Організація обліку в Філліпінах та Словенії. Порівняльна характеристика

14

ЗМІСТ

Вступ

Розділ І. Організація обліку в Філіппінах

Розділ ІІ. Організація обліку в Словенії

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Кожній країні притаманні свої історія, культурні цінності, політична система, менталітет тощо. Те ж саме можна сказати і про бухгалтерський облік. Двох абсолютно однакових систем бухгалтерського обліку не існує. Навіть у країнах з однією мовою та єдиними правилами обліку термінологія і форми надання звітності суттєво відрізняються. Не існує української, американської, німецької або французької системи бухгалтерського обліку. Існує єдиний облік, який зародився ще у XV столітті, і лише національні особливості та традиції, що історично склалися в кожній країні, зумовлюють різні підходи щодо його побудови. Сучасний стан обліку в зарубіжних країнах характеризується як внутрішніми особливостями, що відрізняють одну облікову систему від іншої, так і загальними для всіх стандартами і принципами ведення обліку і складання звітності.

Міжнародна система бухгалтерського обліку сформувалась на початку 80-х років в результаті впровадження в практику міжнародних норм і стандартів в області бухгалтерського обліку та переходу організації управлінського обліку на стратегічний етап.

І питання які я буду розглядати у моїй роботі стосуються організації обліку саме в таких країнах як Словенія та Філіппіни, і завданням є визначення особливостей ведення обліку цих країн на сучасному етапі.

РОЗДІЛ І. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ В ФІЛІППІНАХ

Загальна характеристика.

Система регулювання бухгалтерського обліку в країні склалася під дією багатьох факторів, і багато з яких були зумовлені її історичним розвитком, так і взаємним впливом.

Філіппіни - країна, що належить до англо-американської системи обліку, її основні принципи були розроблені у Великобританії та США. Значний внесок у їх розвиток зробили Нідерланди, тому цю модель було б точніше назвати Британо-американо-нідерландською. Роль названих країн продовжує залишатися дуже активною.

Основна ідея моделі - орієнтація обліку на інформаційні запити інвесторів і кредиторів. Промислові революції в США та Великобританії привели до того, що власники компаній та інвестори віддалилися від оперативного управління і передали його професійним управляючим. У такій ситуації фінансово-облікова інформація є важливим джерелом даних про стан компанії. Управлінський персонал зобов'язаний надавати своїм акціонерам звіти для контролю за ефективністю використання ресурсів. Саме ця обставина визначила націленість фінансової звітності на інформаційні потреби інвесторів і кредиторів.

Система загальної та професійної освіти також відповідає високим стандартам, що певною мірою поширюється на бухгалтерів і користувачів облікової інформації. У цих країнах розташовані штаб-квартири багатьох транс- і мультинаціональних корпорацій (ТНК, МНК).

Історичний розвиток законодавчої системи в Філіппінах дуже вплинув на систему обліку. Країни зазвичай поділяються на дві великі груп: країни-законодавці і країни-незаконодавці. Перші відрізняються обов'язковістю дотримання законів за принципом: «дозволено те, що дозволено». В силу цього облікові правила жорстко регламентовані і визначаються законодавством. Процедури ведення обліку деталізуються та достатньо жорстко регламентуються.

Головним завданням бухгалтерського обліку в Філіппінах є обчислення державних податків та контролю за своєчасною та повною їх сплатою.

Регулювання бухгалтерського обліку.

Основним джерелом регулювання бухгалтерського обліку є законодавчий орган, професіонали, фондова біржа. Регулювання гнучке; здійснюється основна роль професіоналів.

Національні стандарти базуються на нормах і правилах Міжнародних стандартів фінансової звітності.

Основою стандартів та головною вимогою до фінансових звітів є правдиве відображення фінансового стану підприємства та його фінансових результатів у реальному часі.

В Філіппінах стандарти бухгалтерського обліку розглядають такі питання:

– який мінімум інформації повинен бути наведений у фінансовій звітності підприємства, щоб на її підставі можна було приймати управлінські рішення;

– як оцінювати статті фінансового звіту (активи, пасиви та інші показники).

Активи визначаються як ресурси, які контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується призведе до отримання економічних вигод в майбутньому.

План рахунків.

Характерною ознакою англо-американської облікової системи є відсутність загальноприйнятих національних планів рахунків їй властиві такі принципи організації:

а) дві самостійні бухгалтерії - фінансова й управлінська. Фінансова бухгалтерія дає загальну характеристику майна підприємства і всієї економічної діяльності, веде аналітичний облік розрахунків із постачальниками, покупцями, іншими юридичними та фізичними особами, а також фінансових операцій. За даними фінансового обліку визначається прибуток чи збиток і складається фінансова звітність. Управлінський облік призначений для задоволення інформаційних потреб управління і вирішує такі завдання, як визначення очікуваного доходу від тієї чи іншої господарської операції, складання прогнозів про рентабельність випуску нових видів продукції на підставі вивчення ринку збуту і фінансовий стан фірми на перспективу. Він не обов'язковий і застосовується, як правило, на великих фірмах;

б) план рахунків будується на основі методу "витрати - випуск";

в) постійне спрямування бухгалтерського обліку на оперативне визначення фінансового результату;

г) визначення фінансових результатів проводиться на базі групування витрат за елементами з чітким відображенням додаткової вартості.

Виділяють два основних підходи до побудови структури плану рахунків:

а) двокруговий принцип, тобто виділення двох автономних систем рахунків j відповідно до цілей фінансового та управлінського обліку;

б) однокруговий (інтегрований, моністичний) принцип, згідно з яким і рахунки управлінського обліку кореспондують з рахунками фінансового обліку в межах єдиної системи рахунків.

Другий підхід характерний тільки для промислових підприємств країн англо-американської системи обліку в яку входять і Філіппіни.

Як свідчить практика, в більшості зарубіжних країн для кодування рахунків використовується децимальна система, при якій кожна цифра в коді рахунку визначає відповідну складову частину (клас, рахунок, субрахунок) плану. Такий Спосіб кодування забезпечує поєднання гнучкості плану рахунків і зручності користування ким з одержанням необхідної інформації, а визначення сфери використання плану рахунків означає встановлення видів діяльності або галузей, для яких призначені рахунки.

Кожна фірма, враховуючи внутрішні потреби, розробляє власний план рахунків бухгалтерського обліку.

План рахунків Філіппін має такі рахунки:

Рахунки активів показують різного роду збільшення чи зменшення цінностей. Рахунок "Каса" використовується для реєстрації руху грошової готівки чи інших засобів обміну, що приймаються банком на вклади за номінальною вартістю; на ньому також відображають готівкові гроші в касі.

Рахунок "Векселі отримані" застосовують для обліку боргових письмових зобов'язань виплатити певну суму грошей чи інших зобов'язань покупців оплатити в майбутньому відвантажені їм товари чи послуги. Відпуск товарів чи надання послуг збільшує суму на цьому рахунку, а оплата - зменшує.

Рахунок "Земля" відображає вартість придбаної землі, що використовується в основній діяльності фірми. Рахунок "Будівлі" призначений для реєстрації купівлі та продажу будівель і споруд, які використовують в основній діяльності фірми. Рахунок "Обладнання" показує вартість придбаного обладнання. Для кожного типу обладнання відкривається, як правило, окремий аналітичний рахунок.

На рахунках пасивів відображають збільшення чи зменшення зобов'язань. До рахунків пасивів відносять:

– "Векселі видані" - використовують для реєстрації збільшення чи зменшення грошових зобов'язань кредиторам;

– "Рахунки до оплати" - обліковують суми, які повинна виплатити фірма кредиторам.

Баланс фірми має вигляд:

Активи = Пасиви + Капітал.

Складання фінансової звітності.

При складанні звітності про рух грошових коштів від операційної діяльності МСБО 7 передбачає використовувати: а) прямий метод, за яким розкриваються основні види валових грошових надходжень і валових грошових видатків; б) непрямий метод, за яким чистий прибуток(Чи збиток коригуються до величини чистої . зміни грошових коштів, за виключенням впливу грошових операцій і операцій, пов'язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю.

Країна має свої особливості при складанні звітності. Але обов'язковими в країні є подання балансів, звіту про прибутки та збитки та приміток до них. Малі та середні підприємства можуть складати різні звіти у спрощеному вигляді. Щодо звіту про прибутки та збитки, то в зарубіжній практиці, обліку виділяють два основні формати - вертикальний та горизонтальний.

Крім балансу та звіту про прибутки та збитки в країні підприємства заохочуються до подання звіту про рух грошових . коштів та звіт про зміни у власному капіталі.

Примітки у закордонній практиці обліку є основним джерелом інформації про підприємство для зовнішніх користувачів, де розкривається вся суттєва інформація, яка вплинула на поточний фінансовий результат і фінансовий стан, а також та, яка, як очікується, вплине на майбутні події.

В примітках до фінансової звітності підприємства Філіппін розкривають:

– суму курсових різниць, включених до чистого прибутку або збитку протягом певного періоду;

– чисті курсові різниці, класифіковані як власний капітал у вигляді окремої складової, власного капіталу, а також узгодження суми таких курсових різниць на початок і кінець звітного періоду;

– суми курсових різниць, що виникають протягом періоду, які включаються до балансової вартості активу згідно з дозволеним альтернативним підходом.

РОЗДІЛ І. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ В СЛОВЕНІЇ

Система обліку.

Словенія належить до континентальної системи обліку. Цієї моделі дотримується більшість країн Європи і Японія. Бізнес, виробнича діяльність тісно пов'язані з банками, які переважно задовольняють фінансові запити компаній. Бухгалтерський облік регламентований законодавчо. Орієнтація на управлінські запити кредиторів не є пріоритетним завданням обліку, навпаки, облікова політика спрямована передусім на задоволення вимог уряду. Крім цього, уряди країн вимагають публікувати деяку інформацію про компанії, тому останні змушені готувати детальну фінансову звітність.

Постановка та ведення фінансового обліку в країні належить до компетенції самого підприємства. Однак, принципи і правила такого ведення обліку та складання звітності регулюються або національним законодавством, або національними загальноприйнятими стандартами, розробленими професійними організаціями бухгалтерів. Потреба регулювання зумовлена необхідністю отримання об'єктивної та змістовної інформації для прийняття обґрунтованих рішень різними групами користувачів.

Регулювання обліку.

В країні встановлюється соціальне регулювання бухгалтерського обліку, яке полягає в здійсненні комплексу заходів, за допомогою яких суспільство, використовуючи свої внутрішні можливості, впливає на те чи інше явище, в даному випадку - на бухгалтерський облік. Залежно від застосовуваних способів та цілей впливу, соціальне регулювання бухгалтерського обліку поділяється на такі види: економічне, правове, морально-етичне тощо.

Економічне регулювання бухгалтерського обліку здійснюється за допомогою методичних рекомендацій, роз'яснень з порядку ведення обліку, обміну досвідом. Воно спрямовано, в першу чергу, на одержання корисної інформації для оцінки ефективності діяльності та прийняття управлінських рішень; має ненормативний характер та керується не принципом обов'язковості, а принципом доцільності. Правове регулювання бухгалтерського обліку здійснюється державою, яка, діючи в інтересах всього суспільства, встановлює правові норми,, окреслюючи межі можливої поведінки суб'єктів. В основу правового регулювання покладено принцип обов'язковості дотримання правових норм.

Взаємодія економічного та правового регулювання проявляється в тому, що підприємство, при здійсненні обліку, вибирає економічно доцільну для себе лінію поведінки, але при цьому змушене рахуватися з правовими нормами, порушення яких може призвести до юридичної відповідальності та, відповідно, до економічних втрат.

Не дивлячись на певні, іноді вельми суттєві розбіжності, бухгалтерське законодавство має схожі тенденції розвитку, в основу яких покладено зростання втручання держави у регулювання економічних процесів.

Національні стандарти базуються на нормах і правилах Міжнародних стандартів фінансової звітності.

У Словенії фондовими біржами дозволено використовувати Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ), як іноземними так і внутрішніми компаніями.

План рахунків.

В плані рахунків Словенії виділяють наступні категорії рахунків:

– балансові рахунки (активні, пасивні, активно-пасивні), які дозволяють скласти бухгалтерський баланс;

– рахунки «затрати-випуск», призначені для визначення результату в цілому по підприємству за видами діяльності;

– рахунки управлінської, маржинальної та аналітичної та проміжної бухгалтерії, які використовуються для прийняття тактичних та стратегічних рішень, визначення та аналізу собівартості, які здійснюють зв'язок між фінансовою та управлінською бухгалтеріями.

Облік власного капіталу.

Власний капітал - частина активів підприємства, що залишилася після вирахування всіх його зобов'язань.

В акціонерних товариствах власний капітал має такі підкласи:

– кошти внесені акціонерами;

– нерозподілений прибуток;

– резерви, що відображають асигнування нерозподіленого прибутку.

В балансі підприємства передбачається відображення інформації про власний капітал, зокрема про випущений капітал та резерви.

Ця інформація необхідна користувачам для аналізу різних видів сплаченого капіталу, премій за акціями та резервів.

Облік необоротних активів.

Необоротні активи у Філіппінах поділяються на наступні групи:

– матеріальні довгострокові активи;

– нематеріальні довгострокові активи;

– довгострокові фінансові інвестиції.

Оцінка вартості основних засобів.

Подальші витрати по основним засобам визначаються як активи тоді, коли вони покращують стан активу, підвищуючи оцінений початковий рівень його придбання. До прикладів поліпшення, які призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, можна віднести:

– модернізація об'єкта з метою подовження строку його корисного експлуатації, включаючи збільшення виробничої потужності;

– поновлення частини обладнання, для досягнення значного покращення якості виробництва продукції;

– впровадження нових виробничих процесів, які дають можливість значно зменшувати виробничі витрати.

Витрати на ремонт чи обслуговування основних засобів здійснюється для відновлення або підтримання майбутніх економічних вигод, що підприємство може очікувати від оціненого спочатку рівня продуктивності.

Основні засоби можуть відображатися у звітності за переоціненою вартістю.

Амортизація нематеріального активу підприємства у Філіппінах обирають самостійно, на основі очікуваної форми споживання економічних вигод, втіленому в даному активі якщо цю форму визначити достовірно неможливо для нарахування амортизації використовується прямолінійний метод.

Облік запасів.

Запаси - це активи, призначені для використання в ході звичайної господарської діяльності в процесі виробництва, для продажу, чи у формі матеріалів для споживання при наданні послуг.

В балансі запаси відображаються відповідно до правила нижчої оцінки, сутність якої полягає в тому, що за принципом обачності запаси оцінюються і відображаються за найменшою вартістю з можливих вартостей - ринкової ціни чи собівартості. Основна функція бухгалтерського обліку полягає у забезпеченні інформацією про результати діяльності господарюючого суб'єкта за будь-який даний період часу. Така інформація зазвичай виражається величиною прибутку або збитку, відображеною у відповідному звіті.

Облік прибутку.

Визначення прибутку - невід'ємна складова частина облікового процесу. Бухгалтерський прибуток часто використовується як база для розрахунку податку на прибуток, як показник результатів господарської діяльності фірми, як критерій визначення дивідендних виплат, як визначальний фактор при встановленні рівня заробітної плати та винагороди адміністрації тощо.

Ключовими елементами у процесі визначення прибутку є доходи та витрати.

Складання фінансової звітності.

Фінансові звіти є кінцевим вихідним продуктом системи обліку, що призначений для зацікавлених осіб. Основним документом фінансової звітності у країні є бухгалтерський баланс підприємства, який виступає головним джерелом інформації про фінансово-майновий стан підприємства для всіх зацікавлених користувачів.

Під активом слід розуміти частину бухгалтерського балансу, що відображає матеріальні та нематеріальні цінності підприємства з точки зору їх складу та розміщення.

Пасив балансу у країні складається з двох великих частин: зобов'язання (короткострокові та довгострокові) та власний капітал.

Якщо підприємство після дати балансу отримує інформацію про умови, які існували на дату балансу, то йому слід оновити розкриття інформації, пов'язаної з цими умовами, з урахуванням нових даних.

Відповідно до МСБО 1 "Подання фінансових звітів" кожне підприємство в Словенії, базуючись на характері своєї діяльності, самостійно вирішує: подавати чи не подавати поточні та непоточні активи і поточні та не поточні зобов'язання у вигляді окремої класифікації в балансі. Якщо підприємство вирішить не робити цієї класифікації, слід подавати всі активи та зобов'язання в порядку їх ліквідності.

ВИСНОВКИ

Системи регулювання бухгалтерського обліку в різних країнах складалися під дією різних факторів, більшість з яких були зумовлені як історичним розвитком, так і взаємним впливом. Тому, порівнюючи ці системи, можна виявити як подібні характеристики, так і суттєві відмінності.

Словенія та Філіппіни зовсім різні країни за своїм місцезнаходженням, а також системою організації та ведення обліку.

Словенія належить до континентальної системи обліку, для якої бухгалтерський облік регламентований законодавчо. Орієнтація на управлінські запити кредиторів не є пріоритетним завданням обліку, навпаки, облікова політика спрямована передусім на задоволення вимог уряду. Крім цього, уряди країн вимагають публікувати деяку інформацію про компанії, тому останні змушені готувати детальну фінансову звітність.

Філіппіни - країна, що належить до англо-американської системи обліку, її основні принципи були розроблені у Великобританії та США.

Основна ідея моделі - орієнтація обліку на інформаційні запити інвесторів і кредиторів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бутинець Ф.Ф., Горецька Л.Л. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит». - Житомир ПП «Рута», 2003. - 544 с.

2. Лучко М.Р., Бенько І.Д. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах: Навчальний посібник. - К.: Знання, 2006. - 311 с. - (Вища освіта ХХ століття).

3. Лучко М.Р. бухгалтерський облік в управління бізнесом. Зарубіжний досвід. - К.: «Облікінформ», 2002. - 258 с.

4. Малишків О.І. Фінансова звітність підприємств: Міжнародні та національні стандарти. - Навчальний посібник. - 2-ге вид., доп. та виправ. - Суми: Вид-во «Університетська книга», 2001, 158 с.

5. Ткач В.И., Ткач В.М. Международная система учета и отчетности. - М.: Финансы и статистика, 1998. - 160 с.

6. Панков Ф.А. Бухгалтерский учет и анализ в зарубежных странах: учебное пособие. - ИП «Экоперспектива». 1998. - 228 с.