Бухгалтерський баланс, аналіз статей пасиву

Теоретичні основи аналізу

1. Сутність, загальна характеристика аналізу

Бухгалтерський баланс -- це узагальнена модель, що відображає джерела залучення грошей для бізнесу і використання їх. Часто бізнес образно порівнюють з грою, а баланс -- з позицією гравців на ігровому полі в конкретний момент часу або з фото знімком, що відображає майновий і фінансовий стан підприємства на визначену дату. Заради прибутку бізнес має знаходити вигідні джерела вкладення капіталу і вигідні джерела його формування. Баланс складається заради того, щоб вивчити ступінь ризику вкладення капіталу і шанси підприємства на одержання прибутку.

Бухгалтерський баланс є основою бухгалтерської звітності про результати господарської та фінансової діяльності підприємства за певний період, основним джерелом інформації про майновий і фінансовий стани суб'єктів господарювання, а також інформаційною базою для зовнішніх користувачів і внутрішніх користувачів. Він характеризується: повнотою охоплення сукупності всіх господарських процесів підприємства; економічно обґрунтованим групуванню господарських процесів; відображенням зв'язків між господарськими явищами з додержанням типової кореспонденції рахунків.

Метою складання Балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Бухгалтерський баланс - є способом економічного групування і узагальненого відображення у грошовій оцінці стану господарських засобів за складом і розміщенням та за джерелами їх утворення і цільовим призначенням на певну дату.

За формою бухгалтерський баланс - це двостороння таблиця. У лівій частині Балансу, що називається активом, показують склад і розміщення господарських засобів, а в правій, називається пасивом, - види і розміри джерел утворення господарських засобів та цільове призначення їх. Кожен вид господарських засобів, розміщених в активі, має відповідне джерело їх утворення відображене в пасиві.

Актив і пасив Балансу складаються з окремих статей, кожна з яких відображає величину певного економічного однорідного виду господарських засобів або їх джерел. Окремі статті активу згруповано в три розділи, а зобов'язання і власний капітал - в п'ять розділів пасиву.

Загальні підсумки активу і пасиву Балансу рівні між собою, що є обов'язковою умовою правильності його складення. Ця рівність зумовлена тим, що в обох його частинах у вартісному вимірнику відображені одні і ті самі господарські засоби, тільки згруповані за різними ознаками.

Підсумок активу не може бути більшим або меншим підсумок пасиву, оскільки загальна вартість майна господарства завжди повинна дорівнювати сумі тих джерел, за рахунок яких воно утворене. На цьому й ґрунтується назва балансу, оскільки термін баланс означає «рівність», «рівновага».

Відсутність рівності підсумків активу і пасиву Балансу свідчить про наявність помилок, допущених в облікових записах або при його складанні.

Баланс - це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання та власний капітал. Методологія складання балансу визначається П(с)БО 2 «Баланс».

Баланс дає можливість визначити склад і структуру майна підприємства, ліквідність і обіговість оборотних засобів, наявність власного і запозиченого капіталу, зміну дебіторської і кредиторської заборгованості та інші показники. Одержання такої інформації є необхідною умовою для прийняття управлінських рішень, а також для оцінки ефективності майбутніх інвестицій.

Баланс складається на останнє число звітного періоду. Звітним періодом для складання Балансу, як і всієї фінансової звітності, є календарний рік. Першим звітним періодом новоствореного підприємства може бути період, менший за дванадцять місяців, але не більший ніж 15 місяців. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку року до моменту ліквідації.

Для малих підприємств порядок і методологія складання Балансу визначена П(с)БО 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємства», а для материнських холдингових компаній -П(с)БО 20 «Консолідована фінансова звітність».

Згортання статей активів та зобов'язань є неприпустимим, крім випадків, передбачених відповідними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Підсумок статей активу Балансу повинен дорівнювати підсумку статей пасиву. Дані окремих статей балансу повинні бути обґрунтовані результатами інвентаризації. Статті Балансу, які стосуються операцій в іноземній валюті, перераховуються в грошову одиницю України за курсом НБУ на останній день звітного періоду.

2. Характеристика статей пасиву балансу

У пасиві Балансу узагальнюється інформація про власний капітал і зобов'язання підприємства на звітну дату. Згідно з П(с)БО «Звіт про власний капітал», власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

За структурою Баланс поділено на п'ять розділів:

1. Власний капітал.

2. Забезпечення наступних витрат і платежів.

3. Дострокові зобов'язання.

4. Поточні зобов'язання.

5. Доходи майбутніх періодів.

Послідовність розміщення розділів пасиву Балансу відображає їх актуальність як для власників, так і можливих інвесторів, кредиторів. Так, на початку створення підприємства початковий внесок засновників, учасників у вигляді грошових коштів, необоротних та інших активів для проведення майбутньої господарської діяльності відповідає сумі власного капіталу, тобто

Власний капітал = Активи підприємства.

У процесі господарської діяльності у підприємства виникають зобов'язання перед робітниками підприємства, постачальниками, підрядниками, іншими кредиторами, перед бюджетом, фондами соціального страхування тощо. Ці зобов'язання в балансі відображають окремо - поточні і довгострокові.

Загальний підсумок власного капіталу і зобов'язань повинен дорівнювати сумі активів підприємства:

Активи підприємства = Власний капітал +

Зобов'язання підприємства

Для визначення вартості власного капіталу, який належить власникам підприємства, необхідно вирахувати з вартості його активів суму зобов'язань підприємства:

Власний капітал = Активи підприємства -

Зобов'язання підприємства.

Таким чином, власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Зобов'язання - це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Зобов'язання згруповані за принципом їх погашення: у третьому розділі - довгострокові зобов'язання; у четвертому -

Поточні зобов'язання

Окрему групу зобов'язань становлять забезпечення наступних витрат і платежів (рядки 400-420), під якими розуміється зобов'язання з невизначеними сумою або часом погашення на дату балансу.

Поряд із забезпеченнями виплат персоналу у вигляді відпускних (рядок 400), інших забезпечень (рядок 410), у другому розділі пасиву балансу відображають кошти цільового фінансування (рядок 420). Якщо забезпечення створюються та використовуються протягом одного року або одного операційного циклу, то цільове фінансування може бути довгостроковим.

У пасиві Балансу (перший розділ, рядок 380) відображені рахунки, які мають кредитовий залишок на кінець звітного періоду, а також контр пасивні рахунки: 46 «Неоплачений капітал, 45 «Вилучений капітал». За своїм змістом вони зменшують суму власного статутного капіталу, який зареєстровано відповідним чином і відображає суму статутного капіталу, яка має бути внесена засновниками та учасниками товариства. Крім цього, в першому розділі пасиву балансу відображають непокриті збитки звітного та попередніх періодів (наростаючим підсумків), які зменшують власний капітал.

Усі статті, які призводять до зменшення власного капіталу, відображаються в круглих дужках (так само, як і статті активу Балансу, що зменшують вартість активів).

Основною статтею власного капіталу є статутний капітал (рядок 300). За цією статтею відображають зафіксовану в установчих документах загальну вартість активів, які є внеском власників та учасників до капіталу підприємства. Ця стаття відображає власні джерела формування активів і власність акціонерного товариства як юридичної особи. Водночас статутний капітал відображає колективну власність акціонерів, частка кожного з яких визначається кількістю належних йому акцій.

Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з дня реєстрації підприємства в Державному реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності і закінчується при вибутті з цього реєстру внаслідок припинення діяльності, банкрутства.

Статутний капітал також може збільшуватися за таких умов:

- випуск нових акцій;

- обмін облігацій на акції;

- зростання номінальної кількості акцій.

Статутний капітал також може збільшуватися за рахунок реінвестиції прибутку і за рахунок індексації балансової вартості необоротних активів.

Однією із статей збільшення статутного капіталу є внесення засновниками дивідендів, які їм належать, до статутного капіталу.

За статтею «Пайовий капітал» (рядок 310) відображають суму пайових внесків членів кооперативів, спілок та інших підприємств, що передбачена установчими документами.

Пайовий капітал створюють сільськогосподарські товариства, підприємства споживчої спілки, кредитні спілки та інші, в яких частина власного капіталу формується за рахунок пайових внесків.

Джерелами формування пайового капіталу є обов'язкові та додаткові пайові внески, які надходять від індивідуальних та колективних членів, що відображають на різних субрахунках до рахунку 41 «Пайовий капітал».

Обов'язкові внески в пайовий капітал визначаються загальними зборами пайовиків, виходячи з потреб у власних оборотних коштах, і підлягають поверненню пайовикам у разі їх виходу з підприємства або ліквідації останнього.

Додаткові пайові внески вносяться пайовиками на добровільних засадах з метою забезпечення розвитку господарської діяльності підприємства і підлягають повному або частковому поверненню за бажанням пайовиків згідно із заявою. Щороку після розподілу прибутку на обов'язкові і додаткові пайові внески за рішенням зборів пайовиків нараховують дивіденди, які, за їх згодою, можуть бути зараховані на поповнення пайового капіталу.

За статтею «Додатково вкладений капітал» (рядок 320) акціонерні товариства показують суму, на яку вартість реалізованих акцій власної емісії перевищує їх номінальну вартість.

За цією статтею підприємства також відображають додаткові внески учасниками та засновниками понад зареєстрований статутний капітал.

За статтею «Інший додатковий капітал» (рядок 330) у балансі відображають залишки по окремих субрахунках рахунка 42 «Додатковий капітал»: суми до оцінки необоротних активів, вартість безкоштовно отриманих необоротних активів та інші види додаткового капіталу.

За статтею «Резервний капітал» (рядок 340) наводиться сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку.

Резервний капітал створюється в акціонерних товариствах за рахунок чистого прибутку в розмірі, визначеному засновницькими документами, але не менше ніж 25 % статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань на поповнення резервного капіталу вказують в установчих документах, але він не може бути меншим ніж 5% суми чистого прибутку за рік. Цей капітал призначено для покриття непередбачених витрат, збитків, а також для сплати боргів підприємства в разі його ліквідації.

Залишки невикористаних коштів резервного капіталу переходять на наступний рік.

За статтею «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)» (рядок 350) відображають або суму прибутку, який не розподілено за результатами діяльності звітного та інших періодів, або суму непокритого збитку. При цьому сума збитку показується в круглих дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

Сума непокритих збитків формується за звітний період і відображається в балансі за умови, що на початок звітного періоду існують також збитки або сума прибутку на рахунку 441 на початок періоду була меншою від суми отриманого збитку за звітний період. Якщо сума збитку за рішенням загальних зборів покривається резервним капіталом, то в балансі на кінець звітного періоду збитки можуть і не відображатися.

За статтею «Неоплачений капітал» (рядок 360) відображають суму заборгованості власників та учасників за внесками до

статутного капіталу. Ця стаття формується одночасно з реєстрацією статутного капіталу в Державному реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності. Сальдо за рахунком 46 «Неоплачений капітал» на кінець звітного періоду відображає заборгованість учасників та засновників по оволодінню акціями. Оскільки цей рахунок є активним, то в балансі дані відображають в круглих дужках і таким чином зменшують суму власного капіталу.

За статтею «Вилучений капітал» (рядок 370) відображають фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених в учасників та засновників товариства. При цьому власні акції відображають за ціною викупу, яка може відрізнятися від номінальної вартості. Зменшення статутного капіталу відображається лише на номінальну вартість викуплених акцій за дебетом рахунка 421 «Емісійний доход». Якщо вилучені акції анулюються, то рахунок 45 «Вилучений капітал» взагалі закривається і одночасно зменшується статутний капітал.

Сума за статтею «Вилучений капітал» у балансі відображається в круглих дужках і зменшує суму власного капіталу.

У другому розділі пасиву «Забезпечення наступних витрат і платежів» (рядки 400-420) відображають зобов'язання, щодо яких сума і час майбутніх платежів не визначені:

- виплата відпускних;

- виплата винагороди за вислугу років;

- додаткове пенсійне забезпечення;

- виконання гарантійних зобов'язань;

- інші резерви, які створюють відповідно до законодавства України і які включаються у витрати виробництва.

Забезпечення у вигляді майбутніх зобов'язань відображається в балансі за умови:

- вони є дійсними;

- достовірна їх оцінка;

- ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок їх погашення.

У разі невиконання цих вимог ймовірні забезпечення мають бути розкриті у примітках до фінансової звітності.

На кінець звітного періоду за статтею «Забезпечення виплат персоналу» (рядок 400) відображається залишок невикористаних резервів за субрахунками 471 «Забезпечення гарантійних зобов'язань» і 474 «Забезпечення інших витрат і платежів».

Гарантійні зобов'язання створюються на тих підприємствах, яким відповідно до законодавства надається право створювати гарантійний резерв, за рахунок якого покриваються витрати на доробку та виправлення браку, інші подібні операції щодо повернутих товарів від покупців.

Загальні принципи відображення таких забезпечень у другому розділі пасиву визначені П(с)БО 11 «Зобов'язання».

За статтею «Цільове фінансування» (рядок 420) підприємства відображають суми отриманого фінансування з бюджету, позабюджетних фондів, від юридичних та фізичних осіб. Зокрема, згідно з постановою КМУ № 1170 від 29.06.1999 р. Про затвердження Порядку справляння збору і використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, передбачене державне фінансування витрат на розвиток виноградарських, садівничих і хмелярських підприємств.

Відповідно до п. 1.1 Порядку використання коштів Державного бюджету України на виконання програм селекції у рослинництві і сортовипробування, селекції сільськогосподарських культур у ланках первинного рослинництва, затвердженого наказом Мінагрополітики України, Мінфіну України від 19.02.2002 р. за № 49/112, передбачено часткове відшкодування сільськогосподарським підприємствам, сортових надбавок, вартості придбаного ними елітного насіння, високо репродукційного насіння перспективних сортів озимих, ярих зернових і зернобобових культур, кукурудзи, цукрових буряків, технічних культур, картоплі, овоче-баштанних і кормових культур. Сума коштів, отримана сільськогосподарськими підприємствами на часткове відшкодування надбавок, зараховується ними на здешевлення вартості виробленої продукції.

Згідно з Порядком використання коштів Державного бюджету України на оплату робіт з корінного поліпшення земель, затвердженим наказом Мінагрополітики України, Мінфіну України від 27.02.2002 р. , кошти державного бюджету, виділені на оплату робіт з докорінного поліпшення земель, спрямовуються для здійснення заходів щодо хімічної меліорації земель, до складу яких входять роботи з виготовлення проектно-кошторисної документації і проведення вапнування й гіпсування ґрунтів, включаючи вартість меліорантів, витрати на їх транспортування і внесення в грунт.

Відповідно до Порядку використання коштів Державного бюджету України, на фінансування державної програми селекції в тваринництві і птахівництві на підприємствах агропромислового комплексу і в науково-дослідних господарствах, затвердженого наказом Мінагрополітики України, Мінфіну України № 28/79 від 01.02.2002 р. , кошти Державного бюджету спрямовуються на повне фінансування витрат з придбання для розвитку племінної бази головних порід (типів, кросів) тварин, племінних (генетичних) ресурсів особливо високої племінної цінності зарубіжної селекції; придбання племінних (генетичних) ресурсів локальних і зникаючих порід сільськогосподарських тварин з метою формування генофондних стад; розроблення державних програм селекції та їх виконання; ведення Державних книг племінних тварин і Державного племінного реєстру; придбання племінних тварин для оцінювання їх власної продуктивності та якості потомства, породовипробування і проведення цих робіт.

Сільськогосподарським товаровиробникам усіх організаційно-правових форм господарювання Порядком, затвердженим наказом Мінагрополітики України, Мінфіну України № 26/67 від 31. 01.2002 р., передбачені доплати за рахунок коштів Держбюджету за проданий ними на забій переробним підприємствам і заготівельним організаціям молодняк великої рогатої худоби підвищених вагових кондицій.

За рахунок державного бюджету сільськогосподарським підприємствам усіх організаційно-правових форм господарювання виплачується різниця між регульованими і діючими цінами за продані ними заготівельним організаціям вовну, овчину, каракуль і смушки за умови, що розрахунки здійснюються лише в грошовій формі.

Згідно з наказом Мінагрополітики України, Мінфіну України № 136/246 від 21.05.2001 р. «Про затвердження Порядку використання коштів Державного бюджету України на виконання програми «Зариблення внутрішніх водоймищ України та Азово-Чорноморського басейну на 2001-2005 роки» за рахунок коштів Державного бюджету фінансуються заходи, спрямовані на виконання робіт із селекції в рибництві, зокрема відшкодовуються витрати на придбання племінної бази головних видів риб з метою її розвитку, і на придбання ремонтного матеріалу з метою створення власних племінних маточних високопродуктивних стад риб.

У Державному бюджеті також передбачаються кошти для фінансової підтримки підприємств агропромислового комплексу за допомогою механізму здешевлення кредитів комерційних банків шляхом визначення часткової компенсації ставки за кредитами комерційних банків. Такі кошти спрямовуються сільськогосподарським підприємством для компенсації витрат на сплату відсотків банкам за користування кредитами, отриманими на купівлю насіння, кормів, мінеральних добрив, засобів захисту рослин, пально-мастильних матеріалів, запасних частин для ремонту сільськогосподарської техніки, а також для купівлі тракторів і комбайнів усіх видів та іншої сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва.

Порядком № 61, затвердженим наказом Мінагрополітики України, Мінфіну України № 61/139 від 27.02.2002 р., визначено механізм використання бюджетних коштів, спрямованих на часткову компенсацію сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності і господарювання вартості придбаної складної сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва (у розмірі ЗО % вартості техніки), які перемогли в конкурсі на отримання такої компенсації.

Окремим видом цільового фінансування для сільськогосподарських підприємств є суми податку на додану вартість при реалізації продукції тваринництва та рослинництва та продукції їх перероблення на власних виробничих потужностях або на давальницьких умовах, крім реалізації продукції тваринництва переробним підприємствам за нульовою ставкою. За наявності кредитного залишку за такими операціями, що відображаються в деклараціях № 1 і № 2 з ПДВ, сума заборгованості в бюджет з ПДВ спрямовується як цільове фінансування для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. Ці кошти зараховуються на спеціальний рахунок.

При використанні бюджетних коштів цільового фінансування, отриманих як капітальні трансферти на придбання основних засобів, кошти з рахунка 48 «Цільове фінансування і цільові надходження» вписуються на рахунок 69 «Доходи майбутніх періодів».

Підприємства, що користуються коштами цільового фінансування, зобов'язані відображати їх у бухгалтерському обліку, Укладати і надавати періодичні та річні бухгалтерські звіти про використання зазначених коштів.

За статтею «Цільове фінансування» сільськогосподарські підприємства також відображають суми створеного та невикористаного фонду відтворення орендованих основних засобів. Порядок обліку створення та використання коштів даного фонду визначено листом Мінекономіки від 8 квітня 2003 р., який містить тимчасові рекомендації щодо раціонального використання амортизаційних, зокрема амортизаційних відрахувань на майнові паї селян.

У третьому розділі пасиву балансу «Довгострокові зобов'язання» відображають залишок за рахунками 5 класу Плану рахунків:

- 50 «Довгострокові позики»;

- 54 «Відстрочені податкові зобов'язання»;

- 55 «Інші довгострокові зобов'язання».

Відповідно до П(с)БО 11 «Зобов'язання», всі довгострокові зобов'язання відображаються у балансі за теперішньою вартістю.

Теперішня вартість довгострокових зобов'язань - це дисконтова на сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення таких зобов'язань у процесі звичайної діяльності підприємства.

За статтею «Довгострокові кредити банків» (рядок 440) показується залишок заборгованості щодо довгострокових кредитів, які відображаються на субрахунках 501 «Довгострокові кредити банків у національній валюті», 502 «Довгострокові кредити банків в іноземній валюті», 503 «Відстрочені довгострокові кредити банків у національній валюті», 504 «Відстрочені довгострокові кредити банків в іноземній валюті».

Відстрочку платежів за кредитами оформлюють додатковими угодами, за якими банк визначає підвищені відсотки за користування такими кредитами.

Залишок непогашеної суми позики на кінець року є теперішньою вартістю наступних платежів, яку слід відобразити у балансі як довгострокову кредиторську заборгованість підприємства банку.

За статтею «Інші довгострокові фінансові зобов'язання» (рядок 450) відображають залишки таких зобов'язань за рахунками 505 «Інші довгострокові позики в національній валюті», 506 «Інші довгострокові позики в іноземній валюті», 51 «Довгострокові векселі видані», 54 «Довгострокові зобов'язання за облігаціями».

У четвертому розділі пасиву Балансу «Поточні зобов'язання» відображають поточні зобов'язання за розрахунками. Поточними визначаються зобов'язання, які будуть погашені у звичайному ході операційного циклу підприємства або протягом 12 місяців з дати балансу. До таких зобов'язань належать:

- кредиторська заборгованість постачальникам і підрядникам за отримані від них товари, роботи, послуги;

- заборгованість за розрахунками з бюджетом по податках та інших платежах;

- заборгованість з оплати праці;

- заборгованість зі страхування;

- авансові платежі замовників;

- короткострокові кредити банку;

- суми нарахованих дивідендів, відсотків;

- інші поточні зобов'язання.

Поточні зобов'язання відображаються в Балансі (форма № 1) за сумою погашення. Загальні принципи відображення таких зобов'язань в четвертому розділі пасиву визначені П(с)БО 11 «Зобов'язання».

Зобов'язання, пов'язані з витратами, які виникають у ході нормального операційного циклу, є поточними навіть тоді, коли термін їх погашення настає після 12 місяців від дати балансу, наприклад, заборгованість за придбані виробничі запаси, послуги за електро- та водопостачання, послуги зв'язку; заборгованість підприємства перед працівниками з виплати заробітної плати.

Зобов'язання, що прямо не пов'язані з операційною діяльністю підприємства (кредити банку, оголошені дивіденди) вважають поточними лише за умови, що їх потрібно погасити протягом 12 місяців з дати балансу і які не можуть бути дисконтовані.

Стаття «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями» (рядок 510) відображає інформацію про поточну частину довгострокових зобов'язань. По цій статті відображають суму довгострокових зобов'язань, яка переводиться до складу поточних при настанні строку погашення протягом 12 місяців з дати балансу.

За статтею «Векселі видані» (рядок 520) відображають залишок непогашеної поточної заборгованості за виданими векселями як забезпечення поставок (робіт, послуг) постачальників, підрядників та інших кредиторів на кінець звітного періоду. Сума заборгованості за виданими векселями дорівнює номінальній вартості векселя, яка для відсоткових векселів не містить нарахованих відсотків, а для безвідсоткових - включає і суму нарахованих відсотків.

За статтею «Кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги» (рядок 530) відображають залишок заборгованості за розрахунками з постачальниками і підрядниками (сальдо за рахунком 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками»).

Наступні статті четвертого розділу пасиву Балансу щодо поточних зобов'язань відображають залишок непогашеної заборгованості за розрахунками:

- з одержаних авансів (сальдо за кредитом рахунка 681 «Розрахунки за авансами одержаними»);

- з бюджетом (сума кредитових залишків за рахунком 641 «Розрахунки за податками»);

- з позабюджетних платежів (сума кредитових залишків за рахунком 642 «Розрахунки за обов'язковими платежами»);

- зі страхування (сума кредитових залишків за окремими субрахунками рахунка 65 «Розрахунки за страхуванням»)

- з оплати праці (кредитове сальдо за рахунком 66 «Розрахунки з оплати праці»);

- з учасниками (сальдо за рахунком 67 «Розрахунки з учасниками»);

- з внутрішніх розрахунків (кредитове сальдо за субрахунками 682 «Внутрішні розрахунки» і 683 «Внутрішньогосподарські розрахунки»).

За статтею «Інші поточні зобов'язання» (рядок 610) показують залишки Непогашеної заборгованості по зобов'язаннях з нарахованими відсотками за користування кредитом, орендними та іншими операціями (кредит рахунка 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками»); розрахунках за операціями некомерційного характеру з навчальними та науково-дослідними закладами та іншими установами -(сальдо за рахунком 685 ,,Розрахунки з іншими кредиторами"); розрахунках з підзвітними особами (при виникненні кредитового сальдо за рахунком «Розрахунки з підзвітними особами»); залишком за кредитом рахунка 644 «Податковий кредит».

У четвертому розділі пасиву Балансу на окремих субрахунках синтетичних рахунків 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками», 64 «Розрахунки за податками і платежами», 65 «Розрахунки за страхуванням», 68 «Розрахунки за іншими операціями» сальдо на кінець звітного періоду може бути не лише кредитовим, а й дебетовим. Такі показники не згортаються, а сальдо за рахунком визначається розгорнуто за дебетом і кредитом як сума відповідних сальдо на аналітичних рахунках та субрахунках. При цьому сума дебетових сальдо відображається в активі балансу, а в пасиві показують лише кредитові залишки за відповідними рахунками.

У п'ятому розділі пасиву Балансу відображаються доходи майбутніх періодів, які отримані підприємством у поточному звітному періоді та які формуватимуть прибуток майбутніх звітних періодів, у яких відповідно до цих доходів будуть понесені витрати. Такі доходи на момент їх отримання є незаробленими, оскільки зобов'язання поставити товари і надати послуги не виконані повністю і не понесені повною мірою відповідні витрати, том)' вони не можуть бути віднесені до доходів поточного звітного періоду.

До складу доходів майбутніх періодів включають суму фінансових доходів у вигляді відсотків за одержаними векселями.

Доходи майбутніх періодів формуються також за рахунок коштів цільового фінансування, які використовуються на придбання необоротних активів. Сума витрачених коштів на придбання необоротних активів за рахунок коштів цільового фінансування включається в доходи звітного періоду.

Таким чином, у п'ятому розділі пасиву Балансу відображається залишок по кредиту рахунка 69 «Доходи майбутніх періодів» у частині доходів не підлягають включенню до доходів звітного періоду.

3. Методика аналізу балансу підприємства

Будь-яке підприємство покриває потребу своїх активів за рахунок власних і залучених джерел (капіталу), які визначаються як його пасиви.

Головні завдання аналізу пасивів підприємства:

аналіз обсягу і динаміки капіталу підприємства;

аналіз структури капіталу та її зміни в оцінках до зміни фінансового стану;

аналіз складу та структурних змін власного і залученого (довготермінового та короткотермінового) капіталів;

пошук резервів збільшення капіталу, підвищення рівня його віддачі та зміцнення фінансової стійкості підприємств.

Використовуючи дані пасиву бухгалтерського балансу, можна дати загальну характеристику джерел покриття активів підприємства.

Основну частину у структурі джерел фінансування будь - якого підприємства займає власний або залучений капітал.

Власний капітал -- це власні джерела фінансування підприємства без зазначеного терміну повернення, які внесені засновниками підприємства, накопичені впродовж періоду його існування за рахунок реінвестованого прибутку та отримані в дарунок.

Власний капітал поділяється на: статутний, пайовий, додатковий, резервний, неоплачений, вилучений капітал і нерозподілений прибуток (непокритий збиток). Його класифікують за джерелами утворення (внутрішні і зовнішні), за формами існування (інвестований, дарчий, нерозподілений) та за рівнем відповідальності (реєстрований та нереєстрований).

Залучений капітал визначають у формі довгострокових і короткострокових зобов'язань. Зобов'язання -- це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють економічні вигоди. Аналізуючи пасиви підприємства, роблять такі основні аналітичні висновки про зміну фінансового стану.

1. Про зміну співвідношення власного та залученого капіталу, що визначає економічну незалежність підприємства, стан його автономності. Залучення капіталу є необхідною й об'єктивною передумовою діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта. Якщо частка власного капіталу більша ніж, залученого, то фінансовий ризик кредиторів та інвесторів менший. Багато причин зумовлюють більшу ефективність використання залученого капіталу, ніж власного. До них належать:

а) детальна оцінка доцільності залучення капіталу за різними формами та механізму формування коштів для погашення зобов'язань;

б) стимулююча роль процентних ставок на залучений капітал;

в) контроль за погашенням боргу з боку банку та кредиторів;

г) використання застави при отриманні кредиту може стати чинником проведення розрахунків за кредит майном підприємства і призвести до банкрутства;

д) прискорення оборотності залученого капіталу сприяє приросту фінансових результатів діяльності та зміцненню автономії підприємства.

Якщо підприємство використовує лише власні кошти для покриття активів, то воно обмежує їхню рентабельність приблизно половинним рівнем економічної рентабельності;

Rвк = R к, (1)

де Rвк - рентабельність власних коштів підприємств ,%;

Rk - рентабельність усіх авансових коштів підприємства для покриття

активів, %.

Якщо підприємство використовує залучені кошти, то воно збільшує або зменшує рентабельність власних коштів залежно від співвідношення власних і залучених коштів у пасиві і від процентної ставки. Тоді й виникає ефект важеля:

Rв к = Rк + Ефект важеля (2)

Отже, ефект важеля визначається двома складовими:

а) різницею економічної рентабельності та середньої процентної ставки на позичковий капітал (СЗ);

б) співвідношенням залучених (ПК) і власних (ВК) коштів. Об'єднавши дві складові, отримаємо:

Ефект важеля = (Rк - СЗ)* (3)

Така оцінка дає змогу визначити межі залучення позичкових

коштів і ефективність структури джерел покриття авансового

капіталу.

2. Про зміну обсягу і питомої ваги довгострокового залучення капіталу. Наявність сум довгострокових позик банку чи інших тривалих зобов'язань свідчить про зростання фінансових можливостей підприємства в оперативному маневруванні джерелами покриття його потреб. Це є свідченням довіри до підприємства з боку банку чи інших кредиторів. Довгострокові зобов'язання підприємства іноді прирівнюють до його власних коштів як можливість використання при виникненні тимчасових фінансових труднощів. Чим більша сума (і частка) довгострокового капіталу, тим кращий фінансовий стан господарюючого суб'єкта.

3. Про зміну обсягу та структури короткострокового залучення капіталу. Таке залучення капіталу виникає у формі короткострокових кредитів банку, поточної заборгованості за довгостроковими зобов'язаннями, виданими векселями та за всіма видами кредиторської заборгованості. Зміна обсягу поточних зобов'язань у співвідношенні до ліквідних активів характеризує платоспроможність підприємства. Найсуттєвіший вплив на фінансовий стан має кредиторська заборгованість, яка свідчить про стан платіжної дисципліни підприємства та його фінансову стійкість.

Ефективність використання капіталу підприємства характеризується показниками:

а) рентабельність всього вкладеного капіталу

Rк = *100, (4)

де ЧП -- чистий прибуток підприємства, тис. грн.;

-- середня величина авансованого капіталу, тис. грн.

б) рентабельність власного капіталу (Rвк) і рентабельність залученого капіталу (R_зк):

Rвк = *100; (5)

Rзк = *100; (6)

де і - середня величина авансового власного та залученого капіталу, тис.грн.

в) рентабельність перманентного капіталу (Rпк);

Rпк = *100, (7)



де - середня величина довгострокового залученого капіталу, тис.грн.

г) капіталовіддача (Кв) і капіталомісткість(kм) валового доходу(ВД):

Кв = (8)

і км = ;

д) швидкість обороту капіталу (Sк), в днях:

Sк =(9)

Аналізуючи власний капітал, треба дати характеристику зміни його обсягу, структури, динаміки та відповідності до зміни нерозподіленого прибутку.

Важливим в оцінках власного капіталу є зміна обсягу та співвідношення основного й оборотного капіталу, Власний основний капітал визначається як сума необоротних активів. Сума власного оборотного капіталу визначається як різниця всього власного капіталу або як сума оборотних активів без величини поточних зобов'язань підприємства і без суми довгострокового залучення капіталу, який використовують на фінансування оборотних активів.

Підвищення частки власного оборотного капіталу є свідченням покращення фінансового стану, оскільки зростає величина високоліквідного капіталу.

Зміни у складі власного капіталу можуть бути з причин:

внесків учасників;

переоцінки активів;

вилучення та інших змін у капіталі.

Аналізуючи залучений капітал, важливо оцінити зміну його обсягу та структуру.

На більшості підприємств залучений капітал формується за рахунок кредиторської заборгованості. Відсутність у джерелах фінансування довгострокових кредитів може бути з причин невигідності їх залучення (за діючими умовами кредитування) або через недовіру банку до кредитоспроможності підприємства. Відсутність серед джерел фінансування короткострокових кредитів банку треба дослідити особливо ретельно, оскільки це один із чинників зниження рентабельності власного капіталу(при наявності об'єктів кредитування та доступних умов отримання кредиту).

Аналізуючи кредиторську заборгованість, особливу увагу звертають на зміни її обсягу, структури, оборотності та терміни погашення. Аналіз зміни обсягу кредиторської заборгованості варто проводити в розрізі всіх її структурних елементів, визначаючи реальності цих сум за інформацією укладених договорів, контрактів та інших документів, які засвідчують стан поточних розрахунків підприємства. Особливу увагу приділяють простроченій заборгованості з оцінкою причин її виникнення, можливих наслідків у зміні фінансового стану та шляхів погашення. Якість кредиторської заборгованості оцінюється на основі визначення частки вексельної форми розрахунків, а також тривалості використання кредиторської заборгованості в обороті підприємства. Середня тривалість використання дебіторської заборгованості в обороті підприємства(Ткз) обчислюється за формулою

Ткз = ,(10)

де КЗ - середні залишки кредиторської заборгованості за аналізований

період, тис. грн.;

КО - загальна сума обороту за розрахунками з кредиторами, тис. грн.

Щоб детальніше проаналізувати вплив кредиторської заборгованості на фінансовий стан підприємства, потрібно виділити невиправдану заборгованість і причини її утворення. До невиправданої кредиторської заборгованості належить прострочена і заборгованість за невідфактурованими поставками. Щоб простежити прострочену заборгованість, виділяють залишок зобов'язань на кінець аналізованого періоду за строками їх утворення.