Організація роботи по формуванню та використанню прибутку підприємства

Міністерство освіти та науки України

Херсонський економічно-правовий інститут

Курсова робота

Студентка економічного факультету

Групи ФМ

Науковий керівник_к.т.н. доцент

Кузьменко Л.В

Херсон, 2009

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи формування та використання прибутку підприємства

1.1 Економічний зміст фінансових результатів діяльності підприємства

1.2 Методика формування і використання прибутку на підприємствах України

1.3 Методи розрахунку прибутку підприємства

Розділ 2. Дослідження формування та використання прибутку на підприємстві (ТОВ «Аксон»)

2.1 Аналіз динаміки і структури доходів підприємства

2.2 Факторний аналіз прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) підприємства

2.3 Оцінка розподілу прибутку підприємства

2.4 Максимізація прибутку підприємства

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Актуальність теми. Організація роботи по формуванню та використанню прибутку підприємства.

Метою курсової роботи є проведення організації роботи по формуванню та використанню прибутку фінансової діяльності підприємства.

Задачею даної курсової роботи є вивчення складу, динаміки, структури доходів (прибутку) підприємства.

Об'єктом дослідження курсової роботи є особливості прибутку на підприємстві ТОВ «Аксон».

За досить короткий проміжок часу, що минув з моменту оголошення України незалежною державою, вона стикнулася з безліччю проблем, що зачепили практично усі сфери суспільного життя країни. Та найголовнішою проблемою сучасної України, я вважаю, є її теперішній економічний стан.

Перехід країни і окремих підприємств на "рейки" ринкової економіки посилює роль показників доходу та валового прибутку як одних з головних джерел і важелів регулювання зростання ефективності виробництва.

Статистичний аналіз за допомогою різних прийомів, що витікають з основних принципів теорії статистики, дозволяє визначити основні тенденції в різних сферах соціально-економічних відносин і побачити проблеми, що вимагають уваги і вживання негайних заходів.

Фінансовий та статистичний аналіз може з'явитися основою для отримання більш цілеспрямованого, конкретного і поглибленого дослідження.

Правильність висновків статистичного аналізу залежить від правильно вибраної методики дослідження статистичної інформації. У цій роботі використані основні методи статистичного аналізу: табличний, графічний, кореляційно-регресний, а також зроблений монографічний. Однак, потрібно мати на увазі що це далеко не повний і не вичерпний перелік як самих прийомів аналізу, так і показників статистики доходів.

Функціонування підприємства, незалежно від виду його діяльності і форми власності, в умовах ринку визначається його здатністю приносити прибуток. В умовах ринкової економіки прибуток виступає найважливішим фактором стимулювання виробничо-господарської діяльності підприємства і створює фінансову основу для його розширення, задоволення соціальних і матеріальних потреб трудового колективу.

Прибуток - це найважливіший узагальнюючий показник в системі оцінкових показників ефективності виробничої, комерційної та фінансової діяльності підприємства. [11]

Основним завданням даної курсової є розглянути питання про сутність та завдання статистико-економічного аналізу прибутку підприємства.

Курсова робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.

Робота викладена на 48 сторінках комп'ютерного тексту. Список використаних джерел складає 30 джерел.

Джерело даних - звітність об'єкта дослідження.

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи формування та використання прибутку підприємства

1.1 Економічний зміст фінансових результатів діяльності підприємства

Прибуток - це частина доходу, що залишається на підприємстві після відшкодування усіх витрат, пов'язаних з виробництвом, реалізацією продукції (робіт, послуг) ти іншими видами діяльності.

Прибуток є найважливішим узагальнюючим показником оцінки ефективності функціонування кожного суб'єкта господарської діяльності, оскільки саме в прибутку відображаються результати всіх сторін діяльності: виробництво і реалізація, якість і асортимент, ефективність використання виробничих ресурсів і собівартість.

Прибуток характеризує ефективність господарювання підприємства за всіма напрямами його діяльності: виробничої, збутової, постачальницької, фінансової та інвестиційної. Він становить основу економічного розвитку підприємства, відображає довгострокову мету його діяльності. Стабільний і стійкий рівень прибутку - це:

1. основа удосконалення матеріально - технічної бази підприємства, забезпечення всіх форм інвестування;

2. головне джерело зростання ринкової вартості підприємства;

3. гарант виконання підприємством своїх зобов'язань;

4. індикатор конкурентоспроможності та кредитоспроможності.

Крім цього, прибуток с найвагомішим джерелом централізованих ресурсів держави: у доходи бюджету здійснюється відрахування від одержаного доходу підприємства, значною частиною якого с прибуток. Це означає, що доходи підприємства повинні задовольнити не тільки його фінансові потреби, а й потреби держави на фінансування суспільних фондів споживання, розвиток науки, освіти, охорони здоров'я, проведення екологічних заходів тощо.

Таким чином, у збільшенні прибутку зацікавлені як підприємство, так і держава. [23,c.191]

Основними завданнями аналізу прибутку та рентабельності є:

1. обґрунтування плану (прогнозу) прибутку та рентабельності і вибір найкращого варіанта;

2. оцінка виконання бізнес-плану, вивчення динаміки прибутку та рентабельності;

3. визначення та вимір впливу факторів на відхилення з прибутку;

4. виявлення резервів збільшення прибутку та розроблення 1 конкретних заходів щодо їх використання.

Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства проводиться за даними звіту ф. № 2 "Звіт про фінансові результати", ф. № 1 "Баланс підприємства" та даними бухгалтерського обліку.

Згідно з П (с) БО № 3 "Звіт про фінансові результати" розрізняють такі види прибутку:

1.валовий прибуток - різниця між чистим доходом (виторгом) від реалізації продукції і собівартістю реалізації продукції;

2. фінансові результати від операційної діяльності валовий прибуток плюс інші операційні доходи, мінус адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати;[23,c.192]

3.фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування - фінансові результати від операційної діяльності плюс дохід від участі в капіталі (дохід, одержаний від інвестицій в асоційовані, дочірні чи спільні підприємства), інші фінансові доходи (дивіденди, проценти та інші доходи, одержані від фінансових операцій), інші доходи (від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, і дохід від не операційних курсових різниць та інші доходи, не пов'язані з операційною діяльністю), мінус фінансові витрати (витрати на проценти та інші витрати підприємства, які пов'язані із залученням капіталу), втрати від участі в капіталі (збиток, нанесений інвестиціями асоційованим, дочірнім чи спільним підприємствам), інші втрати (собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, втрати від не операційних курсових різниць, втрати від оцінки фінансових інвестицій і необоротних активів, а також інші витрати, які не залежать від операційної діяльності підприємства);

4.фінансові результати від звичайної діяльності - фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування мінус податок на прибуток від звичайної діяльності;

5.чистий прибуток -- фінансові результати від звичайної діяльності плюс надзвичайні доходи мінус надзвичайні витрати та податки з надзвичайного прибутку. [23,c.195]

1.2 Методика формування і використання прибутку на підприємствах України

Доход (прибуток) є основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності. Порядок використання доходу (прибутку) визначає власник або власники підприємства. Державний вплив на вибір напрямів та обсягів використання доходів або прибутків підприємств здійснюється через податки, податкові пільги, а також через інші економічні санкції.

Валовий доход підприємств сфери матеріального виробництва - це чиста продукція, яку на практиці визначають як різницю між виручкою від реалізації продукції та матеріальними витратами на її виробництво.

Прибуток підприємств та організацій відбиває розміри їх чистого доходу і визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції та повною собівартістю її виробництва. Прибуток класифікують за відповідними ознаками (рис.1.1)

Прибуток визначається шляхом зменшення суми валового доходу на:

суму валових витрат платника податку;

суму амортизаційних відрахувань.

Для розрахунку розміру валового доходу та прибутку у промисловості та сільському господарстві використовують показники реалізованої товарної продукції, у будівництві - кошторисну вартість виконаних робіт.

У галузях обігу розміри валового доходу відповідають показникам їх валової продукції, за винятком власних матеріальних витрат, а прибуток дорівнює різниці між валовою продукцією та загальною сумою власних витрат обігу.

Рис.1.1. Класифікація прибутку

Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат підприємства у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Прибуток від реалізації продукції - це різниця виручки від реалізації продукції та повної собівартості.

Балансовий прибуток - сальдо прибутків та збитків усіх видів діяльності підприємства.

Із прибутку здійснюють відрахування у державний та місцевий бюджети, централізовані фонди та ін.

Залишковим називають прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства після відрахувань.

Основні фонди, що отримуються у цих випадках, приймаються на баланс за балансовою вартістю.

Розміри доходів залежать від рівня собівартості або витрат обігу, якості та об'єму продукції. Залежність розмірів прибутків від об'ємних показників потребує використання у порівняльному аналізі відносних показників рентабельності (прибутковості).

Рентабельність продукції (робіт, послуг) характеризує співвідношення прибутку від реалізації та поточних витрат на виробництво або витрат обігу.

Ступінь впливу окремих факторів на розміри валових доходів, прибутків та рівень рентабельності вивчають за допомогою методів індексного та кореляційного аналізу.

Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його прибуток. Протягом тривалого часу загальна сума отриманого підприємством прибутку визначалась як балансовий прибуток. Найбільш повне, на нашу думку, визначення балансового прибутку було дано в статистичному щорічнику України за 1996 рік. "Балансовий прибуток - загальна сума прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, отримана як на території України, так і за її межами, що відображена в його балансі і включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), в тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) операцій, роялті, а також позареалізаційних операцій".[26]

Отримання балансового прибутку було пов'язане з кількома напрямками діяльності підприємства.

По-перше, це основна діяльність, її результатом є прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Як правило, цей прибуток займав основну питому вагу в складі балансового прибутку. Прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначався відніманням з виручки від реалізації суми податку на додану вартість, акцизного збору, ввізного мита, митних зборів, а також витрат, що включалися в собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг). Залежно від сфери, виду діяльності підприємства мали місце деякі особливості формування цього прибутку, методики його розрахунку.

По-друге, це діяльність, що не є основною для даного підприємства, але пов'язана з реалізацією матеріальних і нематеріальних цінностей, деяких послуг, її визначали як прибуток від іншої реалізації.

Прибуток від іншої реалізації міг бути отриманий за реалізації на сторону продукції підсобних, допоміжних і обслуговуючих виробництв. У цьому разі прибуток розраховувався так само, як і від реалізації продукції основної діяльності. Прибуток від реалізації основних фондів (групи 1), нематеріальних активів розраховувався відніманням від ціни їх реалізації ПДВ, витрат з реалізації і залишкової їх вартості. Прибуток від реалізації цінних паперів обчислювався як різниця між ціною їх реалізації і ціною придбання. При цьому з ціни реалізації виключали витрати, пов'язані з реалізацією (комісійний збір).

Склад і обсяг прибутку від іншої реалізації міг значно коливатись на окремих підприємствах і в окремі періоди.

По-третє, це діяльність, пов'язана зі здійсненням фінансових інвестицій. У результаті підприємства одержують прибуток у вигляді дивідендів на акції, від вкладання коштів у статутні фонди інших підприємств (прибутки від володіння корпоративними правами); у вигляді відсотків за державними цінними паперами, облігаціями підприємств, за депозитними рахунками в банках. Обсяг цього прибутку і його питома вага в балансовому прибутку мали тенденцію до зростання, що було обумовлено розвитком ринкової економіки, фондового ринку.[27]

На обсяг названого прибутку справляв вплив обсяг фінансових інвестицій, їхнє спрямування і структура, умови оподаткування. Слід зазначити, що з другого півріччя 1997 р. прибуток, отриманий від володіння корпоративними правами та державними цінними паперами суб'єктами господарювання, оподатковується.

По-четверте, це діяльність, пов'язана з отриманням позареалізаційних прибутків і виникненням позареалізаційних витрат (збитків) підприємств.

До них включали:

- прибутки і збитки минулих років, що були виявлені у звітному періоді;

- невідшкодовані збитки від надзвичайних ситуацій (стихійних лих, пожеж, аварій);

- надходження боргів, списаних раніше як безнадійні;

- штрафи, пені, неустойки, що надходили за порушення господарських договорів суб'єктами господарювання у зв'язку із застосуванням фінансових санкцій;

- штрафи, отримані за несвоєчасне погашення податкового кредиту з державного бюджету;

- кредиторська заборгованість між підприємствами недержавної форми власності, щодо якої минув термін позовної давності;

- дебіторська заборгованість, щодо якої минув термін позовної давності;

- прибуток від завищення цін і тарифів;

- курсова різниця від операцій в іноземній валюті;

- прибуток (збиток) від ліквідації основних засобів;

- вартісна різниця відвантаженої та отриманої частини виконаного повністю бартерного контракту;

- прибуток (збиток) від спільної діяльності.

Слід звернути увагу, що отримання прибутку суб'єктами господарювання було пов'язане з діяльністю не тільки на території України, а й за її межами.

Засоби або майно, отримані підприємством безкоштовно, до складу прибутку не включалися.[26]

З прийняттям Закону "Про внесення змін і доповнень в Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"" від 22 травня 1997 року податкові адміністрації здійснюють контроль за правильністю визначення оподаткованого прибутку. Установлена методика визначення оподаткованого прибутку безпосередньо не зв'язана з формуванням прибутку підприємств, як фінансового результату їхньої діяльності.

Однак послаблення контролю за формуванням прибутку з боку податкових органів не зменшує значення цього показника для підприємства. Прибуток залишається джерелом сплати податків, формування фінансових ресурсів підприємств. Тому формування загального прибутку, його збільшення мають важливе значення для кожного підприємства - суб'єкта господарської діяльності. Управління цими процесами займає важливе місце у фінансовому менеджменті.

З проведенням реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Україні з 2000 р. відповідно до міжнародних стандартів відбуваються зміни в методиці визначення прибутку підприємств.

Облік і визначення фінансових результатів - прибутку (збитку) здійснюється за такими видами діяльності підприємства: звичайна діяльність, у тому числі операційна, та інша звичайна діяльність; діяльність, пов'язана з виникненням надзвичайних подій. У свою чергу, операційна діяльність поділяється на основну та іншу операційну діяльність.[4]

1.3 Методи розрахунку прибутку підприємства

Управління формуванням прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) передбачає розрахунок його планового обсягу. Планування, прогнозування суми прибутку суб'єктів господарювання необхідне для складання поточних і перспективних фінансових планів.

Визначення суми прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) має певні особливості залежно від сфери діяльності суб'єкта господарювання: виробничої сфери, торгівлі, сфери послуг.

У виробничій сфері є особливості в розрахунках прибутку від реалізації продукції промисловими і сільськогосподарськими підприємствами, будівельними організаціями, підприємствами транспорту. У сфері послуг будуть особливості визначення прибутку від надання послуг комерційними банками, страховими компаніями, інвестиційними фондами, підприємствами торгівлі.[4]

На підприємствах виробничої сфери можуть бути використані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції: прямого розрахунку, за показником витрат на одну гривню продукції, економічний (аналітичний) метод.

Метод прямого розрахунку. Прибуток розраховується за окремими видами продукції, що виробляються і реалізуються. Для розрахунку необхідні такі вихідні дані.

1. Перелік і кількість продукції відповідної номенклатури (асортименту), що планується до виробництва і реалізації.

2. Собівартість одиниці продукції.

3. Ціна одиниці продукції (ціна виробника).

Цей метод розрахунку застосовується за відносно невеликого асортименту продукції. Метод достатньо точний, але надто трудомісткий, коли реалізується великий асортимент продукції. Крім того, він не дає можливості визначити вплив на прибуток окремих факторів.

Розрахунок прибутку на підставі показника витрат на 1 грн. продукції. Це укрупнений метод. Може застосовуватись по підприємству в цілому за розрахунку прибутку від випуску, реалізації всієї продукції. Передбачається використання даних про виробничі витрати та реалізацію продукції за попередній період, а також очікувану їх зміну, що прогнозується в наступному періоді.[4]

Для цього методу розрахунку також бракує можливості визначити вплив окремих чинників на обсяг прибутку, його зміну.

Економічний (аналітичний) метод. Може використовуватися для розрахунку прибутку від випуску (реалізації) продукції. Він відрізняється від уже розглянутих методів розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, а й вплив на неї зміни окремих чинників: обсягу виробництва (реалізації) продукції; собівартості продукції; рівня оптових цін і рентабельності продукції; асортименту та якості продукції.

Розрахунок прибутку цим методом здійснюється окремо за порівнянною і непорівнянною продукцією в плановому періоді. Порівнянна продукція - це продукція, що вироблялася в попередньому періоді. Непорівнянна продукція - це продукція, що не вироблялася на підприємстві в попередньому періоді.

Розрахунок прибутку за порівнянною продукцією здійснюється в такій послідовності:

- визначається очікуваний базовий прибуток і базова рентабельність продукції;

- порівнянна продукція планового періоду визначається за собівартістю періоду, що передував плановому;

- виходячи з рівня базової рентабельності продукції розраховується прибуток за порівнянною продукцією в плановому періоді;

- розраховується вплив окремих чинників на зміну прибутку в періоді, що планується.

Розрахунок базового прибутку здійснюється на підставі звітних або очікуваних даних за попередній період. Базовий прибуток - це прибуток від випуску (реалізації) продукції в періоді, що передував плановому. За його розрахунку здійснюється коригування звітного, очікуваного прибутку з урахуванням чинників, що на нього вплинули тоді, але не діятимуть у періоді, що планується: зміна оптових цін, припинення випуску окремих видів продукції, зміна рентабельності окремих видів продукції, зниження їх собівартості. Від точного розрахунку базового прибутку залежить точність усіх наступних розрахунків.

Слід зазначити, що в тому разі, коли розрахунок прибутку розглянутими вище методами здійснений виходячи із загального випуску продукції, окремо розраховується прибуток від реалізації продукції. При цьому враховується обчислена сума прибутку від випуску продукції, а також зміна прибутку в залишках нереалізованої продукції. Може бути використана така формула розрахунку:

Прп = Пзпп + Пвп - Пзкп (1.1)

де Прп - прибуток від реалізації продукції;

Пзпп - прибуток у залишках нереалізованої продукції на початок планового періоду;

Пвп - прибуток від випуску продукції;

Пзкп - прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець планового періоду.

Прибуток у залишках нереалізованої продукції можна розраховувати за методом прямого розрахунку, якщо є відповідні вихідні дані. Проте, як правило, дуже складно визначити асортимент, перелік виробів у залишках, особливо на кінець періоду, що планується.

Тому частіше прибуток у залишках нереалізованої продукції розраховується за показником рентабельності продукції. При цьому прибуток у залишках нереалізованої продукції на початок планового періоду обчислюється множенням собівартості цих залишків на середню рентабельність продукції на підприємстві в попередньому періоді (або в четвертому кварталі попереднього року за розрахунку прибутку на плановий рік).

Прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець планового періоду можна розрахувати множенням їхньої собівартості на середню рентабельність продукції на підприємстві в період, що планується (або в четвертому кварталі планового року за розрахунку прибутку на плановий рік).

Із розглянутих методів обчислення прибутку метод прямого розрахунку практично може бути використаний на підприємствах різних сфер діяльності і галузей економіки. Щодо аналітичного методу розрахунку і методу з використанням показника витрат на 1 грн. продукції, то методологія й окремі положення можуть бути застосовані також і на підприємствах сфери послуг.

Розділ 2. Дослідження формування та використання прибутку на підприємстві ( ТОВ « Аксон»)

2.1. Аналіз динаміки і структури доходів підприємства

Підприємство ТОВ «Аксон» є одним з виробників в Україні харчових добавок таких як ванілін, цукрова пудра, розрихлювач тіста та спеції, які використовують у домашніх і промислових цілях.

У таблиці 2.1 представлено динаміку доходів підприємства, з якої можна зробити висновки стосовно зростання валових доходів. Для розрахунків в якості базового року було обрано 2007, так як у 2006 році підприємство працювало лише два місяці. Цим же пояснюється стрімке зростання (більш ніж у чотири рази) валового прибутку у 2007 році.

Таблиця 2.1. Динаміка чистого доходу підприємства

РОКИ	Чистий дохід, тис. грн.	Абсолютний приріст, тис. грн.	Темп росту, %	Темп приросту, %	Абсолютні значення 1% приросту, тис. грн.
		цепні	базисні	цепні	базисні	цепні	базисні
2006	2325	-	-	-	-	-	-	-
2007	3724,4	1399,4	1399,4	1,60	1,60	60,0	60,0	23,25
2008	11834,4	8110,0	9509,4	3,18	5,09	218,0	409,0	37,24
2009	8983,7	-2850,7	6658,7	0,76	3,86	-24	286,0	118,34

Аналіз результатів розрахунку свідчить про те, що на підприємстві намітилася тенденція до зростання валових доходів. Про це, зокрема, свідчать обчислені базисні темпи росту.[6]

Методика розрахунку таблиці 2.1:

Умовні позначення:

y0 - перший рівень ряду динаміки

yi - останній рівень ряду динаміки

yi-1 - попередній рівень ряду динаміки

yn - кінцевий рівень ряду динаміки

Абсолютний приріст було розраховано за формулами:

Цепний:

АПцеп = yi - yi-1 (2.1)

Абсолютні прирости за 2006-2009 роки (цепні)

? (2007/2006) = 3724,4 - 2325 = 1399,40

? (2008/2007) = 11834,4 - 3724,4 = 8110,00

? (2009/2008) = 8983,7 - 11834,4 = -2850,70

Базисний:

АПбаз = yi - y0 (2.2)

Абсолютні прирости за 2006-2009роки (базисні)

? (2007/2006) = 3724,4 - 2325 = 1399,40

? (2008/2006) = 11834,4 - 2325 = 9509,40

? (2009/2006) = 8983,7 - 2325 = 6658,70

Середній абсолютний приріст:

АП (2.3)

Темп росту було розраховано за формулами:

ТРцеп = (2.4)

Темпи росту за 2006-2009роки (цепні)

t (2007/2006) = 3724,4 / 2325 = 1,60

t (2008/2007) = 11834,4 / 3724,4 = 3,18

t (2009/2008) = 8983,7 / 11834,4 = 0,76

ТРбаз = (2.5)

Темпи росту за 2006-2009 роки (базисні)

t (2007/2006) = 3724,4 / 2325 = 1,60

t (2008/2006) = 11834,4 / 2325 = 5,09

t (2009/2006) = 8983,7 / 2325 = 3,86

Середній темп росту:

ТР = (2.6)

Темп приросту було розраховано за формулами:

ТПцеп = ТРцеп - 100 (2.7)

Темпи приросту за 2006-2009 роки (цепні)

Т (2007/2006) = ( 1,60 - 1 ) * 100 = 60,0

Т (2008/2007) = ( 3,18 - 1 ) * 100 = 218,0

Т (2009/2008) = ( 0,76 - 1 ) * 100 = -24,0

ТПбаз = ТРбаз - 100 (2.8)

Темпи приросту за 2006-2009 роки (базисні)

Т (2007/2006) = ( 1,60 - 1 ) * 100 = 60,0

Т (2008/2006) = ( 5,09 - 1 ) * 100 = 409,0

Т (2009/2006) = ( 3,86 - 1 ) * 100 = 286,0

Середній темп приросту:

ТП = ТР - 100 (2.9)

Абсолютне значення 1% приросту:

АЗ = (2.10)

Абсолютне значення 1 відсотка приросту

А % (2006/2006) = 2325 / 100 = 23,25

А % (2007/2007) = 3724,4 / 100 = 37,24

А % (2008/2008) = 11834,4 / 100 = 118,34

Середньорічний абсолютний приріст розраховується, виходячи з кінцевого базисного абсолютного приросту:

? = ? ? t / n (2.11)

? = 6658,70 / 3 = 2219,57

Середньорічний темп зростання знайдено також, виходячи з кінцевого базисного темпу росту

t = (2.12)

t = = = 0,95

Таким чином, чистий дохід підприємства за період з 2006 по 2009рр. збільшився на 6658,7 тис. грн. Зростання прибутку відбувалося щорічно. Найбільшого темпу зростання досягнуто у 2008 році, коли виручка збільшилася на 9509,4 тис. грн.[6]

Отже, аналіз динаміки валового прибутку свідчить, що відбулося збільшення цієї статті звіту, так як середньорічний приріст становив 2219,57 , а середньорічний темп росту становив 0,95.

Місце операцій в структурі прибутку підприємства у 2006 та 2009 роках було таким (табл. 2.2):

Таблиця 2.2 Структура прибутку підприємства за 2008рік

Показник	Період	Питома вага %	Відхилення
	Звітний	Попередній	Звітний	Попередній
Валовий прибуток	607	362,4	52,60	20,67	+244,60
Прибуток від операційної діяльності	397	362,4	34,4	20,67	+34,60
Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування	50	342,8	4,33	20,67	-292,80
Прибуток від звичайної діяльності	50	342,8	4,33	20,67	-292,80
Чистий: прибуток	50	342,8	4,33	20,67	-292,80
Загалом	1154	1753,20	100	100

Виконані розрахунки дозволяють зробити висновок про те, що поряд із збільшенням отриманих доходів як в цілому, так і по окремих видах діяльності, за період з 2006 по2009 рік, намітились істотні зміни в структурі валових доходів підприємства.

За даними таблиці 2.2 видно, що валовий прибуток підприємства за звітній період складає 607,0 тис. грн.., а за попередній рік 362,4. Валовий прибуток у звітному році на 244,6 тис. грн.. збільшився, ніж у попередньому. Понад план було одержано 2041 тис. грн.. прибутку, що становить 336,24% його планової величини (2041/607*100). Приріст прибутку порівняно з минулим становить 607 тис. грн., або 29,74% (607/2041*100).

Таблиця 2.3 Структура прибутку підприємства за 2009 рік

Показник	Період	Питома вага %	Відхилення
	Звітний	Попередній	Звітний	Попередній
Валовий прибуток	2041	3018,6	67,51	54,77	-977,60
Прибуток від операційної діяльності	360,1	884,7	11,91	16,05	-524,60
Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування	398	803,9	13,16	14,59	-405,90
Прибуток від звичайної діяльності	-	-	-	-	-
Чистий: Прибуток	224,2	803,9	7,42	14,59	-579,70
Загалом	3023,30	5511,10	100	100

За результатами таблиці 2.3 видно, що в 2008 році відбулися значні

зміни, обсяг валового прибутку за звітній рік вище, ніж у попередньому. Відхилення складає 977,6 тис. грн.. У зв'язку з цим відбулися зміни у відхиленні, питома вага яких складає у звітному році 67,51%, а в попередньому 54,77%.[15]

2.2 Факторний аналіз прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) підприємства

Прибуток відображає загальний фінансовий результат виробничо-господарської діяльності підприємства. Найважливіший складник загальної величини прибутку - це прибуток від реалізації продукції, величина якої формується під впливом показників-факторів.

У ході аналізу вивчають динаміку виконання плану з прибутку від реалізації продукції, визначають вплив основних чинників на відхилення від прибутку.

На відхилення від прибутку впливає низка факторів, основними з яких є:

1. зміна обсягу реалізації продукції;

2. структурні зрушення в складі реалізованої продукції;

3. зміна собівартості продукції;

4. зміна цін:

а) на готову продукцію;

б) на сировину, матеріали, електроенергію.[27]

Слід мати на увазі, що зміна обсягу реалізації продукції може впливати на прибуток як позитивно, так і негативно. Збільшення обсягу продажу рентабельної продукції сприяє збільшенню прибутку. Якщо ж продукція є збитковою, то при збільшенні обсягу реалізації відбувається зменшення суми прибутку.

Як позитивний, так і негативний вплив на прибуток може мати і зміна структури продукції. Якщо збільшується питома вага більш рентабельних видів продукції в загальному обсязі реалізації, то сума прибутку збільшується, і навпаки, - при збільшенні питомої ваги низькорентабельної або збиткової продукції загальна сума прибутку зменшується. [11, c.108]

Собівартість продукції прибуток перебувають в оберненій залежності: зниження собівартості сприяє зростанню суми прибутку, і - навпаки. [22,c.183] Зміна рівня цін і прибуток перебувають у прямій пропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку збільшується, і навпаки.

Обчислимо вплив зміни названих чинників на відхилення з прибутку(табл.2.4).

Обсяг реалізації в незмінних цінах у звітному періоді становить 106,3% до попереднього року.

Таблиця 2.4 Оцінка впливу факторів на відхилення валового прибутку від реалізації.

Показники	Фактично за попередній рік	Реалізація звітного року за цінами, структурою та собівартістю попереднього року	Фактична реалізація звітного періоду за структурою і собівартістю попереднього року	Фактично за звітний рік
1. Виторг від реалізації продукції за вирахуванням податку на додану вартість та акцизні збори, тис. грн.	2373	252249,9 *	3831,6	3831,6
2.Собівартість реалізованої, продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн	1906	182623,40 **	298,86 ***	2056
3. Прибуток від реалізації продукції, тис. грн.	607	1154	1753,2	362,4
4 Затрати на 1 грн. реалізованої продукції (коп..) (2:1)	0,80	80,32	7,8	53,66

* 2373 * 106,3 = 252249,9 ( тис. грн. );

** 1718 * 106,3 = 182623,40 ( тис. грн. );

*** 3831,6 * 0,078 = 298,86 ( тис. грн. );

Прибуток від реалізації продукції у звітному році зменшився порівняно з попереднім роком на 244,6 тис. грн. ( 362,4 - 607 ).

Вплив факторів на відхилення з прибутку обчислюють таким чином:

1. Вплив зміни обсягу реалізації продукції:

1154 - 607 = 547,0 або ( 252249,9 / 2373 ) * 100 = 10630,0 ( тис. грн. )

( 607 * 6,3 ) / 100 = 38,24 ( тис. грн. )

Із збільшенням обсягу реалізації продукції у звітному році порівняно з попереднім на 6,3 % прибуток від реалізації збільшився на 38,24 тис. грн.

2. Вплив зміни цін:

1753,2 - 1154 = 599,2 (тис. грн.),

у тому числі: вплив зміни цін на готову продукцію:

3831,6 - 252249,9 = - 248418,3 ( тис. грн. );

3. Вплив зміни цін на матеріали, тарифи на енергію, перевезення тощо:

298,86 - 182623,40 = -182324,54 ( тис. грн. ).

Із зниженням цін на готову продукцію прибуток від реалізації зменшився на 248418,3 тис. грн. А з підвищенням цін на матеріали, тарифи на енергію, перевезення тощо прибуток зменшився на 182324,54 тис. грн.

4. Вплив зміни собівартості продукції та асортиментно-структурних зрушень:

326,4 - 1753,2 = -1390,8 ( тис. грн. ),

або 3362,0 - 16605 = -132430,00 тис. грн. ( +132430,00тис. грн. ).

Підвищення собівартості продукції та збільшення в загальному обсязі реалізованої продукції низькорентабельних виробів призвело до збільшення прибутку на 132430,0 тис. грн.

5.Загальний вплив усіх факторів:

+1599,2 - 202308,94 + 114837,20 = -85872,54 (тис. грн.),

що дорівнює відхиленню валового прибутку від реалізації продукції звітного року від попереднього:

362,4 - 607 = -244,6 ( тис. грн. ).

Оскільки на відхилення з прибутку від реалізації негативно вплинули підвищення собівартості та асортиментно-структурні зрушення, то саме цим факторам необхідно приділити увагу в ході подальшого аналізу. Зокрема, підприємство повинно аналізувати обґрунтованість прогнозованої величини фінансових результатів. Одним із напрямків такого обґрунтування є врахування беззбитковості в розрізі кожного основного виду продукції, яку випускають. За окремими видами продукції може скластися низький коефіцієнт вкладу на покриття («ефект виробничого важеля»; маржинальний дохід). [22,c.185]

Вклад на покриття постійних затрат і формування прибутку - це різниця між виторгом від реалізації продукції і змінними затратами на виробництво цієї продукції.

Вклад на покриття можна представити таким чином: а) Вклад на покриття = Постійні витрати + Прибуток або б) Кількість одиниць * Вклад на покриття для одиниці продукції = Постійні витрати + Прибуток.

2.3 Оцінка розподілу прибутку підприємства

Підприємство «Аксон» вже понад 10 років є одним з виробників в Україні харчових добавок таких як ванілін, цукрова пудра, розрихлював тіста та спеції, які використовують в домашніх та промислових цілях. Виробничі площі підприємства 350 кв. м., складських приміщень - 150 кв. м. Сукупна міць виробництва 120 тон в місяць.

Підприємство високо оцінює свій персонал і постійно займається його навчанням. Соціальні програми, які діють на підприємстві, підвищує виробництво труда робочих. Реабілітаційні програми, для працюючих інвалідів на підприємстві, сприяють покращенню умов праці, їх продуктивності та рівня їх життя. Продукція виробляється на сучасному європейському обладнанні в відповідно с державними стандартами. Уся продукція підприємства сертифікована і перевіряється на якість в державних і незалежних лабораторіях.

Наша продукція має цінні споживацькі властивості, які високо цінують наші замовники такі як «Метро кеш ен Кері», «Полтавська кондитерська фабрика», «Київське кондитерське підприємство «Конті», Донецьке кондитерське підприємство «АВК» та багато інших виробників в Україні.

Завдання аналізу розподілу прибутків полягає у виявленні відповідності між розподілом та використанням прибутку з урахуванням результатів роботи колективу підприємства.[10,с.44]

На будь-якому підприємстві об'єктом розподілу є балансовий прибуток підприємства. Під його розподілом розуміється направлення прибутку в бюджет і по статтях використання на підприємстві. Законодавчо розподіл прибутку регулюється у виді податків і інших обов'язкових платежів. Визначення ж напрямків витрат прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, структури статей його використання знаходиться в компетенції самого підприємства.

Держава не встановлює яких-небудь нормативів розподілу прибутку, але через порядок надання податкових пільг стимулює напрямок прибутку на капітальні вкладення виробничого і невиробничого характеру, на благодійні цілі, фінансування природоохоронних -- заходів, витрат по змісту об'єктів і установ невиробничої сфери тощо.

Фінансові надходження підприємство розподіляє на чотири основні потоки: відшкодування поточних матеріальних витрат; оплату праці; грошові нагромадження і сплату податків, відрахувань; здійснення різноманітних платежів.

Важливим завданням фінансового менеджера є розподіл прибутку підприємства на розвиток виробництва і виплату дивідендів власникам цінних паперів. Розподіл прибутку, з одного боку -- це результат ефективності виробництва, з іншого -- раціональність розподілу прибутку, що визначає ефективність подальшого виробництва. Розподіл прибутку підприємства у загальному вигляді ілюструє рис. 2.1.

Рис. 2.1. Розподіл прибутку на підприємстві

Згідно з чинним положенням прибуток, одержаний підприємством, розподіляється у такому порядку. Перш за все в бюджет сплачується податок на прибуток за 30%-ною ставкою. Для визначення оподаткованого прибутку прибуток зменшується на суму: доходів у вигляді дивідендів, процентів, одержаних за акціями, облігаціями та іншими цінними паперами, що належать підприємству; доходів одержаних від пайової участі у діяльності інших підприємств; відрахувань у резервний фонд та інші аналогічні фонди до досягнення розмірів цих фондів; пільг, наданих відповідно до чинного законодавства.

Чистий прибуток підприємства визначається як різниця між прибутком звітного року і величиною податку з урахуванням пільг.

Підприємство самостійно визначає напрямки використання прибутку, які включають: відрахування до резервного капіталу, утворення фондів споживання і фондів накопичення, відокремлення коштів на добродійні та інші цілі.

У фінансовому плані підприємства у формах №1 і 2 міститься інформація про розподіл прибутку, використання якої дозволяє провести порівняльний аналіз планового та фактичного розподілу прибутку. У таблиці 2.5. подано аналітичні дані оцінки стану використання прибутку.

Таблиця 2.5. Розподіл та використання чистого прибутку

Показник	За планом	Фактично	Відхилення від плану (+,-)
	Сума, тис. грн..	% до прибутку	Сума, тис. грн.	% до прибутку	Сума, тис. грн.	% до прибутку
Балансовий прибуток	9750	100	13221	100	+3471
Платежі до бюджету	2925	30	3966,3	30	+1041,3
Чистий прибуток, всього	6825	70	9254,7	70	+2429,7
У тому числі використано: відрахування до резервного капіталу та фондів	1511,2	15,5	1784,8	13,5	+273,6	-2,0
Відрахування до фондів накопичення	2067,0	21,2	2617,8	19,8	550,8	-1,4
Відрахування до фонду споживання	2554,5	26,2	3794,4	28,7	+1239,9	+2,5
Добродійні цілі	360,8	3,7	515,6	3,9	+154,8	+0,2
Інші цілі	331,5	3,4	542,1	4,1	+210,6	+0,7

Як видно з таблиці 2.5., чистий прибуток звітного періоду збільшився порівняно з планом на 3471 тис. грн. Зросли також відрахування з чистого прибутку до фондів накопичення (на 550,8 тис. грн..), до резервних фондів (на 273,6 тис. грн.), до фондів споживання (на 1239,9 тис. грн..). Однак змінилась структура відрахувань. Так, спостерігається зниження частки реінвестованого прибутку і збільшення відрахувань порівняно з планом до фонду споживання. Така тенденція в умовах ринкової економіки може призвести до скорочення підприємницької діяльності, що небажано.

2.4 Максимізація прибутку підприємства

Максимізація прибутку є головною метою фінансового менеджменту на підприємстві. Ціна та обсяг реалізації продукції - одні з найважливіших параметрів, що визначають прибутковість підприємства, тому їх оптимізація є першочерговим завданням фінансового менеджменту. Досить цікавим, є метод визначення оптимальної ціни та відповідного обсягу реалізації на основі комбінованих моделей функцій попиту й витрат.

Функція попиту у даному разі - це залежність обсягу реалізації продукції, або попиту, від ціни одиниці продукції. У відповідності із відомим законом попиту обсяг реалізації продукції (попит) перебуває в оберненій залежності від ціни на продукцію. Кожне рішення щодо зміни цін на продукцію або збільшення (зменшення) обсягів реалізації продукції має бути відповідним чином проаналізовано, мають бути чітко визначені його наслідки для ефективності діяльності підприємства.[10]

Модель ціни попиту являє собою найбільш формалізований апарат для такого аналізу. Для побудування функції попиту, по-перше, проводяться заміри зміни попиту залежно від ціни. Для заміру попиту здійснюється його оцінка при різних цінах (експериментальним шляхом на основі контрольного продажу або на основі накопичених даних), у ході якої з'ясовується реакція споживачів на зміни цін. Далі з'ясовується еластичність попиту за ціною. Отримана інформація обробляється засобами кореляційного аналізу, і в результаті отримуємо модель функції попиту у такому загальному вигляді (цей вигляд моделі зумовлений тим, що функція попиту з постійною еластичністю є лінійною спадчою функцією):

P=aQ + b, (3.1)

де P - ціна одиниці продукції;

Q - обсяг попиту;

a, b - коефіцієнти, що характеризують еластичність попиту й визначаються із застосуванням методу кореляційного аналізу.

Графік функції попиту зображений на рис. 3.1 (А). На основі функції попиту (1) можна побудувати функцію валових доходів підприємства:

R = PQ = (a Q + b) Q,

R = a Q2 + b Q, ( 3.2)

де R- валові доходи від реалізації продукції підприємства.

Графік функції валових доходів (2) зображено на рис.3.1 (Б)

P P

0 Q 0 Q

А. Функція попит Б. Функція валових доходів

Рис. 3.1. Функції попиту і валових доходів підприємства, де попит має постійну еластичність.

На обсяг попиту, окрім ціни, впливає ще цілий ряд факторів, а саме: смаки та прихильності споживачів, кількість споживачів та їхні грошові доходи, ціни на аналогічні й пов'язані між собою товари, сподівання щодо руху цін тощо. Вплив цих факторів на графіку зображується як зсування кривої попиту догори або донизу. У межах моделей функції попиту(1) та (3) їхній вплив враховується при розрахунку коефіцієнтів a і b. Аналіз функції попиту розглядатимемо нижче за незмінності всіх інших умов, крім ціни.[10]

Зазначимо, що модель функції попиту (1), побудована засобами кореляційного аналізу, є спрощеною: ця функція має постійну еластичність. У реальному ж ринковому середовищі попит, як правило, має змінну еластичність, тобто свою для кожного рівня ціни, у кожній точці графіка попиту. Модель функції попиту, що має змінну еластичність, має такий вигляд:

P = a Q +b +, (3.3 )

де h - коефіцієнт, який враховує зміну еластичності попиту на за ціною.

Функція валових доходів для функції попиту (3) має вигляд:

R =PQ = (a Q + b + )Q,

R = a Q2 + b Q + h . ( 3.4)

Параметри у відповідності з моделями (1) і (3) функція попиту має в умовах монополістичної конкуренції та монополії. За умов же досконалої конкуренції, коли підприємство не може впливати на ціну рівноваги, тому що частка кожного підприємства у загальному випуску надто мала, попит є абсолютно еластичним. Модель функції попиту, що має абсолютну еластичність, має вигляд P = a (const), а функція валових доходів являє собою пряму пропорційність та описується моделлю R= a Q. Дану ситуацію зображено на рис.3.2.

P R

0 0

Q Q

А. Функція попиту Б.Функція валових доходів

Рис.3.2. Функції попиту і валових доходів, де попит має абсолютну еластичність.

На основі приведених вище функцій попиту й валових доходів можна визначити оптимальну ціну та обсяг реалізації продукції, що максимізують валові доходи підприємства. Однак максимізація доходів не завжди означає максимізацію прибутку підприємства. З метою визначення оптимальних параметрів виробництва необхідно здійснити комбінований аналіз функцій попиту й витрат. Функція витрат у даному разі - це залежність між обсягом реалізації продукції та обсягом витрат на виробництво (реалізацію) продукції. Необхідно врахувати таку закономірність, що при збільшенні обсягу реалізації витрати на одиницю продукцію зменшуються. Це зумовлено наявністю умовно-постійних витрат, які при зростанні обсягу реалізації продукції перерозподіляються між більшим обсягом продукції.[11,с.58]

Необхідно також враховувати період аналізу. З метою аналізу розрізняють, по-перше, релевантний (або короткостроковий) період, тобто певний інтервал зміни обсягу реалізації продукції, у межах якого збільшення/зменшення обсягу реалізації продукції не призводить до зміни умовно-постійних витрат на весь випуск продукції та умовно-змінних витрат на одиницю продукції. Збільшення обсягу реалізації продукції у рамках релевантного періоду досягається за рахунок зростання сумарних умовно-змінних витрат: збільшення використання сировини й матеріалів, споживання інших ресурсів, збільшення закупівлі товарів на продаж тощо.

По-друге, іррелевантний (або довгостроковий) період, тобто інтервал зміни обсягу реалізації продукції, що перевищує релевантний, у межах якого збільшення/зменшення обсягу реалізації продукції викликає необхідність зміни сумарних умовно-постійних витрат і умовно-змінних витрат на одиницю продукції.

Граничний обсяг виробництва - це такий обсяг, при перевищенні якого й відбувається зростання умовно-постійних витрат на весь випуск продукції та умовно-змінних витрат на одиницю продукції. Граничний обсяг виробництва визначається запасом виробничої потужності підприємства, чисельністю працюючих, величиною апарату керівництва, достатністю капіталу, видом ресурсів, що використовує підприємство, технологічним рівнем виробництва.

У релевантному (короткостроковому) періоді функцію витрат можна зобразити формулою:

E= c Q + d, (3.5)

де E - валові витрати на весь випуск продукції;

c - умовно-змінні витрати на одиницю продукції;

d - умовно-постійні витрати на весь випуск.

Витрати на одиницю продукції (е) описуються функцією:

e = d/Q +c. (3.6)

У іррелевантному (довгостроковому) періоді функція валових витрат набуває вигляду:

E = fQ2 + cQ +d, (3.7)

де f- коефіцієнт, що відбиває швидкість зростання сумарних умовно-постійних витрат і умовно-змінних витрат на одиницю продукції та визначається із застосуванням методу кореляційного аналізу або методу експертних оцінок.[15]

Витрати на одиницю продукції (е) у даному разі описуються такою функцією:

e = E/Q = fQ + c+ d/Q. (3.8)

Розглянемо комбіновану модель функції валових доходів і валових витрат для функції попиту(1), що має постійну еластичність, і функції витрат (5) у релевантному (короткостроковому)періоді (рис.3.3)

R,E E

Smax

R

0 Qкр1 Qопт Qкр2 Q

Рис. 3.3. Комбінований графік функції валових доходів і витрат у релевантному (короткостроковому) періоді.

На основі функції валових доходів (2) і функції витрат (5) ми можемо побудувати модель функції прибутку (S) підприємства (S = R - E):

S = aQ2 + bQ - cQ - d,

S=aQ2 + (b - c )Q - d. (3.9)

На основі функції прибутку (9) можна визначати оптимальну ціну (Qопт) та обсяг реалізації продукції (Ропт), що максимізують прибуток підприємства. Продиференціюємо функцію прибутку та знайдемо її максимум (S - max; S! =0):

S = 2aQ + (b +c) = 0,

(3.10)

Pопт =aQопт +b =+b=

Pопт = (3.11)

Слід зазначити, що оптимальний обсяг реалізації продукції Qопт, розрахований за формулою (10), збігається точно, що можна довести математично, з тим обсягом реалізації продукції, при якому маржинальні доходи від реалізації додаткової одиниці дорівнюють маржинальним витратам на одиницю продукції. Рівність маржинальних доходів і маржинальних витрат, як відомо, є достовірним індикатором того, що при даному обсязі реалізації продукції прибуток підприємства буде максимальним.[15]

Таким чином, при ціні Ропт та відповідному їй обсязі реалізації продукції Qопт підприємство отримає максимальний прибуток (Smax),що становитиме:

Smax = aQ2опт +(b-c)Qопт- d= - - d,

Smax =- - d. (3.12)

При цьому мінімально та максимально припустимі обсяги реалізації - критичні обсяги реалізації (Qкр1 та Qкр2)- визначаються за умови рівності значення функції доходів R = a Q2 + bQ й функції витрат E = cQ + d так

aQ2 + bQ =cQ +d,

aQ2 +(b-c)Q - d = 0,

Q1кр = ; (3.13)

Qкр2 = (3.14)

Підставивши Qкр1 та Qкр2 у формулі (1), отримаємо максимально та мінімально припустимі рівні ціни (критичні рівні ціни) (Ркр1 та Ркр2):

Ркр1 = aQкр1 +b =; (3.15)

Ркр2 = aQкр2 + b= (3.16)

Максимальний прибуток підприємства для функції валових доходів (4) та функції витрат (7) становить :

Smax = (a-f)Q2опт + (b-c)Qопт + (h-d) = - + (h-d),

Smax = - + (h-d). (3.17)

При цьому критичні обсяги реалізації продукції для R= fQ2 + cQ +d становлять :

aQ2 + bQ +h = fQ2 +cQ +d,

(a-f)Q2 + (b-c)Q +(h-d) =0,

Qкр1 =; (3.18)

Qкр2 = . (3.19)

Підставивши Qкр1 та Qкр2 у формулу (3.3), отримаємо максимально та мінімально припустимі рівні ціни (критичні рівні ціни).[15]

Проаналізуємо статистичні дані щодо формування прибутку в одній із підгалузей харчової промисловості України із застосуванням вищенаведених формул. Підприємство ТОВ «Аксон» здійснює виробництво та реалізацію лимонної кислоти. Умовно-змінні витрати становлять 2,2 тис. грн. у розрахунку на 1 тонну. Обсяг умовно-постійних витрат становить 3,05 млн. грн.

У таблиці подано статистику, накопичену за 6 років, що включає дані про обсяги реалізації продукції ЗАТ «Аксон» за кварталами, а також рівень ціни, за якою реалізовувалася продукція у відповідному періоді, й собівартість одиниці продукції.

Таблиця 3.1. Дані про обсяги реалізації продукції, ціну та собівартість одиниці продукції ТОВ «Аксон» у 2002-2008 роках

Період(квартал)	Обсяг продажу, тис. т	Ціна, тис. грн..	Собівартість, тис. грн..
1	0,16	26,7	26,55
2	0,19	25,3	22,2
3	0,19	23,4	22,3
4	0,27	23,3	15,2
5	0,36	22,2	14,5
6	0,25	20,5	19,5
7	0,37	20,1	14,3
8	0,51	18,7	12,5
9	0,25	18,2	17,3
10	0,34	17,9	14,2
11	0,38	16,9	14,7
12	0,59	16,2	9,8
13	0,43	15,2	14,3
14	0,84	15,0	6,0
15	0,73	14,8	8,9
16	0,77	13,3	6,3
17	0,79	13,2	6,2
18	0,85	13,2	5,9
19	0,95	13,19	6,9
20	0,98	12,6	6,7
21	0,99	11,7	6,1
22	1,01	11,5	6,0
23	1,06	11	5,8

Параметри функції попиту на продукцію підприємства розраховується за формулою (3). Дані обробляються засобами кореляційного аналізу, в

результаті чого отримуємо функцію попиту:

Р = - 5,08 *Q+14,94 + ,

Відповідна функція валових доходів становить:

R= -5,08*Q2 +14,94*Q +2,3.

Параметри функції витрат на продукцію розраховуються за формулою (8). Після обробки даних засобами кореляційного аналізу отримаємо функцію витрат:

е = 1,1 *Q +2,2 +,

Відповідна функція валових витрат становить :

Е= 1,1*Q2 +2, 2Q +3,05.

На основі функції валових доходів і функціях валових витрат складається функція прибутку:

S= (-5,08 - 1,1)Q2 +(14,94 - 2,2)Q +(2,3 - 3,05),

S = - 6,18*Q2 +12,74*Q - 0,75.

Ціна та обсяг реалізації продукції, які дають змогу отримати найбільший можливий прибуток, розраховуються за формулами:

Qопт = - = 1,031 тис. т.;

Ропт = - - + 14,94 = 11,9352 тис. грн.. /т.

Таким чином, реалізація продукції ЗАТ «Аксон» за ціною 11,9352 тис. грн.. за тонну становитиме 1,031 тис. тонн і забезпечить максимізацію прибутку, який становитиме:

Smax = - +2,3 - 3,05 = 5,8158 млн. грн.

Реалізація менше

Qкр1 = = 0,0607 тис. т. або більше

Qкр2 = = 2,0008 тис. т.,

тобто за відповідною ціною більше.

Ркр1 = -5,08*0,0607 + +14,94 = 52,5229 тис. грн..

або менше

Ркр2 = -5,08*2,0008+ +14,94 = 5,9255 тис. грн. , призведе до збитків.

Отже, подані вище моделі дають змогу тонко регулювати параметри діяльності підприємства й визначати ціну й обсяг виробництва, які максимізують прибуток підприємства, що є головним завданням фінансового менеджменту на підприємстві.[15]

Висновки