Облік основних засобів

1. Основні засоби : сутність, склад, класифікація, оцінка, завдання обліку

Основні засоби -- це один з найбільш важливих елементів господарських засобів підприємств і організацій, який створює умови, необхідні для здійснення процесу виробництва продукції.

Характерною рисою основних засобів є те, що вони, як правило, є предметами праці, приймають участь у виробництві тривалий час, у багатьох виробничих циклах, частинами переносять свою вартість на виготовлений продукт і не змінюють при цьому свою натуральну форму. Якщо основні засоби використовуються в невиробничій сфері, то вони є предметом тривалого використання.

Основні положення з бухгалтерського обліку основних засобів і інших необоротних матеріальних активів на підприємствах України, крім бюджетних організацій, визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” [19].

Податковий облік основних засобів здійснюється відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” [9].

Основні засоби (відповідно до [19]) - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам чи для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року (або операційного циклу, якщо він триваліший за рік).

До необоротних активів терміном експлуатації більше 1 року відносять також інші необоротні матеріальні активи. Для включення предметів до складу малоцінних необоротних матеріальних активів підприємства самостійно встановлюють вартісний критерій.

Основні фонди складають технічну базу здійснення виробничо-господарської діяльності, без добре налагодженого бухгалтерського обліку неможливо забезпечити їх зберігання та ефективне використання.

У зв'язку з цим перед бухгалтерським обліком основних засобів постають наступні завдання:

1. Організація систематичного контролю за збереженням усіх видів основних засобів та достовірністю облікових даних.

2. Забезпечення своєчасного й правильного відображення в обліку надходження, вибуття, переміщення основних засобів.

3. Організація контролю за правильністю нарахування амортизації.

4. Здійснення правильного і своєчасного відображення в обліку витрат, пов'язаних із проведенням ремонту, реконструкції, модернізації основних засобів.

5. Оперативне вилучення морально та фізично зношених машин, механізмів, обладнання.

6. Своєчасне й правильне формування облікових даних для складання звітності про рух основних засобів.

Важливою передумовою правильної організації обліку основних засобів на підприємстві є їх класифікація (рис. 2.1).

Класифікація основних засобів підприємств і організацій здійснюється за такими ознаками:

1) за галузевою ознакою (залежно від галузі, в якій вони діють);

2) за призначенням;

3) за належністю;

4) за використанням;

5) за натурально-речовим складом (за видами);

6) для нарахування амортизації в податковому обліку.

За галузевою ознакою основні засоби поділяються в залежності від галузі застосування на промислові, будівельні, торгівельні, сільськогосподарські та інші. Це дозволяє проаналізувати стан та ефективність використання їх в різних галузях народного господарства.

За призначенням основні засоби підприємств поділяються на виробничі та невиробничі.

Виробничі основні засоби приймають участь в обслуговуванні виробничого процесу підприємства.

Невиробничі основні засоби призначені для культурно-побутового обслуговування робітників і не беруть участі в процесі виробництва

Класифікація основних засобів за призначенням необхідна для аналітичного обліку, контролю за збереженням кожного виду засобів.

За належністю виділяють основні засоби:

- власні - закріплені за підприємством. Вони утворюються за рахунок внутрішніх джерел або виділяються керівними установами.

- орендовані - отримані в тимчасове користування.

За використанням розрізняють основні засоби:

- діючі, тобто ті, що знаходяться в експлуатації;

- запасні, які знаходяться в резерві, тобто потрібні для заміни окремих об'єктів основних засобів;

- недіючі, або ті, що знаходяться на консервації.

За натурально-речовим складом основні засоби класифікуються за такими групами:

1. Земельні ділянки;

2. Капітальні витрати на поліпшення земель;

3. Будинки та споруди;

4. Машини та обладнання;

5. Транспортні засоби;

6. Інструменти, прилади та інвентар;

7. Робоча та продуктивна худоба;

8. Багаторічні насадження;

9. Інші основні засоби.

Рисунок 2.1 -- Класифікація основних засобів

Така класифікація покладена в основу побудови Плану рахунків бухгалтерського обліку [7] -- саме такі субрахунки передбачені для обліку основних засобів.

Для нарахування амортизації відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" [3] основні засоби поділяють на 4 групи:

- 1 група - будинки, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, у тому числі житлові будинки і їх частини (квартири, місця загального користування);

- 2 група - автомобільний транспорт, запасні частини, меблі, побутові, електронні, оптичні, електромеханічні прилади й інструменти, в тому числі , інше конторське (офісне) обладнання та пристосування до нього;

- 3 група - інші основні засоби, що не увійшли до груп 1,2 та 4.

- 4 група - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони, рації.

Для організації систематичного обліку й звітності основних засобів, визначення норм амортизації й віднесення амортизаційних відрахувань на витрати виробництва, проведення робіт з перепису, оцінки й переоцінки обсягів, складу та стану основних засобів, статичного обліку основних засобів, визначення міжнародних співвідношень за структурою й станом основних засобів, визначення показників ефективності використання основних засобів розроблений Державний класифікатор основних засобів (ДК 013-97 ).

Кожна позиція ДК 013-97 має шестирозрядний цифровий код і назву, що відповідає класифікаційним групам.

Структура коду класифікації основних засобів наведена на рисунку 2.2.



Рисунок 2.2 -- Структура коду класифікації основних засобів

Основні засоби можуть оцінюватися за первісною, відновлювальною, залишковою вартістю (див. рисунок 2.3).

Рисунок 2.3 - Оцінка основних засобів

Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Первісна вартість основних засобів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” [6] складається з таких витрат:

- суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

- витрати із страхування ризиків доставки основних засобів;

- витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження та запуск основних засобів;

- інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Первісна вартість - це вартість об'єкта у момент введення його в експлуатацію. Вона є незмінною протягом тривалого періоду, якщо не проводиться переоцінка, реконструкція, модернізація об'єкта.

Справедлива вартість - сума, за якою актив може бути обміняний або отриманий в операції між незалежними, поінформованими, зацікавленими сторонами.

Основні засоби перебувають на підприємствах тривалий час, в умовах нестабільності цін, вартість їх змінюється. Відображення в обліку і звітності первісної вартості основних засобів, що існувала історично порушує принцип достовірності облікових даних. Це вимагає проведення переоцінки основних засобів, внаслідок чого визначається відновлювальна вартість -- це вартість відтворення об'єктів в теперішніх умовах за цінами, що діють у даний час.

З метою дотримання принципу обачності (запобігання завищення активів) у балансі основні засоби відображаються за залишковою вартістю.

Залишкова вартість об'єкта дорівнює первісній (відновлювальній) вартості за вирахуванням нарахованого зносу. Вона показує частину вартості, яка залишилася на даний час після експлуатації об'єкта протягом певного періоду.

За залишковою вартістю визначають недоамортизовану частину у основних засобів, що ліквідуються чи реалізуються, та планують оновлення основних засобів.

2. Документальне оформлення руху основних засобів

Для документального оформлення операцій з основними засобами розроблені такі типові форми первинних документів:

1. 03-1 "Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів".

2. 03-2 "Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів".

3. 03-3 "Акт на списання основних засобів".

4. 03-4 "Акт на списання автотранспортних засобів".

5. 03-5 "Акт №...... про установку, пуск та демонтаж будівельної машини".

6. 03-6 "Інвентарна картка обліку основних засобів".

7. 03-7 "Опис інвентарних карток з обліку основних засобів".

8. 03-8 "Картка обліку руху основних засобів".

9. 03-9 "Інвентарний список основних засобів".

10. 03-14 "Розрахунок амортизації основних засобів" (для промислових підприємств).

11. 03-15 "Розрахунок амортизації основних засобів" (для будівельних організацій).

12. 03-16 "Розрахунок амортизації по автотранспорту".

Зразки форм первинних документів з обліку основних засобів наведені в додатку В.

Типова форма № 03-1 "Акт прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів" застосовується для оформлення зарахування до складу основних засобів окремих об'єктів, для обліку введення їх до експлуатації; для оформлення внутрішнього переміщення основних засобів з одного цеху (відділу, дільниці) до іншого, а також для виключення їх зі складу основних засобів при передачі іншому підприємству (організації).

При отриманні (купівлі) основних засобів акт складає комісія, яка призначається розпорядженням (наказом) керівника підприємства. Акт складається в одному примірнику на кожний окремий об'єкт. Складання загального акта, яким оформляється приймання декількох об'єктів основних засобів, дозволяється лише у разі обліку господарського інвентарю, інструментів, обладнання тощо, якщо ці об'єкти однотипні, мають однакову вартість та прийняті в одному календарному місяці.

При передачі основних засобів іншому підприємству акт складається у двох примірниках (для підприємства, яке отримує, і підприємства, яке передає основні засоби).

При оформленні внутрішнього переміщення основних засобів акт також складається у двох примірниках у тому відділі, який здає основні засоби.

Типова форма № 03-2 "Акт прийому-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів" застосовується для оформлення приймання-здачі основних засобів з капітального ремонту, реконструкції та модернізації. Якщо ремонт, реконструкцію та модернізацію виконує інше підприємство, то акт складається у двох примірниках (другий примірник передається підприємству, що здійснило ремонт основних засобів).

Типові форми № 03-3 "Акт на списання основних засобів" і № 03-4 "Акт на списання автотранспортних засобів" застосовуються для оформлення вибуття окремих об'єктів основних засобів при повній або частковій їх ліквідації.

Акт складається у двох примірниках комісією, що затверджена наказом керівника підприємства (організації).

Витрати з ліквідації, а також вартість отриманих матеріальних цінностей від розбору будівель, демонтажу обладнання тощо відображають в акті у розділі "Розрахунок результатів списання об'єкта".

Типова форма № 03-5 "Акт про установку, пуск та демонтаж будівельної машини" складається при установці, пуску і демонтажі будівельної машини, що взята напрокат. Підписується представником машинопрокатної бази та механіком будівельної дільниці. В даній формі також відображаються відомості про стан машини до її здачі у прокат та після повернення.

Типова форма № 03-6 "Інвентарна картка обліку основних засобів" застосовується для аналітичного обліку та узагальнення інформації про всі типи основних засобів на підприємстві. Форма містить дані про технічні особливості об'єкта, норми амортизаційних відрахувань та ін. Традиційно ведеться в одному примірнику бухгалтерією, проте існує варіант побудови обліку з веденням двох примірників цих форм: один у бухгалтерії, другий - у місцях експлуатації основних засобів замість № 03-9 "Інвентарний список основних засобів".

Типова форма № 03-7 "Опис інвентарних карток з обліку основних засобів" застосовується для реєстрації інвентарних карток. Ця форма складається в одному примірнику в бухгалтерії з метою контролю за збереженням карток.

Типова форма № 03-8 “Картка руху обліку основних засобів” назва застосовується при ручній обробці облікової інформації для обліку руху основних засобів за класифікаційними групами. Відкривається в бухгалтерії в одному примірнику.

Типова форма № 03-9 "Інвентарний список основних засобів" застосовується в місцях експлуатації основних засобів для обліку кожного об'єкта за матеріально відповідальними особами. Дані, що містяться в цій формі, мають бути тотожними із записами в інвентарних картках обліку основних засобів.

Типові. форми № 03-14 "Розрахунок амортизації основних засобів" (для промислових підприємств), № 03-15 "Розрахунок амортизації основних засобів" (для будівельних організацій). № 03-16 "Розрахунок амортизації по автотранспорту" використовуються для розрахунку амортизації основних засобів. Ці реєстри є єдиними для розрахунку амортизації при будь-якій формі ведення бухгалтерського обліку в умовах ручної обробки інформації. Лише при застосуванні журнально-ордерної форми обліку замість зазначених форм для розрахунку амортизації можна застосовувати однойменну розроблювальну таблицю № 6.

При документальному оформленні господарських операцій та пов'язаних з ними змін на підприємстві відбувається рух облікової інформації між первинною документацією, регістрами синтетичного і аналітичного обліку та звітністю.

3. Синтетичний і аналітичний облік основних засобів. Схема організації обліку основних засобів

Одиницею обліку основних засобів у відповідності з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” є об'єкт основних засобів - закінчений пристрій з усіма приладами і пристосуваннями до нього або окремий конструктивний предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій, або відокремлений комплекс конструктивно поєднаних предметів однакового чи різного призначення, які мають для їх, обслуговування спільні прилади, пристрої управління, або єдиний фундамент, у результаті чого кожний предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в повному складі.

Аналітичний облік ведеться по кожному інвентаризаційному об'єкту в натуральній та грошовій формі.

Ведення аналітичного обліку дозволяє, з одного боку, здійснювати контроль за збереженням, використанням, технічним станом окремих інвентарних об'єктів основних засобів, а з другого боку, забезпечувати отримання необхідної інформації про наявність і рух основних засобів за кожною класифікаційною групою, за місцями знаходження і експлуатації та в цілому по підприємству.

Для аналітичного обліку основних засобів залежно від їх кількості можуть використовуватися інвентарні картки (типова форма № ОЗ-6) або інвентарні книги.

На великих підприємствах, які мають значну кількість інвентарних об'єктів основних засобів, використовуються інвентарні картки, які відкриваються бухгалтерією на кожний об'єкт. При відкритті картки об'єкту основних засобів присвоюють інвентарний номер. Він закріпляється за об'єктом на протязі всього часу його перебування на підприємстві. При вибутті об'єкта його інвентарний номер анулюється. Для контролю за присвоєнням і списанням інвентарних номерів складається відомість реєстрації інвентарних номерів.

Для присвоєння інвентарного номера тій чи іншій групі об'єктів основних засобів відводиться серія номерів відповідно до кількості об'єктів і можливого надходженням їх у майбутньому.

Усі картки складаються в одному примірнику. Для контролю за збереженням інвентарних карток їх реєструють в описі інвентарних карток (типова форма № ОЗ-7).

Обов'язковими реквізитами інвентарних карток є:

- назва об'єкта, інвентарний номер;

- назва-заводу виробника;

- первісна вартість;

- номер і дата акту приймання-передачі;

- коротка технічна характеристика.

Для аналітичного обліку однотипних предметів основних засобів (виробничий і господарський інвентар, інструмент), однакових за технічною характеристикою, призначенням, вартістю і одержаних в одному періоді можливе відкриття однієї групової картки з зазначенням в ній інвентарних номерів кожного об'єкта. У груповій інвентарній картці облік надходження основних засобів ведеться в хронологічному порядку в цілому по всій групі об'єктів.

Основою для відкриття інвентарних карток і здійснення різних записів в них є первинні документи (типові форми № ОЗ-1, ОЗ-2, ОЗ-3), технічна документація, накладні. Записи виконуються на підставі перевірених документів.

Усі інвентарні картки зберігаються в картотеці, де вони групуються за класифікаційними групами об'єктів, а всередині них - за місцем знаходження і видами об'єктів.

При вибутті об'єкта відповідна картка вилучається з картотеки, а в описі інвентарних карток здійснюється позначка про вибуття. При внутрішньому переміщенні об'єкта картка переставляється в картотеці.

Інвентарні картки по об'єктам, що надійшли чи вибули на протязі місяця зберігаються окремо. Вони є підставою для складання картки обліку руху основних засобів (типова форма № ОЗ-8) за місяць. Картки типової форми № ОЗ-8 відкриваються на початку року. В них містяться дані по кожному виду основних засобів про наявність на початок року, надходження, вибуття за місяць, наявність на початок наступного місяця. Підсумкова інформація картки за рік використовується для заповнення звітних даних про рух основних засобів.

На невеликих підприємствах аналітичний облік основних засобів можна вести в інвентарних книгах, а на малих підприємствах - у відомості № 4-М.

Інвентарна книга призначена для обліку основних засобів впродовж тривалого періоду (на декілька років). Записи в ній виконуються за класифікаційними групами.

Основні засоби записуються в книгу у хронологічному порядку. Для кожного виду основних засобів відокремлюється рядок. Внутрішнє переміщення основних засобів на підприємстві у книзі не відображається.

Для обліку наявності основних засобів за місцями їх знаходження застосовуються інвентарні списки основних засобів (типова форма № ОЗ-9). Вони є доповненням до карток або інвентарної книги, складаються в двох примірниках на підставі акту типової форми № ОЗ-1. Дані списків повинні відповідати даним інвентарних карток або книг.

Взаємозв'язок форм первинних документів, облікових регістрів з обліку основних засобів наведено на рисунку 2.4.

Синтетичний облік - це узагальнюючий облік у грошовій оцінці.

Для синтетичного обліку основних засобів використовуються рахунки:

а) 10 “Основні засоби” (активний, інвентарний). На ньому обліковуються основні засоби за первісною вартістю.

Рахунок 10 має субрахунки:

- 101 “Земельні ділянки”;

- 102 “Капітальні витрати на поліпшення земель”;

- 103 “Будинки та споруди”;

- 104 “Машини та обладнання”;

- 105 “Транспорті засоби”;

- 106 “Інструменти, прилади та інвентар”;

- 107 “Робоча і продуктивна худоба”;

- 108 “Багаторічні насадження”;

- 109 “Інші основні засоби”.

б) 13 “Знос необоротних активів” (регулюючий, контрактивний). На цьому рахунку відображаються дані про нарахування амортизації й індексацію зносу основних засобів.

Рахунок 13 має субрахунки:

- 131 “Знос основних засоби”;

- 132 “Знос інших необоротних матеріальних активів”;

в) 15 “Капітальні інвестиції” (активний, калькуляційний). Здійснюється облік витрат на придбання або виготовлення (створення) основних засобів.

- 151 “Капітальне будівництво” (витрати на будівництво господарським або підрядним способом);

- 152 “Придбання (створення ) основних засобів”;

- 155 “Формування основного стада”.

г) 83 “Амортизація” - потрібен для відображення нарахованої амортизації на підприємствах, що використовують рахунки 8 класу.

Крім того, для обліку окремих господарських операцій з основними засобами можуть використовуватися рахунки:

- 14 “Довгострокові фінансові інвестиції”;

- 42 “Додатковий капітал”;

- 46 “Неоплачений капітал”;

- 74 “Інші доходи”;-

- 97 “Інші витрати”.

При журнальній формі обліку синтетичний облік основних засобів здійснюється в журналі № 4 за кредитом рахунків 10, 11, 12, 13, 14,15, 18, 19, 35.

Журнал № 4 складається з двох розділів:

- І розділ --. з кредиту рахунків 10, 11, 12, 13, 19 в дебет рахунків;

- ІІ розділ -- з кредиту рахунків 14, 15, 18, 35 в дебет рахунків.

Записи в журналі здійснюються на підставі первинних документів про рух основних засобів. У кінці місяця в журналі підводяться підсумки за рахунками і переносяться до Головної книги.

Для аналітичного обліку капітальних інвестицій використовується відомість 4.1.

4. Облік надходження основних засобів

Основні засоби надходять на підприємство внаслідок:

- введення в дію об'єктів основних засобів, будівництво яких виконується за рахунок капітальних вкладень;

- придбання за плату в інших підприємств і осіб;

- внесків засновників до статутного капіталу підприємства;

- оприбуткування надлишків, виявлених при інвентаризації;

- внутрішнього переміщення.

Надходження основних засобів на підприємство оформляється відповідними первинними документами.

Надходження основних засобів у результаті придбання за плату, безкоштовного отримання, одержання внеску до статутного фонду оформляється актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (типова форма ОЗ-1). Приймання в експлуатацію основних засобів у таких випадках здійснюється постійно діючою комісією, створеною за розпорядженням керівника. До складу комісії входять, як правило, бухгалтер, матеріально-відповідальна особа, якій здається в експлуатацію об'єкт основних засобів. Комісія складає акт в одному екземплярі на кожний об'єкт. Складання одного акта на декілька об'єктів дозволяється тільки при надходженні однотипних основних засобів, які мають однакову вартість і оприбутковуються в одному місяці.

В акті зазначається:

- склад комісії;

- характеристика об'єкта;

- вартість об'єкта;

- дата введення в експлуатацію;

- результати випробування;

- відповідність технічним вимогам;

- висновок комісії;

- сума зносу об'єкта, який перебував в експлуатації.

Акт разом із прикладеною технічною документацією об'єкта підписується членами комісії, головним бухгалтером, затверджується керівником підприємства.

На підставі акта в бухгалтерії відкривається інвентарна картка.

У випадку внутрішнього переміщення основних засобів акт складається в двох примірниках. Перший з розпискою передається в бухгалтерію, а другий - залишається у особи, що передала об'єкт.

При виявленні надлишків основних засобів підставою для їх оприбуткування є протокол інвентаризаційної комісії, відомість результатів інвентаризації, звірювальна відомість.

Відображення господарських операцій, пов'язаних із надходженням основних засобів на рахунках бухгалтерського обліку наведено в таблиці 2.1.

Усі витрати на виготовлення, будівництво, придбання, реконструкцію, модернізацію, розширення відображаються за дебетом рахунка 15 “Капітальні інвестиції”.

Введення об'єктів основних засобів в експлуатацію відображається шляхом списання отриманої суми витрат проводкою:

Дт10 „Основні засоби” ... Кт15 “Капітальні інвестиції”.

5. Облік амортизації й зносу основних засобів

У процесі використання об'єктів основних засобів економічні вигоди, втілені в них, втрачаються, у результаті чого зменшується балансова вартість, що відображається нарахуванням амортизації. Об'єктом амортизації є всі, основні засоби, крім землі.

Амортизація - систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Вартість, що амортизується, - первинна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, які підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації) за вирахуванням витрат, пов'язаних із продажем (ліквідацією).

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і припиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Термін корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

Термін корисного використання визначається підприємством самостійно з урахуванням наступних чинників:

- очікуваного використання об'єкта підприємством із запланованою потужністю або продуктивністю;

- фізичного й морального зносу, що передбачається;

- правових або інших подібних обмежень щодо строків використання об'єкта та ін.

Нарахування амортизації здійснюється щомісячно. Підприємства із сезонним характером виробництва річну суму амортизації нараховують протягом періоду роботи підприємства у звітному році.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів.

Метод нарахування амортизації підприємство обирає самостійно.

П(с)БО 7 “Основні засоби” передбачає використання наступних методів:

1. Прямолінійний. Річна сума амортизації визначається шляхом ділення вартості, яка амортизується, на термін корисного використання об'єкта основних засобів:

,(1)

де Ф - первісна вартість;

Л - ліквідаційна вартість;

Тсл - термін корисного використання об'єкта основних засобів.

2. Виробничий. Місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації:

,(2)

де Qміс - фактичний місячний обсяг виробництва;

Sвироб. - виробнича ставка амортизації, яка обчислюється діленням вартості, що амортизується, на загальний обсяг виробництва продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) із використанням об'єкта основних засобів:

,(3)

де Q - загальний обсяг виробництва продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) із використанням об'єкта основних засобів.

3. Метод зменшення залишкової вартості. Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації.

,(4)

де Ба - залишкова вартість об'єкта на початок звітного року або первісна вартість на дату початку нарахування амортизації;

На - річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість:

.(5)

4. Метод прискореного зменшення залишкової вартості. Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи зі строку корисного використання об'єкта, і подвоюється:

,(6)

де Нарік - річна норма амортизації,

Нарік =100% / Тсл .(7)

Суть методів 3 і 4, які відносяться до методів прискореної амортизації, полягає в тому, що на початку експлуатації основних засобів сума амортизаційних відрахувань значно перевищує суму амортизаційних відрахувань у кінці строку корисного використання. Застосовуючи ці методи, базуються на тому, що нові основні засоби працюють ефективніше, витрати на їх ремонт не значні а з часом витрати на ремонт збільшуються. Це призводить до того, що сума амортизаційних відрахувань і витрат на їх ремонт практично не змінюється.

5. Кумулятивний (метод списання вартості за сумою чисел років). Річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта:

,(8)

де Ккум - кумулятивний коефіцієнт, розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця терміну корисного використання об'єкта основних засобів, на суму чисел років його корисного використання:

кількість років до кінця корисного використання

Ккум = -------------------------------------------- . (9)

сума чисел років корисного використання

6. Метод нарахування амортизації відповідно до податкового законодавства.

Річна сума амортизаційних відрахувань розраховується за формулою:

,(10)

де Ба=Б(а-1)+П(а-1)-В(а-1)-А(а-1),

Б(а-1) - балансова вартість на початок попереднього періоду;

П(а-1) - сума витрат на придбання основних засобів, виконання капітального ремонту, реконструкції, модернізації, покращення основних засобів у попередньому періоді;

В(а-1) - сума виведених із експлуатації основних засобів попередньому періоді;

А(а-1) -сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у попередньому періоді.

Норма амортизації визначається в залежності від групи основних засобів (дивись п.1.1):

1 група - 2%

2 група - 10%

3 група - 6%.

4 група - 15%.

Відображення на рахунках бухгалтерського обліку нарахування амортизації залежить від обраної на підприємстві схеми обліку витрат.

При використанні рахунків тільки 8 класу складаються проводки:

Дт83...Кт131.

При використанні рахунків 9 класу зміст бухгалтерських записів залежить від призначення об'єкта:

- по основних засобах виробничого призначення:

Дт23...Кт131;

абоДт91...Кт131;

- по основних засобах адміністративного призначення:

Дт92...Кт131;

- по основних засобах, що використовуються для реалізації продукції:

Дт93...Кт131;

- по основних засобах житлово-комунального та соціально-культурного призначення:

Дт94...Кт131;

При використанні рахунків 8 і 9 класу процедура відображення на рахунках суми амортизації поєднує записи, що складаються при двох попередніх схемах:

1. - зарахування витрат до складу елементу “Амортизація”:

Дт83...Кт131;

2. - списання витрат за функціональною ознакою:

- по основних засобах виробничого призначення:

Дт23...Кт83

Дт91...Кт83

- по основних засобах адміністративного призначення:

Дт92...Кт83

- по основних засобах, що використовуються для реалізації продукції:

Дт93...Кт83

- по основних засобах житлово-комунального та соціально-культурного призначення:

Дт94...Кт83

6. Облік витрат на поліпшення основних засобів

Основні засоби у процесі експлуатації і під дією сил природи підлягають фізичному зносу, внаслідок чого погіршуються їх техніко-економічні властивості.

Для підтримання основних засобів у робочому стані здійснюються:

- технічні огляди;

- технічне обслуговування;

- ремонт;

- реконструкція, модернізація, технічне переозброєння.

Технічний огляд - це комплекс заходів, спрямованих на перевірку технічного стану основних засобів.

Технічне обслуговування - це комплекс заходів, спрямованих на попередження понаднормативного зносу. Розрізняють технічне обслуговування:

- щомісячне;

- періодичне;

- сезонне.

Ремонт - це комплекс заходів, спрямованих на відновлення зіпсованих об'єктів. Розрізняють такі види ремонтів:

- поточний;

- середній;

- капітальний.

В результаті ремонту відновлюються техніко-економічні властивості основних засобів.

Модернізація, реконструкція, технічне переозброєння - комплекс заходів, які покращують рівень техніко-економічних властивостей об'єктів основних засобів.

Витрати на технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт основних засобів, у результаті яких відновлюються, зберігаються й підтримуються на попередньому рівні майбутні економічні вигоди, первісно очікувані від використання основних засобів, враховуються у складі витрат звітного періоду.

У залежності від прийнятої схеми обліку витрат на виробництво й способу виконання ремонту для їх відображення складаються бухгалтерські проводки (див. таблиця - 8)

Витрати, пов'язані з покращенням стану основних засобів (модернізація, реконструкція, технічне переоснащення), які призводять до збільшення економічних вигод та первісної вартості об'єкта відображаються з використанням рахунку 15 „Капітальні інвестиції” (див. таблиця - 8)

Для документального оформлення поліпшення основних засобів використовується Акт приймання-здачі відремонтованих, модернізованих, реконструйованих основних засобів (типова форма № ОЗ-2). Акт підписується працівником, уповноваженим на приймання об'єкта, й представником ремонтного підрозділу і здається в бухгалтерію. Його затверджує керівник і головний бухгалтер. На підставі акта за формою № ОЗ-2 у технічний паспорт, інвентарну картку вносяться зміни характеристики об'єкта. При ремонті господарським способом акти складаються в одному екземплярі, при ремонті підрядним способом - у двох екземплярах (один -- ремонтній організації, один підприємству).

7. Вибуття основних засобів

Вибуття основних засобів відбувається внаслідок:

- реалізації за плату іншому підприємству, особі;

- безкоштовної передачі іншому підприємству, особі;

- ліквідації основних засобів;

- внеску до статутного капіталу іншого підприємства;

- нестачі, виявленої в ході інвентаризації.

Документальне оформлення вибуття основних засобів залежить від причини вибуття.

У випадку реалізації основних засобів, безкоштовної передачі, внеску до статутного капіталу постійно діючою комісією складається „Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів” типова форма № ОЗ-1. При безкоштовній передачі акт складається у двох екземплярах (один - для підприємства, яке передає основні засоби, один - для підприємства, яке приймає основні засоби). При реалізації основних засобів акт складається в трьох екземплярах: перші два залишаються на підприємстві, яке здає (перший екземпляр прикладається до звіту матеріально відповідальної особи, а другий - до повідомлення про передачу для проведення розрахунків), третій екземпляр передається особі, яка приймає основні засоби. Для документального оформлення ліквідації основних засобів використовуються акти на списання основних засобів (за формою № ОЗ-3, № ОЗ-4). Для визначення непридатності об'єкта для подальшої експлуатації, неможливого або неефективного їх ремонту, оформлення необхідної документації за розпорядженням керівника створюється постійно діюча комісія. Вона складає акт про списання у двох екземплярах. Він затверджується керівником. Перший екземпляр акта передається в бухгалтерію, другий залишається у особи, відповідальної за зберігання основних засобів, і є підставою для здачі на склад матеріальних цінностей, що залишилися після ліквідації об'єкта (запасні частини, матеріали, металобрухт). До акту обов'язково прикладається інвентарна картка.

8. Переоцінка балансової вартості й зносу основних засобів

Переоцінка проводиться з метою приведення балансової вартості основних засобів і суми нарахованого зносу до рівня діючих цін. Це дозволяє, з одного боку, встановити реальну вартість основних засобів, а, з другого боку, використовуючи показники такої вартості при нарахуванні амортизаційних відрахувань, правильно визначити вартість продукції.

Відповідно до П(С)БО 7 “Основні засоби” підприємство переоцінює об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

Переоцінена сума первісної вартості й зносу визначається за формулами:

ПВ1=ПВоІпереоцінки,(11)

З1=ЗоІпереоцінки,(12)

де Іпереоцінки=СВ/ЗВ - індекс переоцінки,

ПВо, Зо- первісна вартість та знос до переоцінки,

ПВ1, З1- первісна вартість та знос після переоцінки,

СВ - справедлива вартість,

ЗВ - залишкова вартість.

Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки - до складу витрат звітного періоду в тому випадку, якщо до цього не проводилася переоцінка.

Перша дооцінка основних засобів відображається таким чином:

Дт10...Кт423 - сума дооцінки первісної вартості (ПВ1-ПВо);

Дт423...Кт131 - сума дооцінки зносу (З1-Зо).

Перша уцінка відображається так:

Дт975...Кт10 - сума уцінки залишкової вартості (ПВ1-З1)-(ПВо-Зо);

Дт131...Кт10 - сума уцінки зносу (З1-Зо).

Відображення наступних переоцінок залежить від тенденції й величини зміни справедливої вартості об'єкта основних засобів. При уцінці раніше дооціненого об'єкта сума уцінки у межах попередньої дооцінки списується на зменшення додаткового капіталу, а решта -- на витрати звітного періоду.

При уцінці дооціненого об'єкта здійснюються записи:

1. Відображається зменшення додаткового капіталу на суму раніше проведеної дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів:

Дт423...Кт10;

2. Відображається сума уцінки зносу:

Дт131...Кт10;

3. Відображається у складі витрат різниця між сумою уцінки і сумою попередньої дооцінки залишкової вартості основних засобів:

Дт975...Кт10.

Дооцінка раніше уцінених основних засобів визнається доходом звітного періоду у межах суми, віднесеної на витрати під час попередньої уцінки, а різниця відображається як збільшення додаткового капіталу. Це відображається наступним чином:

1. Визнається доходом сума дооцінки в межах попередньої уцінки залишкової вартості:

Дт10...Кт746

2. Відображається дооцінка зносу основних засобів:

Дт423...Кт131

3. Відображається різниці між сумою дооцінки і сумою попередньої уцінки:

Дт10...Кт423

9. Інвентаризація основних засобів

Для забезпечення достовірності даних обліку кожне підприємство перед складанням річної звітності і в інших випадках, передбачених законодавством, повинно проводити інвентаризацію.

Інвентаризація будинків, споруд, нерухомих об'єктів основних засобів може проводитися один раз на три роки, бібліотечних фондів - один раз у п'ять років. Інвентаризації підлягають, як власні основні засоби, так і ті, що тимчасово знаходяться на підприємстві (орендовані).

До початку інвентаризації перевіряється:

- наявність і стан облікових регістрів (інвентарних карток, книг, описів);

- наявність і стан технічних паспортів і іншої технічної документації;

- наявність документів на основні засоби, взяті або здані в оренду, на зберігання, в тимчасове користування.

При інвентаризації основних засобів заповнюється інвентаризаційний опис основних засобів і їх місцезнаходження. Дані бухгалтерського обліку по кожному інвентарному об'єкту наводяться в описі з інвентарних карток і книг. Кількість наявних в картотеці карток звіряється з даними опису інвентарних карток, що зберігаються в бухгалтерії.

При відсутності документів необхідно забезпечити їх отримання або оформлення. При виявленні відхилень і неточностей в бухгалтерському обліку або в технічній документації у ці документи заносяться виправлення й уточнення.

Під час інвентаризації комісія перевіряє стан технічної документації, записує в інвентаризаційний опис повне найменування об'єкта і його інвентарний номер. Якщо технічна документація відсутня, це вказується в графі “Примітки”. Основні засоби записуються в опис під найменуванням відповідно із своїм основним призначенням. Реконструйовані, модернізовані об'єкти записуються під найменуванням, що відповідає їх новому призначенню.

У випадках, коли проведені капітальні роботи або часткова ліквідація будівель і споруд, не відображені в бухгалтерському обліку комісія повинна за відповідними документами визначити суму збільшення або зменшення балансової вартості об'єкта і навести в описі дані про проведені зміни. Одночасно встановлюються винні і причини порушень.

При виявленні неврахованих об'єктів комісія повинна включити їх в опис. Оцінка неврахованих основних засобів здійснюється за справедливою вартістю, а знос встановлюється за технічним станом.

Основні засоби, які не придатні до експлуатації, зараховуються в окремий опис із зазначенням дати введення в експлуатацію й причин доведення об'єкта до непридатного стану.

Основні засоби, які на час інвентаризації знаходяться за межами підприємства, повинні бути інвентаризовані до вибуття їх із підприємства. Інвентаризаційні описи, правильно оформлені і підписані всіма членами інвентаризаційної комісії, передаються до бухгалтерії, де їх дані звіряються з обліковими даними. За результатами такого співставлення складається звірювальна відомість, в якій відображається інвентаризаційні різниці - нестачі і надлишки. По кожному факту розбіжностей матеріально відповідальна особа подає письмове пояснення. Результати інвентаризації комісія оформляє в протоколі, який затверджується керівником підприємства. На підставі звірювальної відомості та рішення комісії щодо регулювання інвентаризаційних різниць здійснюється відображення на рахунках бухгалтерського обліку нестач і надлишків.