Методика складання фінансової звітності

Зміст

Вступ

1. Сутність внутрішньої звітності та її склад

2. Методика складання звітності на підприємстві

2.1 Методика складання балансу

2.2 Методика складання звіту про фінансові результати

2.3 Методика складання звіту про власний капітал

2.4 Методика складання звіту про рух грошових коштів

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Сучасний механізм обліку був відомий і працював ще до моменту появи першої публікації на облікову тему. З розвитком економічних відносин облік удосконалюється як надбудова суспільної формації, зростає його значення в доказах майнової відповідальності. Поняття обліку є досить широким і багатогранним, так як він пов'язаний з господарською діяльністю людей.

З огляду на це він перетворився на міжнародну мову бізнесу - став обов'язковою передумовою успішної діяльності всіх господарюючих суб'єктів. Він тісно пов'язаний із такими науками, як статистика, фінанси, менеджмент, із правовими та соціальними науками.

Нинішня ситуація характеризується глобальною трансформацією усіх країн світу до нового якісного стану, нового типу цивілізації третього тисячоліття. Розв`язання цих нагальних завдань здійснюється на різних рівнях та у різноманітних сферах суспільства. Облік вступає на новий щабель свого розвитку.

Перехід підприємств у 2000-2001 роках на Національні стандарти бухгалтерського обліку дозволяє суб'єктам підприємницької діяльності самостійно визначати облікову політику підприємства, обирати форму бухгалтерського обліку, затверджувати правила документообігу, встановлювати межі та форми ведення обліку

Бухгалтерська інформація надає суцільну, без будь-яких пропусків, картину бізнесу і має найбільшу повноту. Така повнота інформації забезпечує підприємцям достатню свободу в прийнятті управлінських рішень, а підсумкове узагальнення інформації та одержання підсумкових показників, що характеризують діяльність підприємства, здійснюється шляхом складання звітності за звітний період.

1. Сутність внутрішньої звітності та її склад

Бухгалтерський облік -- це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства користувачам для прийняття рішень. Підсумкове узагальнення інформації та одержання підсумкових показників, що характеризують діяльність підприємства, здійснюється шляхом складання звітності за звітний період. Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік, тобто період з 1 січня по 31 грудня. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року. Баланс підприємства складається станом на кінець останнього дня кварталу або року. Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим 15 місяців. Тобто першим звітним роком є період до 31 грудня з дати набуття прав юридичної особи, а для тих, що набули цього права після 1 жовтня -- по 31 грудня наступного року. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до моменту ліквідації підприємства.

Внутрішня бухгалтерська звітність - це звітність, яка складається бухгалтером-аналітиком і подається як адміністрації підприємства, так і менеджерам всіх рівнів управління. Основною метою складання звітності є надання оперативної релевантної інформації відповідно до вимог управлінського персоналу.

Економічні рішення, які приймають користувачі фінансових звітів, вимагають оцінки здатності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти, а також часу та впевненості в їх генеруванні. Власне цим і визначається, наприклад, спроможність підприємства здійснювати виплату заробітної плати або розраховуватися з постачальниками, своєчасно повертати позики, сплачувати дивіденди.

Користувачі можуть краще оцінювати здатність підприємства генерувати грошові кошти чи їх еквіваленти, якщо мають у своєму розпорядженні узагальнену та систематизовану інформацію у вигляді фінансової звітності, сфокусовану на фінансовому стані та результатах діяльності підприємства.

Отже, метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

За видами звітність поділяється на бухгалтерську, статистичну та оперативну.

Бухгалтерська звітність містить показники виробничо-фінансової діяльності підприємства. Вона складається на підставі синтетичного та аналітичного обліку, підтверджується первинними документами, а також використовує дані оперативної та статистичної звітності.

Статистична звітність призначена для статистичного вивчення господарської діяльності підприємств і галузей народного господарства та представляє собою систему кількісних та якісних показників, вимірювання та узагальнення яких не характерне для бухгалтерського обліку (наприклад, Звіт з праці).

Оперативна звітність призначена для поточного контролю та управління всередині підприємства на момент здійснення господарських операцій або одразу ж після їх завершення. В ній містяться дані про виконання плану поставок матеріалів, виробництва продукції, а також про дотримання укладених договорів та фінансовий стан підприємства (наприклад, кількість підписаних договорів).

За обсягом даних, які включають у звіт, розрізняють внутрішню та зовнішню звітність. Внутрішня звітність включає інформацію про роботу на якійсь одній ділянці діяльності організації. Складання внутрішньої звітності викликано безпосередньо потребами господарювання. Зовнішня звітність характеризує господарську діяльність організації в цілому та служить засобом інформування зовнішніх користувачів - зацікавлених юридичних та фізичних осіб - про характер діяльності, доходність та майновий стан того або іншого господарюючого суб'єкта.

В залежності від періоду, який охоплює звітність, розрізняють періодичну та річну звітність. Якщо бухгалтерська звітність складається на певну дату протягом року, її називають періодичною. Періодичні звіти складаються регулярно через певні проміжки часу. За цією ознакою розрізняють звітність квартальну та піврічну. Аналіз періодичної звітності дозволяє визначати і швидко виправляти недоліки в роботі, попереджати їх виникнення у подальшому.

Річна звітність характеризує всі сторони господарської діяльності та фінансові результати роботи підприємства за рік.

До стандартних форм квартальної та річної фінансової звітності належать:

“Баланс підприємства” (форма 1);

“Звіт про фінансові результати” (форма 2);

“Звіт про рух грошових коштів” (форма 3);

“Звіт про власний капітал” (форма 4);

“Примітки до фінансової звітності” (форма 5).

Ця звітність представляє собою комплекс показників, яким притаманні як логічний, так і інформаційний взаємозв'язок. Логічний взаємозв'язок полягає у взаємодоповненні та взаємній кореспонденції розділів та статей звітних форм. Регулярність формування на підприємствах стандартної звітності дає змогу проводити аналіз оперативно, без витрачання додаткових зусиль на пошук інформації. Крім цього можна говорити про динаміку показників, про визначення загальних тенденцій розвитку підприємства. Окрім перерахованих форм, необхідно мати додаткову інформацію про підприємство, яку не завжди можна виділити з фінансових звітів. Зміст та обсяг інформації визначається характерними особливостями галузі або конкретного підприємства.

Суб'єкти підприємницької діяльності згідно з Законом повинні надавати різні види фінансової звітності.

Квартальна звітність підприємств складається тільки з Балансу і Звіту про фінансові результати. Суб'єкти малого підприємництва та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності складають лише спрощену форму звітності в обсязі двох форм - Балансу і Звіту про фінансові результати.

Форми фінансової звітності підприємств і порядок їх заповнення встановлюються Міністерством фінансів України за погодженням з Державним комітетом статистики України.

2. Методика складання звітності на підприємстві

2.1 Методика складання балансу

Сучасне смислове значення слова “баланс” - рівність або рівновага двох частин (розділів), наприклад, доходів і витрат. Хоча рівність інколи умовна: в натуральних (матеріальних) балансах надходження можуть бути більші за витрати або менші - коли баланс дефіцитний. Слово “збалансувати” означає зблизити прибуткову і видаткову частину і зробити їх рівними. Тільки бухгалтерські баланси зберігають рівність його частин постійно - хоча бувають і збиткові, і прибуткові.

В сучасному бухгалтерському обліку термін “баланс” означає два поняття. Перше - це один з елементів методу бухгалтерського обліку. У цьому випадку баланс визначають як спосіб економічного групування і узагальненого відображення стану господарських засобів підприємства за складом і розміщенням та за джерелами їх утворення і цільовим призначенням у грошовій оцінці на певну дату. Друге - це одна з форм звітності. Отже, це звітна таблиця, одна з форм бухгалтерської звітності, що містить відомості про стан і розміщення господарських засобів підприємства на певну дату.

Баланс підприємства - це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату стан його активів, зобов'язань і капіталу. Склад активів показує, як розміщені засоби підприємства.

Завданням аналізу балансу є отримання даних про результати діяльності підприємства за звітній період, а також інформацію про його майновий та фінансовий стан в одиниці. Баланс в системі бухгалтерської звітності займає центральне місце. Зміст статей активу і пасиву балансу дає можливість використовувати його як внутрішніми, так і зовнішніми користувачами (акціонерами, засновниками, постачальниками, кредиторами, банками). Для останніх необхідні дані про фінансові результати підприємства, його стійкість, об'єм кредиторської заборгованості, борги по позиках банків тощо.

Інформація стосовно економічних ресурсів, контрольованих підприємством і здатності його в минулому змінювати ці ресурси є корисною для визначення спроможності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквівалентні у майбутньому. Інформація щодо структури капіталу є корисною при прогнозуванні майбутніх потреб у позиках, при визначенні розподілу майбутніх прибутків та потоків грошових коштів серед власників підприємства, а також при визначенні ймовірності залучення фінансів у майбутньому. Інформація щодо ліквідності та платоспроможності підприємства є корисною для прогнозування спроможності підприємства вчасно виконувати свої фінансові зобов'язання. Ліквідність свідчить про наявність грошових коштів у найближчому майбутньому після виконання фінансових зобов'язань даного періоду. Наявність грошових коштів упродовж більшого періоду часу для вчасного виконання фінансових зобов'язань свідчить про платоспроможність підприємства.

Елементами балансу, безпосередньо пов'язаними з визначенням фінансового стану підприємства та змін в ньому є:

– активи;

– зобов'язання;

– власний капітал.

Активи відображаються в балансі за умови, що оцінка його може бути достовірно визначена і очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов'язаних з його використанням.

Зобов'язання відображається у балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Власний капітал відображається у балансі одночасно з відображенням активів або зобов'язань, які призводять до його зміни.

2.2 Методика складання звіту про фінансові результати

Звіт про фінансові результати - другий звіт, який є складовою фінансової звітності. Вимоги до його змісту та форми встановлені П(С)БО 3 „Звіт про фінансові результати”. Звіт про фінансові результати - це звіт про доходи, витрати і фінансові результати підприємства.

Метою складання звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки підприємства за звітний період. Звітним періодом для складання фінансової звітності, а отже і звіту про фінансові результати, є календарний рік з 1 січня по 31 грудня включно.

Для складання звітності звітною датою вважається останній календарний день звітного періоду. Проте, на відміну від Балансу, який складається на кінець останнього дня звітного періоду, звіт про фінансові результати складається наростаючим підсумком з початку року.

Рисунок 1. Структура форми звіту про фінансові результати

Структура першого розділу звіту про фінансові результати надає інформацію про доходи і витрати з точки зору власника підприємства, а також розглядає прибуток в основному як джерело розподілу власникам (нарахування і сплати дивідендів тощо) і усі витрати, пов'язані з отриманням доходу звітного періоду, включаючи і податок на прибуток, вважає витратами звітного періоду.

Другий розділ цього звіту - елементи операційних витрат - надає змогу провести необхідний аналіз структури витрат на виробництво, управління, збут та інших операційних витрат за економічними елементами та використовуються для складання звіту про рух грошових коштів.

Третій розділ звіту про фінансові результати - розрахунок прибутковості акцій - стосується лише акціонерних товариств, прості або потенційні прості акції яких відкрито продаються та купуються на фондових біржах, у тому числі таких товариств, які знаходяться у процесі випуску зазначених акцій.

Звіт про фінансові результати має надавати достовірне і повне уявлення про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства. Інформація, наведена у фінансовій звітності, вважається достовірною, якщо вона не містить помилок і перекручень, здатних вплинути на рішення користувачів звітності.

Інформація, що міститься у фінансовій звітності, ґрунтується на даних синтетичного і аналітичного обліку і має бути тотожна їй.

Доходи на витрати звичайної діяльності відображаються у звіті про фінансові результати в окремих рядках, тобто розгорнуто. А у статтях, присвячених надзвичайним подіям, показується згорнуто прибуток або збиток від таких операцій.

2.3 Методика складання звіту про рух грошових коштів

Згідно з Законом України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” звіт про рух грошових коштів є складовим елементом річної фінансової звітності підприємства.

Зміст і форма звіту про рух грошових коштів за загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(С) БО 4 „Звіт про рух грошових коштів”.

Мета складання цього звіту полягає у наданні докладної інформації про суттєві зміни у грошових коштах та їх еквівалентах. Для цього грошові потоки класифікуються у певні групи. Звіт складається для оцінки спроможності підприємства накопичувати грошові кошти та їх еквіваленти у процесах здійснення грошових потоків, а також для забезпечення можливості прийняття правильних рішень керівником підприємства і власниками.

Звіт про рух грошових коштів містить в собі інформацію про грошові кошти підприємства за звітний період. Рух коштів відображається у звіті в розрізі трьох видів діяльності операційної, інвестиційної та фінансової.

Саме виходячи з цього переліку видів діяльності та грошових потоків і складена форма звіту про рух грошових коштів. Розподіл діяльності підприємства на три види є елементом облікової політики.

Визначаючи грошові потоки, слід також враховувати галузеві особливості діяльності підприємства. Якщо промислове підприємство порівняти з торговельним, то навіть за умови ідентичності обсягів їх чистого прибутку промислове підприємство матиме значно вищий показник грошових потоків ніж торговельне. Це зумовлено передусім тим, що торговельне підприємство, як правило, здійснює невеликі капіталовкладення в основні фонди, а тому має менші амортизаційні відрахування.

Значення показника грошових потоків може вірогідно відображати фінансовий стан підприємства лише за умови врахування стратегії його розвитку. Так, якщо порівнювати два прибуткових підприємства однієї галузі, одне з яких вкладає свій капітал у корпоративні права інших економічних суб'єктів, а інше - розширює власні виробничі потужності, то останнє, за інших рівних умов, матиме вищий показник грошових потоків.

Характерно, що саме цей показник здебільшого використовується для відображання галузевих особливостей діяльності підприємства.

В світовій практиці звіт про рух грошових коштів складається за такими методами:

– непрямий, за допомогою якого чистий прибуток або збиток коригуються з урахуванням операцій не грошового характеру, відстрочення, нарахування минулих років, майбутніх надходжень чи платежів, статей доходів і витрат, пов'язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю;

– прямі, за допомогою якого розкриваються основні валові грошові надходження і витрати.

П(С) БО 4 передбачає застосування непрямого методу складання звіту про рух грошових коштів, який полягає у трансформації чистого прибутку (збитку) в чисту суму отриманих (витрачених) грошових коштів. В результаті використання цього методу користувачу надається інформація тільки про чисті надходження (вибуття) від операційної діяльності, а індивідуальні надходження і виплати залишаються поза увагою звіту.

Процес заповнення звіту складається із чотирьох основних етапів:

1. визначення руху грошових коштів у результаті операційної діяльності. Операційна діяльність є основною діяльністю підприємства. Прикладом руху грошових коштів внаслідок операційної діяльності є надходження коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); надходження орендної плати; виплати працівникам, постачальникам.

2. Визначення руху грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності. Для визначення грошового потоку від інвестиційної діяльності використовуються дані про кожне надходження або використання грошових коштів, які мали місце в результаті придбання або продажу необоротних активів, в тому числі віднесених до довгострокових фінансових інвестицій; активів, віднесених до поточних фінансових інвестицій, та інших вкладень, які не розглядаються як грошові еквіваленти.

Операції, які відносяться до інвестиційної діяльності, але не потребують використання грошових коштів та їх еквівалентів (не грошові операції), в звіті про рух грошових коштів не відображаються. Але інформація про такі операції повинна бути обов'язково розкрита в примітках до фінансової звітності.

3. Визначення руху грошових коштів у результаті фінансової діяльності. Для визначення грошового потоку від фінансової діяльності використовуються дані про кожне надходження або використання грошових коштів, що мали місце в результаті емісії цінних паперів, викупу власних акцій, виплати дивідендів, погашення зобов'язань за борговими цінними паперами.

Операції, які відносяться до фінансової діяльності, не потребують використання грошових коштів або їх еквівалентів, повинні розкриватися в примітках до фінансових звітів.

4. Визначення чистого руху коштів та узгодження їх залишків. Для складання звіту використовують такі джерела інформації:

– Баланс;

– Звіт про фінансові результати;

– Примітки до фінансових звітів (розшифровка статей балансу і звіту про фінансові результати);

– Головна книга;

– Дані по окремим рахункам бухгалтерського обліку.

2.4 Методика складання звіту про власний капітал

Майно підприємства складається з різноманітних об'єктів обліку-носіїв прав власності окремих суб'єктів. Права кожного власника на майно підприємства і на участь у його прибутках визначається часткою і формою інвестованих коштів. Вони мають бути чітко відображені у бухгалтерському обліку на підставі відповідних документів. Розкриття цих прав є одним із найважливіших завдань фінансової звітності. Гарантією захищеності прав власників підприємства виступає власний капітал

Під власним капіталом розуміють ту частину в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобов'язань. Цей підхід називають залишковим принципом визначення капіталу. Тобто підкреслюється, що зобов'язанням перед кредиторами відносно активів підприємства надається перевага порівняно з вимогами власників капіталу. Сума власного капіталу - це абстрактна вартість майна, вона не є ні поточною ринкового, ні іншою оцінкою підприємства для його власників, тобто не відображає поточну вартість прав власників підприємства. На величину власного капіталу суттєво впливають складові облікової політики, що стосується обраних принципів, методів і процедур для визнання та оцінки елементів та статей балансу, зокрема, його активів та зобов'язань.

Власний капітал є основою для початку та продовження господарської діяльності підприємства, найважливішим показником, оскільки виконує наступні функції:

– Відповідальності та захисту прав кредиторів - показує розмір відповідальності кожного учасника за борги підприємства;

– Довгострокового фінансування - перебуває у розпорядженні підприємства необмежено довго;

– Фінансування ризику - власний капітал використовується для фінансування ризикових інвестицій, на що можуть не погодитися кредитори;

– Самостійності і впливу - розмір власного капіталу характеризує ступінь незалежності та впливу його власника;

– Кредитоспроможність - при наданні кредиту за інших рівних умов, перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю та більшим власним капіталом. Зокрема, обчислюється коефіцієнт автономії як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу, значення якого повинно бути більшим за 0,5 для забезпечення фінансування підприємства за рахунок залучених коштів в допустимих межах;

– Розподілу доходів і активів - частки окремих власників в капіталі є основою при розділі доходів та майна підприємства у випадках його ліквідації.

Хоча загальна сума власного капіталу розкривається в балансі за його складовими на кінець звітного і попереднього періодів, власники підприємства та інші користувачі фінансової звітності потребують більш детальної інформації про зміни, що відбулися протягом звітного періоду, причини цих змін. Розкриття такої інформації і є метою складання звіту про власний капітал.

Складові власного капіталу відображаються в бухгалтерському обліку одночасно з відображанням активів або зобов'язань, які призводять до зміни власного капіталу. Основними складовими власного капіталу є:

Статутний капітал; Пайовий капітал; Додатковий вкладений капітал; Інший додатковий капітал; Резервний капітал; Нерозподілений прибуток (непокритий збиток); Неоплачений капітал; Вилучений капітал.

Зміст по елементної розшифровки залишків власного капіталу наведено в таблиці 1.

Таблиця 1. Зміст складових власного капіталу

Таким чином, звіт показує за рахунок яких факторів змінилися за рік сума та склад власного капіталу підприємства. Для забезпечення порівняного аналізу інформації в наступні звітні періоди підприємства повинна додавати до річного звіту звіт про власний капітал за попередній рік. Окрім самої форми звіту про власний капітал, необхідно, у примітках до фінансової звітності розкривати додаткову інформацію відповідно до П(С) БО 5.

Висновок

В умовах ринку власники підприємства зацікавлені в результатах його діяльності, оскільки вклали в нього свій капітал. Підприємство вимушене приймати такі рішення, які б забезпечили йому перемогу в конкурентній боротьбі і необхідній фінансовий результат.

В результаті такої діяльності у підприємства виникає потреба у наявності суттєвої та повної інформації для прийняття управлінських рішень та оцінки їх результатів. Така інформація міститься у чотирьох формах фінансової звітності та у її примітках, які були розглянуті у даній роботі. Отже, для прийняття вигідних економічних рішень, а також для ефективного управління фінансами, підприємство повинно складати усі форми фінансової звітності, які дають змогу оцінити, проаналізувати фінансовий стан підприємства, результати його діяльності та рух грошових коштів за звітний період, та на основі цих даних планувати фінансову політику підприємства на майбутнє, та здійснювати управління фінансами підприємства так, щоб отримати більший прибуток, ніж був за звітний період.

Список використаних джерел

1. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16. 07. 1999 р. № 996.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31. 03. 1999 р. № 87.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 „Баланс”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31. 03. 1999 р. № 87.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 „Звіт про фінансові результати”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31. 03. 1999 р. № 87.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 „Звіт про рух грошових коштів”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31. 03. 1999 р. № 87.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 „Звіт про власний капітал”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31. 03. 1999 р. № 87.

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 „Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31. 03. 1999 р. № 87.

8. Бутинець Ф.Ф. та ін. Бухгалтерський управлінський облік: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів/Ф.Ф. Бутинець, Т.В. Дави дюк, З.Ф. Канура, Н.М. Малюга, Л.В Чижевські; За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця - 3-тє вид. доп. і перероб. - Житомир: ПП «Рута». - 2005. - 480 с.

9. Добровський В.М. Звітність підприємств: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - К.: КНЕУ, 2001 - 195 с.