Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2003. - N 7. - с. 63.

8. Костюченко В.Н. Бухгалтерський облік вексельних операцій /Бухгалтерський облік і аудит. - 1997. - № 10. - с. 54.

9. Лишиленко О.В. Бухгалтерський управлінський облік. Навчальний посібник - Київ: Центр навчальної літератури, 2004. - с. 254.

10. Малюк В.М. Вексель в Україні. - К.. - 2001. - с. 330.

11. Мошенський С.З. Трактування векселя в обліково-економічній літературі //Вісник ЖІТІ. Економічні науки. - 2002. - № 21. - с. 147.

12. Мошенський С.З. Вексельний обіг та його облік в Україні: історичний аспект //Вісник ЖДТУ. Економічні науки. - 2003. - № 3 (25). - с. 148

13. Мошенський С.З. Облікова політика відображення операцій з векселями //Вісник ЖДТУ. Економічні науки. - 2003. - № 4 (26). - с. 173.

14. Нашкерська Г.В. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник - К: Центр навчальної літератури, 2004. - с. 464.

15. «Про випуск та обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності України» від 14.09.1994. /Відомості Верховної Ради (ВВР) 1992. - N 35. - с.516.

16. Постанова ВВР «Про застосування векселів у господарському обороті», 17.06.1992. № 2470/ХІІ.

17. «Про затвердження правил виготовлення і використання вексельних бланків», 10.09.1992 № 528.

18. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20.

19. Симов'ян С.В. Вексель и акцептний кредит. - Харків: Основа. - 2003. - с. 210.

20. Рижов В. Вексельний обіг //Урядовий кур'єр, 1994. - № 150-151 21. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський облік на підприємствах з різною формою власності: Навчальний посібник - К.: «А.С.К», 2004. - с. 784.

22. Уніфікований закон о переказних та простих векселях», додаток 1 до Женевської Конвенції 1930 р. від 07.06.30 р. № 358.

23. Указ Президента «Про розширення сфери обігу векселів», від 26. 07.1995, № 658/95.