Суб’єкти внутрішньогосподарського контролю та їх функції

Міністерство освіти і науки України

Національний авіаційний університет

Інститут економіки та менеджменту

Факультет економіки і підприємництва

Кафедра фінансів, обліку і аудиту

Модульна контрольна робота №3

Курсова робота

з дисципліни «Внутрішньогосподарський контроль»

«Суб'єкти внутрішньогосподарського контролю та їх функції»

Виконала: студентка 423 групи ФЕП Рубець М.В.

Голова комісії: В.В. Матвєєв

Члени комісії: О.М. Бондаренко, О.В. Попович

Київ - 2010

План

Вступ

1. Контроль діяльності підрозділів

2. Суб'єкти внутрішньогосподарського контролю

2.1 Управлінський персонал та спеціалісти

2.2 Спеціальні служби, створені на підприємстві з метою контролю

2.3 Обліковий персонал на чолі з головним бухгалтером

3. Права, обов'язки і відповідальність посадових осіб суб'єкта контролю

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Внутрішньогосподарський контроль являє собою систему безупинного спостереження за ефективністю використання майна господарського суб'єкта, законністю і доцільністю господарських операцій і процесів, збереженням грошових коштів і матеріальних цінностей. У той же час цей контроль є складовою частиною ринкового механізму, одним із прийомів перевірки виконання прийнятих рішень, найважливішою функцією управління економікою.

Внутрішньогосподарський контроль має особливе значення на підприємствах та їх об'єктах, де зосереджуються величезні потоки матеріальних цінностей і коштів, а також у функціональних відділах бухгалтерій, де здійснюється перевірка і обробка облікової документації [1, с. 26-31]. Характерною особливістю такого контролю є те, що він здійснюється в процесі фінансово-господарської діяльності, відіграє важливу роль у забезпеченні збереження майна. Майже всі нестачі і розкрадання цінностей виявляються інвентаризаціями і перевірками, що проводяться працівниками низових підприємств (включаючи й ті інвентаризації, що проводяться цими працівниками під час ревізій). Особливістю внутрішньогосподарського контролю є також те, що він функціонує в момент здійснення і оформлення господарських операцій. У свою чергу це дозволяє вчасно виявити недоліки і накреслити заходи для їх усунення. Внутрішньогосподарський контроль здійснюється на рівні підприємства, і його об'єктом є господарська діяльність підприємства. Такий контроль повинні здійснювати керівники, фахівці структурних підрозділів і працівники обліку.

В умовах переходу до ринкових відносин однією з актуальних проблем, що вимагає вирішення, є проблема посилення внутрішньогосподарського контролю за раціональним і ефективним використанням ресурсів, попередженням непродуктивних витрат, що завдають великих збитків економіці підприємств. Чималі суми непродуктивних витрат пов'язані не стільки з недоліками в організації фінансово-господарської діяльності на підприємствах, скільки з низькою якістю внутрішньогосподарського контролю. Поряд із цим особливо гостро стоять проблеми збереження матеріальних цінностей, попередження нестач і розкрадань.

У виявленні і попередженні нестач і розкрадань значна роль належить внутрішньогосподарському контролю. По суті, близько 90 відсотків нестач і розкрадань на підприємствах виявляється інвентаризаціями, проведеними безпосередньо їх працівниками. Поряд із цим (у процесі здійснення внутрішньогосподарського контролю) виявляється близько 50 відсотків непродуктивних витрат і втрат. Тому з метою забезпечення збереження майна, своєчасного попередження нестач, розтрат і непродуктивних витрат потрібно, насамперед, забезпечити ефективність внутрішньогосподарського контролю. Функції ці повинні здійснювати керівники і фахівці структурних підрозділів підприємств і працівники бухгалтерій при виконанні своїх функціональних обов'язків.

1. Контроль діяльності підрозділів

У системі управління підприємством і його підрозділами важливу роль відіграє контроль.

У широкому розумінні внутрішньогосподарський контроль -- це перевірка відповідності фактичних характеристик (процесів, діяльності, об'єктів) установленим вимогам (обмеженням).

Контроль є обов'язковою функцією управління будь-якою складною системою. На підприємстві контролю підлягають усі матеріальні та грошові потоки, виробничі процеси, діяльність людей, витрати ресурсів і результати. Такий глобальний контроль дає змогу з'ясувати, наскільки діяльність підрозділів усіх ієрархічних рівнів відповідає чинному регламенту, установленим завданням і наскільки вона ефективна.

У процесі контролю збирається й аналізується необхідна інформація, виявляються відхилення фактичних показників від установлених (планових, стандартних) та їх причини. Поряд із терміном «контроль» досить поширене поняття "контролінг", яке, будучи близьким за змістом, охоплює ширше коло функцій. Однак ці функції чітко визначені лише на окремому підприємстві (контроль, аналіз, забезпечення інформацією всіх заінтересованих менеджерів, координація, а часто й планування).

Успішне вирішення завдань, які поставлені перед внутрішньогосподарським контролем, значною мірою обумовлене правильним розумінням і застосуванням у практичній діяльності категорії і "суб'єкт" контролю.

Суб'єкт внутрішньогосподарського контролю - це окрема посадова особа, служби (відділи) або внутрішньогосподарські підрозділи підприємства, що перевіряють той або інший об'єкт.

Внутрішньогосподарський контроль класифікується за різними ознаками. Залежно від суб'єктів розрізняють наступні види контролю:

* здійснюваний аудиторськими фірмами;

* здійснюваний ревізійними комісіями кооперативів та господарських товариств;

* керівниками, фахівцями й іншими посадовими особами підприємства і його структурних підрозділів у межах їх повноважень;

* внутрігосподарськими колективами контролю, профспілковими, та іншими громадськими організаціями й окремими працівниками підприємств.

За часом проведення розрізняють три види внутрішньогосподарського контролю: попередній, поточний (оперативний) і наступний (табл. 1)

Попередній контроль здійснюється повсякденно до здійснення господарських операцій у процесі складання планів і бюджетів, висновку різних договорів і оформлення розпорядницьких документів (касових ордерів, наказів, накладних і ін.). Ціль такого контролю - попередження порушень і зловживань при витрачанні природних, трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

Важливу роль у попередньому контролі грають посадові особи. Так, наприклад, головний бухгалтер до підписання документів на нарахування заробітної плати працівникам тваринництва перевіряє вірогідність зафіксованих у них даних про обсяг отриманої продукції, за який нараховується оплата, і правильність застосованих розцінок. Візуючи той або інший документ (договір, трудова угода, проект наказу), вона тим самим підтверджує його законність і доцільність.

Поточний контроль також здійснюється повсякденно паралельно з ходом виробництва на основі даних оперативного і бухгалтерського обліку. Ціль його - здійснювати систематичне спостереження за виконанням планів, виробничих завдань і дотриманням ліміту витрат. Поточний контроль дає можливість вчасно виявляти негативні відхилення у виконанні планів, аналізувати їх причини і вживати заходи до усунення недоліків, недопущенню їх надалі.

Ефективність поточного контролю полягає в його можливості забезпечувати оперативне втручання в контрольовані операції і процеси з метою швидкого усунення допущених недоліків і закріплення досягнутих успіхів [2, с.102].

Наступний контроль у поєднанні з аналізом господарської діяльності представляє найбільш повний вид контролю. Він здійснюється після здійснення господарських операцій на підставі даних, зафіксованих у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку. Метою такого контролю є встановлення правильності і законності господарських операцій, виконаних за контрольований період, виявлення недоліків у роботі, порушень і зловживань, якщо вони мали місце. Наступний контроль сприяє вишукуванню і мобілізації невикористаних резервів для подальшого поліпшення усіх виробничих і економічних показників. Наступний контроль здійснюється шляхом проведення внутрішньогосподарських ревізій і перевірок і спрямований на більш глибоке вивчення господарської діяльності структурних підрозділів, виявлення невикористаних господарських резервів. Його особливість полягає в тому, що він спрямований насамперед на виявлення резервів підвищення ефективності виробництва, а також установлення фактів нестач, розтрат і розкрадань, недоліків, порушень і зловживань у господарюванні. Необхідна розробка рекомендацій для більш конкретного визначення кола посадових осіб, на яких може бути покладений наступний контроль.

Усі види контролю взаємозалежні, а їх здійснення є обов'язковою умовою ефективного управління підприємством.

За формою здійснення внутрішньогосподарський контроль поділяють на ревізії, перевірки, самоконтроль, рейди й огляди.

Ревізія виробничої і фінансово-господарської діяльності це документальна і фактична перевірка законності й економічної доцільності виконаних господарських операцій, виявлення розкрадань і зловживань, встановлення правильності організації обліку і вірогідності звітності. Проведення ревізій сприяє дотриманню режиму економії і ефективності виробництва.

У ході ревізії виробничо-фінансова діяльність підприємства, його підрозділів і служб вивчається на основі документів і документальних записів. Ревізії, як правило, проводять ревізійні комісії в кооперативах і господарських товариствах, а також представники аудиторських фірм. Проведення ревізій передбачене законодавством, яким визначені загальний характер, періодичність і терміни виконання, границі поширення, наявність спеціальних контролюючих органів (ревізійних комісій у кооперативах і господарських товариствах) і посадових осіб (ревізорів в окремих великих підприємствах), їхні права й обов'язки, сукупність обов'язкових прийомів, організаційний початок і завершення й інші вимоги.

Перевірка - форма контролю, спрямована на вивчення однієї або декількох сторін виробничо-фінансової діяльності підприємств або їх підрозділів. Перевірки можуть бути плановими і позаплановими. За обсягом вивчення матеріалу перевірка на відміну від ревізії не обмежена конкретними вимогами. Так, наприклад, перевіряється правильність нарахування заробітку і преміальних доплат наприкінці року, наявність і якість насіннєвого матеріалу і т.д.

Сутність самоконтролю полягає в тому, що кожен працівник, яку б посаду він не займав і на якій би ділянці не працював, систематично зіставляючи результати своєї праці (по кількості, якості і термінам виконання) з передбаченими посадовими обов'язками або конкретним завданням, не тільки підвищує ефективність виробничого процесу, але має і велике виховне значення. Самоконтроль одержує широкий розвиток в умовах внутрішньогосподарських орендних і кооперованих відносин. Орендарі і кооператори, одержуючи повну господарську і фінансову самостійність, здійснюючи самоврядування, беруть на себе і багато функцій внутрішньогосподарського контролю, здійснювані раніше керівництвом, головним бухгалтером, головним економістом, фахівцями й іншими суб'єктами контролю. Це насамперед функції контролю використання ресурсів, дотримання технології виробництва і т.д.

Для успішного виконання своїх контрольних функцій суб'єкти внутрішньогосподарського контролю використовують різні способи і прийоми перевірок, що дозволяють вчасно розкрити і припинити, а у визначених випадках і попередити порушення виробничо-технологічної або фінансової дисципліни, а також виявити конкретних винних осіб і розмір заподіяного збитку.

Теорія і практика внутрішньогосподарського контролю виробили два способи його здійснення: документальний і фактичний. (табл. 2)

Документальний контроль припускає перевірку, здійснювану з метою встановлення сутності, законності і доцільності господарські операції та управлінських рішень шляхом залучення планових, облікових, звітних і інших документів. До прийомів документального контролю відносяться; системна (всебічна) перевірка документів, письмові запити, одержання письмових пояснень, економічний аналіз.

Фактичний контроль проводиться для встановлення реального стану об'єкта. До основних прийомів фактичного контролю відносяться: інвентаризація, лабораторний аналіз, експертна оцінка, різні контрольні перевірки, здійснювані в ході технологічного процесу.

2. Суб'єкти внутрішньогосподарського контролю

Суб'єкт контролю - уповноважений структурний підрозділ, посадові особи, які відповідно до визначених повноважень мають право здійснювати контрольні заходи. (табл. 3)

2.1 Управлінський персонал та спеціалісти

Важливим елементом продуктивних сил є люди з їх рівнем освіти, досвіду й майстерності.

Кадри - це штатні кваліфіковані працівники з певною професійною підготовкою, які мають спеціальні знання, трудові навички чи досвід роботи у вибраній сфері діяльності. Термін "кадри" в зарубіжних і вітчизняних джерелах часто ототожнюється лише із частиною працюючих - спеціалістами або робітниками високої кваліфікації і стажем роботи на даному підприємстві.

Управління кадрами - багатогранний та виключно складний процес, який має специфічні особливості та закономірності. Знання їх необхідне керівникам та спеціалістам сучасного виробництва, робітникам кадрових служб та соціального розвитку для постійного забезпечення підвищення ефективності, якості робіт та продуктивності праці.

Термін "персонал" є найбільш доцільним на рівні організації, так як визначає особовий склад організації, який працює за найом і характеризується певними ознаками. Основними з яких є:

- трудові взаємовідносини з роботодавцем, як правило, оформляються трудовими договорами;

- володіння певними якісними характеристиками, поєднання особистих та організаційних цілей.

Отже, персонал - основний, постійний штатний склад кваліфікованих працівників, який формується та змінюється під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх факторів.

Основним завданням управління кадрами в сучасних умовах є поєднання ефективного навчання персоналу, підвищення кваліфікації та трудової мотивації для розвитку навиків працівників та стимулювання їх до виконання робіт більш високого рівня. Завдання зводяться до:

- забезпечення підприємства в потрібній кількості й якості персоналу на поточний період і на перспективу;

- задоволення розумних потреб персоналу;

- створення рівних можливостей ефективності праці та раціональної зайнятості працівників, стабільного і рівномірного завантаження протягом робочого періоду;

- максимальної можливості виконання різних операцій на робочому місці.

Персонал класифікують за двома основними категоріями участі персоналу в процесі виробництва: управлінський та виробничий.

Управлінський персонал - це працівники, трудова діяльність яких спрямована на виконання конкретних управлінських функцій. До них відносяться лінійні і функціональні керівники та спеціалісти. Управлінський персонал зайнятий переважно розумовою та інтелектуальною працею.

Управлінський персонал ділиться на три основні групи:

1. Керівники, які направляють, координують та стимулюють діяльність учасників виробництва (так звані лінійні керівники - директори заводів, начальники цехів, майстри та ін.).

2. Спеціалісти, які надають кваліфікаційну допомогу керівникам при аналізі та вирішенні питань розвитку виробництва (інженери, економісти, юристи, психологи та ін.) або ті, які самостійно керують інженерно-технічними, планово-економічними, соціальними та іншими функціональними службами.

3. Допоміжні робітники, що здійснюють технічне та інформаційне обслуговування апарату управління - збір, первинну обробку, збереження та передачу інформації (креслярі, архіваріуси, діловоди та ін.).

По рівню управління керівники діляться на керівників вищого, середнього та нижчого рангів.

Управління вищого рангу (інституційний рівень): Керівники об'єднань, міністри.

Управління середнього рангу(управлінський рівень): Керівники підприємств, Головні спеціалісти.

Управління нижчого рангу(технічний рівень): Начальники цехів та відділів, Спеціалісти, майстри, начальники дільниць, виконроби.

Виробничий персонал - це виконавці, які запроваджують у життя рішення керівників, безпосередньо реалізують плани організації, зайняті створенням матеріальних цінностей або надання виробничих послуг і переміщенням вантажів. Сюди ще відносять прибиральниць, охоронців, кур'єрів, гардеробників. В аналітичних цілях виробничий персонал ділять на:

1. Основних робітників, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі зі створенням матеріальних цінностей.

2. Допоміжних, які виконують функції обслуговування основного виробництва.

Важливим напрямком класифікації персоналу є його розподіл за професіями та спеціальностями, а також за рівнем кваліфікації.

За рівнем кваліфікації працівників прийнято поділяти на такі групи:

- висококваліфіковані працівники, які закінчили ПТУ і середні спеціальні навчальні заклади з терміном навчання 2-4 роки;

- кваліфіковані працівники, які закінчили середнє ПТУ, технічні училища або на виробництві навчались 6-24 місяці;

- низько кваліфіковані працівники, які пройшли підготовку на виробництві протягом 2-5 місяців;

- некваліфіковані працівники, які пройшли практичне навчання або інструктаж на робочих місцях протягом кількох тижнів.

2.2 Спеціальні служби, створені на підприємстві з метою контролю

Спостережна рада (Наглядова рада) -- колегіальний орган, група осіб, що посідають посади в раді організації, яка контролює інкубаційну програму, або в консультативній раді клієнта. Члени ради часто координують діяльність підприємств, поміщених в інкубатор, здійснюють керівництво менеджером інкубатора і визначають місію інкубаційної програми. Проте, їх відповідальність і міра участі відрізняються залежно від інкубатора. Права та обов'язки спостережної ради прописані в статуті підприємства.

Функції спостережної ради поділяються на контрольні у сфері управління та контрольні у сфері господарської діяльності товариства.

У першій сфері рада затверджує голову правління (якщо це не директор корпоратизованого державного підприємства), за його поданням - членів правління, аналізує дії правління щодо управління товариством.

У другій сфері рада

розглядає й аналізує звіти правління, ревізійної комісії товариства;

аналізує дії правління щодо реалізації інвестиційної, технологічної та цінової політики, додержання товариством номенклатури товару (послуг);

є ініціатором позачергових ревізій та аудиторських перевірок господарських і фінансових результатів роботи товариства;

погоджує операції товариства щодо розпорядження майном на визначену статутом суму;

вносить засновнику і зборам пропозиції з питань діяльності товариства.

Для виконання контрольних функцій рада наділена правом отримувати інформацію про діяльність товариства; заслуховувати звіти правління та посадових осіб з окремих питань їхньої діяльності; припиняти повноваження тих членів правління, яких затверджує; залучати до аналізу окремих питань експертів.

Формою роботи ради є засідання (правомочні за наявності на них 2/3 членів ради), на яких приймаються рішення більшістю голосів (вирішальним за рівності є голос голови). Засідання проводяться щоквартально. Позачергові засідання ради можуть бути скликані на вимогу голови ради, правління та третини членів ради.

У межах повноважень члени ради як посадові особи товариства несуть відповідальність за додержання інтересів держави, акціонерів.

Рада підзвітна засновникові (у процесі корпоратизації) і зборам. Вона подає їм річний звіт про свою роботу. Якщо ці органи визнають роботу ради незадовільною, вони подають комісії пропозиції про зміни у складі ради. Утримується рада за рахунок товариства.

Основними повноваженнями компетенції спостережної ради є:

затвердження внутрішніх положень товариства, крім віднесених статутом до виключної компетенції загальних зборів акціонерів;

визначення умов оплати праці членів виконавчого органу;

прийняття рішень про перепродаж або розповсюдження серед працівників викуплених акцій товариства;

прийняття рішень про притягнення до майнової відповідальності членів виконавчого органу товариства;

прийняття рішень про укладання товариством певних угод;

визначення аудитора товариства та затвердження умов договору, що укладається з ним;

оцінка вкладів учасників акціонерного товариства, що вносяться до статутного фонду в не грошовій формі.

У Рекомендаціях також зазначено доцільність надання спостережній раді права самостійно скликати позачергові збори акціонерів у разі відмови виконавчого органу організовувати їх скликання на вимогу ради.

Ревізійна комісія -- орган, який здійснює контроль фінансово-господарської діяльності через проведення планових та позапланових перевірок документації (ревізій), а також службових розслідувань за фактами виявлених порушень.

Основна функція ревізійної комісії полягає у здійсненні контролю за фінансовою господарською діяльністю.

Завдання ревізійної комісії полягає в реалізації покладених на неї повноважень та виконанні обов'язків, визначених Законом України.

Ревізія - перевірка документів, перевірка арифметичних розрахунків, перевірка дотримання правил обліку за окремими господарськими операціями, інвентаризація, усне опитування персоналу, підтвердження і відстеження);

Ревізійна комісія здійснює контроль за правильністю, акуратністю і своєчасністю ведення оперативного, бухгалтерського обліку та статистичної звітності, правильністю, акуратністю і своєчасністю ведення діловодства посадовими особами відповідно до законодавства України та положень, прийнятих керівними підприємства.

Ревізійна комісія вимагає від посадових осіб підприємства надання їй усіх необхідних матеріалів, бухгалтерських та інших документів, у разі необхідності залучає до роботи незалежних експертів.

На підприємстві створюється постійно діюча інвентаризаційна комісія, для безпосереднього проведення інвентаризації.

Інвентаризаційна комісія зобов'язана:

- опломбувати підсобні приміщення та інші місця зберігання цінностей, що мають окремі входи та виходи;

- перевірити справність усіх ваговимірювальних приладів;

- одержати останні на момент інвентаризації реєстри прибуткових і видаткових документів або звітів про рух товарно-матеріальних цінностей і коштів.

Голова інвентаризаційної комісії візує всі прибуткові та видаткові документи, що додаються до реєстрів (звітів) із зазначенням «До інвентаризації на (дата)».

Матеріально відповідальні особи та особи, які мають кошти на придбання або доручення на одержання цінностей, дають розписки про те, що до початку інвентаризації всі прибуткові та видаткові документи на цінності здані в бухгалтерію, що всі цінності, які надійшли під їх відповідальність, оприбутковані, а ті, що вибули, списані на видаток.

Інвентаризація фактичних залишків повинна проводитися в присутності матеріально відповідальних осіб. Забороняється проводити інвентаризацію в неповному складі інвентаризаційної комісії та заносити до опису дані про залишки цінностей зі слів матеріально відповідальних осіб або за даними обліку без перевірки їх фактичної наявності.

Якщо інвентаризацію цінностей у приміщенні, де вони зберігаються, не закінчено протягом одного дня, її має бути закінчено протягом наступних днів. Після того як інвентаризаційна комісія залишила це приміщення, голова інвентаризаційної комісії опечатує його пломбіром. Під час перерви в роботі інвентаризаційної комісії інвентаризаційні описи повинні зберігатися у закритому приміщенні, де проводиться інвентаризація.

Якщо матеріально відповідальні особи виявлять після інвентаризації помилки в інвентаризаційних описах, вони повинні негайно (до відкриття складу, комори, відділу, секції тощо) заявити про це інвентаризаційній комісії, яка після перевірки вказаних фактів та їх підтвердження проводить виправлення помилок.

Контрольні перевірки інвентаризації повинні проводитись постійно діючою інвентаризаційною комісією за участю членів робочих інвентаризаційних комісій і матеріально відповідальних осіб після закінчення інвентаризації, але обов'язково до відкриття складу (комори, секції тощо), де проводилась інвентаризація.

На підставі отриманих інвентаризаційних описів бухгалтерія підприємства визначає результати інвентаризації.

Інвентаризаційна комісія перевіряє правильність складання звіряльних відомостей, на підставі одержаних пояснень встановлює характер виявлених лишків, нестач, втрат і псування цінностей. Висновки та пропозиції про покриття нестач за рахунок лишків та регулювання встановлених різниць комісія відображає у зведеному акті інвентаризації майна. Узагальнення результатів інвентаризації, підготовка пропозицій і висновків інвентаризаційної комісії щодо врегулювання встановлених різниць проводиться у 5-денний термін після подання всіх інвентаризаційних описів (актів).

Інвентаризаційна комісія повинна отримати письмові пояснення відповідних працівників щодо лишків і нестач. На підставі наданих пояснень здійснюється регулювання інвентаризаційних різниць.

Результати інвентаризації, затверджені керівником підприємства, відображаються в бухгалтерському обліку на дату проведення інвентаризації.

2.3 Обліковий персонал на чолі з головним бухгалтером

Суб'єкти внутрішньогосподарського контролю Табл.4

За характером діяльності і сукупністю робіт головний бухгалтер -- це керівник функціональних служб. Основне завдання -- керівництво роботою підлеглих, організація облікового процесу та роботи виконавців. Крім того, його функціями є також організація з розвитку та вдосконалення облікової, контрольної та аналітичної роботи.

Через працю керівника вирішуються такі важливі і принципові питання, як досягнення мети, удосконалення, активізація праці, поділ та кооперування.

Керівник повинен добре знати бухгалтерську справу, бути у кожній ситуації послідовним, діяти відповідно до принципів та норм моралі. Він повинен не тільки мати певний обсяг знань, а й залучати до роботи людей, спиратися на помічників у роботі.

Бути керівником -- це означає вміти так будувати взаємовідносини у колективі, щоб підлеглі бачили людину справедливу, яка не боїться визнати свої помилки та недоліки, готова їх виправити у будь-який момент. У сукупності це можна охарактеризувати як основні вимоги до організаторських, ділових та особистих якостей керівника.

Керівник облікової служби повинен насамперед забезпечити раціональну організацію бухгалтерського обліку, контролю й аналізу як процесів та роботу виконавців.

Праця керівника бухгалтерської служби є найважливішою функцією управління і може бути схарактеризована такими компонентами:

* виробничо-економічним (забезпечення функціонування служби та виконання завдань);

* спеціальним (організація безпосередньої роботи);

* соціально-політичним (забезпечення організації та виховання членів колективу).

Керівник облікової служби може виконувати свої функції та обов'язки тільки у тому випадку, якщо він уміє приймати рішення господарського й організаційного характеру. Ці рішення можуть бути стандартними (стосуються безпосередньо робіт облікового характеру) і нестандартними, що є наслідком творчої діяльності (нові форми і методи роботи, організація контролю й аналізу надзвичайних ситуацій у господарстві тощо).

Передумовою успішного виконання обов'язків для керівника облікової служби є те, що він повинен заздалегідь визначати не тільки, що потрібно робити, а й те, де, коли, ким, у які строки, якими прийомами треба діяти.

На керівника облікової служби покладено організацію облікової, контрольної й аналітичної роботи як процесу; формування апарату, відбір, розстановку; організацію функціонування апарату і робіт не облікового апарату з виконання ними облікових робіт.

Формування обліково-контрольного і аналітичного апарату передбачає такі види робіт: формування, розвиток, добір, розставляння. Ці роботи тісно переплітаються із здійсненням керівництва безпосередньою діяльністю відповідних підрозділів бухгалтерії (секторів, груп) і підрозділів не бухгалтерського характеру (наприклад, постачання).

В обов'язки керівника облікової служби входять організація функціонування апарату, що включає планування робіт, організацію праці, нормування, контроль, розподіл обов'язків, підвищення кваліфікації.

Важливим елементом організації роботи керівника є керівництво підрозділами (секторами, групами) і контроль виконання відповідних доручень за розподілом роботи. При цьому використовуються різні види контролю: вибірковий, суцільний і т. ін.

Для керівника облікової служби складають докладний план контролю, де вказують систематичну перевірку стану справ на окремих дільницях, строки виконання та ін. Контролерами поряд з головним бухгалтером можуть бути його заступники, а у великих господарствах також і старші бухгалтери -- керівники секторів, підрозділів.

План контролю повинен бути тісно пов'язаний із загальним планом облікових, контрольних і аналітичних робіт, графіками, посадовими інструкціями.

Велике значення для організації роботи керівника має застосування методу організаційного впливу, що передбачає владу керівника як правовий елемент, дисципліну, якої слід додержувати за будь-яких обставин, та відповідальність, визначену нормативними документами.

Організаційний вплив включає постановку завдання, визначення критеріїв виконання і відповідальності, наявність повноважень, ресурсів роботи, інструктаж, спостереження, координування ходу роботи, контроль.

Однією з передумов успішної роботи виконавців є забезпечення їх нормативно-довідковою документацією, яка використовується для уточнення того або іншого господарського процесу, та відповідність її діючим нормативним актам. Розв'язання того чи іншого питання дуже часто досягають зіставленням факту з нормативними документами. Перелік нормативних актів, якими керується у своїй роботі працівник, має бути на кожному робочому місці.

Важливою складовою організації роботи керівника облікової служби є стиль керівництва. Стиль -- це сукупність найбільш характерних і постійних методів вирішення облікових, контрольних та аналітичних питань, які постають у процесі реалізації функцій керівництва обліком, контролем та аналізом.

Стиль роботи виявляється у повсякденній діяльності керівника та підпорядкованого йому апарату, є формою реалізації складних соціально-економічних, психологічних і політичних відносин.

Важливим елементом роботи керівника облікової служби є організація своєї праці. На перше місце тут висувається планування щоденної роботи та розподіл часу між різними видами робіт.

У найбільш загальному вигляді діяльність керівника облікової служби може бути охарактеризована як сукупність таких робіт:

* організаційно-адміністративних;

* творчих;

* технічних;

* не передбачених посадовими обов'язками;

* допоміжних.

Для планування робіт потрібно заздалегідь знати приблизну їх тривалість. Планування роботи потребує вироблення певного режиму, ритму та безпосереднього її виконання. Плани робіт складають на день, п'ятиденку, декаду, місяць, рік, на перспективу. Значно полегшує організацію роботи розробка графіків.

Важливими елементами роботи керівника облікової служби є нарада, інструктаж, приймання відвідувачів, бесіди, семінари тощо.

У своїй роботі керівник облікової служби -- головний бухгалтер або головний економіст -- повинен додержувати всіх законів, що стосуються господарської діяльності і бухгалтерського обліку. Права, функції, обов'язки керівника облікової служби визначено у нормативних документах.

3. Права, обов'язки і відповідальність посадових осіб суб'єкта контролю

Права, обов'язки і відповідальність посадових осіб, уповноважених здійснювати контрольні заходи, спеціалістів структурних підрозділів та інших установ і організацій, залучених до проведення контрольного заходу, ґрунтуються на вимогах Стандартів державного фінансового контролю, та інших актів чинного законодавства.

Посадові особи, уповноважені здійснювати контрольні заходи, мають право:

- отримувати усю інформацію та документацію щодо правових підстав, фінансово-економічних обґрунтувань, підготовки і ухвалення нормативно-правових, адміністративних, розпорядчих, інших актів і відомчих документів, що регулюють організаційно-розпорядчу та фінансово-господарську діяльність об'єкта контролю;

- отримувати від посадових осіб об'єкта контролю первинні бухгалтерські, фінансові документи, необхідні довідки, інформацію, статистичні відомості, бухгалтерсько-фінансові звіти, іншу документацію та письмові пояснення і заяви з питань, що постають під час проведення контрольного заходу;

- отримувати від посадових осіб об'єкта контролю нормативно-правові, організаційно-розпорядчі акти і відомчі документи (постанови, розпорядження, рішення, накази, положення, інструкції, порядки, стандарти, інструктивні листи тощо);

- робити копії або виписки з усіх без винятку документів, які стосуються предмета контролю; вимагати від посадових осіб об'єкта контролю копії і виписки з документів та інших матеріалів, складати на основі цих документів розрахунки. Достовірність копій, виписок, розрахунків підтверджує своїм підписом посадова особа об'єкта контролю;

- контролювати виконання планів, кошторисів, правильність оформлення грошових, фінансових, бухгалтерських та інших документів, наявність коштів і цінностей, а у разі виявлення ознак підробки чи інших зловживань - вилучати необхідні документи до закінчення проведення контрольних заходів, залишаючи у справі акт вилучення та копії або реєстри вилучених документів;

- контролювати правильність придбання, зберігання, використання та списання сировини, палива, інших матеріальних цінностей, спожитої тепло- та електроенергії на витрати; повноту оприбуткування готової продукції; списання відходів, а також вимагати від керівника об'єкта контролю здійснення контрольного вимірювання обсягів виконаних робіт чи контрольного запуску сировини у виробництво;

- вимагати від керівника об'єкта контролю проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, перевірки наявних коштів і розрахунків, у разі потреби опечатувати каси і касові приміщення, склади, комори, сховища, архіви;

- одержувати у встановленому порядку від третіх осіб довідки, копії документів та пояснення, пов'язані з операціями, що перевіряються;

- вимагати від керівників та інших посадових осіб об'єкта контролю невідкладного усунення виявлених порушень, якщо обставини потребують негайного реагування, окремо зазначати про це в акті контрольного заходу;

- у разі потреби, за рішенням керівництва, залучати до контрольного заходу на будь-якому етапі незалежних спеціалістів чи експертів.

Посадові особи, уповноважені здійснювати контрольні заходи, зобов'язані:

- дотримуватися принципів законності, конфіденційності, повноти, об'єктивності, достовірності та доказовості результатів контрольного заходу;

- проводити контрольні заходи відповідно до затверджених плану та програми контрольного заходу за наявності доручення на їх проведення;

- не втручатися в оперативну діяльність об'єкта контролю, не оприлюднювати свої висновки до завершення контрольного заходу, відповідного оформлення результатів та їх розгляду керівництвом Міністерства;

- виявлені під час контрольного заходу факти порушень, обставини та причини їх скоєння відображати в акті контрольного заходу; долучати до нього відповідні документи, пояснення посадових осіб об'єкта контролю та інші обґрунтування виявлених фактів;

- в усіх випадках виявлення ознак підробки, зловживань та інших правопорушень отримувати від посадових, матеріально відповідальних та інших службових осіб об'єкта контролю докладні письмові пояснення обставин, мотивів, причин і умов учинення порушень, долучати їх до матеріалів контрольного заходу;

- у разі відмови посадової або матеріально відповідальної особи об'єкта контролю від надання пояснень фіксувати цей факт в акті;

- на будь-якій стадії контрольного заходу приймати від посадових, матеріально відповідальних та інших осіб об'єкта контролю подані з їх ініціативи усні та письмові заяви, зауваження, пояснення щодо предмета контрольного заходу та, за потреби, проводити їх перевірку;

- за результатами контрольного заходу складати акт або довідку. Акт складається у разі виявлення порушень у трьох примірниках, з ним ознайомлюють посадових осіб об'єкта контролю під розписку. Один примірник акта залишається керівникові, а за його відсутності - іншій уповноваженій особі об'єкта контролю, під розписку;

- у разі відмови від підписання керівником або іншою відповідальною посадовою особою акта контрольного заходу, зробити у ньому відповідний запис;

- у разі незгоди керівника чи іншої посадової особи об'єкта контролю з фактами, викладеними у акті, запропонувати подати упродовж п'яти робочих днів письмові зауваження, провести їх перевірку і з результатами перевірки та висновками ознайомити зазначених посадових осіб. Зауваження та результати перевірки разом із висновками додати до довідки чи акта як невід'ємну частину;

- у разі невиконання або неналежного виконання посадовою особою об'єкта контролю законних вимог посадової особи, уповноваженої проводити контрольний захід, скласти відповідний акт із зазначенням дати, часу, місця, відомостей про посадову особу, що припустилася таких дій, і негайно доповісти про це керівництву Міністерства.

Керівник органу державного сектору відповідальний за організацію та стан функціонування внутрішнього контролю. Зокрема:

1) розробку і реалізацію стратегічних планів, планів дій та програм органу державного сектору;

2) забезпечення досягнення мети і цілей діяльності органу державного сектору;

3) створення ефективної організаційної структури органу державного сектору;

4) визначення, оцінку і управління ризиками в діяльності органу державного сектору;

5) управління державними ресурсами органу державного сектору;

6) ефективне управління кадрами органу державного сектору і підвищення їх кваліфікації;

7) збереження активів органу державного сектору, захист інформації відповідно до вимог законодавства;

8) створення умов щодо повного, неупередженого, достовірного ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності;

9) затвердження правил документообігу і технологію обробки облікової інформації;

10) здійснення моніторингу процедур внутрішнього контролю і вжиття заходів з їх удосконалення, в тому числі, шляхом урахування рекомендацій внутрішнього аудиту та інших інспекцій;

11) звітування про стан внутрішнього контролю.

Висновок

Я вважаю, що необхідність підвищення дієвості контролю в перехідному суспільстві вимагає чіткої ідентифікації контролюючих суб'єктів, визначення характеру зв'язків та співвідношення між ними.

Суб'єкти контролю розглядались в різних джерелах [1,2,3,5]. На основі вже існуючих досліджень суб'єкти внутрішньогосподарського контролю затрат на впровадження та використання інформаційних технологій можна розподілити за наступними групами:

суб'єкти контролю, до функціональних обов'язків яких входить лише здійснення контрольної діяльності ;

суб'єкти контролю, які виконують контрольні функції з метою виконання делегованих їм функцій управління;

суб'єкти контролю, до функціональних обов'язків яких входить виконання, окрім основних, ще й контрольних функцій;

суб'єкти контролю, до функціональних обов'язків яких не входить виконання контрольних функцій.

Таким чином, суб'єктами внутрішньогосподарського контролю є конкретна особа або група осіб, яка здійснює контрольні функції на основі наданих відповідних прав або в зв'язку з виконанням власних обов'язків.

Отже, з моє курсової роботи можна зробити висновок: існує три види внутрішньогосподарського контролю: попередній, поточний (оперативний) і наступний.

Попередній контроль дозволяє суб'єктам внутрішньогосподарського контролю перевірити обґрунтованість величини затрат за статтями бюджетів та бюджетів затрат в цілому, здійснити оцінку можливих варіантів управлінських рішень по оптимізації затрат.

На відміну від попереднього контролю, метою поточного контролю суб'єктами визначають виявлення в процесі господарювання негативних відхилень, які у ході попереднього та наступного контролю, як правило не виявляються.

Поточний контроль надає можливість суб'єкту управління вчасно реагувати на відхилення від запланованих показників, що відбуваються у процесі впровадження і при необхідності коректувати раніше прийняті управлінські рішення.

Метою наступного контролю є перевірка суб'єктами внутрішньогосподарського контролю доцільності і законності господарських операцій за визначений період, виявлення недоліків, порушень і зловживань, допущених у процесі здійснення впровадження. Негативною його стороною є то, що контролю підлягають затрати, які вже відбулись, що дозволяє лише констатувати виявлені в поточному періоді відхилення та приймати рішення по уникненню їх в майбутньому. Незважаючи на це в економічній літературі багато авторів віддають перевагу наступному контролю, що пояснюють його документальною обґрунтованістю.

Отже, узагальнюючи результати моєї курсової роботи можна зробити наступний висновок. Контроль ? це процес забезпечення досягнення підприємством своїх цілей. Керівники підприємства починають здійснювати функцію контролю з того моменту, коли підприємство створено та сформульовано цілі і завдання його діяльності. Контроль у сфері діяльності підприємства є об'єктивною необхідністю. Контроль ? це засіб зворотного зв'язку між керуючою системою та системою, яка підлягає керуванню. Теорія управління відносить контроль, з одного боку, до основних (загальних) функцій управління, носієм яких є керуюча система.

Список використаної літератури

1. Оптнер С.Л. Системный анализ решения деловых и промышленных проблем. - М.: Советское радио, 1969. - 216 с.

2. Калюга Є.В. Фінансово-господарський контроль у системі управління: Монографія. - К.: Ельга. Нина-Центр., 2002. - 375 с.

3. Максимова В.Ф. Внутрішній контроль економічної діяльності промислового підприємства - системний підхід до розвитку. - К.: АВРІО, 2005. - 264с.

4. Борисенко М. В. Організація і методика внутрішнього контролю на підприємствах: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.00.09 /Київський національно-торговельно-економічний університет. - Київ, 2008. - 21 с.

5. Облік, контроль і аналіз у міжнародному бізнесі: управлінський аспект: Монографія /Під заг. ред. проф. Л.О. Сухаревої. - Донецьк: ДонДУЕТ, 2005. - 213 с.

6. Акєнтьєва О.Б. Підвищення економічної ефективності системи внутрішнього контролю підприємства: Автореферат дис. к.е.н.: 08.06.01/ Інститут економіки промисловості НАН України. - Донецьк., 2006. - 20 с.

7. Нападовська Л.В. Внутрішньогосподарський контроль в ринковій економіці: Монографія. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. - 224с.

8. Бутинець Ф.Ф., Бондар В.П., Виговська Н.Г., Петренко Н.Г. Контроль і ревізія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності «Облік і аудит» / за редакцією проф. Ф.Ф. Бутинця. - 4-е вид., доп. І перероб. - Житомир: ПП «Рута», 2006. - 560 с.