Аудит обліку нематеріальних активів підприємств

23

ЗМІСТ

Вступ

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи аудиту обліку

1.1 Поняття НМА та їх характеристика

1.2 Мета і завдання аудиту обліку НМА

РОЗДІЛ 2.Порядок організації аудиту обліку НМА

2.1 Порядок організації аудиту обліку НМА

2.2 Організація аудиту обліку НМА

РОЗДІЛ 3.проведення аудиту обліку НМА

3.1 Методологічні прийоми аудиту НМА

3.2 Аудит обліку НМА на прикладі ТОВ «Північне»

Висновок

Список використаної літератури

Додатки



ВСТУП

У ринкових умовах система господарювання підприємства характеризується усе більшим ускладненням структури, що зумовлено розширенням масштабів діяльності, збільшенням кількості структурних елементів управління і розмаїттям їх зв'язків між собою. Орієнтування України на вимоги європейського ринку потребує опанування власниками нових підходів до управління ефективністю діяльністю виробничого підприємства. Одним із найважливіших напрямів підвищення ефективності функціонування підприємства постає необхідність удосконалення системи управління нематеріальними активами як важливої складової необоротних активів виробничого підприємства.

Важливу роль у реалізації цього завдання управління відіграє подальше удосконалення аудиту обліку нематеріальних активів.

В останні роки в Україні зроблено величезну роботу як з формування законодавчої бази обліку і аудиту, так і з реалізації його основних принципів. Проте на сьогодні організація бухгалтерського обліку і аудиту не повною мірою відповідає сучасним вимогам. Не завжди забезпечується належна комплексність вирішення завдань. Зокрема, інформація, яка дозволяє приймати відповідні управлінські рішення, формується недостатньо оперативно, нерідко аналітичні роботи виконуються поверхово без необхідних висновків і пропозицій.

Діюча система аудиту внаслідок використання застарілого методологічного базису вже не відповідає сучасним вимогам управління необоротними активами. В умовах застосування П(С)БО 8 „Нематеріальні активи”, П(С)БО 28 „Зменшення корисності активів”, норм міжнародних стандартів аудиту ряд теоретичних і практичних аспектів аудиту нематеріальних активів не висвітлено у достатній мірі в економічній літературі.

Значний внесок у розвиток теорії і методології аудиту обліку нематеріальних активів зробили українські та зарубіжні вчені: Ф.Ф.Бутинець, Б.І.Валуєв, А.М.Герасимович, М.В.Кужельний, В.Г.Линник, Ю.І.Осадчий, О. Петрик, А. Савченко, М.Г.Чумаченко, В.Ф.Мец, Є.В.Мних, Б.Ф. Усач, Ю.С.Цал-Цалко та інші.

Віддаючи належне науковим напрацюванням вчених, слід відзначити, що окремі питання аудиту нематеріальних активів потребують подальшого наукового дослідження та уточнення.

Все це свідчить про необхідність всебічного вивчення і вирішення проблем аудиту в умовах корінної перебудови діяльності підприємств, що зумовило вибір теми курсової роботи, її актуальність, цільову спрямованість і структуру.

Об'єктом дослідження є процес організації і методології обліку та аудиту витрат діяльності підприємства.

Предметом дослідження є теоретичні та організаційно-методологічні питання побудови системи обліку та аудиту витрат на підприємстві.

Мета роботи полягає в тому, щоб на основі нормативно-правових та законодавчих джерел, фахової літератури, практичних матеріалів розкрити організацію та методику аудиту нематеріальних активів підприємств та розробити рекомендації щодо удосконалення.

Реалізація мети дослідження зумовила необхідність вирішення в роботі таких завдань:

· дослідити мету та завдання аудиту обліку нематеріальних активів;

· вивчити організацію аудиту обліку нематеріальних активів;

· опанувати методику аудиту обліку нематеріальних активів;

· надати техніко-економічну характеристику суб'єкта дослідження;

· оцінити фінансовий стан суб'єкта господарювання;

· вивчити організацію облікового процесу на підприємстві;

· визначити джерела інформації проведення аудиту обліку нематеріальних активів;

· здійснити аудит обліку нематеріальних активів.

При проведенні дослідження застосовувалися загальнонаукові та специфічні методи і прийоми аудиту та аналізу.

Інформаційною базою дослідження стали закони, нормативно-правові документи Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів, Міністерства статистики, статистичні довідники, підручники, навчальні та практичні посібники, монографії та наукові публікації зарубіжних і вітчизняних фахівців, фінансова звітність НГВУ „Чернігівнафтогаз”.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИАУДИТУ ОЛІКУ НМА

1.1 Поняття НМА та їх характеристика

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи і розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначені П(С)БО 8 „Нематеріальні активи” (крім обліку негативного гудволу, методологія якого визначається П(С)БО 19 „Об'єднання підприємств”). Зазначений стандарт застосовується при обліку операцій ізнематеріальними активами, що здійснюються з 01.01.200

Норми П(С)БО 8 „Нематеріальні активи” застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

Відповідно до даного положення нематеріальний актив -- це немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам. Вартість нематеріального активу (як, власне, і будь-якого іншого) має бути достовірно визначена.

Зазначена у визначенні можливість ідентифікації означає, що актив можна розпізнати, як самостійну одиницю. Ідентифікований актив -- це актив, який може бути розпізнаний у ряді інших активів, мати свої, лише йому властиві ознаки та характеристики.

Такий актив можна використовувати незалежно або у сукупності з іншими активами, відокремлювати від підприємства (продавати, передавати у користування тощо).

Тобто, по відношенню до конкретного об'єкту нематеріальних активів повинна існувати можливість вилучення його з сукупного майна, зафіксованого на балансі підприємства, відокремлення його від інших активів і розпорядження ним. До складу нематеріальних активів, наприклад, не можуть бути віднесені інтелектуальні та ділові якості людини, її кваліфікацію та здатність до праці, оскільки вони виступають невідокремленою частиною свого носія і не можуть бути використані без нього.

Здатність приносити економічні вигоди -- це потенціал, який може

сприяти надходженню на підприємство (прямо або непрямо) грошових коштів та їх еквівалентів.

Таким чином можна сказати, що склад нематеріальних активів -- це сукупність прав підприємства розпоряджатися об'єктами інтелектуальної та промислової власності та переваг підприємства у порівнянні з іншими суб'єктами підприємницької діяльності.

Отже, роблячи висновок з цієї частини роботи, потрібно чітко уяснити, що:

1) нематеріальними активами є права на ті або інші об'єкти нематеріального характеру, а не самі об'єкти;

2) права, що визначаються як нематеріальні активи, можуть виникати тільки з договорів (авторський договір, ліцензійний договір, договір закупівлі- продажу тощо), оскільки саме зі змісту договорів випливає, що підприємство набуває тих або інших прав і привілеїв. У цьому випадку дуже важливо, щоб у договорі були чітко визначені умови, при яких особа, що придбає ці права, може ними користуватися;

3) права, що зараховуються на баланс як необоротні нематеріальні активи -- це тільки ті права, що забезпечують можливість одержання в майбутньому багатократної економічної вигоди.

Група нематеріальних активів -- це сукупність нематеріальних активів однотипних за призначенням та умовами використання.

У відповідності до п. 5 П(С)БО 8 нематеріальні активи поділяються на:

1. Права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо).

2. Права користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо).

3. Права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо).

4. Права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, „ноу-хау”, захист від недобросовісної конкуренції тощо).

5. Авторські та суміжні з ними права (право на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо).

6. Гудвіл.

7. Інші нематеріальні активи (право на здійснення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Деякі з цих груп доцільно було б розглянути детальніше.

Право користування надрами та іншими ресурсами природного середовища -- право на користування надрами, у тому числі на розробку корисних копалин, на використання водних, біологічних та інших ресурсів, яке будь-яким чином впливає на рівень екологічної безпеки життєдіяльності підприємства, населеного пункту, регіону тощо.

Право користування геологічною та іншою інформацією про природне середовище -- право на користування геологічною, геоморфологічною та іншою інформацією про стан та можливості господарського використання елементів природного середовища.

Право користування земельною ділянкою -- право покупця на подальше господарське або інше користування земельною ділянкою. До цього права відноситься також право оренди земельної ділянки.

Товарні знаки і торгові марки -- це зареєстровані символи, знаки, слова, речення, які дають власнику право виділяти або ідентифікувати певне підприємство, продукт чи послуги.

Фірмова назва -- найменування юридичної особи. Права і обов'язки підприємств, пов'язані з використанням фірмового найменування, визначаються чинним законодавством.

Право на промислові зразки -- виключні привілеї на використання художньо-конструкторських рішень (дизайн), що визначають зовнішній вигляд продукції.

Право на програми для ЕОМ -- право на опублікування, відтворення, розповсюдження та інші дії по введенню в господарський обіг сукупності даних і команд, призначених для функціонування ЕОМ та інших комп'ютерних пристроїв з метою отримання результату.

Право на бази даних -- право на опублікування, відтворення, розповсюдження та інші дії щодо введення в господарський обіг сукупності даних (статей, розрахунків тощо), які систематизовані для пошуку та обробки з допомогою ЕОМ.

Гудвіл відповідно до П(С)БО 19 -- це перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів та зобов'язань на дату придбання. Це особливий вид нематеріальних активів, який буде докладніше розглянуто в наступному розділі.

Загальні принципи організації обліку НМА на підприємстві

Правильність організації обліку та контролю за наявністю та рухом нематеріальних активів на підприємстві забезпечується затвердженням Наказу „Про облікову політику”. В даному наказі обов'язково необхідно передбачити:

· основні первинні документи з обліку нематеріальних активів та графік їх

· документообігу;

· діапазон термінів корисного використання нематеріальних активів;

· метод та порядок нарахування амортизації нематеріальних активів;

· перелік субрахунків та аналітичних рахунків, необхідних для організації

· аналітичного обліку нематеріальних активів;

· порядок оцінки нематеріальних активів та визначення ліквідаційної

· вартості;

· список осіб, які б відповідали за збереження інформації;

· перелік орендованих нематеріальних активів.

Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об'єкта за відповідними групами.

При організації обліку нематеріальних активів необхідно пам'ятати, що деякі з них підлягають обов'язковій державній реєстрації, а саме:

· патент на винахід;

· свідоцтво на корисну модель;

· патент на промисловий зразок;

· товарний знак;

· знак обслуговування.

Реєстрація всіх інших видів нематеріальних активів здійснюється за

бажанням правовласника. Право власності підтверджує сам факт створення цих активів.

1.2 Мета і завдання аудиту обліку НМА

Під аудиторською перевіркою нематеріальних активів розуміють дослідження прав підприємства на користування природними надрами, майном, землею, авторське право у сфері науки, літератури, мистецтва, об'єктами промислової власності тощо.

Мета аудиту нематеріальних активів - установлення дотримання підприємством методики обліку вимогам Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи".

Досліджуються питання документального оформлення наявності об'єктів нематеріальних активів, правильності відображення їх початкової балансової вартості, організації, аналітичного і синтетичного обліку нематеріальних активів нарахування їх зносу, а для цього слід використати рахунок 12 "Нематеріальні активи", який призначений для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух їх.

Належна увага приділяється і правильності списання об'єктів нематеріальних активів з балансу, відповідності показників синтетичного й аналітичного видів обліку та їх зносу залишкам, записаним у Головній книзі і балансі.

До нематеріальних активів належать немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані (відокремлені від підприємства) та утримуватися підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, адміністративних потреб чи надання в оренду іншим особам.

Для проведення експертизи нематеріальних активів і юридичного аналізу первинних бухгалтерських документів, що підтверджують право на їх власність, залучають відповідних фахівців.

З початку аудиту необхідно перевірити факт наявності нематеріальних активів за документами, де описано сам об'єкт, або документи, в котрих підтверджується створення об'єкта.

Правильність визначення вартісної інтелектуальної власності має велике значення для аудитора.

Розкриття інформації про нематеріальні активи визначені П(С)БО - (Положення (стандарт) бухгалтерського обліку) 8 "Нематеріальні активи". Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться стосовно кожного об'єкта за групами, тобто за сукупністю однотипних за призначенням і умовами використання.

У плані рахунків передбачений синтетичний рахунок 12 "Нематеріальні активи", який має відповідні субрахунки: "Права користування природними ресурсами"; "Права користування майном"; "Права на знаки для товарів і послуг"; "Права на об'єкти промислової власності"; "Авторські суміжні з ними права"; "Гудвіл" та "Інші нематеріальні активи". Важливо підкреслити, що П(С)БО 8 не поширюються на гудвіл, який виникає внаслідок об'єднання підприємств, і на операції з нематеріальними активами, особливості обліку яких визначаються іншими П(С)БО.

Також необхідно встановити: чи правильно отриманий або придбаний нематеріальний актив відображається в балансі, чи відповідає встановленим критеріям спосіб зарахування нематеріальних активів на баланс (активи повинні зараховуватися за первісною вартістю), чи збільшувалась на підприємстві первісна вартість, які витрати на придбання (створення) мало підприємство, на якому рахунку ці витрати нагромаджуються у разі придбання нематеріальних активів в обмін на корпоративні права, у який спосіб визначається залишкова справедлива вартість.



РОЗДІЛ 2. ПОРЯДОК ОРГАНІЗАЦІЇЇАУДИТУ ОБЛІКУ НМА

2.1 Порядок організації аудиту обліку НМА

Організаційно-методична підготовка аудиту обліку НМА починається з вивчення стану економіки об'єкта аудиту. Бригада аудиторів до виїзду на об'єкт контролю вивчає плани виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства та виконання їх за підконтрольний період. Для цього як джерела інформації використовують виробничо-фінансовий план економічного і соціального розвитку, річну і періодичну бухгалтерську і статистичну звітність, акт попередньої перевірки та рішення по ній, документи тематичних перевірок, обстежень, різних службових розслідувань і прийнятих за ними рішень.

Аналізують фінансовий стан підприємства, збереження його власності, розрахунково-кредитні відносини, платоспроможність, рішення вищого органу управління за поданнями органів державного контролю, зауваження установ банків, податкових органів із питань їхньої компетенції. Вивчають і аналізують також інформацію про діяльність підприємства за підконтрольний період.

На підставі вивчення економіки підприємства, яке перевіряється, керівник бригади аудиторів розробляє програму аудиту, яку затверджує керівник організації, що призначає аудит. У ній зазначають об'єкт контролю, в даному випадку НМА, його зміст і послідовність перевірки, періоди для суцільного і вибіркового контролю тощо.

Потім вибирають методику аудиту - визначають методичні прийоми і контрольно-аудиторські процедури, застосування їх при перевірці обліку НМА, використання засобів обчислювальної техніки. Конкретизують ці питання при розробці плану-графіка аудиту, який передбачає встановлення строку перевірки кожного об'єкта (розділу, теми) і виконавців, виходячи із загального строку проведення аудиту.

Якщо проводиться аудит обліку НМА великого підприємства, концерну, акціонерного товариства, то затрати часу доцільно розрахувати за допомогою сітьового графіка, яким передбачити паралельне виконання різних контрольно-аудиторських процедур, із тим, щоб завершити увесь контрольно-аудиторський процес у запланований строк.

На цьому етапі узгоджується із замовником програма перевірки, обсяг робіт, термін аудиту, форма представлення результатів аудиту, рівні відповідальності аудиторської фірми, вартість аудиторських послуг; закріплюються всі ці домовленості між аудиторською фірмою і замовником договором. Після цього готується нормативно-правова база аудиторської перевірки.

Завершується організаційно-методична підготовка аудиту обліку НМА до виїзду на підконтрольне підприємство складанням робочого плану аудитора, де кожний виконавець за виділеним йому керівником бригади об'єктом і строком завершення контролю встановлює проміжні інтервали часу і елементи викуваних робіт.

Такі організаційні процедури виконуються при внутрішньому аудиті, який провадиться на підприємствах вищим органом управління за підпорядковістю.

2.2 Організація аудиту обліку НМА

Дослідницька стадія контрольно-аудиторського процесу здійснюється аудиторами безпосередньо на об'єкті аудиту - підприємстві. При цьому забезпечується додержання принципу раптовості аудиту.

Складається ця стадія з двох етапів: переддослівного і дослівного. Переддослідній етап включає низку процедур організаційно характеру, спрямований на створення необхідних умов для якісного проведення аудиту в установлені строки.

Дослідній етап - це виконання аудиторських процедур із перевірки обліку НМА за допомогою найпростіших засобів обчислювальної техніки.

Під час дослідницької стадії вивчаються:

· Особливості підприємства;

· Перспективи розвитку;

· Вивчається система обліково-аналітичного і контрольного процесу;

· Виділяються проблемні напрямки аудиту;

· Оцінюється ступінь ризику

Стадія узагальнення та реалізації результатів контролю обліку НМА включає в себе узагальнення і реалізацію результатів контрольно-аудиторського процесу. Узагальнення результатів контролю - це систематизація недоліків у обліку НМА підконтрольного підприємства. При цьому виявлені недоліки групують, оформлюють результати проміжного контролю, складають аналітичні таблиці, слідчо-юридичне обгрунтування, узагальнюють і відображають результати аудиту в акті ( висновку).

Реалізація результатів контролю обліку НМА є завершальним етапом у контрольно-аудиторському процесі. Бригада контролерів разом з керівництвом підприємства, де було проведено аудит, обговорюють результати контролю, доповідаючи про них на зборах акціонерів, засновників. Обговорення результатів аудиту обліку НМА оформляють спеціальним протоколом. Надання гласності результатам контролю, зміцнення його демократичних принципів дає змогу об'єктивно визначити причини недоліків у обліку НМА підприємства і розробити проект профілактичних заходів щодо запобігання недолікам у подальшій роботі підприємства.

При проведенні зовнішнього аудиту обговорення результатів контролю у колективі та розробка запобіжних заходів можуть відбуватись без участі аудиторів.

Виділяючи заключну стадію у контрольно-аудиторському процесі, як окрему, необхідно сказати, що ця стадія майже збігається зі змістом стадії реалізації результатів контролю, але в них є деякі відмінності. А саме, під час цього етапу обговорюється якась додаткова документація, для того, щоб більш детально і змістовно розглянути питання по, яким у аудиторів виникли проблеми. Розглянувши цю інформацію аудитори відсилають її замовнику для того, щоб не було претензій до написаного негативного висновку. А закінчується ця стадія передачею аудиторського висновку замовнику.

Отже, контрольно-аудиторський процес є системним впливом на суб'єкт підприємницької діяльності з метою її оптимізації та нормативно-правового регулювання в умовах ринкових відносин.

Процедура - поняття, яке встановлює виконання певних дій засобами праці над предметами праці з метою пізнання, перетворення або удосконалення їх для досягнення оптимуму.

Контрольні функції в господарському механізмі здійснюються за допомогою контрольно-аудиторських процедур, вироблених наукою і практикою.

Контрольно-аудиторські процедури - це система методичних дій на суб'єкти і об'єкти процесу розширеного відтворення суспільно-необхідного продукту, які здійснюються аудиторами при проведенні контрольних функцій. Як суб'єкт виступають носії прав і обов'язків підприємців, а об'єктами є предмети, на які спрямована їх діяльність. У процесі господарської діяльності суб'єктами права можуть бути особи фізичні конкретні громадяни і особи; юридичні - об'єднання, підприємства, кооперативи, організації, установи.



РОЗДІЛ 3. ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ ОБЛІКУ НМА

3.1 Методологічні прийоми аудиту НМА

При перевірці обліку НМА використовують такі методичні прийоми, як документальна перевірка, підтвердження, опитування, спеціальна перевірка, зустрічна перевірка.

Документальна перевірка -- це перевірка документів і записів, яка може бути формальною, арифметичною та по суті.

Формальна перевірка полягає у візуальній перевірці правильності записів усіх реквізитів, у виявленні безпідставних виправлень, підчисток, дописувань у тексті і цифрах, у перевірці достовірності підписів посадових і матеріально-відповідальних осіб.

Перевірка документів по суті дозволяє встановити законність і доцільність господарських операцій, правильність відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку та віднесення до статей витрат та доходів.

Підтвердження-- полягає в одержанні письмової відповіді від клієнта або третіх осіб з метою підтвердження точності інформації (наприклад, підтвердження дебіторської заборгованості).

Опитування -- це одержання письмової або усної інформації від клієнта або про клієнта.

Спеціальна перевірка здійснюється із залученням фахівців вузької спеціалізації (фахівець зі шляхового будівництва, технологи тощо).Використовується для виявлення різного роду відхилень від норм та з метою доказів фактів порушень та відхилень.

При зустрічних перевірках відображення господарських операцій, що здійснюються між клієнтом і третіми особами, перевіряється в останніх та порівнюється з даними клієнта Аудитору слід пам'ятати, що проведення зустрічної перевірки У третьої особи повинно бути санкціоновано клієнтом

Зустрічна перевірка застосовується також при вивченні одних і тих же показників у різних первинних документах клієнта, наприклад, обсяг виконаної роботи може бути зафіксований у первинних Документах з нарахування заробітної плати і в документах з приймання продукції, робіт та послуг.

Перевірка може бути організована по-різному. Так, в практиці аудиторської роботи виділяють чотири основні методи організації перевірки суцільна перевірка (документальна і фактична), вибіркова, аналітична, комбінована.

При суцільній перевірці перевіряються всі масиви інформації без винятку по господарських процесах, що відбулись у клієнта за перевірюваний період. На підставі суцільної перевірки аудитор робить висновок щодо достовірності, доцільності та законності відображення в бухгалтерському обліку і звітності дій і подій, здійснених економічним суб'єктом за весь перевірюваний період. Такі перевірки є найбільш точними, а ступінь ризику невиявлення зводиться до мінімального. Проте вони вимагають дуже великих трудових і матеріальних витрат. Тому при проведенні традиційних перевірок (обов'язковий аудит або аудит на замовлення клієнта) суцільна перевірка є недоцільною. Такі перевірки застосову-ються для встановлення доказів та визначення заподіяної шкоди в результаті різного роду правопорушень. Як правило, суцільні перевірки проводяться на замовлення правоохоронних органів.

Вибіркова перевірка передбачає застосування аудиторських процедур до частини інформації, які дозволяють аудитору отримати аудиторські докази і, оцінивши окремі характеристики вибраних даних, перенести ці характеристики на всю сукупність даних. Ризик невиявлення збільшується, адже за межами вибірки можуть залишитися факти порушень та помилок. Тому аудитор повинен уважно формувати вибірку з урахуванням мети аудиту, сукупності даних (загальної сукупності) и обсягу вибірки Вибірка повинна бути репрезентативною, тобто відображати всі основні властивості загальної сукупності. Вибірковий метод перевірки дозволяє аудитору з найменшими витратами отримати результат щодо довіри до системи внутрішнього контролю суб'єкта господарювання та скласти думку про достовірність, доцільність і законність господарських операцій, відображених у бухгалтерському обліку і звітності.

Якщо при вибірковому дослідженні встановлені серйозні порушення або помилки, то відповідна сукупність інформації повинна бути перевірена суцільним методом. Так, наприклад, вибірковою перевіркою були встановлені помилки в утриманні податку з доходів фізичних осіб -- працівників підприємства. У такому випадку виникає необхідність суцільним методом перевірити цю ділянку бухгалтерського обліку і відповідні показники звітності.

Аналітична перевірка -- це оцінка фінансових показників за допомогою вивчення вірогідних залежностей між ними.

Комбінована перевірка -- це поєднання суцільної, вибіркової й аналітичної перевірки.

Аудиторська перевірка -- це складний і тривалий процес Аудитори постійно працюють над тим, щоб максимально скоротити час перевірок, не знижуючи при цьому їх якості і не збільшуючи аудиторський підприємницький ризик Вирішення даної проблеми можливе лише за умови формування чіткої методики аудиту, під якою розуміють послідовність та порядок застосування окремих методів аудиторської перевірки та її організації з метою встановлення об'єктивної істини щодо аудованоі інформації і доведення цієї істини через аудиторський висновок до користувачів фінансової звітності та аудиту.

Складовою частиною методики аудиту є аудиторські процедури. Аудиторські процедури -- це відповідний порядок і послідовність дій аудитора для одержання необхідних аудиторських доказів на конкретній ділянці аудиту.



3.2 Аудит обліку НМА на прикладі ТОВ «Північне»

ТОВ „Північне” розташоване в Запорізькій обл., Мелітопольському районі, с. Північне вул. Мічуріна буд.2.

Метою ТОВ „Північне” є досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку і використання його в інтересах учасників.

Предметом діяльності досліджуємого підприємства є сільськогосподарське виробництво (вирощування зернових, овочевих, баштанних культур, картоплі, буряків, плодів, ягід і винограду, кормових та інших культур); тваринництво (м'ясне та молочне скотарство, свинарство, птахівництво та інші напрями тваринництва); ремонт та технічне обслуговування, прокат, здача в оренду сільськогосподарської техніки; виробництво борошна, крупи, комбікормів і білково-вітамінних добавок; виробництво харчових концентратів; виробництво та реалізація продуктів харчування та інше. На даному етапі в ТОВ „Північне” розвинуто тільки сільськогосподарське виробництво. Однак в майбутньому поступово планується розвивати всі види діяльності, які вказані в статуті підприємства.

У 1993 році совхоз „Північне” було реформовано в СБК „Весна”. СБК „Весна” функціонував до 2001року, в цьому році його було визнано банкрутом і на його базі 1 жовтня 2001 року заснували ТОВ „Північне”.

Засновниками підприємства є Кузьменко В.В., його частка в статутному капіталі становить 5900 грн., що складає 50%, а також Кузьменко О.В., її частка - 5900 грн, що відповідно становить 50%. Таким чином статутний капітал ТОВ „Північне” складається з вартості грошових вкладів його учасників і становить 11800 грн. Статутний фонд може поповнюватись за рахунок прибутку від господарської діяльності підприємства, прийняття нових учасників, а також за рахунок додаткових вкладів учасників. У Товаристві створюється резервний фонд у розмірі 25% статутного капіталу за рахунок щорічних відрахувань 5% від чистого прибутку підприємства до досягнення вказаного розміру. Кошти фонду знаходяться у повному розпорядженні підприємства. Можливі збитки покриваються за рахунок резервного фонду. На підприємстві створюються інші фонди, передбачені законодавством України, порядок формування та використання яких підприємство встановлює самостійно.

Прибуток утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З економічного прибутку сплачуються передбачені чинним законодавством податки та інші обов'язкові платежі, а також відсотки по кредитах банків. Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у розпорядженні підприємства, яке визначає напрями його використання за рішенням загальних зборів учасників.

ТОВ „Північне” здійснює первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складає статистичну інформацію, а також надає відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Відомості не передбачені законом, підприємство надає органам державної влади, органам місцевого самоврядування, іншим підприємствам, установам, організаціям на договірній основі.

В ТОВ „Північне” бухгалтерський облік ведеться за журнально - ордерною формою. На підприємстві діє наказ про облікову політику.

Бухгалтерська служба ТОВ „Північне” складається з однієї особи. На неї покладені обов'язки касира, обліковця, а також головного бухгалтера. В ТОВ „Північне” не великий обсяг роботи, тому недоцільно утримувати велику бухгалтерську службу.

ТОВ „Північне” не підлягає обов'язковому аудиту, так як в ст. .10 Закону „Про аудиторську діяльність” від 22.04. 1993р. №3125-ХІІ, прийнятий Верховною Радою України, не зазначені товариства з обмеженою відповідальністю, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції. Однак в ТОВ „Північне” може проводитись ініціативний аудит з ініціативи його керівництва та робітників.

Перевірка обліку НМА проводилась у відповідності з вимогами Господарського Кодексу України, Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок"; Положення щодо підготовки аудиторських висновків, які подаються до державної комісії з цінних паперів та фондового ринку при розкритті інформації емітентами та професійними учасниками фондового ринку, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19 грудня 2006 року № 1528, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.01.2007р. за № 53/13320, Закону України "Про аудиторську діяльність" від 22.04.93 № 3125-ХІІ (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про аудиторську діяльність" від 14.09.2006р. № 140- V), Міжнародних стандартів аудиту.

Мета перевірки - підтвердження достовірності, повноти та відповідності чинному законодавству інформації про НМА емітента цінних паперів, складеної у відповідності до діючих у звітному періоді нормативів, аналіз фінансового стану за даними звітності.



ВИСНОВОК

До нематеріальних активів належать немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані (відокремлені від підприємства) та утримуватися підприємством із метою використання протягом періоду, більшого за 1 рік (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, адміністративних потреб чи надання в оренду іншими особами (права користування природними ресурсами, права користування майном, права на знаки торгівлі й послуг, права на об'єкти промислової власності, авторські та суміжні з ними права, гудвіл, інші нематеріальні активи).

Аудитор керується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99 № 242, Законами "Про власність", "Про товарні знаки" тощо.

Під аудитом інтелектуальної власності (нематеріальних активів) розуміється перевірка прав підприємств на користування землею, водою, об'єктами промислової та інтелектуальної власності (авторське право у сфері науки, літератури, мистецтва тощо).

Аудитори для проведення технічної експертизи об'єктів інтелектуальної власності й здійснення юридичного аналізу документів, що підтверджують право на власність, залучають патентних повірених та юристів.

Починаючи аудит, насамперед слід перевірити факт наявності нематеріальних активів за документами, де описано сам об'єкт (програма для комп'ютера, конструкторська документація), або де підтверджується створення об'єкта (договір, ліцензійна угода). Крім того, акт приймання-передання може підтвердити факт одержання даного об'єкта інтелектуальної власності.

Аудитор разом із залученими спеціалістами визначає правильність вартості інтелектуальної власності. Якщо об'єкт власності вкладений у статутний капітал, то його оцінка визначається за домовленістю засновників, якщо його придбано за кошти, то він оцінюється за фактичними витратами на придбання, якщо одержано безкоштовно, то його оцінка визначається експертним методом.

Аудитору слід перевірити правильність оприбуткування об'єктів на рахунку 12 "Нематеріальні активи" у кореспонденції з рахунками 31 "Рахунки в банках", 46 "Неоплачений капітал", а також обґрунтованість їх вибуття (продаж, списання чи безкоштовна передача). Крім того, порівнюють дані синтетичного й аналітичного обліку нематеріальних активів, якщо облік ведеться за їхніми видами і об'єктами.

Аудитор перевіряє дотримання правил приймання, відображення в бухгалтерському обліку нематеріальних активів, правильність їх оцінювання, списання і нарахування зносу. Для обліку амортизації нематеріальних активів використовують рахунок 13 "Знос необоротних активів", субрахунок 133 "Знос нематеріальних активів", а в дебеті - списання у разі вибуття або продажу.

Аудитору слід пам'ятати, що підставою для оприбуткування нематеріальних активів є документи, що ідентифікують ті активи. Він робить такі записи: * д-т рахунка 12 "Нематеріальні активи"; * к-т рахунка 46 "Неоплачений капітал" - на внесене право на користування.

У разі одержання нематеріального активу від засновників у рахунок внесків до статутного капіталу: * д-т рахунка 12 "Нематеріальні активи"; * к-т рахунка 46 "Неоплачений капітал". У разі безкоштовного одержання: * д-т рахунка 12 "Нематеріальні активи"; * к-т рахунка 424 "Безоплатно одержані необоротні активи".

Відповідно до П(С)БО8 нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом терміну їх корисного використання, але не більше 20 років, починаючи з дати прийняття на облік. Метод нарахування амортизації нематеріального активу підприємство обирає самостійно, виходячи з особливостей форми отримання очікуваних економічних вигод. Суми амортизації, нарахованої протягом звітного періоду, відображаються у складі витрат цього періоду або включаються до собівартості іншого активу.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07. 1999р. №996-ІV;

2. Закон України „Про аудиторську діяльність” від 22.04. 1993р. №3125-ХІІ;

3. П(С) БО №8 «Нематеріальні активи»;

4. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. - Львів: „Новий світ - 2000”, 2002 - 504с.

5. Сопко В.В., Шило В.П., Брабул О.М. та інші Організація і методика проведення аудиту: Підручник. - 2-ге вид., перероб. -К.: Вища шк. .: Т-во „Знання”, КОО, 2003. - 637.

6. Тімащук О.О., Шило В.П. Основи аудиту: Підручник. - Львів: „Новий світ - 2000”, 2003 - 5004с.

7. Усач Б.Ф. Аудит: Навч. Посіб. - К.: Знання - Прес., 2002.

8. Савченко О.О. Методика проведення аудиту фінансової звітності. // Бухгалтерский учт и Аудит. - №3 2004.

9. В. Пархоменко Основні аспекти аудиту фінансової звітності. // Фінанси України. - №6 2004.

10. В. Пархоменко Составление фінансовой отчетности. // Бухгалтерский учет и Аудит. - №3 2005.

11. В. Пархоменко Аудиторська перевірка фінансової звітності. // Праця і зарплата. - №13 2004.

12. Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. -- К.: КНЕУ, 2000.

13. Завгородний В.П. Налоги й налоговьій контроль в Украине. -- К.: А.С.К., 2000. -- 639 с.