Принципи і методи планування

Принципи і методи планування

При розробці планів необхідно керуватися основоположними методологічними і організаційними принципами планування, під якими розуміють вихідні положення і основні правила формування і обґрунтування планів з точки зору їх цілеспрямованості, системи, структури, логіки та організації розробки.

Принципи планування

1. Аналіз вихідного рівня розвитку. Розробці планів повинен передувати глибокий аналіз рівня розвитку економіки на початок планового періоду. Планові розрахунки повинні базуватися на вивченні фактів, цифр, даних, на аналізі практичного досвіду.

2. Орієнтація планів на більш повне задоволення потреб промисловості і населення, що витікає з вимог основного економічного закону.

3. Забезпечення пропорційності в промисловому виробництві. Встановлення об'єктивно необхідних пропорцій в розвитку виробництва може бути забезпечено плановим розподілом і доцільним використанням засобів виробництва і робочої сили. Це вимагає додержання необхідних пропорцій в розвитку окремих ланок економіки.

4.Виділення ведучої ланки і правильне визначення пріоритетів планах розвитку промисловості, галузей, регіонів. Реалізація принципу ведучої ланки дає можливість зосередити ресурси на переважному розвитку найбільш важливих на даний період галузей, виробництв, регіонів, вирішенні головних проблем економічного і соціального розвитку країни. Правильне визначення пріоритетів забезпечує прогресивні зміни у виробничих Пропорціях, підвищення ефективності інвестиція і всього виробництва. Але реалізація пріоритетів не повинна привести до відставання інших галузей.

5. Поєднання перспективних і поточних планів.

6. Поєднання галузевого і територіального планування

7. Оптимальність, тобто максимальна економічна ефективність виробництва. Економічний зміст оптимального планування складається з можливості в даних умовах розвитку виробництва вибору такого локального плану, який забезпечив би при наявних ресурсах максимально можливе задовільнення потреб споживачів в найкоротші строки.

8. Поєднання суспільних, колективних і особистих інтересів, Успішне виконання плану залежить від того, наскільки державні інтереси сполучаються з інтересами трудових колективів і окремих робітників за Кінцеві результати роботи.

Жоден з цих принципів, взятий окремо, не може характеризувати методологію планування, але кожний відображає ту чи іншу сторону планування, вони невіддільні, взаємопов'язані і забезпечують свідоме відображення в планах вимог об'єктивних економічних законів.

Методи планування на підприємстві

Для мобілізації резервів підвищення ефективності виробництва важливе значення мають методи планування, які вирішальною мірою визначають науковий рівень планів на всіх рівнях господарської діяльності, перш за все в останній виробничій ланці - промисловому підприємстві.

Основним методом техніко-економічного планування є балансовий метод, який дає можливість визначити систему взаємопов'язаних показників: наявність та потреба, надходження ресурсів та їх використання, джерела надходжень та їх розподіл. Цей метод конкретизує вимоги пропорційності та умови її дотримання підприємством.

На підприємствах розробляються баланси: основних фондів, робочої. сили, матеріальний, фінансовий, енергетичний.

Баланс основних фондів (Виробничих потужностей) підприємства характеризує рух основних фондів і с основою для обчислення коефіцієнтів їх вибуття та оновлення. Складаються також баланси часу роботи обладнанні, в яких порівнюються запланований за заданою програмою час роботи обладнання з передбаченим часом його використання.

Баланс робочої сили визначає потребу в кадрах у цілому та по категоріях, а також джерела її покриття.

Матеріальний баланс порівнює потребу підприємства в матеріалах на встановлену виробничу програму з джерелами її покриття у вигляді централізованих фондів забезпечення та фондів, які отримуються від джерел, виявлених підприємством самостійно.

Енергетичний баланс характеризує відповідність кількості запланованої енергії по джерелах одержання її кількості за різними видами і напрямками. У фінансовому балансі порівнюються доходи та надходження з витратами та відрахуваннями, а також суми платежів до бюджету.

В окремих випадках успішно використовується графічний та графоаналітичний методи планування. Вони дають наочне уявлення про величину та обсяг запланованих показників, а також можливість проаналізувати ряд залежностей та показати їх динаміку за декілька років в минулому та на майбутній період. Планові показники при цьому розраховуються за номограмами, роблячи зайвими складні розрахунки. Серед графоаналітичних методів широке розповсюдження одержали мережеві графіки, за допомогою яких розробляються досить складні програми. Саме мережеві графіки покладені в основу розробки мережевої системи планування. Вони моделюють будь-який процес.

В удосконаленні планів те підвищенні якості планової роботи великого значення набуває застосування економіко - математичних методів І обчислювальної техніки, особливо при розробці уточнених варіантів плану та його показників та визначенні оптимального варіанту. За допомогою обчислювальної техніки розраховуються показники перспективного та поточного (річного) плану. При цьому використовується послідовно ув'язана система формул розрахунку (аналітичної сітки) з видачею певних визначених форм на ЕОМ. Алгоритмічна сітка - це сукупність формул, що забезпечують обчислення за ними значень будь-якого показника (елемента) форм, і на неї розповсюджуються дії автоматизованої системи розрахунків. Обчислювальна техніка повинна застосовуватися на всіх етапах розробки планів, включаючи пропозиції до основних напрямків розробки проекту плану та ін..

При розробці планів важливе значення мас проробка його декількох варіантів і вибір такого, що в найвищій ступені відповідач поставленим задачам за економічних умов, що складаються в плановому періоді (попит на продукцію, наявність виробничих потужностей, існуючі обсяги капітальних вкладень, матеріальні, трудові ресурси та ін.) Вищим рівнем розвитку багатоваріантних розрахунків є економіко - математична модель оптимізації плану. Застосовуючи економіко-математичні методи, а саме лінійне програмування, можна оптимізувати план виробництві чи одним або декількома критеріями (прибуток, собівартість, обсяг виробництва та ін.)

Багатоваріантні оптимізаційні розрахунки плану, а також своєчасна його розробка на основі звичайних методів вимагають застосуванання сучасної ЕОТ. Слід відзначити, що більшість планових розрахунків за своїм характером відповідають умовам ефективного застосуванання ЕОТ: висока трудомісткість розрахункових операцій, наявність великих масивів порівняно стабільної і багаторазово повторюваної початкової інформації.

Застосування ЕОТ в плануванні дозволяє не тільки знизити трудомісткість розрахунків, скоротити терміни складання планів, а й підвищити загальний рівень планування.

Серед методів планування важливе місце посідають такі методи розрахунку планових показників, як екстраполяції, по факторний і нормативний.

Метод екстраполяції називається на практиці те плануванням від досягнутого рівня. Він полягає в тому, що величина планових показників визначаться на основі динаміки, що склалася в попередні періоди. Фактично досягнута величина показника в базовому періоді коректується в цьому випадку за складеним, іноді інтуїтивно, підправленим в той чи інший бік, середнім відсотком її зміни.

Наприклад, обсяг виробництва в плановому році визначається виходячи з фактичного обсягу в минулому році і середньорічного темпу його приросту Аналогічно розраховується собівартість, виробіток та ін.

Метод екстраполяції відрізняється простотою розрахунків. Але при цьому не беруться до уваги реальні умови, що склалися в плановому періоді, припускається, що досягнуті раніше темпи та пропорції зберігаються. Застосування цього методу не забезпечує взаємної ув'язки і збалансованості показників. Враховуючи це, плани повинні розроблятися тільки на основі економічних та Інженерних розрахунків і не допускаються встановлення планових завдань тільки за динамікою, що склалася, визначених показників. Сфера застосування методу екстраполяції повинна обмежуватися тільки попередніми проробками варіантів плану, в першу чергу перспективного.

Більш обґрунтованим є по факторний метод розрахунку планових показників В цьому випадку фактичні величини показників за базовий період коректуються шляхом розрахунку їх зміни плановому періоді під впливом технічних та організаційних факторів: підвищенім технічного рівня виробництва, удосконалення управління, організації виробництва та праці.

Розрахунки ю факторами широко застосовуються, перш за все, для визначення росту продуктивності праці та зниження собівартості продукції. При досить повному виявленні резервів підвищення ефективності виробництва і включенні їх до плану, по факторний метод забезпечує досить високу ступінь обґрунтованості показників.

Поруч із гнучкістю та простотою розрахунків позитивною якістю по факторного планування можливість виявлення ролі окремих факторів у зміні показників, ув'язки їх планових величин з планом технічного та організаційного розвитку підприємства Цією обставиною обумовлюється доцільність застосування по факторних розрахунків при поточному та перспективному плануванні.

Найбільш точним є нормативний метод планування за яким планові показники розраховуються на основі прогресивних норм використання ресурсів підприємства з урахуванням їх зміни в результаті впровадження технічних та організаційних заходів в плановому періоді.

Нормативний метод планування дозволяє врахувати в плані резерви підвищення ефективності виробництва, ув'язати всі показники виробничо-господарської діяльності підприємства та його підрозділів.

Необхідно складати плани на основі системи науково-обгрунтованих техніко-єкономічних норм та нормативів по видах робіт, затратах праці, сировини, матеріалів, палива, енергетичних ресурсів, а також нормативів використання виробничих потужностей та питомих капіталовкладень.

Застосування нормативного методу планування вимагає раціональної організації нормативної бази підприємства, яка повинна ґрунтуватися на таких основних принципах:

* комплексному охопленні нормуванням всіх сторін діяльності підприємства, тобто всіх розділів плану;

* методичній єдності формування норм та нормативів по рівнях планування (цех. підприємство), періодах (рік) і відповідному забезпеченні їх порівняння шляхом агрегування або дезагрсгування.

* забезпеченні прогресивності норм і нормативів на основі використання обґрунтованих методів їх розрахунку, своєчасному оновленні і коректуванні;

* виборі ефективної системи формування і використання норм і нормативів (їх оформлення зберігання, пошук, оновлення та ін.)

З метою удосконалення нормативної бази на всіх рівнях планування, починаючи від підприємства, ще в 1980 році був виданий документ "Система прогресивних техніко-скономічних норм і нормативів", де сформульовані основні методичні положення побудови єдиної системи норм і нормативів. На підприємствах нормативна база повинна уточнюватися у відповідності до заходів плану технічного та організаційного розвитку виробництва

Система передбачає поетапну розробку груп норм і нормативів: ефективності суспільного виробництва, витрат праці і заробітної платні витрат та запасу сировини, матеріалів, палива і енергії, використання виробничих потужностей, капітальних вкладень і капітального будівництва, потреби і запасів устаткування, показників використання устаткування, фінансових норм і нормативів, грошових (комплексних) витрат на виробництво (обслуговування, відрахування на цільові заходи та ін.) соціально-економічних, а також норм та нормативів охорони оточуючого середовища.

Передбачається, що формування і використання нори і нормативів буде здійснюватися на основі автоматизованої системи ведення нормативного господарства (АСН), як складової частини автоматизованої системи планових розрахунків (АСПР), галузевих автоматизованих систем планування та управління (ГАСУ) і автоматизованої системи управлінні підприємством (АСУП).

Методи визначення фонду основної заробітної плати робітників і сфера їх застосування

У Планування фонду оплати праці робітників, його обґрунтування та розрахунок фонду оплати прані робітників проводиться у такій послідовності: визначається основна заробітна плата, згідно діючих норм праці, потім встановлюються всі види доплат І формуються фонди основної І додаткової заробітної плати, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата робітників може бути встановлена такими методами:

1. За тарифними ставками шляхом перемноження необхідного для виконання виробничої програми робочого часу у людино-днях або людино-годинах на відповідну тарифну ставку.

Цим методом можна визначити основну заробітну плату як відрядників, так і погодинників. Виробнича програма визначається через планові нормо-години або нормо-дні (тобто при 100% виконанні діючих норм праці).

Такі розрахунки робляться по всіх професіях.

2. За розцінками шляхом перемноження планових сумарних відрядних розцінок за одиницю виробу на кількість виробів за планом.

Цей метод можна застосовувати тільки для розрахунків основної заробітної плати робітників-відрядників.

Планова сумарна розцінка визначається шляхом сумування одиничних, відрядних розцінок на одиницю виробу по всіх операціях технологічного процесу без винятку. При цьому обов'язково враховується зниження відрядних розцінок по тих операціях, де передбачається перегляд діючих норм виробітку.

3. За посадовими окладами. Для деяких професій робітників (прибиральниць цехів, ліфтерці тощо) встановлюються місячні посадові оклади. Основна заробітна плата таких робітників визначається або сумуванням їх місячних окладів, або перемноженням місячного окладу на кількість робітників. Все це потім перемножується на кількість робочих місяців у плановому періоді.