Облік заробітної плати на підприємстві

Синтетичний облік розрахунків із оплати праці ведеться на пасивному рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці» за субрахунками: 661 «Розрахунки за заробітною платою», 662 «Розрахунки з депонентами», 663 «Розрахунки за іншими виплатами».

По кредиту рахунка 661 відображаються суми нарахованої робітникам основної і додаткової заробітної плати, премій, допомоги з тимчасової непрацездатності, а по дебету - утримання із заробітної плати (податок з доходів фізичних осіб, внески до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування на випадок безробіття. Фонду соціального страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, за виконавчими листами та ін.), суми виплаченої заробітної плати, а також депонована заробітна плата.

Нараховані, але не одержані персоналом у встановлений строк суми з оплати праці відображаються по дебету субрахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою» та кредиту субрахунку 662 «Розрахунки з депонентами».

Аналітичний облік розрахунків по заробітній платі ведеться на підприємстві по кожному працівнику.

Сума всіх нарахувань заробітної плати за кожним аналітичним рахунком (тобто по кожному працівнику) дорівнює кредитовому обороту синтетичного рахунку 66 за звітний період, тобто сумі нарахованої заробітної плати по цеху, відділу і підприємству в цілому.

Сума всіх утримань за аналітичними рахунками дорівнює дебетовому обороту синтетичного рахунку 66. Сума у графі розрахунково-платіжної відомості «Сума до виплати» аналітичних рахунків дорівнює кредитовому сальдо синтетичного рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці».

У таблиці 2.6 наведені типові операції, пов'язані з оплатою праці.

Таблиця 2.6 - Кореспонденція рахунків з оплати праці

Витрати підприємства на оплату праці є одним з головних елементів витрат операційної діяльності підприємства. Вони пов'язані практично з усіма видами діяльності підприємства, тому при їхньому відображенні варто керуватися нормами П(С) БО.

Так, П(С) БО 7 «Основні засоби» передбачено, що в первісну вартість основних засобів включаються витрати на оплату праці за роботи, пов'язані з установкою, монтажем, налагодженням основних засобів, а також доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання в запланованих цілях.

Витрати на оплату праці працівників, що виконують вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів, входять до складу первісної вартості запасів, придбаних за плату (П(С) БО 9 «Запаси»).

У виробничу собівартість продукції (робіт, послуг) суми оплати праці включаються у складі прямих витрат і в складі розподілених змінних і постійних загальновиробничих витрат (П(С) БО 16 «Витрати» [19]). У прямі витрати на оплату праці включаються заробітна плата й інші виплати працівникам, зайнятим виробництвом продукції, виконанням робіт або наданням послуг, що можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Такі витрати враховуються по дебету рахунка 23 «Виробництво».

До загальновиробничих витрат відноситься заробітна плата, витрати на оплату службових відряджень апарата керування цехами, ділянками; оплата праці працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності; оплата праці загальновиробничого персоналу; оплата простоїв, браку і т. п. Накопичуються такі витрати по дебету рахунка 91 «Загальновиробничі витрати».

Витрати підприємства на оплату праці, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства, але не включаються у виробничу собівартість продукції, поділяються на:

1) адміністративні витрати (рахунок 92);

2) витрати на збут (рахунок 9З);

3) інші операційні витрати (рахунок 94).

До адміністративних витрат по оплаті праці відносяться витрати на оплату службових відряджень апарата керування підприємства і витрати на його утримання.

У витрати на збут включають оплату праці і комісійну винагороду продавцям, торговельним агентам і працівникам, що забезпечують збут продукції (робіт, послуг).

До інших операційних витрат зараховують виплати матеріальної допомоги робітникам та службовцям.

Збір у Пенсійний фонд і внески до Фондів соціального страхування, нараховані підприємством на заробітну плату працівників, відносяться до того ж виду витрат, що і заробітна плата, на суму якої вони нараховуються.

Витрати на оплату праці підприємства можуть відображати за допомогою рахунків класів 8 і 9 (рис. 2.5) або з застосуванням рахунків тільки класу 9 (рис. 2.6), а малі і неприбуткові підприємства - тільки з застосуванням рахунків класу 8 (рис. 2.7).

Для класифікації витрат на оплату праці і відображення їх у бухгалтерському обліку складаються: Відомість розподілу витрат на оплату праці по видах виплат і Відомість нарахування і розподілу витрат по обов'язкових платежах, нарахованим на фонд оплати праці.

10. Недоліки оплати праці в Україні та шляхи її удосконалення

В Україні практично створено законодавчо-правову базу регулювання оплати праці відповідно до міжнародних трудових норм.

Водночас механізми державного і колективно-договірного регулювання оплати праці ще не спрацювали в повному обсязі. До того ж на їх функціонування негативно впливає недосконалість реформування грошово-кредитної та податкової системи, відставання у формуванні нових суб'єктів господарювання, створенні повноцінної системи соціального партнерства тощо.

Негативною є тенденція до поглиблення міжгалузевої та міжпрофесійної диференціації в оплаті праці, що викликана різним рівнем кризового стану в галузях економіки.

Відбулися негативні зміни у структурі заробітної плати. При зменшенні частки основної заробітної плати (оплата за тарифними ставками, відрядними розцінками та посадовими окладами), яка становить у галузях в середньому від 25 до 90 відсотків, останнім часом значно збільшилися розміри додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат. Внаслідок цього стимулююча роль основної заробітної плати невиправдано знизилась.

Недоліки в організації та нормуванні праці призвели до неефективного використання трудового потенціалу. Вивільнення надлишкової робочої сили значною мірою стримується через неспроможність підприємств виплачувати вивільненим внаслідок скорочення штатів працівникам тримісячну середню заробітну плату.

Основними причинами низького рівня заробітної плати є:

1) скрутне фінансове становище і збитковість більшості підприємств виробничої сфери, недостатність обігових коштів, спад обсягів виробництва, криза платежів;

2) недосконалість бюджетної, податкової, грошово-кредитної систем, політики ціноутворення, що призвело до відповідного підвищення споживчих цін;

3) незадовільна організація системи державного та колективно-договірного регулювання оплати праці, соціального партнерства на всіх рівнях;

4) низький рівень продуктивності праці та наявність значної надлишкової чисельності працівників, відсутність належного нормування праці, що призвело до втрати зв'язку заробітної плати з кінцевими результатами праці;

5) низька ефективність індексації заробітної плати у зв'язку з інфляцією;

6) недосконалість механізму формування фондів оплати праці в бюджетній сфері, де протягом останніх років практично не передбачалися бюджетні асигнування на підвищення мінімальної заробітної плати, ставок і посадових окладів, на індексацію заробітної плати.

Реформування оплати праці на даному етапі економічного розвитку України повинно здійснюватися з метою:

1) підвищення платоспроможного попиту населення на товари і послуги як чинника, що сприятиме економічному зростанню виробництва;

2) створення ефективних стимулів до праці, підвищення її якості та продуктивності;

3) створення умов для реформування соціальної сфери (передусім пенсійного та медичного страхування) як засобу зменшення державних витрат і потенційного джерела інвестицій у реальний сектор.

Основними завданнями дальшого реформування оплати праці є:

1) визначення заходів, спрямованих на забезпечення зростання номінальної заробітної плати та формування джерел її дальшого підвищення на державному і регіональному рівнях та на рівні підприємства;

2) забезпечення стабільного зростання реальної заробітної плати, виходячи з макроекономічної ситуації та фінансово-економічного стану підприємств;

3) удосконалення механізмів державного і колективно-договірного регулювання оплати праці;

4) відновлення функцій заробітної плати з розширеного відтворення робочої сили і поетапне наближення її рівня до реальної вартості робочої сили на ринку праці;

5) розроблення додаткових заходів щодо посилення захисту прав працівника на своєчасне одержання заробітної плати.

Дальше реформування оплати праці повинно органічно поєднуватись із загальним процесом ринкового формування національної економіки, насамперед податкової, грошово-кредитної, фінансової, банківської систем, соціальної сфери, а також з дальшим проведенням адміністративної реформи. Передусім це реформування пов'язано з реалізацією фіскальної та грошово-кредитної політики, що має забезпечити стабільну та сприятливу кон'юнктуру господарювання у реальному секторі вітчизняної економіки. Прийняття Податкового кодексу України повинно істотно сприяти скороченню кількості податків, зборів (обов'язкових платежів), у тому числі загальнодержавних. Для зменшення податкового навантаження на платників податків доцільно знизити ставки податків на прибуток підприємств, на додану вартість і ставки оподаткування доходів фізичних осіб.

Потребують подальшого зниження відсоткові ставки за користування кредитами комерційних банків.