Аудиторська діяльність в Україні

Зміст

1. Поняття та умови сертифікації аудиторів і реєстрації суб'єктів аудиторської діяльності

2. Дати коротку характеристику методичних прийомів аудиту

3. Описати процедури, які необхідно виконати при аудиті незавершеного виробництва і готової продукції, та типові помилки їх обліку

Висновки

Список використаної літератури

1. Поняття та умови сертифікації аудиторів і реєстрації суб'єктів аудиторської діяльності

Сертифікація - визначення кваліфікаційної придатності кандидата на зайняття аудиторською діяльністю шляхом перевірки відповідності його освіти та досвіду роботи вимогам Закону України Про аудиторську діяльність і складання ним письмового кваліфікаційного іспиту.

Відповідно до статті 10 Закону України “Про аудиторську діяльність”, сертифікація аудиторів здійснюється Аудиторською палатою України.

Порядок сертифікації аудиторів, які здійснюватимуть аудит банків, затверджується Аудиторською палатою України за погодженням з Національним банком України.

Право на отримання сертифіката мають фізичні особи, які мають вищу економічну або юридичну освіту, документ про здобуття якої визнається в Україні, необхідні знання з питань аудиту, фінансів, економіки та господарського права, досвід роботи не менше трьох років підряд на посадах ревізора, бухгалтера, юриста, фінансиста, економіста, асистента (помічника) аудитора. Наявність необхідного обсягу знань для отримання сертифіката визначається шляхом проведення письмового кваліфікаційного іспиту за програмою, затвердженою Аудиторською палатою України. Термін чинності сертифіката не може перевищувати п'яти років. Продовження терміну чинності сертифіката здійснюється через п'ять років за підсумками контрольного тестування за фахом у порядку, встановленому Аудиторською палатою України. За проведення сертифікації справляється плата в розмірі, встановленому Аудиторською палатою України, виходячи з кошторису витрат на утримання Аудиторської палати України.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України №3126-ХІІ "Про порядок введення в дію Закону України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р., Постанови Кабінету Міністрів № 326 від 4 травня 1993 р. та розпорядження Кабінету Міністрів України № 1042 від 6 грудня 1993 р. у складі Інституту підготовки спеціалістів статистики та ринку створений Національний центр обліку та аудиту України (НЦОАУ). Основними завданнями НЦОАУ є:

- методичне і навчальне забезпечення підготовки бухгалтерів масової кваліфікації та аудиторів через курсову мережу Держкомстату, яка є правомочною установою для перепідготовки та підвищення кваліфікації бухгалтерів і аудиторів;

- забезпечення наукових методичних розробок, що використовуються у навчальному процесі підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації бухгалтерів, аудиторів, статистиків, ревізорів.

Для отримання сертифіката претендент подає до АПУ такі документи: клопотання, копію диплому, виписку з трудової книжки, Документ про оплату. Сертифікат - офіційний документ, який засвідчує право на здійснення аудиту підприємств та господарських товариств (серія А), банків (серія Б).

Аудитори, строк дії сертифікатів яких закінчується, не раніше трьох і не пізніше одного місяця до закінчення строку повинні подати до секретаріату АПУ такі документи: клопотання установленого зразка, витяг з трудової книжки, сертифікат, термін дії якого закінчується, реферат про аудиторську діяльність і підвищення кваліфікації за період володіння сертифікатом, документ про внесення плати за продовження дії сертифіката.

Реєстр аудиторських фірм та аудиторів - база даних, що містить інформацію про аудиторські фірми та аудиторів, які займаються аудиторською діяльністю індивідуально як фізичні особи - підприємці (далі - Реєстр).

Відповідно до рішення Аудиторської палати України від 31 жовтня 2000 р. (протокол № 95) затверджено Положення про Реєстр суб'єктів аудиторської діяльності (далі - Реєстр) - офіційний загальнодержавний реєстр аудиторських фірм (юридичних осіб) і аудиторів-підприємців (фізичних осіб) суб'єктів підприємницької діяльності, які зареєстрували свою аудиторську діяльність згідно із Законом України “Про аудиторську діяльність”.

За Законом України «Про аудиторську діяльність» порядок ведення Реєстру визначається та забезпечується Аудиторською палатою України. При включенні до Реєстру суб'єкта аудиторської діяльності видається свідоцтво встановленого Аудиторською палатою України зразка.

До Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності записуються такі дані: ідентифікаційний код/номер суб'єкта аудиторської діяльності (аудиторської фірми чи аудитора-підприємця); дата початку аудиторської діяльності (дата отримання першої ліцензії або свідоцтва); назва аудиторської фірми (прізвище, ім'я, по батькові (ПІБ) для аудитора- суб'єкта підприємницької діяльності); адреса фактичного місцерозташування, номери контактних телефонів, факсу, електронної пошти; організаційно-правова форма; форма власності; інформація про державну реєстрацію; інформація про засновників (для аудиторів - ПІБ, номери сертифікатів та дати їх отримання, ідентифікаційний номер, адреса; для юридичних осіб - назва, ідентифікаційний код, частка у статутному капіталі); ПІБ керівника аудиторської фірми, номер та дата видачі сертифіката; кількість працівників, у тому числі сертифікованих аудиторів; наявність та місцерозташування філій або представництв чи відділень дочірніх підприємств.

Технічна сторона ведення Реєстру покладається на секретаріат Аудиторської палати України та регіональні відділення АПУ (САУ). Він також несе відповідальність за збереження даних Реєстру,- підтримання його в робочому стані та за достовірність оприлюднених у пресі даних. [5, c.148]

Аудиторська палата України щорічно, станом на 1 січня поточного року, оприлюднює у засобах масової інформації Реєстр суб'єктів аудиторської діяльності, які завчасно подали звіт та підтвердили свою аудиторську діяльність за звітний рік.

До Реєстру вносяться такі суб'єкти аудиторської діяльності:

а) аудиторські фірми, що зареєстрували свою діяльність згідно з чинним законодавством України і відповідають вимогам Закону України «Про аудиторську діяльність», а саме:

- організація пройшла державну реєстрацію як аудиторська фірма;

- установчими документами передбачено виключно аудиторську діяльність;

- загальний розмір частки засновників аудиторської фірми, які не є аудиторами, у статутному капіталі не перевищує 30%;

- директором фірми є сертифікований аудитор;

б) аудитори, зареєстровані як суб'єкти підприємництва - фізичні особи і які мають чинний сертифікат аудитора.

Витрати на ведення Реєстру та його легалізацію компенсуються за рахунок суб'єктів аудиторської діяльності, що подають документи на внесення їх до Реєстру, в розмірах, які визначає АПУ.

Для підтвердження даних, необхідних для включення до Реєстру, суб'єкти аудиторської діяльності подають до секретаріату АПУ такі документи:

- попередньо легалізовані суб'єкти аудиторської діяльності, які мають чинну за терміном дії ліцензію: заяву; реєстраційну картку; ксерокопію чинної ліцензії АПУ на аудиторську діяльність в Україні; звіт про аудиторську діяльність за 9 місяців 2000 р. за затвердженою АПУ формою; відгук РВ АПУ (РВ САУ) на подані документи; документ про оплату за включення до Реєстру.

- новостворені суб'єкти аудиторської діяльності - аудиторські фірми: заяву; реєстраційну картку; нотаріально посвідчену копію свідоцтва про державну реєстрацію; нотаріально посвідчені копії установчих документів; копії сертифікатів аудиторів - співзасновників фірми та директора фірми; копію довідки органів статистики; витяг із наказу про призначення керівником фірми сертифі-кованого аудитора, завірений власною печаткою; відгук РВ АПУ (РВ САУ) на подані документи; документ про оплату за включення до Реєстру.

Документи щодо внесення до Реєстру подаються до секретаріату АПУ, де їх перевіряють на відповідність вимогам чинного законодавства та Положення про Реєстр. Перевірку поданих документів секретаріат АПУ здійснює у десятиденний термін від дати їх отримання. Відтак секретаріат передає документи на розгляд до контрольно-реєстраційної комісії АПУ з висновком про відповідність та комплектність поданих документів. Рішення контрольно-реєстраційної комісії затверджує АПУ.

Дата прийняття позитивного рішення є фактичною датою занесення суб'єкта аудиторської діяльності до Реєстру з одночасною видачею йому відповідного свідоцтва терміном на п'ять років, підписаного головою Спостережної ради та завідувачем секретаріату АПУ і скріпленого печаткою АПУ. Продовження терміну дії свідоцтва здійснює контрольно-реєстраційна комісія, рішення якої затверджує АПУ на підставі заяви суб'єкта аудиторської діяльності.

Суб'єкти аудиторської діяльності, включені до Реєстру, зобов'язані:

- дотримуватися вимог чинного законодавства України, рішень АПУ, положень Національних нормативів аудиту і Кодексу професійної етики аудиторів України;

- подавати до АПУ звіт про аудиторську діяльність у встановлений строк;

- у місячний термін повідомляти АПУ про зміни в документах щодо внесення до Реєстру.

До аудиторських фірм та аудиторів як суб'єктів підприємницької діяльності, котрі не включені до Реєстру, застосовуються стягнення, передбачені статтями 26, 27 Закону України "Про аудиторську діяльність".

При цьому припинення чинності сертифіката на аудиторську діяльність здійснюється на підставі рішення АПУ у випадках:

- виявлення неодноразових фактів низької якості аудиторських перевірок;

- систематичного чи грубого порушення чинного законодавства України, встановлених національних нормативів аудиту.

Порядок припинення чинності сертифіката на аудиторську діяльність визначається Аудиторською палатою України. Рішення Аудиторської палати України щодо припинення чинності сертифіката може бути оскаржене в суді або арбітражному суді.

2. Дати коротку характеристику методичних прийомів аудиту

Контроль виконує свої функції за допомогою власного методу, який є системою методичних прийомів і конкретних методик. Реалізація будь-якого методу управління, в тому числі і фінансово-господарського контролю і аудиту, здійснюється за допомогою певних процедур.

Процедура (від лат. ргосесіо -- проходжу, відбуваюсь) -- поняття, яке встановлює виконання певних дій засобами праці над предметами праці з метою пізнання, перетворення або удосконалення їх для досягнення оптимуму.

Контрольні функції в господарському механізмі здійснюються за допомогою контрольно-аудиторських процедур, вироблених наукою і практикою.

Контрольно-аудиторські процедури -- це система методичних дій на суб'єкти і об'єкти процесу розширеного відтворення суспільне необхідного продукту, які здійснюються аудиторами при проведенні контрольних функцій. Як суб'єкт виступають носії прав і обов'язків підприємців, а об'єктами є предмети, на які спрямована їхня діяльність. У процесі господарської діяльності суб'єктами права можуть бути особи фізичні -- конкретні громадяни і особи; юридичні -- об'єднання, підприємства, кооперативи, організації, установи. Вони виступають як носії й учасники господарських прав і обов'язків, здійснюють господарську діяльність і керують нею згідно із законами і нормативно-правовими актами держави.

Контрольно-аудиторські процедури реалізують методичні прийоми контролю і аудиту, тому їх характеризують за тими функціями, які вони виконують у контрольно-аудиторському процесі.

Контрольно-аудиторські процедури за призначенням у застосуванні прийомів контролю можна поділити на організаційні, моделюючі, нормативно-правові, аналітичні, розрахункові, лічильно-обчислювальні, логічні, порівняльно-зіставні та ін.

Організаційні -- вибір спеціалістів для виконання контрольних функцій, оформлення організаційно-розпорядчої документації (накази, розпорядження, графіки тощо), встановлення об'єктів і вибір методики контролю.

Моделюючі -- побудова організаційних та інформаційних моделей об'єктів контролю, які дають змогу оптимізувати проведення контролю за часом і якісними характеристиками із застосуванням обчислювальної техніки. Модель залежно від контролю групи економічно однорідних об'єктів конкретизують у частині диференціації об'єктів та їхніх структурних елементів, джерел інформації і методичних прийомів проведення контролю й узагальнення його результатів. Способом моделювання, наприклад, встановлюють нормативно-правову і фактографічну інформацію, яка стосується об'єкта контролю, створюють інформаційний образ.

Нормативно-правові -- перевірка відповідності функціонування об'єкта контролю правилам, передбаченим нормативно-правовими актами, наприклад, додержання трудового законодавства у трудових відносинах на підприємствах, проведення інвентаризації цінностей і додержання Основних положень з інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків.

Аналітичні -- розчленування об'єкта контролю на складові елементи і дослідження їх із застосуванням спеціальних методик. Так аналізують виконання державного замовлення з випуску найважливіших видів продукції в асортименті; провадять технологічний і хіміко-лабораторний контроль якості виробів тощо.

Розрахункові -- перевіряють достовірність кількісних і вартісних вимірників господарських операцій, розраховують узагальнюючі показники, які характеризують об'єкт контролю (показники продуктивності праці, виконання плану реалізації продукції тощо).

Лічильно-обчислювальні -- застосовуються під час перевірки кількісної характеристики об'єктів контролю. До них відносять -- встановлення вартості товарів відповідно до ринкових цін, перевірку правильності нарахування заробітної плати робітникам, розрахункових відносин тощо. Крім того, їх використовують при інвентаризації, дослідженні документів, економічному аналізі, статистичних розрахунках, економіко-математичних методах, інших методичних прийомах контролю.

Логічні -- грунтуються на застосуванні прийомів логіки у процесі контролю. Використовують їх у поєднанні з іншими контрольно-аудиторськими процедурами (наприклад, при перевірці документів, економіко-математичних розрахунках, економічному аналізі).

Порівняльно-зіставні -- передбачають порівняння і зіставлення об'єкта з його аналогом, затвердженими зразками, нормативно-правовими актами для виявлення відхилень від них. Слід зазначити, що причини відхилень досліджують за допомогою інших контрольно-аудиторських процедур. По-рівняльно-зіставні процедури широко використовують разом з іншими методичними прийомами контролю, але особливо важливу роль вони відіграють при дослідженні документів.

3. Описати процедури, які необхідно виконати при аудиті незавершеного виробництва і готової продукції, та типові помилки їх обліку

Аудиторська перевірка торкається також перевірки достовірності показників “незавершеного виробництва”. Аудитор може скласти аудиторську програму для незавершеного виробництва, яка передбачає можливість вибору процедур. Реалізація цієї програми дозволить отримати об`єктивні дані про ефективність контролю та достовірність облікових записів.

Важливе значення має перевірка організації та стану обліку незавершеного виробництва та руху деталей по всім статтям обробки. В ході аудиту також слід перевірити своєчасність та правильність інвентаризації незавершеного виробництва та оцінки, безпомилковість відображення результатів інвентаризації в обліку.

Перш за все аудитору потрібно проаналізувати періодичність та порядок проведення інвентаризацій незавершеного виробництва, вивчити представлені інвентаризаційні та порівняльні відомості. Якщо в представлених документах не виявлені відхилення, то можна зробити висновок чи про формальний характер інвентаризації, чи про гарну організацію оперативного та бухгалтерського обліку напівфабрикатів власного виробництва.

Для підтвердження одного з припущень аудитор може провести вибіркову інвентаризацію незавершеного виробництва. Однак використання такої процедури контролю можливо, якщо на підприємстві застосовується напівфабрикатний варіант зведеного обліку витрат на виробництво. Тільки в межах цього варіанту обліку формуються показники, котрі відображають рух незавершеного виробництва на всіх етапах виготовлення продукції. Номенклатура напівфабрикатів, що перевіряються, визначається з обліком технологічних особливостей підприємства. Як правило, перевіряються найбільш дорогоцінні напівфабрикати.

Якщо в ході вибіркової перевірки виявлені значні відхилення (наприклад більше 10% від перевіряємої номенклатури), то можна зробити висновок про формальний характер інвентаризацій, які проводяться. Для зниження ризику слід провести суцільну інвентаризацію незавершеного виробництва. Якщо ж вибіркова інвентаризація незавершеного виробництва не виявить відхилень, то підтверджуються обсяги незавершеного виробництва, вказані в даних оперативного обліку руху напівфабрикатів власного виробництва чи аналітичного обліку.

Підтверджуючи достовірність оцінки незавершеного виробництва, аудитор перевіряє правильність застосовуваних норм (якщо такі встановлені на підприємстві) і здійснює арифметичний контроль розрахованих показників. При цьому слід враховувати, що на підприємствах з індивідуальним та дрібносерійним виробництвом, які застосовують позамовний метод обліку витрат, вартість незавершеного виробництва визначається витратами на незакінчені замовлення. У крупносерійних та масових виробництвах вартість незавершеного виробництва складається з суми прямих витрат (матеріали та основна заробітна плата), розраховуємих за нормами по кожному калькуляційному об`єкту (виробу, деталі і т.д.), та суми інших (непрямих витрат), які визначаються у відсотках до прямих витрат.

Всі виявлені відхилення фіксуються в робочих паперах аудитора.

Оцінка правильності розрахунку с/в продукції виконується шляхом арифметичного контролю даних відомості зведеного обліку витрат. Причому при нормативному методі обліку витрат собівартість продукції визначається як алгебраїчна сума нормативної собівартості, врахованих змін норм та врахованих відхилень від норм.

Аудит готової продукції можна поділити на чотири етапи: аудит обліку готової продукції, аудит неврахованої продукції, аудит обліку відвантаження і реалізації готової продукції та аудит обліку витрат на продаж.

Розглянемо більш детально кожен з цих етапів.

Аудит обліку випуску готової продукції

Існує шість основних способів оцінки готової продукції:

1. По фактичній виробничій собівартості.

2. По неповній (скороченій) виробничий собівартості продукції.

3. За оптовими цінами реалізації.

4. По плановій (нормативній) виробничій собівартості, що виступає в якості твердої облікової ціни.

5. По вільних відпускних цінах і тарифам, збільшеним на суму податку на додану вартість.

6. По вільних ринкових цінах.

Аудитору необхідно перевірити: правильність і своєчасність оформлення документів на здачу продукції з виробництва на склад; правильність відображення в бухгалтерському обліку операцій, зв'язаних з випуском готової продукції; правильність визначення виробничої собівартості готової продукції по видах видань і замовленням; правильність розрахунків і списання сум відхилень фактичної собівартості від планової; правильність складання бухгалтерських проводок по обліку випуску готової продукції (робіт, послуг); відповідність записів аналітичного і синтетичного обліку по балансових записах рахунка “Готова продукція” записам у головній книзі і балансі; правильність оцінки готової продукції.

Аудит неврахованої продукції

У випадку якщо продукція не оформляється приймально-здавальними документами цеху чи складу підприємства і не відбивається в бухгалтерському обліку, виникає неврахована продукція.

При визначенні наявності матеріального збитку аудитор повинний мати на увазі, що виробництво продукції з неврахованих надлишків сировини і матеріалів не дає достатньої підстави для твердження про наявність матеріального збитку.

Аудит обліку відвантаження і реалізації готової продукції

Готова продукція - це вироби і напівфабрикати, що відповідають діючим стандартам чи затвердженим технічним умовам, прийняті на склад чи замовником. Під відвантаженою продукцією розуміють продукцію і послуги, платіжні документи які здані постачальником у банк, але не оплачені покупцями. Реалізація продукції (робіт, послуг) може проводитися за наступними цінами: по вільних відпускних цінах і тарифам, збільшеним на суму ПДВ; по державних регульованих оптових цінах і тарифам, збільшеним на суму ПДВ; по державним регульованим роздрібним цінам і тарифам, що включають ПДВ. [5, c.76]

Аудитору необхідно перевірити: чи укладені договори на постачання готової продукції і правильність їхнього оформлення; чи правильно оформлені документи на відвантаження продукції; чи правильно оформлені ціни на відвантажену продукцію; чи правильно установлені відпускні ціни з урахуванням оплати витрат по доставці продукції від постачальника до покупця відповідно до укладеного договору постачання; чи вчасно пред'являлися в банк платіжні вимоги-доручення за відвантажену продукцію; чи правильно оформлені документи по відпуску продукції, якщо продукція відпускається безпосередньо зі складу постачальника; чи правильно організований складський облік готової продукції; чи правильно ведеться аналітичний і синтетичний облік відвантаження і реалізації продукції.

Аудит обліку витрат на продаж

Витрати, зв'язані з продажем продукції, товарів, робіт і послуг, враховуються на рахунку "Витрати на збут". До них відносяться: витрати на упакування виробів на складах готової продукції; витрати по доставці продукції на станцію відправлення, навантаженню у вагони, судна, автомобілі й інші транспортні засоби; комісійні збори і відрахування, що сплачуються збутовим і іншім посередницьким організаціям; витрати на рекламу; витрати на представницькі витрати й інші аналогічні по призначенню витрати.

Аудитору необхідно перевірити:

- правильність включення витрат до складу витрат на збут;

- дотримання встановлених нормативів витрат на рекламу (при перевищенні встановлених нормативів витрат на рекламу оподатковуваний прибуток повинний бути збільшений на суму перевищення);

- дотримання основних положень по облік тари на підприємствах, а саме, правильне і своєчасне документальне відображення операцій по заготовлянню, надходженню і відпуску тари на складах, у цехах, ділянках і інших місцях її збереження;

- правильність ведення аналітичного обліку по рахунку "Витрати на збут" і відомості;

- правильність складання бухгалтерських проводок по операціях з тарою;

- правильність відображення в бухгалтерському обліку товарообмінних операцій чи операцій, здійснюваних на бартерній основі;

- відповідність записів синтетичного й аналітичного обліку записам у головній книзі (при журнально-ордерній формі обліку) і балансі.

Висновки

Отже, поняття та умови сертифікації аудиторів і реєстрації суб'єктів аудиторської діяльності визначаються Законом України «Про аудиторську діяльність». Сертифікація аудиторів здійснюється Аудиторською палатою України. Для отримання сертифіката претендент повинен подати до Аудиторської палати України певні документи.

Інформація про аудиторські фірми та аудиторів, які займаються аудиторською діяльністю індивідуально як фізичні особи - підприємці заноситься до бази даних - Реєстру аудиторських фірм та аудиторів

Контрольно-аудиторські процедури -- це дії, які конкретизують застосування методичних прийомів контролю процесу розширеного відтворення суспільна необхідного продукту, забезпечують виявлення конфліктних ситуацій з метою їх своєчасного усунення.

Під час проведення аудиту незавершеного виробництва необхідно керуватися Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” та іншими нормативними актами. Аудит готової продукції можна поділити на чотири етапи: аудит обліку готової продукції, аудит неврахованої продукції, аудит обліку відвантаження і реалізації готової продукції та аудит обліку витрат на продаж.

Перехід економіки на ринкові відносини пов`язаний з розширенням прав підприємців, демократизацією управління, використанням економічних стимулів, спрямованих на підвищення ефективності праці та її оцінки за економічними результатами. У зв`язку з цим визначається новий напрямок розвитку економічного контролю фінансово-господарської діяльності підприємств - незалежний аудиторський контроль.

Слід відмітити, що підвищення ефективності аудиту неможливо без використання комп`ютерної техніки. Контроль є єдиною функцією управління, яка оцінює надійність системи збору, зберігання та переробки виробничо-фінансової інформації господарських одиниць.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.93 р. № 3/25-ХП (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - №23 та 1995. -№ 14.-С 88.

2. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. М 996-ХІУ // Нове діло. 2000.

3. Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 р. // Голос України. -- 1993. -- 2 березня.

4. Аудиторська діяльність в Україні (зі змінами на 01.03.2001p.): Збірник нормативних документів / Скл. Т.В. Симоненко. -Харків: Конус, 2001. - 192 с.

5. Бутинець Ф. Аудит і ревізія підприємницької діяльності: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 -Облік і аудит. -Житомир: ПП “Рута”, 2001. - 416 с.

6. Бухгалтерський облік та звітність в Україні: Збірник нормативно правових актів / Укладач М.Т. Калінін. - К.: Атака, Літера ЛТД, 2001. - 752 с.

7. Дорош Н.Г. Аудит: методологія і організація. - К.: Знання, КОО, 2001. - 402с.

8. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: Навчальний посібник для вищих закладів освіти. - Львів: "Новий світ-2000", 2002. - 504 с.

9. Національні нормативи аудиту: Кодекс професійної етики аудиторів України. - К.: Основа, 1999. - 274 с.