Проведення інвентаризації на сільськогосподарських підприємствах. Облік надходження товарів на підприємства оптової торгівлі

Зміст

1. Особливості проведення інвентаризації на сільськогосподарських підприємствах та відображення її результатів в обліку.

2. Документальне оформлення та облік надходження товарів на підприємства оптової торгівлі.

Перелік використаної літератури

1. Особливості проведення інвентаризації на сільськогосподарських підприємствах та відображення її результатів в обліку

Перевірка збереження запасів розпочинається з перевірки матеріалів інвентаризації. Аудитор має встановити своєчасність проведення інвентаризації та правильність відображення її результатів у бухгалтерському обліку. На початку перевірки аудитор встановлює правильність документального оформлення проведеної інвентаризації, тобто:

- дотримання вимог щодо формування складу комісії для проведення інвентаризації;

- правильність оформлення інвентаризаційного опису (наявність у ньому відповідних підписів);

- правильність складання описів запасів, наявність окремо складених описів на запаси, які перебувають у дорозі та вчасно не оплачені покупцями, а також на цінності, які перебувають на складах інших підприємств;

- випадки прийому чи видачі запасів під час проведення інвентаризації та правильності оформлення таких операцій;

- реалізацію запасів за документами, які реально перебувають на складі та не відвантажені покупцям;

- вилучені з опису запаси, які є в наявності, але не належать підприємству;

- повноту й правильність перенесення даних інвентаризаційної відомості у порівняльну відомість.

Аудитор оцінює правомірність, правильність та повноту проведення інвентаризації запасів сільськогосподарським підприємством. Він може безпосередньо проводити інвентаризацію тільки за умовами договору або в разі потреби, яка виникла в процесі аудиторської перевірки. В цьому випадку аудитор особисто бере участь у проведенні підрахунків та замірів, щоб переконатися в повноті і правильності проведення інвентаризації.

Правильність проведення інвентаризації на сільськогосподарському підприємстві встановлюється вибірковим порівнянням фактичних даних, відображених у інвентаризаційному описі, з обліковими даними. За порівняльною відомістю перевіряється:

- повнота й правильність виведених залишків у кількісному вираженні (вимірі);

- законність проведення взаємозаліків нестач та лишків (надлишків);

- обґрунтованість використання норм природних втрат на нестачу запасів;

- повнота й правильність відображення в бухгалтерському обліку надлишків і нестач запасів, виявлених під час інвентаризації;

- правильність розрахунку розміру збитку підприємства від нестачі (псування) запасів;

- дотримання встановленого порядку використання відповідних джерел нестачі запасів і віднесення їх надлишків на рахунки бухгалтерського обліку;

- правильність відображення в обліку ПДВ, нарахованого на суму нестачі. Визначальною проблемою реформування сільського господарства в Україні виступає розвиток земельних відносин на основі приватної власності на землю та запровадження ринку земель сільськогосподарського призначення. Однак, на думку академіка Саблука П.Т., на даний час в нашій країні склалася ситуація, за якої ресурс землі не має вартості, а складові економіки агропромислового комплексу формуються без її участі. Вирішення цих проблем в найближчій перспективі сприятиме якнайшвидшому виходу вітчизняного села з економічної і соціальної кризи. При цьому вже нині існує необхідність забезпечення належного обліку земельних ресурсів, контролю за їх наявністю, станом та використанням. Проведене дослідження порядку ведення бухгалтерського обліку земель в сільськогосподарських підприємствах дало можливість виявити наступні типові недоліки:

- на балансі підприємств не завжди відображаються всі земельні ділянки, які перебувають у їх власності, або ж помилково відображаються ті з них, що отримані в оперативну оренду;

- неправомірно відображаються в синтетичному обліку і на балансі у складі основних засобів земельні ділянки, отримані у постійне користування, хоча згідно П(С)БО 8 „Нематеріальні активи” їх варто відносити до групи нематеріальних активів „Права користування майном (право користування земельною ділянкою)”;

- відсутній або не ведеться на належному рівні первинний і аналітичний облік земель, що призводить до неправильного відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій із земельними ділянками.

Крім того, останнім часом особливої гостроти набула проблема, пов'язана із випадками самовільного зайняття сторонніми особами земельних ділянок сільськогосподарських підприємств та їх використання без правовстановлюючих документів. Проведене анкетування серед головних бухгалтерів 62 крупних сільськогосподарських підприємств (понад 13,0 % від їх загальної кількості) показує, що такі випадки мали місце на 14 із 62 досліджених підприємствах, що складає 22,6 % від їх загальної кількості. Найчастіше самовільне зайняття землі проводять фізичні особи, земельні ділянки яких мають спільні межі з ділянками сільськогосподарських підприємств. Ці факти також є свідченням про недоліки в організації і веденні обліку та контролю земельних ділянок, оскільки облікові дані про їх наявність не відповідають фактичним.

Таким чином, із господарського обороту сільськогосподарських підприємств в сукупності випадають значні площі земель, що призводить до:

- зменшення обсягів виробленої сільськогосподарської продукції та виникнення фінансових втрат;

- викривлення в сторону зменшення показників ефективності використання земель (наприклад, урожайності);

- неправильного визначення собівартості виробленої сільгосппродукції, оскільки на собівартість культур, вирощених на фактично відсутніх в підприємства землях списуються витрати на посівні матеріали, добрива, паливо, зарплату робітникам по обробітку та інше. Така ситуація є прямим доказом можливих зловживань та розкрадань, пов'язаних із фіктивним списанням на виробництво ресурсів підприємства або ж їх неефективного використання.

Всі зазначені вище недоліки і проблеми можна було б значною мірою попередити та усунути за допомогою проведення інвентаризації землі.

Взагалі проблема інвентаризації землі знайшла висвітлення у дослідженнях та публікаціях багатьох відомих науковців, серед яких: Бардаш С.В., Білуха М.Т, Бутинець Ф.Ф., Дем'яненко М.Я., Калюга Є.В., Кужельний М.В., Сук Л.К. та інші. Однак, незважаючи на це, питання інвентаризації землі залишаються маловивченими і потребують більш глибокого дослідження.

Відсутність необхідних теоретичних напрацювань зумовлює труднощі при проведенні інвентаризації на практиці. Як свідчать дані анкетування, в сільськогосподарських підприємствах склалася критична ситуація з інвентаризацією земельних ділянок, оскільки на 74,2 % з них вона не здійснюється взагалі. Це відбувається внаслідок впливу кількох причин, зокрема: недостатнього нормативного регламентування порядку здійснення інвентаризації земельних ділянок, відсутності розробленої методики та неналежного документального забезпечення інвентаризації землі.

Варто відзначити, що в основному нормативному акті, який регулює порядок здійснення інвентаризації - Інструкції № 69 - не згадується про інвентаризацію земельних ділянок, але в пункті 3 цього документу вказується на необхідність проведення інвентаризації нерухомих об'єктів основних фондів (до їх складу можемо віднести і земельні ділянки) не менше одного разу на три роки.

В підпункті 1.4 Методичних рекомендацій з інвентаризації конкретизується перелік нерухомих об'єктів основних засобів, до яких включаються земельні ділянки, і визначається аналогічна періодичність їх інвентаризації - один раз на три роки. Підпунктом 2.16 даних рекомендацій передбачається необхідність перевірки при інвентаризації земельних угідь наявності установчих документів, договорів оренди, на право власності або сертифікатів та інших документів, що засвідчують право власності чи користування земельними ділянками. Тут же обумовлюється проведення інвентаризації земельних ділянок в розрізі видів сільськогосподарських угідь: рілля, пасовища, сіножаті, ліси, водойми, землі запасу тощо.

Таке нормативне регулювання інвентаризації землі не в достатній мірі розкриває порядок її здійснення. При цьому залишається поза увагою необхідність перевірки при інвентаризації кількісних і вартісних показників земельних ділянок як об'єкту обліку.

Перш за все при розробці методики здійснення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення необхідно з'ясувати, які саме угіддя включаються до їх складу, оскільки від їх характеристик і особливостей залежить порядок проведення перевірки.

Відповідно до Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення поділяються на дві категорії: 1) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги), 2) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо). При цьому не викликає сумнівів потреба в інвентаризації обох вказаних категорій земель.

Найважливішим і найбільш складним моментом, який є визначальним при розробці порядку проведення інвентаризації землі виступає визначення переліку показників, які необхідно, а головне можливо перевірити під час інвентаризації.

Земля виступає особливим об'єктом обліку з певними властивими тільки їй характеристиками, що вимірюються у кількісних і якісних показниках, а також має вартісну оцінку. І якщо цілком зрозумілою при проведенні інвентаризації є перевірка фактичної наявності земельних ділянок шляхом обміру їх площі та виявлення і дослідження документів, що підтверджують законність права власності чи права користування ними, то значно складнішою і не такою однозначною виглядає процедура перевірки грошової оцінки землі. Це насамперед пояснюється тим, що на вартість земельної ділянки впливає багато факторів, до яких відносяться: просторові, ринкові, правові, кількісні, якісні та економіко-технологічні. При цьому вивчення і встановлення інвентаризаційною комісією ступеня впливу більшості із зазначених факторів на вартість земельної ділянки з метою перевірки правильності її визначення виглядає неможливим і тим більше нераціональним.

Крім того, неможливість визначення грошової оцінки земель під час проведення інвентаризації зумовлює той факт, що згідно з статтею 6 Закону України „Про оцінку земель” оціночну діяльність в Україні у сфері оцінки земель можуть здійснювати лише ті фізичні і юридичні особи, які мають у своєму складі або ж самі є оцінювачами з експертної грошової оцінки земельних ділянок та отримали у встановленому законом порядку ліцензію на виконання землеоціночних робіт. На даний час жодне із сільськогосподарських підприємств України не володіє такими ліцензіями і не має у своєму складі оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, а залучення сторонніх оцінювачів є практично неможливим через високу вартість їх послуг.

Таким чином, під час проведення інвентаризації перевірка оцінки землі має полягати в наступному: 1) встановлення наявності та правильності оформлення технічної документації з нормативної грошової оцінки і звіту з експертної грошової оцінки земель; 2) перевірка правильності відображення в бухгалтерському обліку і звітності підприємства земель у відповідності до їх експертної грошової оцінки; 3) перевірка правильності використання для розрахунку земельного податку нормативної грошової оцінки; 4) виявлення ознак невідповідності проведеної оцінки земель з їх фактичними характеристиками.

Взагалі, при проведенні інвентаризації земельних ділянок в сільськогосподарських підприємствах необхідно:

- перевірити наявність і правильність оформлення документів, які підтверджують: право власності на земельні ділянки (державні акти на право власності на землю); право користування земельною ділянкою (держані акти на право постійного користування землею); законність оренди землі (договори оренди землі, земельного паю, виписки із земельно-кадастрової книги місцевих Рад народних депутатів);

- перевірити правильність облікових даних щодо площі, розташування та стану земельних ділянок;

- перевірити дотримання цільового призначення земельних ділянок.

Багато в чому проведення інвентаризації землі ускладнюється також відсутністю затверджених у встановленому порядку відповідних інвентаризаційних документів. Заповнити цю прогалину в документальному забезпеченні інвентаризаційного процесу дозволяють розроблені форми Інвентаризаційного опису земельних ділянок, які перебувають у власності (постійному користуванні) та Інвентаризаційного опису орендованих земельних ділянок.

В загальному вигляді ці документи мають таку побудову: вступна частина, основна, яка складається з трьох розділів та заключна частина. При цьому різними в обох документах є лише перші розділи їх основних частин, пов'язані з перевіркою документального оформлення земельних ділянок. Такі відмінності випливають із чинного в Україні земельного законодавства, згідно з яким юридичні особи можуть мати: право власності на землю, право на постійне користування землею, право оренди землі. Всі ці права на володіння, користування, оренду земельних ділянок мають різну юридичну та економічну природу і відповідно різне документальне оформлення. Так право власності на землю та право на постійне користування землею оформляються відповідними державними актами, що дозволяє для інвентаризації таких земельних ділянок використовувати єдиний документ - Інвентаризаційний опис земельних ділянок, які перебувають у власності (постійному користуванні).

Що стосується першого розділу основної частини Інвентаризаційного опису орендованих земельних ділянок, то він відрізняється від аналогічного розділу попереднього опису через особливості документального оформлення оренди землі і містить такі специфічні реквізити, як вид оренди (земельної ділянки, земельного паю), назва (прізвище, ім'я, по-батькові) та категорія орендодавця, номер і дата договору оренди, наявність плану-схеми ділянки та термін оренди.

2. Документальне оформлення та облік надходження товарів на підприємства оптової торгівлі

Оптова торгівля -- сфера підприємницької діяльності з придбання і відповідного перетворення товарів для подальшої їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності. Включає як безпосередні комерційні зв'язки на умовах договорів закупівлі-продажу і постачання між підприємствами-виробниками і споживачами, так і зв'язку між ними через торгових посередників. В основі роботи оптових підприємств покладено торгово-фінансовий план (бізнес-план), яким установлюється сума товарообороту в цілому і в групах товарів (з виділенням складського та транспортного товарообороту), розмір товарних запасів, план витрат обігу, прибутку та інші показники.

Одним із основних принципів організації бухгалтерського обліку в оптовій торгівлі є звітність матеріально-відповідальних осіб в установлені строки та ведення аналітичного обліку товарно-матеріальних цінностей в бухгалтерії та в місцях їх зберігання.

Облік товарів в оптових підприємствах відбувається на рахунку 28 "Товари", зокрема на субрахунку 281 "Товари на складі", на якому ведуть облік наявності та руху товарних запасів, що знаходяться на оптових і розподільчих базах, складах, овочесховищах, морозильниках тощо. За дебетом субрахунка 281 відображають надходження товарів, за кредитом -- реалізацію, вибуття товарів.

Облік надходження товарів в оптовій торгівлі. При одержанні товару необхідно перевірити відповідність його фактичної кількості та якості до даних супровідних документів і умов договору.

Залежно від умов поставки, зазначених у договорі, приймання товару здійснюється:

* на складі підприємства-покупця, якщо доставка товару здійснюється підприємством-продавцем;

* на складі підприємства-продавця, якщо доставка товару здійснюється підприємством-покупцем;

* у місці розвантаження транспортних засобів, розпечатування опломбованих транспортних засобів та контейнерів або на складі перевізника, якщо доставка здійснюється підприємствами залізничного, повітряного, водного, автомобільного транспорту.

Приймання товарів на складі здійснюється матеріально відповідальною особою на підставі товаросупровідних документів.

У випадку відсутності таких документів або деяких з них приймання товару не призупиняється, а складаються акти про фактичну наявність отриманого товару із зазначенням документів, яких не вистачає. При одержанні товару в тарі, крім перевірки ваги брутто і кількості місць, можливе розкриття тари з метою перевірки ваги нетто і кількості одиниць товару. Якщо тара або упаковка пошкоджені, то перевірка ваги нетто і кількості одиниць товару є обов'язковою.

При одержанні товару без тари, у відкритій тарі, пошкодженій тарі його приймання має бути здійснене в момент одержання від постачальника, розвантаження транспортних засобів, розпечатування опломбованих транспортних засобів або контейнерів, але не пізніше терміну, передбаченого для розвантаження.

Якщо товар надійшов у непошкодженій тарі, то його приймання має бути здійснене:

* за вагою брутто і кількістю місць товару -- в момент одержання від постачальника, розвантаження транспортних засобів, розкриття опломбованих транспортних засобів або контейнерів;

* за вагою нетто і кількістю одиниць -- у момент розкриття тари або упаковки, але не пізніше 10 днів. Товар, який швидко псується, має бути прийнято не пізніше 24 годин з моменту його одержання.

Товар, що надійшов у справній тарі, приймається за якістю і комплектністю, як правило, на складі підприємства оптової торгівлі (покупця). Товар може бути прийнято за якістю і на складі постачальника, якщо це передбачено умовами договору.

Товари, що надійшли на оптові склади, приймаються на підставі:

1. Рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних. Якщо виявлено недостачу при прийманні товарів, то додатково складають акт:

1) комерційний -- при надходженні товарів від залізниці, поромів;

2) приймальний -- при прийомі товарів на складі, який є підставою для пред'явлення претензій транспортній організації або постачальнику у випадку недовантаження.

2. При надходженні товарів без супровідних документів приймання на склад здійснюють на підставі оформленого Акта приймання товарів без рахунка постачальника.

3. Податкова накладна -- звітний і розрахунковий документ, в якому вказуються реквізити, ціна на товар, ставка та сума ПДВ, загальна сума, що належить до оплати. Податкова накладна виписується на кожну партію товарів у 2-х екземплярах, оригінал представляється покупцеві, а копія зберігається у продавця як звітний і розрахунковий податковий документ.

Платники податку на додану вартість мають вести окремий облік при купівлі і продажу товарів таких операцій:

* операцій, які оподатковуються ПДВ за ставкою 20%;

* операції, що звільнені від оподаткування;

* імпортні операції;

* експортні операції, що оподатковуються за сумовою ставкою;

* операцій, вартість яких не включається до складу валових витрат.

У цьому випадку ведеться два реєстри податкового обліку: Книга обліку придбання товарів, у якій ведеться облік операцій по купівлі товарів і визначається підстава для можливого віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, що сплачені постачальникові (продавцеві) у звітному періоді у зв'язку з придбанням товару (субрахунок 644).

Книга обліку реалізації товарів, яка містить порядок обліку операцій з продажу товарів і визначає підставу для можливого віднесення до податкового зобов'язання сум ПДВ, нарахованих за звітний період у зв'язку з продажем товарів (субрахунок 643).

Книги обліку придбання і продажу товарів мають бути прошнуровані, сторінки пронумеровані і зареєстровані в податковій інспекції. Записи до Книги роблять тільки:

* на підставі даних податкових накладних, за винятком імпортних товарів (записи з яких відображаються на підставі митної декларації при умові сплати ПДВ митним органам або оформлення і погашення векселя);

* при придбанні товарів у юридичних і фізичних осіб, не зареєстрованих як платників ПДВ (облік ведеться на підставі товарного чека, іншого розрахункового документа, в якому вказана вартість товару без нарахування ПДВ).

Основним документом, що регулює порядок бухгалтерського обліку руху товарів, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 № 246.

Відповідно до П(С)БО 9 "Запаси" товари відносяться до запасів і є оборотними активами підприємства. Для того щоб придбаний товар було визнано активом, повинні бути дотримані такі вимоги:

* по-перше, використання таких товарів у майбутньому має принести певні економічні вигоди;

* по-друге, вартість товарів має бути достовірно визначена. Іншими словами, товар є активом, якщо є ймовірність того, що він буде в майбутньому реалізований.

Формування первісної вартості залежить від того, яким чином товари надійшли на підприємство торгівлі. Але найчастіше формою розрахунків за товари на підприємствах оптової торгівлі є оплата грошовими коштами.

Відповідно до П(С)БО 9 "Запаси" поняття собівартості придбаного товару може бути застосоване щодо товарів, придбаних за грошові кошти, і являє собою їх первісну вартість.

Первісна вартість товарів включає такі витрати:

* суми, сплачені постачальникові товару, за вирахуванням непрямих податків;

* суми ввізного мита;

* суми непрямих податків, які не відшкодовуються підприємству;

* суми транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ), включаючи витрати, пов'язані зі страхуванням ризиків транспортування товарів;

* інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням товарів. До транспортних витрат торговельного підприємства, понесеними у зв'язку з придбанням товарів, належать:

1) вартість транспортних послуг, що пов'язані з доставкою товару сторонніми організаціями;

2) витрати підприємства на доставку товару власними силами (власним або орендованим транспортом).

До останніх витрат належать:

* витрати, безпосередньо пов'язані з транспортуванням (вартість пального в кількості, необхідній для подолання транспортним засобом відстані від підприємства-покупця до підприємства-продавця і від підприємства-продавця до підприємства-покупця; вартість інших матеріалів, необхідних для руху транспортного засобу; інші витрати, понесені підприємством для забезпечення нормальної роботи транспортного засобу під час поїздки за товаром);

* витрати, пов'язані з виплатою компенсації витрат водія під час поїздки за товаром (витрати на відрядження водія, безпосередньо пов'язані з доставкою товару);

* інші витрати, пов'язані з доставкою товару (витрати експедитора, відрядженого за товаром; інші витрати, що відносяться до витрат на відрядження відповідно до законодавства). Якщо оптове підприємство проводить облік товарів за ціною придбання, то оприбуткування товарів відображається такими бухгалтерськими проведеннями:

1) на закупівельну вартість придбаних товарів Д-т 281 -- К-т 631;

2) на суму податкового кредиту по ПДВ, на яку підприємство має право зменшити податкове зобов'язання, Д-т 641 -- К-т 631;

3) на суму, перераховану постачальникові коштів за придбані товари, Д-т 631 -- К-т 311.

Якщо підприємство проводить облік товарів за продажними цінами, то сума ПДВ, нарахована (оплачена) постачальникам при придбанні товарів, включається до суми торгової націнки, що відображається записом Д-т 281 -- К-т 285. Аналогічним проведенням відображається сума торгівельної націнки на товари, яка нараховується торгівельним підприємством для покриття витрат обігу та отримання прибутку. Таким чином, на субрахунку 281 “Товари на складі” формується реалізаційна вартість товару.

При попередній оплаті оптове підприємство здійснює наступні проведення:

1. Д-т 371 -- К-т 311 -- на купівельну вартість попередньо оплачених товарів;

2. Д-т 641 -- К-т 644 -- на суму ПДВ;

3. Д-т 281 -- К-т 631 -- сума оприбуткування товарів;

4. Д-т 644 -- К-т 631 -- на суму ПДВ;

5. Д-т 631 -- К-т 371 -- зарахована попередня оплата постачальникові;

6. Д-т 284 -- К-т 631 -- на суму оприбуткованої тари.

Особливу увагу при оприбуткуванні товару слід приділити кількості і якості, що зазначені в договорі і товарно-супровідних документах. Виявлена при прийманні недостача товару може стати наслідком таких причин:

* природних втрат у дорозі;

* вини особи, яка здійснює поставку товару;

* вини підприємства-продавця.

При виявленні недостачі придбаного товару при одержанні його на склад відповідальність покладається на того учасника договору, до обов'язків якого входить доставка таких цінностей.

Якщо доставка товару було здійснена підприємством-продавцем або сторонньою організацією (автотранспортним підприємством), то на суму виявленої недостачі підприємством-покупцем пред'являється претензія на адресу таких постачальників. Якщо доставка товару здійснювалося власним транспортом підприємства-по-купця, то вся відповідальність за недостачу матеріальних цінностей покладається на відповідальну особу такого підприємства.

При одержанні товару на склад сума недостачі, що сталася в дорозі в межах норм природного убутку, включається до первісної вартості такого товару. В цьому випадку претензія до постачальника не пред'являється.

Якщо при надходженні товару виявлено недостачу, проводиться запис з Д-т 281 "Товари на складі" -- на суму тільки фактично отриманих товарів, з К-т 285 "Торгова націнка" -- на суму торгової націнки на фактично отримані товари.

У випадку виявлення при оприбуткуванні недостачі (псування) товарів:

1. З вини постачальника або транспортних організацій:

- на купівельну вартість товарів: Д-т 374 "Розрахунки за претензіями" -- К-т 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками".

2. У межах норм природних втрат на купівельну вартість Д-т 947 "Недостачі і втрати від псування цінностей" -- К-т 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками".

3. З вини матеріально-відповідальних осіб, що доставляють товари:

- на купівельну вартість: Д-т 947 "Недостачі і втрати від псування цінностей" -- К-т 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками";

- одночасно на вартість продажу: Д-т 375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків" -- К-т 716 "Відшкодування раніше списаних активів";

- на суму ПДВ: Д-т 716 "Відшкодування раніше списаних активів" -- К-т 641 "Розрахунки за податками (аналогічний рахунок "ПДВ")".

У випадку обґрунтованої відмови від оплати товарів, що надійшли до оптового підприємства, товари приймаються за актом на відповідальне зберігання і обліковуються на позабалансовому рахунку 023 "Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні" до моменту вказівки постачальника про їх повернення, пере-адресації або реалізації на місці.

Приклад. Підприємство здійснило передоплату і отримало товари від постачальника. За умовами договору доставка товарів здійснюється підприємством-продавцем. Згідно із супровідними документами кількість товару становить 1000 од. Вартість 1 од. -- 24 грн., у тому числі ПДВ -- 4 грн. Договірна вартість -- 24 000 грн., у тому числі ПДВ -- 4000 грн.

При оприбуткуванні на склад виявлено недостачу товарів у кількості 150 од. Підприємству-постачальникові пред'явлено претензію на суму 3600 грн. (150 од. х 24 грн./од.).

У реєстрах бухгалтерського обліку будуть зроблені такі записи (табл. 5.3).

Якщо є впевненість, що недостачу буде відшкодовано, то суму недостачі може бути відображено як суму заборгованості за претензіями без списання на витрати. Якщо при цьому було здійснено передоплату за товари, то сума податкового кредиту в цьому випадку не зменшується.

Якщо підприємство не впевнене, що суму недостачі буде погашено, то така недостача списується на витрати звітного періоду з одночасним відображенням заборгованості на позабалансовому рахунку. При цьому у випадку здійснення передоплати не слід забувати про коригування суми раніше відображеного податкового кредиту щодо ПДВ. Якщо з'являється ймовірність погашення суми недостачі постачальником матеріальних цінностей, то в обліку на суму такої недостачі визначається дохід і сума заборгованості списується із позабалансового рахунка.

Загальна вартість робіт за будівельним контрактом становить 44000 грн. (без ПДВ). Витрати, заплановані підрядником - 26000 грн. (без ПДВ). Протягом звітного періоду підрядною організацією здійснені фактичні витрати на виконання БМР на суму 8840 грн.

Визначити дохід будівельної організації за звітний період шляхом оцінки ступеня завершеності БМР і відобразити на рахунках:

- виставлення рахунку замовнику за виконаний етап БМР та його оплату;

- фінансовий результат від здачі виконаних робіт замовнику.

Операція	Дт	Кт	Сума	Документ
Відображено фактичні витрати на БМР	231	20 66	8840,00	Акт, наряди
Списано фактичні витрати	903	231	8840,00	Розрахунок бухгалтерії
Виставлено рахунок за використання БМР	361	703	17927,52	Рахунок, Акт приймання-передачі
Відображено ПДВ з реалізації	703	641	2987,92	Податкова накладна
Надійшла оплата від замовника	311	361	17927,52	Платіжне доручення, виписка банку
Списано витрати на фінансові результати	791	903	8840,00	Розрахунок бухгалтерії
Списано доходи на фінансові результати	703	791	14939,60	Розрахунок бухгалтерії
Зараховано і списано на фінансові результати податок на прибуток	98 791	641 98	1524,90 1524,90	Розрахунок бухгалтерії
Списано фінансові результати	791	441	4574,70	Розрахунок бухгалтерії

44000/26000 = 169 %

Відповідно до цього підприємство може виставити рахунок на:

8840 * 169 % = 14939,60 грн. (без ПДВ), ПДВ = 2987,92

Розрахуємо податок на прибуток:

(ВД - ВВ) * 25 % = (14939,60 - 8840,00) * 25 % = 6099,60 * 25 % = 1524,90 грн.

Перелік використаної літератури

1. Галузі народного господарства України (ЗКГНГ): Затв. наказом Мінстату України від 24.01.94 № 21.

2. Бабич В.В, Свідерський Є. Бухгалтерський облік на підприємствах малого бізнесу в Україні. -- К.: Лібра, 1996.

3. Облік у селянському (фермерському) господарстві: Посібник За ред. М.Я. Дем'яненка. -- К.: ІАЕ, 2001.

4. Панасюк В.М., Ковальчук Є.К., Бобрівець С.В. Податковий облік: Навч. посіб. -- Тернопіль: Карт-бланш, 2002.

5. Бутинець Т.А. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. для студ. вузів /Т.А. Бутинець, Л.В. Чижевська, С.Л. Береза. -- Житомир: ЖІТІ, 2000.