Міністерство освіти і науки України

Херсонський національний технічний університет

Кафедра обліку та аудиту

Контрольна робота

з дисципліни “Аудит”

1. Методичні прийоми проведення аудиторської перевірки

Перевірка може бути організована по-різному. Так, в практиці аудиторської роботи виділяють чотири основні методи організації перевірки:

- суцільна перевірка (документальна і фактична),

- вибіркова,

- аналітична,

- комбінована.

При суцільній перевірці перевіряються всі масиви інформації без винятку по господарських процесах, що відбулись у клієнта за перевірюваний період. На підставі суцільної перевірки аудитор робить висновок щодо достовірності, доцільності та законності відображення в бухгалтерському обліку і звітності дій і подій, здійснених економічним суб'єктом за весь перевірюваний період. Такі перевірки є найбільш точними, а ступінь ризику невиявлення зводиться до мінімального. Проте вони вимагають дуже великих трудових і матеріальних витрат. Тому при проведенні традиційних перевірок (обов'язковий аудит або аудит на замовлення клієнта) суцільна перевірка є недоцільною. Такі перевірки застосовуються для встановлення доказів та визначення заподіяної шкоди в результаті різного роду правопорушень. Як правило, суцільні перевірки проводяться на замовлення правоохоронних органів.

Вибіркова перевірка передбачає застосування аудиторських процедур до частини інформації, які дозволяють аудитору отримати аудиторські докази і, оцінивши окремі характеристики вибраних даних, перенести ці характеристики на всю сукупність даних. Ризик невиявлення збільшується, адже за межами вибірки можуть залишитися факти порушень та помилок Тому аудитор повинен уважно формувати вибірку з урахуванням мети аудиту, сукупності даних (загальної сукупності) и обсягу вибірки Вибірка повинна бути репрезентативною, тобто відображати всі основні властивості загальної сукупності. Вибірковий метод перевірки дозволяє аудитору з найменшими витратами отримати результат щодо довіри до системи внутрішнього контролю суб'єкта господарювання та скласти думку про достовірність, доцільність і законність господарських операцій, відображених у бухгалтерському обліку і звітності.

Якщо при вибірковому дослідженні встановлені серйозні порушення або помилки, то відповідна сукупність інформації повинна бути перевірена суцільним методом .Так, наприклад, вибірковою перевіркою були встановлені помилки в утриманні податку з доходів фізичних осіб -- працівників підприємства. У такому випадку виникає необхідність суцільним методом перевірити цю ділянку бухгалтерського обліку і відповідні показники звітності.

Аналітична перевірка -- це оцінка фінансових показників за допомогою вивчення вірогідних залежностей між ними.

Комбінована перевірка -- це поєднання суцільної, вибіркової й аналітичної перевірки.

Аудиторська перевірка -- це складний і тривалий процес Аудитори постійно працюють над тим, щоб максимально скоротити час перевірок, не знижуючи при цьому їх якості і не збільшуючи аудиторський підприємницький ризик Вирішення даної проблеми можливе лише за умови формування чіткої методики аудиту, під якою розуміють послідовність та порядок застосування окремих методів аудиторської перевірки та її організації з метою встановлення об'єктивної істини щодо аудованоі інформації і доведення цієї істини через аудиторський висновок до користувачів фінансової звітності та аудиту.

Складовою частиною методики аудиту є аудиторські процедури.Аудиторські процедури -- це відповідний порядок і послідовність дій аудитора для одержання необхідних аудиторських доказів на конкретній ділянці аудиту.

2. Основні завдання та послідовність аудиту активів, капіталу та зобов'язань

Аудитор при перевірці на свій розсуд розбиває генеральну сукупність на під сукупність й ретельно проводить перевірку кожної. На нашу думку, бажано таку перевірку розпочати з аудиту власного капіталу.

Аудит власного капіталу проводиться з метою підтвердження аудиторським висновком інформації про власний капітал, його структуру та зміни у власному капіталі, що сталися протягом звітного періоду.

При перевірки аудиту власного капіталу аудитор повинен виконати такі завдання:

1. Визначити основні відомості про суб'єкт господарювання:

- повна назва;

- код за єдиним реєстром підприємницької діяльності;

- місцезнаходження;

- дата реєстрації;

- дати внесення змін до установчих документів;

- основні види діяльності;

- кількість засновників, їх частки в статутному капіталі.

2. Визначити структуру управління економічними суб'єктом і повноваження керівників усіх рівнів при прийнятті відповідних управлінських рішень.

3. Підтвердити своєчасність та повноту внесення часток до статутного капіталу.

4. Підтвердити адекватність методів оцінки часток, що вносяться засновниками до статутного капіталу в натуральній і нематеріальній формах. При перевірці керуватися П(с)БО 12, де зазначено, що майно має бути оцінено за справедливою вартістю.

5. В акціонерних товариствах підтвердити інформації про:

а) акції, на які здійснена передоплата;

б) загальну суму коштів, одержаних у ході передоплати на акції;

в) акції у складі статутного капіталу за окремими типами і категоріями:

- кількість випущених акцій із зазначеним неоплаченої частини статутного капіталу;

- номінальну вартість акцій, зміни протягом звітного періоду у кількості акцій, що перебувають в обігу;

- права, привілеї та обмеження, пов'язані з акціями, в тому числі обмеження щодо розподілу дивідендів та повернення капіталу;

- акції. Що належать самому товариству, його дочірним і асоційованим підприємствам;

- перелік засновників і кількість акцій, якими вони володіють;

- кількість акцій, які перебувають у власності членів виконавчого органу, та перелік осіб, частини яких у статутному фонді перевищують 5%;

- акції, зарезервовані для випуску згідно з опціонами та іншими контрактами, із зазначеним їх термінів і сум;

г) накопичену суму дивідендів, не сплачених за привілейованими акціями;

д) суму, включену ( або невключену) до складу зобов'язань, коли дивіденди були передбачені, але формально не затверджені.

6. В інших підприємствах підтвердити інформацію про:

- розподіл часток статутного капіталу між власниками;

- права, привілеї або обмеження щодо цих часток;

- зміни у складі часток власників у статутному капіталі.

7. Встановити структуру власного капіталу, проаналізувати зміни, які відбулися в структурі за декілька звітних періодів.

8. Підтвердити інформацію про залишки і зміни у власному капіталі , що відбулися протягом звітного періоду.

9. Дати оцінку системі внутрішнього контролю і бухгалтерського обліку установчих документів і власного капіталу.

10. Підтвердити повноту, достовірність, об'єктивність, законність господарських операцій по власному капіталу, відображеному в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності.

11. Перевірити правильність обчислення доходів засновників та акціонерів і утримання податку з доходів.

Мета аудиту готівково-розрахункових операцій є встановлення об'єктивної істини щодо достовірності та об'єктивності відображення в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності готівково-розрахункових операцій та проведення цієї істини через висновок до користувачів.

Завдання.

При здійсненні аудиту готівково-розрахункових операцій необхідно:

1. Дати оцінку стану внутрішнього контролю за рухом і збереженням грошових коштів та інших цінностей у касі підприємства.

2. Залежно від оцінки стану внутрішнього контролю встановити метод організації аудиту: суцільний, вибірковий чи комбінований та встановити необхідність проведення фактичного контролю.

3. Перевірити за обраним методом:

- забезпечення умов зберігання готівки та інших цінностей у касі при надходженні їх у банк;

- забезпечення контролю за випискою чеків і отримання за ними грошей;

- забезпечення порядку збереження чекових книжок;

- дотримання порядку документального надходження грошей у касі і їх видачі;

- своєчасність оприбуткування готівкових грошей;

- дотримання ліміту готівки в касі й умов її видачі під звіт на операційні та інші потреби;

- стан обліку касових операцій;

- застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Метою аудиту безготівкових розрахунків є підтвердження аудиторським висновком інформації, щодо повноти, достовірності, законності та об'єктивності здійснених і відображених у бухгалтерському обліку і звітності безготівково-розрахункових операцій та дебіторської і кредиторської заборгованості.

Для досягнення поставленої мети та виконання завдань, які стають перед аудитором безготівково-розрахункових операцій, аудитор повинен перевірити:

1. Правильність оплати чи отримання сум за прийняті або відвантажені матеріальні цінності.

2. Наявність виправдовувальних документів при здійсненні цих операцій і правильності їх оформлення.

3. Повноту оприбуткування і правильності списання отриманих цінностей.

4. Наявності на рахунку простроченої заборгованості та зобов'язань зі строком позовної давності, який минув.

5. Стан синтетичного й аналітичного обліку по розрахункових операціях, правильності використання вхідного сальдо при відкритті відповідних рахунків Головної книги на наступний обліковий період.

6. Стан дебіторської заборгованості та зобов'язань за встановленими критеріями.

7. Правильність розрахунків по дебіторській заборгованості та зобов'язаннях (оплата грошовими коштами, векселями, іншими матеріальними цінностями, застосування бартерних операцій).

8. Правильність оцінки зобов'язань та дебіторської заборгованості, розрахунок величини резерву сумнівних богів.

9. Правильність класифікації дебіторської заборгованості та зобов'язань, наявності відповідних необхідних роз'яснень у примітках до фінансової звітності.

10. Зіставлення показників фінансової бухгалтерської і не бухгалтерської звітності (звіт голови правління, директора компанії, фінансового огляду та інше) щодо дебіторської заборгованості та зобов'язань.

Охарактеризувати фактори, які впливають на формування загального плану аудиторської перевірки.

Для того, щоб скласти об'єктивну думку про інформацію, яка підтверджується, аудитор повинен:

- одержати обґрунтовану гарантію того, що інформація у бухгалтерській документації та інших джерелах даних про дії та події суб'єкта господарювання достовірна і достатня;

- вирішити чи правильно відповідна інформація відтворена в обліку і звітності.

Для проведення результативних перевірок аудитор повинен:

- добре володіти теорією аудиту;

- знати чинну на момент здійснення господарських операцій нормативну базу;

- володіти методикою організації аудиторських перевірок.

Форми і методи перевірки аудитор встановлює самостійно, виходячи з особливостей діяльності клієнта та умов укладання договору на проведення аудиту.

Основні види аудиторських перевірок.

Аудит фінансової звітності - являє собою перевірку звітності суб'єкта з метою складання висновку про відповідність її встановленим критеріям і загальноприйнятим правила бухгалтерського обліку.

Податковий аудит - це аудиторська перевірка правильності, повноти нарахування й сплати податків, дотримання податкової політики.

Аудит на відповідність вимогам - це аналіз фінансової або господарської діяльності суб'єкта з метою визначення її відповідності установленим умовам, правилам або законам. Якщо такі умови (наприклад, внутрішні правила контролю) установлені адміністрацією, то цей вид аудита здійснюють співробітники підприємства, що виконують функції внутрішніх аудиторів. Якщо ж умови встановлені кредиторами (наприклад, вимога підтримки певного співвідношення між оборотним капіталом і короткостроковими зобов'язаннями), то оскільки виконання цих умов часто знаходить висвітлення у фінансових звітах компанії, цей вид аудита проводиться разом з аудитом фінансових звітів або як спеціальний аудит.

Управлінський (виробничий) аудит - це перевірка й удосконалювання організації й управління підприємством, якісних сторін виробничої діяльності, оцінка ефективності виробництва й фінансових вкладень, продуктивності, раціональності використання коштів, їхньої економії.

Аудит господарської діяльності, досить близький до управлінського аудита і являє собою систематичний аналіз господарської діяльності організації, проведений для окремих цілей. Цей вид аудита, що іноді називають аудитом ефективності роботи або адміністративного управління організації, переслідує наступні цілі:

- оцінка ефективності управління;

- виявлення можливостей поліпшення господарської діяльності;

- внесення рекомендації щодо поліпшення діяльності або подальших дій.

Спеціальний аудит (екологічний, операційний і ін.) - це перевірка конкретних аспектів діяльності господарюючого суб'єкта, дотримання певних процедур, норм і правил, зазвичай з метою підтвердити законність, сумлінність і ефективність діяльності управляючих, правильність складання податкової звітності, використання соціальних фондів і ін.

Первісний аудит проводиться аудитором (аудиторською фірмою) уперше для даного клієнта. Це істотно збільшує ризик і трудомісткість аудита, тому що аудитори не мають необхідної інформації про особливості діяльності клієнта, його системі внутрішнього контролю.

Погоджений (повторюваний) аудит здійснюється аудитором (аудиторською фірмою) повторно або регулярно й базується на знанні специфіки клієнта, його позитивних і негативних сторін в організації бухгалтерського обліку, результатах тривалого співробітництва із клієнтом (консультування, допомога в організації системи внутрішнього контролю).

Оперативний аудит - це короткочасна аудиторська перевірка для винесення загальної оцінки стану обліку, звітності, дотримання законодавства, ефективності внутрішнього контролю, оцінки діяльності.

По характеру аудиторські перевірки розділяються на:

- підтверджувальний аудит (перевірка й підтвердження достовірності бухгалтерських документів і звітності);

- системно-орієнтований аудит (аудиторська експертиза на основі аналізу системи внутрішнього контролю. Доведено, що при ефективній системі внутрішнього контролю ймовірність помилок незначна й необхідність у занадто детальній перевірці відпадає; при наявності неефективної системи внутрішнього контролю клієнтові даються рекомендації з її поліпшення);

- аудит, що базується на ризику (концентрація аудиторської роботи в областях з більш високим можливим ризиком, що значно спрощує аудит в областях з низьким ризиком).

Планування конкретної аудиторської перевірки здійснюють у процесі аудиту від моменту вибору клієнта і укладення угоди до формулювання висновку. Незважаючи на те, що аудиторські фірми можуть, у певній мірі, використовува-ти типові форми планів і програм, їх треба уточнювати і переглядати, оскільки кожна аудиторська перевірка із врахуванням зовнішніх та внутрішніх факторів впливу на діяльність суб'єкта перевірки потребує розробки конкретного плану і програми.

Етапи аудиторської перевірки:

1. На етапі попереднього планування приймають рішення щодо проведення аудиту, визначають причини, за якими клієнт обґрунтовує своє замовлення на аудит, здійснюють підбір персоналу для виконання аудиторських обов'язків і складають письмове зобов'язання. Вимоги до складання листа-зобов'язання розкриті у МНА №2. Цей документ підтверджує згоду аудитора із завданнями та масштабом робіт, які поставив клієнт, і дозволяє звести до мінімуму непорозуміння, що можуть виникнути у майбутньому між аудитором та замовником.

2. На етапі збору загальних відомостей про клієнта аудитор зобов'язаний добре вивчити галузь і бізнес діяльності суб'єкта перевірки. Ми погоджуємося з думкою американських вчених Е. А. Аренса і Дж. К. Лоббека про те, що для адекватного інтерпретування зміст у інформації, отриманої в ході аудиту, важливо мати уяву про галузь клієнта. Специфічні аспекти різних галузей відображають у фінансовій звітності.

3. Етап збору інформації про юридичні зобов'язання клієнта передбачає ознайомлення аудитора з юридичними документами замовника. Це насамперед статут і установча угода підприємства, свідоцтво про реєстрацію, протоколи зборів засновників, договори. Все це дає можливість аудитору впевнетись у правомірності діяльності клієнта і правильно оцінити зібрані докази протягом усього процесу аудиту.

4. Оцінка аудиторського ризику і його складових та розуміння системи об-ліку й внутрішнього контролю клієнта дозволяє аудитору чіткіше визначитися з масштабом перевірки, методикою і процедурами контролю тощо.

5. Завершальним етапом планування аудиту є складання загального плану і програми аудиту.

Мета аудиторської перевірки полягає у висловленні незалежної кваліфікованої думки щодо достовірності фінансової звітності.

На етапі планування аудиту загальну мету конкретизують такими завданнями: збір загальних відомостей і інформації про правові зобов'язання клі-єнта, ознайомлення із системою обліку та внутрішнього контролю, визначення матеріальності і попередня оцінка аудиторського ризику, критеріїв оцінки фінансової звітності, збір аудиторських доказів та їх аналіз, складання аудиторського висновку тощо.

На другому етапі процесу планування аудиту доцільно здійснити оцінку існуючого середовища суб'єкта перевірки. На середовище підприємства, що підлягає аудиту, впливають внутрішні і зовнішні чинники.

До внутрішніх чинників належать: діюча на підприємстві система управління, кадрова політика, система обліку і внутрішньогосподарського контролю, виробничо-господарський процес, фінансово-кредитна політика.

До зовнішніх чинників можна віднести такі сфери: економічну, соціальну, політичну, юридичну та ін. Як внутрішні, так і зовнішні чинники мають суттєвий вплив на бізнес клієнта, що підлягає оцінці на попередньому етапі планування.

Залежно від підходу до аудиту (підтверджувальний, системний, ризико - орієнтований) буде визначений зміст загального плану і програми перевірки. Якщо у процесі аудиту не передбачають з тих чи інших причин використання процедур тестування системи внутрішнього контролю, залишків на рахунках бухгалтерського обліку і попередньої оцінки аудиторського ризику, то недоречним буде виділення таких етапів -- ознайомлення з системою внутрішнього контролю, оцінка ризику тощо.

На основі визначеної мети і завдань аудиту, оцінки існуючого середовища, суб'єкта контролю та вибору стратегії бізнесу клієнта розробляють загальний план і програму перевірки. У плані відображають перелік робіт на основних етапах аудиту, а в програмі вказують конкретні процедури перевірки об'єктів аудиторського контролю (статті фінансової звітності, рахунків бухгалтерського обліку тощо). Оскільки процес планування аудиту здійснюють протягом усієї перевірки, то важливим етапом є коригування і внесення змін і доповнень до плану та програми аудиту.

Література

1. Білуха М.Т. Курс аудиту: Підручник - 2-ге видання, перероб. - К. Вища школа.: Т-во «Знання», КОО, 1999.

2. Гончарук Я.А., Рудницький В.С. Аудит : 2 вид. Перероблене та доповнене. - Львів: Оріяна -Нова, 2004.

3. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Організація і методика аудиту. Навчальний посібник. - К.: Каравела, 2004.

4. Рудницький В.С. Тернопіль: “Економічна думка”, 1998. 196 с.