Аналіз майна підприємства

1. Статистична звітність:

форма 11 - 03 «Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизації (знос)»,

форма №1-підприємництво «Звіт про основні показники діяльність підприємства», за два роки (2003, 2004 року).

2. Бухгалтерська звітність:

Форма №1 «Баланс»;

Форма №5 «Примітки до річної фінансової звітності»;

Форма №2 «Звіт про фінансові результати».

Теоретичні та методичні основи аналізу

Оцінка стану, складу та структуру майна, а також причини їх зміни необхідна для визначення правильності та доцільності вкладення фінансових ресурсів у активи, що в свою чергу забезпечує стабільність фінансового стану підприємства.

На основі цього виділяємо основні напрямки аналізу майна підприємства:

За даними балансу (ф.1) визначається вартість усього майна підприємства (підсумок активу балансу - валюта балансу) на певну звітну дату.

Далі визначається відхилення за кожним видом майна порівнянням даних на кінець і на початок звітного періоду. Для вивчення структурних змін необхідно додатково визначити питому вагу кожного виду майна в загальній валюті балансу і вивчити причини змін структури майна. Детальний аналіз цього питання дає можливість установити, якою мірою підприємство може спиратися на власні кошти, а також наскільки ефективно використовуються власні кошти. Отже, можна вирішити наскільки надійними є джерела засобів і що треба зробити в майбутньому для забезпечення грошових надходжень. Цей аналіз уможливлює також визначення відповідності стратегії підприємства (фірми) напрямками використання коштів з тим, щоб у разі необхідності вжити заходів для виправлення ситуації.

Модель і етапи аналізу можуть бути, зокрема, такими:

1 етап. Загальна оцінка стану майна і його окремих частин.

Розробляється аналітична таблиця і на основі неї робляться відповідні висновки стосовно вартості майна, основних засобів й необоротних активів, частку дебіторської заборгованості і грошей та їх еквівалентів.

Далі вивчають співвідношення динаміки оборотних і необоротних активів, а також показники мобільності всього майна підприємства та оборотних коштів:

А) якщо оборотні кошти збільшилися, а необоротні активи зменшилися, це означає, що на підприємстві спостерігається тенденція прискорення оборотності всього майна підприємства. Результатом може бути вивільнення частини коштів і короткострокових вкладень (якщо відсоток за цими статтями зріс);

Б) для характеристики майна розраховується коефіцієнт мобільності майна: відношення вартості оборотних активів до вартості всього майна

В) коефіцієнт мобільності оборотних активів розраховується як відношення найбільш мобільної їх частини (коштів і фінансових вкладень) до вартості оборотних активів.,

Розглядаючи аналізований період роблять висновок щодо прискорення оборотності майна, а також оборотності оборотних коштів.

Збільшення коефіцієнтів мобільності всього майна і оборотних активів підтверджує тенденцію прискорення оборотності майнових засобів підприємства.

Слід зазначити, що низька мобільність оборотних активів на завжди є негативною. За високої рентабельності продукції підприємства здебільшого спрямовують вільні кошти на розширення виробництва. 2 етап. Аналіз основних засобів.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» під терміном «основні засоби» слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичною або моральною зношеністю

Основні засоби (основні фонди) служать матеріально-технічною базою виробництва, фундаментом його вдосконалення і розвитку. Цей процес відбувається як шляхом нарощування потенціалу основних фондів (екстенсивне), так і через підвищення ефективності їх використання (інтенсивно). Значне нарощування основних виробничих фондів призводить до ускладнень у технічному переоснащенні виробництв, морального і фізичного старіння устаткування, що знижує ефективність його використання та можливість конверсії. Тому більш економічно- виправданим є збільшення часу роботи устаткування, повне завантаження його наявного парку, кваліфікований догляд за його роботою та ін.

З метою забезпечення ефективного управління основними засобами підприємства, виділяють їхню структуру за кваліфікаційними ознаками. За цією умовою основні засоби підприємства групують за такими ознаками: за належністю, ступенем використання виробничо-господарській діяльності, галузевою структурою, функціональним призначенням і натурально-речовим складом (схема 5.1.)

Мета економічного аналізу - визначити забезпечення основними засобами за умови найбільш інтенсивного їх використання та пошуку резервів підвищення їх віддачі.

Враховуючи принцип системного підходу, в процесі економічного аналізу на різних рівнях менеджменту виділяють такі завдання:

* аналіз обсягу та структури основних засобів і їх відповідності вимогам технічного прогресу та оптимальним параметрам виробництва;

* визначення технічного стану основних засобів, темпів, форм та методів їх оновлення;

* аналіз використання наявного парку устаткування, стану його екстенсивного та інтенсивного завантаження;

* виявлення внутрівиробничих резервів поліпшення використання основних засобів;

* розрахунок кінцевих виробничо-фінансових результатів поліпшення використання основних засобів.

Аналіз починається з вивчення динаміки обсягу, складу та структури основних засобів за їх класифікаційними ознаками:

• промислово-виробничі;

• виробничі фонди інших галузей;

• невиробничі основні фонди.

Даний етап аналізу проводять за допомогою аналітичної таблиці, в якій визначається відхилення за кожною класифікаційною ознакою основних засобів порівнянням даних на кінець і на початок звітного періоду.

На основі аналізу структури основних засобів вивчають зміни, що відбулися в складі у цілому, а після цього - в розмірі окремих кваліфікаційних ознак.

З етап. Аналіз стану, складу і динаміки оборотних коштів.

Даний етап аналізу проводять за допомогою аналітичної таблиці, в якій визначається відхилення за кожним видом оборотних коштів порівнянням даних на кінець і на початок звітного періоду.

На основі аналізу структури оборотних коштів вивчають зміни, що відбулися в складі оборотних коштів у цілому, а після цього - в розмірі окремих статей.

Необхідно - також порівняти за даними балансу розмір зміни іммобілізованих активів (необоротні активи) з оборотними коштами. Якщо темп приросту оборотних коштів вищий, ніж необоротних іммобілізованих коштів, це означає, що на підприємстві існує тенденція прискорення оборотності всієї сукупності коштів підприємства.

Далі необхідно проаналізувати складові іммобілізованих активів. Якщо в складі цих коштів значну частину становлять довгострокові фінансові вкладення в інші підприємства, то виробничий потенціал даного підприємства зменшуватиметься.

Надходження, набуття, створення майна підприємства здійснюється за власні і запозичені кошти, співвідношення яких розкриває його фінансовий стан.

Після загальної оцінки стану майна на підприємстві необхідно також розрахувати показники ефективного використання цього майна.

4 етап. Оцінка ефективності використання майна.

Отже, проаналізувавши стан, склад та структуру майна підприємства можна зробити висновок, що для вивчення цього питання можна застосовувати модель економічного аналізу, що передбачає такі операції:

-- визначення питомих складових майна в його загальній вартості на початок і кінець звітного періоду;

-- порівняння даних на кінець звітного періоду з даними на його початок і визначення причини зміни;

-- вивчення причин зміни складу структури майна і причин, що негативно позначаються на фінансовому стані підприємства;

-- доведення до відома керівництва підприємства інформації, яка сприятиме прийняттю управлінських рішень, спрямованих на усунення причин, що негативно впливають на фінансовий стан підприємства.

Аналізу стану майна достатньо, щоб оцінити стан активів і наявність коштів на підприємстві для повернення боргів, але його замало для відповіді на запитання, наскільки вигідно інвестору вкласти капітал у це підприємство.

4. Пропозиції щодо оптимізації структури майна та підвищення віддачі коштів, що вкладені в нього

Оптимізацією структури майна є однією із найбільш важливих і важких задач, які вирішуються в процесі фінансового управління підприємством.

Оптимізацією структури майна є збільшення або зменшення часток його складових з метою їх подальшого ефективного використання для досягнення поставленої мети (прибутку).

Для оптимізації структури майна державного підприємства Жовтневий спиртовий завод виділяємо наступні напрямки :

1) Перш за все потрібно сказати про збільшення нематеріальних активів,

адже їх частка є незначною. Нематеріальні активи можна збільшити за рахунок гудвілу, що в свою чергу включає створення бренду (^торгової марки) з метою випуску продукції для кінцевого покупця. Дане підприємство може скористатися для'створення бренду основними видами продукції (оцет, горілка, автохімія). З цією метою потрібно запустити виробничі лінії, які знаходяться в стані простою шляхом їхньої модернізації або створити нові за рахунок інвестування в них грошей. Але підприємство може обрати шлях перепрофілювання. і

У 2004 р. в Україні працюють 84 державних спиртозаводи загальною потужністю 66 мільйонів декалітрів спирту на рік. За даними спеціалістів, потужності використовуються лише на 40 відсотків.

Першого квітня 2003 року Кабінет Міністрів України прийняв Програму розвитку спиртової, лікеро-горілчаної та виноробної галузей на 2003 - 2007 рік. Вона передбачає розширення сфери використання етилового спирту у промисловості та в інших галузях економіки.

Уряд, намагаючись посилити контроль на ринку алкоголю, планував до 1 листопада 2004 року ліквідувати чи реструктуризувати збиткові чи недіючі спиртозаводи, які належать до сфери управління Мінагрополітики. Виведення з експлуатації потужностей з виробництва спирту передбачає демонтаж брагоректифікаційного апарату (за винятком його перепрофілювання на випуск високооктанової домішки до бензинів).

Йдеться передусім про' перепрофілювання надлишкових потужностей із виробництва етилового спирту, збільшення його експорту та продукції переробки.

Якби всі підприємства концерну "Укрспирт" працювали на повну потужність, вони могли б виробити понад 60 млн. дал етилового спирту річно. Торік його загальне виробництво становило 26 млн. дал, із них 21 млн. дал спрямоване на внутрішнє споживання, а 5 млн. дал - на експорт. Попит на етиловий спирт як на внутрішньому так і на зовнішньому ринку обмежений. Ця обставина стримує зростання його виробництва в Україні. Який же вихід із ситуації? Її детальний фаховий аналіз засвідчив, що рішення існує, до того ж воно може бути досить ефективним, - розширення сфер використання етилового спирту, а також перепрофілювання .спиртозаводів на випуск високооктанової кисневмісної добавки (ВКД).

За підрахунками фахівців, спиртозаводи працюватимуть без збитків, якщо вони будуть завантажені не менше ніж на 40 відсотків.

Дане підприємство може обрати такий шлях оптимізації, але для цього потрібно перш за все розробити ґрунтовний бізнес-план для залучення інвесторів та визначитися зі ефективною стратегією. у 2) Для збільшення частки оборотних активів потрібно зменшувати кількість векселів або зовсім позбуватися їх; адже її частка значна; зменшувати або зовсім позбуватися готової продукції та товарів на складі. Тому перед підприємством постає проблема збуту продукції, а отже потрібно розвивати відділ маркетингу.

Велика кількість виробничих запасів на даному підприємстві протягом року є явищем не негативним, адже підприємство є сезонним, завдяки використанню патоки, яка продається за низькою ціною лише восени. Тому підприємство може закуповувати виробничі запаси на весь рік, але з метою ефективного та раціонального використання їх (ліквідація простоїв, які виникають у зв'язку з відсутністю запасів). Тому підприємство повинно працювати в напрямі оптимального забезпечення виробництва запасами з тим, щоб виробництво вчасно і в повному обсязі забезпечувалось усіма видами ресурсів і, в той же час, щоб матеріальні цінності не залежувались на складі.

Крім того, потрібно знижувати дебіторську заборгованість, частка якої по відношенню до оборотних (коштів значна шляхом:

* контролювання стану розрахунків з покупцями при відстроченій (простроченій) заборгованості;

* по можливості орієнтуватися на більшу кількість покупців для зменшення ризику несплати одним або кількома великими покупцями;

* стежити за співвідношенням дебіторської та кредиторської заборгованості (значне перевищення дебіторської заборгованості створює загрозу фінансовій стійкості підприємства);

* використання методів надання знижок при довгостроковій оплаті;

* використання нових шляхів повернення коштів, наприклад використання факторингу.

3) Витрати майбутніх періодів - явище досить негативне, особливо коли ці витрати є нераціональними. Тому потрібно провести ґрунтовний аналіз витрат майбутніх періодів і оптимізувати їх за рахунок правильного перерозподілу. Завдяки економії витрат майбутніх періодів можна буде спрямовувати кошти наприклад на витрати в відділ збуту, маркетингу, реклами даного підприємства.

4) Можна рекомендувати стратегію розвитку компанії на побудові вертикально-інтегрованної структури, орієнтованої на максимальне отримання прибутку всіма учасниками в довгостроковому періоді з мінімальними ризиками. З цією ціллю рекомендується створення холдингу