Облік автомобільного транспорту на підприємстві

Облік автомобільного транспорту на підприємстві

План

Вступ

1. Автомобіль, як об'єкт основних засобів

2. Спецавтомобіль і валові витрати

3. Продаж автомобіля підприємством

4. Бухгалтерський і податковий облік перевезення пасажирів автомобільним транспортом

4.1 Бухгалтерський облік

4.2 Обов'язковість страхування

4.3 Облік бланків квитків на проїзд автомобільним транспортом

5. Бухгалтерський і податковий облік операцій з перевезення автомобільним транспортом

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Для автотранспортних підприємств послуги з перевезення вантажів і пасажирів є основними видами діяльності. Але економічна ситуація, що склалася в Україні, не сприяє розвитку автомобільного транспорту. З ряду об'єктивних і суб'єктивних причин парк автотранспортних підприємств занепадає. Практично забезпечуючи право на пільги громадянам, які користуються транспортом, і не отримуючи з бюджету відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з наданням таких пільг, автотранспортні підприємства стають заложниками економічних проблем держави. У результаті кількість автотранспортних підприємств скорочується з кожним днем.

На зміну їм приходять підприємства, що використовують невеликий автомобільний парк, необхідний для перевезень власних вантажів, які одночасно можуть надавати і, як правило, разово надають послуги з перевезення стороннім організаціям та фізичним особам.

Крім того, "нішу", що утворилася, успішно заповнюють підприємства різних форм власності і приватні підприємці, одним з видів діяльності яких є надання послуг з перевезення автомобільним транспортом.

Ця реорганізація ринку автомобільних послуг знайшла відображення у правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні і правилах надання послуг-пасажирського автомобільного транспорту.

1. Автомобіль як об'єкт основних засобів

Автомобільний транспорт, поза всяким сумнівом, належить до основних засобів, оскільки він повністю підпадає під визначення, дане у пункті 40 Положення №250: сукупність матеріально-майнових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері.

А оскільки автомобіль належить до основних засобів, то на підприємстві, згідно з пунктом 40 Положення № 250 він ураховується пооб'єктиво.

Крім того, передбачено, що бухгалтерський облік автомобілів повинен вестися належно від того, використовуються вони в господарській діяльності підприємств (основні виробничі фонди) чи ні (основні невиробничі фонди).

У бухгалтерському обліку вартість будь-якого автомобіля враховують на рахунку 10 "Основні засоби" субрахунок "Автотранспорт, меблі, прилади" у цілих гривнях (без копійок).

Для обліку автомобілів на підприємстві застосовуються такі типові форми первинного обліку, затверджені наказом №352:

- 03-1 "Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних

засобів;

- 03-2 "Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих і

модернізованих об'єктів";

- 03-4 "Акт на списання автотранспортних засобів";

- 03-6 "Інвентарна картка обліку основних засобів".

Автомобіль у процесі експлуатації зношується, тому на будь-який автомобіль нараховується знос. Бухгалтерський облік зносу автомобіля ведеться на рахунку 131 "Знос (амортизація) майна субрахунок "Знос автотранспорту, меблів, приладів."

Нараховується знос по-різному, залежно від того, підлягає чи не підлягає автомобіль амортизації.

Згідно з пунктом 11 інструкції з ОФ знос автомобіля, що належить до основних виробничих фондів, підприємство відображає у сумі нарахованої амортизації.

Знос автомобіля, що не підлягає амортизації, як такого, що використовується як у виробничій діяльності підприємства (прикладом може служити безоплатно отриманий автомобіль), так і такого, що не є об'єктом основних виробничих фондів, відображається по-іншому: у сумі амортизації, нарахованій за нормами для групи 2 (6,25% на квартал), але виходячи з первісної вартості автомобіля. При цьому нарахування зносу починається вже з першого числа місяця, що настає за місцем зарахування автомобіля на баланс підприємства, а припиняється з першого числа місяця, що настає за місцем його вибуття.

До того ж слід зазначити, що коли безплатно отриманий автомобіль використовується у виробничій діяльності підприємства, то сума щомісяця нарахованого зносу включається до собівартості продукції, що випускається. Облік автомобілів, які не беруть участі у господарській діяльності підприємства (об'єкт основних невиробничих засобів), Закон про прибуток, нехай і непрямо, але має вплив: вартість таких об'єктів виділяється в окрему підгрупу, але належать до групи 2, використовуються норми амортизації для нарахування зносу та ін.

Тому звернемося до цього найважливішого для підприємств Закону-Закону про прибуток.

Саме пунктом 8.2.2 Закону про прибуток автомобілі віднесені до основних фондів групи 2, і підпунктом 8.6.1 для зазначеної групи визначена норма амортизації - 6,25% з розрахунку на календарний квартал.

Для обчислення амортизації зазначена норма застосовується до балансової вартості групи до якої включаються затрати по автомобілям, що надходять на підприємство.

Згідно з пунктом 8.1.2 Закону про прибуток амортизації підлягають витрати підприємства на придбання, здійснення всіх видів ремонту, модернізацію та інші види поліпшення автомобілів. При цьому не має значення сфера використання легкових автомобілів: надання платних послуг з транспортного або туристичного обслуговування громадян і організацій чи використання у службових цілях підприємства, головна умова - це використання у власній господарській діяльності платника податків.

2. Спецавтомобіль і валові витрати

На сьогодні для багатьох підприємств успішне здійснення основної діяльності прямо залежить від наявності у них спецавтотранспорту. Прикладом можуть бути установи, що використовують для перевезення грошово-валютних цінностей інкасаційні машини тощо.

Природно, у бухгалтерів таких підприємств виникають питання, пов'язані із включенням до складу валових витрат затрат на утримання й експлуатацію спеціального автотранспорту. При цьому якщо базовою моделлю спеціального транспортного засобу є вантажний автомобіль, то вирішення таких питань труднощів не викликає: досить пов'язати використання автомобілів з господарською діяльністю підприємства. Якщо спеціальний автомобіль сконструйований на базі легкового, питання про віднесення затрат за його утримання й експлуатацію на валові витрати відразу ж стає проблематичним і вирішується не завжди позитивно. Причина полягає в тому, що законом про прибуток передбачені витрати затрат, пов'язані з утриманням та експлуатацією саме легкових автомобілів.

Що ж таке спецавтомобіль?

На сьогодні існує декілька нормативних документів, які регламентують віднесення автомобілів до того чи іншого класу. Однак зауважило: всі вони були розроблені не для цілей податкового обліку.

Наприклад: Державний класифікатор України ДК 013-97 "Класифікація основних фондів" (далі КОФ), затверджений наказом №507, був розроблений для цілей статистичного обліку, про що прямо сказано в розділі цього документа. Згідно з КОФ транспортні засоби розподіляються на:

- автомобілі легкові (код 210100);

- автомобілі вантажні (код 210200);

- автомобілі спеціалізовані (код 210300).

При цьому головними критеріями для відписання автомобіля до того чи іншого типу є:

- робочий об'єм двигуна (для легкових автомобілів);

- вантажопідйомність (для вантажних автомобілів);

- особливості конструкції (для спеціалізованих автомобілів).

Так, до спеціалізованих автомобілів відповідно до КОФ віднесені: тягачі дорожні, самоскиди, автокрани, автомобілі спеціалізовані інші.

Як бачимо, згідно з даною класифікацією всі без винятку спеціалізовані автомобілі мають як базову модель вантажний автомобіль.

Наступним документом, згідно з яким автомобілі поділені на вантажні, легкові і спеціальні, є Гармонізована система опису і кодування товарів "Товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД)", розроблена Державним митним комітетом.

Принцип, за яким автомобілі об'єднані у групу спеціальних у додатку "б" до Наказу № 43, заснований на тому, що при роботі обладнання, установленого на таких автомобілях, потрібна і додаткова витрата пально-мастильних матеріалів, норми якої і наведені у зазначеному додатку.

Спецавтомобілів на базі легкових у цьому переліку також немає, оскільки норми витрати ПММ з урахуванням особливостей роботи таких автомобілів ураховується інакше: за допомогою системи поправних коефіцієнтів до базових лінійних норм, установлених для тієї або іншої моделі легкового автомобіля. Наприклад, згідно з підпунктом 3.1.5 Наказу № 43 у разі роботи транспортного засобу в режимі частих технологічних зупинок, пов'язаних із завантаженням і розвантаженням, посадкою і висадкою пасажирів тощо (маршрутні автобуси, інкасація грошей) допускається збільшення базової лінійної норми до 10%.

І все ж, ураховуючи той факт, що метою наказу № 43 є не класифікація автомобільного транспорту, а нормування витрат пального, користуватися цим документом при вирішенні питань про віднесення автомобіля до того чи іншого типу слід тільки як додатковим джерелом інформації.

Таким чином, унаслідок об'єктивних причин жоден з вищеназваних документів не може дати чіткої відповіді на запитання: "Чи є даний легковий автомобіль спеціальним чи ні?".

3. Продаж автомобіля підприємством

Продаж автомобілів чітко розмежоване залежно від того, до якої форми власності належить підприємство-продавець:

- якщо автомобіль продає підприємство державної форми власності, то йому слід керуватися Положенням № 1020;

- якщо ж недержавної - то основним документом, що визначає контрактну вартість, є договір купівлі-продажу.

На сьогодні бухгалтерський облік будь-якої господарської операції "залежить" від податкового обліку. Тому для того щоб розібратися, як відображати операцію продажу автомобіля в бухгалтерському обліку, звернемося до двох основних податкових Законів: Закону про прибуток і Закону про ПДВ.

Отже у податковому обліку у разі виведення підприємством з експлуатації автомобіля у зв'язку з його продаванням балансова вартість основних фондів групи 2 зменшується на суму вартості продажу такого об'єкта або на вартість продукції, робіт, послуг, отриманих підприємством у межах бартерних операцій, якщо автомобіль продається за бартерним договором. Якщо вартість продажу автомобіля дорівнює або перевищує балансову вартість усієї групи 2, то тоді балансова вартість групи прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу підприємства.

Звичайно ж, така ситуація на підприємстві виникає надто рідко, оскільки група 2 включає в себе такі основні фонди, які практично є на кожному підприємстві: офісні меблі, ЕОМ, комп'ютери.

І все-таки, перш ніж продати автомобіль, треба порівняти вартість його продажу з балансовою вартістю групи 2 і переконатись, що дійсно не виникає валовий дохід.

Для того, щоб оформити продаж автомобіля, підприємство повинне:

1. Нотаріально засвідчити підписаний сторонами угоди договір купівлі-продажу, для чого необхідно:

а) пред'явити акт експертної оцінки;

б) сплатити держмито.

2. Передати автомобіль покупцеві за актом приймання-передачі форми ОЗ-1 з доданням до нього технічного паспорту, у якому стоїть відмітка органів ДАІ про зняття автомобіля з обліку.

3. Видати покупцеві податкову накладну.

При передачі автомобіля покупцеві-фізичній особі також слід оформити акт приймання-передачі, при цьому можна скористатися тією ж формою ОЗ-1 заповнивши її відповідним чином.

У бухгалтерському обліку, як і в податковому, договірна вартість автомобіля порівнюється спочатку з його вартістю, відображеною на рахунку 01/2.

4. Бухгалтерський і податковий облік перевезень пасажирів автомобільним транспортом

4.1 Бухгалтерський облік

Найбільш значні зміни відбулися в бухгалтерському обліку, і пов'язані вони із затвердженням П (с) Б0 і нового плану рахунків.

Раніше підприємства транспорту для відображення доходів, отриманих від основної експлуатаційної діяльності транспорту, використовували рахунок 49 "Доходи від реалізації послуг", що був призначений тільки для підприємств транспорту і зв'язку. На цьому ж рахунку вони відображали всі інші види транспортних доходів. Виробничі об'єднання, промислові підприємства, будівельні організації та інші підприємства для обліку доходів від перевезень використовували рахунок 46 "Реалізація". Із затвердженого нового Плану рахунків усі підприємства для відображення доходів від автомобільних перевезень застосовують субрахунок 703 "Дохід від реалізації робіт і послуг" рахунка 70 "Доходи від реалізації" незалежно від того, є цей вид діяльності для них основним чи ні.

Існують різні види послуг з перевезення пасажирів, кожний з яких має свої переваги. Тому для збору об'єктивної інформації про фінансовий стан і результати діяльності на підприємствах як і раніше необхідно вести роздільний облік операцій з перевезення громадським і негромадським транспортом. У свою чергу, усередині кожної групи облік слід розділяти за видами перевезень (міські, приміські, міжміські, міжнародні) і залежно від режиму виконання перевезень (звичайні). Не менш важливо вести роздільний облік реалізації послуг за пільговуваними і не пільговуваними перевезеннями.

Для ведення роздільного обліку із застосуванням нового Плану рахунків у бухгалтерському обліку слід застосовувати субрахунки третього і четвертого порядку.

З набуттям чинності П (с) БО 16 змінився і порядок Відображення затрат, пов'язаних з перевезенням пасажирів. Витрати більше не поділяються на ті, що включаються до собівартості послуг, і ті, що списуються за рахунок прибутку. Витрати за видами (загальновиробничі), як і доходи, отримані в результаті надання послуг, списуються на фінансовий результат.

4.2 Обов'язковість страхування

Як і раніше актуальним залишається питання про порядок відображення в бухгалтерському і податковому обліку операцій з надання послуг з перевезення пасажирів у тому випадку, якщо вид послуг, що надається, вимагає обов'язкового страхування пасажирів від нещасних випадків і сума страхового платежу включається до вартості проїзного документа.

Обов'язкове особисте страхування, згідно із Положенням № 959, не передбачена тільки для пасажирів автомобільного транспорту на внутрішньоміських маршрутах. В усіх інших випадках страховий платіж утримується з пасажирів транспортною організацією, яка здійснює це утримання на підставі агентської угоди, укладеної зі страхувальником. Розмір страхового збору визначений Положенням № 959: на міжобласних і міжміських маршрутах у межах області, у розмірі до 2% вартості проїзду. При цьому транспортна організація видає пасажирам страховий поліс. Він може видаватися не на окремому бланку або розміщуватися на зворотному боці квитка.

У Бухгалтерському обліку відповідно до пункту, 6.2 П (с) БО 15 суми страхового збору не є доходом перевізника, оскільки вони надходять за агентським договором на користь страхувальника. Суми страхового збору, що надійшов, не включаються до доходу від надання послуг, а до перерахування страхувальникові акумулюються на субрахунку 685 "Розрахунки з іншими кредиторами". І тільки якщо згідно з агентською угодою перевізник за оформлення страхових полісів отримує від страхувальника винагороду, сума винагороди є доходом перевізника від послуг, що надаються, і облічується на субрахунку 703.

4.3 Облік бланків квитків на проїзд автомобільним транспортом

Скільки не тривали дебати про те, чи повинен перевізник видавати пасажирові документ, що підтверджує факт оплати проїзду у транспорті, ніякі прив'язки до виду послуг, які надаються, до форми власності перевізника або використовуваної ним системи оподаткування не повинні позбавляти пасажира права на отримання такого документа. Це право закріплене за ним Законом про захист прав споживачів.

Квиток на проїзд є документом, що підтверджує не тільки вартість послуг, оплачених пасажиром, але й право пасажира на користування автомобільним транспортом і перевезення багажу.

Міністерством транспорту України розроблена і зареєстрована нова Інструкція про порядок обліку бланків квитків на проїзд автомобільним транспортом і готівки, отриманої від перевезення пасажирів і багажу, затверджена наказом від 31.05.2000р. №279.

Ліцензування.

На сьогодні відповідно до статті 4 Закону про підприємство ліцензуванню підлягають тільки міжнародні перевезення пасажирів автомобільним транспортом (крім країн СНД). Однак з 22.10.2000 р. набуде чинності Закон про ліцензування, згідно з яким ліцензуванням будуть підлягати всі без винятку перевезення пасажирів як по Україні, так і міжнародні, у тому числі і до країн СНД.

5. Бухгалтерський і податковий облік операцій з перевезення автомобільним транспортом

Автомобільний транспорт повсюдно використовується при здійсненні господарської діяльності підприємства. Автомобільні перевезення можуть бути основним видом діяльності підприємств або використовуватися для потреб основної діяльності.

У бухгалтерському і податковому обліку ведеться роздільний облік операцій з перевезень вантажів і перевезень пасажирів.

До легкових автомобілів у законодавців особливий підхід. У податковому обліку до валових втрат платника податків відносяться затрати на утримання та експлуатацію легкових автомобілів, що належать платникам податків, основною діяльність яких є надання платних послуг з транспортного або туристичного обслуговування громадян або сторонніх організацій, а також якщо ці транспортні засоби належать спортивним організаціям і використовуються як спортивне спорядження. Звідси випливає висновок, що до складу валових витрат платника податків не включаються затрати на пально-мастильні матеріали, затрати, пов'язані з технічним обслуговуванням, стоянкою і пересуванням легкових автомобілів, якщо ці автомобілі безпосередньо не використовуються для надання платних послуг з транспортного або туристичного обслуговування громадян чи сторонніх організацій. До доходів від вантажних перевезень включаються суми:

- нараховані по тарифах за виконані перевезення вантажів;

- нараховані за порожній пробіг до пункту першого навантаження або від пункту останнього розвантаження;

- нараховані за додатковий простій автомобілів, пов'язаний зі зважуванням, заїздом і перевезення вантажів;

- стягнуті з клієнтів за пробіг автомобілів, викликаний прийманням або здачею вантажу, які не відбулися.

При цьому слід ураховувати, що суми нараховані за пробіг автомобілів, викликаний перевезенням, що не відбулися (унаслідок надання до перевезення вантажу, не передбаченого замовленням або призначеного в інший пункт); за пробіг автомобілів до місця роботи і назад на рахунку не враховуються. Вони відносяться до рахунку "Прибутки і збитки" поряд зі штрафами, пенями і неустойками за:

- простій автомобілів з вини клієнтів у пунктах навантаження і розвантаження понад установлені норми часу і в гаражі;

- відмову від оформлення або неправильне оформлення дорожніх листів і товарно-транспортних документів;

- невиконання встановленого договором обсягу перевезень;

- неподання вантажів до перевезення.

Виробничі об'єднання, промислові підприємства, будівельні організації та інші підприємства для обліку реалізації доходів від перевезення вантажів і пасажирів використовується на рахунку "Реалізація".

На рахунку "Реалізація" окремою позицією проводяться фактичні витрати на доставку продукції, до відпускної ціни якої включена сума відшкодування витрат на доставку її до станції призначення, якщо розрахунки за неї здійснюються безпосередньо між постачальником і покупцем.

Підприємства і організації автомобільного транспорту, які здійснюють транспортно-експедиційні і навантажувально-розвантажувальні операції, суми доходів від виконання таких робіт відображають за вартістю, передбаченою договорами, або за встановленими розцінками. У кінці місяця втрати на проведення таких робіт списуються з кредиту рахунка "основне виробництво" у дебеті рахунка.

Доходи від перевезення пасажирів в автобусах відображаються за вираховуванням страхового збору, що справляється з пасажирів. Одночасно з оприбуткуванням виручки суми страхового збору відображаються по кредиту рахунка "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами", на якому акумулюються страхові збори для перерахування страховим компаніям.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації повинні створювати необхідні умови для забезпечення рентабельності роботи транспортних підприємств, у тому числі покриття збитків від перевезення пасажирів у зв'язку з регулюванням тарифів і збитків від перевезень пільгових категорій пасажирів.

Незважаючи на те, що відшкодування вище перелічених збитків і в першому і в другому випадках здійснюється з одного джерела, порядок їх визначення різний. Порядок розрахунку збитків, що виникли у зв'язку з перевезенням пільгових категорій пасажирів, наведений у консультації "Перевезення пасажирів автомобільним транспортом", опублікований у цьому номері.

Суми збитків від перевезення пасажирів у зв'язку з регулюванням тарифів визначаються як різниця між регульованим тарифом і розрахунковою вартістю проїзду з урахуванням рентабельності.

У податковому обліку такі суми є загальним заходом. Фактично це продаж робіт з оплатою за рахунок бюджетних коштів. Відповідно до Закону про прибуток датою збільшення валового доходу в цьому разі є дата надходження таких коштів на розрахунковий рахунок платника податків або дата отримання відповідної компенсації в будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податків за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

Щомісяця враховані на дебет рахунка "Витрати на утримання та експлуатацію і обладнання", витрати на утримання та експлуатацію внутрішньо-цехового транспорту списуються на рахунок "Допоміжні виробництва", або безпосередньо на рахунок "Затрати на виробництво", якщо такі витрати становлять у собівартості продукції значну питому вагу.

Висновок

Автомобіль - це об'єкт основних засобів. Ні одне підприємство не може обійтись без автомобіля. Тому, що автомобіль - це засіб для перевезення пасажирів та вантажу.

Однією з найважливіших умов виконання зовнішньоекономічних контрактів є переміщення (доставка) товарів, які виступають предметом експортно-імпортних угод.

Така доставка може здійснюватись сушею, повітрям, морем, а також шляхом комбінації різних видів транспорту. У разі доставки товарів одним видом транспорту перевезення називають прямим. При використанні декількох видів транспорту таке перевезення вважається змішаним або комбінованим.

Метою договору на надання транспортних послуг, укладеного між замовником і перевізником є перевезення вантажу.

При укладенні зовнішньоекономічних договорів (контрактів) сторони повинні погодити відповідальність за здійснення транспортування і його оплату. На сьогодні існують різні способи розподілення такої відповідальності і витрат, які скорочено позначаються транспортними термінами і відомі як Правила ІНКОТЕРМС.

Відповідно до Указу № 567 при укладенні суб'єктами підприємницької діяльності України всіх форм власності договорів, у тому числі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), предметом яких є товари, слід застосовувати Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів, підготовлені Міжнародною торговельною палатою (ІСС - International Chamber of Commerce) у 1953 році.

У теперішні часи автомобільні підприємства переважно функціонують завдяки перевезенню пасажирів. У пресі можна зустріти оголошення приблизно такого змісту: "Автотранспортному підприємству Х потрібні водії з особистими мікроавтобусами (приватні підприємці) для здійснення пасажирських перевезень по маршрутах А, В, С міста У".

Отримати дозвіл на здійснення перевезень пасажирів на постійних автобусних маршрутах можуть як юридичні, так і фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які є власниками або користувачами автобусів. На сьогодні найбільш типова така ситуація: будь-яке автотранспортне підприємство укладає договір із Замовником, отримуючи дозвіл у письмовій формі на здійснення пасажирських перевезень за певними маршрутами і як доповнення до дозволу можуть використовуватись пронумеровані картки, що повинні знаходитися у кожному автобусі і які підтверджують право на здійснення перевезення пасажирів за певними маршрутами відповідно до встановленого графіка.

Такий Перевізник у разі нестачі необхідної кількості власних автобусів залучає до перевезення фізичних осіб-субєктів підприємницької діяльності з власниками або орендованими автобусами шляхом укладання з ними договорів про надання права роботи на маршруті і видачі карт.

У договорі застерігаються права і обов'язки, і від умов договору залежить порядок ведення обліку доходів і витрат приватним підприємцем.

Найчастіше договором передбачається порядок розрахунків між сторонами не шляхом щоденної здачі приватним підприємцем виручки автотранспортному підприємству (як передбачено інструкцією № 1 для штатних водіїв маршрутного таксі), а шляхом щомісячної сплати певної (застереженою в договорі) суми грошових коштів автотранспортному підприємству.

Список використаної літератури

1. Бутинець Т.А. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. для студ. вузів / Т.А. Бутинець, Л.В. Чижевська, С.Л. Береза. -- Житомир: ЖІТІ, 2000. --672 с.

2. Організація бухгалтерського обліку: Підруч. для студ. спец. "Облік і аудит" вищ. навч. закл. / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. -- 3-тє вид., доп. і перероб. -- Житомир: ПП "Рута", 2002. -- 592 с

3. ПанасюкВ.М., Ковальчук Є.К., Бобрівець С.В. Податковий облік: Навч. посіб. -- Тернопіль: Карт-бланш, 2002. -- 260 с

4. Газета „Все про бухгалтерський облік" Спец видання № 90 від 30.09.2009р.

5. Н.Н. Грабова, В.Н. Добровский „Бухгалтерський учет на производственных и в торговых предприятиях": учеб. пособие; А.С.К.,2006.