Прогнозування й облік банкрутства підприємств. Операційний аудит

20

Академія педагогічних наук України

Університет менеджменту освіти

Контрольна робота

з курсу: «Аудит»

Варіант №16

Виконав студент

Кравченко Олександр Олександрович

Перевірив викладач

Чернігів 2009 р.

ЗМІСТ

• Вступ 3
• 1. Прогнозування й облік банкрутства підприємств. 4
• Висновок 14
• 2. Операційний аудит. 15
• Висновок 18
• Список літератури 20
• Вступ
• В умовах формування ринкових відносин та різноманітності форм власності виникла необхідність удосконалення функцій управління процесом виробництва, що викликало потребу створення госпрозрахункових органів фінансового контролю, тобто аудиту.
• У світовій практиці аудит набув значного поширення. Основною передумовою аудиту є взаємна зацікавленість підприємства (фірми) в особі його власників (акціонерів), держави в особі податкової адміністрації і самого аудитора в забезпеченні реальності та достовірності обліку і звітності.
• Аудит є обов'язковою частиною цивілізованого функціонування ринкової економіки кожної країни.
• Для вирішення непорозумінь між податковими органами і керівними структурами, що представляють інтереси власників щодо підвищення ефективності виробництва, державного контролю уже було недостатньо, адже він захищав лише інтереси держави. Це стало поштовхом до виникнення незалежного контролю, який дістав назву аудиту.
• Аудит є незалежною експертизою фінансової звітності комерційних підприємств уповноваженими на те особами (аудиторами) з метою підтвердження її достовірності для державних податкових органів і власників.
• Іншими словами, аудит -- це надання практичної допомоги керівництву й економічним службам підприємства щодо ведення справ і управління його фінансами, а також щодо налагодження бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, надання різних консультацій.
• 1. Прогнозування й облік банкрутства підприємств
• Аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Аудит може проводитися на добровільних засадах (з власної ініціативи) і примусово (обов'язковий аудит).
• Згідно з Законом України "Про аудиторську діяльність", проведення аудиту є обов'язковим для:
• 1) підтвердження достовірності та повноти річного балансу і звітності комерційних банків, фондів, бірж, компаній, підприємств, кооперативів, товариств та інших господарюючих суб'єктів незалежно від форми власності та виду діяльності, звітність яких офіційно оприлюднюється, за винятком установ та організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету і не займаються підприємницькою діяльністю.
• Обов'язкова аудиторська перевірка річного балансу і звітності господарюючих суб'єктів з річним господарським оборотом, меншим як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, проводиться один раз на три роки;
• 2) перевірки фінансового стану засновників комерційних банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств, холдингових компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств та інших фінансових посередників;
• 3) емітентів цінних паперів;
• 4) державних підприємств при здаванні в оренду цілісних майнових комплексів, приватизації, корпоратизації та інших змінах форми власності;
• 5) порушення питання про визнання неплатоспроможним або банкрутом.
• Обов'язкова аудиторська перевірка з приводу порушення справи про банкрутство підприємства
• Під банкрутством розуміється пов'язана з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи -- суб'єкта підприємницької діяльності -- задовольнити в установлений для цього строк пред'явлені до нього з боку кредиторів вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом.
• Вимога проведення обов'язкової аудиторської перевірки закріплена Законами України "Про банкрутство", "Про аудиторську діяльність".
• За Законом "Про банкрутство" підставою для порушення справи про банкрутство є письмова заява будь-кого з кредиторів, боржника, органів державної податкової адміністрації або державної контрольно-ревізійної служби до арбітражного суду. До заяви боржника додаються список його кредиторів і боржників, бухгалтерський баланс та інша інформація про його фінансовий і майновий стан. Достовірність та повнота бухгалтерського балансу та іншої інформації про фінансовий і майновий стан боржника має бути підтверджена аудитором (аудиторською фірмою) незалежно від підстав, з яких порушено справу.
• Аудиторську перевірку підприємств, проти яких порушено справу про оголошення їх банкрутами, проводять у два етапи. На першому етапі підтверджується достовірність даних бухгалтерського обліку, податкової фінансової звітності; на другому етапі проводиться поглиблений аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства.
• Особливістю проведення аудиту за визнання підприємства банкрутом є детальний аналіз достовірності дебіторської та кредиторської заборгованості, причин виникнення і можливостей погашення, оцінка майнового стану об'єкта за результатами перевірки правильності обліку основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, інших активів.
• Другий етап такої перевірки потребує поглибленого аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства, основним завданням якого є оцінка результатів господарської діяльності за попередній період та поточний рік, виявлення позитивних чи негативних факторів впливу на кінцеві показники роботи підприємства, прийняття рішення про визнання структури балансу задовільною чи незадовільною, а підприємства -- платоспроможним чи неплатоспроможним.
• Агентством з питань запобігання банкрутству підприємств і організацій розроблена і затверджена Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій від 21 березня 1997 р. № 37.
• Джерелами інформації для проведення аудиту є дані первинного, аналітичного, синтетичного, бухгалтерського обліку, фінансова та податкова звітність. Для проведення аналізу доцільно додатково використовувати статистичні звіти, бізнес-план, матеріали маркетингових досліджень, висновки попередніх аудиторських перевірок, іншу інформацію.
• Результати проведеного аналізу відображаються в аналітичній записці.
• Аналітична оцінка здійснюється за двома напрямками: аналіз фінансового стану та аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства. Для цього попередньо доцільно навести короткі відомості -- характеристику підприємства: найменування, підпорядкованість, вид діяльності, форма власності, адреса, банківські реквізити, адреса місцевої Державної податкової адміністрації, відомості про керівництво підприємства (директор, головний бухгалтер за період, що перевіряється).
• Аналіз фінансового стану підприємства полягає у вивченні даних балансу, форм № 2, № 3 за такими напрямками дослідження.
• 1.1 Аналіз динаміки валюти балансу та його структури
• Аналіз проводиться шляхом порівняння даних загальної вартості майна підприємства на початок і кінець звітного періоду: зменшення валюти балансу за звітний період свідчить про скорочення
• підприємством господарської діяльності, що зумовлює його неплатоспроможність.
• У процесі аналізу балансу виявляють такі його статті, які свідчать про недоліки та незадовільну роботу підприємства і його фінансовий стан.
• Особливо уважно аналізуються такі статті балансу:
• "Товари відвантажені, не сплачені в строк";
• "Розрахунки з дебіторами за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк";
• "Збитки минулих років";
• "Збитки звітного року";
• "Довгострокові кредити та позики, не погашені в строк";
• "Короткострокові кредити і позики, не погашені в строк";
• "Розрахунки з кредиторами за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк".
• 1.2 Аналіз джерел власних коштів
• З цією метою обчислюється коефіцієнт фінансової незалежності "автономії" (К_авт) - він обчислюється як відношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу. Чим більше значення коефіцієнта, тим кращий фінансовий стан підприємства (менша залежність від зовнішніх джерел фінансування). Критичне значення цього коефіцієнта на практиці становить 0,5. Окрім К_авт, розраховують також коефіцієнт фінансової стабільності (К_фс), показник фінансового лівериджу (ФЛ), коефіцієнт забезпечення власними коштами (К_зк).
• Завданням аналізу джерел власних коштів є встановлення однієї з важливих характеристик фінансового стану підприємства -- його фінансової незалежності від зовнішніх джерел, коштів.
• Коефіцієнт фінансової стабільності (К_фс) розраховується як співвідношення власних та позикових коштів. Нормативне значення К_фс має бути більшим 1.
• Показник фінансового лівериджу характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов'язань і визначається як відношення довгострокових зобов'язань до джерел власних коштів. Зростання ФЛ свідчить про зростання ризику втратити платоспроможність.
• Коефіцієнт забезпечення власними коштами розраховується як відношення різниці між обсягами джерел власних та прирівняних до них коштів і фактичною вартістю основних засобів та інших позаоборотних активів до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних коштів. Значення К_зк має бути більшим 0,1.
• 1.3 Аналіз структури кредиторської заборгованості
• Визначається частка окремих статей у загальній сумі кредиторської заборгованості, а також відхилення значень цих статей на кінець звітного періоду відносно початку року. Особливу увагу слід звернути на наявність простроченої заборгованості перед бюджетом, позабюджетними фондами, на страхування, з оплати праці та перед іншими кредиторами.
• 1.4 Аналіз структури активів підприємства
• Активи підприємства та їх структура вивчаються як з точки зору їх участі у виробництві, так і стосовно оцінки їх ліквідності. Безпосередньо з'ясовується участь у виробничому циклі основних фондів, нематеріальних активів, запасів і затрат, грошей. За необхідності аудиторами розшифровується рух основних фондів. Для однозначного висновку про причини змін у структурі активів детально аналізуються всі розділи й окремі статті активу балансу.
• 1.5 Аналіз основних засобів та інших позаоборотних активів
• Аналізується рух основних фондів та амортизаційних відрахувань за попередній та поточні роки (форма 11-оф), дані аналітичного бухгалтерського обліку за звітний період. Уважно вивчаються основні фонди підприємства, придбані, реалізовані, ліквідовані або здані в оренду протягом поточного року. Також слід звернути увагу на тенденцію зміни таких статей балансу, як устаткування, незавершені капітальні вкладення, майно в оренді.
• 1.6 Аналіз власних оборотних засобів
• Власні оборотні засоби -- це робочий капітал (Р_к), який розраховується як різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов'язаннями. Тобто робочий капітал є тією частиною оборотних коштів, яка фінансується за рахунок власних коштів та довгострокових зобов'язань. Наявність робочого капіталу свідчить про те, що підприємство не тільки здатне сплатити власні поточні борги, а й має фінансові ресурси для розширення діяльності та інвестування.
• Платоспроможність підприємства визначається насамперед величиною і маневреністю його робочого капіталу. Як нестача, так і надлишок робочого капіталу можуть бути негативною ознакою. Маневреність робочого капіталу розраховується як відношення величини запасів до розміру робочого капіталу.
• Важливим показником платоспроможності є коефіцієнт покриття (К_п), що розраховується як співвідношення усіх поточних активів (за мінусом витрат майбутніх періодів) до короткострокових зобов'язань. Коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць оборотних коштів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань. Критичне значення для К_п = 1 у тому випадку, коли Кп < 1, підприємство має неліквідний баланс.
• 1.7 Аналіз структури оборотних засобів
• Швидкість обороту оборотних засобів є однією з якісних характеристик фінансової політики підприємства. Чим більша швидкість обороту, тим ефективніше працює підприємство. Для визначення тенденції обіговості оборотних засобів розраховується коефіцієнт оборотності (К₀) як відношення виручки (валового доходу) від реалізацій продукції, без урахування податку на додану вартість та акцизного збору, до суми оборотних засобів підприємства.
• Показником ефективності використання оборотних засобів є час обороту (Ч₀) -- тривалість у днях одного обороту. Цей показник можна також розрахувати як відношення кількості календарних днів звітного періоду до коефіцієнта оборотності.
• Коефіцієнт оборотності запасів (К_оз) визначається з відношення собівартості реалізованої продукції до середньої вартості запасів. Коз показує, скільки разів у середньому поповнювалися запаси підприємства протягом звітного періоду.
• Важливим показником ліквідності підприємства є коефіцієнт абсолютної ліквідності (К_ал).
• 1.8 Аналіз витрат на виробництво
• Аналізу підлягають витрати підприємства, безпосередньо пов'язані з виробництвом і збутом продукції, виконанням робіт і наданням послуг. Дані для проведення аналізу беруть з річної або квартальної форми 5-с "Звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг".
• 1.9 Аналіз прибутковості підприємства
• Таблиця 1. Аналіз прибутковості підприємства.

№	Показник	За минулий рік	На кінець звітного періоду	Відхилення	% ДО початку року
1	Виручка (валовий дохід), тис. грн.
2	Податок на додану вартість (ПДВ) тис. грн.
3	ПДВ, % до виручки
4	Акцизний збір, тис. грн.
5	Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.
6	Собівартість, % до виручки
7	Прибуток (збиток) від реалізації, % до виручки
8	Рівень рентабельності, %
9	Прибуток від реалізації, % до виручки
10	Балансовий прибуток, тис. грн.
11	Платежі до бюджету, тис. грн.
12	Чистий прибуток, тис. грн. (п.10--п.11)

• Результати аналізу зводять у табл. 1. (дивись вище).
• Прибутковість характеризується сумою прибутку та рівнем рентабельності. Рівень рентабельності визначається як відношення прибутку від реалізації до собівартості продукції. У процесі аналізу визначається, як змінюються протягом певного періоду значення прибутку від реалізації, рівня рентабельності, розглядаються фактори, що приводять до їх змін.
• 1.10 Аналіз використання прибутку
• Аналізу підлягає розподіл прибутку звітного та попереднього років, відображений у ф. № 2. Якщо підприємство збиткове, можливий висновок про відсутність джерела поповнення власних коштів підприємства для здійснення нормальної господарської діяльності. Якщо підприємство використало більше прибутку, ніж отримало, то необхідно звернути увагу, які саме статті витрат призвели до збитку.
• 1.11 Аналіз виробничо-господарської діяльності
• Насамперед аналізується загальна виробнича структура, наводяться основні техніко-економічні показники структурних підрозділів підприємства, вивчаються можливості їх відокремлення у період майбутньої реструктуризації. При цьому можуть додаватися план-схема підприємства, опис окремих об'єктів, таблиці до них. Визначаються основні види продукції, обсяги їх випуску та реалізації за попередній і звітний роки, а також прогнозні показники на наступний рік для кожного структурного підрозділу та для підприємства в цілому.
• 1.12 Аналіз стану та використання основних фондів
• Ефективність використання основних фондів характеризується показником фондовіддачі (Ф_в). Він розраховується як відношення виручки від реалізації без ПДВ та акцизного збору до середньої вартості основних фондів. Зростання показника фондовіддачі свідчить про ефективне використання основних фондів. Окремо оцінюється доцільність придбання нематеріальних активів.
• 1.13 Аналіз використання трудових ресурсів
• Проводиться на підставі даних статистичної звітності 1-ПВ, 3-ПВ. Детально вивчаються причини втрат робочого часу, робиться висновок про відповідність чисельності працівників потребам виробництва.
• 1.14 Аналіз об'єктів незавершеного будівництва
• Проводиться на підставі даних річної форми звітності 8-КБ. Об'єкти аналізуються з точки зору введення їх в експлуатацію, перспектив подальшого використання або передання місцевим органам виконавчої влади.
• 1.15 Аналіз об'єктів соцкультпобуту
• Зазначається місцезнаходження об'єкта, дається коротка характеристика спроможності надання послуг, визначається дата передання кожного об'єкта до комунальної власності, узгоджена з місцевими органами влади, очікувані розміри доходу від діяльності об'єктів соцкультпобуту.
• 1.16 Стан охорони навколишнього середовища
• Аналізується наявність очисних споруд, їх використання та стан, оцінюється вплив виробництва на навколишнє середовище.
• 1.17 Конкурентне середовище і маркетинг
• Разом із керівництвом підприємства аудитори готують варіанти для вирішення комплексу завдань.
• 1. Визначення попиту на продукцію.
• 2. Вивчення конкурентоспроможності товарів.
• 3. Забезпечення відповідної якості товарів.
• 4. Розробка концепції життєвого циклу товару.
• 5. Управління товарним асортиментом.
• 6. Розрахунок прогнозних обсягів виробництва та номенклатури товарів.
• 7. Розширення інноваційної діяльності, спрямованої на розробку нових товарів з урахуванням ринкових вимог та стратегії підприємства.
• На підставі аналізу аудитор готує аудиторський висновок про фінансово-господарський стан при визнанні підприємства банкрутом.
• Висновок
• Аудит може проводитися на добровільних засадах (з власної ініціативи) і примусово (обов'язковий аудит).
• Вимога проведення обов'язкової аудиторської перевірки закріплена Законами України "Про банкрутство", "Про аудиторську діяльність".
• За Законом "Про банкрутство" підставою для порушення справи про банкрутство є письмова заява будь-кого з кредиторів, боржника, органів державної податкової адміністрації або державної контрольно-ревізійної служби до арбітражного суду.
• Особливістю проведення аудиту за визнання підприємства банкрутом є детальний аналіз достовірності дебіторської та кредиторської заборгованості, причин виникнення і можливостей погашення, оцінка майнового стану об'єкта за результатами перевірки правильності обліку основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, інших активів.
• Достовірність та повнота бухгалтерського балансу та іншої інформації про фінансовий і майновий стан боржника має бути підтверджена аудитором (аудиторською фірмою) незалежно від підстав, з яких порушено справу.
• На підставі аналізу аудитор готує аудиторський висновок про фінансово-господарський стан при визнанні підприємства банкрутом.
• 2. Операційний аудит
• Аудит поділяється на внутрішній і зовнішній.
• Внутрішній аудит -- незалежна оцінка діяльності підприємства, визначення його платоспроможності та запобігання банкрутству. За внутрішній аудит відповідає саме підприємство або один з його відділів, тобто контрольний орган підприємства. Керівник такого контрольного органу (або внутрішній аудитор) підпорядкований керівництву підприємства. Внутрішній контрольний орган здійснює аудиторські перевірки на самому підприємстві або в його підрозділах.
• Загальну характеристику внутрішнього аудиту подано на рис. 1.1.

20

• Будучи на повному утриманні підприємства, цей контрольний орган (чи сам внутрішній аудитор) повинен довести необхідність свого існування, для чого він покликаний сприяти підвищенню ефективності роботи підприємства, забезпеченню його рентабельності й зміцненню фінансового стану.
• Мета внутрішнього аудиту -- удосконалення організації й управління виробництвом, виявлення і мобілізація резервів його зростання.
• Внутрішні аудитори надають своєму підприємству результати аналізу, рекомендації, поради. Вони працюють як у державному, так і в приватному секторі.
• Внутрішній аудит здійснюється на попередній стадії виконання комерційної, технологічної або фінансової угоди у процесі її проходження і після завершення. Він дає експертну науково обґрунтовану оцінку господарським операціям і процесам.
• Внутрішні аудитори здійснюють перевірку внутрішньої звітності так само, як зовнішні аудитори перевіряють зовнішні фінансові звіти. Тому в проведенні внутрішніх перевірок немає істотних відмінностей.
• Деякі види діяльності внутрішніх аудиторів називаються операційним аудитом.
• Операційний аудит (аудит результатів, або управлінський аудит) -- це вивчення аудиторами операцій компанії з метою сформулювати рекомендації щодо економічного використання ресурсів, ефективного досягнення цілей.
• Мета операційного аудиту -- допомогти керівникам у виконанні їхніх обов'язків. Результатом цього може бути збільшення рентабельності компанії.
• Таким чином, внутрішні аудитори розглядають операційний аудит як складову внутрішнього аудиту. Зовнішні аудитори визначають його як вид консультацій з питань управління, наданих недержавними бухгалтерськими фірмами.
• У вітчизняній економічній літературі недостатньо уваги приділено розкриттю поняття «операційного аудиту» (управлінського аудиту).
• Зарубіжні автори хоч і приділяють цьому питанню велику увагу, але дають різне тлумачення терміну “управлінський”.
• Відомий американський вчений Джек К. Робертсон одночасно вживає терміни “управлінський аудит” і “операційний аудит”, під яким розуміє “вивчення” аудиторами операцій компанії, з метою дати рекомендації щодо економічного і ефективного використання їх ресурсів, ефективному досягненню цілей і здійснення практики компанії”. Інші зарубіжні вчені теж дотримуються думки щодо використання терміну “операційний аудит”, але надають перевагу терміну “управлінський аудит” або “аудит господарської діяльності”.
• Вживанню терміну “управлінський аудит” віддають перевагу із наступних причин:
• · аудиторський контроль є невід'ємною функцією управління;
• · користувачами інформації даного виду аудиту є тільки працівники управління підприємства;
• · функцією управлінського аудиту є не лише поточний контроль за господарськими операціями, а й прогнозування, аналіз інших функцій управління господарською діяльністю.
• Операційний аудит (управлінський аудит) - це перевірка будь-яких існуючих на підприємстві, в організації процедур і методів з метою оцінки їх ефективності.
• Через те, що операційний аудит проводиться у багатьох сферах, у яких можна оцінити операційну ефективність, неможливо точно охарактеризувати типовий операційний аудит.
• В одній організації аудитори можуть оцінити надійність і достатність інформації, що використовується керівництвом для прийняття управлінських рішень (наприклад, щодо придбання нових основних засобів), тоді як в іншій організації аудитори можуть оцінити ефективність документообігу, пов'язаного з процесом продажу. У процесі операційного аудиту перевірка не обмежується тільки перевіркою процедур ведення бухгалтерського обліку.
• Результати операційного аудиту значно важче визначити, ніж результати інших видів аудиту. Причина полягає в тому, що ефективність проведення певних операцій оцінити об'єктивно значно важче, ніж дотримання нормативних вимог або опублікування фінансової звітності відповідно до загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку.
• Установлені для оцінки операційної ефективності критерії є дуже суб'єктивними, тому з цього погляду операційний аудит часто відносять скоріше до управлінського консультування, ніж до аудиту.
• Висновок
• Отже, не зважаючи на те, що у вітчизняній економічній літературі недостатньо уваги приділено розкриттю поняття «операційного аудиту», ми з'ясували, що операційний аудит (управлінський аудит) - це процес вивчення та оцінка господарських явищ і фактів із метою надання рекомендацій управлінню суб'єкта господарської діяльності щодо економічного й ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, досягнення кінцевого результату та програмних цілей.
• У практичній діяльності управлінський аудит здійснюють, як правило, внутрішні аудитори. Якщо на підприємстві служби внутрішнього аудиту або внутрішніх аудитори недостатньо кваліфіковані, то для виконання даного виду послуг можуть залучені зовнішні аудитори.
• Внутрішньому аудитору доцільно забезпечити співпрацю з юрисконсультом з питань дотримання законів, положень, інструкцій та інших нормативних актів, які регламентують діяльність підприємства. Завдання, принципи організації й основи проведення внутрішнього аудиту визначені такими нормативно-правовими актами:
• Законами України "Про аудиторську діяльність", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Указами Президента України, постановами Верховної Ради, Кабінету Міністрів з питань обліку і контролю, Положенням (стандартами) бухгалтерського обліку, Планом рахунків бухгалтерського обліку та Інструкцією щодо його застосування, рішенням Аудиторської палати України про затвердження Національних нормативів аудиту та Кодексу професійної етики аудиторів України, Інструкцією про порядок проведення інвентаризації, Положенням про ведення касових операцій тощо.
• Список літератури
• 1. Білуха М.Т. Курс аудиту. -- К.: Вища школа: Т-во "Знання", 1998. -- 573 с.
• 2. Гуцайлюк 3. Аудит фінансових результатів// Бухгалтерський облік і аудит. -- 2003. -- № 8. -- С. 13--16.
• 3. Данилевский Ю.А. Аудит: Вопросы и ответы. -- М.: Бухгалтерский учет, 2000. -- 112 с.
• 4. Додж Р. Краткое руководство по стандартам й нормам аудита: Пер. с англ. -- М: ЮНИТИ, 2001. -- 240 с.
• 5. Жила В.Г. Ревізія і аудит: Навч. посіб. -- К.: МАУП, 1998. -- 96 с.
• 6. Кузьминский А.Н. й др. Аудит: Практ. Пособ. -- К.:Учет-информ, 1996. -- 283 с.
• 7. Рудницький В.С. Методологія і організація аудиту. - Тернопіль: “Економічна думка”, 1998р. - 196 с.