Класифікація аудиторських робіт

Реферат на тему:

«Класифікація аудиторських робіт»

В сучасних умовах використовуються різні теоретичні підходи для визначення окремих напрямків аудиту. Немає однозначного трактування видів аудиту. Класифікації, які наводяться в літературі, значно укрупнені, спрощені. Варто розробити детальнішу класифікацію видів аудиту, яка б адекватно відображала численні різноманітні аспекти аудиту.

Зарубіжний досвід виділяє такі види аудиторських робіт відповідно до наданих контрольних функцій: фінансовий аудит, перевірки на відповідність, операційний аудит [13, 38--41; 1, 77--76].

За суб'єктами проведення розрізняють внутрішній і зовнішній аудит.

Фінансовий аудит. При проведенні фінансового аудиту необхідно знайти докази для підтвердження інформації, яка переважно стосується фінансової сфери. Об'єктом підтвердження виступає фінансова звітність, що в самому загальному вигляді включає баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух коштів, а також ті примітки та інші звіти і пояснення, які є невід'ємною частиною фінансових звітів. Критеріями оцінки інформації, як правило, є стандарти бухгалтерського обліку або інші регулятиви бухгалтерського обліку (наприклад, договір оренди).

Щодо фінансової звітності визначають:

чи об'єктивно фінансова звітність характеризує фінансовий стан
підприємства, а також чи представлені результати фінансових операцій
відповідно до прийнятих бухгалтерських принципів;

чи узгоджується діяльність підприємства з законами і постановами,
які можуть суттєво впливати на фінансову звітність.

Фінансовий контроль найчастіше проводиться незалежними аудиторами.

Перевірки на відповідність. Призначені для виявлення дотримання підприємством тих конкретних правил, регулятивів, законів, пунктів договорів, які впливають на результати операцій чи звіти. Прикладами можуть бути: перевірка сплати податків, аудит розділів фінансових звітів для перевірки дотримання боргових зобов'язань, перевірка використання державних субсидій для виявлення дотримання умов їх надання, вивчення кадрової політики підприємства з метою встановлення дотримання положень закону про рівні можливості працевлаштування. Практично кожному підприємству визначені види діяльності, контракти, угоди та юридичні норми, для перевірки дотримання яких потрібен аудит на відповідність Перевірки на відповідність вимагають встановлення відповідних критеріїв оцінки фінансової звітності.

За характером визначеності вимог аудит класифікують:

на предмет відповідності певним конкретним вимогам чи розпоря
дженням (повністю визначеним вимогам);

на предмет відповідності загальній доцільності (повністю не визна
ченим, абстрактним вимогам).

Виходячи з цього, аудит можна поділити на аудит відповідності розпорядженням і на відповідності доцільності. Аудит на відповідність розпорядженням відображає процедури аудиторського контролю на предмет дотримання встановлених зовнішніми уповноваженими органами законів та підзаконних актів, розпоряджень, правил і завдань апарату управління чи власників. До цього виду аудиту, наприклад, належить аудиторська експертиза бухгалтерських реєстрів і звітності щодо відповідності встановленим правилам, вимогам чи розпорядженням.

Аудит на відповідність доцільності відображає процедури аудиторського контролю діяльності посадових осіб щодо раціональності, розумності, обгрунтованості, корисності. Наприклад на відповідність доцільності можуть аудіюватись: встановлені норми і нормативи; складені бюджети, бізнес-плани, інвестиційні проекти; політика дивідендів, залучення нових фінансових ресурсів, здійснення значних капітальних витрат; облікова політика; кардинальні перетворення типу злиття чи приєднання; різні операції з цінними паперами (емісія акцій, купівля-продаж та ін.), трастові, страхування, лізингу тощо. Перевірки на відповідність проводяться як внутрішніми аудиторами, так і зовнішніми. Якщо політика фірми, договір, закон чи правила мають прямий і матеріальний вплив на фінансові звіти підприємства, то перевірка на відповідність, як правило, складає невід'ємну частину перевірки фінансового звіту/Наприклад, аудитор перевіряє дотримання підприємством обмежень, передбачених у довгостроковому борговому зобов'язанні, щоб переконатись, що порушення цього обмеження не викличе за собою сплати всього зобов'язання за рішенням боргодавця (що викликало б перенесення боргу в розряд поточної кредиторської заборгованості).

Операційний аудит. Операційний аудит -- це перевірка господарської системи, господарських операцій, кошторису, методів функціонування господарської системи, цільових програм з метою оцінки продуктивності і ефективності [70,114].

Ефективність господарських операцій набагато складніше оцінити, ніж їх відповідність інструкціям чи представлення фінансової звітності відповідно до прийнятих бухгалтерських принципів. Критерії оцінки інформації встановлюються при кожному конкретному аудиті. У зв'язку з цим операційний аудит досить схожий на консалтинг адміністрації.

Продуктивність характеризує виконання поставлених завдань, а ефективність -- ресурси, що використовуються для реалізації цих завдань. Ефективне використання ресурсів передбачає певний рівень випуску продукції при мінімальних витратах. Підприємство, що досягло певного рівня виробництва при найбільш низьких витратах, використовує свої ресурси ефективно. Якщо випуск можна збільшити без додаткових витрат, то вважається, що можливе використання ресурсів з більшою віддачею.

Операційна ефективність може оцінюватись в найрізноманітніших сферах. На одному підприємстві аудитор міг би оцінити доцільність придбання нової нерухомості, на іншому -- ефективність руху документів при обробці даних з товарообігу. В операційному аудиті перевірки не обмежуються бухгалтерським обліком. Вони можуть включати оцінку організаційної структури, комп'ютерної системи, методів виробництва, маркетингу і будь-якої іншої сфери, в якій аудитор є компетентним.

Операційний аудит є більш внутрішнім ніж зовнішнім. Згідно з аспектами виробництва і управління, операційний аудит класифікують: функціональний (міжфункціональний), організаційно-технічний та всебічний аудит системи виробництва і управління.

Функціональний аудит систем виробництва і управління проводиться для оцінки якості виконання функцій виробництва і управління яким-не-будь підрозділом (посадовою особою) підприємства. До нього належать і перевірки будь-яких операцій, які проводяться підрозділом (посадовою особою) в межах своїх функцій. При міжфункціональному аудиті якість виконання різних функцій (наприклад, функцій виробництва і реалізації продукції) оцінюється у взаємозв'язку і взаємодії. Прикладами функціонального аудиту можуть бути: контроль реалізації обладнання; контроль якості звітів про вивчення ринків, складених відділом маркетингу; контроль якості сегментної звітності (в розрізі прийнятих підходів до її складання), складеної відповідним підрозділом бухгалтерії; контроль якості оперативних звітів (управлінських балансів) про стан і рух капіталу підприємства, складених управлінською бухгалтерією; контроль якості обслуговування і роботи комп'ютерних систем та ін.

Організаційно-технічний аудит систем виробництва і управління відображає контроль різнорідних ланок систем виробництва і управління щодо організаційної і технічної (сукупність прийомів і способів, що використовуються в роботі) доцільності їх функціонування. До організаційно-технічного аудиту можна віднести: контроль доцільності прийомів управління (технічний аспект), в тому числі методів координації діяльності; контроль організації роботи управлінського персоналу; контроль організаційної і технічної доцільності інших систем виробництва і управління, в тому числі систем управління персоналом, комунікацією; управлінську інформаційну систему та ін.

Крім того, внутрішніми аудиторами може проводитись детальніший контроль організації, який виявляється в сукупності організаційно-технічного, функціонального аудиту систем виробництва, управління і контролю елементів і процесів, що зв'язують підприємство із зовнішнім середовищем, наприклад, системи зовнішніх професійних зв'язків, іміджу, громадських зв'язків та ін. Тут визначаються всі сильні й слабкі сторони діяльності підприємства, оцінюється його стійкість в соціальних системах більш високого порядку, а також перспективи розвитку. Тому такі контрольні заходи належать до всебічного аудиту системи виробництва і управління підприємством.

Особливе місце в організаційному аудиті посідає аудит цільових програм. Аудит цільових програм включає визначення:

рівня досягнення бажаних результатів чи одержання прибутку (дохо
ду), встановленого урядовим органом чи відповідним керівним органом;

ефективності організації та функціонування;

дотримання підприємством законів і правил, які застосовуються до
цієї програми;

чи передбачені альтернативні варіанти, які могли б дати необхідні
результати при низьких затратах.

Досягнення бажаних результатів вказує на відповідність цільових програм поставленим завданням.

Класифікація аудиторів

В загальноприйнятій класифікації аудиторів виділяють три групи: незалежні, внутрішні, державні.

Незалежні аудитори також називаються зовнішніми, чи сторонніми. Незалежні аудитори ніколи не бувають власниками чи співробітниками підприємства, яке запрошує їх для проведення аудиту (їх клієнта), хоча винагороду за свою роботу вони одержують від клієнта. Незалежні аудитори перевіряють фінансовий звіт для задоволення потреб клієнта, інвесторів і кредиторів, інших користувачів. Результатом перевірки є представлення висновку щодо правильності складання фінансових звітів відповідно до прийнятих принципів обліку.

Внутрішні аудитори працюють на тому підприємстві, де проводять аудит. Інститут внутрішніх аудиторів визначає внутрішній аудит як незалежну оцінку, яка проводиться на самому підприємстві. Завдання внутрішньої аудиторської служби полягає в допомозі працівникам підприємства ефективно виконувати свої посадові обов'язки. Відділ внутрішнього аудиту є складовою частиною підприємства і функціонує в рамках політики, визначеної керівництвом і правлінням (радою директорів) [227,11].

У своїй роботі аудитори керуються аудиторськими стандартами. Так, у 1978 р. в США Інститут внутрішньогосподарських аудиторів видав Стандарти практичного внутрішньогосподарського аудиту з метою забезпечення практиків інструктивними (методичними) матеріалами.

Основна функція внутрішніх аудиторів полягає в перевірці структури внутрішнього контролю підприємства та оцінці рівня її адекватності і ефективності. Виконуючи цю функцію, внутрішні аудитори часто проводять фінансовий аудит, операційний аудит та перевірки на відповідність. Щоб Діяти ефективно внутрішній аудитор не повинен залежати від лінійного і функціонального управління, але він не може уникнути реальної ситуації, поки існують відносини робітник -- роботодавець. Внутрішні аудитори забезпечують адміністрацію цінною інформацією для прийняття рішеньякі стосуються ефективного функціонування їх бізнесу. Сторонні користувачі навряд чи захочуть покластись на ту інформацію, яка перевірена внутрішніми аудиторами, через їх залежність.

Незалежність внутрішніх аудиторів відрізняється від незалежності зовнішніх. Незалежність внутрішніх аудиторів визначається їхнім статусом в організації, тобто функцією і підпорядкованістю. Для зовнішніх аудиторів незалежність визначається відсутністю яких-небудь обов'язків чи фінансової зацікавленості у фірмі-клієнті, її керівництві чи власниках.

Державні аудитори працюють в організаціях, установах державних чи місцевих владних структур. Коли аудит проводиться в державній установі чи відділі, в якому вони працюють, вони діють як внутрішні аудитори, коли вони перевіряють одержувачів державних фондів (у тому числі інші державні установи), вони діють як зовнішні аудитори. Наприклад, аудитори, які працюють в Міністерстві сільського господарства, можуть перевіряти внутрішні операції цього міністерства, можуть також перевіряти економію, ефективність! програмні результати наукових досліджень, які субсидуються Міністерством сільського господарства, але виконуються іншими організаціями, наприклад, коледжами чи університетами. Більшість аудитів, які проводяться державними аудиторами -- це перевірки економії, ефективності, діяльності та програм, які включають виявлення дотримання відповідних законів і правил. Деякі види аудиту, наприклад податковою інспекцією, проводяться виключно як перевірки на відповідність, оскільки основним завданням податкової інспекції є нагляд за виконанням податкового законодавства, а одним із основних обов'язків служби є проведення аудиту декларацій платників податків на відповідність законам про оподаткування.

У табл. 1.3 узагальнені основні види аудиту. Роботи, які проводяться незалежними, внутрішніми і державними аудиторами, не виключають один одного. Між різними видами аудиту існує як значний рівень взаємного перетину, так і великий рівень незалежностіАудиторство нерівнозначне нашим поняттям документальної комплексної ревізії, рахункової перевірки балансу, судово-бухгалтерської експертизи, аналізу господарської діяльності, але аудит використовує методи їх дослідження. В основному це поєднання методів документальної ревізії і аналізу господарської діяльності.

Огляд. Це використання, зокрема, візуальної оцінки певних подій. Цей метод використовується на різних етапах аудиторської перевірки. На початку перевірки аудитор може обійти підприємство клієнта і скласти перше враження про бізнес, основні засоби підприємства, рівень зносу обладнання. Огляд активів дає точну інформацію про їх існування і орієнтовану про їх стан і оцінку.

Крім того, можна проводити пряме візуальне спостереження за роботою працівників підприємства-клієнта з виконання ними своїх обов'язків. Спостереження за роботою бухгалтерів може допомогти аудитору в оцінці ефективності окремих процедур контролю. Спостереження не бувають достатніми самі по собі, попередні враження необхідно підтвердити іншими свідченнями.

Опитування. У результаті опитування клієнт дає письмову чи усну інформацію на запитання аудитора. На етапі планування перевірки необхідно зробити висновки про бізнес підприємства клієнта і структуру внутрішнього контролю. Наприклад, коли аудитор хоче одержати інформацію про методи, які використовує клієнт для ведення системних бухгалтерськихзаписів, і функціонування системи внутрішнього контролю, він проводить опитування персоналу. Потім аудитор перевіряє господарські операції! з'ясовує, чи дійсно вони обліковуються і контролюються саме так, як йому повідомили.

У результаті опитування можна одержати значні обсяги свідчень, але цю інформацію не вважають остаточною, оскільки вона не надходить з незалежного джерела і може бути викривлена на користь клієнта.

Підтвердження. Це одержання письмової відповіді від незалежної третьої особи, яка підтверджує правильність тієї чи іншої інформації у відповідь на відповідний запит аудитора. Оскільки підтвердження надходять з незалежних від клієнта джерел, вони є особливо цінними і широко використовуються як підтвердні свідчення.

Рішення щодо використання підтвердження залежить від того, наскільки в кожній конкретній ситуації потрібна більш надійна, ніж звичайно, інформація, а також від доступності альтернативних свідчень. Залежно від конкретних умов практично будь-яка господарська операція може бути підтверджена третьою особою. Наприклад, банки можуть підтвердити суми депозитів чи позик; кредитори -- рахунки і векселі, які підлягають оплаті; покупці і замовники -- залишки на рахунках кредиторської заборгованості; біржові агенти -- розподіл акцій між акціонерами; страхові компанії можуть надати інформацію за страховою сумою, сплаченою протягом року; агенти -- дані про матеріально-виробничі запаси в дорозі або на складах оптових постачальників; орендодавці -- про умови оренди; довірені особи - про цінні папери, умови договору за домовленістю; адвокати -- про поточні судові справи та ін.

Американський досвід проведення аудиторської перевірки передбачає обов'язкове підтвердження за вибіркою із рахунків дебіторів, оскільки рахунки дебіторів, як правило, суттєві відносно фінансової звітності, а підтвердження є досить надійним видом свідчень за такими рахунками. Як правило, в американській практиці підтвердження не застосовуються при перевірці операцій з купівлі-продажу, оскільки для цього аудитор може використати документи. Підтвердження також рідко використовуються в аудиті надходження основних засобів, бо ці активи можна перевірити за допомогою документації і фактичного контролю.

Підтвердження -- це досить корисний тип свідчень при перевірці багатьох видів інформації. Щоб свідчення було надійним, підтвердження має бути під контролем аудитора від запиту до відповіді. Якщо виявиться, що підготовкою запитів про підтвердження, їх надсиланням і одержанням відповідей займається клієнт, то це означає, що аудитор втратив контроль, а разом з ним і свою незалежність. У такому разі зменшується надійність свідчень.

Фактичний контроль. Під фактичним контролем розуміється огляд і підрахунок аудитором матеріальних активів (виробничих запасів, коштів, цінних паперів, основних засобів та ін.). Інвентаризація -- це метод контролю фактичної наявності та стану підконтрольних об'єктів Основні завдання інвентаризації полягають у визначенні фактичного стану і наявності основних засобів, товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), коштів у касі, на рахунках у банках, розрахунково-кредитних операцій, а також обсягів незавершеного виробництва підприємства. Інвентаризацією здійснюється контроль за збереженням матеріальних цінностей, коштів, виявляються предмети, які втратили свою первісну якість, та у разі необхідності, понаднормативні та невикористані матеріали, інвентар і обладнання, машини та інші об'єкти основних засобів. Одночасно при інвентаризації перевіряють додержання правил і умов зберігання ТМЦ і коштів, а також правил утримання та експлуатації машин, обладнання, інструментів, спецодягу, інвентарю та ін.

Інвентаризація використовується для контролю достовірності даних бухгалтерського обліку і звітності підприємства.

В процесі інвентаризації використовуються контрольні процедури, які дають можливість перевіряти матеріальні цінності і кошти в натурі з переліченням, зважуванням, обмірюванням, а кошти у розрахунках -- взаємним звіренням сум з іншими підприємствами і окремими особами, які є платниками підприємства або одержувачами коштів від нього.

Аудиторська практика [54,141} передбачає участь аудиторів під час інвентаризації активів у разі, коли: активи значні відносно ресурсів підприємства в цілому; аудитор не покладається на дані інвентаризації, проведеної адміністрацією, для одержання інформації про наявність активів. Особливо бажана перевірка незавершеного виробництва, така перевірка може допомогти в плануванні інших процедур аудиту. Аудитором можуть проводитись також додаткові чи повторні інвентаризації.

Фактичний контроль -- це об'єктивний метод, який дає змогу перевірити як кількісні характеристики активу, так і правильність його опису. У деяких випадках це також корисний метод оцінки стану активу чи його якісних характери стик. Але фактичний контроль недостатній для підтвердження того, що існуючі активи дійсно належать клієнту. Крім того, в багатьох випадках аудитор не має достатньої кваліфікації, щоб робити висновки щодо такої якісної характеристики, як моральний знос. За допомогою фактичного контролю, як правило, не можна визначити чи правильно були зроблені оцінки для фінансової звітності.

Документальна перевірка -- це перевірка документів і записів клієнта з метою визначення достовірності й законності операцій, зафіксованих у них. Більшість документальної інформації є внутрішньою і зовнішньою одночасно. Найбільш переконливими є документи, що підготовлені й направлені клієнту третіми особами. Достовірнішими (з точки зору зменшення ймовірної підробки), ніж звичайні зовнішні документи, є офіційні документи, які мають підписи посадових осіб, печатки, спеціальні розпізнавальні знаки, тиснення та ін. Це -- погашені чеки, векселі (заповнені індивідуально), сертифікати цінних паперів, письмові угоди, контракти, документи про право власності, страхові поліси та ін.

До звичайних зовнішніх документів належать рахунки-фактури постачальників, замовлення покупців на поставку, заявки на кредит, векселі стандартної банківської форми, заявки на страхові поліси, звичайні контракти, кореспонденція.

Крім того, існує внутрішня документація, яка підготовлена і оброблена всередині підприємства. Деякі з цих документів можуть бути неофіційними і на них не можна повністю покладатись. Рівень довіри до цих документів залежить від якості внутрішнього контролю за їх підготовкою і обробкою. Найбільш поширеними є такі види документів: рахунки-фактури реалізації, зведення за підсумками реалізації, звіт про розподіл витрат, заставні документи на одержання позик, звіти про виконання кошторису та кошториси, документи за операціями з філіями, документи на відвантаження, звіти про доставку, замовлення на матеріали, замовлення на купівлю.

У практиці аудитори використовують такі методи документальної перевірки: огляд документів за формою, арифметична перевірка, внутрішнє підтвердження документів, перевірка документів по суті.

При перевірці первинних документів за формою додержуються вимоги нормативно-правових актів при відображенні господарських операцій у первинних документах, облікових реєстрах. При цьому аудитори керуються нормативними актами про документи і документообіг у бухгалтерському обліку. Для встановлення юридичної сили первинного документу перевіряють наявність таких реквізитів: назви документа та його коду; дати складання, змісту господарської операції (у кількісному і вартісному виразі). Перевіряють справжність підписів посадових осіб, звірених зі зразком, що знаходиться в бухгалтерії, наявність штампів і печаток, розписок про одержання цінностей. Контролюють наявність усіх додатків до первинних документів, підстав на відпуск цінностей, доручень тощо.

Арифметична перевірка -- це перевірка правильності арифметичних підрахунків у документах, облікових реєстрах і звітних формах.

Важливим моментом при внутрішньому підтвердженні документів є напрямок пошуку доказів. Для підтвердження вибирається окрема фінансова стаття з якого-небудь рахунка, наприклад, доходи від реалізації, потім аудитор досліджує у зворотному напрямку систему обліку і контролю, щоб знайти первинний документ, дані якого підтверджують вибрану статтю. Аудитор відшукує журнальний запис, звіт про реалізацію, копію рахунка-фактури реалізації, документи на відвантаження і, нарешті, замовлення на купівлю.

Це допомагає аудитору з'ясувати, чи вся облікова інформація адекватно підтверджується (передумова -- реальність, напрям контролю -- обгрунтованість), але документальне оформлення не є доказом подальшого обліку всіх операцій без винятку (ця проблема вирішується простежуванням).

Трасування здійснюється в протилежному напрямі. Аудитор відбирає первинний документ і простежує систему обліку і контролю, щоб знайти заключний бухгалтерський запис операції. Наприклад, вибрані платіжні відомості заробітної плати проглядаються до рахунків витрат і собівартості, рахунки-фактури реалізації -- до рахунку "Доходи від реалізації", грошові надходження -- до допоміжних рахунків дебіторської заборгованості, а грошові виплати -- до допоміжних рахунків кредиторської заборгованості.

За допомогою трасування аудитор може визначити, чи всі операції були обліковані, і доповнити інформацію, отриману в ході підтвердження. Але необхідно враховувати можливість того, що деякі події не були відображені й у первинній документації, і в системі обліку. Наприклад, досліджуючи невраховані зобов'язання за придбану сировину, потрібно перевірити рахунки-фактури, отримані після закінчення фінансового року, та звіти про доставку, датовані в період, близький до кінця року.

Перевірка документів по суті -- це перевірка законності здійснених господарських операцій, правильності віднесення операцій на рахунки і включення їх у статті балансу.

Сканування. За допомогою сканування вивчають нетипові статті і події, відображені в документації клієнта. Типові напрямки сканування в аудиторській програмі формулюються так: сканувати кредитові записи рахунків витрат і підтвердити їх даними первинних документів.

Мета сканування -- знайти щось нетипове. Як правило, в ході процедури сканування пряма доказова інформація не проявляється, але можуть виникнути питання, щодо яких необхідно отримати додаткову інформацію. У результаті сканування можна виявити кредитові залишки на рахунках дебіторської заборгованості, нетипові значні чекові виплати, нетипово малий обсяг реалізації за місяць, наступний після закінчення фінансового року, і великі депозити, утворені шляхом внесення наявних коштів незадовго до кінця року.

Сканування корисно застосовувати при використанні вибірки для прийняття аудиторських рішень. Якщо вибірка слугує основою відбору статей для перевірки, завжди існує ймовірність того, що аудитори не виявлять помилки клієнта, вибравши приклад, який не відображає всю сукупність статей. Це може призвести до прийняття аудитором помилкового рішення. Аудитори зменшують ризик прийняття помилкового рішення, скануючи статті, що не ввійшли до вибірки.

Аналітичні процедури використовуються для одержання аудиторських доказів. Термін "аналітичні процедури" в міжнародних аудиторських стандартах використовується для опису економічного аналізу показників і тенденцій. Вони включають порівняння фінансової інформації:

з нефінансовою інформацією;

із зіставною інформацією за попередні періоди;

-- з очікуваними результатами (планом, бюджетом та ін.);

-аналогічною інформацією в галузі (порівняння показників з показ
никами аналогічних підприємств у галузі).

Аналітичні процедури використовуються при плануванні аудиту, оцінці достовірності балансу, порівнянні підприємств, оцінці фінансового стану і платоспроможності підприємств, визначенні можливості підприємства залишатись діючим.

На стадії планування аудиту аналітичні процедури допомагають аудитору визначити особливості діяльності клієнта і окреслити проблеми у формуванні фінансової інформації, а також рівень ризику. Вони виявляють об'єкти, що потребують особливої уваги аудитора.

Аналітичні дослідження необхідні для визначення аудиторського ризику та суттєвості економічної інформації.

За допомогою взаємозв'язку і взаємозалежності показників аналітичні процедури дають можливість підтвердити чи не підтвердити достовірність фінансової інформації.

Економічний аналіз у фінансовому аудиті застосовується при перевірці виробництва і реалізації продукції, використанні трудових ресурсів, основних фондів і матеріалів у виробництві, виявленні перевитрат собівартості окремих видів продукції, визначенні їх рентабельності.

Економічний аналіз також дає можливість виявити фактори, які негативно вплинули на результати фінансово-господарської діяльності, а також встановити подальший напрям контрольного процесу з метою виявлення втрат і перевитрат, а також конкретних осіб, відповідальних за незадовільні результати господарювання.

Перерахунок. Це перевірка арифметичної правильності, точності підрахунків і передачі інформації. Перевірка арифметичної точності полягає, наприклад, у перевірці калькуляцій, розрахунків амортизації, накопиченні даних з реалізації продукції та інших товарно-матеріальних цінностей, підсумків у журналах та додаткових бухгалтерських книгах та ін. Перепере-вірка передачі інформації полягає в рознесенні за рахунками. Аудитор має переконатись, що одна й та сама сума врахована в декількох документах. Так, аудитор проводить невеликі тести, щоб переконатись в правильності синтетичного й аналітичного обліку обсягів реалізації, зіставляючи їх з даними обліку дебіторської заборгованості, звіряється з головною книгою