Ринок аудиторської діяльності та види аудиту

Реферат на тему:

«РИНОК АУДИТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ВИДИ АУДИТУ»

Аудит може проводитися з ініціативи підприємств і організацій на добровільних засадах та в обов'язковому порядку, тобто він може бути добровільним і обов'язковим. Згідно із Законом про аудиторську діяльність - проведення аудиту є обов'язковим для:

підтвердження достовірності та повноти річного балансу і звітності комерційних банків, фондів, бірж, компаній, підприємств, кооперативів, товариств та інших суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та виду діяльності, звітність яких офіційно оголошується;

перевірки фінансового стану засновників комерційних банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств, холдингових компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств та інших фінансових посередників; емітентів цінних паперів; державних підприємств при здачі в оренду цілісних майнових комплексів, приватизації, корпоратизації та інших змінах форм власності; порушення питання про визначення неплатоспроможним або банкрутом, а також в інших випадках, передбачених законами України.

Не підлягають обов'язковому аудиту установи та організації, що повністю утримуються за рахунок бюджету і не займаються підприємницькою діяльністю, а також підприємства з річним господарським оборотом у розмірі не більш як двісті мінімальних заробітних плат.

Аудиторські перевірки не виключають здійснення державними податковими інспекціями контролю за дотриманням податкового законодавства та виконання контрольних функцій іншими суб'єктами, уповноваженими на це законами України.

Щодо інших аудиторських послуг, то вони виконуються на добровільних засадах з ініціативи будь-яких підприємств і організацій. Аудиторські фірми можуть виконувати замовлення на проведення ревізій і перевірок правоохоронних органів.

Крім зовнішнього аудиту, може бути організований внутрішній. Така практика поширена в багатьох зарубіжних країнах. Внутрішні аудитори розцінюються як консультанти з питань. На підприємстві створюють спеціальну службу або вводять посаду аудитора. Необхідність внутрішнього аудиту пов'язана з аналізом функцій управлінських структур. Потреба в такому аудиті виникає тому, що вища ланка керівництва ке займається контролем повсякденної діяльності підприємства і потребує інформації про цю діяльність, яка збирається на нижчих рівнях управління, або для підтвердження достовірності звітності менеджерів нижчого рівня.

Внутрішній аудит може розглядатись як діяльність, причетна до управлінського контролю, яка є невід'ємною частиною системи управління. Характер і масштаби можуть бути різними, але в цілому акцент нині переміщується з виконуваної раніше в основному захисної функції (забезпечення збереження активів) до розширення сфери діяльності, спрямованої на оцінку якості інформації як основи для прийняття управлінських рішень. Клієнтами внутрішнього аудиту є: рада директорів компанії, адміністрація підприємства, головні спеціалісти, менеджери-фінансисти та ін. Внутрішні аудитори виконують функції консультантів з питань управління і економічної політики підприємства (фірми). Крім ревізії документів, вони здійснюють перевірку дотримання адміністративного порядку, виконання наказів, розпоряджень; аналізують інформацію з метою розробки заходів щодо вдосконалення організаційної структури компанії, підтримання стабільного фінансового стану; стежать за діяльністю дільниць і цехів, повідомляють керівництво про результати діяльності підрозділів і причини недоліків у роботі; відають усіма питаннями фіскального характеру; дають необхідні консультації з підвищення ефективності виробництва; спостерігають за розвитком економічних, соціальних і політичних тенденцій, аналізують їх вплив на господарську діяльність і своєчасно повідомляють про це керівництво компанії; аналізують ситуації і попереджують банкрутство; стежать за збереженням майна. Таким чином, внутрішній аудиторська діяльність може бути різнобічною. Все залежить від того, наскільки вигідними і корисними для фірми чи підприємства є відповідні напрями діяльності внутрішнього аудиту.

В Україні внутрішні аудиторські служби не створені, їх роль певною мірою виконують ревізійні комісії та функціональні служби (планово-економічна, бухгалтерська). На основі експерименту і узагальнення зарубіжного досвіду доцільно розробити положення про внутрішній аудит і організувати діяльність такої служби. Аудитори та інші фахівці, які вирішили створити аудиторську фірму, повинні прийняти про це рішення на зборах, а також одночасно обговорити питання про мету і види діяльності, розмір внесків до статутного фонду та інші фінансові та майнові питання, про права і обов'язки учасників фірми (акціонерного товариства), органи управління, їх функції тощо. Після узгодження членами майбутньої фірми організаційних питань складають засновницькі документи: засновницький договір і статут.

У засновницькому договорі вказують місце і дату його складання; перелік усіх членів із зазначенням адреси проживання; найменування фірми; мету і види діяльності фірми та її юридичну адресу; розмір статутного фонду, загальний та індивідуальний вклад кожного члена в його спільне створення; права й обов'язки членів фірми (акціонерного товариства); розподіл і використання прибутку; умови і порядок ліквідації фірми. Договір підписують всі члени-засновники, підписи яких засвідчує нотаріальна контора. На зборах приймають статут фірми (акціонерного товариства), в якому визначають організаційні і правові засади аудиторської діяльності згідно з чинним законодавством. Зокрема, тут передбачаються такі обов'язкові пункти: склад учасників і засновників, місцезнаходження, мета і вид діяльності; майно, фонди і прибуток фірми (склад, джерела майна, розмір статутного фонду); порядок поповнення, чи зменшення статутного фонду, права й обов'язки засновників; порядок використання прибутку та створення резервних фондів; організація та оплата праці; органи управління, їх функції і компетенція; контроль за діяльністю фірми; припинення діяльності та ліквідація фірми.

Статут підлягає реєстрації в місцевих органах влади (райвиконком, або його ж районна Рада народних депутатів), а також у Державній податковій інспекції, відділі статистики, управлінні Пенсійним фондом та ін. Статут також подають в установу банку, де передбачається відкрити рахунок.

Аудит проводять на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником. Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть надаватися на основі договору, письмового або усного звернення замовника. В договорі на проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг передбачається предмет і строк виконання послуг, їх обсяг, розмір і умови оплати, відповідальність сторін. Підприємства й організації, які підлягають обов'язковому аудиту, зобов'язані до 1 грудня поточного року повідомити відповідним податковим інспекціям про укладення договору на аудиторську перевірку.

Замовник має право вільного вибору аудитора (аудиторської фірми), повинен створити аудитору належні умови для виконання аудиту. .

Вищий орган управління аудиторською діяльністю -- Аудиторська палата України, її повноваження визначаються Законом про аудиторську діяльність та статутом Аудиторської палати України, який підлягає затвердженню двома третинами голосів від загальної кількості членів палати. Аудиторська палата створюється і функціонує як незалежний, самостійний орган на засадах самоврядування. Вона є юридичною особою, веде відповідний облік та звітність. До її складу входять: п'ять представників від Спілки аудиторів України, по одному представникові від Мінфіну, Головної державної податкової інспекції, Національного банку, Мінстату, Мінюсту України та окремі фахівці від навчальних, наукових та інших організацій. Загальна кількість членів Аудиторської палати України 20 осіб. Вона створює на території України регіональні відділення, повноваження яких визначаються Аудиторською палатою.

Поточні справи в ній веде секретаріат, який очолює завідуючий. Він несе персональну відповідальність за ефективне використання майна і коштів Аудиторської палати і створення належних умов для виконання функціональних обов'язків її членами. Строк повноважень членів Аудиторської палати -- п'ять років. Персональний склад підлягає щорічній ротації в кількості не менше трьох членів на підставі визначення особистого рейтингу членів палати таємним анкетуванням.

Всі рішення Аудиторської палати приймаються на засіданні простою більшістю голосів при наявності двох третіх її членів. Члени палати виконують свої обов'язки на громадських засадах. Матеріальні витрати на сертифікацію покриваються за рахунок осіб, що претендують на одержання сертифікатів.

Аудиторська палата виконує такі функції: здійснює сертифікацію і ліцензування суб'єктів на зайняття аудиторською діяльністю; затверджує програми підготовки аудиторів, норми і стандарти аудиту; веде Реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які одноособове надають аудиторські послуги; затверджує норми і стандарти аудиту, які є обов'язковими для їх дотримання підприємствами, установами й організаціями.

Аудитори мають право об'єднуватись у громадську організацію за професійною ознакою -- Спілку аудиторів України. Остання повинна мати фіксоване індивідуальне членство в особі окремих аудиторів або їх колективів. Законом України про аудиторську діяльність та статутом Спілки визначені такі її повноваження: делегування своїх представників до Аудиторської палати України та дострокове їх відкликання; порушення клопотання про припинення повноважень членів Аудиторської палати; винесення на її розгляд проектів і норм стандартів аудиту. Вищим органом управління Спілки аудиторів України є з'їзд. Права І обов'язки аудиторів та аудиторських фірм виз1-начені Законом України про аудиторську діяльність. Вони мають право: самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду; одержувати необхідні документи, що мають відношення до предмету перевірки і знаходяться як у замовника, так і у третіх осіб, які зобов'язані надати документи стосовно до предмету перевірки на вимогу аудитора (аудиторської фірми); одержувати необхідні пояснення в письмовій або усній формі від керівництва та працівників замовника; перевіряти наявність майна, грошей, цінностей; вимагати від керівництва підприємств, організацій проведення контрольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості продукції, щодо яких здійснюється перевірка документів; залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю.

Аудитори і аудиторські фірми зобов'язані: належним чином надавати аудиторські послуги, перевіряти стан бухгалтерського обліку і звітності замовника, їх достовірність, повноту і відповідність чинному законодавству та встановленим нормативам; повідомляти власників уповноважених ними осіб, замовників про виявлені під час проведення аудиту недоліки ведення бухгалтерського обліку і звітності; зберігати в таємниці інформацію, одержану при проведенні аудиту та наданні інших аудиторських послуг, не розголошувати відомостей, що становлять комерційну таємницю, і не використовувати їх у власних інтересах або в інтересах третіх осіб; відповідати перед замовником за порушення умов договору згідно з чинними законодавчими актами України; обмежувати свою діяльність наданням аудиторських послуг та іншими видами робіт, які мають безпосереднє відношення до надання аудиторських послуг у формі консультацій, перевірок або експертиз.

Забороняється проведення аудиту аудитором, який має: прямі родинні стосунки з керівництвом господарського суб'єкта, що перевіряється; особисті майнові інтереси на об'єкті аудиту. Не дозволяється проведення аудиту аудитором -- членом керівництва, засновником або власником господарюючого суб'єкта, що перевіряється; а також працівником, співвласником дочірнього підприємства, філії чи представництва господарюючого суб'єкта, що перевіряється.

Аудитори і аудиторські фірми несуть цивільно-правову відповідальність за неналежне виконання своїх зобов'язань -- майнову відповідальність, зазначену в договорі відповідно до чинного законодавства в розмірі не більше фактично завданих замовнику збитків з їх вини. Крім того, за неналежне виконання професійних обов'язків до аудитора Аудиторською палатою можуть бути застосовані стягнення у вигляді попередження, зупинення дії сертифікату та ліцензії на строк до одного року або анулювання сертифікату та ліцензії на підставі рішення палати у випадках: встановлення неодноразових фактів низької якості аудиторських перевірок; систематичного чи грубого порушення чинного законодавства України, встановлених норм та стандартів аудиту. Рішення Аудиторської палати щодо припинення чинності сертифікату та ліцензії можуть бути оскаржені в суді.

У Законі про аудиторську діяльність визначені також обов'язки господарюючих суб'єктів при проведенні аудиту. До основних з них належать: повідомлення до 1 грудня відповідним податковим інспекціям про укладення договору на аудиторську перевірку; подання аудиторського висновку податковій інспекції протягом дев'яти місяців року, що настає за звітним, у строк не пізніше 10 днів після закінчення аудиторської перевірки. В разі неподання або несвоєчасного подання аудиторського висновку податковим інспекціям з вини господарюючого суб'єкта до нього застосовуються фінансові санкції та адміністративні штрафи. Керівництво господарюючого суб'єкта згідно із Законами України несе персональну відповідальність за повноту та достовірність бухгалтерських та інших документів, які надаються для проведення аудиту. Результати аудиторських послуг залежно від їх характеру та передбачених у договорі умов оформляють різними . документами. Результати основного виду послуг -- аудиторської перевірки -- оформляють звітом або актом і аудиторським висновком. Звіт аудитора або акт складають з детальною характеристикою виявлених недоліків і порушень у веденні обліку та у фінансово-господарській діяльності підприємства, організації. В ньому дають загальну оцінку фінансово-господарській діяльності, облікової політики, веденння обліку і звітності, внутрішньогосподарського контролю. Звіт аудитора складають виключно для керівництва підприємства. Результати перевірки систематизують за такими ж розділами, як і акт ревізії. На відміну від останнього по кожному зазначеному в звіті недоліку аудитор висловлює свої пропозиції, спрямовані на усунення цих недоліків і порушень законодавства чи фінансової дисципліни.

Якщо зазначені недоліки не впливають істотно на достовірність балансу і фінансової звітності, то аудитор приступає до складання аудиторського висновку. В противному разі аудитор повинен відмовитися від підтвердження правильності обліку і достовірності фінансової звітності, зажадати усунення виявлених помилок та порушень і лише після перевірки зроблених виправлень помилок і порушень повернутися до аудиторського висновку.

Аудиторський висновок -- це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається в установленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить у собі висновок щодо достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності. Він є складовою частиною публічної бухгалтерської звітності, до якої належать баланс, звіт про прибутки і збитки, інша звітність у межах відомостей, які не становлять комерційну таємницю і визначені законодавством для надання користувачам та публікації.

Міжнародними нормами аудиту встановлені вимоги і порядок складання аудиторського висновку. В ньому повинно бути зазначено, чи була фінансова звітність підготовлена згідно з єдиною обліковою політикою протягом звітного року; чи відповідає фінансова звітність прийнятим інструкціям і законним вимогам; наскільки достовірна фінансова звітність. Висновок повинен чітко відображувати думку про фінансову звітність. Якщо аудитор дає безумовний висновок, то він висловлює думку про правильність відображення основних даних у фінансовій звітності. Аудиторський висновок може бути умовним, тобто мати певні зауваження, або взагалі негативним, де міститься відмова від аудиторського підтвердження достовірності і правильності складання фінансової звітності. В цьому випадку у висновку потрібно чітко і аргументовано зазначити причини відмови (негативного висновку).

Позитивний без будь-яких умов чи обмежень висновок складають у випадку, коли аудитор впевнений у правильності статей звітності, які мають суттєве значення. Такий аудиторський висновок повинен виражати задоволення аудитора станом звітності в ясній і стверджувальній формі.

V Законі України про аудиторську діяльність зазначено, що^ аудиторський висновок про достовірність, повноту і відповідність чинному законодавству та встановленим нормативам балансу й Інших форм публічної бухгалтерської звітності повинен ґрунтуватися на аналізі достатнього обсягу інформації щодо наслідків фінансово-господарської діяльності, в тому числі на вивченні бухгалтерської звітності і документів, які становлять комерційну таємницю і не підлягають публікації. Відкриття бухгалтерської звітності, що становить комерційну таємницю, для проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг здійснюється її користувачами.

В аудиторському висновку зазначають об'єкти та способи перевірки, дають оцінку якості бухгалтерського балансу, звіту та фінансового стану підприємства. Аудиторський висновок є підставою для публікації балансу у відкритій пресі.

Як свідчить світова практика, аудиторський висновок складається з трьох частин. У першій зазначають, хто здійснював аудит і за який період; у другій -- які ділянки виробничо-фінансової діяльності перевірені суцільним методом, а які -- вибірково, якість складеного балансу і фінансової звітності, відповідність обліку і звітності Положенню про бухгалтерський облік і звітність в Україні; в третій -- дається висновок про те, що фінансова звітність, на думку аудитора, складена правильно, тобто аудитор не констатує, не стверджує про достовірність і правильність фінансової звітності, а висловлює свою думку. Нижче наводиться зразок аудиторського висновку. Один примірник аудиторського висновку направляється в податкову інспекцію.

Крім офіційних документів, аудитор оформляє робочу документацію. У міжнародному нормативі аудиту № 3 зазначається, що аудитор повинен документально оформляти питання, які є важливими при підготовці аудиторських висновків як докази чи обґрунтування недоліків і порушень у складанні фінансової звітності та веденні бухгалтерського обліку. Робочі документи включають: інформацію, яка стосується юридичної і організаційної структури підприємства; витяги з юридичних документів, договорів, протоколів зборів трудових колективів; тести, аналітичні таблиці, які характеризують тенденції розвитку фінансової та виробничої діяльності; оформлення робочими відомостями (таблицями) аудиторських доказів; копії бесід аудиторів з експертами, консультантами та іншими особами; копії листів, які стосуються аудиторських запитань, повідомлених клієнту або обговорюваних з ним; листи, одержані від клієнта або його представників; копії фінансової звітності, за якою звітувався клієнт, а також аудиторських звітів по перевірці цієї звітності та ін.. У міжнародному нормативі аудиту № 9 підкреслюється важливий момент, а саме: використання стандартних робочих паперів (порівняльних відомостей, зразків, листів, аналітичних таблиць тощо) підвищує ефективність виконання аудиту.

Робоча документація є власністю аудитора і він зберігає її весь період, необхідний для задоволення будь-яких можливих юридичних або професійних потреб чи вимог.

За бажанням клієнта аудитор може проводити ревізію, результати якої оформляє актом. Аудиторські послуги у вигляді експертиз оформляють експертним висновком або актом. Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть надаватись усно або письмово з оформленням довідки або звіту чи інших офіційних документів. Якщо аудиторська фірма займається впровадженням наукових розробок, результат таких послуг оформляють науковим звітом або рекомендаціями в письмовій формі.

На всі види виконаних аудиторських послуг складають акт здачі-приймання робіт. У ньому зазначають назву аудиторських послуг, посади і прізвища сторін, які засвідчують факт виконання робіт у певному обсязі згідно з договором, обсяг і вартість робіт, дані про перерахування авансу і остаточної суми за виконану роботу, а також юридичні адреси сторін договору, найменування і номер рахунків у відділеннях банку. Його підписують уповноважені особи від виконавця і замовника або безпосередньо керівники аудиторських фірм і підприємств-клієнтів та засвідчують печатками. Акт є підставою для розрахунків за аудиторські послуги.