Облік, аналіз та аудит основних засобів підприємства

Національний банк України

УНІВЕРСИТЕТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

Харківський ІНСТИТУТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

Кафедра обліку та аудиту

Облік, аналіз та аудит основних засобів підприємства

Харків 2009

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ТА АУДИТУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

1.1 Класифікація та економічний зміст основних засобів

1.2 Організація бухгалтерського обліку основних засобів на підприємстві

1.3 Інвентаризація основних засобів

РОЗДІЛ ІІ. ХАРАКТЕРИСТИКА АСП «ВІЛЬХОВАТКА»

2.1. Загальна характеристика господарства

2.2. Формування облікової політики стосовно обліку основних засобів

2.3. Порядок документального оформлення наявності та руху основних засобів

РОЗДІЛ III. ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ШЛЯХОМ ПРОВЕДЕННЯ ЗОВНІШНЬОГО І ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ В АСП «Вільховатка»

3.1. Програма проведення зовнішнього аудиту

3.2. Процедури проведення внутрішнього аудиту

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

АНОТАЦІЯ

Необхідність обліку, аналізу та аудиту основних засобів полягає в тому, щоб забезпечити їх правильне відображення, оцінку та вартість. Проведення аудиту необхідно для ефективного використання та попередження зловживань з основними засобами.

Актуальність теми полягає в необхідності достовірної оцінки та використання основних засобів у ринкових умовах для підвищення конкурентоздатності підприємства.

Метою наукової роботи є:

- економічний зміст основних засобів;

- організація бухгалтерського обліку основних засобів;

- визначення облікової політики та аудиту на АСП «Вільховатка»

- пропозиції щодо удосконалення обліку основних засобів.

Згідно з метою дослідження були поставлені такі задачі:

- розглянути зміст основних засобів в системі фінансового та податкового обліку;

- проаналізувати фактичний стан та нормативну базу діяльності підприємства;

- визначити основні напрямки удосконалення ефективності використання основних засобів.

Об'єктом дослідження - система обліку основних засобів. Предмет дослідження - спектр нормативної бази обліку основних засобів.

В результаті проведеної роботи були досліджені напрямки обліку, аналізу та аудиту основних засобів, форми ведення обліку та вдосконалення використання основних засобів.

Робота складається із вступу, трьох розділів та висновків, містить 27 наукових джерел інформації.

ВСТУП

Основні засоби підприємства це сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері, і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним та моральним зносом.

Завдання аналізу стану та ефективності використання основних виробничих фондів можна визначити так:

а) виявлення забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів основними фондами, тобто встановлення відповідності величини, складу та технічного рівня фондів виробничій програмі підприємства;

б) визначення рівня використання основних фондів і факторів, які впливають на нього;

в) установлення належної комплектності наявного парку обладнання;

г) з'ясування ефективності використання обладнання в часі та за потужністю;

д) розрахунок впливу використання основних фондів на обсяг продукції;

є) виявлення резервів підвищення ефективності використання основних фондів.

Джерелами інформації для аналізу основних фондів підприємства є: паспорт підприємства; план економічного та соціального розвитку; план технічного розвитку; форма 1 «Баланс підприємства»; форма 4 «Звіт про власний капітал»; форма 1-П «Звіт підприємства (об'єднання) з продукції»; форма 11-ОФ «Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос)».

Процес аудиту - це процес пізнання істини, який полягає в ретельному вивченні здійснених операцій являє собою дослідження фактів минулого. Інтереси осіб, задіяних в господарському процесі: власника, адміністратора, службовців, підзвітних осіб, кредиторів і дебіторів, - суперечливі, і ці суперечності неминуче знаходять своє відображення в облікових регістрах.

Кваліфікований аудитор повинен пам'ятати, що істина одна, а викривлень її безліч. Вій повинен розуміти і вміти побачити викривлені тенденції, закладені в обліковій політиці підприємства, і, зрозумівши їх, побачити за документами інтереси зацікавлених осіб, незалежно від будь-яких обставин встановити об'єктивну істину щодо відображених в обліку і звітності господарських фактів, отримати докази на її підтвердження та донести цю істину через аудиторський висновок до користувачів інформації.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ТА АУДИТУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

1.1 Класифікація та економічний зміст основних засобів

Методологію обліку основних засобів і порядок їх розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" №92 від 27.04.2000 р.

Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби".

За дебетом рахунка 10 "Основні засоби" відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю; сума витрат, яка пов'язана з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта; сума дооцінки вартості об'єкта основних засобів, за кредитом - вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів.

Об'єкт основних засобів - це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; або конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Основні фонди, згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" №349-IVвід 24,12.2002p., - це матеріальні цінності, що призначаються платником податку дня використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів із дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

1.2 Організація бухгалтерського обліку основних засобів на підприємстві

Для організації обліку і забезпечення контролю збереження основних засобів кожному об'єкту основних засобів (інвентарному об'єкту) незалежно від того, чи знаходиться він в експлуатації, в запасі або на консервації, при прийнятті їх до бухгалтерського обліку повинен привласнюватися відповідний інвентарний номер, який позначається на ньому шляхом прикріплення металевого жетону, нанесення фарбою, насічки або таврування.

Інвентарний об'єкт - це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки у складі, а не самостійно.

Інвентарний номер, привласнений об'єкту основних засобів, зберігається за ним на весь період його знаходження на даному підприємстві та вказується в усіх первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку.

У тих випадках, коли інвентарний об'єкт має кілька частин, які мають різний строк корисного використання і враховуються як самостійні інвентарні об'єкти, кожній частині привласнюється окремий інвентарний номер. Якщо по об'єкту, який складається з кількох частин, встановлений загальний для об'єкту строк корисного використання, вказаний об'єкт обліковується за одним інвентарним номером.

Інвентарні номери списаних з бухгалтерського обліку об'єктів основних засобів не привласнюються знову прийнятим до бухгалтерського обліку об'єктам протягом п'яти років по закінченні року списання.

Основними завданнями організації обліку і контролю наявності та руху основних засобів є:

? контроль за збереженням основних засобів;

? правильне і своєчасне документальне оформлення та відображення в регістрах обліку надходження, внутрішнього переміщення і вибуття об'єктів основних засобів;

? правильне обчислення та відображення в обліку сум зносу (амортизації) основних засобів;

? контроль за витратами на ремонт основних засобів, ефективністю використання основних засобів;

? отримання документально обгрунтованих даних про наявність та рух основних засобів за місцями їх експлуатації, а також в розрізі осіб, відповідальних за їх збереження;

? виявлення результатів від реалізації об'єктів основних засобів або іншого їх вибуття.

1.3 Інвентаризація основних засобів

Інвентаризація основних засобів в підприємствах проводиться відповідно до вимог Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарне матеріальних цінностей, грошових коштів, документів, розрахунків та інших активів затвердженої наказом Мінфіну України від 11.08.94 р. №69.

Інвентаризація основних засобів має проводитися не рідше одного разу на рік (але не раніше 1 жовтня). Інвентаризацію будівель, споруд та інших нерухомих об'єкті основних засобів дозволено проводити один раз у три роки, а бібліотечних фондів -- одні раз у 5 років, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим:

- при передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворенні державного підприємства в AT, а також в інших випадках передбачених законодавством;

- перед складанням річного звіту, крім майна, цінностей і зобов'язань, інвентаризацій якого проводилася не раніше 1 жовтня звітного року;

- у разі зміні матеріально відповідальних осіб (на день приймання-передачі справ);

- під час виявлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день виявлення таких фактів);

- за рішенням судово-слідчих органів;

- у разі стихійного лиха, пожежі, аварії та в інших випадках, передбачених законодавством.

Інвентаризацію основних засобів проводить комісія, призначена наказом керівника підприємства, з компетентних осіб, які знають об'єкт інвентаризації, ціни, первинний облік. Очолює комісію керівник або його заступник.

Результати інвентаризації записують в інвентаризаційну відомість (ф. інв-І), яку складають за кожним місцезнаходженням об'єкта посадові особи, відповідальні за їх збереження. Форма опису забезпечує відображення даних інвентаризації на три дати з метою скорочення обсягу робіт під час щорічного проведення інвентаризації основних засобів. При виявленні об'єктів основних засобів, які не взяті на облік, або при виявленні недостачі складають належні акти.

Якщо на час виявлення недостачі основних засобів винні особи не були встановлені, то вартість таких засобів відображається на забалансовому рахунку 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей». Після встановлення винуватців недостачі (псування) основних засобів сума, що підлягає відшкодуванню, відображається по дебету рахунка 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків» і кредиту рахунка 716 «Відшкодування раніше списаних активів» з одночасним списанням цієї суми з кредита рахунка 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей».

Сума, що підлягає відшкодуванню, визначається згідно з вимогами Порядку оцінки збитку від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 № 116 (з доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 27.08.96 № 1009, від 20.01.97 №34, від 15.02.97 № 1402). Згідно з цим Порядком розмір збитку від недостачі основних засобів визначається виходячи з балансової вартості основних засобів (за вирахуванням амортизаційних відрахувань), але не нижче 50% їх балансової вартості на день виявлення недостачі з урахуванням індексів інфляції, - відповідного розміру ПДВ і акцизного збору (по підакцизних засобах) за формулою

Рз = [(Бв - А)- Іінф + ПДВ +Аз] · 2

де Рз - розмір збитку; Бв - балансова вартість; А - амортизаційні відрахування; Іінф -загальний індекс інфляції (визначений Держкомстатом України); ПДВ - податок на додану вартість; Аз - акцизний збір; 2 - коефіцієнт, який застосовується до визначеної суми <по недостачі основних засобів). Сума відшкодованого матеріально відповідальними особами збитку відображається по дебету рахунків 30 «Каса», 31 «Розрахунки в банках» або рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці» (якщо керівником прийнято рішення про утримання суми збитку із заробітної плати винної особи) і кредиту рахунка 375.

Матеріали інвентаризації і рішення щодо у регулювання розходжень затверджуються керівником підприємства і підлягають відображенню в обліку того місяця, в якому закінчена інвентаризація, але не пізніше останнього місяця звітного року.

РОЗДІЛ ІІ. ХАРАКТЕРИСТИКА АСП «ВІЛЬХОВАТКА»

2.1 Загальна характеристика господарства

Створення та діяльність фермерського господарства (іменується "Господарство") здійснюється відповідно до Конституції України і Законів України "Про селянське (фермерське) господарство" ,"Про підприємництво", "Про власність" та інших актів України.

Найменування:

Повне Акціонерне сільськогосподарське підприємство «Вільховатка»

Скорочене: АСП «Вільховатка»

Акціонерне Товариство є юридичною особою за Законодавством України, має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових та особистих не майнових прав; може бути позивачем і відповідачем у суді, а також в арбітражному та третейських судах; має свою печатку, може відкривати розрахунковий та інші, в тому числі валютні рахунки в банківських установах; може мати свій фірмовий товарний знак; та інші реквізити.

Місцезнаходження - Харківська область, Вільховатка, Леніна, буд. 1

"Господарство" має право:

- бути учасником спільних підприємств акціонерних та інших товариств, концернів, консорціумів, асоціацій, добровільних об'єднань;

- укладати угоди з юридичними та фізичними особами;

- наймати працівників на умовах контрактів і угод відповідно до Законодавства України;

- купувати, брати і здавати в оренду, суборенду і безкоштовне користування землю, будівлі, споруди, транспортні засоби і інше майно; в тому числі майнові і земельні паї у селян, та інших осіб;

- самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність;

- користуватись іншими правами юридичної особи;

- відповідати за своїми зобов'язаннями як в грошовому так і в матеріальному виразі майном господарства;

- внести до статуту зміни та доповнення.

Метою діяльності "Господарства" - є отримання прибутку.

Предметом діяльності "Господарства" є:

- товарне виробництво, зберігання, переробка, реалізація с/г продукції;

- розвиток підсобних підприємств і промислів, заготівля, вивезення лісу, розпиловка його, виготовлення столярних виробів;

- надання транспортних послуг, здійснення пасажирських і вантажних перевезень по Україні, та за її межами, а також надання послуг с/г технікою в обробку землі, вирощенню і збору врожаю.;

- раціональне інтенсивне грунтозберігаюче використання земельних угідь, при підтримці балансу гумусу в гурті, постійне підвищення родючості грунтів;

- участь працею та грошовими коштами в соціальному розвитку населеного пункту, де розміщено "Господарство";

- надання зоотехнічно-ветеринарних послуг у веденні тваринництва юридичним і фізичним особам;

- роздрібна, гуртово-роздрібна торгівля промислами і продовольчими товарами, ветеринарними і медичними препаратами як власного виробництва, так і придбаними, або залученими на комісійній та інших засадах у юридичних і фізичних осіб;

- створення і експлуатація мережі виробництва, переробки, продажу товарів громадського харчування та дитячого харчування.

Майно "Господарства" та обігові кошти, а також матеріальні цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі і належить "Господарству" на правах приватної власності ,або знаходиться у володінні і користуванні становлять його основний фонд.

АСП «Вільховатка» володіє, користується, розпоряджається майном вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному Законодавству та цьому статуту.

Для здійснення статутної діяльності АСП «Вільховатка» володіє, користується земельною ділянкою, права і обов'язки щодо якої регулюються чинним Законодавством України та укладеними договорами чи угодами з органами влади, фізичними та юридичними особами.

Джерела формування майна АСП «Вільховатка»:

- доходи, отримані від підприємницької діяльності;

- кредити банків;

- кредити фізичних та юридичних осіб;

- доходи від цінних паперів;

- надходження майна та інших цінностей на благодійницькій та іншій основі;

- інші надходження не заборонені законом ,в тому числі даровані фізичними та юридичними особами.

Фонди створюються згідно з чинним законодавством і використовуються на розсуд голови "Господарства", в тому числі на благодійні цілі та дарування і підтримку фізичним і юридичним особам.

Власність "Господарства" недоторкана і знаходиться під захистом держави, рахується на рівні з державною і кооперативною власністю.

Облік та звітність АСП «Вільховатка»

АСП діє на принципах самоуправління і самофінансування.

АСП здійснює оперативний і бухгалтерський облік результатів діяльності, веде статистичну звітність і надає її встановленому органом державної статистики у відповідні структури.

Контроль за окремими сторонами діяльності здійснюють - державна податкова інспекція, державні органи, на які накладено нагляд за безпекою виробництва та праці, протипожежною, екологічною безпекою, інші органи відповідно до чинного Законодавства України.

Питання охорони праці працівників регулюються Законом України "Про охорону праці", Кодексом законів про працю та іншими нормативними актами.

Умови трудових договорів, угод, контрактів повинні передбачати гарантії громадян по охороні праці.

Припинення діяльності відбувається у разі:

1) рішення голови про припинення діяльності;

2) визнання АСП «Вільховатка» банкрутом;

3) якщо не залишається спадкоємця, який бажає продовжувати діяльність.

Ліквідація проводиться при банкрутстві арбітражним судом. Спори про припинення діяльності вирішуються судом.

З моменту запису до державного реєстру про припинення діяльності вважається таким, що припинив свою діяльність.

Усі основні фонди (засоби) підприємств за характером участі у виробничому процесі та функціонування в невиробничій сфері поділяються на три амортизаційні групи (для кожної з них установлено єдину норму амортизаційних відрахувань):

перша група - будівлі, споруди, передавальні пристрої;

друга група - автомобільний транспорт, меблі, офісне обладнання, електронно-обчислювальні машини та інше обладнання для автоматизованої обробки інформації, побутові прилади та інструменти, телефони, мікрофони, рації;

третя група - машини, устаткування і будь-які інші основні засоби, що не входять до першої і другої груп.

Виробничу потужність підприємства визначають промислово-виробничі фонди. Крім цього, заведено виокремлювати активну (робочі машини та обладнання) та пасивну частини фондів, а також окремі підгрупи відповідно до їхнього функціонального призначення (будівлі виробничого призначення, склади, робочі та силові машини, вимірювальні прилади та обладнання, транспортні засоби). Основні промислово-виробничі фонди безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції і тому мають найбільшу питому вагу.

Для підвищення ефективності виробництва темпи зростання активної частини основних фондів мають випереджати темпи зростання пасивної їх частини, а зростання кількості машин і обладнання - темпи зростання інших видів активної частини основних фондів.

Аналізуючи основні фонди, треба брати до уваги те, що збільшення обсягу продукції, яка виробляється, залежить від частки в цих фондах нових, досконаліших засобів праці. Аналіз повинен розкрити причини вибуття основних фондів як щодо всього їх складу, так і за окремими видами або об'єктами.

Розрізняють два види зносу - фізичний і моральній. У свою чергу, кожний із них має ще дві форми.

Фізичний знос це поступова втрата засобами праці своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей унаслідок їх використання у виробництві (перша форма), а також у стані бездіяльності - під впливом сил природи (корозія металу, вивітрювання) і надзвичайних обставин (друга форма). Фізичний знос можна визначити двома способами: на підставі паспортних даних про можливу тривалість експлуатації (кількість виконаних робіт), або за даними обстежень технічного стану основних фондів.

Моральний знос - це знецінення об'єктів основних фондів унаслідок нових досягнень технічного прогресу ще задовго до повного їх фізичного зносу. Розрізняють дві форми морального зносу: знецінення машин унаслідок здешевлення їх виробництва або внаслідок випуску нових, досконаліших і продуктивніших машин.

Фізичний знос основних фондів частково компенсується ремонтами. На практиці (згідно з існуючою методикою) сума зносу основних фондів характеризується сумою нарахованої амортизації.

2.2 Формування облікової політики стосовно обліку основних засобів

Бухгалтерський облік як важливе інформаційне джерело для управління підприємством та зовнішніх користувачів повинен бути відповідним чином організований. Організація бухгалтерського обліку на ФГ "Прометей" передбачає розробку його облікової політики.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та п.3 П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" облікова політика - це "сукупність принципів, методів і процедур, що використовується підприємством для складання та подання фінансової звітності".

Основне призначення облікової політики полягає в:

* упорядкуванні облікового процесу на підприємстві;

* методологічному та методичному забезпеченні відображення майна підприємства, господарських операцій та результатів його діяльності;

* наданні бухгалтерському обліку планомірності та цілеспрямованості;

* забезпеченні ефективності обліку;

Облікова політика АСП «Вільховатка» забезпечує дотримання принципів організації бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Кожне підприємство, спираючись на вищевказаний Закон України та національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, самостійно визначає свою облікову політику, яку воно повинно застосовувати постійно, тобто із року в рік. Відповідно до П(С)БО 1 облікова політика розкривається у примітках до фінансових звітів, де підприємство повинно висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису принципів оцінки статей звітності та методів обліку за окремими статтями звітності.

Встановлення облікової політики для подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій та для подій або операцій, які раніше не відбувалися, не вважається зміною облікової політики.

На вибір облікової політики підприємства чинить вплив значна кількість різноманітних факторів, основними з яких є:

* специфіка та обсяги діяльності;

* організаційно-правова побудова;

* стратегія і тактика фінансово-господарського розвитку;

* аспекти системи оподаткування;

* свобода в прийнятті рішень з питань ціноутворення та вибору партнерів;

* забезпеченість технічними засобами функцій менеджменту;

* рівень інформаційного забезпечення підприємства;

* рівень кваліфікації бухгалтерських працівників;

* чисельність працюючих на підприємстві та кількість матеріально відповідальних осіб;

* віддаленість структурних одиниць тощо.

Зміст облікової політики оформляється спеціальним наказом або розпорядженням про облікову політику, що затверджується керівником підприємства. Він несе відповідальність за його зміст, оскільки саме його підпис робить наказ про облікову політику чинним.

Облікова політика дає відповіді на такі запитання:

1) хто веде облік (чисельність, структура облікового апарату, його підпорядкованість і розміщення);

2) як ведеться облік (за допомогою яких рахунків, документів, форм обліку, які реєстри обліку використовуються, яка техніка ведення обліку та технологія обробки облікової інформації);

3) в які терміни та як здійснюється збір, обробка, узагальнення та надання інформації.

Визначаючи свою облікову політику, підприємство самостійно:

* обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему реєстрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та з урахуванням особливостей діяльності й технології обробки облікових даних;

* розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

* затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

* може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення, які зобов'язані вести бухгалтерський облік з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Організація системи внутрішньогосподарського (управлінського) обліку і контролю, зміст якої повинен знайти своє відображення в обліковій політиці підприємства, передбачає складання:

* документації і документообігу;

* плану інвентаризації;

* робочого плану рахунків та їх кореспонденції тощо.

Звірка облікових документів з фактичною наявністю активів проводиться при інвентаризації. Якщо наявність і обсяг деяких товарно-матеріальних цінностей можна визначити різними способами, то необхідно запропонувати способи їх оцінки. Графік проведення інвентаризації затверджує керівник. Цей графік обов'язково зазначається в наказі про облікову політику.

Важливим аспектом формування наказу про облікову політику є розкриття методики ведення обліку окремих фактів господарської діяльності, щодо яких діючі стандарти та інші нормативні акти не містять конкретних рекомендацій щодо правил їх обліку. Тому підприємство повинно самостійно встановити відповідний спосіб ведення обліку з конкретного питання, виходячи з діючих положень. Особливу увагу приділяють визначенню тих методів (способів) ведення обліку, без відомостей про використання яких зовнішніми та внутрішніми користувачами бухгалтерської інформації неможлива об'єктивна оцінка фінансового стану; руху грошових коштів чи визначення кінцевих фінансових результатів діяльності.

Проаналізуємо основні показники діяльності АСП «Вільховатка»

1. Коефіцієнт фінансової незалежності (автономності) (Кфн), який характеризує незалежність фірми від зовнішніх позичкових джерел і визначається відношенням суми власних коштів підприємства до підсумку балансу. На практиці встановлено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто джерела фінансування підприємства (загальна сума капіталу) повинні хоча б наполовину бути сформовані за рахунок власних засобів. Таким чином, значення коефіцієнта фінансової незалежності не і повинно бути менше 0.5. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим кращий фінансовий стан і підприємство більш незалежне від зовнішніх кредиторів.

2007

2. Коефіцієнт фінансової залежності (Кф.з.), який є оберненим до попереднього. Зростання цього показника в динаміці свідчить про збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства, а відповідно і втрату фінансової незалежності. Критичне значення цього показника становить 2.

2007

2008

3. Коефіцієнт фінансового ризику (Кф.р.), показує співвідношення залучених засобів і власного капіталу. Цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку в фінансовій стійкості. Він має досить просту інтерпретацію: показує скільки одиниць зазначених засобів припадає на кожну одиницю власних. Зростання показника в динаміці свідчить про збільшення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і - кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості і навпаки. Оптимальне значення даного коефіцієнта не повинно перевищувати 0,5. Критичне значення -- 1.

2007

2008

4. Коефіцієнт маневрування власного капіталу (Км) показує яка частина власного оборотного капіталу знаходиться в обороті. Значення цього показника має бути досить високим, щоб забезпечити гнучкість у використанні власних коштів підприємства. Коефіцієнт маневрування власного капіталу розраховується як відношення власного оборотного капіталу підприємства до власного капіталу.

2007

2008

Значення цього показника може значно коливатися в залежності від структури капіталу і галузі. Нормальним вважається незначне збільшення в динаміці коефіцієнта маневрування, так як різке збільшення можливе або при зростанні масного оборотного капіталу, або при зменшенні власного капіталу. Тому різке збільшення даного показника автоматично спричинить зменшення інших показників. Для визначення оптимального значення коефіцієнта маневрування необхідно порівняти Його з середнім по галузі.

Важливим показником при аналізі фінансового стану є платоспроможність підприємства, яку визначають шляхом розрахунку коефіцієнтів ліквідності. Ліквідність характеризує здатність підприємства швидко мобілізувати активи для погашення своїх зобов'язань.

Всі активи підприємства мають різну ліквідність -- здатність швидко перетворюватись на грошові засоби.

Найбільш ліквідними активами є грошові кошти та їх еквіваленти, а також поточна дебіторська заборгованість. До високоліквідних активів належать також цінні папери, що належать до поточних фінансових інвестицій. Менш ліквідними активами є товари, готова продукція, запаси, незавершене виробництво.

Враховуючи рівень ліквідності активів, виділяють наступні види платоспроможності:

1) грошову;

2) розрахункову;

3) фінансову.

1. Коефіцієнт грошової платоспроможності Кг.п. (коефіцієнт абсолютної ліквідності) визначається відношенням суми залишків грошових коштів, їх еквівалентів та поточних фінансових інвестицій до поточних зобов'язань. В західній практиці коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховується рідко. В країнах з перехідною економікою значення цього коефіцієнта повинно бути в межах 0,2-0.35. Досягти величини показника вище 0,35 не є необхідністю, так як надлишок грошових коштів свідчить про неефективність їх використання.

2007

2008

2.Коефіцієнт розрахункової платоспроможності Кр.п. (проміжний коефіцієнт ліквідності) відношенням суми залишків грошових коштів, інвестицій, дебіторської заборгованості, товарів та готової продукції до поточної кредиторської заборгованості. Даний показник повинен бути вище попереднього.

2007

2008

Даний показник повинен бути вище попереднього. Дуже дооре, коли Кр.п. дорівнює 1, але в дійсності такого досягти важко. Тому цілком достатньо для Кр.п. значення 0,8-0,9.

3. Коефіцієнт ліквідності платоспроможності (Ко.а.) визначається відношен ням загальної суми оборотних активів та витрат майбутніх періодів до загальної суми зобов'язань та доходів майбутніх періодів. Цей показник характеризує здатність підприємства погасити всі свої зобов'язання і повинен перевищувати 1.

2.3 Порядок документального оформлення наявності та руху основних засобів

Надходження основних засобів на підприємство АСП «Вільховатка»оформлюється первинними документами, що визначені наказом Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку" № 352 від 29.12.1995 р.

Надходження основних засобів на оформлюється:

· актом прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (ф. 03-1);

· актом здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів (ф. 03-2);

· актом встановлення, пуску та демонтажу будівельної машини (ф.03-3).

Акт прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (ф. 03-1) застосовується для оформлення зарахування до складу основних засобів окремих об'єктів, для обліку введення їх в експлуатацію, при оформленні внутрішнього переміщення, а також для виведення із складу основних засобів, внаслідок їх передачі іншому підприємству. Він оформляється комісією в одному примірнику в момент надходження чи видобуття основних засобів. Після цього акт прийому-передачі (внутрішнього приміщення) основних засобів (ф. 03-1) з доданою технічною документацією передається в бухгалтерію, підписується керівником та головним бухгалтером.

Акт здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів (ф. 03-2) підписується відповідальним працівником відділу та представником організації (відділу), що проводила ремонт чи модернізацію основних засобів, та передається в бухгалтерію. В технічну документацію об'єкта основних засобів вносяться необхідні зміни в характеристику об'єкта, що пов'язані з ремонтом, реконструкцією чи модернізацією. Документ складається в двох екземплярах: один передається організації, що здійснює ремонт; інший - в бухгалтерію.

Вибуття основних засобів оформляється такими первинними документами:

· Актом прийому-передачі основних засобів (форма 03-1);

· Актом на списання основних засобів (форма 03-3):

· Актом на списання автотранспортних засобів (форма 03-4).

Акт прийому-передачі основних засобів (форма 03-1) при безоплатній передачі основних засобів іншому підприємству складається в двох екземплярах (обом сторонам). При продажу акт складається в трьох примірниках: перші два - залишаються у продавця, а третій - передається покупцеві.

Акт на списання основних засобів (форма 03-3) використовується при оформленні вибуття основних засобів, при повному чи частковому їх списанні. Акт складається в двох примірниках (один - в бухгалтерії, інший - матеріально-відповідальній особі) В акті вказуються затрати на списання, а також вартість матеріальних цінностей, отриманих внаслідок ліквідації.

Акт на списання автотранспортних засобів (форма 03-4) застосовується для оформлення списання легкового чи вантажного автомобіля, причепа тощо внаслідок їх повної ліквідації.

Реєстри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів.

В бухгалтерії на кожен об'єкт основних засобів відкривається інвентарна картка обліку основних засобів (ф. 03-6) на підставі акту прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (ф. 03-1), технічної та іншої документації. Аналітичний облік основних засобів та їх зносу ведеться за кожним об'єктом окремо з розподілом на: власні, отримані на умовах фінансової оренди, виробничі, невиробничі.

Для реєстрації інвентарних карток використовують опис інвентарних карток обліку основних засобів (ф. 03-7), записи в якому ведуться в розрізі класифікаційних груп (видів) основних засобів.

Для пооб'єктного обліку основних засобів за місцями їх знаходження матеріально відповідальна особа веде інвентарний список основних засобів (03-9).

Дані цього інвентарного списку повинні відповідати даним інвентарних карток, які ведуться в бухгалтерії.

Для узагальнення інформації про наявність і рух основних засобів, їх знос, а також капітальні інвестиції призначений Журнал 4.

Записи в Журналі 4 ведуться на підставі первинних і зведених документів (акта приймання-передачі (внутрішнього переміщення основних засобів (форма № 03-1)), акта списання, розрахунку амортизації та ін.).

Вибуття основних засобів відображається у графі 4 розділу І Журналу 4 у результаті їх продажу, безоплатної передачі, неможливості отримання підприємством надалі економічних вигід від їх використання або невідповідності критеріям

Сума нарахованої амортизації основних засобів відображається у графі 6 Журналу 4.

Капітальні інвестиції у зв'язку з уведенням у дію основних засобів активів, вибуття внаслідок продажу відображаються в розділі ІІ Журналу 4.

Для ведення обліку по дебету рахунка 15 "Капітальні інвестиції" призначена Відомість 4.1.

РОЗДІЛ III. ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ШЛЯХОМ ПРОВЕДЕННЯ ЗОВНІШНЬОГО І ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ В АСП «ВІЛЬХОВАТКА»

3.1 Програма проведення зовнішнього аудиту

Основні засоби підприємств і організацій незалежно від форм власності відображаються у бухгалтерському обліку і звітності за фактичними витратами на їх придбання, перевезення, встановлення, державну реєстрацію, які становлять їх первісну вартість.

До основних засобів відносять також капітальні вкладення для поліпшення земель.

Основним завданням і метою аудиту основних засобів є:

1) встановлення правильності документального оформлення і своєчасного відображення в обліку операцій з основними засобами, їх надходження, внутрішнє переміщення і вибуття;

2) перевірка правильності розрахунку, своєчасного відображення зносу основних засобів;

3) перевірка доцільності проведення ремонту основних засобів, контроль за витратами на капітальний ремонт, за правильністю їх відображення;

4) перевірка правильності відображення в обліку фінансових результатів від вибуття (в т.ч. ліквідації) основних засобів;

5) контроль за збереженням основних засобів;

6) перевірка правильності проведення індексації основних засобів;

7) підтвердження законності і правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з основними засобами;

8) встановлення своєчасності і правильності списання недоамортизованої частини основних засобів на фінансові результати;

Джерелами інформації для аудиту основних засобів є:

- Баланс (форма № 1);

- Звіт про фінансові результати та їх використання (форма № 2);

- Звіт про фінансово-матеріальний стан підприємства (форма № 3);

- Синтетичні регістри обліку основних засобів (головна книга, журнал-ордер № 13);

- Первинні документи з обліку основних засобів: інвентарні картки, акти приймання-передачі, введення в експлуатацію, ліквідації, відомості індексації балансової вартості основних засобів.

При перевірці операцій по обліку основних засобів аудиторам на основі первинних даних і даних аналітичного і синтетичного обліку основних засобів звертається увага на наступні основні питання:

- своєчасність і правильність документального оформлення і відображення в облікових регістрах надходження, переміщення і вибуття основних засобів

правильність розрахунку амортизаційних сум і віднесення їх на собівартість продукції, а також відображення її на рахунках синтетичного обліку

- своєчасність і правильність списання недоамортизованої частини основних засобів на фінансові результати підприємства

- правильність і своєчасність нарахування орендної плати за основні засоби і віднесення на собівартість продукції

- правильність віднесення до основних засобів тих, що знаходяться на балансі підприємства

- правомірність списання витрат на проведення ремонту основних засобів

- своєчасність і правильність проведення інвентаризації і відображення результатів на рахунках

- достовірність індексації вартості основних засобів і віднесення сум на рахунки бухгалтерського обліку.

3.2 Процедури проведення внутрішнього аудиту

Одним з етапів процесу планування -- оцінка системи внутрішнього контролю, основна мета якої -- створення основи для планування аудиторської перевірки, а також визначення виду, часу проведення, об'єму аудиторських процедур, які знаходять своє відображення в аудиторській програмі. Тому характер і якість перевірки багато в чому будуть залежати від того, наскільки грамотно та достовірно аудитор вивчить систему внутрішнього контролю.

Аудиторські процедури - це групи конкретних докладних інструкцій про особливості збору доказів того чи іншого виду на кожному етапі аудиту.

Основні вимоги щодо вибору аудиторських процедур:

1) обрані процедури мають сприяти: а) досягненню конкретної мети аудиту; б) зниженню ризику не виявлення до прийнятного рівня;

2) отримані докази мають бути достатніми для формування аудитором висновків про обґрунтованість окремих якісних аспектів, що складають основні компоненти фінансової звітності.

Активи і зобов'язання належать до балансового звіту, а операції - до звіту про прибутки та збитки.

Тести контролю - це тести (процедури), які здійснюються з метою отримання аудиторських доказів відносно належної організації та ефективності функціонування систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю.

Процедури перевірки по суті - це тести (процедури), що здійснюються з метою отримання аудиторських доказів для виявлення суттєвих викривлень у фінансовій звітності. Вони поділяються на детальні тести операцій і залишків рахунків та аналітичні процедури.

Аналітичні процедури - це оцінка фінансової інформації на основі вивчення ймовірних співвідношень між фінансовими і нефінансовими даними.

Аналітичні процедури включають:

1) розгляд фінансової інформації суб'єкта в порівнянні з: а) порівняльною інформацією за попередні періоди; б) очікуваними результатами діяльності суб'єкта та очікуванням аудитора; в) аналогічною галузевою інформацією, або з показниками інших підприємств;

2) розгляд взаємозв'язків: а) між елементами фінансової інформації, які за припущенням мають відповідати прогнозованому зразку, що базується на досвіді суб'єкта; б) між фінансовою інформацією та інформацією фінансового характеру.

На стадії планування аналітичні процедури використовуються для:

а) отримання відомостей про бізнес клієнта;

б) отримання відомостей про зміни в бізнесі клієнта;

в) визначення сфер потенційного ризику;

г) планування інших процедур.

Аналітичні процедури в якості процедур перевірки по суті:

1) можуть застосовуватися: а) самостійно, коли підсумкові суми несуттєві; б) разом з детальними тестами операцій і сальдо;

2) забезпечують добрі загальні дані відносно точності залишку або класу операцій;

3) мають такі обмежувальні фактори: а) точність і прогнозованість зв'язків; б) доступність, доречність і порівняння інформації; в) відомості аудитора про бізнес; г) доступність інших видів даних.

Основною особливістю аналітичних процедур є дослідження, пояснення та підтвердження значних коливань і раптових зв'язків.

Аналітичні процедури на завершальній стадії аудиту при здійсненні загального огляду:

1) мають підтвердити висновки, зроблені під час аудиту окремих компонентів або елементів фінансової звітності, а також допомогти при формуванні загального висновку відносно обґрунтованості фінансової звітності;

2) можуть виявити галузі, які потребують здійснення подальших процедур.

Аудиторський ризик -- це ризик того, що аудитор може висловити неадекватну думку у тих випадках, коли в документах бухгалтерської звітності існують суттєві перекручення, інакше кажучи, за невірно підготовленою звітністю буде представлено аудиторський висновок без зауважень. Тому аудитор повинен проаналізувати степінь ризику перед проведенням перевірки.

В додатку 1 Національний норматив аудиту № 12 "Листок оцінки власного ризику і ризику невідповідності внутрішнього контролю" наведений перелік питань, відповіді на які дозволяють оцінити свій ризик. Для основних засобів це, наприклад, такі питання: чи проводиться періодична інвентаризація рухомих основних засобів, чи дотримуються метод нарахування амортизації та параметри основних засобів, проведена чи ні класифікація основних засобів, чи списані з балансу залишкова вартість основних засобів 2 і 3 групи проданих (ліквідованих) та ін.

Після завершення аналізу ризику та перевірки системи внутрішнього контролю аудитори, основуючись на попередніх даних про економічного суб'єкта та результатах проведених аналітичних процедур, можуть приступити до розробки загального плану і юграми аудиторської перевірки. Створений безпосередньо перед проведенням перевірки план визначає послідовність дій аудитора, тобто в яких напрямках і з якою інтенсивністю буде проводитися перевірка. Для кращого огляду і раціональної постановки задач можуть використовуватися графіки, діаграми і комп'ютерні системи.

ВИСНОВКИ

При написанні науково-дослідної роботи розглянуті суть та економічний зміст основних засобів.

Основні засоби підприємства це сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері, і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним та моральним зносом.

Вивчаючи стан основних фондів, визначають також і забезпечення ними підприємства. Для цього спочатку аналізують потужність обладнання й те, наскільки ця потужність відповідає виробничій програмі підприємства.

Аналізуючи використання виробничого обладнання в часі необхідно: перевірити забезпеченість підприємств обладнанням; порівняти за планом і за звітом календарний, режимний і фактичний фонди часу роботи обладнання; вивчити затрати часу на простої обладнання з технічних, технологічних і організаційних причин і виявити способи їх скорочення; визначити причини відхилень виробничих фондів для окремих технологічних груп обладнання; проаналізувати коефіцієнт екстенсивного навантаження обладнання; визначити вплив поліпшення використання обладнання в часі на обсяг випуску продукції.

За допомогою коефіцієнтів з досліджуваного підприємства можна зробити висновки, що:

1) коефіцієнт фінансової незалежності в 2008 році має від'ємне значення, це значить, що у підприємства дуже поганий фінансовий стан;

2) коефіцієнт фінансового ризику показує, що підприємство має велику залежність від інвесторів;

3) коефіцієнт грошової платоспроможності показує, що підприємство ефективно використовує свої кошти.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ДЖЕРЕЛ.

1) Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР.

2) Закон України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 1 червня 2000р. № 1777-ІІІ.

3) Закон України "Про колективне сільськогосподарське підприємництво" від 10 січня 2002р. № 2921-ІІІ.

4) Арене А., Лоббек Дж. Аудит: Пер. з англ. /Гол. редактор серії проф. Я.В. Соколов. -- М., 2001.

5) Бутинецъ Ф.Ф. Аудит: Підручник. -- 2-ге вид. перероб. та доп. -- Житомир, 2002. -- 672 с.

6) Давидов Г.М. Аудит: Навч. посіб. -- К., 2001. -- 347 с. \L-56. Давидов Г.М. Аудит: Навч. посіб. -- 3-те вид., стер. -- К., 2002. -- 363 с.

7) ДорошН.І. Аудит: методологія і організація. -- К., 2001. -- 402 с.

8) Петрик О.А. Аудит: методологія і організація: Монографія. -- К., 2003. -- 260 с.

9) 2001 МФБ. Стандарти аудиту та етики. -- К., 2003. -- 712 с.

10) Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник / За ред. проф. Ф.Ф.Бутинця. -- Житомир: ЖІТІ, 2000. -- 608 с

11) Грабова Н.Н., Добровский В.Н. Бухгалтерский учет в производственных и торговых предприятиях. -- К.: А.С.К., 2000. -- 624 с.

12) Задорожній З., Гуцайлгок З., Литвин Б. Методичні рекомендації з обліку, витрат будівельно-монтажних організацій //Баланс, - 2001. -- №16 (спецвипуск). -С. 16-41.

13) Костюченко В. Облік будівельних контрактів за П(С)БО // Бухгалтерський облік і аудит - 2000. -- .№6 - С 10-19; №7. -- С. 19-26.

14) Мізюк В. Cуб'єкти малого підприємництва: особливості ведення обліку та звітності // Все про бухгалтерський облік. -- 2001. -- №19. -- С. 4-11.

15) Мізюк В. Облік у СМП: переходимо на скорочений план рахунків та складаємо "малу" фінансову звітність // Все про бухгалтерський облік. -- 2001. -- №63. -- С 4-10.

16) Національні стандарти бухгалтерського обліку в Україні: Нормативно-практичний довідник. Навчальний посібник. / Р.Л. Хом'як, В.І. Лемішовськпй, О.І. Карий, О.М. Синичим, І.С. Колодка. В.І. Воськало. -- Львів: "Інтелект-Захід" / 2000.-- 180 с.

17) Національні стандарти бухгалтерського обліку в Україні: Нормативно-практичний довідник, Навч. посібник. За ред. Р.Л, Хом'яка -- Львів: "Інтелект-Захід". 2000. -- 444 с.

18) Пархоменко В. Бухгалтерський облік доходів і витрат за будівельними контрактами // Бухгалтерський облік і аудит. - 2001. -- № 6. - С. 6-9.

19) Сопко В Завгородній В. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу: Підручник. -- К.: Кнеу, 2000. -- 260 с

20) Харченко Н. Фінансова звітність СМП: складаємо по-новому // Баланс. - 2001. -- №15.-0.51-57.

21) Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підр.для студ.-- 2-е вид. Перер. і доп. -Жит.: ПП., "РУТА", 2004.

22) Давидов Г.М. Аудит: Навч. посіб.-- 3-те вид., стер.-- К.: Т-во "Знания", КОО, 2003.

23) Дорош Н.І. Аудит: методичне і орг-ція, -- К.: Т-во "Знання", КОО, 2002.

24) Усач Б.Ф. Аудит: Навч. посіб.-- К.: Знання-Прес, 2002.

25) Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: навч. посіб. для студ.-- Львів: Піча Ю.В; К.: "Каравелла", Львів: "Новий-Світ-2000", 2003.

26) Рудницкий B.C. Методологія і организация аудиту.-- Т. "Світ", 2004.

27) Шевченкова Л. Фінансовий лізинг по-новому / Баланс. - 2004. - № 19. - С. 30 - 32.