Порівняльний аналіз систем організації і регулювання аудиторської діяльності в зарубіжних країнах і в Україні

Реферат

на тему:

«Порівняльний аналіз систем організації і регулювання аудиторської діяльності в зарубіжних країнах і в Україні»

Аналіз проводиться на основі порівняння таких критеріїв:

наявність законодавчої бази щодо здійснення аудиторської діяльності;

наявність правового акта про обов'язковість проведення аудиторських перевірок підприємств;

державне чи професійне регулювання аудиторської діяльності в країні;

рівень втручання державних органів у функціонування ринку аудиторських послуг;

структура, обов'язки і права органів управління системами;

належність функцій з розробки доктрини аудиту в країні;

делегування здійснення контрольних функцій у системах;

порядок здійснення процедури атестації і ліцензування аудиторської діяльності, анулювання атестатів і ліцензій;

строки дії атестатів і ліцензій на здійснення аудиторської діяльності;

реєстрація і організаційно-правова форма суб'єктів, що здійснюють аудиторську діяльність;

наявність системи зборів і внесків на забезпечення функціонування систем;

наявність обмежень у здійсненні аудиторами своєї діяльності;

організація системи підготовки аудиторів, наявність обмежень щодо освіти і стажу роботи за спеціальністю при допуску до кваліфікаційних іспитів.

Аналіз діючих систем організації і регулювання аудиторської діяльності свідчить про те, що крім загальних для всіх систем принципів у побудові і функціонуванні, є й значні відмінності. Слід зазначити, що в основі всіх без винятку систем лежать законодавчі акти, які визначають основні принципи і правила поведінки економічних суб'єктів, діючих на ринку аудиторських послуг. Цими ж законодавчими актами визначаються права і обов'язки вищих керівних органів у країнах державного регулювання і професійного регулювання аудиторської діяльності.

Особливістю Сполучених Штатів Америки є відсутність єдиного для всієї країни законодавства, що регулює діяльність дипломованих громадських бухгалтерів -- у різних штатах вимоги до них неоднакові. В основному ці відмінності стосуються вимог до освіти і стажу роботи за спеціальністю для допуску до екзамену на звання присяжного бухгалтера.

У світовій практиці існують дві принципові концепції регулювання аудиторської діяльності. Перша концепція поширена в країнах континентальної Європи, таких як Австрія, Іспанія, Франція, Німеччина, де аудит орієнтований головним чином на державні органи як основних користувачів аудиторських висновків. У цих країнах аудиторська діяльність суворо регламентується централізованими органами, на які фактично покладаються функції державного контролю за аудиторською діяльністю.

У Німеччині таким органом є Інститут аудиторів, створений у 1932 р., який має спеціалізовані комітети для врегулювання проблем, що виникають у роботі аудиторів. Крім того, всі аудитори і аудиторські фірми Німеччини обов'язково є членами Аудиторської палати. При ній створені аудиторські суди, наділені правами щодо аудиторів, починаючи зі значних штрафів за несумлінне ставлення до своїх професійних обов'язків і закінчуючи позбавленням права займатись аудиторською діяльністю [5, 124].

Жорстко централізованою є система аудиту Франції. В 1942 р. там була створена Палата (Корпорація) бухгалтерів-експертів і атестованих бухгалтерів (друга категорія не має всіх прав, які мають бухгалтери-експерти). В 1945 р. діяльність Палати бухгалтерів-експертів була регламентована урядовим декретом. Ця Палата перебуває під опікою Міністерства економіки і фінансів. Бухгалтери-експерти можуть проводити аудиторські перевірки за запрошенням підприємств і організацій за відповідний гонорар.

Вперше поняття "комісар з рахунків" (аудитор) з'явилось у Франції в 1863р., але сама професія була виділена тільки Законом від 27 липня 1867 р. в епоху Великої індустріальної революції. У 1935 р. повноваження комісарів з рахунків були розширені. На них був покладений обов'язок доповідати Прокурору республіки про всі виявлені випадки правопорушень. У самостійну незалежну організацію Комісаріат з рахунків був виділений Декретом від 12 серпня 1969 р., згідно з яким була створена Національна Компанія комісарів з рахунків під патронатом Міністерства юстиції.

Професійна організація аудиторської діяльності у Франції складається з двох рівнів об'єднання: на регіональному рівні -- Регіональні Компанії комісарів з рахунків; на національному рівні -- Національна Компанія комісарів з рахунків. Регіональні Компанії, створені під егідою апеляційного суду, мають назву відповідно до одного з 34 наявних у Франції адміністративних округів. Кожна Регіональна Компанія управляється Регіональною Радою. Національна Компанія комісарів з рахунків, яка об'єднує всіх внесених у реєстр комісарів з рахунків і всі аудиторські фірми Франції, управляється Національною Радою.

На відміну від бухгалтерів-експертів, комісари з рахунків не завжди проводять аудиторські перевірки на запрошення підприємств і організацій. Ці перевірки поставлені їм в обов'язок урядовими органами, тоді як бухгалтери-експерти в основному здійснюють внутрішній контроль на підприємствах і не мають таких широких прав як комісари з рахунків. Останні обираються на цю посаду натри роки загальними зборами акціонерів, проводять ретельну перевірку фінансової звітності акціонерного товариства, залучаючи при цьому дані інвентаризації, і підтверджують чи не підтверджують правильність звітів.

Палата бухгалтерів-експертів і об'єднання комісарів з рахунків представляють своїх членів перед органами державної влади, в судових органах, а також у міжнародних та національних організаціях з питань стандартизації бухгалтерського обліку і аудиту, розробляють і здійснюють заходи контролю за дотриманням обов'язкових до виконання професійного Кодексу і затверджених стандартів професійної діяльності, проводять професійне навчання і професійні екзамени, що є засобом контролю за якістю професійної діяльності.

Державне регулювання аудиторської діяльності в Російській Федерації покладене на Комісію з аудиторської діяльності при Президентові РФ, яка здійснює свою діяльність відповідно до Положення про Комісію з аудиторської діяльності при Президентові РФ, затвердженого розпорядженням Президента РФ від 04.02.94 № 54-рп. Комісія з аудиторської діяльності є колегіальним органом при Президентові РФ. У своїй діяльності вона підпорядкована Президенту РФ, Правове забезпечення діяльності Комісії здійснюється Державно-правовим управлінням Президента РФ.

Система заходів оперативного регулювання, до якої насамперед належить організація кваліфікаційної атестації аудиторів і ліцензування аудиторської діяльності, створює умови для становлення ринку аудиторських послуг у Росії. Вирішення основних завдань у цьому напрямку покладене на Центральні атестаційно-ліцензійні аудиторські комісії, створені Міністерством фінансів РФ і Центральним банком РФ. Для проведення кваліфікаційної атестації і підвищення професійного рівня аудиторів створюються уповноважені навчально-методичні центри.

Другим напрямом державного регулювання є створення умов для розвитку аудиту в Росії. Тут провідна роль належить діяльності Консультативної Ради, створеної при Комісії з аудиторської діяльності. До складу Консультативної Ради входять представники академічних інститутів і вищих навчальних закладів, аудитори, які займаються аудиторською діяльністю самостійно, представники аудиторських фірм і їх об'єднань. Консультативна Рада є своєрідним "мозковим центром" і покликана сприяти Комісії з аудиторської діяльності при Президентові РФ в організації розробки схеми заходів з державної підтримки становлення і розвитку ринку аудиторських послуг в Росії, а також захисту інтересів держави, економічних суб'єктів, аудиторів і аудиторських фірм.

Друга концепція розвинулася в англомовних країнах (США, Великобританія), де аудиторська діяльність є певною мірою саморегульованою. Тут аудит орієнтований переважно на потреби акціонерів, інвесторів, кредиторів та інших господарюючих суб'єктів. Регулювання аудиторської діяльності в цих країнах здійснюється в основному професійними громадськими аудиторськими об'єднаннями. В цих країнах аудиторські організації мають велику самостійність, самі здійснюють підготовку аудиторів, присвоюють їм відповідну кваліфікацію і надалі стежать за тим, наскільки сумлінно і кваліфіковано аудитори виконують свої професійні обов'язки.

Американський інститут дипломованих громадських бухгалтерів (АІСРА) заснований у США в 1887р. [5,124]. Два рази на рік АІСРА проводить екзамени, за результатами яких присвоюється кваліфікація дипломованого громадського бухгалтера. В АІСРА існують різні відділи і комітети: аудиторських стандартів, професійної етики, послуг у сфері обліку і контролю, консультацій з питань управління, бухгалтерських стандартів, стандартів контролю якості, проблем оподаткування. Американський інститут присяжних бухгалтерів затвердив загальні стандарти проведення аудиту, так звані ОАА8 (Загальноприйняті стандарти аудиту). В США існують ще такі нормативи регулювання аудиту: в 1998 р. Головне бухгалтерське управління США видало нову редакцію "Державних аудиторських стандартів -- Стандартів для проведення аудиту державних організацій, програм, робіт і заходів" (їх часто називають Жовтою книгою); 1984 р. набрав чинності Акт про індивідуальний аудит, який встановлює правила проведення аудиту підприємств -- одержувачів федеральних грошових субсидій.

У Великобританії в 1976 -- 1991 рр. існував Комітет з аудиторської практики (АРС), який складався з представників усіх основних професійних бухгалтерських організацій. З 1991 р. його замінила Рада з аудиторської практики (АРВ). У Великобританії аудиторська діяльність регулюється 8А$8 (Положеннями про стандарти аудиту), які почали розроблятися з 1979 р.

Формування вищого керівного органу зумовлює рівень державного впливу на регулювання аудиторської діяльності. Керівні працівники вищих органів у країнах державного регулювання основних напрямів аудиторської діяльності призначаються на посади державними органами, в країнах професійного регулювання -- посади керівників є виборними. Але зрозуміло, що в країнах другої групи (регулювання професійними організаціями) також спостерігається втручання державних органів.

В основному прерогативою вищих органів регулювання процесу аудиту є такі функції: питання атестації аудиторів і ліцензування аудиторської діяльності з метою задоволення суспільних потреб у кваліфікованих і незалежних зовнішніх аудиторах; здійснення нагляду з метою забезпечення здійснення атестованими аудиторами і зареєстрованими фірмами аудиторської діяльності високої якості відповідно до високих етичних вимог; розгляд питань про дисциплінарні заходи; організація екзаменів і проведення перевірки професійної придатності; ведення реєстру аудиторів і зареєстрованих аудиторських фірм; представлення інформації і відомостей з питань атестації аудиторів і ліцензування аудиторських організацій; розробка і впровадження національних нормативів (стандартів) аудиту; контроль за розвитком у сфері аудиту національних та міжнародних умов його проведення; затвердження етичних норм аудиторів.

У Франції атестація і ліцензування аудиторської діяльності підлягає державному регулюванню. Так, претендент на право здійснення аудиторської діяльності повинен направити необхідні документи в Регіональну Компанію за місцем проживання. Після відповідної перевірки справа передається в Національну Компанію, яка направляє її в Міністерство юстиції, де після розгляду справ усіх претендентів Міністерство юстиції оголошує список допущених до екзаменів. Призначення членів екзаменаційної комісії проводиться Постановою Міністерства юстиції.

Організація і методика проведення екзаменів у Німеччині регулюється Федеральним міністерством економіки за узгодженням з представницьким органом відповідної федеральної землі. Для проведення кваліфікаційних екзаменів у федеральних землях формуються спеціальні комісії, членами яких призначаються представники вищої адміністрації землі [92, 68-- 71].

У Швеції всі питання атестації, ліцензування і реєстрації розглядаються державним керівним органом -- Комісією з аудиторської діяльності. Комісія також здійснює нагляд за аудиторами та аудиторськими фірмами і розглядає питання дисциплінарних заходів [194, 82-- 85].

В Росії для проведення атестації Міністерство фінансів Росії, Росстрахнагляд і Центробанк створюють центральні атестаційно-ліцензійні комісії. До складу комісій входять працівники зазначених відомств, а також можуть включатись вчені і спеціалісти навчальних і науково-дослідних закладів економічного профілю, фінансово-інвестиційних, банківських і страхових організацій та інших суб'єктів економічної діяльності. Склади комісій затверджуються керівниками відповідних відомств. Члени цих комісій здійснюють свою діяльність на безоплатній основі без права заміни. Інші аспекти аудиторської діяльності в Росії також підлягають державному регулюванню.

У країнах професійного регулювання, таких як США, Україна, сертифікація здійснюється професійними організаціями: у США -- Американським інститутом дипломованих громадських бухгалтерів (АІСРА); в Україні -- Аудиторською палатою України.

Реєстрація економічних суб'єктів, що здійснюють аудиторську діяльність, у всіх країнах покладена на державні органи.

У правових нормативних актах, що регулюють діяльність аудиторів, в усіх країнах встановлена обов'язковість щорічних аудиторських перевірок. У Сполучених Штатах Америки -- це всі компанії, які щорічно подають документи до Комісії з цінних паперів і біржових операцій. У деяких штатах кожний урядовий підрозділ повинен періодично підлягати аудиту.

Сучасний досвід європейських зарубіжних країн свідчить про те, що як правило, фінансові звіти компаній підтверджуються аудиторськими висновками, які видаються професійними зареєстрованими аудиторами. Директива Європейського Економічного Співтовариства № 10 "Публікація звітності" вимагає проведення аудиторської перевірки для всіх великих і середніх компаній, дозволяючи при цьому державам -- членам ЄЕС самостійно вирішувати необхідність таких перевірок для малих підприємств.

Але у Великобританії, яка має давню історію розвитку аудиторського контролю, починаючи з 1844р. законодавство передбачає проведення щорічної аудиторської перевірки всіма компаніями без винятку.

Директивами ЄЕС встановлено, що держави-учасниці можуть дозволяти не проводити аудиторську перевірку компаніям, які протягом двох фінансових років не перевищували межі двох із трьох таких критеріїв:

підсумок балансу - 1 000 000 ЕКЮ;

обсяг товарообороту - 2 000 000 ЕКЮ;

середня кількість працівників -- 50 чоловік.

У національній валюті країнам дозволяється робити відхилення на рівні 10 % до визначених показників. Наприклад, у Франції обов'язкова щорічна аудиторська перевірка затверджена для середніх і великих компаній із загальною сумою активів, що дорівнює чи перевищує 10 млн франків, чистим оборотом у межах 20 млн франків і більше та чисельністю працюючих 50 чоловік. Крім того, обов'язковим є щорічне проведення аудиту у фінансових організаціях, страхових компаніях, сільськогосподарських кооперативах, інвестиційних фондах і спортивних асоціаціях Керуючись вимогами Директиви ЄЕС № 10 країни-учасниці встановили національні критерії щодо обов'язковості щорічної аудиторської перевірки. У табл. 2.1 наведені величини показників, перевищення рівня двох із трьох встановлених показників є підставою для обов'язкового проведення річного аудиту фінансової звітності [31,190}.

Крім того, в багатьох європейських країнах аудиторській перевірці підлягають також банки, фондові, страхові компанії, а також структури, в яких 5 % акціонерів вимагають її проведення. Аудитори зобов'язані проводити перевірки і в деяких інших випадках, наприклад, при злитті чи поділі компанії, зміні акціонерів-власників, порушенні питання про банкрутство та ін.

Системи організації і регулювання аудиторської діяльності всіх зарубіжних країн передбачають не тільки оплату процесу атестації і ліцензування, а й відповідні збори і внески аудиторів для фінансування функціонування самої системи. Так, у Франції фінансування діяльності Національної та Регіональних Компаній і проведення заходів здійснюються за рахунок внесків комісарів з рахунків, занесених у Реєстр, які здійснюють аудиторську діяльність. Внески надходять у Регіональні Ради від членів Регіональних Компаній. Регіональні Ради беруть участь у фінансуванні діяльності Національної Ради і Компанії. Кодексом професійної етики і Декретом від 12 серпня 1969 р. передбачена обов'язкова щорічна сплата членських внесків всіма членами Компанії. За несплату членських внесків протягом двох років член Компанії вважається виключеним і відповідно втрачає право здійснення аудиторської діяльності.

Щорічні внески складаються із: фіксованої суми, встановленої Національною Радою; фіксованої суми страховки; встановленого Регіональною Радою відсотка від річного доходу. Розмір відсотка, що сплачується як внесок, визначається, виходячи з даних Декларації про одержані гонорари, яку кожний комісар з рахунків заповнює за підсумками роботи за рік і направляє в Регіональну Раду. Розмір відсотка встановлюється кожною Регіональною Радою самостійно, залежно від регіонального бюджету.

Внески сплачують також аудиторські фірми, внесені в Реєстр, їх розмір визначається сумою одержаних гонорарів.

Крім того, Компанія одержує кошти від здійсненої нею в рамках закону такої діяльності: підготовка кадрів, проведення семінарів та інших заходів [166,52].

Характерною рисою українського аудиту є відсутність такої системи фінансування (на основі внесків і зборів), що, на мою думку, є значним резервом залучення коштів для підвищення ефективності організаційної і методичної роботи в галузі аудиторської діяльності.

В усіх країнах встановлені обмеження, які не дозволяють аудиторам займатися іншими видами діяльності, крім надання аудиторських послуг (будь-яка комерційно-виробнича діяльність), чи такими, що викликають сумніви в дотриманні принципу незалежності аудиторів.

У багатьох зарубіжних країнах ідентична організаційно-правова форма аудиторських фірм -- це індивідуальне володіння, товариство та акціонерне товариство.

У Німеччині аудиторськими організаціями можуть бути визнані: акціонерне товариство, командитне акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, відкрите торговельне товариство і командитне товариство. Характерною рисою законодавства Німеччини є дозвіл на здійснення аудиторської діяльності аудиторським фірмам з організаційно-правовою формою командитного акціонерного товариства і відкритого торговельного товариства, якщо завдяки опікунській діяльності вони занесені в торговельний реєстр. Основною передумовою визнання цих компаній аудиторськими є те, що члени правління і компаньйони повинні бути аудиторами.

У Швеції аудиторські фірми -- це товариства з солідарною відповідальністю чи зареєстровані акціонерні товариства. Для реєстрації товариства з солідарною відповідальністю вимагається, щоб із його засновницького договору випливало, що діяльність компанії не включає нічого іншого, крім професійного аудиту і супутньої з ним діяльності, і члени товариства є затвердженими чи уповноваженими аудиторами.

Для реєстрації акціонерного товариства у Швеції необхідно, щоб в його статуті було записано, що: діяльність компанії не включає нічого іншого крім професійного аудиту і супутньої з ним діяльності; мінімум 75 % членів правління і мінімум 75 % їх заступників, а також виконавчий директор є затвердженими чи уповноваженими аудиторами; правління правочинне приймати рішення в тому разі, якщо присутні затверджені чи уповноважені аудитори разом становлять більшість голосів на зборах. Для реєстрації також вимагається, щоб не менше 75 % акцій з мінімум 75 % голосів належали затвердженим чи уповноваженим аудиторам, а решта акцій належала працівникам компанії.

У Росії встановлено що аудиторською діяльністю мають право займатись фізичні особи -- аудитори -- і юридичні особи -- аудиторські фірми незалежно від виду власності, в тому числі іноземні й створені спільно з іноземними юридичними і фізичними особами. Аудиторські фірми реєструються як підприємства, що створюються з метою здійснення аудиторської діяльності, і можуть мати будь-яку організаційно-правову форму, передбачену законодавством Росії, за винятком форми відкритого акціонерного товариства.

В Україні Закон "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. вказує, що аудиторські фірми можуть створюватись на основі будь-яких форм власності. Загальний розмір частки внесків (учасників, акціонерів) аудиторської фірми, які не є аудиторами, у статутному фонді не може перевищувати ЗО %.

Стосовно частки капіталу Директива 8 ЕЄС від 1984 р. приписує, що не менше 51 % статутного капіталу аудиторської фірми повинно належати атестованим аудиторам. У зв'язку з цим у Франції не менше 75 % статутного капіталу аудиторської фірми повинно належати внесеним у реєстр контролерам-ревізорам, в Англії -- не менше 65, в Німеччині -- 100 % [166, 53].

У багатьох країнах Європи слід оцінити, як високий, рівень впливу державних органів щодо встановлення критеріїв щодо освіти і стажу роботи за спеціальністю, які визначають можливість допуску претендентів до кваліфікаційних іспитів. Так, у Німеччині питання про те, чи допускається той чи інший кандидат до екзамену, вирішують спеціальні аудиторські екзаменаційні комісії, які створюються урядами окремих федеральних земель ФРН [92, 69].

У Франції до спеціалістів, що бажають скласти екзамени, а також порядок складання екзаменів передбачені Декретом Уряду від 12 серпня 1969 р., який регламентує професійну діяльність, і Постановою Уряду від 24 січня 1994 р., яка фіксує програму і методику проведення екзаменів. Допуск до екзаменів надає Міністерство юстиції, призначення членів екзаменаційної комісії проводиться також Постановою міністра юстиції [166, 53--54].

У Швеції всі питання атестації, ліцензування і реєстрації вивчаються Комісією з аудиторської діяльності, яка є урядовою структурою. Комісія також здійснює нагляд за аудиторами й аудиторськими фірмами і розглядає питання щодо дисциплінарних заходів. Закон Швеції "Про аудиторів" від 18 травня 1995 р. містить розпорядження відносно атестації і ліцензування затверджених і уповноважених аудиторів, реєстрації аудиторських фірм, діяльності аудиторів і аудиторських фірм, а також нагляду за діяльністю аудиторів і аудиторських фірм і дисциплінарних заходів [195,82-- 85].

Порівняно з іншими країнами в Сполучених Штатах Америки втручання державних структур у функціонування ринку аудиторських послуг значно менше і полягає у визначенні критеріїв щодо освіти і стажу роботи претендентів на здійснення аудиторської діяльності. Екзамени на дипломованого громадського бухгалтера готує і проводить Американський інститут дипломованих громадських бухгалтерів (АІСРА), національна професійна організація.

В Україні, яка належить до країн переважання регулювання аудиторської діяльності професійною організацією аудиторів, критерії претендентів регулюються Законом України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р., а екзамени проводяться Аудиторською палатою України.

Восьма Директива Європейського Співтовариства встановила мінімальний обов'язковий рівень вимог до освіти і підготовки зареєстрованих аудиторів усередині ЄЕС.

США, Великобританія та інші країни належать до країн, де правила поведінки учасників ринку аудиторських послуг встановлюють і контролюють професійні об'єднання аудиторів, яким законодавством цих країн делеговані зазначені функції. При цьому функції цих професійних об'єднань також мають відмітні характеристики. Так, Національна Компанія комісарів з рахунків Франції об'єднує всіх аудиторів, занесених у державний реєстр, а аудитори США не зобов'язані бути членами Американського інституту дипломованих громадських бухгалтерів.

У Німеччині, Швеції, Росії організацію і регулювання аудиторської діяльності здійснюють органи державної влади. У Швеції всі питання атестації, ліцензування і регулювання розглядаються Комісією з аудиторської діяльності.

Контрольні функції за діяльністю аудиторів у Німеччині здійснюються Аудиторською Палатою і судовими органами. За рішенням керівництва Палати аудитору може бути надане роз'яснення і винесена догана. Рішенням суду може бути зроблене попередження, оголошена догана, стягнений штраф до 100 000 марок і проведене виключення з професійного стану.

Для вирішення завдань професійного самоуправління існує професійне об'єднання аудиторів -- Союз аудиторів, функціями якого є: піклуватися про освіту, підвищення кваліфікації, професійну зміну і проведення відповідних заходів; виступати за єдині принципи незалежної і сумлінної професійної діяльності і забезпечувати їх дотримання з боку членів Союзу. Для виконання зазначених завдань з питань, що стосуються професії аудитора взагалі, Союз може висловлювати свою думку; може створювати заклади для забезпечення престарілих аудиторів і близьких родичів померлого аудитора; для цього Союз може стати членом інших організацій, як у Німеччині, так і за її межами.

У Росії органами, які проводять атестацію, в 1994 р. були затверджені Центральна атестаційно-ліцензійна комісія (ЦАЛАК) Міністерства фінансів Російської Федерації, Центральна атестаційно-ліцензійна комісія Федеральної служби РФ з нагляду за страховою діяльністю і Центральна атестаційно-ліцензійна комісія Центрального банку Росії.

ЦАЛАКу Мінфіну доручено проводити атестацію і видавати ліцензії двох типів: аудит підприємств, об'єднань, союзів, а також громадян, зареєстрованих як підприємці; аудит товарних і фондових бірж, інвестиційних, пенсійних та інших фондів. Аналогічні завдання мають інші ЦАЛАКи: аудит страхових організацій і товариств взаємного страхування; аудит банків і кредитних закладів, а також їх союзів і асоціацій [ 190,209].

В Росії кваліфікаційний атестат аудитора видається терміном на три роки особі, що пройшла атестацію. Атестат видається протягом місяця з дня прийняття комісією рішення про його видачу. Він втрачає силу, якщо особа, яка його одержала, протягом двох років не почала працювати аудитором. Строк може бути продовжений до 3 років за заявою аудитора при відсутності претензій до нього і несуттєвих змін законодавства РФ.

Порядок одержання ліцензій на здійснення аудиторської діяльності затверджується Урядом Російською Федерації за поданням Комісії з аудиторської діяльності при Президентові Російської Федерації. Ліцензія видається на строк від одного до п'яти років за встановленою формою та окремо на кожен вид аудиту відповідною Центральною атестаційно-ліцензійною аудиторською комісією на основі генеральної ліцензії, виданої їй Комісією з аудиторської діяльності при Президентові Російської Федерації. Орган, який видав ліцензію, може звернутись в арбітражний суд з позовом про ліквідацію юридичної особи [190,219].

В Україні атестацію та внесення до Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності проводить громадська професійна організація аудиторів -- Аудиторська палата. Це так званий англо-американський підхід, хоч його дотримуються не тільки англомовні, а й інші країни. Для ліквідації атестата та свідоцтва клієнти мають звернутись до Аудиторської палати України. Але потрібно змінити цю традицію -- клієнти зі своїми претензіями щодо якості роботи аудиторів чи аудиторських фірм повинні звертатись до суду. Це одне з основних завдань системи організації і регулювання аудиторської діяльності.

Професійна підготовка передбачає необхідну систему перепідготовки та підвищення кваліфікації аудиторів. Цікавим є досвід професійної підготовки кадрів і системи підвищення кваліфікації аудиторів (комісарів з рахунків) у Франції [166, 55].

Система підвищення кваліфікації і професійної підготовки організовується Комісією з професійної підготовки Національної Комісії. До складу комісії входять 34 члена -- керівники регіональних комісій з професійної підготовки. Робота Комісії будується за двома напрямами: початкова підготовка претендентів і підвищення кваліфікації комісарів з рахунків. Комісія відповідальна за організацію процесу проходження стажування претендентами, координацію роботи регіональних контролерів за діяльністю стажерів, за визначення строків професійного стажування комісарів з рахунків, за призначення і відкликання відповідальних за стажування комісарів з рахунків. Вона щорічно організовує підготовчу сесію зусиллями практикуючих комісарів з рахунків для стажерів, допущених до екзаменів. Крім того, у взаємодії з Комісією з професійної підготовки Ордену дипломованих бухгалтерів, Комісія забезпечує проходження стажування дипломованими бухгалтерами.

Комісія розробляє і удосконалює навчальні програми за різними напрямами аудиторської діяльності в університетах, вищих навчальних закладах, і разом з іншими професійними об'єднаннями бере участь у підготовці кадрів у межах загальноосвітнього процесу вищих шкіл. Вона визначає найактуальніші теми і програми підвищення кваліфікації комісарів з рахунків і співробітників аудиторських фірм у галузі теорії і техніки аудиту і подає їх на затвердження Національною Радою. Після їх затвердження починається робота з підготовки і проведення семінарів за всіма можливими напрямами аудиторської діяльності у всіх регіонах Франції.

Чинним у Франції Кодексом професійної етики передбачена обов'язковість підвищення кваліфікації обсягом не менше 40 годин на рік. Дотримання цієї вимоги ретельно контролюється Регіональними Компаніями, які одержують від комісарів з рахунків щорічні звіти про професійну діяльність, які включають інформацію про час, затрачений на підвищення кваліфікації.

Детальна інформація про передбачені Комісією семінари в межах затвердженого Національною Радою плану підвищення професійної майстерності розсилається всім внесеним до Реєстру комісарам з рахунків. В анотації до кожного семінару зазначається тема, її опис, програма, строки і місце проведення, вартість, а також можливість включення цього семінару в зарахування обов'язкового для підвищення кваліфікації часу.

Відповідальними за проведення семінарів є Регіональні Компанії. Вони визначають конкретні теми і строки проведення семінарів, призначають відповідальних лекторів (керівників) на кожний семінар. Відбір керівників проводиться по всій території Франції на основі анкет, які заповнюються бажаючими взяти участь у процесі навчання. До анкет, в яких вказується професійний досвід, додаються тези доповідей з описом актуальності тем. Ці анкети уважно розглядаються регіональними комісіями, і у разі позитивного рішення вибраним лекторам направляються повідомлення з зазначенням часу і місця проведення семінарів.

Керівники семінарів зобов'язані забезпечити роботу дорученого їм семінару, одержати достатньо детальні письмові відгуки учасників і направити їх разом зі своїми зауваженнями і побажаннями в Регіональну Компанію.

Особливістю професійної підготовки аудиторів у Франції є також професійне стажування претендентів на атестат комісара з рахунків [166, 54]. Необхідність і обов'язковість проходження професійного стажування передбачена Декретом від 12 серпня 1969 р. з доповненнями, внесеними в 1993 р. Згідно з цим Декретом претендент має пройти відповідне професійне стажування протягом трьох років, із них два роки -- під керівництвом комісара з рахунків, призначеного Регіональною Компанією. У виняткових випадках міністр юстиції за клопотанням Національної Компанії може скоротити строк обов'язкового професійного стажування до одного року.

Керівники професійного стажування призначаються Національною Компанією з числа досвідчених і авторитетних комісарів з рахунків. Причому стажер повинен сам знайти собі керівника з числа призначених Національною Компанією комісарів з рахунків, які працюють самостійно чи в складі аудиторської фірми. Керівник стажування організовує роботу стажера, складає відгуки про його діяльність і професійну підготовленість і направляє їх до Регіональної Компанії Стажер повинен працювати не менше 32 годин на тиждень і має можливість перервати стажування на строк до трьох років. Можлива заміна керівника.

Стажер є співробітником аудиторської фірми, яка за узгодженням приймає його на роботу, і зобов'язаний не розголошувати професійну таємницю. Він має брати участь у навчальних заходах, що проводяться Регіональними Компаніями, складати піврічні звіти про професійну діяльність з описом однієї з аудиторських перевірок, поглиблювати свої знання і ретельно вивчати документацію.

Кожна Регіональна Компанія призначає Контролера стажування з числа своїх членів. Він зустрічається зі стажерами, організовує їх збори не менше одного разу на місяць. Національною Компанією призначається Національний Контролер, який координує роботу регіональних контролерів.

Після успішного завершення стажування і ознайомлення зі звітом керівника та письмовими зауваженнями Контролера Президент Регіональної Компанії видає свідоцтво про її проходження.

Безумовно, досвід країн з розвиненою ринковою економікою щодо питань організації і регулювання процесів, які відбуваються на ринках аудиторських послуг, певним чином враховувався при розробці нормативних правових актів з регулювання аудиторської діяльності в Україні, але цей процес має бути динамічнішим.

Проведений аналіз дав змогу виявити сукупність елементів системи організації аудиторської діяльності, необхідну і достатню для ефективного функціонування такої системи в будь-якій країні з ринковою економікою. Елементи, що складають цю сукупність, такі:

закон про аудит;

нормативний акт щодо обов'язковості аудиту;

міжнародні чи національні стандарти аудиту;

наявність органу управління системою організації аудиторської діяльності, який має представництва в регіонах країни і штатний персонал;

система підготовки, стажування і атестації аудиторів;

державне ліцензування аудиторської діяльності;

стабільне фінансування системи організації аудиторської діяльності;

законодавче обмеження діяльності аудиторів;

контроль якості роботи аудиторів і дотримання учасниками ринку аудиторських послуг законодавства і нормативних актів з аудиту;

наявність обов'язкової системи принципів і норм поведінки аудиторів.