Особливості проведення ревізій за вимогою правоохоронних органів

Реферат на тему:

«ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ РЕВІЗІЙ

ЗА ВИМОГОЮ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ»

Враховуючи широкі можливості ревізії у виявленні зловживань і порушень, правоохоронні органи вдаються до проведення ревізій як джерела (засобу) доказу правопорушень. Згідно із законодавством слідчий, прокурор, суд мають право вимагати від установ і відомств проведення ревізій у підпорядкованих їм підприємствах і організаціях. Правоохоронні органи можуть залучати для проведення ревізій аудиторські фірми.

Установивши необхідність проведення ревізій, правоохоронні органи направляють лист керівнику управління об'єднання та іншого відомства, в складі якого знаходиться підрозділ економічного контролю. У листі вказують короткий зміст справи; вид ревізії (повна, часткова, тематична, комплексна); її обсяг, період ревізії, заінтересованість осіб (хто повинен бути присутнім при ревізії та брати з ній участь), які спеціалісти (агрономи, зооінженери та ін. ) повинні бути включені До складу ревізійної групи; конкретні питання, на які ревізор повинен дати відповідь; де необхідно провести Інвентаризацію і зустрічні перевірки; приблизний строк ревізії І з ким Із слідчих органів чи прокуратури належить підтримувати зв'язок у ході ревізії та ін.

Перш ніж приступити до проведення ревізії, потрібно точно визначити Коло питань і документів щоб дати обґрунтовані відповіді на поставлені перед ревізією питання. Після цього керівник відповідного органу управління видає наказ. Ревізор-контролер, який призначений наказом для проведення ревізії, повністю підпорядковується керівнику того органу, Який призначив ревізію.

При проведенні ревізії ревізори суворо керуються законодавством і нормативними актами, що регламентують як здійснення господарських операцій, так { проведення ревізій. Контролери зобов'язані дати Обґрунтовані й об'єктивні відповіді на Питання, поставлені слідчими органами, але в межах своєї компетенції, і працювати з ними в постійному контакті з метою уточнення окремих питань, які належить з'ясовувати за вимогою правоохоронних органів.

Така ревізія не обмежується нормативним строком і може проводитися тривалий період, оскільки всі операції, які належить перевірити, вивчаються суцільним способом, щоб точно визначити розмір заподіяного матеріального збитку певними особами. Вона ґрунтується переважно на документальних джерелах. Однак у разі необхідності здійснюють інвентаризацію матеріальних цінностей і розрахунків, лабораторні аналізи, інженерно-технологічні експертизи, контрольні обміри, обстеження місця зберігання матеріальних цінностей тощо.

Результати ревізій оформляють актом, який є' джерелом доказів по справі. Важливе призначення акта зобов'язує контролерів--ревізорів бути особливо уважними при його складанні. В акт ревізії не можна включати нез'ясовані факти, які ґрунтуються на здогадках і припущеннях і не підтверджуються відповідними документами, а також на заявах і поясненнях посадових осіб.

Структура акта ревізії, що проводиться по завданню слідства, може відрізнятися від передбаченої відомчими інструкціями по проведенню документальних ревізій. Результати перевірок викладаються по питаннях, зазначених у листі слідчого органу про призначення документальної ревізії. У загальній частині акта вказують прізвище й ініціали ревізора, номер і дату розпорядження (наказу); хто з посадових і матеріально відповідальних осіб був присутнім при ревізії, вид ревізії, за який період обревізовані господарські операції, коли розпочата і закінчена ревізія; вказуються особи, які були відповідальними за виробничо-фінансову діяльність за обревізований період. Якщо проводилась комплексна ревізія, то результати перевірки викладаються по розділах, як і при відомчих ревізіях. Обов'язково зазначають прізвище і посаду спеціалістів, які брали участь у комплексній ревізії.

При висвітленні в акті виявлених порушень і зловживань ревізор повинен вказати, в якому документі це зафіксовано, хто складав його, розмір матеріального збитку, хто причетний до цього, хто несе матеріальну відповідальність за збереження коштів, матеріальних цінностей, який законодавчий акт і правову норму порушено і за яких обставин, характер і зміст порушень, зловживань, за який період і коли вчинено порушення та ін.

До акта додають відповідні ревізійні матеріали: вилучені документи або їх копії, письмові пояснення службових і матеріально відповідальних осіб, свої висновки по них, проміжні акти інвентаризацій, розрахунки природних втрат, матеріального збитку, висновки експертиз, довідки про результати лабораторних аналізів та їн.

В акті обґрунтовують також факти виявлених лишків матеріальних цінностей, бо крадіжкам передує створення лишків. Для цього повинні бути приведені такі дані: період роботи матеріально відповідальної особи, дата укладання договору про матеріальну відповідальність, від кого і по якому документу були прийняті цінності, порядок звітування перед бухгалтерією, оцінка ведення складського обліку, результати проведених бухгалтерією інвентаризацій і прийняті рішення по них.

У процесі ревізії не тільки здійснюють інвентаризацію майна і розрахунків, а й ретельно перевіряють матеріали проведених на підприємстві інвентаризацій.

При перевірці матеріалів інвентаризації особливу увагу звертають на їх повноту і якість. Цим вимогам відповідає наявність у справах таких документів: наказів або розпоряджень про проведення інвентаризації та склад інвентаризаційної комісії; порівняльних відомостей або актів результатів інвентаризації; інвентаризаційних описів (актів) зняття фактичної наявності матеріальних цінностей в натурі на початок і кінець інвентаризаційного періоду; письмових пояснень матеріально відповідальних осіб по результатах інвентаризації; рішень, протоколів, наказів по розгляду і затвердженню результатів інвентаризації; розписок матеріально відповідальних осіб про включення в звіти до інвентаризації всіх прибуткових і видаткових документів. Перераховані матеріали в обов'язковому порядку додаються до акта документальної ревізії на початок і кінець інвентаризаційного періоду, в якому виявлена нестача або лишки, а при виявленні необлічених матеріалів, що надійшли без документів,-- за всі міжінвентаризаційні періоди. При цьому ревізор повинен переконатись у правильності їх оформлення, тобто встановити: чи правильно заповнені інвентаризаційні описи (наявність зазначеної в них назви підприємства, цеху, складу; місця проведення інвентаризації; дати початку і закінчення її; повної назви предметів, їх марки; сорту, артикулу, розфасовки, одиниці виміру; кількості, ціни, суми, обумовлених виправлень; підписів членів інвентаризаційної комісії, а також матеріально відповідальних осіб у правильності зняття залишків цінностей і про прийняття їх на відповідальне зберігання). Крім того, потрібно встановити, чи перевірена бухгалтером, економістом правильність цін на проінвентаризовані цінності, вартість по окремих матеріальних цінностях і по акту інвентаризації в цілому, чи є про це відповідні відмітки і підписи.

У випадку відсутності одного або кількох із вищенаведених показників ревізор з'ясовує причину цієї обставини, її значення і вплив на остаточні результати інвентаризації. Потрібно також встановити точність залишків за даними бухгалтерського обліку і правильність зняття фактичної наявності перевірюваних цінностей, звертаючи увагу на спосіб вимірювання їх наявності (зважування, обмір обсягів зерна, овочів та іншої продукції, матеріалів, за даними технічних паспортів про місткість тари тощо).

Якщо в ході ревізії виникає необхідність вилучення документів із справ підприємства, ревізор повинен одержати письмове розпорядження відповідних правоохоронних органів і оформити протокол, копію якого під розписку вручають бухгалтеру. Вилученню підлягають документи, віро гідність і правильність складання яких викликає сумніви (фіктивні, із слідами матеріальної фальсифікації).

У тих випадках, коли виявлене порушення або зловживання може бути приховане, або по виявлених фактах необхідно вжити термінових заходів щодо усунення порушень або притягнення до відповідальності осіб, винних у зловживаннях, не чекаючи закінчення ревізії, складають проміжний акт, вимагають від посадових осіб необхідних пояснень і негайно повідомляють про ці факти слідчим органам.

Суть викритих порушень і зловживань повинна бути викладена в актах просто, дохідливо, без зайвого застосування спеціальної термінології, щоб він був зрозумілим особам, які не мають спеціальної підготовки з питань обліку, фінансів та ін. Ревізори не мають права розголошувати дані попереднього слідства і дізнання, а в разі порушення даної вимоги притягуються до кримінальної відповідальності.

Після закінчення ревізії організація, яка її проводила, направляє матеріали ревізії правоохоронним органам із супроводжувальним листом. У ньому доцільно викласти в стислій формі виявлені ревізією порушення, розмір матеріального збитку і винних осіб.

У випадку проведення ревізії на низькому рівні заінтересовані особи мають право вимагати повторної ревізії. При цьому за розсудом правоохоронних органів повторна або додаткова ревізія може бути доручена попередньому або новому складу ревізорів. Оформлення результатів ревізій включає систематизацію, узагальнення матеріалів перевірок і складання основного акта. У процесі ревізії контролери нагромаджують факти і систематизують їх за програмними розділами ревізії у спеціальному робочому зошиті, складають проміжні акти, одержують довідки, пояснювальні записки, копії або виписки з окремих документів, складають аналітичні таблиці, групувальні відомості, а також вилучають в особливих випадках оригінали документів, виготовляють фотознімки тощо.

Враховуючи велику тривалість ревізії (до 30 днів), відразу після виявлення встановлених фактів порушень, нестач, розтрат чи зловживань їх оформляють документально. Тому на практиці найбільш широко застосовують два види актів: проміжний і основний,

Головне призначення проміжних актів -- негайне документальне оформлення результатів візуального або документального контролю, тобто дійсного стану господарських чи фінансових операцій на момент перевірки. Ними оформляють результати інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, коштів, поголів'я худоби, основних засобів, взаємоперевірок розрахунків з постачальниками і покупцями, результати контрольних обмірів робіт та переробок сировини на окремих технологічних процесах. При виявленні зловживань, нестач, крадіжок також складають проміжні акти, а від винних осіб беруть пояснення і, не чекаючи закінчення ревізії, вживають заходів щодо реалізації таких актів. До них, як правило, додають пояснювальні записки, розписки матеріально відповідальних осіб, які вони дають до початку і після закінчення перевірки. Тому проміжні акти значно підвищують доказову силу основного акта ревізії.

Проміжні акти повинен складати кожний член ревізійної бригади (комісії), який проводив перевірку за своїм робочим планом. При цьому їх складають не менш як у трьох примірниках, підписують перевіряючі та особи, діяльність яких перевіряли.

Перед складанням основного акта голова ревізійної бригади (комісії) повинен згрупувати однорідні порушення у спеціальних відомостях, таблицях, що дає можливість не загромаджувати акти значною кількістю однотипного матеріалу. До таких згрупованих описів при необхідності можна додавати копії, виписки з документів, довідки. Всі ці документи, в тому числі і згруповані описи, повинні підписувати відповідальні особи, ділянку роботи яких перевіряли.

Для доведення фактів порушень правил зберігання майна, техніки та інших матеріальних цінностей контролери можуть використовувати фотознімки. В даному випадку на звороті кожного фотознімка вказують дату знімання, назву і місцезнаходження матеріальних цінностей і завіряють печаткою та підписом керівника підприємства, на якому проводять ревізію.

Основний акт є двостороннім документом, який має юридичну силу. Від правильного його оформлення значною мірою залежить своєчасність притягнення винних осіб до відповідальності, розробки та реалізації заходів щодо ліквідації виявлених недоліків та приведення в дію виявлених резервів. Тому до оформлення акта ревізії ставляться суворі вимоги. Всі записи в ньому повинні бути чітко аргументованими, об'єктивними і доказовими. Факти потрібно викладати так, щоб по кожному з них можна було б одержати обґрунтовані відповіді на питання: що порушено (закон, постанова, інструкція, наказ із зазначенням статті, пункту і суті порушення); хто порушив; коли порушено (дата або період здійснення порушення); чим викликане порушення (причини й умови, які сприяли порушенню); які наслідки допущеного порушення (розмір заподіяного збитку); як виявлено порушення; яких вживали або вживають заходів щодо його ліквідації.

Акт не повинен містити висновків, які є компетенцією судово-слідчих органів. Ревізійна комісія має посилатися виключно на документальні свідчення про характер тих чи інших порушень. В акті ревізії факти потрібно викладати просто, ясно, чітко, лаконічно, діловою мовою, тактично. Не слід вживати термінів, які носять характер юридичної оцінки дій посадових осіб: розтрати, крадіжки, зловживання, безгосподарність, халатність та ін., а замість них -- нестача, лишки, перевитрати, порушення правил зберігання майна, матеріальний збиток тощо. Оцінку дій винних осіб мають право давати правоохоронні органи або вищі органи управління даним підприємством.

Акти не слід перевантажувати описуванням однорідних фактів (наприклад, переплати по авансових звітах підзвітних осіб), а посилатись на додатки, які містять перелік цих порушень, зазначаючи лише зміст порушень та їх загальний розмір. В акті відображують насамперед найсуттєвіші факти порушень, зловживань і недоліків.

Перш ніж здати акт ревізії на передрук, доцільно його зміст обговорити з відповідальними службовими особами обревізованого підприємства з метою перевірки і уточнення викладених в акті фактів. Посадові особи перевірюваного підприємства мають право знайомитися з актами ревізій та з усіма документами, на підставі яких зроблені висновки про недоліки або зловживання.

Основний акт ревізії складають на підставі згрупованих і узагальнених матеріалів проміжних актів і записів з робочих зошитів. Він включає вступну (загальну) й основну (програмну) частину. У першій частині відображують такі дані: назва акта, місце і дата його складання; склад ревізійної бригади (комісії) -- прізвище, ініціали, посада кожного члена ревізійної бригади; підстава, дата початку і закінчення ревізії; період, за який вона проведена; загальні відомості про попередню ревізію (вид, хто проводив), посадові особи, відповідальні за виробничо-фінансову діяльність за період ревізії із зазначенням дати зарахування на посаду у випадку змін у складі керівництва, що відбувається стислій і узагальненій формі констатують основні недоліки, порушення, зловживання, допущені збитки, зазначають винних осіб, причини та наслідки порушень. У пропозиціях дають рекомендації по відшкодуванню нестач, розтрат, крадіжок та інших збитків, оприбуткуванню лишків, притягненню винних до відповідальності, передаванню матеріалів в інші органи для вжиття заходів по усуненню і недопущенню надалі виявлених недоліків, порушень.

Основну увагу ревізійна комісія у своїх висновках та пропозиціях повинна приділити виявленню і використанню резервів виробництва. У землеробстві це можуть бути пропозиції щодо поліпшення структури посівних площ, якості продукції, забезпечення насінням та садивним матеріалом, повнішого використання органічних добрив, якісного проведення агротехнічних заходів, збереження і використання мінеральних добрив. У тваринництві такі пропозиції можуть стосуватися поліпшення статево-вікової структури поголів'я, збільшення поголів'я племінних і поліпшених тварин, ліквідації ялових, старих, низькопродуктивних і непристосованих до машинного доїння корів, поліпшення збалансованості кормів та ритмічності годівлі тварин. Аналогічні пропозиції щодо раціональнішого використання факторів інтенсифікації можуть бути внесені по механізації, енергетиці, допоміжних, підсобних і промислових виробництвах та інших напрямах господарської діяльності.

Висновки і пропозиції доцільно оформляти у формі проекту наказу або листа з метою підвищення оперативності прийняття рішень керівником організації, який призначив ревізію.

Результати перевірок оформляють довідкою, в якій зазначають, хто перевірив, за чиїм розпорядженням, мету, завдання і час проведення перевірки, а також її результати.

Відповідальним етапом роботи при підготовці - висновків і рекомендацій є визначення розміру матеріального збитку. Юридичне обґрунтування та правове забезпечення висновків і рекомендацій -- важлива умова успішної реалізації матеріалів ревізії і перевірок, підвищення дієвості й ефективності економічного контролю. Згідно з Положенням про матеріальну відповідальність робітників і службовців за збиток, заподіяний підприємству, установі, організації, до матеріальної відповідальності притягаються особи лише при наявності прямого дійсного збитку. За матеріальний збиток, який виник у результаті нормального виробничого ризику, працівники відповідальності не несуть.

У процесі ревізії матеріальні збитки виявляють при проведенні інвентаризацій, оглядів сховищ і складських приміщень для зберігання матеріальних цінностей, при Дослідженні документальних джерел. По матеріальних ресурсах матеріальним збитком вважають нестачу, виявлену в процесі інвентаризації, псування, пошкодження продукції і майна; по господарських процесах -- необґрунтовані витрати, зумовлені приписками, неякісним виконанням робіт, неправильним визначенням кількості та якості продукції і послуг (заниження норм виходу продукції, якісних параметрів, завищення норм витрат сировини на виготовлення продукції та ін.), неправильним застосуванням цін, тарифів, розцінок, знижок, надбавок, необґрунтованим нарахуванням премій, додаткової оплати, дивідендів, а також допущений брак у процесі виробництва, падіж худоби та птиці. Крім того, до матеріального збитку належать всілякі непродуктивні витрати, пов'язані з порушенням розрахункової і договірної дисципліни: пені, штрафи, неустойки, прострочена дебіторська заборгованість, недоплати, переплати в зв'язку із зниженням кількості та якості відправленої продукції, недоодержанням вантажів, завищенням цін і тарифів тощо.

При визначенні матеріального збитку потрібно чітко дотримуватися правил як кількісного його виміру, так і грошової оцінки згідно із законодавством. У всіх випадках матеріальний збиток визначають у розмірі дійсних витрат. Слід розрізняти збиток загальний і матеріальний, який підлягає відшкодуванню матеріально відповідальними і службовими особами. Так, при виявленні нестач матеріальних цінностей відшкодуванню матеріально відповідальними особами підлягають лише нестачі понад норми природних втрат, а також такі, пряма вина по яких матеріально відповідальних осіб доведена.

Вартісну оцінку нестач, які підлягають відшкодуванню матеріально відповідальними особами, здійснюють за роздрібними цінами, а при їх відсутності на ту чи іншу продукцію і матеріали -- за оптовими або закупівельними (договірними) цінами з використанням встановлених коефіцієнтів кратності.

Крім визначення розмірів нестач у натуральному виразі та правильності їх оцінки, слід враховувати й інші фактори, які впливають на суму збитків. Так, із суми збитку, завданого псуванням майна, яку визначають за балансовою вартістю, потрібно виключити вартість зносу і витрат на реконструкцію та капітальний ремонт, накладні витрати, вартість додаткових витрат, які належать до категорії нормального виробничого ризику.

Законодавством встановлено 2 види матеріальної відповідальності працівників: обмежена і повна. Обмежену матеріальну відповідальність (у межах середньомісячного заробітку) встановлюють: за псування, знищення чи втрату засобів виробництва та іншого майна (крім матеріалів, напівфабрикатів, виробів, майна, виданих у користування працівнику), за пошкодження вантажів у дорозі чи автомобілів; при втраті документів, повному або частковому їх знеціненні; за переплати, здійснені підприємством з вини працівника; за нестачу цінностей, переданих під відповідальність працівника; за псування чи знищення через необережність працівника матеріалів, виробів, у тому числі при їх виготовленні; за збитки, заподіяні виробництвом неякісної продукції. В окремих випадках обмежена матеріальна відповідальність встановлена в розмірі трьох місячних окладів (кратності мінімальної зарплати).

Повна матеріальна відповідальність встановлена: за збитки, заподіяні вчинками працівника, що караються в кримінальному порядку; заподіяні господарству при виконанні трудових обов'язків касирами (штатними і тимчасово виконуючими обов'язки), а також особами, винними у загибелі коней, великої рогатої худоби, овець, свиней, кіз; при наявності особливого письмового договору між посадовою особою, яка відає грошовими і матеріальними цінностями, та підприємством про матеріальну відповідальність за збереження цінностей, переданих йому; за майно та інші цінності, одержані працівником по разовому дорученню або інших разових документах; за збитки внаслідок нестачі, навмисного знищення, псування матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі і при виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спецодягу та інших предметів, виданих працівнику в користування; за збитки, заподіяні не при виконанні трудових обов'язків, зокрема, за нестачу і загибель коней, великої рогатої худоби, свиней, овець, кіз; за незаконно одержані премії керівниками підприємств, головними бухгалтерами, начальниками планових і фінансових відділів.

За допущені порушення і зловживання в господарській діяльності законодавством передбачено повне або часткове позбавлення додаткової оплати і премій. Так, за допущені приписки і неправильне ведення обліку керівники і спеціалісти підприємства можуть бути позбавлені всіх видів додаткової оплати і премій, які належать їм згідно з Положенням про внутрішньогосподарський розрахунок. За необґрунтовані перевитрати фонду оплати праці та затримання строків її виплати керівників підприємств, їх заступників, головних і старших спеціалістів, керівників відділків, завідуючих фермами, начальників цехів і керівників інших Структурних підрозділів, бухгалтерів відділків повністю або частково можуть позбавляти всіх видів премій та додаткової оплати.

Для обґрунтованості розміру матеріального збитку, виявленого в процесі ревізії, поряд із проміжними актами при необхідності складають додаткові розрахунки.