НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

ХАРКІВСЬКИЙ БАНКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ

Кафедра «Обліку та фінансів»

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Аудит»

на тему: «Методика аудиту кредиторської заборгованості»

Керівник роботи:

К.е.н., доцент О.О. Калініченко

Виконавець:

студент факультету банківської справи,

обліку та фінансів

4 курсу групи 47ОА

спеціальності 6.050.100

«Облік і аудит» Н.М. Мільніченко

Харків - 2005

Зміст

Вступ

Розділ 1. Кредиторська заборгованість як об'єкт аудиту

1.1 Поняття, зміст та склад кредиторської заборгованості

1.2 Джерела інформації для проведення аудиту кредиторської заборгованості

1.3 Складання плану, програми та методики аудиту кредиторської заборгованості

Розділ 2. Діюча практика проведення аудиту кредиторської заборгованості

2.1 Аудит кредиторської заборгованості за розрахунками з поставниками та підрядчиками

2.2 Аудит кредиторської заборгованості за кредитами банків та претензіями

2.3 Аудит кредиторської заборгованості за розрахунками з оплати праці та з підзвітними особами

2.4 Облік і аудит розрахунків з підзвітними особами

Розділ 3. Приклад аудиторського висновку

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

В даний час в Україні відбуваються істотні зміни у господарській, економічній і соціальної діяльності підприємств. Це приводить до об'єктивної необхідності зміни системи контролю.

Для нормального функціонування всіх ланок народного господарства необхідно, щоб підприємці, приймаючи рішення, маючи достовірну інформацію про фінансовий стан підприємства, зокрема, про стан кредиторської заборгованості, про законність і підтвердженість господарських операцій, у результаті яких вона виникла.

Проведення аудита кредиторської заборгованості має велику актуальність, тому що це стимулює підприємство до більш ретельного і регулярного проведення інвентаризації кредиторської заборгованості, до активного проведенню заходів щодо стягнення заборгованості з неплатників через арбітраж.

Кредиторська заборгованість, хоча і є тимчасовим залученням позикових коштів, у результаті негативно впливає на гудвіл підприємств, тому що наявність кредиторської заборгованості говорить про неплатоспроможність підприємства і підриває авторитет підприємства в покупців і замовників. Кредиторська заборгованість з вичерпаним терміном позивної давності підлягає віднесенню в бюджет, тобто остаточно вилучається з господарської діяльності підприємств-виробників.

Метою курсової роботи є вивчення нормативних документів про порядок проведення аудита, освоєння методики аудиторської перевірки кредиторської заборгованості. У зв'язку з цим задачі курсової роботи наступні:

- ознайомитися з організацією аудиторської діяльності і порядком проведення аудита;

- розглянути поняття основних розрахункових операцій, банківського кредиту, їхнє документальне оформлення і відображення на рахунках бухгалтерського обліку;

- вивчити методи і прийоми аудита, використовувані при проведенні аудиторської перевірки;

- скласти аудиторський висновок.

При вивченні цих питань використовувалися нормативні документи: законодавчі акти й у першу чергу Закон України "Про аудиторську діяльність", а також монографії і статті багатьох економістів.

Розділ 1. Кредиторська заборгованість як об'єкт аудиту

1.1 Поняття, зміст та склад кредиторської заборгованості

У процесі здійснення своєї діяльності підприємства вступають у господарські зв'язки з різними підприємствами, організаціями й особами. Постійно відбувається кругообіг господарських засобів, що викликає безупинне поновлення різноманітних розрахунків. Розрахунки можуть бути як зовнішніми, так і внутрішніми, а організації можуть виступати як продавцями, так і покупцями. Найбільш розповсюдженими видами зовнішніх розрахунків є: розрахунки з покупцями і замовниками, розрахунки за кредитами банків, за претензіями та ін.

Від стану цих розрахунків багато в чому залежить платоспроможність організації, її фінансове положення й інвестиційна привабливість. З внутрішніх розрахунків варто звернути особливу увагу на розрахунки з підзвітними особами і на розрахунки з персоналом по інших операціях. Ці розрахунки виробляються в основному наявними коштами і зв'язані з оплатою витрат підприємства. Правильна організація розрахункових операцій забезпечує стійкість оборотності засобів організації, зміцнення в ній договірної і розрахункової дисципліни і поліпшення її фінансового стану. Крім того, раціональна організація розрахунків, правильність постановки їхнього обліку попереджають негативні наслідки по цих операціях.

Розрахунки здійснюються в грошовій формі. Кошти - це фінансові ресурси організації, самі високоліквідні активи, можливі забезпечити виконання зобов'язань будь-якого рівня і виду. Від їхньої наявності залежить своєчасність погашення кредиторської заборгованості підприємства. Між організаціями більшість розрахунків проводиться безготівково. Безготівкові розрахунки ведуться шляхом перерахування коштів з рахунка платника на рахунок одержувача за допомогою різних банківських операцій, що заміщають наявні кошти в обороті. Тому велике значення має облік коштів і контроль за їх поверненням на розрахункових і валютних рахунках у банках. Наявними ж засобами ведуться внутрішні розрахунки. Рух готівки відбувається за допомогою касових операцій. В умовах ринкової економіки варто виходити з принципу, що уміле використання коштів може приносити підприємству додатковий доход, і отже, необхідно постійно думати про раціональне вкладення тимчасово вільних коштів для одержання додаткового прибутку. Тому бухгалтерський облік коштів має важливе значення для правильної організації грошового обігу, організації розрахунків і кредитування.

Базою коштів підприємства є господарські взаємини підприємства з різними організаціями й установами і господарські взаємини, зв'язані з реалізацією робіт, послуг і здійсненням інших господарських операцій.

В даний час у нашій країні нестабільна економічна ситуація. При недостачі коштів підприємства бувають змушені залучати позикові кошти. Основними кредиторами, безумовно, є банки. Тому облік банківського кредиту і контроль за його своєчасним погашенням в останні роки має особливе значення.

Контроль за рухом коштів, розрахунками і банківським кредитом є однієї з основних задач для підприємств. Звичайно контроль здійснюється аудиторами. Якщо в складі організації немає аудиторської служби, то необхідно вдатися до допомоги сторонньої аудиторської фірми.

У даній роботі розглянуто питання обліку й аудита коштів у касі, на розрахункових і валютних рахунках, розрахунків з постачальниками і підрядчиками, покупцями і замовниками, підзвітними особами, банківського кредиту.

1.2 Джерела інформації для проведення аудиту кредиторської заборгованості

Основним правовим документом аудита в Україні є Закон України "Про аудиторську діяльність". Цей закон визначає правові принципи здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника. "Положення дійсного Закону діють на території України і поширюються на всі суб'єкти, що хазяюють, незалежно від форм власності і видів діяльності, органи державної виконавчої влади. " (ст. 1.) "Аудиторська діяльність регулюється дійсним Законом, іншими законодавчими і нормативними актами України. У випадку, якщо міжнародним договором, у якому бере участь Україна, встановлені інші правила, чим містяться в дійсному Законі, то застосовуються правила міжнародного договору. " (ст. 2.)

Постановою ВРУ "Про порядок введення в чинність Закону України "Про внесення змін у ст. 10 Закону України "Про аудиторську діяльність" передбачається обов'язковість аудиторської перевірки річного балансу і звітності суб'єктів, що хазяюють, з річним господарським оборотом менш 250 неоподатковуваних мінімумів один раз у три роки. У зв'язку з цим ДПІ України листом від 27 березня 1995 р. N 16-111/10-1348 "Про обов'язкове проведення аудита" дала роз'яснення: усі підприємства й інші суб'єкти, що хазяюють, підлягають обов'язковій аудиторській перевірці фінансової (бухгалтерської) звітності, за винятком тих, котрі цілком містяться за рахунок державного бюджету і не займаються підприємницькою діяльністю, а суб'єкти, що хазяюють, річний оборот яких менш 250 неоподатковуваних податком мінімумів, підлягають такій перевірці один раз у три роки. Результати перевірки (аудиторський висновок) необхідно представити в податкову інспекцію не пізніше, ніж через 10 днів після завершення аудита. Підприємства, організації повинні відповідно до законодавства пройти аудиторську перевірку протягом 9 місяців наступного за звітним роки.

Основними джерелами інформації для здійснення перевірки операцій із зобов'язаннями є первинні документи з обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками (договори купівлі продажу, накладні, рахунки - фактури, рахунки, акти приймання робіт, послу, податкові накладні, товарно-транспортні накладні; зовнішньоекономічні договори купівлі продажу, вантажні, митні декларації, приймальні акти, акти експертизи торговельно-промислової палати, комерційні документи (рахунки фактури, що підтверджують митні вартість товару); транспортні накладні (CMR, залізничні накладні, авіа накладні, коносаменти, товарно-транспортні накладні, пакувальні листи); довідки бухгалтерії про наявність курсових різниць при перераховуванні заборгованості тощо.

При перевірці розрахунків за податками і платежами джерелами інформації виступають такі первинні документи як розрахунки бухгалтерії, податкові накладні, виписки банку, платіжні доручення.

Джерелами інформації для проведення перевірки операцій по рахунках з оплати праці є: накази по підприємству про прийняття на роботу (про звільнення), листи з обліку кадрів, особові картки працівників, табелі обліку використання робочого часу, складська документація щодо оприбуткування продукції, акти приймання виконаних робіт, маршрутні листи, розрахункові платіжні відомості, виписки банку, видаткові касові ордери, відрядні довідки, розрахунки бухгалтерії, відомості (книги) обліку депонованої заробітної плати, регістри обліку.

Джерелами інформації стосовно розрахунків за страхуванням виступають такі первинні документи: розрахунки та довідки бухгалтерії, виписки банку, розрахункові платіжні відомості, видаткові касові ордери, прибуткові касові ордери, платіжні доручення тощо.

Основними первинними документами якими користується аудитор для одержання необхідної інформації при перевірці розрахунків з учасниками є статут, установчий договір, накладні, видаткові касові ордери, прибуткові касові ордери, довідки та розрахунки бухгалтерії та інші первинні документи.

При перевірці розрахунків підприємства з іншими операціями джерелом інформації для аудитора виступають накладні, податкові накладні, видаткові касові ордери, прибуткові касові ордери, претензії, виписки банку, рахунки-фактури, розрахунки бухгалтерії тощо.

Також основним джерелом інформації для аудитора при перевірці зобов'язань підприємства є облікові регістри (табл.1.2) та фінансова звітність підприємства.

Таблиця 1.2 - Розкриття інформації в облікових регістрах та фінансовій звітності для аудиту.

Шифр та назва рахунку	Регістри обліку	Номер рядка
60 “короткострокові кредити банків»	Журнал 2	500
61“поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями»	Журнал 3	510
62 “короткострокові векселі видані»	Журнал3,відомість 3,4	520
63 “розрахунки з постачальниками і підрядниками»	Журнал 3, відомість 3,3	530
64 “розрахунки за податками і платежами»	Журнал 3, відомість 3,6	170, 550, 560
65 “Розрахунки за страхуванням «	Журнал 5, 5-А	570
66 “розрахунки з оплати праці»	Журнал 5, 5-А	580
67 “розрахунки з учасниками «	Журнал 3	590
68 “розрахунки за іншими операціями»	Журнал 3, відомість 3,5	200 540 600 610

Робота аудитора, спрямована на підвищення її ефективності й уніфікації аудиторської практики, строго регламентована. Міжнародна федерація бухгалтерів називає аудиторські регламенти міжнародними нормативами аудита (МНА) і супровідних робіт (МНА/СР). Під ними розуміють основні принципи, яких необхідно дотримувати при здійсненні аудиторських перевірок. Норми не є обов'язковими, але, як правило, виповнюються. Норми стосуються процедур, що можуть застосовуватися в окремих галузях промисловості й ін.

1.3 Складання плану, програми та методики аудиту кредиторської заборгованості

План аудиторської перевірки - це етапи аудита - ланки системи, що відіграють важливу роль у змісті виявлення помилок на вирішальних стадіях процедур і операцій аудита.

Спочатку необхідно укласти договір про аудиторську перевірку і здійснити планування. Аудит кредиторської заборгованості починається етапом попереднього огляду, що вивчає послідовність операцій по виникненню кредиторської заборгованості і структуру внутрішнього контролю.

Послідовність операцій необхідно простежити від початку операції до формування облікових даних. Для цього необхідно скористатися схемами документообігу на рахунках бухобліку, по яким виникла заборгованість.

Необхідно відібрати 10 первинних документів, що відбивають господарські операції на рахунках, і простежити правильність проведення сум від первинного документа до регістра синтетичного обліку.

Структуру внутрішнього контролю необхідно вивчити наступним чином: одержати представлення про контрольне середовище, про систему бухобліку підприємства, об напрямки і процедурах контролю.

Контрольне середовище - це набір характеристик, що визначає службові відносини, сприятливі для контролю на підприємстві. Елементи контрольного середовища:

- політика і методи керування;

- організаційна структура в бухгалтерії;

- методи розподілу функцій керування і відповідальності;

- кадрова політика;

- зовнішні впливи, наприклад, перевірки з боку банківських органів.

У системі бухгалтерського обліку обробляється інформація про господарських операціях, реєструються операції в журналах і книгах, а також складається фінансова звітність. Мінімальні вимоги до системи обліку, з погляду контролю включають у себе план рахунків, а також деякі письмові визначення і інструкції, що стосуються класифікації господарських операцій.

Крім облікових процедур на підприємстві застосовують процедури контролю (перерахунок, підтвердження, простежування, взаємне ув'язування, зустрічне звірення), спрямовані на запобігання, виявлення і виправлення помилок і перекручувань, що можуть виникати в ході обліку господарських операцій.

Необхідно оцінити якість внутрішнього контролю, щоб вимірити його ефективність, наступним етапом є оцінка ефективності контролю (чи оцінка ризику не ефективності контролю). Одним зі способів оцінки є аналіз слабких і сильних сторін системи контролю. Сильні сторони - це надійний і детальний контроль. Слабкі сторони - це відсутність контролю у визначених областях. Для визначення сильних і слабких сторін необхідно використати системну структуру, що базується на принципах і здійснювану по напрямках внутрішнього контролю. Висновки необхідно відбити в сполучному (проміжному) робочому документі, що називається "Визначення сильних і слабких сторін внутрішнього контролю", що зв'язує оцінку контролю з наступними аудиторським процедурами.

Далі необхідно остаточно оцінити ефективність внутрішнього контролю і скласти робочий документ про оцінку. Результат оцінки має значення для розробки програми і методики аудита кредиторської заборгованості по рахунках бухгалтерського обліку, щоб здійснити аудит кредиторської заборгованості безпосередньо.

Як вже відмічалося вище, кредиторської заборгованості виникає по товарних операціях, по фінансових зобов'язаннях і по розрахунках із працюючими, тобто в результаті здійснення господарських операцій різної економічної сутності. Тому аудит заборгованості здійснюється по спрощеній схемі: Баланс -- Головна книга -- регістр синтетичного обліку -- регістр аналітичного обліку -- первинний документ.

У деяких випадках регістр синтетичного й аналітичного обліку сполучені. Спочатку перевіряється: правильність формування статей балансу, правильність переносу сум по рахунках бухобліку з Головній книги в баланс, арифметична правильність розрахунку в Головній книзі, правильність переносу сум по рахунках бухобліку з регістрів синтетичного обліку (журналів-ордерів) у Головну книгу, арифметична правильність розрахунків у журналах-ордерах. Потім, на рівні синтетичного - аналітичного обліку перевіряється: відповідність ведення бухобліку правилам, плану і кореспонденції рахунків, арифметична правильність підсумків сум, відсутність помилок при переносі з одного облікового регістра в іншій. Перевірка ведеться по журналах-ордерах і відомостям із залученням розрахункових таблиць, інших документів, прикладених до журналів-ордерів.

Потім, на рівні первинних документів проводяться: перевірка законності кредиторської заборгованості , тобто зіставлення терміну виникнення заборгованості з терміном позивної давності, логічна перевірка можливості завершення операції, у результаті якої виникла заборгованість, перевірка правильності класифікації, тобто кореспонденції рахунків, перевірка формальної правильності оформлення первинних документів, зустрічні перевірки в зовнішніх джерелах інформації, що дозволяють переконатися, що зведення, що містяться в первинних документах достовірні.

езпосередній аудит кредиторської заборгованості здійснюється на рахунках бухобліку, зведення про які відбиті в третіх розділах активу і пасиву балансу. Таким чином, наступним етапом є виявлення порушень порядку по розрахунках з кредиторами й встановлення вірогідності цих сум. Це необхідно здійснити по кожному балансовому рахунку, зв'язаному з розрахунками, окремо. Обов'язковою умовою є вивчення документів суцільним порядком і записів в аналітичних і синтетичних рахунках по всім видам розрахунків.

Усю кредиторської заборгованості необхідно згрупувати по видах: нормальна, прострочена, безнадійна. Потім, варто установити причини утворення безнадійної і простроченої заборгованості. Особливу увагу необхідно звернути на своєчасність і правильність проведення інвентаризації кредиторської заборгованості. Терміни проведення інвентаризації визначені Інструкцією про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, ТМЦ, коштів, документів і розрахунків N69. Інвентаризація проводиться шляхом звірки розрахунків. Також особлива увага необхідно звернути на виявлення випадків сальдування кредиторської заборгованості по групових рахунках балансу з метою її зменшення і на виявлення фактів приховання заборгованості на інших синтетичних рахунках. Варто переглянути аналітичні рахунка по кожнім дебіторі і кредитору й установити, чи не числиться дебетове сальдо на пасивному рахунку, а кредитове - на активному. Далі слід перевірити порядок дотримання погашення кредиторської заборгованості, по якій закінчився термін давності позову. Так, якщо по кредиторській заборгованості минув термін позивної давності, то її сума вноситься в бюджет. Порядок зарахування в бюджет кредиторської заборгованості визначений Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні N 250. Граничні терміни права на позов по розрахунках юридичних і фізичних осіб визначені Господарським Кодексом України. Закінчення терміну давності позову по сумах кредиторської заборгованості вважаються терміни:

- з часу зарахування сум на рахунок підприємства чи взяття на облік ТМЦ, якщо договором не передбачені умови розрахунків між постачальником і покупцем;

- від моменту проведення останньої операції по розрахунках отримувачем у порядку планових платежів;

- по сумах, отриманим підприємствами й організаціями в рахунок оплати виконаних ними обсягів робіт, послуг - від дня фактичного виконання цих робіт чи послуг, але не пізніше обумовленого договором терміну.

Останнім етапом є складання акта аудиторської перевірки й аудиторський висновок.

Розділ 2. Діюча практика проведення аудиту кредиторської заборгованості

2.1 Аудит розрахунків з постачальниками і підрядниками

Перевірка за рахунками розрахунків повинна здійснюватися по наступним основних напрямкам: наявність і правильність оформлення документів, що визначають права та обов'язки сторін по постачанню матеріальних цінностей (робіт, послуг); правильність чи оплати одержання сум за отримані чи відвантажені матеріальні цінності; повнота оприбуткування і списання отриманих цінностей.

Для вирішення поставлених перед аудитором завдань, перевірку він розпочинає з розрахунків із постачальниками та підрядниками, після чого перевіряє розрахунки з бюджетом, органами соціального страхування та іншими кредиторами. Завершує свою перевірку аудитор дослідженням кредитних операцій.

Аудиторська перевірка розрахунків з постачальниками і підрядниками проводиться в такій послідовності:

Визначення переважаючого порядку розрахунків з постачальниками і підрядниками. Тобто аудитор одержує список постачальників із зазначенням сум заборгованості перед ними на кінець року, проводить вибіркову перевірку найбільш вагомих сум, вивчає наявні відповідні договори та первинні документи.

Перевірка попередньо проведених інвентаризацій кредиторської заборгованості. Аудитор ознайомлюється та аналізує матеріали проведених інвентаризацій розрахунків. Якщо дані відсутні, то аудитор вимагає від підприємства - клієнта проведення інвентаризації; це надає можливість аудитору виявити реальний стан кредиторської заборгованості.

Оцінка правильності відображення в обліку зобов'язань. Для цього аудитор звертає увагу на правильність відображення в обліку позикових коштів, перевіряє наявність відповідних договорів, встановлює правильність формування статей балансу, які відображають дані по розрахунках з постачальниками і підрядниками. При цьому аудитор вивчає дані облікових регістрів, уточнює відповідність залишку по рахунку 63 відображеного в головній книзі з залишком аналітичного обліку в журналі №3. На досліджуваному підприємстві в результаті такої звірки виявлено описку - 1838. Якщо велика кількість операцій, то аудитор застосовує вибірковий спосіб дослідження, і при цьому перевіряє:

- Рахунки постачальників і повноту оприбуткування матеріальних цінностей. Аудитор проводить перевірку, звіряючи рахунки з доданими до них прибутковими документами, даними складського і бухгалтерського обліку. При цьому аудитор проводить зовнішні зустрічні перевірки, які дають можливість визначити (виявити) випадки зловживань;

- Складену кореспонденцію до рахунків постачальників і перенесення сум рахунку в графи відповідних дебетових рахунків у журналі №3

- Правильність списання недостач, втрат від псування товарно - матеріальних цінностей з вини постачальників;

- Розрахунки по не відфактурованих або неоплачених поставках.

Перевірка діючих форм розрахунків з постачальниками і підрядниками. При цьому аудитор звертає увагу на дотримання законодавчо встановлених форм порядку та обмежень розрахунків.

Перевірка правильності відображення по статтях балансу відповідних залишків заборгованості. Тому перевірку аудитор здійснює за даними аналітичного обліку до рахунків, що призначені для відображення розрахунків на початок періоду, що вивчається, із залишком по відповідних статтях балансу. Після чого проводить перевірку кожного виду розрахунків.

При наявності заборгованості постачальників аудитор встановлює дату виникнення та причину її утворення (особливу увагу аудитор звертає на заборгованість із закінченим строком позовної давності (якщо така заборгованість має місце). Він встановлює причини її виникнення , а також вияснює чи було вжито заходи з вилучення заборгованості постачальників.

Щодо АТ “Грейс», то такої заборгованості виявлено не було. Всі борги з постачання товарів є поточними і не простроченими.

Перевірка повноти і правильності оприбуткування отриманих від постачальника товарно-матеріальних цінностей дотримання діючих цін і тарифів. При цьому ним встановлюється:

- Наявність і правильність оформлення договорів (контрактів) на доставку товарно-матеріальних цінностей;

- Повноту і своєчасність оприбуткування товарів, що надійшли від постачальників;

- Правильність розрахунків з постачальниками;

Повнота оприбуткування товарів встановлюється шляхом порівняння даних платіжних документів, які надійшли від матеріально відповідальних осіб, книг складського обліку, регістрів аналітичного обліку по розрахунках з постачальниками.

Окрема увага приділялась вивченню документальної обґрунтованості проведених операцій, також аудитор переконався в достовірності документів і правильності їх оформлення (наприклад отримані товари підтверджені оформленими належним чином платіжними вимогами, рахунками - фактурами; операції з оплати рахунків платіжних вимог повинні відповідали випискам банку). Досліджувані документи були оформлені правильно, з дотриманням всіх вимог, проте містять незначні помилки, які не викривляють сутності документів.

При перевірці варто звернути увагу на наступне:

- чи маються договори на постачання продукції (виконання робіт, послуг) і правильність їхнього оформлення;

- при наявності дебіторської і кредиторської заборгованості необхідно установити дату виникнення і причину утворення;

- чи мається заборгованість з минулим терміном давності позову, чи приймаються міри до її стягнення.

При цьому варто мати на увазі, що до найважливіших основ правопорядку при здійсненні угод на постачання товарів (виконання робіт чи надання послуг) відносяться дотримання форми договору, повнота і своєчасність виконання зобов'язань сторонами відповідних договорів поза залежністю від терміну договору. Угоди, здійснювані сторонами навмисно без дотримання встановленої Господарським кодексом України форми, не в повному обсязі чи несвоєчасно, відповідно до господарського кодексу є незначними.

На рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" ведеться облік розрахунків із постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги. За кредитом цього рахунку відображається заборгованість за одержані від постачальників товарно-матеріальні цінності, за дебетом -- її погашення.

Аудитор перевірив правильність і своєчасність виконання договірних зобов'язань постачальниками і підрядниками за виконані роботи та надані послуги. Зазвичай аудит починають з аналізу результатів інвентаризації кредиторської заборгованості за відповідними звітними періодами на найближчу дату до початку аудиту. Дані інвентаризації слід звірити із сумами, відображеними у Головній книзі та балансі за рахунком 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками". Звірянню підлягають залишки кредиторської заборгованості на початок звітного періоду, відображені в регістрах бухгалтерського обліку, із залишками в попередньому звітному періоді, й уточнюється реальність кредиторської заборгованості. Під час аудиторської перевірки на АТ “Грейс» було звірено залишки в регістрах бухгалтерського обліку, вони збігають, відхилень не виявлено.

Аналіз матеріалів інвентаризації розрахунків дає аудитору змогу зосередити увагу на сумнівних розрахунках, перевірити обґрунтованість створення резерву за сумнівними боргами і законність їх списання з балансу. Для перевірки достовірності первинних документів, за якими здійснені розрахункові операції, доцільно провести зустрічні звірки різних документів на даному підприємстві й зробити письмовий запит у відповідні підприємства про стан розрахунків. Так було проведено зустрічні перевірки, в результаті яких незначні неточності стосовно назв та інвентарних номерів поставлених товарів. Доцільно відбирати рахунки, за якими проводилися сторновані записи, записи щодо перерахування сум з одного рахунка на інший, а також ті, де складались бухгалтерські проводки на підставі довідок.

Кожна сума кредиторської заборгованості на окремих рахунках розглядається з погляду виникнення боргу, причини і давності створення заборгованості, реальності її одержання. Заборгованість, не сплачена в установлений строк, -- це заборгованість зі строком сплати, що минув, яка має бути погашена. Тому необхідно з'ясувати причини її непогашення у визначені терміни. Таких листів досліджуване підприємство не отримувало та простроченої заборгованості у значному розмірі не виявлено.

Позовна давність вираховується з моменту виникнення права на пред'явлення (подання) позову. З цього приводу слід перевірити, чи подавалися листи -- нагадування про необхідність погашення боргу, чи виставлялися претензії, чи передані матеріали юридичній службі підприємства для подання позову.

Під час аудиту розрахунків із постачальниками необхідно встановити наявність договорів поставки товарів, перевірити доцільність придбання, дотримання встановлених договором розрахунків. Щоб встановити повноту оприбуткування матеріальних цінностей, слід зіставити дані про їх кількість і вартість за платіжними документами (платіжним дорученням і вимогами-дорученнями) з даними документів на їх оприбуткування (рахунків, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних) і показниками аналітичного обліку розрахунків з постачальниками (реєстрів операцій за рахунками з постачальниками), книгами, картками складського обліку, звітами руху товарів. Звертається увага на правильність застосування постачальниками цін, тарифів за послуги. Подібні факти виявляють зіставленням цін, вказаних у рахунках постачальників, з цінами, вказаними в договорах.

Під час перевірки розрахунків з підрядниками встановлюють:

- чи включено об'єкти, що будуються, до титульного списку;

- чи забезпечені вони відповідними джерелами фінансування;

- чи є проектно-кошторисна документація на будівельні об'єкти; » чи укладені договори з підрядниками і які умови розрахунків (за об'єкт у цілому чи за етапи робіт);

- правильність застосування цін, розцінок, чи немає дописок обсягів виконаних робіт;

- достовірність поданих до оплати рахунків із доданими до них актами про виконані роботи.

Стосовно розрахунків з підрядниками, то на підприємстві “Грейс» проводяться ремонтні роботи, витрати по яким нараховуються правильно і з додержанням відповідних норм та оплачуються в строк, суми по рахунках відповідають сумам, зазначеним в актах.

Завершуючи перевірку розрахунків з постачальниками і підрядчиками, аудитор узагальнює виявлені відхилення і невідповідності й уточнює попередню оцінку реальності сальдо.

2.2 Аудит кредиторської заборгованості за кредитами банків та за претензіями

Економічний зміст банківських та кредитних операцій визначається фінансовими відносинами, що виникають у різних ланках економіки між підприємствами, банками, бюджетом, підприємцями, працівниками, власниками. Від якості та своєчасності розрахунків неабиякою мірою залежить успіх у здійсненні усієї виробничої та фінансової діяльності будь-якого підприємства, організації чи установи.

Завданням аудиту банківських та кредитних операцій є перевірка: дотримання нормативно-правового регулювання розрахунково-кредитних операцій, які забезпечують функціонування підприємств в умовах ринку; своєчасності розрахунків із бюджетом, перерахування заборгованості кредиторам та стягнення належних сум із дебіторів; додержання умов договорів з різними контрагентами; перевірка фактів погашення боргів підприємством або не сплачених йому сум; стану обліку розрахунків, вірогідності облікових та звітних даних про наявність і зміни сум дебіторської і кредиторської заборгованості.

Джерелами інформації під час аудиту банківських розрахункових і кредитних операцій є: платіжні та кредитні документи; виписки банку з особових рахунків підприємства; журнали-ордери 1 та 2 з обліку грошових коштів і грошових документів, довгострокових та короткострокових позик; відомості 1.2 та 1.3 за дебетом рахунків 31 "Рахунки в банках" та 33 "Інші кошти"; Головна книга; фінансова звітність - форма 1 "Баланс", форма 3 "Звіт про рух грошових коштів".

Розрахункові операції, як правило, здійснюються шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунки, що відкриваються підприємствам в установах банку.

Першим етапом аудиту операцій за кожним рахунком є перевірка тотожності залишків грошових коштів на кінець кварталу (року) згідно з даними:

а) виписок банку та б) регістрів бухгалтерського обліку (Головної книги, журналу-ордеру № 1). Потім за кожний звітний період аудитор перевіряє наявність усіх виписок банку з кожного рахунку підприємства і відповідності зазначених у них даних даним бухгалтерського обліку (журнал-ордер № 1). При цьому аудитор повинен переконатися, що йому надані усі виписки банку за хронологічною послідовністю та встановити, чи правильно перенесені залишки грошових коштів з попередньої виписки до наступної. На підприємстві були відсутні окремі виписки, тому аудиторська фірма одержала з установи банку засвідчені їх копії. Про всі виявлені під час аудиту помилки підприємство письмово повідомило установу банку, було встановлено їх причини та оперативно вжито заходи щодо їх усунення. Кожну з виявлених розбіжностей ревізор уважно проаналізував аби упевнитися, в тому, що не було при цьому зловживань з боку працівників бухгалтерії підприємства.

Аудитор переконався, що кожна виписка банку відповідає доданим виконавчим документам як платіжним, так і товарним. Він перевірив наявність усіх додатків до платіжних вимог, платіжних доручень та заяв на акредитив, за якими здійснюються розрахункові операції підприємства. Особливу увагу було приділено обґрунтуванню записів по кредиту поточних рахунків у кореспонденції з рахунками витрат на виробництво та обігу, так як інколи такі записи маскують випадки оплати матеріальних цінностей, котрі не оприбутковуються, під видом оплати різного роду послуг. Аудитор також звірив номери корінців грошових чеків з виписками банку, враховуючи те, що останні цифри номера чеку заносяться до виписки, а потім зіставив суму отриманої по них готівки із записами у касовій книзі та перевірив повноту оприбуткування коштів. Якби у банківській виписці був би відсутній номер корінця чека, а у чековій книзі відсутні один або декілька чеків, то необхідно було б провести зустрічну перевірку таких чеків в установі банку. Виявивши зіпсовані або анульовані чеки, встановити, чи є позначки про це на корінці чеку Відносно правильності операцій, які викликають сумнів, можна пересвідчитися зустрічною перевіркою цих операцій у банківській установі.

Аудитор ретельно перевірив і зіставив реквізити доданих до виписок банку платіжних документів. Подані до банку документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування, номер поточного рахунка, ідентифікаційні коди підприємства-відправника та підприємства-одержувача коштів, число, місяць та рік їх виписки. Всі ці реквізити були у наявності та правильно оформлені.

Після порівняння виписок банку з доданими до них первинними документами, встановлення правильності сум оборотів, початкового та кінцевого сальдо слід було ретельно перевірено сутність господарських операцій. Крім взаємної звірки та порівняння сум, записаних у відповідних документах, варто пересвідчитися також у реальності тієї чи іншої операції. Під час перевірки сутності розрахункових операцій аудитору слід встановити: чи не допускалось на підприємстві перерахування авансів та платежів за безтоварними рахунками, а також оплати рахунків підприємств та організацій, які не мають відношення до перевірюваного підприємства; правильність відображення у бухгалтерському обліку та законність використання на підприємстві чекових книжок; наскільки раціональними є форми розрахунків, що використовуються на підприємстві, та чи сприяють вони прискоренню обігу коштів підприємства.

Особливу увагу було приділено перевірці правильності та обґрунтованості заборгованості з нестач та за претензіями. Перевірка даних за рахунком "Розрахунки за претензіями" дала можливість дізнатися про відсутність випадків задоволення або відмову за пред'явленими претензіями щодо невідповідності якості продукції, цін і тарифів, наявності арифметичних помилок, нестач сировини і товарів, простоїв, штрафів, пені, що необхідно утримати з постачальників і підрядчиків на підставі рішень господарських судів, письмової згоди постачальників на задоволення претензій. Аудитором було перевірено розрахунки з матеріально відповідальними особами та іншими працівниками за втрати, нестачі, розкрадання коштів і майна, перевірка показала відсутність таких порушень як розкрадання та наявність втрат та нестач у межах норми та їх правильне покриття та списання.

Під час аудиту заборгованості за рахунками з бюджетом та державними цільовими фондами, дані, отримані на підприємстві, що перевіряється, були зіставлені з даними звітності, яка була подана до податкових органів, Пенсійного фонду та інших організацій і установ. При цьому увага приділялася правильності нарахування та повноті перерахування платежів.

За журналом-ордером № 2 слід перевірити дотримання черговості перерахування податкових та інших обов'язкових платежів, своєчасність подання платіжних документів до банку. Виявлені недоліки підлягають внесенню до бюджету із застосуванням штрафних санкцій, а переплата - може заліковуватися в рахунок наступних платежів або поверненню. Під час аудиту кредитних операцій було перевірено правильність та ефективність використання банківських кредитів, повноту та своєчасність їх повернення. Під час аудиту використання кредитів було перевірено журнал-ордер № 2, аналізовано дані рахунків "Короткострокові позики" та "Довгострокові позики", уточнено виконання умов кредитних договорів, стан із погашенням заборгованості з кредитів і процентів, визначено цільове використання позик.

Кредити, як правило, надаються безготівково, шляхом оплати розрахунково-грошових документів. Строки їх погашення та проценти ставки за користування кредитом обумовлені у кредитному договорі. У разі відмови від сплати боргів за наданими позичками банк стягує борги у претензійно-позовному порядку. Контроль за виконанням умов укладеного з позичальником кредитного договору здійснює, як правило, сам банк.

2.3 Аудит заборгованості за розрахунками з оплати праці та з підзвітними особами

Перевірка розрахунків щодо оплати праці є однією з найважливіших і складних ділянок контролю, оскільки безпосередньо зачіпає економічні інтереси усіх без винятку працівників підприємства.

Головними завданнями аудиту розрахунків щодо оплати праці є:

- перевірка дотримання штатного розкладу на підприємстві;

- вивчення організації і нормування праці, використання робочого часу;

- оцінка системи оплати праці та її відповідності умовам праці;

- перевірка правильності та своєчасності розрахунків з працівниками, а також цільового використання коштів, призначених на оплату праці;

- контроль за правильністю відрахувань із заробітної плати та нарахувань у державні цільові фонди.

Джерелами інформації під час аудиту розрахунків з оплати праці є:

- накази і розпорядження про прийом на роботу, звільнення і надання відпусток, договори, контракти, документи обліку персоналу, особисті картки працівників;

- документи з обліку виробітку готової продукції та здачі її на склад, рапорти, наряди, табелі обліку робочого часу;

- документи, які дають право на отримання додаткової оплати праці, нарахування премій, надання допомоги, субсидій та компенсацій;

- розрахункові та платіжні відомості;

- регістри аналітичного та синтетичного обліку заробітної плати;

- звітність підприємства про трудові показники та розрахунки з державними цільовими фондами.

Аудитору на першому етапі перевірки розрахунків з оплати праці слід виявити, чи є накази про зарахування всіх робітників і службовців до штату підприємства.

Згідно з чинним законодавством України, для деяких категорій працівників підставою для прийняття на роботу або зарахування на певну посаду є контракт. Під час аудиту необхідно перевірити, чи з усіма такими особами укладено контракт -- особливу форму трудового договору в письмовій формі на визначений сторонами строк або на час виконання певної роботи. Всі такі договори були в наявності і правильно оформлені. Аудитору слід ретельно перевірити законність оплати праці робітників, які працюють за сумісництвом. Так як на підприємстві відсутні працівники, які працюють за сумісництвом, то таких договорів укладено не було.

Аудитор перевірив наявність внутрішнього трудового розпорядку, який є регулятором організації праці на кожному підприємстві, в установі чи організації, його структура і зміст відповідають вимогам чинного законодавства.

Під час аудиту додержання штатної дисципліни слід перевірити, чи не утримуються у штаті підприємства, яке перевіряють, працівники інших організацій (у т. ч. тих, яким підпорядковано це підприємство), а також понадштатні одиниці за рахунок фонду оплати праці виробничих працівників. На досліджуваному підприємстві присутні лише працівники, що виконують ремонтні роботи, розрахунки з якими проводяться точно і в установлений строк.

В установчому договорі та статуті підприємства обов'язково мають бути регламентовані повноваження органів управління відносно вибору форм оплати праці.

У зв'язку з цим аудитором було переглянуто установчі документи та перевірено наявність на підприємстві колективного договору та проаналізовано хід його виконання. Перевіряючи положення колективного договору, особливу увагу було приділено стану та якості технічного нормування праці, порядку перегляду норм, виконанню організаційно-технічних заходів з метою вдосконалення організації виробництва, підвищення кваліфікації робітників.

Перевірка стану розрахунків з оплати праці починається з зіставлення показників поточної та річної звітності з даними аналітичного і синтетичного обліку заробітної плати. Сальдо Головної книги з рахунку "Розрахунки з оплати праці" повинно відповідати даним бухгалтерських балансів, а обороти - даним журналу-ордеру №5.

Аудитор ретельно перевірив підстави для нарахування працівникам підприємства (особливо керівному складу) різних видів премій, доплат і надбавок, гарантійних та компенсаційних виплат та одноразових заохочень, в цій частині грубих порушень виявлено не було.

Так як на деяких підприємствах ці нарахування інколи значно перевищують основну заробітну плату деяких працівників, аудитору слід ознайомитися, перш за все, з Переліком доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів, які мають міжгалузевий характер. Конкретні надбавки та доплати на підприємстві викладено в колективному договорі. Аудитору також слід перевірити, щоб всі заохочення були оформлені відповідним Наказом (розпорядженням) власника.

Але на деяких підприємствах матеріальна допомога використовується для компенсації втрат заробітної плати керівниками підприємства в результаті накладених на них дисциплінарних стягнень. Тому ревізору слід перевірити наявність мотивованих звернень працівників на видачу матеріальної допомоги та відповідних резолюцій профспілкових комітетів.

З метою контролю за правильністю нарахування виплат, які передбачені чинним законодавством, за невідпрацьований час, аудитор перевірив діючий на підприємстві порядок обчислення середньої заробітної плати, який відповідає чинним нормам обчислення середньої заробітної плати.

Одночасно з перевіркою правильності нарахування заробітної плати аудитор повинен перевірити законність і правильність утримань із заробітної плати. Згідно з чинним законодавством бухгалтерія підприємства має провадити такі види утримань із заробітної плати працівників:

- прибутковий податок з громадян (податок з доходів фізичних осіб);

- страхові внески до Пенсійного фонду; збір до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; збір до Фонду загальнообов'язкового державного страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності; профспілкові внески (на підставі заяв працівників); аліменти (за виконавчими листами судових органів); за брак і завданий підприємству матеріальний збиток; за наданий кредит; інші види добровільних утримань згідно з заявами працівників.

Одночасно з перевіркою правильності нарахування заробітної плати аудитор має перевірити й порядок нарахування роботодавцями внесків у державні цільові фонди, базою для визначення яких є фактичні витрати на оплату праці найманих працівників, а саме: до Пенсійного фонду; до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; до Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності; до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Під час здійснення перевірки розрахунків за цими зборами аудитор зобов'язаний проконтролювати:

- правильність нарахування внесків та визначення страхових тарифів;

- законність застосування різних пільг;

- своєчасність перерахування внесків до цільових фондів;

- правильність відображення в обліку операцій з нарахування та сплати цих зборів.

Перевіряючи утримання і нарахування, аудитор має пам'ятати, що нормативно-правова база з цих питань постійно змінюється. У зв'язку з цим йому слід чітко визначити строк дії кожного законодавчого і нормативного документа і враховувати це під час перевірки розрахунків із заробітної плати.

Відповідальним етапом аудиту є перевірка достовірності розрахункових і платіжних відомостей. Як правило, платіжні відомості на виплату зарплати, премій тощо перевіряються у такому порядку:

- відповідність платіжних відомостей розрахунковим відомостям;

- правильність підсумків і наявність підсумків прописом;

- наявність на відомостях підписів керівника підприємства і головного бухгалтера, а також працівників, які склали і перевірили відомість;

- наявність підписів одержувачів грошей; правильність депонування сум.

Аудиторській практиці відомі випадки зловживань, які допускаються в зазначених документах. Перш за все це введення в платіжні відомості підставних осіб, які фактично не виконували роботу на даному підприємстві чи установі. Вивчаючи конкретні факти розкрадання грошових коштів, введенням у платіжні відомості вигаданих або підставних осіб, аудиторам необхідно з'ясувати такі питання:

- чи працювала особа, на ім'я якої нарахована зарплата, в даному господарстві чи ні (всі особи, на ім'я яких нараховується заробітна плата, на даному підприємстві працюють) ;

- якщо особа, зазначена в платіжній відомості, не працювала в даному господарстві, то чи є вона вигаданою (таких випадків зафіксовано не було);

- хто фактично одержав гроші, виписані на ім'я особи, яка не працювала в даному господарстві, і хто із службових осіб брав участь у оформленні незаконної операції для нарахування оплати праці на ім'я особи, яка не працювала наданому підприємстві чи установі.

Щоб довести, що та чи інша особа фактично не працювала в даному підприємстві чи установі, аудитору необхідно в першу чергу перевірити, чи є наказ про призначення її на роботу. Платіжні відомості потрібно звіряти (хоча б вибірково, вказуючи період вибіркової перевірки) з первинними документами про нарахування оплати праці.

Основними методами перевірки платіжних відомостей є:

- арифметичний підрахунок сум у кожній колонці та в рядку платіжної відомості й порівняння їх з виведеним підсумком;

- ретельне вивчення платіжних відомостей і виявлення всіх підчисток, виправлень, дописок прізвищ і т. ін. (особливо варто простежити, чи складалась відомість одним працівником і однаковим чорнилом, на одній і тій же машині);

- звірення сум, одержаних за чеком з банку, і виплачених працівникам за платіжними відомостями.

Виявлення привласнення грошей здійснюється засобом зіставлення обсягу виконаних робіт або витраченого часу з цими показниками на суміжних роботах. В інших випадках зіставляють кількість випущеної продукції або обсяг виконаних робіт за нарядами з кількістю матеріалів, використаних за цей час на виробництво. Факти приписок виявляють і шляхом зіставлення обсягу виконаних робіт або витраченого часу з цими показниками на суміжних роботах. В інших випадках зіставляють кількість випущеної продукції або обсяг виконаних робіт за нарядами з кількістю матеріалів, використаних за цей час на виробництво. Перевіряючи списання коштів на виплату зарплати особам неспискового складу (за видатковими ордерами), необхідно зіставити суми та підписи осіб у платіжних документах із підписами й сумами в трудових угодах. Аудитором також було перевірено хід запровадження на підприємстві ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.

Особливу увагу він було звернуто на відповідність чинному законодавству виплат власником працівникам у разі ушкодження їх здоров'я, розмір яких регламентується Законом України "Про охорону праці". На підприємствах, яким визначено і доведено нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, аудитор має перевірити дані про середньоспискову чисельність працюючих інвалідів та їх середньорічну зарплату.

2.4 Облік і аудит розрахунків з підзвітними особами

У процесі роботи підприємства можуть виникнути господарські витрати, що не можуть бути оплачені з розрахункового рахунка чи з каси. До цих витрат відносяться закупівля в торгівлі необхідних канцелярських чи товарів інших матеріальних цінностей, оплата чи послуг товарів, реалізованих приватними чи особами сторонніми організаціями, командировочні витрати і т.д.

При виникненні необхідності в таких операціях співробітнику підприємства видаються готівка під звіт з наступним звітом про зроблені витрати. Облік розрахунків з підзвітними особами ведеться на рахунку 37 "Розрахунки з підзвітними особами". Стосовно балансу - це активний рахунок, сальдо якого відбиває суму заборгованості підзвітних осіб чи підприємству суму невідшкодованої перевитрати. По дебету записуються суми, видані під звіт, і відшкодування перевитрати. По кредиту суми списаної заборгованості підзвітних осіб згідно затверджених авансових звітів і суми, здані в касу, невикористані підзвітними особами.

Авансові звіти складаються на підставі первинних, виправдувальних документів. Якщо видані під звіт суми не повернуті протягом 3-х днів установленої дати їхнього повернення, а виправдувальні документи відсутні, то зазначені суми підлягають включенню в оподатковуваний прибутковим податком сукупний доход працівника. Аналітичний облік організований не тільки по кожній підзвітній особі, але і по кожнім авансовому звіті.