Модель процесу аудиту

Реферат на тему:

«МОДЕЛЬ ПРОЦЕСУ АУДИТУ»

Модель аудиту можна розцінювати як загальну схему аудиторського обслуговування, як послідовність дій аудитора по перевірці стану ведення обліку і фінансової звітності, методичне забезпечення виконання завдання.

Модель процесу аудиту включає: попереднє аудиторське обстеження діяльності підприємства-замовника і укладання договору на аудит; планування і складання його програми; інформаційне забезпечення аудиту; методичні прийоми і способи; стадії (етапи) аудиту.

Після попередньої згоди сторін на проведення аудиту проводять загальне обстеження діяльності клієнта-замовника. Це важливий етап у процесі аудиту, оскільки дозволяє скласти загальну уяву про стан діяльності підприємства, бухгалтерського обліку, внутрішньогосподарського контролю, а отже,- визначати приблизний обсяг аудиторських послуг для укладання договору та основні напрями і ділянки аудиту, зони ризику, передбачити відповідні методи перевірки.

При попередньому обстеженні діяльності клієнта аудитор вивчає: сферу діяльності; види продукції, яка виробляється на підприємстві; спеціалізацію; рівень рентабельності галузей; зміни в структурі виробництва й управлінні; кількість виробничих підрозділів; зміни серед штатних працівників, особливо головних спеціалістів; ринки збуту, продукцію, що не користується попитом; чи не втратило підприємство (фірма) покупців, з якими раніше мала договірні стосунки, або постачальників; джерела постачання виробничих запасів і техніки; стан матеріально-технічної бази; стратегію діяльності (планування капіталовкладень, нових напрямів діяльності, виробництва і реалізації нових видів продукції та ін.); чи заведені в суді справи на клієнта; чи є претензії з боку інших організацій та осіб; стан внутрішньогосподарського контролю; організацію обліку і склад облікового апарату тощо.

Для цього аудитор вивчає і залучає такі джерела: річні звіти, плани економічного і соціального розвитку, попередній аудиторський звіт, протоколи засідань правління і зборів трудових колективів, публікації в пресі, усну інформацію безпосередньо при співбесіді з керівниками та спеціалістами підприємства.

Аудит повинен проводитися відповідно до міжнародних нормативів аудиту і міжнародних нормативів етики професійних бухгалтерів, затверджених Міжнародною федерацією бухгалтерів (МФБ). Міжнародні нормативи аудиту виражені в основних принципах, що його регулюють:

Розглянемо основний їх зміст. Принцип цілісності, об'єктивності і незалежності полягає в тому, що аудитор повинен бути прямолінійним, чесним і щирим у підході до професійної роботи. Він має бути правдивим, не проявляти упереджувального ставлення або намагатися викривити (спотворити) об'єктивність. Йому повинне бути притаманне неупереджене ставлення до об'єкта перевірки, а також до окремих осіб підприємства, з якими він має справу під час перевірки.

Аудитор повинен дотримуватися принципу конфіденційності інформації, не розкривати її без особливого дозволу і якщо нема такого юридичного або професійного обов'язку. Обов'язковим принципом аудиту є майстерність і компетентність. Аудит повинен бути виконаний з відповідним професійним умінням особами, які мають необхідну підготовку, досвід і компетентність в аудиюванні. В Україні даний принцип реалізується В тому, що аудитор без сертифікату і ліцензії не має права на проведення аудиту. Доповненням до цього принципу є відповідальність аудитора за своє судження про фінансову інформацію в тому випадку, коли він використовує роботу асистентів, інших аудиторів або експертів для перевірки окремих питань.

Аудитор повинен документально оформити питання, які є важливими в представленні доказів виконання аудиту, тобто аргументувати свої висновки відповідними розрахунками, посиланнями на акти інвентаризації майна тощо.

Важливий принцип -- планування з дотриманням вимог, що ставляться до нього. Один з основних принципів аудиту -- одержання аудиторських доказів. Суть його полягає в тому, що аудитор повинен одержати достатні аудиторські докази шляхом виконання незалежних процедур, які дозволяють йому скласти обґрунтований висновок про фінансову інформацію. Незалежні процедури проводять для одержання доказів повноти, точності й об'єктивності даних, що одержують за допомогою системного обліку.

Другим міжнародним нормативом аудиту рекомендується, щоб до початку роботи аудитор написав лист-зобов'язання для визначення взаємних зобов'язань і масштабу роботи. Такий лист аудитора своєму клієнту документально підтверджує його згоду з поставленим завданням і обсягом аудиту, міру відповідальності перед клієнтом і форму подання звіту. Форма і зміст листа-зобов'язання може бути різною залежно від замовлення клієнта, але він повинен включати такі питання: мета аудиту фінансової звітності і стану обліку; відповідальність керівництва підприємства (фірми, компанії та ін.) за достовірність фінансової інформації; масштаби аудиту; форма звіту чи іншого документа про результати проведеної аудитором роботи щодо взятих зобов'язань; зазначення того, що через обмеження аудиту (вибірковий спосіб перевірки господарських операцій, стан внутрішньогосподарського контролю) є ризик невиявлення помилок і порушень; можливість доступу до будь-якої інформації, необхідної для проведення аудиту; прохання до клієнта підтвердити умови зобов'язання шляхом підписання листа-зобов'язання і повернення копії аудитору. Крім того, до листа-зобов'язання можуть бути включені угоди про залучення для перевірки інших аудиторів, експертів з деяких аспектів аудиту, а також внутрішніх аудиторів та іншого персоналу клієнта.

Після укладання договору аудитор збирає і вивчає додаткову інформацію про клієнта і складає план аудиту та програму. В плані передбачається перелік питань щодо поглибленого вивчення діяльності клієнта: визначення основних напрямів роботи, її обсяг (які документи і в якій кількості потрібно перевірити, за який період, проведення інвентаризацій та ін.); вивчення і використання роботи внутрішніх аудиторів (ревізійних комісій підприємств), визначення обсягів і видів робіт для них; залучення експертів; строки виконання аудиторських послуг; сума гонорару; зустрічі і дискусії з клієнтом з питань виробництва, бізнесу, управління, організації обліку й облікової політики, умов контракту, узгодженості дій при проведенні аудиту тощо.

У четвертому міжнародному нормативі аудиту підкреслюється, що аудитор повинен планувати свою роботу так, щоб забезпечити своєчасність і ефективність аудиту.

Програму складають для реалізації плану аудиту. В ній зазначають конкретні завдання і процедури для кожного об'єкта аудиту і виду робіт. Вони можуть розцінюватись як інструкції по проведенню аудиту і є підмогою для молодих, недосвідчених аудиторів і асистентів. Наприклад, за змістом програми можуть складатися за такою схемою: зіставити дані Головної книги з статтями балансу; зіставити журнали-ордери (оборотні відомості) з Головною книгою; скласти порівняльну таблицю у випадку виявлення розходжень тощо. По аудиту коштів, матеріальних активів, розрахунків та інших об'єктів дають детальний перелік процедур і способи їх проведення. Особливо важливо передбачити в програмах перевірку дотримання і правильного використання нового законодавства і нормативних актів. Складання таких програм дозволяє чітко організувати роботу по перевірці фінансової інформації, не упустити важливих питань, зосередити увагу на основних моментах.

Для проведення аудиту використовують різноманітну інформацію, в тому числі й таку, яка становить комерційну таємницю, про що зазначено в Законі України про аудиторську діяльність.

Проведення аудиту здійснюють поетапно. Основними етапами аудиту є: попереднє обстеження діяльності клієнта; складання плану і програми аудиту; перевірка стану внутрішньогосподарського контролю і системи бухгалтерського обліку, встановлення ступеня її надійності; аналітична перевірка фінансової інформації; одержання аудиторських свідчень (доказів) і вибіркове обстеження об'єктів контролю; остаточний аналітичний огляд фінансової звітності; підготовка аудиторського звіту. , Зупинимося на характеристиці окремих етапів. Зміст та мета попереднього обстеження і планування викладені вище. Важливим етапом є перевірка стану внутрішньогосподарського контролю і системи бухгалтерського обліку. На ньому вивчають організацію внутрішнього контролю, з'ясовують, хто займається ним, які створені спеціальні служби для цього, як розподілені контрольні функції, хто і за які конкретні ділянки роботи несе відповідальність, як оцінює стан контролю керівництво підприємства, на яких ділянках і з яких питань вважають контроль недостатнім, наскільки узгоджено діють підрозділи контролю та ін.

Ретельно вивчають облікову політику (способи оцінки й обліку матеріальних активів, нарахування амортизації, обліку і розподілу непрямих видатків та ін.), порядок створення і використання резервів. Політику обліку поточного року порівнюють з минулим роком. Перевіряють стан обліку щодо його раціональної організації, відповідності діючому порядку, рівень і форми комп'ютеризації обробки бухгалтерської інформації, ділові і кваліфіковані якості бухгалтерів, особливо головного. В результаті такого обстеження аудитор визначає обсяги і ділянки самостійної перевірки, складає певну уяву про рівень достовірності інформації та довіри внутрішньому аудиту, відповідності ведення обліку чинному законодавству і реальному стану справ на підприємстві, про що він зобов'язаний зазначити в аудиторському висновку.

Найбільш відповідальним етапом є одержання аудиторських доказів (свідчень). Вони повинні дозволити аудитору скласти висновок, висловити свою професійну думку про фінансову інформацію, яку він перевіряє. При цьому аудитор не вивчає всю інформацію, а перевіряє її вибірково при достатньому обсязі вибірки, щоб зробити висновок про об'єктивність і достовірність окремих статей балансу і фінансової звітності (видів ресурсів, коштів, прибутку тощо).

Достатність аудиторського доказу про достовірність інформації залежить від таких факторів: матеріальності (суттєвості) статей фінансової інформації, досвіду аудитора; знання стану справ і галузі клієнта; результативності (ефективності) аудиторських процедур - (способів і прийомів); виду інформації; стану внутрішнього контролю.

Матеріальність (суттєвість) означає важливість інформації, її вплив на аудиторський висновок про фінансовий стан (ліквідність) підприємства. Наприклад, якщо по статті «Каса» допущена неточність у залишку, то на висновок про ліквідність даного підприємства це істотно не вплине і навпаки, якщо-е структурі матеріальних активів корми становлять найбільшу питому вагу, то помилка по даній статті може істотно вплинути на аудиторський висновок. Таким чином, з позицій матеріальності вирішують питання і про вибірку для аудиторських доказів, і про ретельність перевірки (обсяг тестування). При плануванні аудиту потрібно розрахувати, скільки часу виділити на перевірку конкретних об'єктів. Більше уваги звертають на ті, де є вірогідність ризику, помилки. Достатність одержання аудиторських доказів, безумовно, приходить з досвідом.

Щодо знання стану справ і галузі діяльності клієнта, то тут підходять із таких міркувань: якщо підприємство має добру репутацію, його фінансовий стан стабільний, планують менше часу на перевірку, і навпаки, якщо фінансовий стан слабкий, а підприємство розраховує на одержання кредитів для виходу з критичного стану або залучення зовнішніх інвестицій, потрібно більше уваги приділити перевірці достовірності інформації.

Доказовість аудиторських свідчень залежить від детальної і всебічної перевірки найбільш суттєвої інформації. Аудитор повинен переконатися, що матеріальні активи існують у такому розмірі, як це показано в балансі, що . вони належать даному підприємству. Для цього проводять інвентаризацію, вивчають документацію про надходження і витрачання цінностей. Крім того, перевіряють, чи правильно згідно з прийнятою обліковою політикою оцінені активи тощо. Важливо встановити, чи не пропущено якусь інформацію, чи всі операції відображені в обліку і звітності (повноту даних).

Достовірність аудиторських доказів залежить від «виду використовуваної інформації: візуальної, документальної, усної, зовнішньої, внутрішньої. Тут підходять з погляду надійності даних. При цьому вважають зовнішню інформацію достовірнішою за внутрішню (наприклад, виписка банку про одержані кошти в касу надійніший документ, ніж прибутковий касовий ордер); документальна інформація достовірніша від усної; доказовість буде вищою, якщо свідчення одержані з різних джерел про одні й ті ж господарські операції. Кращою є інформація, встановлена самим аудитором, а не надана клієнтом у готовому вигляді. І, нарешті, якщо внутрішній контроль організовано на належному рівні, то аудиторські докази будуть достовірніші.

Для одержання аудиторських доказів використовують відповідні прийоми натурального і документального контролю: огляди складів, ферм, полів, інвентаризація, спостереження за окремими процесами, експертизи, лабораторними документами, але передбачають взаємодію аудиторських фірм безпосередньо з суб'єктами цього ринку.

Законом України про приватизацію майна державних » підприємств передбачається створення фінансових посередників на ринку приватизації -- довірчих товариств, інвестиційних фондів та компаній тощо. Водночас для зниження ризику громадян -- власників приватизаційних паперів, а також юридичних осіб, що беруть участь у процесі приватизації, Законами України про цінні папери та фондову біржу, про приватизаційні папери, Декретом Кабінету міністрів України про довірчі товариства, законодавчими документами, що регламентують діяльність інвестиційних фондів та компаній, передбачаються обов'язкові аудиторські перевірки усіх посередників на ринку приватизації.

Аудиторське підтвердження фінансової звітності посередників ринку приватизації виконує подвійну роль. По-перше, розкриває акціонерам (інвестиційних фондів, компаній, довірчих товариств тощо ефективність використання вкладень їх капіталів (приватизаційних паперів, грошей) , що здійснюються керівництвом посередницьких компаній. Останнє дозволяє акціонерам оперативно приймати рішення щодо подальшого співробітництва з посередником. По-друге, аудиторський висновок по звітності посередників на ринку приватизації дозволяє потенційним інвесторам вибирати фінансових посередників, тобто вкладати капітали в ті компанії, які приносять найбільші доходи.

Таким чином, аудиторський висновок підтверджує достовірність фінансової звітності посередника, а отже, дає можливість вибору і знижує ризик участі фізичних та юридичних осіб у приватизації через посередників.

Фізичні та юридичні особи як потенційні інвестори на рийку приватизації мають право без посередника (самостійно) вкладати свої капітали в той чи інший об'єкт приватизації. При цьому для зменшення ризику вони можуть звертатися до аудиторських фірм за консультаціями.

Аудиторська фірма аналізує фінансову звітність, місце розташування, асортимент випуску продукції, забезпеченість кваліфікованими кадрами тих чи інших об'єктів приватизації і формує власний банк даних, інформація з якого пропонується інвесторам.

Якщо інформаційного банку недостатньо, аудиторська фірма на замовлення інвестора може провести відповідну експертизу об'єктів приватизації, в яких заінтересовані клієнти, на предмет доцільності приватизації.

Як свідчить досвід розвинутих країн, консалтингові по слуги аудиторських фірм для потенційних інвесторів митимуть постійний попит, оскільки вони є складовою частиною функціонування фондового ринку.

Законодавчими актами України дозволена участь іноземних інвесторів у приватизації та реорганізації вітчизняних підприємств. Остання регламентується, крім вищенаведених, також Законами України про інвестиційну діяльність, про іноземні інвестиції, про захист іноземних інвестицій в Україні та ін.

Законами встановлено, що на приватизацію іноземні інвестори можуть використовувати: кошти у валюті, яка функціонує на території України; кошти, які вони мають на власних рахунках; кошти, одержані як прибуток (доход) від діяльності на території України.

Дотримання двох останніх положень підтверджується висновком незалежного аудитора (фірми). Крім того, фінансова звітність суб'єктів господарювання із залученням іноземних інвестицій в обов'язковому порядку підлягає щорічному аудиту.

Іноземні інвестиції в економіку України здійснюються у різних формах: придбання вітчизняних цінних паперів, нерухомості, прав на користування землею, створення підприємств, які повністю належать іноземним громадянам. Найдоцільнішими для України є іноземні інвестиції у формі пайової участі в створенні спільних підприємств, що організовуються спільно з українськими фізичними та юридичними особами, у тому числі в процесі приватизації державних підприємств.

Процес створення спільних підприємств вимагає від учасників обох сторін знання специфіки законодавства різних країн, оцінки майнових, грошових, земельних вкладів тощо. Кваліфіковану допомогу з цих питань надають аудиторські фірми.

Досвід створення спільних підприємств в Україні свідчить про необхідність залучення вітчизняних аудиторських фірм для відстоювання інтересів українських учасників. Особливо це стосується питань оцінки вкладів учасників до статутного фонду СП, розподілу доходів тощо.

Важливий напрям залучення аудиту до процесу приватизації та реорганізації підприємств -- співробітництво аудиторських фірм безпосередньо з трудовими колективами суб'єктів господарювання (підприємств).

У сучасних умовах особливого значення набуває надання аудиторською фірмою консалтингової допомоги безпосередньо трудовим колективам (товариствам покупців) з

Метою захисту інтересів останніх при приватизації та організації їх підприємств.

У цій діяльності аудиторські фірми керуються такими нормативними актами з питань приватизації, як Закони України про приватизацію майна державних підприємств, про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), про приватизаційні папери, нормативними документами Фонду державного майна України про порядок створення та реєстрації товариства покупців у процесі приватизації, про порядок подання та розгляду заяви на приватизацію, положеннями про план приватизації, про порядок розрахунків за придбані об'єкти приватизації, Інструкцією по здійсненню оцінки вартості об'єктів приватизації тощо, нормативними документами Кабінету міністрів України -- Декретом про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі, Положенням про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, Методикою оцінки вартості об'єктів приватизації та ін.

При реорганізації підприємств, які приватизуються, в нові господарські формування аудиторські фірми керуються Законами України про господарські товариства, про підприємництво тощо.

Нині потребують аудиторських послуг колективні сільськогосподарські та міжгосподарські підприємства.

У колективних підприємствах персоніфікацію (паювання) майна між їх членами потрібно розглядати як перший етап приватизації. Наступний етап -- реорганізація їх в асоціації кооперативів і фермерських господарств, впровадження на колективних сільськогосподарських підприємствах внутрішньогосподарської кооперації.

Враховуючи значну потребу сільськогосподарських підприємств у здійсненні другого етапу приватизації, аудиторські фірми можуть надавати їм консультації та апробовані методики.

Безперечно, що на реформування колективних сільськогосподарських підприємств значно впливатиме процес участі їх членів у пільговій приватизації державного майна переробних і сервісних підприємств агропромислового комплексу згідно з Декретом Кабінету міністрів України про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі. Це сприятиме налагодженню не тільки кооперативних зв'язків між виробником, переробником і торгівлею, .а й підведе під них фінансову базу. Однак механізм налагоджування таких зв'язків вимагає кваліфікованих консультацій та експертиз, які можуть виконувати спеціалізовані аудиторські служби.

Таким чином, участь аудиту в процесі приватизації та реорганізації підприємств здійснюється відповідно до діючих нормативних актів України і спрямована, по-перше, на відстоювання інтересів громадян України (працівників підприємств, інвесторів тощо), по-друге, на прискорення формування ринкової структури суб'єктів господарювання (акціонерних товариств, асоціацій та ін.).

Розглянемо детальніше деякі аспекти участі аудиторських фірм у процесі приватизації та реорганізації підприємств.

Залучення аудитора до роботи комісій з приватизації державних підприємств. Такі комісії залучають аудиторські фірми в основному для проведення аудиту: інвентаризації об'єкта; оцінки майнового комплексу та визначення статутного фонду господарського формування; складання плану приватизації та бізнес-плану; розрахунків за об'єкт приватизації (схема 2).

При інвентаризації об'єктів комісія з приватизації може залучати аудиторську фірму для: безпосереднього проведення інвентаризації об'єкта приватизації (у випадках, коли комісію з приватизації не задовольняють результати попередньої інвентаризації); перевірки правильності та достовірності проведеної інвентаризації; оцінки майна, що не було враховане на балансі підприємства, але знаходилося в його підпорядкуванні і виявлене під час проведення інвентаризації.

Безпосередня участь аудиторських фірм в інвентаризації об'єктів приватизації передбачає ряд попередніх організаційних процедур. По-перше, на підприємстві створюється комісія з інвентаризації (до неї обов'язково входять керівник підприємства та головний бухгалтер, представник комісії з приватизації, представники аудиторської фірми). По-друге, визначається дата, на яку проводиться інвентаризація та строк її здійснення. Згідно з чинним законодавством інвентаризація майна державного підприємства або організації, чи їх окремих структурних підрозділів повинна бути закінчена за 15 календарних днів.

Якщо на проведення інвентаризації потрібно більше часу, то за письмовою пропозицією голови інвентаризаційної комісії строк її проведення може бути продовжений державним органом приватизації, але не більш як на 15 календарних днів. По-третє, визначається, що інвентаризації підлягають всі активи підприємства (майно, розрахунки тощо) з метою визначення їх фактичної наявності та

Аудиторські фірми доцільно залучати і для незалежної експертизи оцінки майна, що було не враховане на балансі підприємства, але знаходилось в його розпорядженні та виявлене під час проведення інвентаризації. Це насамперед стосується оцінки вартості списаних будівель, споруд, машин, обладнання тощо.

Доцільне проведення аудиторських експертиз щодо списання дебіторської заборгованості, строк позовної давності якої минув.

Таким чином, залучення комісією з приватизації аудитора як для безпосереднього проведення ним інвентаризації, так і до її перевірки, дозволяє: досягти незалежного і об'єктивного проведення інвентаризації; прискорити проведення цієї роботи; мати впевненість в її достовірності.

Важливим напрямом залучення аудитора до роботи комісії з приватизації є оцінка вартості об'єкта приватизації. Аудитор може залучатись як для безпосереднього здійснення оцінки вартості об'єкта, так і для експертизи раніше проведеної оцінки. При здійсненні цієї роботи він керується Методикою оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженою постановою Кабінету міністрів України від 8 вересня 1993 р. № 717. Оцінка вартості об'єкта приватизації здійснюється на підставі балансу підприємства.

Оцінку майна об'єктів приватизації здійснюють у такій послідовності: проведення повної інвентаризації майна; складання передаточного балансу; визначення вартості об'єкта приватизації за даними інвентаризації та балансу; складання акта оцінки вартості об'єкта приватизації.

Передаточний баланс складають за результатами проведеної інвентаризації і він є підставою для оцінки вартості майна. Вартість майна оцінюють за формулою: Цф = О8+На+Зз+Фа+Вк+Нб-К4-Ун-К, де Цф -- вартість майна об'єкта приватизації; 03 -- залишкова вартість основних засобів; На -- залишкова вартість нематеріальних активів; 33 -- запаси і витрати, які входять до активу балансу; Фа -- фінансові активи з вирахуванням кредиторської заборгованості; Вк -- незавершені капіталовкладення з вирахуванням вартості незавершеного будівництва; Не -- - вартість незавершеного будівництва; Ун -- устаткування невстановлене; К -- усереднені індекси цін на будівництво та промислову продукцію.

При визначенні залишкової вартості основних засобів суми зносу не повинні перевищувати балансової вартості основних засобів відповідного об'єкта (згідно з листом Мінфіну від 3 лютого 1993 р. № 18-408).

До складу фінансових активів включають: довгострокові фінансові вкладення; інші позаоборотні активи; кошти, розрахунки та інші активи.

Фінансові активи зменшуються на суму кредиторської заборгованості (кредити та інші позичкові кошти; розрахунки з кредиторами за товари й послуги, по векселях виданих, по авансах одержаних, по страхуванню та оплаті праці; резерви наступних витрат і платежів на інші пасиви) .

Залишки коштів на валютних рахунках, інші кошти (включаючи грошові документи), цінні папери, дебіторську та кредиторську заборгованість в іноземній валюті відображують у передаточному балансі в національній валюті України в сумах, визначених перерахунком іноземних валют за курсом Національного банку на дату складання передаточного балансу.

Для визначення відновної вартості незавершеного будівництва та устаткування (невстановленого) застосовують усереднені індекси цін на будівництво та промислову продукцію (К) згідно з Порядком індексації балансової вартості основних фондів підприємств, організацій та установ у зв'язку з підвищенням цін, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 3 серпня 1993 р. № 598 «Про проведення індексації основних фондів у народному господарстві України».

Оцінку вартості майна об'єкта приватизації здійснюють у 10-денний строк з дня подання документації про результати інвентаризації і завершують складанням акта за встановленим зразком, який затверджує керівник відповідного органу приватизації.

Аудиторські фірми залучають також до роботи по визначенню (або експертизи) розміру статутного фонду акціонерного товариства, в яке реорганізується підприємство після приватизації.

Статутний фонд акціонерного товариства повинен відповідати розміру оцінки вартості об'єкта приватизації. Тому в бухгалтерському балансі підприємства, що приватизується, слід до цієї величини довести розмір статутного фонду. Виконуючи дану роботу, аудитор попередньо аналізує власні джерела (пасиви) підприємства.

Другий етап передбачає проведення бухгалтерських операцій по доведенню розміру статутного фонду до встановленої величини. З цією метою на залишкову балансову вартість об'єктів соцкультпобуту, які не приватизуються (або до яких згідно з планом приватизації встановлено особливий режим експлуатації та наступної приватизації), зменшують статутний фонд і роблять записи по дебету рахунка 85 «Статутний фонд» і кредиту рахунка 88 «Фонди спеціального призначення», субрахунок «Фонд засобів соцкультпобуту».

Наявні на балансі кошти амортизаційного фонду направляють на збільшення статутного фонду по дебету рахунка 86 «Амортизаційний фонд» та кредиту рахунка 85.

Залишки нерозподіленого прибутку (за винятком сум, які потрібно направити на покриття збитків), а також залишки фондів цільового фінансування (крім внесків інших підприємств на фінансування цільових програм), спеціального призначення, матеріального заохочення тощо направляють на збільшення статутного фонду по дебету рахунків 87, 88, 80, 96 і кредиту рахунка 85.

Невикористані кошти резервного фонду, який створено за рахунок прибутку підприємства, направляють на збільшення статутного фонду в кореспонденції з дебетом рахунка 89 «Резервний фонд».

При здійсненні зазначених бухгалтерських операцій слід дотримуватися рекомендованої послідовності і проводити операції до моменту досягнення на рахунку 85 «Статутний фонд» суми, що відповідатиме розміру статутного фонду акціонерного товариства.

Важливим напрямом залучення аудиторської фірми до роботи комісій є експертиза застосування зонального коефіцієнта при визначенні ціни об'єкта приватизації.

Вартість майна останнього збільшується відповідно до зональних коефіцієнтів, що враховують потенційну прибутковість підприємства залежно від його місцезнаходження (віддаленість ринків збуту та постачання, розвинутість виробничої інфраструктури в районі об'єкта на момент приватизації та в перспективі, умови для реклами, зручність транспортного сполучення, інформованість населення про об'єкт тощо).

Зональні коефіцієнти застосовують для визначення вартості майна підприємств торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування.

Для об'єктів інших галузей народного господарства зональний коефіцієнт застосовують ?а умови продажу їх на аукціоні або за конкурсом.

Зональні коефіцієнти не застосовують до об'єктів приватизації, які знаходяться в зонах радіоактивного забруднення, відповідно до Закону України про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

При визначенні статутного фонду акціонерного товариства зональний коефіцієнт не застосовують,

Таким чином, залучення аудитора до експертизи розрахунків за об'єкти приватизації дозволяє: кваліфіковано і оперативно перевірити законність та джерела коштів, що направляються на приватизацію, вітчизняними та зарубіжними покупцями; прискорити проведення розрахунків за об'єкт приватизації та організувати бухгалтерський облік цього процесу.

На основі вищерозглянутих завдань, що ставляться перед аудитором при залученні до роботи комісій з приватизації, можна констатувати, що, по-перше, складність процесу приватизації ставить високі вимоги до кваліфікації співробітників аудиторських фірм; по-друге, масштабність та необхідність прискорення здійснення приватизації та реорганізації державного сектора економіки потребують широкого залучення, а отже, і підготовки аудиторських кадрів.