Міністерство освіти і науки України

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка

Фінансово-економічний факультет

Кафедра обліку і аудиту

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни "Бухгалтерський облік"

401-ЕП 01168 КР

Виконав: студент гр.401-ЕП

Костирський С.В.

Полтава 2005

Вступ

Бухгалтерський облік -- це основа, ядро інформаційного забезпечення. У його системі формується близько 80% всього обсягу інформації щодо діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік -- це система документального, суцільного, безперервного і взаємозалежного спостереження і контролю за діяльністю підприємства, спосіб узагальнення всіх господарських операцій у вартісному вираженні.

Бухгалтерський облік на підприємствах призначений для забезпечення контролю за використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, віддзеркалювання в облікових і звітних документах повної і достовірної інформації про виробничо-господарську діяльність підприємства, додержування договірної і фінансової дисципліни.

Заробітна плата - є важливішим засобом підвищення зацікавленості працюючих у результатах своєї праці, її продуктивності, збільшення обсягів виробленої продукції, поліпшення її якості та асортименту.

Збільшення ефективності суспільної продуктивності обумовлено, на сам перед, збільшенням виробництва та поліпшенням якості роботи.

В умовах переходу нашої економіки на ринковий механізм функціонування важливішими задачами є прискорення науково-технічного прогресу, зниження витрат живої праці, механізація трудомістких робіт, поліпшення використання трудових ресурсів, зменшення збитків робочого часу.

Підприємство самостійно, але відповідно до законодавства , установлює штатний розклад , форми і системи оплати праці, преміювання. Урахування праці і заробітної плати - один із найважливіших і складних ділянок роботи, що потребують точних і оперативних даних, у яких відбивається зміна чисельності робітників, витрати робочого часу, категорії робітників, виробничих витрат.

У свою чергу, добре налагоджена й ефективно працююча система бухгалтерського обліку дозволяє аналізувати стан справ підприємства, контролювати надходження і витрату коштів, вчасно розраховуватися з дебіторами і кредиторами, з бюджетом. Створення такої фінансової системи є спільною справою керівника і бухгалтера. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку несе керівник підприємства, який призначає і звільняє бухгалтера за своїм розсудом.

У статті 8.6. Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» зазначено, що керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами і працівниками, причетним до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення і подання до обліку первинних документів.

Розділ І. Баланс підприємства та вплив господарських операцій на баланс

1.1 Поняття та класифікація балансів підприємств

Уявлення про склад господарських засобів (майна) підприємства та їхніх джерел на звітну дату дає бухгалтерський баланс.

Баланс - це форма звітності підприємства, яка складається з двох частин - активу, де відображаються господарські засоби по їх складу та розміщенню; та пасиву, де відображаються господарські засоби по джерелам утворення та призначення. У балансі господарські засоби підприємства відображають за складом та розміщенням, а також за джерелами їх утворення та цільовим призначенням у грошовому вираженні на визначену дату.

Мета складання балансу -- надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Структура та зміст балансу змінюються залежно від форм власності, рівня продуктивних сил і розвитку виробничих відносин суспільства.

Баланси класифікують за:

ь джерелами складання;

ь термінами складання;

ь обсягами даних;

ь змістом;

ь формою.

За джерелами складання баланси поділяють на:

- інвентарні -- складаються на підставі повного опису інвентарю і є скороченим варіантом балансу;

- книжкові -- складаються на підставі запису в книгах без підтвердження інвентаризації, тому їх називають пробними, або попередніми;

- генеральний -- є синтезом інвентарного та книжкового балансів і складається за рік на підставі інвентаризаційного опису та попереднього балансу.

За термінами складання розрізняють баланси:

- вступні -- складаються на час створення підприємства;

- операційні -- складаються протягом року й відображають окремі аспекти діяльності підприємства;

- ліквідаційні -- складаються під час ліквідації підприємства.

Залежно від обсягів даних баланси поділяють на:

- прості -- баланси підприємств, які не мають структурних підрозділів або філій;

- складні -- баланси підприємств, що мають структурні підрозділи;

- зведені -- баланси підприємств, які мають філії.

За змістом розрізняють баланси:

- сальдові -- містять тільки залишки по рахунках і характеризують майновий стан господарства на певну дату;

- оборотні -- баланси, які, крім залишків по рахунках, містять обороти по дебету та кредиту цих рахунків;

- результативні -- баланси доходів і витрат або прибутків і збитків, які дають змогу визначити чистий прибуток або чистий збиток;

- проміжні -- баланси, що складаються на будь-яку дату залежно від потреби;

- шахові -- баланси, які, крім залишків по рахунках, містять кореспонденції по цих рахунках. Такі баланси доцільно складати лише на невеликих підприємствах, що використовують обмежену кількість бухгалтерських рахунків;

- порівняльні -- баланси, в яких порівнюються статті звітного балансу з відповідними статтями балансу за попередній період.

За формою баланси поділяються на:

- повні;

- скорочені.

Усі види балансів називають бухгалтерськими, оскільки їх складають на підставі даних бухгалтерського обліку. Підприємства та організації складають місячну, квартальну і річну звітність, компонентом якої обов'язково є бухгалтерський баланс.

1.2 Склад балансу: актив і пасив

За будовою бухгалтерський баланс є двосторонньою таблицею: ліва частина -- актив балансу, права -- пасив балансу. Слова “актив” та “пасив” - латинського походження (agree - латинською означає “діяти”; passivum - дослівно “стан об'єкта, страждання”). Початковий їх зміст до цих пір залишається недостатньо визначеним.

Актив балансу -- система показників, яка відображає склад і розміщення засобів підприємства, що об'єднані у якісно однорідні групи.

Активи відображені в балансі як вартість майна та боргових прав, які має та які контролює підприємство. Активи -- економічні ресурси, контрольовані підприємством, які, як очікується, зроблять вигідними майбутні операції. Вони дають певне уявлення про потенціал підприємства щодо здійснення майбутніх витрат.

Пасив балансу -- система показників, яка відображає джерела утворення та цільове призначення засобів підприємства, що об'єднані у якісно однорідні групи.

Засоби фінансування називають зобов'язаннями і відображають у пасиві балансу.

Різниця активів і зобов'язань -- це вартість власних засобів підприємства (власний капітал).

Наведене співвідношення є головним балансовим рівнянням.

Однорідні види засобів і джерел їх утворення відображають у балансі окремим рядком, що має назву «стаття балансу».

Кожна стаття в балансі призначена для відображення певного елемента (групи однорідних елементів) господарських засобів. Статті згруповано в розділи.

Актив балансу складається з трьох розділів:

I. Необоротні активи -- активи, які не були віднесені до оборотних.

II. Оборотні активи -- грошові кошти та їх еквіваленти, не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи використання протягом операційного циклу або дванадцяти місяців від дати балансу.

III. Витрати майбутніх періодів -- витрати, оплачені у звітному періоді, які належать до наступного (наступних) періоду.

Пасив балансу містить п'ять розділів:

I. Власний капітал -- частина активів підприємства, що залишається після відрахування його зобов'язань.

II. Забезпечення майбутніх витрат і платежів -- умовні (потенційні) зобов'язання, щодо яких сума й час майбутніх платежів не визначені (оплата відпусток працівникам, здійснення гарантійного ремонту випущеної продукції та ін.).

III. Довгострокові зобов'язання -- зобов'язання, що не належать до поточних.

IV. Поточні зобов'язання -- зобов'язання, що будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або дванадцяти місяців від дати балансу.

V. Доходи майбутніх періодів -- суми доходів, одержані протягом поточного та попередніх звітних періодів, які будуть визнані в майбутніх звітних періодах.

Особливістю бухгалтерського балансу є рівність вартісних підсумків активу й пасиву, зумовлена тим, що в обох частинах відображають ту саму суму коштів, але за іншим групуванням: в активі -- за видами, в пасиві -- за джерелами.

Бухгалтерський баланс призначений не тільки для відображення господарських засобів (активів) підприємства та джерел їх формування на звітну дату. Метою складання балансу є надання користувачам - юридичним і фізичним особам - повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на певну дату. Фінансовий стан підприємства характеризується структурою і якістю його активів, власного капіталу і зобов'язань, а також здатністю відповідати за своїми зобов'язаннями, тобто платоспроможністю.

Отже, статті активу і пасиву балансу згруповано у відповідні розділи з таким розрахунком, щоб найбільш чітко виступав взаємозв'язок між активами підприємства і джерелами їх формування. Аналізуючи ці показники, користувачі одержують інформацію про величину власного капіталу підприємства, його фінансову стійкість, платоспроможність і приймають відповідні ділові рішення.

1.3 Господарські операції та їх вплив на баланс

Процес господарювання - це динамічний процес. Засоби підприємства та їх власники знаходяться у постійному русі, вони змінюються. Відбуваються різні господарські факти. З одного боку, це - процеси продуктивного характеру: виробниче постачання, виготовлення продукції, надання послуг, реалізація; а з іншого правового - придбання, залучення робочої сили, продаж, тобто обмін між суб'єктами господарювання, при якому відбувається перехід права власності від одного суб'єкта господарювання до іншого. Всі ці зміни відбуваються під впливом господарських операцій.

Господарська операція -- дія або подія, що зумовлює зміну в структурі активів (господарських засобів) і зобов'язань, у власному капіталі підприємства (джерелі господарських засобів).

Кожна господарська операція відрізняється від іншої змістом, кількісними показниками, часом і місцем здійснення, складом виконавців та іншими ознаками.

Арифметична інтерпретація господарських операцій без зв'язку з економікою не виражає їх дійсного змісту. Крім того, необхідно розрізняти операції, які пов'язані зі статутною діяльністю підприємства, і операції, які викликані відхиленням від нормальних умов роботи, але також впливають на суму балансу. Деякі операції, які зовні не впливають на суму балансу, з часом відображаються на результатах роботи і змінюють валюту балансу.

Будь-яка дія або явище, що викликає зміну в основних частинах активного або пасивного майна, називається в бухгалтерському обліку операцією. Операції відображають оборот або рух цінностей. Будь-який оборот або рух цінностей обмежується: по-перше, місцем, де цінність знаходилась до операції і, по-друге, місцем, куди цінність перейшла за цією операцією.

Усі господарські операції на підприємстві зумовлюють зміни в балансі. Існує чотири типи таких змін.

Перший тип -- зміни, що відбуваються всередині активу балансу (наприклад, передача матеріалів у виробництво. При цьому підсумок активу балансу не змінюється.

Другий тип -- зміни, що відбуваються всередині пасиву балансу (наприклад, утримання податків із зарплати). При цьому підсумок пасиву балансу не змінюється.

Третій тип -- відбувається збільшення господарських засобів, яке завжди зумовлює збільшення джерела. Наприклад, одержані, але не оплачені матеріали від постачальників. Збільшилися засоби -- збільшився й борг перед постачальниками. Отже, ця операція впливає на збільшення підсумків активу та пасиву на однакову величину.

Четвертий тип -- відбувається зменшення господарських засобів, і на ту саму суму зменшується джерело. Приклад, з рахунків у банку сплачують частину заборгованості за банківський кредит. Суму списують з рахунків у банку (стаття активу), і на таку ж суму зменшується заборгованість за кредит (стаття пасиву). Отже, підсумки активу і пасиву балансу зменшуються на однакову величину.

Приклад №1. Отримані готівкові гроші із розрахункового рахунку в касу для видачі зарплати.

Каса А +

Розрахунковий рахунок А -

Баланс не зміниться.

Приклад №2. Частина прибутку зарахована в статутний капітал.

Прибуток П -

Статутний капітал П +

Баланс не зміниться.

Приклад №3. Зарахована на розрахунковий рахунок підприємства короткострокова позика банку.

Розрахунковий рахунок А +

Короткострокові кредити банку П +

Баланс збільшився.

Приклад №4. Видана заробітна плата робітникам і службовцям.

Каса А -

Розрахунки по оплаті праці П -

Баланс зменшився.

Розділ ІІ. Рахунки синтетичного та аналітичного обліку, їх взаємозв'язок

2.1 Система рахунків та її структура

Бухгалтерський облік має велику кількість об'єктів Тільки різновидів товарно-матеріальних цінностей вчені нараховують декілька мільйонів Щоб отримати інформацію про господарські засоби, джерела їх утворення, зобов'язання, господарські процеси та інші об'єкти обліку, необхідно все це згрупувати на бухгалтерських рахунках При ознайомленні з балансом можна було помітити, що при формуванні як його лівої, так і правої частин були присутні деякі елементи узагальнення.

Підприємницька діяльність у будь-якій формі являє собою неперервний кругообіг засобів (майна), які починають, завершують і відновлюють свій рух. Для відображення динаміки бізнесу в бухгалтерському обліку використовують систему рахунків.

Система бухгалтерських рахунків -- спосіб економічного групування, поточного відображення та оперативного контролю за господарськими засобами підприємства, їхніми джерелами та господарськими операціями.

Інформаційна система бухгалтерського обліку є структурою, що складається з двох рівнів -- горизонтального і вертикального

Система рахунків також передбачає вертикальну (ієрархічну) та горизонтальну (інформаційні зв'язки) структуру При цьому необхідно пам'ятати, що рахунки - це елементи системи рахівництва, а інформаційні зв'язки між ними здійснюються за допомогою проводок Горизонтальні зв'язки проявляються через кореспонденцію рахунків, виражену подвійним записом даних про факти господарської діяльності

Вертикальні зв'язки виражені в підпорядкуванні інформаційних рівнів синтетичного та аналітичного обліку - синтетичних і аналітичних рахунків Вертикальний розріз в інформаційній системі бухгалтерського обліку представляє собою структуру, що складається з кількох рівнів, кожний з яких виконує свої інформаційні функції в системі управління підприємством.

Система синтетичних рахунків - це система вартісного обліку складових засобів (майна) підприємства Відповідно до принципу єдиного грошового вимірника інформація, що відображається на синтетичних рахунках, містить тільки вартісну оцінку, яка дозволяє отримати узагальнені дані про різноманітні об'єкти бухгалтерського обліку

Облік, що здійснюється на синтетичних рахунках, називається синтетичним (зведеним). Його дані використовуються при заповненні форм бухгалтерської звітності, передусім складанні балансу, а отже, служать для аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства

Проміжною ланкою між синтетичними та аналітичними рахунками виступають субрахунки. Вони призначені для додаткового, проміжного групування даних про окремі об'єкти обліку в складі синтетичних рахунків. Як і на синтетичних рахунках, на субрахунках відображається інформація тільки в грошовому виразі. Синтетичні рахунки називаються рахунками першого порядку, а субрахунки - рахунками другого порядку. Останні показують, в якій послідовності (групуванні) потрібно відкривати рахунки аналітичного обліку (третього порядку), і виступають середньою ланкою між ними та синтетичними рахунками За своєю характеристикою субрахунки наближаються до синтетичних рахунків, оскільки включають у себе сукупність аналітичних рахунків, але не мають самостійної кореспонденції з іншими рахунками, що відображається через відповідний синтетичний рахунок. Це дозволяє скоротити номенклатуру синтетичних рахунків, спростити кореспонденцію між ними. З іншого боку, субрахунки можна розглядати як укрупнені позиції аналітичного обліку.

Облік конкретних виробів ведеться на аналітичних рахунках.

2.2 Рахунок та його відображення

Рахунок являє собою двосторонню таблицю, ліва частина якої -- дебет, права -- кредит. Він складається з таких частин: залишок (сальдо), оборот по дебету, оборот по кредиту.

Д	(Назва рахунку)	К
С-до на ...	С-до на ...
..	..
..	..
..	..
..	..
..	..
Обіг за ...	Обіг за ...
..	..
С-до на ...	С-до на ...
..	..

Залишок (сальдо) -- сума засобів, наявна за певним їх видом (рахунком) на момент спостереження.

Залишок є різницею між підсумками записів по дебету і по кредиту рахунків і враховує зміни на рахунку на кінець звітного періоду. За відсутності залишку рахунок вважається закритим.

Практично залишки визначаються на рахунках на початок і кінець звітного місяця, однак їх можна визначити і на будь-яку дату.

Рух засобів та їхніх джерел розкривають операції, які послідовно відображають на рахунках (кожну операцію окремо). При цьому кожну операцію відображають по дебету одного рахунка і по кредиту іншого.

Оборот по дебету -- сума записів операцій по дебету.

Оборот по кредиту -- сума записів операцій по кредиту.

Таким чином, один рахунок являє собою спосіб неперервного (щоденного) обліку одного засобу, джерела або їх групи, а всі рахунки разом забезпечують поточний облік усіх господарських засобів та їхніх джерел.

На кожному окремому рахунку реєструють первинний стан засобів і джерел їх утворення, а також відображають господарські операції у вигляді збільшення або зменшення.

Перелік рахунків бухгалтерського обліку, їхні назви, порядок відображення об'єктів і операцій на рахунках викладено в Плані рахунків бухгалтерського обліку актинів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій і в Інструкції з його застосування.

Для зручності користування Планом рахунків на практиці нерідко вказують одночасно і найменування рахунка, і його номер, однак іноді -- лише номер рахунка, не зазначаючи його назви. Наприклад, облік готівкових коштів «ведеться на рахунку ЗО «Каса», але можна сказати «ведеться ті рахунку ЗО». Правильними є обидва формулювання.

Номер рахунка складається з двох або трьох цифр. Перша цифра позначає клас, до якого належить рахунок; перша і друга цифри -- номер рахунка, а третя (якщо вони є) вказує на його склад (субрахунок, або рахунок другого порядку).

Основний принцип обліку на рахунках полягає в тому, що на кожну групу однорідних засобів або джерел відкривають окремий рахунок, на якому записують початковий залишок цієї групи засобів і всі наступні його зміни, що відбулися у результаті здійснення господарських операцій.

2.3 Взаємозв'язок між синтетичними і аналітичними рахунками

Аналітичні рахунки використовуються для деталізації інформації про об'єкти, що обліковуються на синтетичному рахунку.

Синтетичний облік неспроможний контролювати кожний вид господарських засобів чи процесів. Для одержання показників, необхідних для управління в певних розрізах, тобто деталізованих записів синтетичного обліку за окремими видами і процесами організується аналітичний облік. З цією метою до окремих складних рахунків синтетичного обліку відкриваються рахунки аналітичного обліку. Основні синтетичні рахунки, які мають аналітичний облік:

- матеріали;

- розрахунки з підзвітними особами;

- розрахунки з постачальниками.

Узагальнена інформація про рух та стан майна і зобов'язань будь-якого підприємства знаходить своє відображення в Балансі та інших формах звітності.

Природно, що, дивлячись на баланс незнайомого підприємства, нічого не можна сказати, наприклад, про те, що саме знаходиться на складі цього підприємства. А якщо навіть нам відомо, що там повинна бути тканина, то її кількість та вартість рулонів по рахунках знову-таки будуть невідомі, тільки приблизно можна також визначити і сферу ділових інтересів підприємства. На подібні питання баланс і не повинен давати відповіді Але ж управління підприємством вимагає більш детальної інформації, ніж та, що міститься у звітності.

Аналітичний облік представляє собою деталізацію синтетичного обліку з метою отримання більшого обсягу інформації для контролю та аналізу господарської діяльності

Узагальнені характеристики об'єктів бухгалтерського обліку (активів, зобов'язань, капіталу) відображаються на синтетичних рахунках, а деталізована інформаційна аналітичних рахунках

Впровадження синтетичних та аналітичних рахунків стало значним кроком у розвитку бухгалтерського обліку. Кожний аналітичний рахунок є складовою частиною синтетичного рахунку і невідривно пов'язаний з ним. Існує два основні постулати зв'язку синтетичного та аналітичного обліку, які використовуються й в сучасному бухгалтерському обліку:

1) сума сальдо всіх аналітичних рахунків повинна дорівнювати сальдо того синтетичного рахунку, до якого вони були відкриті;

2)сума оборотів по дебету і сума оборотів по кредиту всіх аналітичних рахунків повинна дорівнювати оборотам по дебету і кредиту того синтетичного рахунку, до якого вони були відкриті.

Таким чином, сукупність даних всіх аналітичних рахунків в сумі дає інформацію про відповідний синтетичний рахунок.

Розділ ІІІ. Господарські процеси та їх облік

3.1 Облік процесу придбання засобів виробництва

Будь-яке виробниче підприємство створюєтеся з метою виготовлення продукції та її реалізації. Але здійснення процесу виробництва неможливе без наявності обладнання, устаткування, будівель, без сировини, матеріалів, які в процесі обробки перетворюються на готовий продукт.

Таким чином, процес придбання засобів виробництва є важливою передумовою для здійснення основної діяльності підприємства.

Засоби виробництва, що використовуються у виробничому процесі, поділяються на засоби праці та предмети і праці. Під засобами праці розуміють об'єкти, за допомогою яких людина впливає на предмети праці. До них відносять обладнання, машини, устаткування тощо. Предмети праці під впливом засобів праці змінюють свою форму в процесі виробництва і включають матеріали, сировину, паливо тощо.

Процес придбання - це сукупність операцій по забезпеченню підприємства предметами та засобами праці, необхідними для здійснення господарської діяльності. В процесі придбання відбувається заготівля всього необхідного для процесу виробництва: основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних ресурсів, до складу яких включають сировину, матеріали, паливо, запасні частини, виробничі запаси та ін.

Цей процес повинен здійснюватися безперервно та рівномірно, оскільки надлишок або недостача матеріальних запасів негативно впливає на кінцевий результат господарської діяльності.

Основними завданнями обліку процесу придбання (заготівлі) є

- правильне і своєчасне встановлення обсягу необхідних оборотних і необоротних активів,

- виявлення всіх витрат, пов'язаних із заготівлею засобів та предметів пращ,

- визначення фактичної собівартості придбаних засобів та предметів праці,

- визначення результатів постачальницької діяльності.

Порядок формування вартості придбаних засобів і предметів праці залежить від виду витрат, понесених при їх придбанні.

Облік процесу придбання основних засобів.

Основні засоби відіграють важливу роль в діяльності будь-якого суб'єкта господарювання. Звичайно, що без наявності будинків, споруд машин, обладнання, транспортних засобів, інструментів, приладів неможливе здійснення функцій підприємства і досягнення основної мети

Основні засоби - це матеріальні активи, які утримуються підприємством для використання у виробництві або постачанні товарів та наданні послуг, для здачі в оренду іншим особам або для адміністративних цілей, будуть використовуватись як очікується, протягом терміну більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік).

Облік процесу придбання нематеріальних активів.

Для здійснення діяльності підприємства купують та використовують, як правило, нерухоме майно та інші матеріальні об'єкти. Разом з тим в господарській діяльності підприємством використовуються і нематеріальні активи, які є невід'ємним компонентом або фактором в діяльності будь-якого суб'єкта господарювання.

Нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам (фізичним і юридичним).

Для обліку нематеріальних активів використовують рахунок 12 "Нематеріальні активи". Структурою субрахунків рахунку 12 бухгалтерського обліку визначено склад нематеріальних активів.

Облік процесу придбання запасів.

Чітко налагоджений процес заготівлі виробничих запасів необхідний для нормального проходження процесу виробництва матеріальних благ.

Під запасами розуміють активи, які

- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Основними завданнями обліку придбання предметів праці є

- правильне і своєчасне встановлення обсягу заготівлі,

- виявлення всіх витрат, пов'язаних із заготівлею;

- визначення фактичної собівартості заготовлених матеріалів;

- контроль виконання договорів постачання;

- визначення результатів заготівельної роботи відповідних структурних підрозділів підприємства.

Для відображення процесу постачання планом рахунків передбачено рахунки 20,21,22,28.

Крім того для обліку рахунків з постачальниками використовуються рахунки 62,63,68.

3.2 Облік процесу виробництва

Процес виробництва є одним з основних процесів господарської діяльності та представляє собою сукупність операцій по виготовленню продукції. В процесі виробництва використовуються природні ресурси, сировина, матеріали, паливо, енергія, трудові ресурси, основні засоби, здійснюються інші витрати. Тому на рахунках бухгалтерського обліку повинна своєчасно, повно і правдиво відображатися інформація про фактичні витрати на виробництво продукції, яка використовується для обчислення (калькулювання) фактичної собівартості окремих її видів, а також для контролю за раціональним використанням трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Майбутній прибуток підприємства створюється в основному на стадії виробництва, оскільки найбільш надійним і чесним способом його отримання є постійне скорочення витрат і зниження собівартості продукції за рахунок економного витрачання сировини й матеріалів; підвищення продуктивності і зниження трудових витрат та амортизації основних засобів в розрахунку на одиницю продукції і за рахунок інших факторів.

Витрати виробництва - вираження в грошовій формі поточних витрат трудових, матеріальних, фінансових та інших видів ресурсів на виробництво продукції. Ці поточні витрати обліковуються та плануються як собівартість продукції.

Бухгалтерський облік процесу виробництва, з одного боку, відображає витрати на виготовлення продукції, виконання будь-яких робіт, а з іншого - здійснює контроль за доцільністю цих витрат за допомогою обчислення собівартості окремих виробів або робіт і порівняння фактичної собівартості з плановою, кошторисною або фактичною собівартістю минулих періодів

До основних завдань обліку виробництва відносяться виявлення фактичних затрат на виробництво, визначення (калькулювання) фактичної собівартості виготовленої продукції, контроль за виконанням плану випуску продукції і виявлення результатів виробничої діяльності підприємства.

За способами перенесення вартості на продукцію витрати поділяються на прямі та непрямі.

До прямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом окремих видів продукції (сировина, основні матеріали, куповані вироби і напівфабрикати тощо), які можуть бути безпосередньо включені до їх собівартості

До непрямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом кількох видів продукції (витрати на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничі), що включаються до собівартості за допомогою спеціальних методів Непрямі витрати утворюють комплексні статті калькуляції (тобто складаються з витрат, що включають кілька елементів), які відрізняються за їх функціональною роллю у виробничому процесі.

За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат останні поділяються на умовно-змінні та умовно-постійні.

До умовно-змінних витрат належать витрати, абсолютна величина яких зростає із збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується із його зниженням.

До умовно-змінних витрат належать витрати на сировину та матеріали, покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо й енергію, на оплату праці працівників, зайнятих у виробництві продукції (робіт, послуг), з відрахуванням на соціальні заходи а також інші витрати

Умовно-постійні - це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно не змінюється

Витрати на виробництво поділяються за календарними періодами на поточні, тобто постійні, звичайні витрати або витрати, у яких періодичність менша ніж місяць, та одноразові, тобто однократні витрати, або витрати, які здійснюються періодично (періодичність більша ніж місяць) і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

3.3 Облік процесу реалізації

Продукція, виготовлена на будь-якому підприємстві, як правило, підлягає реалізації. Реалізація - це процес продажу готової продукції, товарів або виконаних робіт і наданих послуг.

її підставою є укладання договору (замовлення) з покупцями, в яких визначається асортимент; терміни відвантаження; кількість та якість продукції, яку постачають; умови постачання; ціна; форма розрахунків.

Процес продажу завершує кругообіг засобів і створює передумови для відновлення нового кругообігу. Важливість процесу реалізації полягає в тому, що в ньому продукція підприємства знаходить своє суспільне застосування. Якщо продукт потрібен суспільству для задоволення виробничих або особистих потреб, то він буде реалізований (із врахуванням ринкового закону попиту і пропозиції) і за нього підприємство отримає грошові кошти, за рахунок яких буде придбана нова партія сировини, з якої знову буде створена готова продукція. З'являться кошти і для оплати праці робітників і службовців.

Основними завданнями процесу реалізації є:

1.Визначення кількості і вартості відвантаженої продукції.

2.Облік позавиробничих витрат.

3.Визначення ПДВ , акцизного збору інших платежів, що включаються до складу виручки.

4.Своєчасне відображення рахунків з покупцями.

5.Визначення і відображення фінансового результату від реалізованої продукції.

Для обліку процесу реалізації планом рахунків передбачені рахунки 26, 90, 93, 36, 70, 79.

Рахунок 26 призначений для відображення виробничої собівартості готової продукції, що зберігається на складі, та яка відвантажена покупцеві.

Рахунок 90 використовується для відображення виробничої собівартості реалізованої продукції та нерозподілених постійних загально-виробничих витрат.

Рахунок 93 призначений для обліку витрат пов'язаних з реалізацією продукції. До них належать: витрати пакувальних матеріалів, витрати на ремонт тари, витрати на перепродажу, підготовку товарів, оплата праці та комісійні винагороди торговельним агентам, продавцям та іншим працівникам зайнятих збутом, витрати на рекламу та дослідження ринку, витрати на гарантійний ремонт і обслуговування, витрати на відрядження працівників зайнятих збутом, витрати на експлуатацію і утримання необоротних активів, пов'язаних із збутом, витрати на транспортування, витрати на страхування продукції та інші витрати пов'язані зі збутом.

Рахунок 36 призначений для відображення заборгованості покупців та реалізовану їм продукцію.

Рахунок 70 визначається чистий дохід від реалізації продукції. За К-т даного рахунку відображається виручка від реалізації (доход), а за Д-т одержані в складі цієї виручки та належні до перерахувань бюджету сума непрямих податків: сума чистого доходу, який в порядку закриття рахунку списується на рахунок 79.

Рахунок 79 є основним при відображенні процесу реалізації. В Д-т цього рахунку відображаються витрати пов'язані з реалізацією, а в К-т - чистий доход. Шляхом співставлення оборотів по Д-т і К-т рахунок 79 виявляє фінансовий результат.

Якщо оборот по Д-т більший за оборот по К-т, тобто витрати переважають доходи, результат від реалізації - збиток.

Якщо оборот по Д-т менший за оборот по К-т, тобто доходи більші за витрати, фінансовий результат - прибуток.

Порядок відображення процесу реалізації залежить від того, що прийнято вважати моментом реалізації:

*надходження виручки на поточний рахунок;

*відвантаження продукції покупцю.

Виходячи з цього розрізняють 2 методи відображення процесу реалізації:

Касовий метод передбачає, що реалізованою вважається продукція повністю сплачена покупцем.

Метод нарахувань передбачає, що реалізованою є продукція відвантажена покупцю, на яку оформлені документи для оплати.

Значення і роль процесу реалізації суттєво зростають за умов ринкової економіки. Саме завоювання ринків, можливості реалізації продукції визначають відповідні обсяги її виробництва.

Розділ ІV. Облік грошових коштів

4.1 Грошові кошти

Одним із найважливіших показників діяльності підприємства в ринковій економіці, за яким оцінюється стабільність його фінансового стану, є ліквідність -- можливість перетворення активів підприємства на готівкові кошти.

Грошові кошти -- готівка, кошти на рахунках у банках, депозити до запитання.

Таким чином, грошові кошти включають кошти в касі й на поточних та інших рахунках у банках, що можуть бути використані для поточних операцій. Кошти обліковують на рахунках класу 3:

30«Каса»;

31«Рахунки в банках»;

33 «Інші кошти». Інформацію про наявність і рух коштів у касі підприємства узагальнюють на синтетичному рахунку ЗО «Каса». Рахунок ЗО «Каса» має такі субрахунки: 301 «Каса в національній валюті»; 302 «Каса в іноземній валюті».

Облік наявності та руху коштів, що знаходяться на рахунках у банку і можуть бути використані лише для поточних операцій, здійснюють на рахунку 31 «Рахунки в банках».

Рахунок 31 «Рахунки в банках» має такі субрахунки:

311«Поточні рахунки в національній валюті»;

312«Поточні рахунки в іноземній валюті»;

313«Інші рахунки в банку в національній валюті»;

314«Інші рахунки в банку в іноземній валюті».

Узагальнення інформації про наявність та рух грошових

документів (у національній та іноземній валюті), що знаходяться в касі підприємства (поштових марок, марок гербового збору, оплачених проїзних документів, оплачених путівок до санаторіїв, пансіонатів, будинків відпочинку тощо), та про кошти в дорозі, тобто грошові суми, які внесено до кас банків, ощадних кас або поштових відділень для наступного їх зарахування на поточний або інші рахунки підприємства, здійснюється на синтетичному рахунку 33 «Інші кошти». Рахунок 33 «Інші кошти» має такі субрахунки:

331«Грошові документи в національній валюті»;

332«Грошові документи в іноземній валюті»;

333«Грошові кошти в дорозі в національній валюті»;

334«Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті».

Еквівалентами коштів є короткострокові, високоліквідні інвестиції, які вільно конвертуються в певні суми коштів і для яких характерний ризик зміни вартості. Приклади грошових еквівалентів:

--інвестиції, якщо термін їх погашення 3 місяці або

менше від дати придбання;

--інвестиції у привілейовані акції, що купуються за

короткий строк до їх погашення.

Облік еквівалентів коштів ведуть на рахунку 351 «Еквіваленти грошових коштів» за видами фінансових інвестицій.

Кошти, які неможливо використати для операцій протягом одного року, починаючи з дати складення балансу, або протягом операційного циклу через обмеження вилучають із складу оборотних активів і відображають як необоротні активи. Для обліку таких коштів використовують синтетичний рахунок 18 «Інші необоротні активи»; на дебеті цього рахунка відображають активи, використання яких, як очікується, буде неможливим протягом дванадцяти місяців від дати балансу.

4.2 Облік касових операцій

Підприємству у процесі його діяльності потрібна готівка для термінових розрахунків з клієнтами, для оплати витрат, виплати заробітної плати працівникам та ін. Готівка є абсолютно ліквідним активом і через це нерідко розкрадається. Тому необхідні постійний контроль за своєчасним і правильним оформленням касових документів та їх обробкою, регулярна інвентаризація каси.

Організацію прийняття, видачі та зберігання готівки в касі, а також оформлення касових операцій регламентує «Положення про ведення касових операцій в національній валюті України», затверджене постановою Правління Національного банку України від 19. 02. 2001 р. № 72.

Касові операції оформляють прибутковими та видатковими касовими ордерами, типові форми і порядок заповнення яких затверджено наказом Міністерства статистики України від 15. 02. 1996 р. № 51 «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій».

Ліміт залишку готівки в касі не встановлюється для селянських (фермерських) господарств, що займаються виключно виробництвом, переробкою та реалізацією сільськогосподарської продукції, і для фізичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідальність за дотримання касової дисципліни покладено на керівника, головного бухгалтера та касира.

Керівник підприємства повинен забезпечити збереження грошових коштів та під час їх доставки з банку чи в банк. Він створює необхідні умови для здійснення касових операцій, вирішує питання щодо виділення для каси окремого приміщення, придбання необхідного обладнання, охорони каси, виділення транспорту для доставки грошей.

Головний бухгалтер повинен організувати контроль за веденням касових операцій та поліпшенням касової дисципліни. Він разом з касиром здійснює щоденне опломбування приміщення каси та сейфу, проводить контрольні перевірки за дотримання касової дисципліни.

Безпосередньо матеріальну відповідальність збереження грошей, їх видачу та приймання до каси несе касир. Він призначається наказом керівника. При прийому на роботу дається письмове зобов'язання про матеріальну відповідальність.

Грошові кошти в касу надходять з поточного рахунку від різних фізичних і юридичних осіб. Одержання грошових коштів в банку доручається касиру.

Для цього підприємству видається за відповідною заявою чекова книжка. На кожному чеку зазначається його номер, номер поточного рахунку, з якого одержуються гроші, найменування його власника та код банку МКО, прізвище, ім'я, по батькові одержувача (касира). Сума до одержання зазначається в спеціально відведеному рядку в центральній частині чеку прописом та цифрами на корінці чеку. На зворотному боці зазначається цільове призначення грошових коштів. Чек підписує керівник і головний бухгалтер, їх відповідність засвідчується печаткою. На одержанні грошові кошти з банку складається прибутковий касовий ордер, який складається з двох частин: прибутковий касовий ордер і квитанція до нього. Він підписується в бухгалтерії. В ньому зазначається від кого і за що надійшли гроші, їх суми та рахунки, які кореспондуються з рахунком ЗО.

Прибутковий касовий ордер підписується головним бухгалтером, або особою, що його заміняє. Він передається до виконання касиру. Касир перевіряє правильність підписів, правильність оформлення прибуткового касового ордеру, наявність прикладених до нього додатків. Він одержує грошові кошти від платника. Одержання грошових коштів касир засвідчує підписом на внесену суму платника, одержує квитанцію з підписом головного бухгалтера, керівника та печаткою підприємства. Прибутковий касовий ордер, та документи, що до нього прикладаються позначаються штампом "Одержанні". Надходження грошових коштів в касу від різних фізичних та юридичних осіб також оформляються прибутковим касовим ордером.

Видача коштів з каси відбувається у випадку внесення коштів на поточний рахунок, або сплати різним фізичним і юридичним особам. Для внесення грошових коштів в банк використовується об'ява на внесення готівки. Це документ, який складається з 3 частин:

1.Об'ява на внесок готівки залишається в банку і є підставою для зарахування коштів на поточний рахунок.

2.Квитанція видається касиру для внесення грошей.

3.Ордер надходить на підприємство після проведення банком операції по зарахуванню коштів разом з випискою.

В об'яві на внесення готівки зазначається назва підприємства, номер його рахунку, назва банку, його код, сума прописом та її призначення.

Видача грошових коштів з каси видається видатковими касовими * ордерами, в яких зазначається: кому видані гроші, на яку суму, дату видачі. Видаткові касові ордери підписує керівник, головний бухгалтер. Касир під час видачі грошових коштів перевіряє правильність оформлення касового видаткового ордеру, пересвідчувається в особі одержувача, про що здійснює позначку в видатковому касовому ордері. Видачу грошових коштів касир підтверджує своїм підписом, а видатковий касовий ордер і документи до нього позначає штампом "Оплачено". Всі видаткові і прибуткові ордери до передачі в касу бухгалтер реєструє в журналі реєстрації видаткових і прибуткових касових ордерів. Видача грошей з каси може здійснюватись і за іншими документами - платіжними відомостями, заявами, якщо вони мають підпис керівника і головного бухгалтера. До таких документів належать платіжні відомості на видачу зарплати. В цих відомостях наводиться перелік осіб, що повинні одержати заробітну плату та сума, яка підлягає видачі. Зарплата видається протягом 3 днів, з 5 по 8. Після закінчення цього терміну на суму виданої зарплати складається видатковий касовий ордер, а депонована заробітне плата повертається в банк.

Всі видаткові і прибуткові касові документи обов'язково реєструються в касовій книзі, яка має бути прошнурована, пронумеровано, підписана керівником, головним бухгалтером та печаткою підприємства. Печатка має бути або з сургучу або клеєва. Записи в касову книгу здійснюються під копіювальну бум агу, в двох примірниках. На практиці кожного для визначаються підсумки по надходженню і видатків грошових коштів, визначається залишок. Після цього касова книга разом з прикладеними до неї документами подається касиром на перевірку в бухгалтерію. Після перевірки під розписку в першому примірнику книги касир здає касові документи і другий відривний аркуш, що є звітом касира.

З метою дотримання касової дисципліни періодично повинна проводитись інвентаризація грошових коштів в касі. На момент інвентаризації складається касовий звіт і визначається залишок грошових коштів. Касир дає письмову розписку в тому, що всі видаткові і прибуткові документи зареєстровані, і не оприбуткованих, чи не списаних грошей в касі немає.

Після цього здійснюється повний перерахунок за кожним аркушем грошових коштів. Результат інвентаризації оформляється звітом. Крім того касир дає письмове пояснення про причини розбіжностей. У випадку, якщо нестача або надлишок відбулися внаслідок зловживання, то касир звільняється з посади.

Всі операції, що стосуються з руху грошових коштів в касі відображається на рахунку ЗО. При журнальній формі бухгалтерського обліку касові операції відображаються в журналі №1 по КтЗО, і в відомості №1 ДтЗО.

Основні операції з обліку грошових коштів:

1.Дт З0... КтЗ1 - надійшло з поточного рахунку в касу;

2.Дт З0.. .КтЗ6 - надійшло від покупців;

3.Дт ЗО...Кт375 - надійшло відшкодування завданих збитків;

4.Дт ЗО...Кт46 - надійшло від засновників;

5.Дт ЗО...Кт З77 - одержані від інших дебіторів;

6.Дт З1.. .Кт З0 - внесено на поточний рахунок;

7.Дт З3... Кт З0 - внесено у вечірню касу;

8.Дт З72...Кт З0 - видано з каси під звіт;

9.Дт 66...КтЗ О - видано заробітну плату;

10.Дт 371...К тЗО - видано аванс;

11.Дт 63...Кт 31 - оплачено постачальнику.

4.3 Облік операцій на поточних рахунках в банку в національній валюті

У процесі господарської діяльності постійно здійснюється допоміжні грошові розрахунки між підприємствами, між підприємством і банком, органами страхування, громадськими організаціями , фізичними особами, завдяки чому завершується перетворення грошової форми виділених грошових коштів на виробничі запаси, одержання грошової виручки та чистого прибутку, що міститься в ній.

Отже, грошові розрахунки - найважливіший фактор обороту коштів, а їхнє своєчасне затвердження - необхідна умова безперервного процесу виробництва.

Правовідносини, що виникають у клієнтів банків під час відкриття поточних, депозитних, кредитних рахунків у національній валюті, регулює інструкція " Про відкриття банками рахунків в національній і іноземній валюті", затверджено постановою правління НБУ від18,12,1998 р. №527.

При відкритті поточного рахунку в банку відкривають особовий рахунок підприємства з присвоєнням номера. Особові рахунки банк веде в двох примірниках: перший - для банку, другий видається підприємству як виписка з рахунка.

Виписка банку є реєстром аналітичного обліку і підставою для бухгалтерських записів. Одержану з банку виписку в бухгалтерії перевіряють і обробляють: формують первинні документи, вказують коди рахунків, що кореспондуються з синтетичними рахунками первинного порядку 31 "Рахунки в банках". По дебету рахунка 31 відображають надходження коштів, по кредиту - їх вибуття.

Таким чином, виписка - основний документ, згідно з яким бухгалтер складає кореспонденцію рахунків про рух коштів; вона є реєстром аналітичного обліку та підставою для бухгалтерських записів.

У виписці банку обоє 'язково зазначають такі реквізити:

1.Номер поточного рахунку підприємства;

2.Дату попередньої виписки і дату руху коштів;

3.Залишок коштів до руху коштів;

4.Номери документів;

5.Розрахункові рахунки кореспонденти;

Помилки у виписці з вини банку відображають у кореспонденції з синтетичним рахунком 37 "Розрахунки з різними дебіторами". Помилково списану з поточного рахунку суму відображають таким записом:

Дт374 "Розрахунки за претензіями".

КтЗІ 1 "Поточні рахунки в національній валюті".

Помилково зараховану суму

ДтЗИ...Кт374

Для правильного ведення обліку розрахункових операцій їх склад чітко формуються у первинних документах і докладно розписані суми платежу, зокрема коли платіж складається з кількох сум. Своєчасна підготовка документів і здійснення дасть змогу уникнути грошових штрафів і сплати пені.

Синтетичний облік операцій за поточними рахунками здійснюють за рахунком 31 "Рахунки в банках". По дебеті рахунка відображають надходження грошей, по кредиті - їх списання. Сальдо рахунка може бути тільки дебетовим і показує записом грошей на кожну дату.

Оборот по дебету цього рахунка показує надходження грошей з каси, одержання коштів від реалізації, повернення банківських кредитів, надходження заборгованостей від покупців і замовників.

На підставі кредиту рахунку 31 відображають зменшення коштів у зв'язку з видачею готівки в касу, погашенням заборгованості постачальникам, підрядникам до бюджету, в банк з одержані кредити, тобто зменшення коштів.

Дані про операції за рахунками в банку за журнально-ордерної схеми обліку систематизуються у двох багатогранних реєстрах: у журналі ордері №1.2 - по дебеті рахунка. Підставою для складання реєстрів є виписка банку і додані до них розрахункові документи, що підтверджують зарахування грошових коштів на рахунок, або їх списання.

Порядок складання всіх бухгалтерських реєстрів і первинних документів до них законодавством поки що не регламентоване. На практиці зшивають їх ручним способом, найпоширеніші з них:

ь зшивають первинні документи, що відносяться до певного рахунка, зв'язку-журнал-ордер і відомість, а також відомостей аналітичного обліку та інші. Відтак усі журнали-ордери і відомості до них з первинними документами складаються за розрахунками в порядку збільшення і формується книга за місяць.

ь зшивають первинні документ, що стосуються певного рахунка, зв'язку-журнал-ордер і відомість, а також відомості аналітичного обліку, списки розшифровки та інші. Усі документи за певним рахунком складаються наприкінці року, зшивають у наростаючому порядку за місяцями.

4.4 Облік операцій на поточних рахунках в банку в іноземній валюті

Бухгалтерський облік наявності і руху іноземної валюти ведеться на рахунку "поточні рахунки в іноземній валюті", аналітичний облік по якому організовується по кожному з відкритих у банку рахунків для збереження коштів в іноземній валюті, а також на окремих субрахунках рахунку "Каса", "Розрахунки з підзвітними особами". Записи на рахунках "Поточні рахунки в іноземній валюті", "Каса" і "Розрахунки з підзвітними особами" проводиться на підставі виписок банків та розрахунково-платіжних документів, по яких одержані або оплачені суми в іноземній валюті.

На кожному з рахунків в аналітичному обліку має бути забезпечено облік кожної за номіналом, курсом дня, враховано різницю між попереднім і поточним курсом та визначення у українській валюті.

Залишки грошових коштів підприємства на валютному рахунку відображається в національній валюті України в сумах, визначених за офіційним курсом НБУ на дату здійснення операцій в іноземній валюті, а при складанні звітності - на останнє число звітного періоду.

Аналітичний облік коштів на валютному рахунку ведеться по кожному із відкритих у банках рахунків іноземної валюти.

Бухгалтерський облік іноземної валюти на рахунках в установах банків ведеться підприємством на рахунку "Поточні рахунки в іноземній валюті".

Різниця між оцінкою в українській валюті активів і пасивів, вартість яких виражена в іноземній валюті, обчислюється виходячи з курсу національної валюти на дату проведення розрахунку або на дату складання бухгалтерської звітності за звітний період, та оцінкою в українській валюті

Цих активів і пасиві, виходячи з курсу Національного Банку України на дату відображення їх у бухгалтерському обліку у звітному періоді, або на дату складання бухгалтерської звітності за попередній період для цілей бухгалтерського обліку, вважається курсовою різницею.

Курсові різниці у бухгалтерському обліку і звітності відображаються у тому звітному періоді, до якого належить дата розрахунку або за який складається бухгалтерська звітність.