Фінансовій аудіт

ПЛАН

Вступ

Частина I. Сутність фінансового аудиту

Частина II. Організація проведення фінансового аудиту в Україні.

Частина III. Нові теорії аудиту.

Висновки.

Список використаної літератури.

Додаток.

Вступ

Фінанси, як необхідна умова суспільного відтворення, існували та виконували свої функції ще з часів існування держави у сучасному розумінні даного слова, але за часів командної економіки їх, зокрема контрольну функцію, розглядали здебільшого в макроаспекті. В наш час, з переходом нашої країни до ринкової економіки, більше уваги починають приділятися окремим господарським одиницям, що зумовлює зростання уваги до такого відносно нового для України явища, як фінансовий аудит.

В цій роботі в першій частині буде розкрито сутність фінансового аудиту, коротко розповідається про історію його виникнення, основні тенденції та напрямки використання, що послуговує передмовою для другої частини.

В другій частині висвітлюється методика проведення фінансового аудиту в Україні та конкретизуються питання щодо розрахунку деяких аналітичних показників, на основі яких проводиться основний аналіз фінансового стану підприємства, його прибутковості, перспектив розвитку і т.д. Вказуються методи та джерела, на основі яких вони розраховуються.

Третя, заключна частина, присвячена новим теоріям в аудиті. Тут розглядаються як світові напрямки в теорії фінансового аудита, так і нова вітчизняна концепція «Аудит 2000», яка розроблена на основі використання світового досвіду, але інтегрована для використання в Україні.

Частина 1. Сутність фінансового аудиту

Фінансовий аудит в сучасному вигляді в нашій країні з`явився порівняно недавно і юридично оформився з часу прийняття Закону України «Про аудиторську діяльність», (22 квітня 1993 року). Але як вид діяльності людей від має велику історію.

На початку чотирнадцятого сторіччя в Північній Італії почала розвиватися торгівля. Міста прагнули отримати від цього свою частку прибутку. А задля цього їм потрібно було знати суму виручки та доходу. У зв'язку з цим в Генуї та інших містах Північної Італії з 1330 року призначаються так звані візитатори, які перевіряють бухгалтерські книги купців, тобто в нинішньому розумінні перевіряють достовірність обліку і звітності підприємців. Візитатори Генуї повинні були бути не молодшими 30 років (накопичено мінімальний життєвий та професійний досвід) та мати мінімально власності на 3000 лір (тобто мати достатнє матеріальне забезпечення і почуття моральної й матеріальної відповідальності). Ці ревізори вважаються першими представниками професійного прошарку в галузі аудиторської служби.

У ХVІ сторіччі поряд з фіскальною ревізійною службою в крупних торгівельних будинках та банках Європи розвивалась внутрішня аудиторська служба. У купців це завдання входило спочатку в обов`язки головного бухгалтера, який перевіряв бухгалтерські книги окремих філій, а потім, у зв'язку з розширенням контрольних функцій, створюються спеціальні аудиторські служби на підприємстві, які поступово перетворюються на внутрішній аудит.

Внутрішній аудит повністю спрямований на своє підприємство чи групу об`єднаних підприємств і надавав дані про стан справ і також складав аналітичні розробки на перспективу не тільки для адміністрації, а й для засновників і власників підприємства.

У 1578 році на німецькомовній території вперше було засвідчене існування в процесуальній справі незалежних ревізорів бухгалтерських книг, котрі здійснювали свою аудиторську діяльність. До ХІХ століття, ці ревізори, запрошувались судами для перевірки бухгалтерських книг неплатоспроможних клієнтів (боржників) при веденні судової справи. Ці ревізори повинні були складати присягу про чесну та незалежну перевірку боржників.

З 1681-1701 рр. у Шотландії зустрічаються перші бухгалтери як представники вільної професії. Починаючи з ХІХ століття також і в Германії немає нічого незвичного в залученні незалежних і довірених "панів ревізорів".

1931 рік - рік народження професії аудитора в Германії в сучасному розумінні. Виникнення професії аудитора в Германії було викликано глибокою економічною кризою з сенсаційним банкрутством німецьких акціонерних товариств, а також випливаючи звідси втрата довіри до підприємств і підприємців. Державі довелося прийняти надзвичайну постанову рейхс-президента про акціонерне право, банківський нагляд і податкову амністію. Ця постанова передбачала введення обов'язкової ревізії, детальні нормативні акти по структурі і оцінці річного балансу, а також встановлювала тиражі для публікації визначених даних в звіті про господарську діяльність, розробку інструкцій та стандартів по аудиту.

В Росії ще в кінці ХIХ сторіччя з'явились перші школи, в яких викладались елементи аналізу, аудиту та комерційних розрахунків. Першим російським бухгалтером, що пов'язав між собою бухгалтерський облік, аналіз та аудит, вважається А.К.Рощаховський.

Таким чином, професія аудитора виникла після глибокої економічної кризи і метою її створення було виконання визначених функцій захисту и порядку в інтересах як індивідуального підприємництва, так і економіки країни в цілому.

В сучасному розумінні АУДИТОР (англ. Аudіtоrs)- особа, що перевіряє стан фінансово-господарської діяльності підприємства за певний період. В перекладі з латині це слово означає слухач.

Аудитор відрізняється від ревізора по суті підходу до перевірки фінансово-господарських документів - консультаційного, принципово - доброзичливого, а також знанням не тільки бухгалтерського обліку і звітності, але й економічних законів, юридичного права, філософії. Аудитор не стільки намагається знайти цифрові й сумарні (можливо арифметичні) помилки, скільки дає огляд методу ведення бухгалтерського обліку, аналіз виробничо-господарської діяльності та підтвердження (чи спростування) фінансово - виробничих результатів діяльності підприємства за звітний період и можливі перспективи розвитку на майбутнє. При цьому, основою висновків аудитора є ретельна перевірка всієї бухгалтерської звітності. Аудитор за статусом - незалежний експерт, тобто він самостійно здійснює свою діяльність під власну відповідальність. Він може працювати самостійно, має іменну особисту (на фізична особу) ліцензію і, зареєструвавшись у податковому органі як підприємець, може здійснювати свою діяльність від незалежної аудиторської фірми (юридичної особи), що має ліцензію на фірму. При цьому сам аудитор повинен мати особисту ліцензію, обов'язково кваліфікаційний атестат. Бажано, щоб аудитор мав досвід роботи з фінансово-господарської діяльності не менше 10-15 років. За кордоном хороший аудитор має бути у віці від 40 років, але не старшим 60 років.

Аудит провадиться поряд з фінансовим контролем діяльності економічних суб'єктів (ревізією, перевірками податкової поліції та ін.) виконавчими органами, що провадяться у відповідності із законодавством спеціально уповноваженими на те державними органами. Аудит, аудиторська діяльність в Україні регулюється Указом Президента України.

Аудит здійснюється фізичними чи юридичними особами, що мають ліцензії на проведення незалежного аудиту. Існують ліцензії 2-х видів: АБ - загальний, включаючи аудит банків, А - загальний аудит без аудиту банків. Основною метою аудиторської діяльності є встановлення достовірності бухгалтерської (фінансової) звітності економічних суб'єктів та відповідність їх законодавству, діючому в Україні. В основу аудиту покладено цивільне право, адміністративно-господарське право.

Існують три сфери відповідальності по аудиторської діяльності: відповідальність перед клієнтом; відповідальність на базі цивільного законодавства перед третіми особами; кримінальна відповідальність.

Фінансовий аудит - це незалежна перевірка фінансових звітів чи інформації, що відноситься до них, незалежно від того, прибутковості підприємства, його розміру та форми організації.

В основу роботи аудитора покладено фінансову звітність. При її аналізі слід брати до уваги вплив різних факторів. Крім того, звітність має суттєві обмеження в плані побудови. Статті звітності інколи відображають суми, які самі по собі ні про що не свідчать - потрібно їх розшифровувати, а групування статей не завжди відповідає логіці аналізу. До того, бажано мати додаткову інформацію по підприємствах, яку не завжди можна виділити з бухгалтерського обліку. Характер і обсяг цієї інформації часто визначається галуззю чи конкретним підприємством, оскільки у кожній галузі є свої особливості.

Фінансовий аудит являє собою добро, групування та вивчення даних про фінансові ресурси підприємства та їх використання з метою мобілізації коштів, необхідних для виконання планових чи проектних завдань і погашення фінансових зобов'язань в процесі господарської діяльності підприємства. При аудиті розглядаються питання формування і використання окремих видів фінансових ресурсів, їх розміщення в різні матеріальні цінності (активи), оцінки платоспроможності і фінансової стійкості підприємства, швидкості обігу коштів.

В процесі фінансового аудиту з'ясовується:

- платоспроможність як самого підприємства, так і його дебіторів;

- забезпеченість власними обіговими коштами відповідно до потреб в них;

- збереження коштів та причини змін їх розміру протягом періоду, що аналізується;

- виконання плану прибутку і прибутковість фінансово-господарської діяльності підприємства;

- стан запасів товарно-матеріальних цінностей та джерел їх формування;

- розміщення власних, позичкових, залучених та спеціальних джерел коштів в видах активів;

- забезпечення повернення кредитів та ефективність їх використання;

- розрахункові відносини з дебіторами та кредиторами;

- обіг обігових коштів;

- створення та використання різних фондів;

- збереження власних обігових коштів.

Окремому розгляду підлягає проблема залучення і використання довгострокових та короткотермінових кредитів, Спрямування їх по цільовому призначенню, забезпеченість та повернення позичок в установленні терміни. При аудиті стану розрахунків з'ясовуються причини і строки створення кредиторської та дебіторської заборгованості, що спричиняє до перерозподілу коштів між підприємствами. Оскільки головна причина збільшення кредиторської заборгованості - зниження оборотності обігових коштів, детально вивчається стан запасів товарно-матеріальних цінностей по окремим типам і видам. Визначається сума вивільнених чи додатково залучених коштів по окремим типам і видам, причини прискорення чи сповільнення обіговості. Перелік питань, що розглядаються, може змінюватись в залежності від багатьох факторів, в тому числі від інтересів користувача інформації. В таблиці №1 наведено приблизний перелік завдань, що розглядаються при фінансовому аудиті в залежності від кінцевого користувача.

Фінансовий аудит загалом - це складне взаємопов`язане дослідження. При фінансовому аудиті використовують вартісні оцінки показників. Фінансовий аудит дозволяє визначити можливості підприємства в близькій та віддаленій перспективі. що предметом фінансового аудиту є рушійна сила господарювання - гроші і вартісні характеристики діяльності.

Фінансовий аудит підприємства переслідує декілька цілей, основні

Це дозволяє зробити висновок, з яких:

- визначення наявного фінансового стану;

- визначення зміни цього стану в структурно-часовому аспекті;

- визначення факторів,що викликали ці зміни;

- прогноз основних тенденцій в фінансовому стані.

Фінансовий аудит балансу і звіту про фінансові результати ( у купі з деякими додатковими даними) дозволяє визначити ті чи інші незбалансованості у русі коштів підприємства, позитивні чи негативні тенденції та створити базу для подальшого більш детального вивчення на основі бухгалтерської, статистичної і оперативної звітності й інших інформаційних матеріалів. Слід відмітити, що аналіз фінансової звітності не дозволяє робити категоричних висновків, а лише орієнтує користувача інформації щодо оцінки фінансового стану підприємства і визначення його вузьких місць.

Основні методи фінансового аудиту наведені в додатку 2.

Серед них можна виділити:

- аналіз коефіцієнтів - розрахування різних відношень показників, котрі засновані на існуванні співвідношень між окремими статтями звітності і мають певний економічний зміст. Аналіз складається з порівняння величин, розрахованих відносних показників з середньогалузевими, стандартними, нормативними величинами;

- вертикальний аналіз - визначення загальної частки окремих статей фінансових звітів, їх співставлення;

- горизонтальний аналіз - співставлення величин показників за декілька періодів. Визначення обсягу і напрямку змін, а також тенденцій зміни показників. Порівнюються як абсолютні, так і відносні показники. Цей метод також називають аналізом трендів (тенденцій).

Використання методу аналізу коефіцієнтів, по-перше дозволяє визначити коло відомостей, яке важливе з точки зору прийняття рішень, а по- друге дає можливість оцінити стан даної облікової одиниці в системі господарювання і тенденції її зміни.

Перевагою коефіцієнтів є те, що вони зменшують викривлюючий вплив інфляції на звітний матеріал, що особливо актуально при аналізі довготривалих тенденцій. Разом з тим необхідно враховувати, що коефіцієнти не мають універсального значення і можуть розглядатися як орієнтовні індикатори; вони швидше є покажчиками найболючіших місць діяльності підприємства, які потребують більш ретельного аналізу. У ряді випадків та чи інша величина коефіцієнту не відповідає загальноприйнятій стандартній нормі в силу специфіки конкретних умов і особливостей ділової політики підприємства.

Перелічені методи мають свої переваги і недоліки. Найкращі результати досягаються при використанні цих методів у комплексі. Особливий інтерес являє проведення порівняльного аналізу підприємства з іншими підприємствами галузі. Для правильної оцінки декількох підприємств необхідно щоб інформація була стандартизована, а показники розраховувалися за єдиними методиками.

В наш час у світі існує багато різних довідників для порівняльного аналізу звітів різних фірм. Необхідність професійного надання інформаційно-консультативних послуг призвело до того, що цей вид діяльності в багатьох розвинених країнах став відносно самостійною сферою бізнесу. Всі бізнес-довідники та бюлетені повністю адаптовані до вимог замовників, і це пояснює той факт,що в літературі немає єдиної методики фінансового аналізу стану підприємств, відсутні типові універсальні методи побудови і аналізу фінансової інформації.

Логіка фінансового аудиту передбачає його організацію у вигляді двоетапної процедури:

- експресс-аудит фінансового стану;

- детальний ( поглиблений ) аудит фінансового стану;

Починати аудит краще з оперативного експресс- аудиту. В Україні він тільки починає набувати популярність, але в деяких інших країнах він вже є широко вживаним. Функціональна структура експрес-аудиту вказана в додатку 3.

Метою експрес - аудиту є проста і наглядна оцінка стану і динаміки розвитку підприємства ( та попередня оцінка в оперативному режимі). Основними принципами такого аудиту є відбір ряду основних показників, котрі є найбільш суттєвими і відносно нескладними для розрахунків та виявлення вузьких місць в господарській діяльності за допомогою методів фінансового аудиту та отримання висновків про більш детальний розгляд якого-небудь напрямку.

Частина 2. Організація проведення аудиту в Україні

Основними джерелами інформації для проведення фінансового аудиту є (2 с.1):

- баланс підприємства за попередній рік та за звітний період, форма 1;

- звіт про фінансові результати та їх використання за попередній і звітний рік, форма 2;

- звіт про фінансово - майновий стан, форма 3;

- звіт з праці за попередній і звітний рік, форма 1-ПВ, форма 3-ПВ;

- розрахунок нормативів власних оборотних коштів;

- звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг, форма 5-С;

- розшифрування дебіторської та кредиторської заборгованості;

- звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію ( знос ), форма 11-ОФ;

- зведена таблиця основних показників, форма -22 ( річні );

- звіт про рух коштів в іноземній валюті, форма 15-ЗЕЗ;

- бізнес - план;

- матеріали маркетингових досліджень;

- висновки попередніх аудиторських перевірок;

- інша інформація.

Результати проведеного фінансового аудиту відображаються в Аналітичній записці, що є Додатком №1 до Акту роботи аудиторської комісії.

Для характеристики фінансового стану підприємства, використання ним власних та залучених коштів застосовуються показники балансу, форма 1 та звіту, форма 3. Для аналізу динаміки валюти балансу та його структури порівнюються дані загальної вартості майна підприємства (валюти балансу - рядки 350 або 760) на початок і кінець звітного періоду. При цьому зменшення валюти балансу за звітний період свідчить про скорочення підприємством господарської діяльності, що призводить до його неплатоспроможності.

При аналізі балансу виявляють такі його статті, які свідчать про недоліки та незадовільну роботу підприємства і його фінансовий стан.

Особлива увага спрямовується на:

- «Товари відвантажені, не сплачені в строк»,рядок 165;

- «Розрахунки з дебіторами за товари роботи і послуги,не сплачені в строк», рядок 180;

- «Збитки минулих років», рядок 330;

- «Збитки звітного року», рядок 340;

- «Довгострокові кредити та позики, що не погашені в строк», рядок 520;

- «Короткострокові кредити та позики, що не погашені в строк», рядок 620;

- «Розрахунки з кредиторами за товари,роботи і послуги, не сплачені в строк» рядок 640.

У разі необхідності проводиться більш детальний аналіз цих та інших статей балансу з використанням розшифрувань до них.

Для виявлення такої характеристики фінансового стану підприємства, як його фінансова незалежність від зовнішніх джерел обчислюється: коефіцієнт фінансової автономії (Кавт) як відношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу:

Кавт=Ф.1 ряд 490 : ф.1 ряд 350

Практикою встановлено,що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто критичне значення Кавт=0.5.Чим більше значення коефіцієнту, тим кращий стан підприємства ( менша залежність від зовнішніх джерел).

Для визначення фінансової стійкості вираховують коефіцієнт фінансової стабільності (Кфс), який характеризує співвідношення власних та позикових коштів.

Кфс=ф.1 ряд.495 : ф.1 (ряд.530+ряд.750)

Перевищення власних коштів над позиковими вказує на те, що підприємство має достатній рівень фінансової стійкості і відносно незалежне від зовнішніх фінансових джерел. Нормативне значення Кфс повинне бути більше одиниці. Якщо Кфс менше одиниці, то потрібно з`ясувати причини зменшення фінансової стабільності (падіння виручки,зменшення прибутку, необґрунтоване збільшення товарних запасів тощо).

Важливе значення у процесі аналізу джерел власних коштів має показник фінансового лівереджу (Фл), який характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов`язань і визначається як відношення довгострокових зобов`язань до джерел власних коштів.

Фл=ф.1 ряд.530 : ф.1 ряд.490

Зростання значення Фл свідчить про зростання фінансового ризику, тобто можливість втрати платоспроможності. В такому разі більш детально аналізуються показники другого розділу пасиву балансу.

Для вирішення питання щодо забезпечення підприємства власними коштами розраховується коефіцієнт забезпечення власними коштами (Кзк). Цей коефіцієнт розраховується як відношення різниці між обсягами джерел власних та прирівняних до них коштів (за вирахуванням статей : «Розрахунки з учасниками», «Резерви наступних витрат і платежів», «Доходи майбутніх періодів», «Реструктуризований борг») і фактичною вартістю основних засобів та інших позаоборотних активів до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних коштів.

Кзк=ф.1(ряд.490-ряд.450-ряд.460-ряд.456)-ф.1ряд.070 : ф.1(ряд.150+ + ряд.320)

Значення Кзк повинне бути більше 0,1.

Для аналізу структури кредиторської заборгованості використовують дані III розділу пасиву балансу «Розрахунки та інші пасиви» (рядки 600 - 750), при цьому визначається частка окремих статей розділу в загальній сумі кредиторської заборгованості, а також відхилення значень цих статей на кінець звітного періоду відносно початку року. Стандартна форма розрахунку приведена в додатку 3.

Для аналізу структури активів підприємства використовують I, II i III розділи Активу балансу.

Активи підприємства та їх структура вивчається як з точки зору їх участі у виробництві, тут і з точки зору оцінки їх ліквідності. Безпосередньо з`ясовується участь у виробничому циклі основних фондів, нематеріальних активів, запасів і затрат, грошових коштів. При цьому уточнюються найбільш ліквідні активи підприємства: грошові кошти на рахунках, а також короткострокові цінні папери ; та найменш ліквідні активи - основні фонди, що знаходяться на балансі підприємства та інші позаоборотні активи.

При необхідності до аналітичної записки аудитору додаються розшифровки руху основних засобів виробничих запасів та товарів (з урахуванням їх підвищеного попиту).

Зміна в структурі активів підприємств у бік збільшення частки оборотних засобів може вказувати на:

- формування більш мобільної структури активів, що сприяє прискоренню оборотності засобів підприємства;

- відволікання частини поточних активів на кредитування споживачів товарів, робіт, послуг підприємства, дочірніх підприємств та інших дебіторів, що свідчить про фактичну іммобілізацію цієї частини оборотних засобів із виробничого циклу;

- згортання виробничої бази;

- викривлення результатів оцінки основних фондів внаслідок існуючого порядку їх бухгалтерського обліку та інше.

Для того, щоб зробити однозначні висновки про причини зміни даної пропорції в структурі активів, провадиться детальний аналіз розділів і окремих статей активів балансу.

При аналізі основних засобів та інших позаоборотних активів, враховуючи те, що питома вага основних засобів та позаоборотних активів може змінюватися внаслідок впливу зовнішніх факторів (наприклад, порядок їх обліку, за якого коригування вартості основних фондів в умовах інфляції здійснюється із запізненням, у той час як ціни на сировину, матеріали, готову продукцію можуть збільшуватись досить високими темпами), необхідно звернути особливу увагу на зміну абсолютних показників форми № 1 за звітний період (рядки 010, 011, 012), яка відтворює рух основних засобів (зміну норм амортизації та груп розподілу основних фондів, вибування та введення вексплуатацію нових).

Аналізується рух основних фондів та амортизаційних відрахувань за попередній та поточний роки (форма 11ОФ (річна), дані аналітичного бухгалтерського обліку за звітний період). Звертається увага на основні фонди підприємства, які придбані, реалізовані, ліквідовані або здані в оренду протягом поточного року.

Наявність довгострокових фінансових зобов'язань (рядок 040) вказує на інвестиційну спрямованість вкладень підприємства. Якщо в результаті аналізу фінансово-господарського стану підприємство буде визнане неплатоспроможним, рекомендується додатково вивчити склад інвестиційних цінних паперів підприємства, дати оцінку їх ліквідності, а також ефективності доцільності відволікання коштів підприємства на дані вкладення.

При аудиті першого розділу активу балансу також звертається увага на тенденцію зміни таких його статей, як устаткування (рядок 035), незавершені капітальні вкладення (рядок 030), майно в оренді ( рядок 055), оскільки вказані активи не беруть участі в виробничому обороті і, за певних умов, збільшення їх частки може негативно вплинути на результати фінансової і господарської діяльності підприємства.

При аудиті власних оборотних засобів доцільно визначити показник робочого капіталу (Рк), яких представляє собою різницю між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов'язаннями. Тобто робочий капітал є тією частиною оборотних активів, яка фінансується за рахунок власних коштів та довгострокових зобов'язань. Наявність робочого капіталу свідчить про те, що підприємство не тільки здатне платити власні поточні борги, а й має фінансові ресурси для розширення діяльності та інвестування. Для визначення величини Рк слід від суми підсумків розділів II та III активу балансу відняти підсумок III розділу пасиву.

Рк = Ф.1 (ряд 150+ряд 320-ряд 750)

Фактичне значення Рк необхідно порівняти з його нормативною величиною (див. Ф.1 ряд 590).

Платоспроможність підприємства визначається передусім величиною і маневреністю його робочого капіталу.

Як нестача робочого капіталу, так і його надлишок може бути негативною ознакою. Оптимальний розмір Рк залежить від сфери діяльності, обсягу реалізації, кон'юнктури ринку.

Якщо сума довгострокових кредитів перевищує робочий капітал (Рк<ряд 530), то це свідчить, що підприємство використовує частину довгострокових позик і кредитів на фінансування поточних операцій, тобто здійснює нецільове їх використання.

При зменшенні Рк необхідно з'ясувати, за рахунок чого це відбулося і як це вплинуло на маневреність робочого капіталу.

Маневреність робочого капіталу ( Мк) характеризує частку запасів у його загальній сумі, тобто визначається відношенням величини запасів до величини робочого капіталу.

Мк = З:Рк= Ф.1 ряд.150 : Ф.1(ряд.150+ряд.320-ряд.750)

де З-запаси та витрати.

Зростання товарних запасів, характерне в умовах інфляції, призводить до залучення довгострокових кредитів, що, в свою чергу, може вплинути, враховуючи високі кредитні ставки, на платоспроможність підприємства.

Важливим показником платоспроможності підприємства є коефіцієнт покриття (Кп). Він визначається співвідношенням усіх поточних активів (за вирахуванням витрат майбутніх періодів) до короткострокових зобов'язань і характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів протягом року.

Кп = IIа + IIIа : IIIП = Ф.1 (ряд 150 + ряд 320 - ряд 120) : Ф.1 ряд 750,

де IIа - підсумок другого розділу активу баланса;

IIIа - підсумок третього розділу активу баланса;

IIIП - підсумок третього розділу пасиву баланса.

Кп показує, скільки грошових одиниць оборотних коштів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань. Критичне значення Кп дорівнює одиниці. При Кп менше одиниці підприємство має неліквідний баланс. Значення Кп у межах 1 - 1,5 свідчить про те, що підприємство своєчасно ліквідує борги.

Оборотні засоби підприємства складаються із запасів і затрат (другий розділ балансу) та грошових коштів, розрахунків та інших активів (третій розділ активу балансу).

Швидкість обороту оборотних засобів підприємства є однією з якісних характеристик фінансової політики підприємства. Чим більша швидкість обороту, тим ефективніше працює підприємство.

Тому абсолютне чи відносне зростання оборотних засобів може свідчити не тільки про розширення виробництва або дію факторів інфляції, але й про уповільнення їх обороту, що викликає збільшення їх маси.

Для визначення тенденції обіговості оборотних засобів розраховується коефіцієнт оборотності (Ко). Це відношення виручки (валового доходу) від реалізації продукції без врахування податку на додану вартість та акцизного збору (ф.2), до суми оборотних засобів підприємства (ф.1):

Ко = ф.2 (ряд 010 - ряд 015 - ряд 020) : ф.1 (ряд 150 + ряд 320).

Зменшення значення Ко на кінець звітного періоду порівняно з його значенням на початок року свідчить про уповільнення обороту оборотних засобів.

Показником ефективності використання оборотних засобів є також час обороту ( Чо ) - тривалість в днях одного обороту. Він визначається як відношення кількості календарних днів звітного періоду до коефіцієнта оборотності:

Чо = Т : Ко,

Де Т - кількість календарних днів звітного періоду.

Час обороту вказує на кількість днів, що були необхідні підприємству для поповнення його оборотних засобів.

Важливими показниками ефективності використання активів є оборотність запасів і тривалість одного обороту запасів.

Коефіцієнт оборотності запасів (Коз) визначається як відношення собівартості реалізованої продукції до середньої вартості запасів:

Коз = ф.2 ряд.040,графа 4 : ф.1 ( ряд.150п+ряд.150к) * 0,5 х

Де п- на початок звітного періоду;

к-на кінець звітного періоду.

Значення Коз вказує, скільки разів у середньому поповнювались запаси підприємства протягом звітного періоду.

Середня тривалість одного обороту запасів (Чоз) визначається аналогічно показнику Чо:

Чоз = Т: Коз.

Збільшення питомої ваги виробничих запасів у структурі активів може свідчити про:

- зростання виробничого потенціалу підприємства;

- прагнення за рахунок вкладів у виробничі запаси захистити грошові активи підприємства від знецінення під впливом інфляції;

- нераціональність обраної господарської стратегії, внаслідок чого значна частина поточних активів і мобілізована в запасах, ліквідність яких може бути незначною.

При значному збільшенні запасів та затрат необхідно проаналізувати. Чи не відбувається це збільшення за рахунок необґрунтованого відволікання активів з виробничого обороту, що призводить до збільшення кредиторської заборгованості і погіршення фінансового стану підприємства.

При аудиті розділу «Грошові кошти, розрахунки та інші активи» активу балансу необхідно звернути увагу на темпи росту дебіторської заборгованості (ряд.170), в тому числі простроченої (ряд.180 ), по векселях одержаних (ряд.190).

Зростання цих статей балансу свідчить про надання підприємству товарних позик для споживачів своєї продукції. Кредитуючи їх, підприємство фактично ділиться з ними частиною свого прибутку. В той же час підприємство може брати кредити для забезпечення своєї господарської діяльності, що призводить до збільшення власної кредиторської заборгованості.

Важливим показником ліквідності підприємства є коефіцієнт абсолютної ліквідності Кал, який характеризує негайну готовність підприємства ліквідували короткострокову заборгованість і визначається як відношення суми грошових коштів підприємства та короткотермінових фінансових вкладень до суми короткотермінових (поточних) зобов'язань:

Кал= ф.1(ряд.250+ряд.260+ряд.270+ряд.280+ряд.290):ф.1 ряд.750.

Значення Кал є достатнім у межах 0,2+0,35, а менше 0,2 - це зовнішня ознака неплатоспроможності.

Аудит витрат на виробництво провадиться на підприємствах, які безпосередньо пов'язані з виробництвом і збутом продукції, виконанням робіт та наданням послуг. Дані для проведення аналізу береться з річної або квартальної форм 5 - с - «звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг».

Детальніше аналізуються ті статті витрат, які становлять у них значну частку. Доцільність таких витрат визначається з урахуванням специфіки виробництва.

При значних питомих витратах у загальному обсязі матеріальних витрат (ряд 012 форми 5 - с) за газ, електроенергію, паливо, тепло, воду вказуються їх абсолютні та відносні величини.

Прибутковість підприємства характеризується сумою прибутку та рівнем рентабельності. Рівень рентабельності визначається як відношення прибутку від реалізації (П) до собівартості продукції (С) (робіт, послуг):

Р = П : С х 100 % = ф2 ряд 050 : ф2 ряд 040 х 100%.

Усі дані беруться із ф2 - «звіт про фінансові результати та їх використання».

У процесі аналізу визначається, як змінюються протягом певного періоду значення прибутку від реалізації, чистого прибутку, рівня рентабельності, розглядаються фактори, що призводять до їх зміни.

Крім того, вивчається вплив на балансовий прибуток підприємства таких показників, як: виручка від реалізації, ПДВ, акцизний збір, собівартість реалізованої продукції, а також прибуток (збиток) від іншої реалізації та позареалізаційних операцій (рядки 060, 070 ф.2).

Необхідним елементом аналізу є дослідження результатів фінансової діяльності та напрямків використання прибутку.

Аналізу підлягає розподіл прибутку звітного та попереднього років, який відображений в ф.2.

У тому випадку, коли підприємство збиткове можна зробити висновок про відсутність джерела поповнення власних коштів підприємства для ведення ним нормативної господарської діяльності.

За наявності збитку попереднього або звітного року співвідношення у відсотках для відповідної графи не розраховується. Аналізується тільки відхилення по статтях використання прибутку.

Якщо на виробничий розвиток спрямовано менше 30 % чистого прибутку, необхідно встановити об'єктивність причин такого розподілу, а також звернути увагу на розподіл прибутку «на інші цілі».

Якщо підприємство використало прибутку більше, ніж його отримало (ряд 481> ряд 482), то у такому випадку необхідно звернути увагу які саме статті витрат призвели до збитку.

При аналізі господарської діяльності підприємства, в першу чергу, вивчається загальна виробнича структура, наводяться основні техніко-економічні показники його структурних підрозділів (обсяги виробництва, чисельність, основні фонди, ФОП тощо), кількість та місцезнаходження окремих структурних підрозділів, у тому числі допоміжних і обслуговуючих, оптимальність їх розташування, а також стан будівель та споруд.

Висловлюється можливість їх відокремлення (виділення) в період можливої реструктуризації. При цьому можуть додаватися план-схема підприємства, опис опис окремих об'єктів, таблиці до них.

Визначаються основні види продукції, обсяги їх випуску та реалізації за попередній та звітній роки, а також прогноз ні показники на наступний рік для кожного структурного підрозділу та підприємства в цілому. Визначається частка кожного виду продукції (робіт, послуг) у загальному обсязі.

Розглядається рівень існуючої технології виробництва: наявність сучасних передових технологій, використання ноу-хай та власних розробок, можливість заміни застарілих технологій новими, використання автоматизованих систем управління. Звертається увага на циклічність технологічних процесів (їх безперервність), повторне використання продуктів переробки (відходів), наявність науково-обгрунтованих технологічних норм виготовлення продукції, серійність виробництва.

При аудиті фінансово-господарського стану підприємства обов'язково висвітлюється виконання Закону України від 25,06,1991року №1264 «Про охорону навколишнього середовища». Необхідно звернути увагу на наявність очисних споруд, їх стан та використання, а також вплив виробництва на навколишнє середовище.

Окремо визначаються (за їх наявністю) факти тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємства чи його окремих підрозділів в разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього середовища.

Звертається увага на наявність чи відсутність споруд, устаткування, пристроїв для очищення викидів та скидів або їх знешкодження, дотримання лімітів використання природних ресурсів, порушення екологічних стандартів, вимог екологічної безпеки. А також розміри штрафних санкцій за порушення порівняно з платою за викиди і скиди забруднюючих речовин, що здійснюються в межах гранично допустимих розмірів.

Виходячи з наявної аналітичної бази суб'єкта підприємницької діяльності, аудитор вивчає та описує в аналітичній записці основні параметри його маркетингової та товарної політики, які в подальшому будуть використані при складані та виконанні бізнес - плану по виходу з кризи.

Аудитор спільно з керівництвом підприємства готує попередні варіанти по вирішенню комплексу завдань по:

1. Визначенню попиту на продукцію (послуги), його прогнозуванню;

2. Вивченню конкурентоспроможності товарів, здатності бути виділеним споживачем серед інших аналогів;

3. Забезпечення відповідності рівня якості товарів вимогам ринку;

4. Розроблення концепції життєвого циклу товару;

5. Управлінню товарним асортиментом;

6. Розрахунку прогнозних обсягів виробництва та визначенню номенклатури;

7. Розширенню інноваційної діяльності, спрямованої на розроблення нових товарів, з урахуванням ринкових вимог та стратегії підприємства.

При проведенні аудиту слід брати до уваги те, що фінансовий стан підприємства і перспективи його зміни знаходяться під впливом не тільки факторів фінансового характеру, але й факторів, що не мають вартісної оцінки (політичні, загальноекономічні зміни, реорганізація галузі, зміна форми власності, підвищення загального рівня підготовки персоналу і т.д.).

Частина 3. Нові теорії аудиту

Сучасні аналітики виділяють п'ять найбільших самостійних напрямків в розвитку фінансового аудиту (6.с.182).

1 - Школа емпіричних прагматиків. Представники цієї школи проводять розробки в галузі аудиту кредитоспроможності компаній, намагаючись обґрунтувати вибір набору відносних показників, придатних для такого аналізу. Цей аспект аналізу розглядається ними як найбільш важливий і всі аналітичні викладки будуються на показниках, що характеризують обігові кошти, власні обігові кошти, короткострокову кредитну заборгованість. Як приклад, можна навести розробки Роберта Фоулка для компанії «Дан енд Брендстріт». Ця компанія надає широкий спектр інформаційних послуг, однією з яких є надання клієнтам спеціального рейтингу, що відображає фінансовий стан фірми та ступінь комерційного ризику при веденні справ з цією фірмою. В наш час фірма «Дан енд Брендстріт» має інформацію про 35 мільйонів компаній світу.

2 - Школа статистичного фінансового аудиту. Головна ідея - коефіцієнти, що розраховуються за допомогою фінансової звітності, є корисними лише тоді, коли існують критерії з граничними значеннями яких їх можна порівнювати. Розробку таких нормативів пропонується робити в розрізі галузей, підгалузей і груп однотипних компаній шляхом обробки розподілу цих коефіцієнтів за допомогою статистичних методів. Досі представники цієї школи обговорюють нагальні питання і нові завдання, що постійно виникають.

3 - Школа мультиваріантних аудиторів. Основоположною ідеєю цієї школи є побудова концептуальних основ фінансового аудиту, який базується на тісному зв'язку окремих коефіцієнтів, що характеризують фінансовий стан підприємства і ефективність їх діяльності, а також показників, що узагальнюють діяльність підприємства. Головне завдання, на їх думку, полягає в побудові взаємопов'язаних та взаємозалежних показників.

4 - Школа аналітиків з прогнозування банкрутства компаній. Підхід до аудиту подібне до (Школи емпіричних прагматиків), але основний акцент робиться на фінансову стабільність компаній, приділяється уваги більше перспективному, ніж ретроспективному аналізу. Аналізуючи наявну фінансову звітність, можна передбачити можливе банкрутство, чи, навпаки, завчасно запобігти йому. У найбільш завершеному вигляді ці розробки подані в роботах Едварда Альтмана. Однією з найхарактерніших його розробок є показник «Z Альтмана», розроблений на основі статистичного методу, що називається «аналізом множинних дискримінант» і визначає рівень схильності до банкрутства. На основі показника «Z Альтмана» визначаються групи компаній за ступенем їх наближеності до банкрутства - безпечна зона, зона невизначеності й зона високого ризику банкрутства.

5 - Школа учасників фондового ринку. Це наймолодший напрямок фінансового аудиту. Основне, що відрізняє цей напрямок від інших, це його більш широка теоретична спрямованість; ним займаються, здебільшого, вчені й широкого розповсюдження на практиці цей напрямок поки що не отримав. Суть методу у використанні звітності для прогнозування рівня ефективності інвестування (у цінні папери компаній і оцінці пов'язаного з цим ризику.

В Україні також розроблена власна концепція аудиту, що отримала назву «Аудит - 2000» {4.c.80). Кардинальних змін у здійсненні аудиторської діяльності ця концепція не передбачає, однак доповнює її зміст:

1. Аудит приймає прогнозний характер, спрямований на виявлення підприємницького ризику клієнта і ризику інвестора. Крім констатації фінансового стану, аудиторський звіт повинен розкривати і перспективи розвитку підприємства. Новим є те, що звіт про стан справ виконавчого органу підлягає аудиту на предмет того, чи відображені у ньому майбутні ризики, що загрожують підприємству, і чи відповідає інформація звіту висновкам аудитора.

2. Посилюється роль аудиторів як консультантів, оскільки саме вони мають найбільш повну інформацію про діяльність клієнта, а також порівняльні дані по галузі.

3. Акцент аудиторської діяльності значно зміщується в бік аналізу діяльності клієнта та сфери його діяльності; виявлення притаманних їй ризиків, для чого аудитору потрібні не тільки глибокі спеціальні, але й галузеві знання. Особливістю є те, що недотримання діючого законодавства також стає об'єктом перевірки аудиторів, так як вона може призвести до наслідків, що загрожують існуванню підприємства. Перевірка та аналіз системи внутрішнього контролю клієнта, її дієвості стають обов'язковою складовою при здійсненні аудиторської перевірки.

4. Основними є ризико- та системно орієнтовані методи проведення аудиторських перевірок. Детальні перевірки стають лише допоміжним засобом при їх здійсненні. При чому ризико- і системно орієнтовані методи отримали подальший розвиток. Так, якщо раніше вихідною точкою була звітність підприємства і пов'язані з нею ризики, то тепер такою виступають процеси на підприємстві, середовище, яке його оточує, і пов'язані з нею ризики.

5. Дедалі більшого значення набуває участь керівництва і працівників клієнтів у проведенні перевірки, їх усвідомлення та обрахування ризиків підприємства.

Концепція «Аудит - 2000» являє собою спробу розвинути методи аудиторської перевірки відповідно до вимог сьогоднішнього дня. Ця концепція вимагає від аудиторів в першу чергу:

- глибокого знання и розуміння господарської діяльності клієнтів, а також сфери їх діяльності і притаманних їй ризиків;

- використання не тільки спеціальних економічних, а і галузевих знань аудиторів, а також галузевого ноу-хау аудиторських фірм;

- використання нових методів при проведенні перевірки, у тому числі подальшого розвитку ризико- і системно орієнтованих підходів, використання інформаційних технологій.

«Аудит - 2000» розглядає звітність тільки у нерозривному зв'язку з самим підприємством і умовами його функціонування в зовнішньому середовищі. У зв'язку з цим аудиторська перевірка націлюється не на аналіз окремих статей звітності, а на рівень принципового розуміння економічного середовища і господарської діяльності підприємства.

Концепція передбачає побудову аудиту на поетапній основі - як послідовність операцій. Що ідуть від загального до часткового. На першому етапі здійснюється аналіз зовнішніх факторів та ризиків, стратегії підприємства; далі аналізуються безпосередньо господарська діяльність та окремі процеси підприємства, його система внутрішнього контролю та управління. На основі аналізу визначаються критичні цілі і методи перевірки. У відповідності «Аудитом 2000» можна виділити наступні взаємопов'язані складові аудиторської перевірки:

- стратегічний аналіз;

- аналіз на рівні підприємства:

а) аналіз господарських процесів;

б) аналіз господарських ризиків;

в) аналіз господарської діяльності.

- проведення перевірки та обговорення її результатів з клієнтом.

Стратегічний аналіз спрямований на отримання уяви про економічне середовище, орієнтації підприємства та його потенціалі в сучасних економічних умовах. У першу чергу провадиться аналіз зовнішнього середовища підприємства, його становище в галузі, політики підприємства, потреб і бажань клієнтів і т. д. Особливість стратегічного аналізу в рамках «Аудит - 2000» полягає в тому, що найбільша увага приділяється:

= факторам, котрі суттєво впливають на ризики підприємства (тим самим на ризики аудитора);

- відповідність стратегії підприємства вимогам економічної реальності, оскільки від цього залежить життєздатність підприємства;

- аналізу основних акціонерів та їх впливу на формування стратегії та цілей підприємства. Крім того, встановлюється, чи не існує конфлікту інтересів, чи не виконані очікування акціонерів, оскільки це все може призвести до збільшення ступеню ризиків підприємства.

При проведенні цього аналізу використовуються різні методи аналізу і збиранню інформації. Основними з них є:

- модель «п'яти сил конкуренції» портерна (аналіз по п'яти факторах: загроза з боку конкурентів, загроза появи продуктів - субститутів, тиск постачальників, тиск і цінова реакція споживачів, а також інтенсивність конкуренції);

- ПЕСТ (PEST) - аналіз (аналіз політичних, економічних, соціальних і технологічних факторів);

- SWOT - аналіз (аналіз сильних і слабких сторін, шансів і ризиків підприємства).

Інформація, яку отримано в ході аналізу, є основою формування так званої бізнес-моделі, своєрідного паспорту клієнта. Бізнес-модель відображає точку зору аудитора і включає в себе уявлення аудитора про стан процесів на підприємстві, їх зв'язки із зовнішніми факторами. Бізнес-моделі дозволяють визначити дієвість структури і керування підприємством, її відповідності вимогам оточуючого середовища. До традиційних складових бізнес-моделі можна віднести наступне:

- огляд ринку і його сегментування, розвиток галузі, конкуренція;

- зовнішні фактори, релевантні для підприємства;

- процес вироблення стратегії прийняття рішення;

- ключові продукти та послуги, життєвий цикл продуктів і час розробки нових, доля нових продуктів у коефіцієнті, що пропонується;

- комп'ютерна інтеграція процесів на підприємстві;

- використання комп'ютерної техніки, можливість комунікації і швидкого надання інформації;

- наявність програм поліпшення функціонування підприємства;

- наявність нематеріальних активів: імені фірми, патентів, ліцензій, кваліфікованих кадрів;

- оцінка рівня мотивації робітників підприємства;

- оцінка клієнтом власних позицій та перспектив.

Крім того, великі аудиторські фірми розробляють так звані сегментні бізнес-моделі. Вони надають наступну інформацію:

- структуру і загальне сегментування галузі;

- рушійні сили розвитку в середині галузі;

- критичні проблеми, притаманні галузі;

- суттєві господарські риски галузі;

- типові ключові процеси і процеси підтримки галузі.

Сегментні бізнес-моделі дозволяють провадити порівняльний аналіз та виявляти ризики, недоліки в організації діяльності, структури організації підприємства. Так, можна визначити небезпеку того, що виробнича програма виявиться застарілою, и необхідні відповідні коректировки у вартісній оцінці запасів.

По матеріалах аудиту на Заході готується лист керівництву, в якому відображені проблеми та ризики, пов'язані в першу чергу з бухгалтерським обліком на підприємстві та іншими економічними сферами діяльності підприємства. Згідно з новою концепцією знання аудиторів про вирішальні загальноекономічні та галузеві фактори, які дозволяють здійснити незалежну експертизу діяльності і оцінку потенціалу підприємства, повинна знайти своє віддзеркалення в листі керівництву, а також при обговоренні з ним результатів аудиту.

«Аудит - 2000» передбачає існування зворотного зв'язку з керівництвом підприємства за результатами аудиту. Аудиторська фірма проводить аналіз ефективності проведення аудиту на основі розгляду слідкуючих аспектів:

- особистої участі керівника аудиторської фірми та відносини довіри з керівництвом підприємства;

- оцінка аудиторської фірми клієнтом (як консультанта чи аудитора звітного року);

- можливість залучення до роботи вузьких спеціалістів;

- принципова готовність клієнта прийняти додаткові послуги, що надаються аудиторською фірмою;

- ступінь сприйняття керівництвом підприємства можливих змін.

В основі концепції «Аудит - 2000» містяться значні внутрішні передумови розвитку аудиторської діяльності у найближчі роки. Практичне використання принципів, покладених в основу концепції, залежить від ряду факторів, основними з яких є:

- наявність глибоких галузевих знань. Посилення орієнтації на економічні умови галузі і ризики господарчої діяльності клієнта потребують високого рівня спеціалізації аудитора. Крім того, необхідним може бути залучення експертів різних галузей (наприклад, для розвитку власної бізнес-моделі), створення комп;ютерних баз даних для накопичення та обробки специфічної галузевої інформації;

- міждисциплінарний склад аудиторської групи. Згідно з «Аудит - 2000» професійна підготовка групи аудиторів, що проводять перевірку, повинна задовольняти очікування клієнта і включати в себе володіння не тільки аудиторськими процедурами, податковим та бухгалтерським законодавством, а й знаннями, методикою розрахунків економічних показників внутрі галузі, питань організації управління підприємства;

- впровадження «Аудит - 2000» на підприємствах. Крім внутрішніх факторів для використання «Аудит - 2000» на практиці необхідно розуміння і активне залучення працівників та керівництва клієнта при проведенні аудиту і здійснення аналізу.

Основні відмінності концепції «Аудит - 2000» від концепції сучасної аудиторської перевірки можна подати в таблиці:

	Сучасна аудиторська перевірка	«Аудит - 2000»
Направленість	Фінансова звітність; орієнтована на дату звіту	Діяльність підприємства;динамічна,орієнтована на процеси підприємства
Способу розгляду	Переважно орієнтація на минуле	Орієнтація на майбутнє
Період перевірки	Здебільшого до і після дати звіту	Процес,що здійснюється протягом всього року
Оцінка ризику	З точки зору аудитора	З точки зору підприємства
Вимоги до освіти аудитора	Економічне чи юридичне	Економічне чи юридичне,а також інженерне чи гуманітарне
Характер діяльності	Стандартизований	Індивідуальний для кожного підприємства
Основний наголос	Система внутрішнього контролю	Процеси на підприємстві
Використання комп'ютерної техніки	На базі окремих програм	На базі інтегрованих модулів у систему клієнта

Практичне застосування концепції «Аудит - 2000» дозволить підвищити як якість, так і практичну користь аудиторських послуг для підприємств. В умовах сучасного розвитку і жорсткої конкуренції вітчизняних підприємств не тільки між собою, але й західними колегами, врахування ризиків і використання сучасного ноу-хау в галузі організації діяльності і контролю на підприємстві може зіграти значну роль в їх виживанні.

Висновки

На сьогоднішній день фінансовий аудит стає невід`ємною часткою фінансового життя країни. Успішна робота сучасного підприємства неможлива без знання його реального виробничого та фінансового стану та конкурентного становища на ринку, на основі чого здійснюється планування подальшої діяльності. Саме ці функції і бере на себе фінансовий аудит.

В процесі аудиторської діяльності провадиться перевірка фінансової звітності на основі аналізу якої вираховуються показники, що характеризують як суто внутрішній стан підприємства, так і аналітичні, що відображають фінансові показники у порівнянні з показниками найближчих конкурентів. Така перевірка може провадитися різними методами та з різною ступеню деталізації в залежності від завдань, які покладаються на неї.

Фінансовий аудит можна проводити за допомогою різних фінансових коефіцієнтів та співвідношень, які можна поділити на чотири основні групи:

- показники ліквідності;

- показники активності;

- показники заборгованості;

- показники прибутковості.

Показники ліквідності показують, наскільки легко компанія може сплачувати борги за своїми короткостроковими зобов'язаннями.