Напрями вдосконалення системи організації аудиторської діяльності в Україні

Реферат

на тему:

«Напрями вдосконалення системи організації аудиторської діяльності в Україні»

В Україні нині склалась достатньо чітка, принаймні формально, система, яка забезпечує вирішення проблем атестації аудиторів, внесення до Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності, забезпечення споживачів ринку аудиторських послуг кваліфікованими спеціалістами і упорядкованого функціонування цього ринку.

У Законі України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. зазначається, що аудиторська діяльність включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.

Як правило, в усіх країнах зі сталим ринком аудиторських послуг під аудитом розуміють накопичення аудитором доказів і висловлення відповідної думки щодо звітності. Згідно із Законом України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. (ст. 4), аудит -- це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Але встановити відповідність здійснених економічним суб'єктом фінансових і господарських операцій нормативним актам, чинним у нашій країні, протягом звичайної аудиторської перевірки неможливо. Як відомо, таких нормативних актів, що діють в нашій країні, велика кількість і вони досить суперечливі. Крім того, аудитор не може бути кваліфікованим юристом щодо всіх аспектів господарювання, в основному він зосереджується на дотриманні підприємством існуючого податкового законодавства.

Багато суперечностей викликає невизначеність формулювання ст. З про те, що аудиторські послуги можуть надаватись у формі аудиторських перевірок (аудиту) та пов'язаних з ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.

Не можна погодитися з думкою таких авторів якЯ. В. Соколов, В.В. Скобара і О.Л. Островська, що нелогічним є розмежування аудиторської діяльності на два незалежних блоки робіт -- проведення перевірок та інші аудиторські послуги. І що в першому випадку аудиторська діяльність вимагає наявності ліцензії і штату працівників, що володіють певними кваліфікаційними навичками, в другому -- та ж аудиторська діяльність, але під розрядом "інша" не вимагає дотримання ні першої, ні другої умови [218, 20].

У сучасних умовах в Україні аудиторські фірми можуть надавати достатньо широкий спектр робіт, а саме [190, 85]:

-- аудиторські перевірки бухгалтерської звітності (обов'язковий і ініціативний аудит) підприємств і організацій різних типів і форм власності, експрес-аналіз;

оглядова перевірка;

аналіз господарсько-фінансової діяльності;

консультації з питань фінансового, податкового, банківського та іншого господарського законодавства, зовнішньоекономічної діяльності та ін.;

перевірка за узгодженими з клієнтом процедурами;

постановка, ведення і відновлення бухгалтерського (фінансового) обліку;

складання фінансової звітності, а також звітності з цінних паперів, проспектів емісії та ін.

автоматизація бухгалтерського обліку і аналітичних робіт;

надання допомоги в проведенні приватизації;

податкове планування і оптимізація оподаткування;

складання бізнес-планів та інших техніко-економічних обґрунтувань;

переклади західної спеціальної літератури, тиражування чинного економічного законодавства і видання власних навчальних посібників з аудиту, обліку і аналізу;

надання консультацій з управління;

надання інших послуг за профілем діяльності аудиторської фірми (редакційно-видавничих, з розповсюдження нормативної, довідкової і методичної літератури та ін.);

оцінка активів і пасивів економічного суб'єкта, оцінка інвестицій них проектів і їх техніко-економічного обгрунтування;

складання декларацій про доходи та ін.;

маркетингові дослідження ринку;

юридичні послуги, розробка засновницьких документів і їх реєстра ція, ліквідація підприємств;

спеціальні розслідування;

навчально-консультаційні послуги, підготовка кадрів (навчання в галузі своєї діяльності, а також основам бухгалтерського обліку) та ін.

Окреслення кола безпосередньо аудиторських послуг -- це одна із найважливіших сучасних проблем теорії аудиту. Надання консультаційних послуг є основним об'єктом критики незацікавленості аудитора. В останні роки законодавці і критики аудиторської професії у Великобританії, США, європейських країнах ведуть дискусію щодо можливості надання аудиторами супутніх послуг. Вважається, що незалежність аудитора порушується У разі одночасного надання аудиторських і консультаційних послуг. У зв'язку з цим передбачається, що Європейське Співтовариство черговою директивою розірве зв'язок аудиту і супутніх робіт [1, 49].

У Великобританії вирішення зазначеної проблеми започатковане в Положенні про професійну незалежність (пункти 22--30) [1, 43--44\. Зазначається, що аудитор не здійснює управлінські функції і не приймає рішення на підприємстві-клієнті. Прямо обумовлюється, що крім виняткових випадків, аудиторська фірма не повинна брати участі в складанні бухгалтерських записів аудійованого клієнта. Аудиторський висновок також не повинен надаватись, якщо компанія, асоційована з аудиторською фірмою, здійснює за договором секретарські послуги компанії-клієнту. Аудитор не повинен брати участі у перевірці звітності компанії, якщо він протягом звітного періоду чи протягом двох попередніх років був посадовою особою чи працівником цієї компанії. Якщо партнер чи працівник аудиторської фірми управляє чи протягом двох останніх років управляв будь-яким активом компанії, то жоден із партнерів чи службовців цієї аудиторської фірми не повинен бути ліквідатором компанії. Якщо аудиторська фірма, її партнер чи службовець підтримують чи коли-небудь протягом двох останніх років підтримували тривалі професійні стосунки з компанією, то ані партнер, ані службовець цієї аудиторської фірми не можуть бути ліквідатором цієї компанії в разі її неспроможності. Якщо аудиторська фірма, її партнер, чи службовець підтримують чи коли-небудь протягом двох останніх років підтримували тривалі професійні відносини з компанією, то ні партнер, ні службовець цієї аудиторської фірми не можуть обіймати посаду управляючого майном.

Підтвердженням важливості цієї проблеми є той факт, що великі компанії у Великобританії (відповідно до п. 247 Акта про компанії, 1985 р.) зобов'язані в річній звітності окремо показувати гонорар, сплачений своєму аудитору за аудиторське обслуговування, і гонорар, сплачений йому (чи компаньйону) за надання не аудиторських послуг [1, 55].

В Україні було б доцільно також в окремому стандарті аудиту чи Кодексі професійної етики аудиторів України дати перелік робіт, здійснення яких не допускається одночасно з проведенням обов'язкової аудиторської перевірки. Це такі роботи: складання бухгалтерських записів і фінансової звітності; підготовка і подання податкових декларацій; послуги в галузі фінансів (наприклад, при поглинанні чи злитті, новій емісії цінних паперів).

Україна належить до країн професійного регулювання аудиторської діяльності. Аудиторська діяльність в Україні регулюється професійною організацією -- Аудиторською палатою України. Вона є незалежним самостійним органом, мета якого сприяти розвитку, вдосконаленню та уніфікації аудиторської справи в країні. Згідно зі Статутом Аудиторської палати України, головним завданням АПУ є сприяння розвитку аудиту в країні, вирішення на єдиній методологічній основі принципових питань аудиторської діяльності в Україні. Аудиторська палата України:

здійснює сертифікацію суб'єктів, що мають намір займатись аудиторською діяльністю;

вносить до Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності аудиторські фірми та аудиторів;

веде Реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які самостійно надають аудиторські послуги. Оприлюднює дані Реєстру;

створює на території України регіональні відділення, визначає їх повноваження і контролює діяльність;

встановлює розмір плати за проведення сертифікації осіб, які претендують на отримання сертифіката;

розглядає скарги щодо діяльності окремих аудиторів та аудиторських фірм з питань її компетенції;

застосовує до аудиторів заходи впливу за неналежне виконання своїх професійних обов'язків у вигляді попередження, зупинення дії сертифі ката та свідоцтва на строк до одного року або анулювання сертифікації та свідоцтва;

сприяє виданню нормативних, методичних та інших матеріалів з пи тань аудиторської діяльності;

готує пропозиції з питань розвитку аудиту в Україні та вносить їх на розгляд відповідних інстанцій;

бере участь в роботі міжнародних організацій з питань аудиту;

визначає порядок оформлення офіційних документів за наслідками надання аудиторських послуг;

для виконання своїх повноважень може створювати тимчасові комісії та робочі групи з питань, віднесених до її компетенції.

АПУ формується шляхом делегування до її складу п'яти представників від професійної громадської організації аудиторів України, по одному представникові від Міністерства фінансів України, Головної державної податкової адміністрації України, Національного банку України, Міністерства статистики України, Міністерства юстиції України та окремих фахівців від навчальних, наукових та інших організацій.

Фахівці від навчальних, наукових та інших організацій делегуються за їх згодою професійною громадською організацією аудиторів України в кількості п'яти представників і по одному представнику за пропозицією Міністерства фінансів України, Головної державної податкової адміністрації України, Національного банку України, Міністерства статистики України та Міністерства юстиції України.

Порядок делегування до АПУ визначається з'їздом, правлінням, колегією або іншим вищим керівним органом установ та організацій, які уповноважені на це Законом України "Про аудиторську діяльність" з дотриманням вимог ст. 12 Закону,

Загальна кількість членів АПУ становить 20 осіб. Персональний склад АПУ підлягає щорічній ротації кількістю не менше трьох членів. Ротація здійснюється на підставі визначення особистого рейтингу членів АПУ шляхом таємного анкетування аудиторів України, відповідно до Положення про ротацію членів Аудиторської палати України від 24.11.94 № 22. Згідно з зазначеним Положенням персональний склад Аудиторської палати України та кожного регіонального відділення підлягає щорічній ротації кількістю Не менше трьох членів палати та двох членів кожного регіонального відділення. При проведенні ротації насамперед необхідно врахувати такі обставини діяльності членів Аудиторської палати України та її регіональних відділень (РВ):

добровільне вибуття члена АПУ та кожного регіонального відділення на підставі особистих заяв;

звільнення членів АПУ або регіонального відділення організації, яка його делегувала;

відкликання члена АПУ та регіонального відділення за ініціативою органу, який його делегував;

відсутність підряд більше ніж на трьох засіданнях палати або відділен ня без поважних причин;

невиконання обов'язків, передбачених статутом члена АПУ. Ротація членів АПУ та регіональних відділень через зазначені обставини

проводиться на засіданнях Аудиторської палати України та регіональних відділень за поданням їх секретарів та підлягає затвердженню Аудиторської палати України. Якщо внаслідок ротації з зазначених обставин з Аудиторської палати України вибуває менше трьох її членів, а з регіонального відділення -- менше двох членів, то згідно із Законом України "Про аудиторську діяльність" додаткова ротація проводиться на підставі визначення особистого рейтингу кожного члена Аудиторської палати України та її регіональних відділень шляхом таємного анкетування аудиторів України.

Ведення поточних справ в АПУ здійснює Секретаріат, який очолює завідуючий. Контроль за діяльністю Секретаріату здійснює Спостережна Рада АПУ.

Щодо оцінки ефективності роботи органу, який здійснює організацію професійної діяльності в Україні, -- Аудиторської палати України, то в Законі України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. (ст. 16) зазначається, що члени Аудиторської палати України виконують свої обов'язки на громадських засадах. До складу Аудиторської палати входять працівники Міністерства фінансів України, Головної державної податкової адміністрації України, Національного банку України та Міністерства юстиції України (доцільно включити також представників Адміністрації Президента України). Аудиторській палаті України необхідно посилити роботу щодо узагальнення практики дії Закону України та розробки пропозиції з удосконалення правового регулювання аудиторської діяльності; публікації офіційних роз'яснень з питань застосування Закону; аналізу та публікації в засобах масової інформації відомостей про анулювання ліцензій і сертифікатів; удосконалення національних нормативів аудиту в напрямі вирішення складних проблемних питань, наприклад щодо суттєвості економічної інформації, вибіркової перевірки, документального оформлення аудиторської перевірки та ін.

Недостатньо підготовлено інформаційних, методичних і навчальних матеріалів, необхідних для проведення і удосконалення аудиту. Потребує покращення робота зі сприяння впровадженню нових методів, форм і технологій аудиту, узагальнення досвіду пропозицій з атестації аудиторівУ зв'язку з цим потрібен постійно працюючий орган, який би займався всім комплексом проблем, що потребують постійного вирішення. При цьому для реалізації різноманітних цілей доцільно створити відповідні комісії та комітети:

Комітет з розробки професійних норм і стандартів;

Комісія з юридичних питань;

Комісія з професійної етики;

Комісія з міжнародних зв'язків;

Комісія з організації зв'язків з регіональними відділеннями;

Комісія зі страхування;

Комісія з фінансування аудиторської діяльності;

Комісія з професійної аудиторської діяльності;

Комісія з контролю за професійною діяльністю;

Комісія з інформації;

Банківська комісія;

Комісія загального аудиту;

Комісія страхової діяльності.

До складу вказаного органу повинні ввійти найвідоміші представники аудиторської професії в нашій країні: видатні вчені й керівники великих аудиторських фірм.

До функцій Аудиторської палати України належить весь комплекс робіт з атестації та внесення до Реєстру аудиторів та аудиторських фірм. Це перевірка комплектації документів на відповідність їх затвердженому переліку, оформлення власне результатів екзаменів; контроль надходження коштів на спеціальний рахунок і їх використання, видача сертифікатів та свідоцтв, ведення державних реєстрів виданих документів; вирішення великої кількості організаційних питань та ін.

У сучасних умовах функції з підготовки та забезпечення засідань екзаменаційних комісій виконують робітники Секретаріату. Необхідно постійно перевіряти матеріали, подані на атестацію; контролювати надходження плати за її проведення від претендентів; упорядкувати систему документообігу; налагодити облік грошей, що надходять як плата за атестацію; контролювати цільове використання коштів. У зв'язку з цим потрібно збільшити кількість співробітників Секретаріату чи створити новий відповідний орган для ефективної організації роботи, досягнення належного рівня здійснення зазначених функцій.

Досвід приймання кваліфікаційних екзаменів свідчить про те, що претенденти на одержання атестату недостатньо знають про ті проблеми, з якими їм доведеться зіткнутись у своїй практиці; методи і способи їх вирішення. До певної міри це можна зрозуміти при тому дефіциті спеціальної літератури, який відчувають аудитори і претенденти на це звання, але виправдати з професійної точки зору не можна.

Сучасні курси підготовки претендентів на одержання сертифіката проводяться за п'яти розділами затвердженої програми кваліфікаційних екзаменів: бухгалтерський облік і звітність, аудит, оподаткування юридичних і фізичних осіб, фінанси підприємства і правове регулювання господарської діяльності. Зрозуміло, що в стислі строки викласти слухачам великий за обсягом матеріал детально і на високому якісному рівні неможливо. Лекційна практика показує, що тільки питання теорії аудиту вимагають висвітлення не менше ніж за 22-- 24 години. Якщо додати до них детальний розгляд питань перевірки конкретних реєстрів бухгалтерського обліку, то виявиться, що в цілому питання програми за розділом аудиту вимагають для викладення якісного лекційного матеріалу 36--40 годин. Враховуючи, що постійні зміни нормативних і методичних документів відбуваються і в базових для аудиту галузях знань, то для підготовки претендентів для складання кваліфікаційних екзаменів необхідно 180--200 годин.

Вимагають свого вирішення не тільки проблеми професійної підготовки майбутніх аудиторів, а й підвищення професійного рівня аудиторів-практиків. В іншому разі ми матимемо армію бухгалтерів, що намагаються займатись аудитом, а не цивілізований аудиторський рух.

Систему підвищення кваліфікації і професійної підготовки доцільно організувати під керівництвом Комісії з професійної підготовки. Комісія повинна розробляти і удосконалювати навчальні програми з різних напрямів аудиторської діяльності в університетах, вищих навчальних закладах і разом з іншими професійними об'єднаннями брати участь в підготовці кадрів у межах загальноосвітнього процесу вищих шкіл. Найбільш актуальні теми і програми підвищення кваліфікації аудиторів у галузі теорії і практики аудиту доцільно представляти на затвердження Аудиторської палати чи Консультаційної Ради (річну програму підвищення кваліфікації). За затвердженою програмою починається робота з підготовки і проведення семінарів з різноманітних напрямів аудиторської діяльності в усіх регіонах України.

Детальна інформація про всі майбутні семінари має направлятись усім аудиторам і аудиторським фірмам, внесеним у Реєстр. В анотації доцільно вказувати тему, її опис, програму, строки і місце проведення семінару, вартість, а також можливість внесення цього семінару як обов'язкового для підвищення кваліфікації часу. При цьому в Кодексі професійної етики слід передбачити обов'язковість підвищення кваліфікації, наприклад, обсягом 30_годин на рік. Контроль за виконанням цієї вимоги покладати на регіональні відділення АПУ, які мають одержувати від аудиторів щорічні звіти про професійну діяльність, включаючи інформацію про час, витрачений на підвищення кваліфікації.

Відповідальними за проведення семінару мають бути регіональні відділення. Вони визначають конкретні теми і строки проведення семінарів, призначають відповідальних лекторів (керівників) на кожний семінар. Керівники семінарів зобов'язані забезпечити бездоганне проведення дорученого їм семінару, одержати достатньо детальні письмові відгуки учасників і направити їх разом зі своїми зауваженнями і побажаннями до Комітету з професійної підготовки. Відбір керівників має проводитись по всій Україні на основі анкет, до яких додаються тези доповідей з описом актуальності теми. Регіональні відділення повинні уважно вивчати одержані анкети і у разі позитивного вирішення направляти обраним лекторам відповідні повідомлення з зазначенням часу і місця проведення семінару.

Багато нарікань викликає сучасна система критеріїв допуску до атестації. Відомо, що сьогодні ряди атестованих аудиторів поповнюються в основному за рахунок колишніх бухгалтерів, які працювали на вузьких ланках бухгалтерій великих підприємств, і економістів економічних відділів колишніх міністерств і відомств. Тим самим ми даремно звужуємо коло потенційних аудиторів, допускаючи до атестації тільки людей з економічною та юридичною освітою, тим більше, що це відбувається за відсутності стандарту з освіти аудиторів і апробованої системи їх вузівського навчання, значна кількість практикуючих сьогодні аудиторів не мають спеціальної вищої овіти, але часто виглядають краще на тлі загального, поки що не досить високого рівня аудиторів.

Отже, аналіз функціонування системи організації аудиторської діяльності України виявив ряд її недоліків. Дослідження структури української системи з урахуванням результатів аналізу закордонних країн дозволили встановити причини цих недоліків.

Невисокий професійний рівень деяких українських аудиторів визначається відсутністю послідовної системи підготовки і стажування майбутніх аудиторів. Сьогодні в Україні нормативними документами регламентується лише процес атестації претендентів на це звання.

Незадовільна якість більшості аудиторських перевірок спричинена низьким професійним рівнем виконавців, відсутністю належної системи принципів і норм поведінки аудиторів, а також невідповідною масштабам ринку аудиторських послуг системою контролю роботи аудиторів.

Незахищеність аудиторів у судових спорах з клієнтами та іншими користувачами фінансової інформації обумовлена відсутністю адекватного законодавчого регулювання договірних відносин між клієнтом та аудиторською фірмою, зобов'язань перед третіми особами.

Неоперативність впливу на систему її керівного органу -- Аудиторської палати України -- пояснюється відсутністю її представників в урядових структурах і штатних аудиторів-професіоналів у самій палаті.

Неврегульованими є також питання фінансування робіт зі створення адекватної системи аудиту в Україні та страхування аудиторської діяльності.