Міжнародні стандарти аудиту

3

Зміст

Вступ

1. Поняття, суть та предмет аудиту

2. Визначення аудиторських стандартів

3. Суть та мета міжнародних стандартів аудиту

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Становлення ринкової економіки створило нові умови господарювання (роздержавлення власності, створення самостійних підприємств, діяльність яких заснована на недержавних формах власності). Ці обставини, в свою чергу, зумовили необхідність виникнення та розвитку аудиту.

Потреба в послугах аудиту є безумовною, оскільки операції фірми можуть бути численними і складними; користувачі фінансової інформації, як правило, не мають доступу до облікових записів підприємств, крім того, їм не вистачає досвіду роботи з обліковими документами. Тому їм потрібна достовірна та повна інформація для прийняття відповідних рішень.

Аудит починається з незалежної перевірки фінансової звітності та вираження думки аудитора щодо її достовірності, повноти і законності відображених господарських операцій і оформляється спеціальним звітом, у якому поданий висновок про проведену роботу та її основні показники.

Відповідно до цього аудитори всього світу користуються спеціальними міжнародними стандартами. Стандарти визначають порядок і якість роботи аудиторів. Вони не змінюються залежно від часу аудиторської перевірки, використання системи електронної обробки даних.

Аудиторські стандарти є підставою для вирішення спірних питань, які можуть виникати між аудитором та замовником, а також встановлення ступеня відповідальності аудиторів. Тому дана тема являється досить актуальною, особливо у наш час.

Слід відмітити, що аудиторська перевірка може не тільки перевірити документацію, а й відновити втрачені документи, що має велике значення для успішного ведення господарської діяльності великих підприємств.

1. Поняття, суть та предмет аудиту

Становлення аудиту - процес досить тривалий. З часом змінюються типи і цілі аудиторських перевірок. Звідси і визначення аудиту повинно має бути досить ємним, щоб охопити всю широту завдань, які постають перед ним.

Аудит починається з незалежної перевірки фінансової звітності та вираження думки аудитора щодо її достовірності, повноти і законності відображених господарських операцій. Зі зростанням та становленням ринкових відносин потреби щодо аудиторських послуг зростають, а відповідно, розширюються рамки тлумачення аудиту.

Згідно із Законом України «Про аудиторську діяльність» подається таке визначення аудиту: «аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам».

Оскільки аудит це дослідження, а будь-яке дослідження визначається поставленою метою. Визначення мети необхідно, щоб створити деяку структуру, яка б допомогла аудитору зібрати необхідну кількість свідчень при виконанні аудиту. Мета аудиту визначається предметом аудиторської перевірки. В загальному значенні мета аудиту полягає в досить глибокому і докладному ознайомленні з предметом аудиторської перевірки, щоб скласти про нього компетентну думку.

Відправним пунктом у вивченні будь-якої науки є визначення її предмета, тобто з'ясування того, чим вона займається, що вивчає, коло основних питань, котрі нею вирішуються.

До предмету аудиту слід відносити процеси і явища, які відображені документально і пов'язані з господарською діяльністю підприємств, при цьому межі аудиторського дослідження визначаються його метою. Аудит включає контрольний перегляд здійснених господарських операцій з метою підтвердження повноти, достовірності та об'єктивності інформації, що надається користувачам. При цьому всі господарські операції, що здійснюються на підприємстві, можна звести до трьох основних процесів: придбання засобів виробництва, виробництво продукції (послуг) та реалізація готової продукції (послуг).

Аудитор спрямовує свою увагу в минуле для пізнання істини, її підтвердження та формування висновків щодо аудованої інформації з метою зведення до мінімального ризик користувачів інформації. Вивчаючи відповідну інформацію про господарські процеси, аудитор відтворює картину минулого на підставі письмових свідчень.

Переглядаючи документи, вивчаючи суть операцій, аудитор відтворює ланцюг взаємопов'язаних фактів роботи підприємства. Аналіз облікових операцій - це лише частина інформації, що вивчається аудитором, тому що рамки документального відображення господарських операцій, які досліджує аудитор, значно ширші за рамки бухгалтерського обліку.

Аудит не може здійснюватися без досліджень оперативного обліку, інформації з діловодства, висновків спеціалістів тощо. У цих випадках аудитор розглядає питання, що відносяться до господарських операцій, але не знаходять відображення в бухгалтерському обліку.

У МСА виділяють поняття зовнішній і внутрішній аудит, фінансовий і управлінський (операційний). Названі види аудиту мають різну мету і завдання.

Зовнішній аудит здійснюють незалежні аудитори (аудиторські фірми), зі сертифікатом аудитора, що дає їм право займатися аудиторською діяльністю. З 2001 р. в Україні ліцензування відмінено, а аудиторські фірми підлягають реєстрації в АПУ.

Внутрішній аудит виконують штатні працівники підприємства з метою надання допомоги керівництву в прийнятті управлінських рішень. У перелік функціональних обов'язків внутрішнього аудитора входять: перевірка фінансової звітності, обліку, первинних документів щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання; перевірка системи внутрішнього контролю за використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, оцінка економічної ефективності господарських операцій; складання і перевірка виконання бізнес-планів тощо.

Поділ обліку на фінансовий і управлінський відповідно породжує різновидність аудиту: фінансовий і управлінський (операційний). Управлінський аудит є різновидністю внутрішнього аудиту і здійснюється з метою розробки рекомендацій щодо економії та ефективного використання ресурсів для досягнення кінцевого фінансового результату господарської діяльності підприємства, вдосконалення чинної системи обліку і контролю за процесами виробництва.

Роль аудиту можна окремо розглядати на макро- і мікроекономічному рівнях. На макроекономічному рівні аудит виступає як одна з організаційних форм контролю і розв'язує стратегічні завдання. На мікроекономічному рівні результати діяльності аудиторів (аудиторських фірм) становлять невід'ємну частину інформаційного забезпечення управлінської суб'єктами господарської діяльності. Отже, завдання аудиту доцільно розглядати як на рівні економічної системи країни загалом, так і на рівні окремих господарських структур.

Слід відмітити, що крім перевірки системи бухгалтерського обліку і підтвердження реальності та достовірності фінансової звітності, як зовнішні, так і внутрішні аудитори виконують різноманітні послуги: аналіз системи обліку і внутрішнього контролю, консультації з питань менеджменту, маркетингу й оподаткування, розробку проектів управлінських рішень, проведення оперативного, ретроспективного і стратегічного аналізу, розробку фінансових прогнозів, аналіз фінансового стану та ін.

Отже, аудит розглядає основні поняття господарських та облікових операцій для формулювання висновків про стан діяльності підприємства.

Результати аудиту оформлюються у вигляді аудиторського висновку, який повинен містити в собі чітке і ясне уявлення аудитора про перевірену фінансову звітність.

Аудиторський висновок складається у вільній формі, але обов'язково в ньому мають бути наступні розділи: заголовок; вступ; масштаб перевірки; висновок аудитора про фінансову звітність; дата аудиторського висновку; адреса аудиторської фірми; підпис аудиторського висновку.

У заголовку аудиторського висновку говориться про те, що аудиторська перевірка проводилась незалежним аудитором. Дається назва аудитора або аудиторської фірми. Також наводиться повна назва підприємства, яке перевірялося, та час перевірки.

Аудиторський висновок повинен містити інформацію про склад фінансової звітності та дату підготовки звітності. У цьому розділі говориться також про те, що відповідальність за правильність підготовки звітності покладається на керівництво підприємства, про відповідальність аудитора за аудиторський висновок, який обґрунтовується результатами проведеної перевірки.

Вступна частина аудиторського висновку може бути наведена з використанням наступних висловлювань:

"Згідно з договором N від 01 січня 200_ року аудиторська фірма (наводиться повна назва аудиторської фірми) провела аудит поданого в додатку зведеного балансу акціонерного комерційного банку (наводиться повна назва банку) (далі - "Банк") станом на 1 січня 200_ року, звіту про прибутки і збитки, використання прибутку, звіту про затрати на капітальні вкладення, звіту про наявність і рух основних засобів та амортизаційного фонду, звіту про розкрадання та прорахунки за 200_ рік. Відповідальність стосовно зазначеної фінансової звітності несе керівництво Банку. Нашим обов'язком є висловлення висновку стосовно цієї фінансової звітності на підставі проведеного аудиту".

Під час аудиторської перевірки аудитор повинен робити оцінку помилок у системах обліку та внутрішнього контролю підприємства на предмет їх суттєвого впливу на фінансову звітність. При оцінці суттєвості помилок аудитор повинен керуватися положеннями Національного нормативу аудиту N 11 "Суттєвість та її взаємозв'язок з ризиком аудиторської перевірки".

Далі говориться про те, що аудитор використовував принцип вибіркової перевірки інформації і що під час перевірки він брав до уваги тільки суттєві помилки. Також дається інформація про принципи бухгалтерського обліку, які використовувалися на підприємствах у період перевірки.

Будь-яка фундаментальна непевність або незгода є підставою для відмови від надання позитивного висновку. Подальший вибір виду висновку залежить від рівня непевності або незгоди.

Непевність або незгода вважаються фундаментальними у тому випадку, коли вплив факторів на фінансову інформацію, які викликали непевність чи незгоду, настільки значний, що це може суттєво перекрутити дійсний стан справ в цілому або в основному.

Необхідно також враховувати сукупний ефект усіх непевностей та незгоди на фінансову звітність.

Наявність фундаментальної незгоди може привести до представлення клієнту негативного аудиторського висновку. Наявність фундаментальної непевності може стати підставою для відмови від видання аудиторського висновку.

У всіх випадках, коли аудитор складає висновок, який відрізняється від позитивного, він повинен дати опис усіх суттєвих причин його непевності і незгоди. Ці причини необхідно коротко навести в окремому розділі висновку, до того розділу, де аудитор висловлює негативний висновок або дає відмову від аудиторського висновку. У цьому ж розділі можуть більш детально обговорюватися моменти негативного характеру, або даватися посилання на додаток до аудиторського висновку, де наводиться опис цих моментів. В останніх розділах висновку аудитор стисло формулює свій висновок стосовно достовірності і повноти фінансової звітності.

При підготовці негативного аудиторського висновку доречні наступні висловлення: "не задовольняє вимогам", "перекручує дійсний стан справ", "не дає справжнього уявлення", "не відповідає", "суперечить".

Рекомендується наступний зміст розділу аудиторського висновку, де наводиться ставлення аудитора до фінансової звітності залежно від виду аудиторського висновку.

2. Визначення аудиторських стандартів

В основі теорії аудиту містяться такі поняття, як концепції, постулати та стандарти (нормативи).

Концепції аудиту допомагають визначити напрями розвитку його теорії.

Постулати - фундаментальне аксіоматичне твердження, на основі якого визначаються напрямки аудиторської діяльності. За допомогою постулатів можна засвоїти стандарти (положення) аудиту.

Стандарти визначають порядок і якість роботи аудиторів. Вони не змінюються залежно від часу аудиторської перевірки, використання системи електронної обробки даних.

Аудиторські стандарти регулюють єдині базові вимоги, гарантії результатів аудиторської перевірки при їх дотриманні.

Аудиторські стандарти являються основою для доказів у суді якості проведення аудиту і визначення міри відповідальності аудиторів.

Отже, можна констатувати, що стандарти визначають загальний підхід до проведення аудиту, масштаб аудиторської перевірки, види звітів аудиторів, питання методології, а також базові принципи, яких повинні дотримуватися представники даної професії, незалежно від умов, у яких проводиться аудит.

Крім того, аудитор, який допускає у своїй практиці відхилення від стандарту, повинен бути готовим пояснити причини таких дій, тобто бути відповідальним.

На аудитора покладається відповідальність за вивід бухгалтерської (фінансової) звітності перед багатьма заінтересованими сторонами: власниками, державою, акціонерами, біржами тощо. При цьому, як свідчить міжнародна практика, необхідно строго додержуватись етичних і технічних норм роботи аудитора, розроблених в багатьох країнах. Так, в США є кодекс етичних норм Американського інституту бухгалтерів. Європейським Союзом експертів по бухгалтерському обліку і фінансам розроблені норми професійної етики, на основі яких зроблені окремо національні етичні норми, відображені в положеннях про аудиторів.

Такі етичні норми аудиторів повинні бути розроблені в Україні і в других країнах СНД. В основу таких норм покладені прийняті в міжнародній практиці етичні принципи:

- оплата праці аудитора;

- взаємовідносини з клієнтами;

- конфіденційність;

- незалежність, чесність і об'єктивність;

- внутрішньопрофесійна поведінка.

Незалежність в роботі аудитора проявляється в тім, що його заключення по фінансовій діяльності повинно бути відокремлено від різного роду впливу клієнта, інвесторів, податкової інспекції. Це можливо, коли аудитор діє чесно і об'єктивно.

Чесність в проведенні аудитором заключається в правдивім заключенні, відповідній дійсності реальності.

Об'єктивність означає, що заключення аудитора основане безперечно по відношенню до клієнтах і другим заінтересованим особам (банкам, інвесторам, окремим акціонерам). Потрібно також відмітити, що у аудитора складаються особові специфічні відносини з клієнтом, так як він отримує від нього гонорар за працю, а також може представляти окремі конструктивні консультаційні послуги і бути заінтересованим, щоб не загубити його в майбутньому.

Це і в деякій мірі може вплинути на незалежність аудитора. Це є суб'єктивні фактори, які можуть вплинути на незалежність аудитора, і як результат - необ'єктивне, нечесне заключення. Цим фактором протистоять об'єктивні фактори до яких слід віднести юридичну відповідальність (заборона діяльності в якості аудитора, тобто позбавлення його сертифікату), втратити репутацію, і чисто професійні протиріччя якому-небудь наміру вплинути на чесність, об'єктивність аудитора.

Велике значення в забезпеченні незалежності, чесності і об'єктивності аудитора мають норми Закону України “Про аудиторську діяльність”.

На незалежність аудитора можуть вплинути і такі фактори, як:

- оплата праці;

- індивідуальні відношення з клієнтом;

- фінансова залежність.

Порушення принципу професійної незалежності аудитора (порушення групи Г) це:

* виконання (прийняття до виконання) замовлення на аудиторські послуги при умові існування будь яких видів (одного чи декілька) загроз професійної незалежності суб'єкта аудиту без прийняття останнім відповідних застережних заходів;

* при позиціонуванні аудиторської фірми як незалежного суб'єкту аудиту фактично надання аудиторських послуг єдиному корпоративному (мережевому) клієнту (реальний внутрішній аудит);

* надання послуг з оцінки вартості одночасно з виконанням завдання з надання впевненості;

* юридична підтримка та юридична консультація клієнта в ході його реорганізації, надання юридичної підтримки чи захисту клієнта у суді, якщо позивна сума є суттєвою для фінансової звітності клієнта;

* ознаки заангажованого підходу аудитора в ході надання аудиторських послуг відносно предмету послуг або персоналу, з яким він контактує, на користь однієї сторони (зазвичай - замовника послуг);

* безоплатне отримання аудитором (або пов'язаними з ним особами) в ході надання аудиторських послуг від персоналу замовника чи об'єкта надання таких послуг, товарів, робіт, послуг (розваг);

* отримання від відповідальних осіб замовника аудиторських послуг хабара у будь-якій формі.

В деяких країнах по цьому питанню розроблені спеціальні норми. Так в Англії це правило керівництва: “Керівництво по етиці: професійна незалежність” (1979 рік), де сказано, що гонорари не повинні бути дуже високими (винагорода від одного клієнта повинна складати не більше 15% всієї суми гонорарів); в Німеччині ця сума не повинна перевищувати 25% всіх доходів аудитора.

Аудитор не має права получати комісійні винагороди, а також інші види винагород відповідно до виконаної ним роботи.

На незалежність аудитора можуть впливати такі індивідуальні відносини аудитора з клієнтами, як близька дружба, сімейні зв'язки, спільний інтерес з керівником чи робітником фірми-клієнта.

Фінансова залежність може мати, коли аудитор має акції фірми-клієнта, аудиторська фірма представляє кредити клієнту, чи наоборот, отримує від аудитора-клієнта винагороду.

Всі ці фактори слід враховувати уже при назначенні аудитора. І коли аудитор не певен, що він може забезпечити свою незалежність, то він повинен відказатись від проведення аудиту.

Коли висновки аудитора і клієнта по окремим питанням аудиту не співпадають, то можуть мати місце слідуючі варіанти рішень:

- клієнт вносить зміни в бухгалтерську звітність;

- аудитор дає словесне заключення;

- запрошує другого аудитора.

Супутні аудиту роботи не повинні впливати на незалежність його проведення.

Аудитор повинен бути ввічливим з клієнтом, але в той же час об'єктивним і у випадку конфлікту, або добиватися свого по принциповим питанням, чи відказатись від подальшої роботи.

В міжнароднім нормативі “Основні принципи, регулюючі аудит” описані спільні принципи проведення аудиту, так як вони одинакові в цілому для аудиту і окремим його етапам.

В спільних нормативах на ряду з розглянутими вище спільними принципами незалежності, об'єктивності і чесності значна увага приділяється, майстерності, компетентності і конфіденційності.

Рівень професійної майстерності і компетентності перед усім оприділяються окремим стажем роботи, вивченням спільних і спеціальних дисциплін, здачею кваліфікаційного екзамену на отримання сертифікату для здійснення аудиторської діяльності.

Для здачі кваліфікаційного екзамену на отримання сертифікату аудитор-кандидат повинен знати основу аудиту (теорію і практику), фінансовий і управлінський облік, методику і організацію аудиту, право, питання податкового обкладення.

Аудитор повинен виконувати свою роботу в рамках його компетенції чи компетенції аудиторської фірми.

В розвинутих країнах, як правило, аудитори спеціалізуються на представлення окремих видів послуг; комп'ютеризації обліку і аудиту, приватизацію, аудит банківської системи. Ці послуги повинні бути тісно пов'язані з бухгалтерським обліком, аналізом, внутрішнім аудитом, тобто все з аудиторської професії.

Конфіденційність заключається в тому, що отримані в процесі аудиту факти, інформацію, дані про фірму-клієнта аудитор не має права розкривати третій стороні (за виключенням, коли на це є згода клієнта) і використовувати для корисних цілей чи з ціллю нанесення шкоди іншій особі.

При взятті бухгалтерських документів чи облікових реєстрів за рішенням суду чи слідуючих органів у аудитора повинні залишатися їх копії. Особові робочі документи (в записах) аудитора взяттю не підлягають, так як вони являються його власністю. Слід відмітити, що за порушення конфіденційності на аудитора можуть покладатися адміністративні стягнення, штраф чи навіть він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності.

Аудитор вступає у відносини не тільки з клієнтом, але й з колегами по аудиторській фірмі, що потребує зберігання етичних принципів внутрішньопрофесійної поведінки.

Аудитор не може відбивати клієнтів у інших аудиторів (аудиторських фірм). В міжнародній практиці великих аудиторських фірм має місце професійне розприділення праці між аудиторами. І для цього, коли на фірмі є більш кваліфіковані спеціалісти по окремим напрямкам аудиту чи супутні аудиту роботи, то необхідно повідомити про це клієнта.

Аудитор повинен слідкувати за престижем своєї професії.

Звичайно, набір етичних норм аудитора може мінятися, уточнюватися з розвитком ринкових відносин, аудиторської діяльності, однак в його основу повинні бути покладені всеприйняті норми.

3. Суть та мета міжнародних стандартів

Міжнародні стандарти аудиту формують єдині основні вимоги до якості та надійності аудиту і забезпечення відповідного рівня гарантій щодо результатів аудиторської перевірки при їх дотриманні.

Міжнародні аудиторські стандарти є підставою для вирішення спірних питань, які можуть виникнути між аудитором і замовником, та встановлення ступеня відповідальності аудиторів. Вони забезпечують:

- високу якість аудиторських перевірок;

- впровадження в аудиторській практиці нових наукових досліджень;

- допомагають користувачам зрозуміти процес аудиторської перевірки;

- створюють громадський імідж професії;

- допомагають аудитору вести переговори з клієнтом;

- забезпечують зв'язок окремих елементів аудиторського процесу.

Ще у 70-х роках з метою розвитку аудиту і координації роботи бухгалтерів-аудиторів у світовому масштабі була заснована Міжнародна федерація бухгалтерів (МФБ). У її межах створений постійно діючий Комітет міжнародної практики аудиту (КМПА) при раді МФБ. Основними завданнями цього комітету є розробки і випуск міжнародних стандартів аудиту і положень КМПА.

Сучасні міжнародні стандарти аудиту поділені на 10 тематичних груп:

1. Вступні примітки.

2. Відповідальність.

3. Планування.

4. Внутрішній контроль.

5. Аудиторські докази.

6. Використання роботи інших фахівців.

7. Аудиторські висновки і звіти.

8. Спеціалізовані сфери.

9. Супутні послуги.

10. Положення з міжнародної практики аудиту.

Стандарти перших семи груп належать до робочих стандартів, а інші стосуються аудиту спеціальних аудиторських завдань, супутніх послуг і положень міжнародної аудиторської практики.

Видані в різних країнах стандарти аудиту мають певні розбіжності за змістом і формою. КМПА вивчає стандарти аудиту різних країн, узагальнює їх і випускає стандарти в розрахунку на їх прийняття міжнародним співтовариством. Україна прийняла ці стандарти в якості Національних стандартів аудиту, ведеться певна робота, що спрямована на їх впровадження у життя.

МСА застосовуються незалежно від того, чи аудит є незалежним дослідженням фінансової інформації прибуткового або збиткового підприємства. Не має значення специфіка організації і правової власності підприємства, його розміри. У всіх випадках аудит проводиться з метою вивчення і підтвердження фінансової звітності підприємства і системи обліку.

У процесі аудиторської перевірки фінансової звітності або під час виконання інших послуг аудитор повинен виконати вимоги Міжнародних норм етики, що прийняті КМПА МФБ.

У межах кожної країни МСА зазнають змін відповідно до чинної практики аудиту.

Розглянемо код та мету міжнародних стандартів аудиту, що поділені на 10 схематичних груп та перераховані вище.

Класифікація та мета міжнародних стандартів аудиту та положень з міжнародної практики аудиту

Передмова до МСА та супутніх послуг - полегшення розуміння цілей та методів роботи КМПА, а також обсягу і статусу документів, виданих цим Комітетом.

Глосарій термінів - ознайомлення з основними термінами, які вживаються в аудиті.

Вступна частина (код документу 100-199)

Завдання з надання впевненості (100) - надання рекомендацій аудиторам з виконання завдань, призначених для надання високого рівня впевненості.

Концептуальна основа МСА (120) - опис концептуальної основи, на якій видаються МСА, стосовно послуг, що їх можуть виконувати аудитори.

Відповідальність (200-299)

Мета та загальні принципи аудиторської перевірки фінансових звітів (200) - розкриття мети й головних принципів, які є основою аудиторської перевірки фінансової звітності.

Умови домовленості про аудиторську перевірку (210) - встановлення положень з надання рекомендацій щодо погодження умов завдання із замовником.

Контроль якості аудиторської роботи (220) - встановлення положень і надання рекомендацій щодо контролю якості аудиту.

Документація (230) - надання рекомендацій щодо документації у контексті аудиту фінансових звітів.

Відповідальність аудитора за розгляд шахрайства та помилок під час аудиторської перевірки фінансових звітів (240) - надання рекомендацій щодо відповідальності аудитора за розгляд шахрайства та помилок під час аудиту.

Шахрайство та помилки (240 А) - встановлення положень та надання рекомендацій щодо відповідальності аудитора стосовно розгляду шахрайства та помилок під час аудиту.

Врахування законів та нормативних актів при аудиторській перевірці фінансової звітності (250) - встановлення положень та надання рекомендацій щодо відповідальності аудитора за врахування законів і нормативних актів у процесі аудиту.

Повідомлення інформації з питань аудиторської перевірки найвищому управлінському персоналові (260) - надання рекомендацій щодо обміну інформацією з питань аудиту між аудитором і управлінським персоналом суб'єкта перевірки.

Планування (300-399)

Планування (300) - встановлення положень і надання рекомендацій щодо планування аудиторської перевірки фінансових звітів.

Знання бізнесу (310) - надання рекомендацій щодо розуміння бізнесу, як це важливо для аудитора під час проведення аудиту.

Суттєвість в аудиті (320) - встановлення положень та надання рекомендацій щодо розуміння поняття суттєвості та її взаємозв'язків з аудиторським ризиком.

Внутрішній контроль (400-499)

Оцінка ризиків та внутрішній контроль (400) - встановлення положень та надання рекомендацій для досягнення розуміння системи бухгалтерського обліку, внутрішнього контролю і аудиторського ризику.

Аудит у середовищі комп'ютерних інформаційних систем (401) - надання рекомендацій щодо процедур, яких слід дотримуватися при проведенні аудиту в середовищі комп'ютерних інформаційних систем.

Аудиторські міркування стосовно суб'єктів господарювання, які звертаються до організацій, що надають послуги (402) - встановлення положень і надання рекомендацій аудиторові, клієнт якого звертається до організації, що надає послуги.

Аудиторські докази (500-599)

Аудиторські докази (500) - надання рекомендацій щодо кількості та якості аудиторських доказів, які потрібно отримати при аудиті фінансових звітів.

Аудиторські докази: додаткові міркування щодо окремих статей (501) - надання рекомендацій для доповнення МСА № 500 «Аудиторські докази» стосовно конкретних сум фінансового звіту та розкриття іншої інформації.

Зовнішні підтвердження (505) - надання рекомендацій щодо застосування аудитором зовнішніх підтверджень як засобу отримання аудиторських доказів.

Перше завдання: залишки на початок періоду (510) - надання рекомендацій щодо залишків на початок періоду, якщо аудит здійснюється вперше або попередня перевірка здійснювалась іншим аудитором.

Аналітичні процедури (520) - надання рекомендацій щодо застосування аналітичних процедур під час аудиту.

Аудиторська вибірка та інші процедури вибіркової перевірки (530) - надання рекомендацій щодо застосування процедур аудиторської вибірки, а також інших способів відбору статей для перевірки з метою збору аудиторських доказів.

Аудиторська перевірка облікових оцінок (540) - надання рекомендацій щодо аудиторської перевірки облікових оцінок, що містяться у фінансових звітах.

Зв'язані сторони (550) - надання рекомендацій щодо обов'язків аудитора та аудиторських процедур стосовно пов'язаних сторін і операцій з такими сторонами.

Подальші події (560) - надання рекомендацій щодо обов'язків аудитора стосовно подальших подій (подій, що відбуваються між кінцем звітного періоду і датою аудиторського висновку).

Безперервність (570) - надання рекомендацій щодо обов'язків аудитора при перевірці фінансових звітів стосовно застосування при підготовці звітності припущення про безперервність діяльності підприємства.

Пояснення управлінського персоналу (580) - надання рекомендацій щодо використання пояснень управлінського персоналу як аудиторських доказів.

Використання роботи інших фахівців (600-699)

Використання роботи іншого аудитора (600) - надання рекомендацій щодо використання аудитором роботи іншого аудитора стосовно фінансової інформації, включеної у фінансові звіти суб'єкта господарювання.

Розгляд роботи внутрішнього аудиту (610) - надання рекомендацій зовнішнім аудиторам при розгляді роботи внутрішнього аудиту.

Використання роботи експертів (620) - надання рекомендацій щодо використання роботи експерта як аудиторського доказу.

Аудиторські думка та звітність (700-799)

Аудиторський висновок про фінансову звітність (700) - надання рекомендацій щодо форми і змісту аудиторського висновку, який надається в результаті аудиту фінансової звітності суб'єкта господарювання.

Аудиторський висновок про фінансову звітність (700 А) - Надання рекомендацій щодо форми і змісту аудиторського висновку, який надається в результаті аудиту фінансової звітності суб'єкта господарювання.

Порівнювані дані (710) - надання рекомендацій щодо обов'язків аудитора стосовно порівняльних даних.

Інша інформація в документах, що містять перевірені фінансові звіти (720) - надання рекомендацій щодо розгляду аудитором іншої інформації, стосовно якої аудитор не зобов'язаний надавати аудиторський висновок.

Спеціалізовані сфери (800-899)

Аудиторський висновок при виконанні завдань аудиту спеціального призначення (800) - надання рекомендацій у зв'язку з аудиторськими завданнями спеціального призначення.

Перевірка прогнозованої фінансової інформації (810) - надання рекомендацій стосовно завдань з перевірки та надання висновку щодо фінансових прогнозів.

Супутні послуги (900-999)

Завдання з огляду фінансових звітів (910) - надання рекомендацій стосовно професійної відповідальності аудитора при виконанні завдання з огляду фінансових звітів.

Завдання з виконання погоджених процедур стосовно фінансової інформації (920) - надання рекомендацій стосовно професійної відповідальності аудитора під час роботи над завданням з виконання погоджених процедур стосовно фінансової інформації.

Завдання з підготовки фінансової інформації (930) - надання рекомендацій стосовно обов'язків бухгалтера при виконанні завдань з підготовки фінансової інформації, а також щодо форми і змісту висновку, який бухгалтер надає у зв'язку з такою підготовкою.

Положення з міжнародної практики аудиту (1000-1100)

Процедури міжбанківського підтвердження (1000) - надання допомоги з процедур міжбанківського підтвердження для зовнішніх незалежних аудиторів, внутрішніх аудиторів або інспекторів.

Середовище ІТ: автономні персональні комп'ютери (1001) - визначення впливу автономних ПК на систему бухгалтерського обліку і пов'язані з ними процедури внутрішнього контролю, а також на аудиторські процедури.

Середовище ІТ: онлайнові комп'ютерні системи (1002) - визначення впливу онлайнових комп'ютерних систем і пов'язані з ними процедури аудиту.

Середовище ІТ: системи баз даних (1003) - опис системи баз даних на систему бухгалтерського обліку, а також на супутні заходи внутрішнього контролю та аудиторські процедури.

Взаємовідносини інспекторів з банківського нагляду та зовнішніх аудиторів (1004) - розкриття основних положень щодо взаємовідносин інспекторів з банківського нагляду та зовнішніх аудиторів.

Особливості аудиту малих підприємств (1005) - розгляд основних характеристик малих підприємств і визначення ступеня їх впливу на застосування МСА.

Аудит міжнародних комерційних банків (1006) - надання аудиторам додаткової рекомендації шляхом деталізації та роз'яснення застосування МСА у контексті аудиту міжнародних комерційних банків.

Оцінювання ризиків та внутрішній контроль: характеристики та особливості в КІС (1008) - опис впливу комп'ютерних інформаційних систем (КІС) на системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, а також на аудиторські процедури.

Комп'ютеризовані методи аудиту (1009) - надання рекомендацій з використання комп'ютеризованих методів аудиту.

Розгляд питань, пов'язаних з охороною довкілля при аудиторській перевірці фінансової звітності (1010) - надання аудиторам вказівок щодо врахування під час аудиторської перевірки фінансових звітів окремих питань, пов'язаних з охороною довкілля.

Аудит похідних фінансових інструментів (1012) - надання аудиторові рекомендацій щодо планування та виконання процедур аудиту для тверджень у фінансових звітах щодо похідних фінансових інструментів.

Отже, ми розглянули запроваджені в Україні міжнародні стандарти аудиту, які враховують міжнародну практику і набутий досвід проведення аудиту в розвинутих країнах Заходу. Це дає змогу здійснити аудит на високому рівні. Кожен аудитор обов'язково повинен дотримуватися основних вимог міжнародних стандартів аудиту.

Висновки

Робота підприємств і організацій в умовах ринкових відносин та конкурентної боротьби зумовлює появу нової форми незалежного контролю -- аудиту. Необхідність у послугах аудитора виникла з таких причин:

- потреба акціонерів, страхових компаній, банків та інших користувачів у об'єктивній і достовірній інформації про фінансово-господарський стан того чи іншого суб'єкта господарювання;

- залежність наслідків прийняття рішень користувачами інформації (власниками, інвесторами, кредиторами та ін.) від якості отриманої інформації;

- необхідність спеціальних знань та навиків для перевірки інформації;

- можливість надання менеджерами недостовірної інформації власникам, акціонерам, кредиторам та іншим користувачам;

- відсутність у користувачів інформації доступу для оцінки її якості.

Найпоширенішим є обов'язковий аудит фінансової звітності щодо

підтвердження її достовірності.

Проте, поряд з тим обов'язковою складовою роботи кожного аудитора є дотримання міжнародних стандартів аудиту.

Стандарти аудиту - це спеціальні документи, які визначають порядок та якість роботи аудиторів. Вони є незмінними залежно від часу аудиторської перевірки, використання систем електронної обробки даних.

Ці документи є досить важливими, оскільки регулюють взаємовідносини між аудитором та замовником, ставлять перед аудитором завдання дотримуватися вимог стандартів та нести відповідальність за свою роботу.

Міжнародні стандарти аудиту на сьогодні поділяються на 10 основних тематичні групи, в яких конкретно розписані вимоги щодо виконання певної аудиторської діяльності. Стандарти перших семи груп є робочими, а інші стосуються аудиторських завдань, супутніх послуг та положень міжнародної аудиторської практики.

У нашій державі прийняті ці стандарти у якості Національних стандартів аудиту, ведеться певна робота, що спрямована на їх впровадження у життя.

Слід відмітити, що міжнародні стандарти аудиту застосовуються незалежно від того, чи є незалежним дослідженням фінансової інформації прибуткового або збиткового підприємства.

Проте, аудит проводиться в усіх випадках з метою вивчення і підтвердження фінансової звітності підприємства та системи обліку.

Важливим є те, що у межах кожної з країн міжнародні стандарти аудиту зазнають змін відповідно до діючої практики аудиту.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.93 р., зі змінами і доповненнями.

2. Адамс Р. Основы аудита. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 1995.

3. Аренс А., Лоббек Дж. Аудит. - М.: Финансы и статистика, 1995.

4. Гончарук Я. А., Рудницький В. С. Аудит: Вид. 2-ге, перероблене та доповнене. - Львів: Оріяна Нова, 2004. - 292 с.

5. Дорош Н. І. Аудит: методологія і організація. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2001. - 402 с.

6. Зміни та доповнення до чинних Стандартів аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів: Станом на 1 січня 2003 року / Пер. з англ. мови О. Л. Ольховікова, Л. Я. Довгорук. - К.: ТОВ «Парітет-інформ», 2003. - 242 с.

7. Камашанов П. И. Практическое пособие по аудиту. - М.: ИНФРА-М, 1998.

8. Кулаковська Л. П., Піча Ю. В. Організація і методика аудиту: Навч. посіб. - 2-ге вид. - К.: Каравела, 2005. - 560 с.

9. Кулаковська Л. П., Піча Ю. В. Основи аудиту: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти. - К.: «Каравела»; Львів: «Новий світ-2000», 2002. - 504 с.

10. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку 2000: Пер. з англ. / За ред. С. Ф. Голова. - К.: Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, 2000. - 1272 с.

11. Стандарти аудиту та етики. Видання МФБ 2001 р. - К.: АПУ, 2003.