Облік витрат на нафтодобування

План

Вступ

1. Процес нафтодобування, його характеристика і об'єкти обліку.

2. Організація та ведення обліку витрат на нафтодобування.

3. Методика розподілу витрат на нафтодобування між видами продукції та формування її собівартості.

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Реформування відносин власності в Україні, яке зумовлено переходом економіки на ринкові принципи господарювання, вимагає розгляду питань, пов'язаних з бухгалтерським обліком, економічним аналізом і управлінням виробничими ресурсами. Необхідність перебудови системи обліку в Україні у відповідності до міжнародних стандартів, яка вперше була обгрунтована в Указі Президента “Про перехід до загальноприйнятої в міжнародній практиці системи обліку та статистики” №303 від 23.05.1992 р. передбачає формування нової бази обліку і аналізу виробничих ресурсів на підприємствах різних форм власності.

Нафтодобувна промисловість - це галузь, яка об'єднує підприємства, що розвідують і видобувають нафту та попутний і аз, а також транспортують їх. Підприємства галузі щорічно видобувають більше 4 млн. Тонн нафти, включаючи попутний газ.

Облік затрат на виробництво і калькування собівартості продукції має найбільшу специфіку в зв'язку з особливостями технології нафтового виробництва.

Мета обліку затрат і калькулювання собівартості продукції заключається в своєчасному, повному і достовірному визначені фактичних затрат, зв'язаних з виробництвом і збутом продукції, визначені фактичної собівартості окремих видів і всієї продукції, контролі за використанням ресурсів і грошових коштів. Неперевершений поточний облік витрат в місцях виникнення затрат, виявлення можливих відхилень від встановлених норм, причин, винуватців цих відхилень повинен задовольнити потреби оперативного управління виробництвом.

Проблеми методології бухгалтерського обліку і аналізу в структурних підрозділах нафтогазодобувних об'єднань знайшли відображення у працях таких зарубіжних авторів: Ю.Є. Артьомова, С.Б. Барнгольц, А.А. Баширова, П.С. Безруких, К. Друрі, Дж. Ріса, Р. Ентоні, О.С. Нарінського, Б Нідлза, а безпосередньо у нафтовій промисловості - П.Н. Варина, В.А.Житкова, В.І. Єгорова та інших вчених. Значний внесок у розробку теорії і практики вдосконалення обліку та аналізу витрат на послуги спеціальної техніки та технологічного транспорту зробили вітчизняні вчені-економісти: З.В. Уцайлюк, А.М. Кузьмінський, Б.М.Литвин, М.Г. Чумаченко, С.І. Шкарабан та інші.

Нафтова промисловість України характеризується низькими показниками, хоча потенційні можливості видобутку нафти значно більші. Внаслідок певного вичерпання нафтових родовищ у старих промислових західних районах поряд з пошуками і видобутком нафти у східних районах ширше розгортається геологічна розвідка шельфової зони Чорного і Азовського морів, а також Причорноморської низовини, де останніми роками видобувають нафту.

Нині перше місце за видобутком нафти посідає Лівобережна частина України, де працюють нафтогазові управління в Чернігівській області на базі Гнідинцівського та Прилуцького родовища, у Сумській - на основі Охтирського і Качанівського, у Полтавській на базі Сагайдацького, Зачепилівського, Радченківського родовищ. На другому місці Прикарпатська нафтогазоносна провінція, працюють нафтогазовидобувні управління Бориславнафтогаз і Долинонафтогаз.

Нині жоден з економічних районів України не забезпечений власною нафтою і нафтопродуктами. Країна забезпечує потреби в нафтопродуктах - частково. Решта нафти надходить з інших країн, зокрема найбільша частка припадає на Росію.

За цих умов актуальними є питання вдосконалення методики і організації обліку та аналізу господарської діяльності підприємств галузі з метою виявлення резервів підвищення рівня ефективності експлуатації спеціальної техніки і технологічного транспорту, зниження витрат на їх утримання і використання в обслуговуючих підприємствах і організаціях.

1. Процес нафтодобування, його характеристика об'єкти обліку

Нафтодобувна промисловість орієнтується на нафтові родовища суходолу й континентального шельфу. Процес видобутку нафти характеризується рядом таких особливостей :

- попереднє розвідування нафтових покладів ( родовищ );

- розділення технологій виробництва на два послідовні процеси (підземний і наземний );

- специфічність основного виду знаряддя праці - свердловини;

- використовування сил природи для підняття рідини на поверхню, різні способи експлуатації свердловин для вилучення з надр рідини. Рідина, що видобувається, є емульсією, у складі якої значна питома вага води;

- в результаті виробництва одночасно виходить два види основного продукту - нафта і попутний газ;

- предметом праці є дар природи, а не продукт минулої праці;

- нафтоносні поклади не мають ні вартості, ні її грошового виразу у вигляді витрат на сировину, тому в собівартості продукції відсутні сировинні витрати;

- віддаленість предмету праці від робітника, що обумовлює своєрідний характер всього технологічного процесу нафтодобування;

- великі витрати на енергію, стисле повітря, газ, пару, необхідні при підйомі нафти з свердловин на поверхню;

- в цій галузі незавершене виробництво стабільне;

- застосовуючи різні способи експлуатації нафтових свердловин, основні з них : фонтан, глибинно - насосний і компресорний.

Організація обліку витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції залежить від виду діяльності підприємства, прийнятої структури управління, характеру виробництва, номенклатури продукції, що виробляється, регулярності випуску.

Не менш важлива здатність і можливість функціональних служб підприємства обробити і ефективно використати інформацію, систематизовану та накопичену в бухгалтерському обліку (сформулювати необхідні висновки, прийняти оперативні й стратегічні рішення).

Важливою передумовою раціонального обліку затрат і калькулювання собівартості продукції є правильне визначення об'єктів обліку та об'єктів калькулювання. Об'єктом обліку виробничих затрат є вироби, їх окремі частини (конструктивні елементи, вузли, деталі), групи виробів, викопані роботи, сукупність однорідних робіт, виробництва (переділи), окремі операції.

Об'єкт калькулювання - це одиниця продукції, тобто кінцевий продукт, виготовлений на підприємстві. E нафтодобуванні об'єктом обліку витрат є процеси і види виробництв нафтодобувної промисловості, а об'єктом калькулювання - види добутої продукції нафта, попутний газ).

В нафтодобуванні застосовується один з варіантів попередільного обліку, названої нами попроцесним. Облік витрат подальших стадійне з включення виробничих витрат попередільних процесів і визначення собівартості готової продукції шляхом пайової участі окремих цехів в її створені є ознаками без напівфабрикатного варіанту зведеного обліку витрат.

Об'єкт калькуляції в нафтодобуванні дещо ширше за об'єкт обліку. Якщо облік фактично організований по окремих стадіях процесу видобутку, то калькулюється продукт видобутку в цілому. Проте слід відмітити, що заключні бухгалтерські записи в обліку дозволяють зібрати виробничі витрати по тих же об'єктах ( нафта, природний газ і попутний газ ), які і є об'єктами калькуляції. Тому тут можна говорити про збіг об'єктів обліку витрат з об'єктами калькуляції, хоча фактично облік ведеться по процесах. Наприклад, дано, що поступило 172000 т нафти. Крім того, згідно видатковим документам, в процесі підготовки на власні потреби використано 900 т нафти; втрати при підготовці склали 1600 т і при перекачуванні 500 т . Отже, валовий видобуток нафти - 175000 т ( 172000+900+1600+500 ). Припустимо, що попутного газу видобуто 8000 тис. м^З і природного газу 12000 тис.м^З. Валовий видобуток газу склав 20000 тис.м^З. Із видобутої кількості на вироблення енергії використано : попутного газу 480 тис.м^З, природного газу - 1120 тис.м^З. Калькуляційною одиницею є 1 т нафти і 1000 м^З газу, для визначення загальної кількості видобутої продукції газ, виміряний в кубічних метрах, переводять в тонни по встановлених коефіцієнтах. Якщо 1000 м газу важать 1,25 т, то коефіцієнт переводу буде рівний 1,25. Застосовуючи вказаний коефіцієнт, отримаємо вагу попутного газу - 10000 т ( 8000 * 1,25 ), природного газу - 15000т (12000*1,25 ), всього видобутої нафти газом - 200000 т (175000+10000+15000 ).

У даній галузі прийнято визначати собівартість як валового, так і товарного видобутку. Об'єм валового видобутку більше товарної о на кількість нафти і газу, витраченого на власні виробничі потреби, а також їх втрат при аваріях, підготовці і перекачуванні.

У нафтовидобувній промисловості України спостерігається якісне погіршення сировинної бази галузі. Східний нафтогазоносний регіон (Дніпровське - Донецька впадина) залишається основним щодо обсягів видобутку нафти, хоча всі основні родовища тут уже увійшли в кінцеву стадію розробки з постійно спадаючим видобутком ( вироблення видобувних запасів щодо основних родовищ нафти становить 90-95% ). Частка запасів нафти, які складно добуваються, в загальному обсязі становлять 63 -65% і продовжує збільшуватися. У зв'язку з високим ступенем вироблення запасів нафти спостерігається стійка тенденція до зниження дебетів нових свердловин ( за останні 10 років середній дебет однієї нової свердловини зменшився з 27 до 23 т/доба ). Більше половини прогнозних ресурсів нафти очікується на глибинах 5 -7 км, що робить їх освоєння при сучасному розвитку техніки й технології видобутку малоймовірним.

Постанова КМУ від 17 вересня 1996 р. №1141 «Програма освоєння вуглекисневих ресурсів українського сектора Чорного і Азовського морів» практично не виконується у зв'язку з відсутністю урядових рішень, спрямованих на забезпечення її впровадження.

Уточненою Національною програмою «Нафта й газ до 2010 року» (затверджена постановою КМУ від 21.06.01р № 665) передбачено збільшення видобутку нафти з газовим конденсатом до 5,2 млн. т до 2010 року. Однак це можливо лише при умові негайного широкомасштабного нарощування об'ємів геологорозвідувальних робіт.

Обсяги пошуково-розвідувального й експлуатаційного буравлення на підприємствах НАК «Нафтогаз України» за 2006 р. становлять 180,5 тис. м розвідувального й 253,68 тис. м експлуатаційного буравлення. У порівнянні з відповідним періодом 2005 р. обсяги розвідувального буравлення зменшилися на -5,799 тис. м, а експлуатаційного - на - 32,069 тис. м.

На підставі даних щодо прогнозної динаміки ефективності пошуково - розвідувального буравлення виконана попередня оцінка можливих об'ємів приросту запасів нафти з конденсатом. При цьому враховувалося, що обсяги пошуково - розвідувального буравлення досягнуть рівня, передбаченого Національною програмою «Нафта і газ до 2010 р.» ( на нафту -185 тис. м/год, що в сумі більш ніж в 3,5 рази перевищує фактичний обсяг пошуково - розвідувального буравлення в 2000 р.). Розрахунки показують, що протягом прогнозного періоду ( в 2001 -2030 рр. ) можна приростити запаси нафти з газовим конденсатом до обсягу 299 млн. тонн.

2. Організація та ведення обліку витрат на нафтодобування

Організація обліку витрат в нафтодобуванні здійснюється за допомогою класифікації витрат за калькуляційними статтями собівартості, що розкриває цільове призначення витрат і їх зв'язок з технологічним процесом нафтодобування.

Групування витрат за калькуляційними статтями дозволяє визначити призначення витрат і їх роль, організувати контроль над витратами, виявити якісні показники господарської діяльності як підприємства в цілому, так і його структурних підрозділів, установлювати, за якими напрямками потрібно вести пошук шляхів зниження витрат виробництва. На підставі цього групування будується аналітичний облік витрат на виробництво, складається планова (нормативна) і фактична калькуляція собівартості окремих видів продукції.

Це групування використовується для обчислення витрат за видами добутої продукції і місцем виникнення витрат (різними свердловинами). Статті калькуляції відображають рух витрат у їх внутрішньозаводському обороті у процесі виробництва, за статтями калькуляції витрати групуються для розрахунку собівартості готових виробів, напівфабрикатів і окремих технологічних вузлів і деталей за напрямками (виробництво або обслуговування).

Залежно від особливостей технології та організації виробництва, а також питомої ваги собівартості продукції окремих видів витрат підприємства можуть поєднувати деякі наведені статті калькуляції в одну чи, навпаки, виділяти з однієї типової стані декілька статей калькуляції. Номенклатура статей витрат визначається підприємством самостійно і залежить від їх галузевої належності. Облік витрат в нафтодобувній галузі промисловості ведуть за такою номенклатурою статей витрат :

- витрати на енергію для видобування нафти;

- витрати пов'язані з штучним впливом на пласт;

- основна заробітна плата виробничих робітників;

- додаткова заробітна плата виробничих робітників;

- відрахування на соціальне страхування;

- амортизація свердловин;

- витрати на збір і транспортування нафти і газу;

- витрати на технологічну підготовку нафти;

- витрати на підготовку і освоєння виробництва;

- витрати на утримання і експлуатацію устаткування (в тому числі витрати на підземний поточний ремонт свердловин);

- інші виробничі витрати;

- адміністративні витрати;

- Збутові витрати.

У галузі відсутні витрати сировини і матеріалів. Проте, в процесі видобування на виробництво потрібні допоміжні матеріали. Наприклад, у процесі вилучання емульсії із свердловин, її перекачуванні трубопроводами і очистки нафти від домішок використовують деемульгатори і різні хімічні реактиви. Вони включаються до статей: «Витрати на технологічну підготовку нафти» і «Витрати на збір і транспортування нафти». Наявність калькуляційної статті «Витрати пов'язані із штучним впливом на пласт» зумовлено тим, що інтенсифікація розробки родовищ пов'язана з додатковими витратами. Вони включають:

1) амортизацію нагнітальних свердл і устаткування;

2) вартість води, газу, електроенергії, пари, кислот, згущувачів;

3) витрати на оплату праці робітникам, зайнятим підтримкою

тиску пласта;

4) інші витрати.

За статтею «Основна заробітна плата виробничих робітників» планується і обліковується основна заробітна плата як виробничих працівників, так і спеціалістів (інженерно - технічних працівників), безпосередньо пов'язаних із видобуванням продукції, тобто із підземною технологією, обчислена відповідно до прийнятих підприємством систем оплати праці, у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників - відрядників.

Основна заробітна плата виробничих робітників прямо включається до собівартості відповідного виду добутої продукції на підставі первинних документів (нарядів, змінних рапортів про виробіток та ін.), на яких обов'язково має бути зазначено шифром номер продукції або замовлення. До статті «Додаткова заробітна плата виробничих робітників» відносяться виплати, передбачені законодавством про працю і колективним договором, за роботу понад установлені норми, за трудові успіхи і винахідництво, за особливі умово праці. Сюди включають надбавки, доплати, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До статті «Відрахування на соціальне страхування» включається відрахування у вигляді внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування із суми основної та додаткової заробітної плати виробничих робітників за встановленими ставками.

Додаткову заробітну плату виробничих робітників і відрахування на соціальне страхування від заробітної плати виробничих робітників розподіляють між видами добутої продукції пропорційно основній заробітній платі виробничих робітників.

За статтею «Витрати на утримання і експлуатацію устаткування» відображають витрати на утримання, експлуатацію і поточн7ий ремонт лише устаткування, яке задіяне у підземній технології виробництва, тобто у свердловинах ( глибинні насоси, насоси на компресорних трубах тощо ) і використовуються для поточного ремонту самої свердловини ( очищення і промив піщаних пробок ). Сюди, також, відносять витрати на утримання, амортизацію і поточний ремонт устаткування, що знаходиться на поверхні, але обслуговує підземний процес виробництва ( насоси, фонтанна арматура ), а також витрати на експлуатацію вишки, засобів автоматики.

За статтями «Витрати на збір і транспортування нафти і газу» і «Витрати на технологічну підготовку нафти» відображаються витрати, що стосуються наземної технології виробництва, а саме: процесів зневоднення і знесолення, а також витрати на транспортування нафто водної суміші трубопроводами.

До статті «Витрати на підготовку і освоєння виробництва» відносять витрати пов'язані із організацією нових добувних підприємств на нововведених площах. Вони, попередньо, узагальнюються на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів».

Після введення родовища в експлуатацію зазначені витрати починають списувати. Визначаються розміри даних витрат, на 1 тонну продукції, шляхом ділення загальної їх суми на плановий обсяг видобутку за 12 наступних місяців. Визначена величина витрат включається в собівартість кожної тонни валового видобутку нафти.

До статті «Витрати на енергію для видобування нафти»відносяться вартість енергії ( як одержуваних від сторонніх підприємств і організацій, так і вироблюваних самим підприємством), що витрачається безпосередньо на ведення технологічного процесу добування нафти.

Витрати на енергію на технологічні цілі відноситься безпосередньо на собівартість конкретних видів добутої продукції на підставі показань контрольне - вимірювальних приладів, якщо вони використані при видобуванні певного виду продукції.

У разі відсутності контрольне - вимірювальних приладів вартість енергії для технологічних цілей ( добування нафти ) відноситься на собівартість окремих видів добутої продукції так само, як і вартість допоміжних матеріалів за допомогою кошторисних ставок.

Витрати енергії на опалення, освітлення чи різні виробничі потреби відносяться до складу загально виробничих витрат. За статтею «Амортизація свердловин» включається :

- амортизація основних засобів;

- інших необоротних матеріальних активів;

- нематеріальних активів.

За статтею «Адміністративні витрати» обліковуються витрати

пов'язані з управлінням підприємства.

До статті «Загально виробничі витрати» належать :

- витрати, пов'язані з управлінням виробництва;

- амортизаційні відрахування;

- експлуатаційні витрати;

- витрати на утримання основних засобів та інших

необоротних активів;

- витрати на ремонт;

- витрати на удосконалення технології та організації

виробництва;

- витрати на обслуговування виробничого процесу;

- охорона праці і навколишнього середовища.

Приклад 2.1.

Визначивши суму загально виробничих витрат, що відносяться

до складу витрат на виробництво, розподілимо їх між об'єктами

витрат.

Базою для розподілу загально виробничих витрат обліковою

політикою підприємства встановлено заробітну плату виробничих

робітників.

Цей розрахунок наведемо в табл. 2.1.

Таб. 2.1 Розподіл загальновиробничих витрат між об'єктами обліку витрат

Найменування виробу Фактично нарахована з/п виробничим робітникам Фактична сума загально виробничих витра, гри. За видами виробів, ірії. (гр.4*гр.л ) 1 2 3 НАФТА 1500 6344,85 ПОПУТНИЙ ГАЗ 1020 951,73 Усього 2520 7296,58

Спочатку визначено відсоток загально виробничих витрат відносно до загальної суми фактично нарахованої за місяць заробітної плати виробничим робітникам щодо добутих двох видів продукції даною свердловиною (7296,58/230,00*100=3172,4261% ). Потім відповідно до цього відсотку і суми заробітної плати, нарахованої щодо кожного виду добутої продукції, визначають суму загально виробничих витрат, що припадають на такий вид продукції:

- щодо нафти - 6344,85 грн. (3172, 4261% від 200,00 грн.);

- щодо попутного газу - 951,73 грн. ( 3172,4262% від 30,00 грн.).

У статті «Інші виробничі витрати» плануються і обліковуються витрати, пов'язані з епізодичними і періодичними випробуваннями якості добутої продукції і перевірки її на відповідність вимогам встановлених стандартів або технічних умов, а також інші витрати, що не відносяться до жодної із зазначеної вище статей витрат. Інші виробничі витрати прямим шляхом включають до собівартості відповідних видів добутої продукції.

3. Методика розподілу витрат на нафтодобування між видами продукції та формування її собівартості

Порядок калькуляції собівартості в нафтовидобувній промисловості полягає у визначені собівартості нафти і газу разом по промисловому управлінню і по окремих промислах, обчисленні собівартості кожного продукту, а також собівартості нафти за окремими способами її видобутку. Всі ці показники відображаються в місячних, квартальних і річних звітних калькуляціях по видобутку нафти і газу. При цьому квартальні калькуляції фактичної собівартості видобутку нафти і газу складаються складанням місячних калькуляцій, а річні - складанням квартальних звітних калькуляцій. Планові калькуляції на нафту і газ складаються на рік з розбиттям по кварталах. Звітні калькуляції собівартості продукції складаються з трьох розділів :

1. Калькульований видобуток нафти і газу в тоннах.

2. Енергетичні витрати і довідки.

3. Звітна калькуляція собівартості видобутку нафти і газу.

Калькулювання собівартості проходить наступні чотири етапи:

а) на першому етапі визначається об'єм незавершеного виробництва продукції в “еквівалентних одиницях”. Цей об'єм розраховується шляхом множення кількості одиниць продукції, що знаходиться в процесі обробки, на ступінь завершеності їх обробки (наприклад, 100 одиниць продукції, обробка яких завершена на 30%, буде складати 30 еквівалентних одиниць);

б) на другому етапі визначається загальна кількість продукції, вироблена (реалізована) в звітному періоді часу. Цей розрахунок проводиться за наступною формулою:

ЗК = ЗНПп + ПП - ЗНПк, (3.1)

де ЗК - загальна кількість виробленої продукції в звітному періоді;

ЗНПп - запаси незавершеної продукції в еквівалентних одиницях на початок періоду;

ПП - кількість повністю завершеної і переданої далі продукції;

ЗНПк - запаси незавершеної продукції в еквівалентних одиницях накінець періоду.

в) на третьому етапі визначається загальна сума прямих і непрямих витрат на виробництво продукції по всіх її процесах;

г) на четвертому етапі розраховується питома собівартість продукції, тобто визначається об'єм сукупних витрат на одиницю продукції.

Перевагою використання даної системи калькулювання собівартості є її простота, можливість ефективного управління незавершеним виробництвом і запасами готової продукції, групування витрат на виробництво і реалізацію продукції в розрізі центрів відповідальності. В цей же час основним недоліком цієї системи калькулювання є непомірне усереднення собівартості продукції. В ній не враховуються сезонні особливості її виробництва, особливості витрат на зберігання запасів і т.д.

Попроцесна система калькулювання собівартості продукції широко використовується на підприємствах вугільної, нафтової, хімічної, фармацевтичної, легкої, харчової промисловості та інших аналогічних за організацією технологічних процесів галузях економіки.

В умовах одночасного видобутку нафти попутного газу з одних і тих же свердловин облік витрат по видобутку цих продуктів ведеться разом. Тому калькуляція собівартості продукції починається з визначення середньої знеособленої собівартості нафти і газу. В калькуляції показується собівартість 1 т видобутої нафти і газу, разом взятих, і її склад по окремих статтях, для цього сума всіх витрат на видобуток нафти і газу в цілому по підсумку за звітний період і по кожній статті окремо ділиться на валовий видобуток цих продуктів в звітному періоді. Валовий видобуток нафти і газу виражається в однаковому вимірюванні - в тоннах, для чого кубометри здобутого газу перераховують на умовні тонни нафти за допомогою коефіцієнтів, встановлених для кожного виробництва виходячи з калорійності кубометра в тонні нафти.

Так, якщо калорійність газу 12000 ккал/куб. м, а калорійність нафти 10000 ккал/кг, то для переводу 1 куб. м газу в тонни застосовується коефіцієнт 12000/10000/1000=0,0012. Таким чином, собівартість продукції нафтодобувній промисловості калькулюється способом прямого розрахунку.

В звітній калькуляції собівартості нафти і газу по рядку Виробнича собівартість товарної продукції показується загальна сума витрат на товарну продукцію, визначувана як різниця між підсумкам промислової собівартості валового видобутку нафти і газу і вартістю витрачених нафти і газу на власні виробничі потреби та втрат нафти при деемульсації, перекачування і зберігання. Тут приводиться собівартість тонни товарної продукції, яка виходить розподілом загальної суми витрат на товарну продукцію на кількість товарного видобутку нафти і газу в тоннах. Повна собівартість товарної продукції (товарного видобутку нафти і газу ) визначається надбавкою до промислової собівартості товарної продукції величини поза виробничих витрат, а на 1 розподілом витрат по статті «Повна собівартість товарної продукції на кількість тонн товарного видобутку нафти і газу.

Наступний етап калькуляції обчислення собівартості нафти та газу на основі щомісячного складання відомості розподілу витрат по видобутку нафти і газу. Хоча визначення собівартості продукції в нафтовидобувній промисловості є частиною питання калькуляції собівартості зв'язаної продукції, проте тут значна частина витрат відноситься прямим шляхом в собівартість видобутої нафти або газу і лише окремі статті витрат є загальними для двох продуктів, розділюваними між ними непрямим шляхом.

В собівартість видобутої нафти включаються прямим шляхом наступні витрати, що мають відношення до процесу видобутку нафти: енергетичні витрати, витрати по поточному ремонту підземного обладнання свердловин, витрати по збільшенню віддачі пласті, перекачуванню і зберіганні нафти, а також оплата за нафту, прийняту від бурових і геологорозвідувальних організацій. Всі ці витрати пов'язані з процесом видобутку нафти і тому прямо відносяться на її собівартість.

В собівартість попутного газу, що видобувається, прямим шляхом повністю відносяться витрати по збору і транспортуванню газу, пов'язані з процесом видобутку газу. Вся решта статей витрат : основна і додаткова заробітна плата виробничого персоналу, відрахування на соціальне страхування цього персоналу, амортизація свердловин і інших основних засобів, витрати по поточному ремонту наземного обладнання і інших виробничих основних засобів, цехові і загально виробничі витрати

- є загальними для нафти і газу витратами і розподіляються між цими двома продуктами непрямим шляхом : пропорційно кількості валового видобутку нафти і газу. Розподіливши усі витрати по видобутку між нафтою і газом, визначається собівартість тонни з цих продуктів розподілом всієї суми витрат, що відноситься до кожного з них, на валовий видобуток відповідно нафти і газу. Ці показники приводяться за підсумком звітної калькуляції по окремих статтях :

1) виробнича собівартість видобутку нафти;

2) виробнича собівартість видобутку газу.

Другий показник приводиться з розрахунку на 1000 кум. М і розраховується розподілом загальної суми витрат на видобуток газу на відповідну кількість валового його видобутку в 1000 куб. м. В річній звітності калькуляції собівартості продукції показується також виробнича собівартість валового видобутку за окремими способами експлуатації свердловин. Для цього щорічно при складанні річного звіту витрати на видобуток нафти розподіляють за способами експлуатації свердловин.

По прямій ознаці відносяться на глибинонасосний спосіб видобутку наступні витрати: вартість електроенергії, пари, енергії двигунів внутрішнього згорання і витрати глибинних насосів;

витрати на стиснуте повітря або газ прямим шляхом на компресорний спосіб видобутку; оплата за нафту, отриману від бурових і геологорозвідувальних організацій. Витрати по перекачуванню і зберіганню нафти, по її деемульсації і витрати по збільшенню віддачі пластів розподіляються між окремими способами експлуатації свердловин пропорційно кількості валового видобутку нафти.

Всі решта витрат : заробітна плата виробничого персоналу, амортизація свердловин. Витрати на поточний ремонт, цехові і загально виробничі витрати - розподіляються між окремими способами видобутку нафти пропорційно відпрацьованим свердловино -- місяцям. При цьому кількість відпрацьованих свердловино - місяців за кожним способом експлуатації визначається як кількість свердловин на даному промислі і кількості місяців їх роботи.

Розглядаючи питання калькуляції собівартості в нафтодобувній промисловості, не можна не відзначити, що у складі собівартості нафти і газу не відображалася частина витрат, пов'язаних з розвідувальним бурінням і проведенням геологорозвідувальних робіт, що відшкодовувались за рахунок бюджетного фінансування.

Внаслідок штучного зниження цих ресурсів неточно визначалася економічна ефективність витрат, порушувалась зі ставність показників собівартості окремих видів палива, а також виникали перешкоди у встановленні оптових цін на ці продукти.

На користь визначення дійсної собівартості продукції було вирішено включати витрати по проведенню розвідувальною буріння і геологорозвідувальних робіт до складу собівартості нафти і газу. При цьому, беручи до уваги різкі коливання витрат на геологопошукові і геологорозвідувальні роботи по окремих районах і особливо за окремими площами усередині районів, а також випадки, коли розвідка зовсім не виявляє реальних запасів нафти і газу, доцільно відшкодовувати всі ці витрати за рахунок відрахувань нафтодобувних підприємств, що включаються до складу повної собівартості нафти і газу по статті «Виробничі витрати». Відрахування до бюджету на покриття витрат по геологорозвідувальних роботах по нафті і газу включені в оптові ціни підприємств на нафту і газ. Фактично проведені відрахування включаються до складу повної собівартості продукції в кореспонденції з рахунком «Розрахунки з бюджетом», а суми, внесені до бюджету, відносяться в дебет цього рахунку в зменшення заборгованості бюджету.

Новий порядок включення витрат на геологорозвідувальні роботи до складу собівартості видобутку нафти і газу ставить питання про необхідність наукової розробки методики повного обліку цих витрат. Оцінка родовищ нафти і газу є передбачу вальними; з розвіданих запасів витягується близько половини, причому коефіцієнт використовування виявлених запасів не можна наперед визначити з точністю і вони диференційовані по нафто і газородовищам і промислам. При розподілі витрат на геологорозвідувальні роботи на все виявлені промислові запаси нафти і газу відшкодування витрат залежить від темпів розробки родовищ і у ряді випадків значна частина витрат не отримує свої відшкодування. Даний метод, забезпечує тільки компенсацію витрат на просте відтворення, не враховуючи вкладень для розширеного відтворювання. Повний облік витрат суспільної праці на геологорозвідувальні роботи і розробка наукової методики дозволяють побудувати систему оптових цін на взаємозамінні види продукції в паливно-енергетичних галузях і буде більш достовірно відображати економічну ефективність виробництва і застосування різних видів палива.

Облік витрат на кожній стадії наземного процесу виробництва дозволяє визначати частину виробничої собівартості валового видобутку будь - якої з них. Оскільки витрати подальших стадій не включаються витрати попередніх, то загальну величину собівартості видобутої продукції визначається як сума витрат всіх стадій видобутку. Витрати в незавершеному виробництві не виділяються через його незмінність, що дає можливість виробничі витрати за місяць повністю включати в собівартість продукції звітного періоду. Загально виробничі витрати щомісяця розподіляються між видами добутої продукції.

Порядок такого розподілу є одним з елементів управлінського обліку, що встановлюється підприємством самостійно і фіксується у розпорядчому документі про облікову політику підприємства. Такий розподіл загальновиробничих витрат між об'єктами калькулювання має проводитись пропорційно обраній базі.

Критерії розподілу загально виробничих витрат всередині об'єкта витрат і критерії розподілу постійних загально виробничих витрат на такі, що відносяться до складу витрат на виробництво продукції і її собівартість, можуть не збігатися.

Для розподілу зазначених витрат між об'єктами необхідно визначити норматив витрат на одиницю об'єкта калькулювання :

Норматив загально виробничих витрат, що розподіляються, на одиницю бази розподілу = Фактична сума загально виробничих витрат, що розподіляються / Величина бази розподілу за звітний період.

Помноживши розрахований норматив роз поділюваних загально виробничих витрат на величину бази розподілу, що стосується конкретного виду продукції, визначаємо частину загально виробничих витрат, що включаються до виробничої собівартості даного виду продукції у звітному періоді.

Загально виробничі витрати звітного періоду, що відносяться на виробничу собівартість, можна розподілити між об'єктами калькулювання, також визначивши питому вагу баз розподілу відповідних об'єктів калькулювання в загальному обсязі величини бази розподілу. Множенням питомої ваги на суму загально виробничих витрат, що включаються до виробничої собівартості звітного періоду, визначаємо суму загально виробничих витрат, до відносяться до виробничої собівартості продукції.

Таким чином, розподіл загально виробничих витрат можна розділити на чотири операції:

1) розподіл загально виробничих витрат між видами виробництв;

2) встановлення величини загально виробничих витрат, що підлягає включенню до складу витрат на виробництво продукції;

3) визначення частки витрат, що відносяться до готової продукції, і частки витрат, що відносяться до незавершеного виробництва;

4) розподіл витрат, віднесених до готової продукції за видами продукції.

Усі чотири операції здійснюються в ході виконання тієї самої дії, у результаті якої виконуються проводки по дебету відповідних субрахунків до рахунку 23 «Виробництво» і кредиту рахунка 91 «Загально виробничі витрати», а потім ці витрати розподіляються по рахунках в складі витрат основного чи допоміжного виробництва.

Витрати зібрані на рахунку 91 «Загально виробничі витрати», що включаються до витрат на виробництво, підлягають списанн наприкінці звітного періоду до дебету рахунку 23 «Виробництво» за належністю з одночасним їх розподілом між об'єктами калькулювання, пропорційно тій чи іншій базі. Для розподілу загально виробничих витрат складають спеціальні відомості розподілу.

У результаті розподілу суми за замовленнями записують до карток аналітичного обліку виробництва за статтею «Загально виробничі витрати». Наведемо приклад порядку розподілу загально виробничих витрат між видами добутої продукції.

Приклад 3.1.

Нафтодобувне підприємство протягом звітного періоду добувало два види продукції : нафту і попутний газ. Заробітна плата виробничих робітників, витрати на енергію та інші прямі витрат включено до витрат на видобуток продукції. Виробнича собівартість добутої продукції становить:

- витрати на оплату праці - 8983 грн.

- витрати на електроенергію - 1015- грн..

- інші прямі витрати - 18867 грн.

- - розподілені загально виробничі витрати - 81200 грн.

- Разом - 119200 грн., у тому числі прямі витрати - 38000 грн.

Підприємство самостійно обирає базу для розподілу загально з виробничих витрат. Наприклад, їх можна розподілити пропорційно до:

1) витрат на електроенергію - норматив розподілу дорівнює 8,0 (81200/10500);

2) витрат на оплату праці - норматив розподілу дорівнює 9,0 (81200/8983).

Множенням нормативу на величину без відповідних об'єктів розподілу визначається сума загально виробничих витрат, що відносять до складу виробничої собівартості окремих видів добутої продукції.

Наведемо розрахунок у табл. 3.1.

Таб.3.1 Відомість розподілу загально виробничих витрат продукції розподілу

Продукція Прямі витрати ЗВВ, що включаються до собівартості Виробнича собівартість добутої продукції На електроенергію На оплату праці Інші прямі разом Пропорц. До в-тна електроенергію Пропор ц. До в-т на оплату праці ЗВВ розп. Пропор ц. До в-т на ел-ю ЗВВ розпад. Пропори . До в-т на опл. прац і 1 2 3 4 5 6 7 8 9 НАФТА 5950 4083 9067 19100 47600 36907,45 66700 56007,45 Попутний газ 4200 4900 9800 18900 33600 44292,55 52500 63192,55 Разом 10150 -8983 18867 38000 81200 81200 119200 119200

Як бачимо, собівартість відрізняється від обраної загальновиробничих витрат окремих видів добутої підприємством бази.

Висновки

Україна має великі перспективні нафтогазоносні площі. За оцінками спеціалістів, тут можливі відкриття родовищ світового масштабу. Насамперед це стосується шельфу Чорного моря. Є також перспективи подальшого видобутку нафти і природного газу в районах, де їх видобувають десятки років. По - перше, за існуючі нині в Україні неефективні технології експлуатації нафтових родовищ близько 50% залишається в надрах землі. Відомі новітні способи її видобутку, які дозволяють одержати ці «залишки». По -друге, як виявилося, Україна досліджена в геологічному відношенні недостатньо, тобто перспектива пошуку енергоносіїв практично по всій її території: Закарпаття, Передкарпаття, Волинь, Чернігівщини, Причорномор'я, Азовське море, Донбас, Придніпров'я тощо. По - третє, нині є нові відмінні від тих, що існували раніше, теорії походження нафти і газу, а це значно розширює діапазон їх пошуку.

У найближчі роки можна чекати на нові відкриті родовища нафти й газу. Перспективи тут настільки великі, що свої капітали в розвиток нафтової промисловості нашої держави готові вкладати найбільші нафтові компанії світу, зокрема «Shell», яка працює лише з родовищами світової величини.

Досліджено, що собівартість видобутої в Україні нафти відносно висока, оскільки видобуток її найпрогресивнішим фонтанним способом майже припинився. Для підтримання її високого пластового тиску практикують закачування у за контурні горизонти гарячої води, пари, хімічних реагентів, що дає змогу збільшити видобуток нафти до 60-70%. Вартість нафти у районах споживання значною мірою визначається витратами на її транспортування, що залежить від діаметру трубопроводу, вмісту в сирій нафті парафіну, потужності нафто перекачувальних станцій.

Останніми роками визначалися до подорожчання нафти, що пов'язано з ускладненням умов її видобутку та експлуатації більшості родовищ. Разом з тим будівництво нафтопереробних підприємств в районах споживання нафти і нафтопродуктів має ряд переваг, оскільки сприяє зменшенню перевезень нафтопродуктів незалежно від способу транспортування сирої нафти (зберігання сирої нафти обходиться дешевше ), а для споживання є можливість використовувати сиру нафту, яка надходить з різних районів.

У роботі доведено, що, починаючи з минулого року, почалось зростання геологорозвідувальних робіт і, відповідно, видобутку нафти в нашій країні. За 2007 рік в Україні добуто 4,615 млн. тонн нафти з газовим конденсатом, що на156,7 тис. тонн, або на 3,6% більше у порівнянні з 2006 роком.

Список використаної літератури

1. П ( с ) БО 16 «Витрати» затверджений наказом Міністерства Фінансів України від 29 грудня 1991 р. № 318. Опублік. Газ. «Все про бухгалтерський облік» № 37 від 23.04.01 р. -ст.47-51.

2. Методичні рекомендації з формування собівартості продукції у промисловості, затверджений наказом Державного комітету промислової політики України від 2.02.01 р. № 47.

3. Типове положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції у промисловості затверджене постановою КМУ від 26.04.96 р. № 473.

4. Войтенко Т., Вороная Н. Усе про облік витрат на виробничому підприємстві. - X.: Фактор, 2005. - 266с.

5. Калькуляція себестоимости в промышленности : Учебник / Под ред. Проф. А.Ш. Мергуниса. - м.: Финансы, 1980. -288с.

6. Ластовецький В.О. Галузевий бухгалтерський облік : проблеми теорії і практики. - Чернівці : Прут, 2005. - 200с.

7. Марени Т. Методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції // Бухгалтерський облік і аудит. - 2006. - № 11.-ст.. 19-25

8. Нападовська Л.В. управлінський облік : Підручник для студентів вищих навчальних закладів. - Київ : Книга, 2004. -544с.

9. Статистичний щорічник України за 20004 р. : Державний комітет статистики України / За ред. О.Г. Осауленка. - Київ : Консультант, 2005. - 592с.

10. Розміщення продуктивних сил України: Підручник/ Є.П. Качан, М.О. Ковтонюк, М.О. Петрика та ін.; За ред. Є.П. Качана. - К.: Вища школа, 2000. - 375 с.: іл.

11. Стратегія економічного розвитку України. - 2002. - №4 (11)

12. Чепіжко В. Перспективи газової галузі // Урядовий кур'єр. - 2003. - №77. - с. 7.