Виконала: студентка ФЕіП

ОіА - 46

Селях В.В.

Перевірила: Ткач Н.

РІВНЕ - 2007

ЗМІСТ

1. Проведення інвентаризації та обов'язки інвентаризаційних комісій

2. Інвентаризація товарно-матеріальних цінностей

3. Інвентаризація основних засобів і нематеріальних активів

4. Інвентаризація незавершеного виробництва, незавершеного капітального будівництва і незавершеного ремонту

5. Інвентаризація розрахунків

6. Інвентаризація витрат майбутніх періодів і резервів майбутніх витрат і платежів

7. Інвентаризація каси

8. Відображення інвентаризаційних різниць

9. Відображення нестач і надлишків, виявлених при інвентаризації

Статтею 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-XIV, із змінами і доповненнями (далі - Закон № 996), установлено, що для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності підприємства повинні провести інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються та документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. При цьому об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим відповідно до законодавства.

До подання річного бухгалтерського звіту на підставі затверджених керівником підприємства пропозицій постійно діючих інвентаризаційних комісій про врегулювання розходжень фактичної наявності цінностей проти даних бухгалтерського обліку, що виявлені у ході інвентаризації, повинні бути відображені по відповідних рахунках бухгалтерського обліку.

Порядок проведення інвентаризацій та відображення по обліку виявлених при інвентаризації розходжень регулюється Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 р. №69 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.08.94 р. за №202/412. Кількість інвентаризацій та дати їх проведення, перелік майна і зобов'язань, що підлягають інвентаризації, визначається підприємством, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим.

Відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник підприємства.

Основні завдання інвентаризації:

· виявлення фактичної наявності основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, а також обсягів незавершеного виробництва в натурі;

· установлення лишку або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку;

· виявлення товарно-матеріальних цінностей, які частково втратили свою первісну якість, застарілих фасонів і моделей, а також матеріальних цінностей та нематеріальних активів, що не використовуються;

· перевірка дотримання умов та порядку збереження матеріальних та грошових цінностей, а також правил утримання та експлуатації основних фондів;

· перевірка реальності вартості зарахованих на баланс основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів і фінансових вкладень, сум грошей у касах, на розрахунковому, валютному та інших рахунках в установах банків, грошей у дорозі, дебіторської і кредиторської заборгованості, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, резервів наступних витрат і платежів.

Проведення інвентаризації є обов'язковим перед складанням річної фінансової звітності. Проведення інвентаризації обов'язкове у випадках:

- передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворення державного підприємства на акціонерне товариство;

- зміни матеріально відповідальних осіб (на день приймання-передачі справ);

- встановлення фактів крадіжок або зловживань, пошкодження цінностей, а також за розпорядженням судово-слідчих органів;

- пожежі, стихійного лиха або техногенної аварії;

- ліквідації підприємства, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

У разі якщо на підприємстві перед складанням річної фінансової звітності не проведено інвентаризацію, то таку звітність можна кваліфікувати як недійсну, оскільки при її складанні не додержано всіх вимог законодавства. У цьому випадку цілком можливе застосування адміністративних штрафів, що накладаються на керівника і посадових осіб підприємства за неправильне ведення бухгалтерського обліку згідно з п. 11 ст. 11 Закону "Про податкову службу в Україну" від 04.12.90 р. № 509-ХІІ, із змінами і доповненнями.

Відповідальність за здійснення інвентаризації покладено на керівника підприємства, який повинен створити необхідні умови для її проведення у короткі терміни, визначити об'єкти, кількість і терміни проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим.

У примітках до фінансової звітності зазначаються відомості про результати проведених у звітному році інвентаризацій за формою, наведеною в додатку № 3 до Інструкції № 69.

1. Проведення інвентаризації та обов'язки інвентаризаційних комісій

Згідно з п. 11.1 Інструкції № 69 для проведення інвентаризації розпорядчим документом керівника підприємства створюються постійно діючі інвентаризаційні комісії у складі керівників структурних підрозділів та головного бухгалтера, які очолюються керівником підприємства або його заступником.

Будь-яка інвентаризація починається з наказу керівника про її проведення, який складається в довільній формі. Крім складу інвентаризаційної комісії, в наказі застерігаються порядок і терміни проведення інвентаризації, оформлення необхідної документації.

В Інструкції № 69 застережені обов'язки постійно діючих інвентаризаційних комісій, які:

- проводять профілактичну роботу щодо забезпечення збереження цінностей, заслуховують на своїх засіданнях керівників структурних підрозділів з цього питання;

- організовують проведення інвентаризацій і здійснюють інструктаж членів робочих інвентаризаційних комісій;

- здійснюють контрольні перевірки правильності проведення інвентаризацій, а також вибіркові інвентаризації ТМЦ у місцях зберігання і перероблення в міжінвентаризаційний період. Основними завданнями перевірок і вибіркових інвентаризацій у міжінвентаризаційний період є здійснення контролю за зберіганням цінностей, дотриманням матеріально відповідальними особами правил їх зберігання і ведення первинного обліку;

- перевіряють правильність визначення інвентаризаційних різниць, обґрунтованість пропозицій щодо зарахування пересортування цінностей у всіх місцях їх збереження;

- при встановленні серйозних порушень правил проведення інвентаризації та в інших випадках проводять за дорученням керівника підприємства повторні суцільні інвентаризації;

- розглядають письмові пояснення осіб, що допустили нестачу або псування цінностей чи інші порушення, і свої пропозиції щодо врегулювання виявлених нестач і втрат від псування цінностей, зарахування в результаті пересортування відображають у протоколі. У протоколі також повинні бути зазначені відомості про причини та осіб, винних у нестачах, втратах і залишках і про вжиті до них заходи.

Іноді внаслідок значного обсягу робіт проведення інвентаризації не може бути забезпечене однією комісією. У таких випадках для безпосереднього проведення інвентаризації в місцях зберігання і виробництва розпорядчим документом керівника підприємства створюються робочі інвентаризаційні комісії у складі інженера, технолога, механіка, виконавця робіт, товарознавця, економіста, бухгалтера та інших досвідчених працівників, які добре знають об'єкт інвентаризації, ціни і первинний облік. Робочі інвентаризаційні комісії очолюються представником керівника підприємства, який призначив інвентаризацію. При цьому забороняється призначати головою робочої інвентаризаційної комісії в одних і тих же матеріально відповідальних осіб одного й того ж працівника два роки поспіль.

Робочі інвентаризаційні комісії:

- здійснюють інвентаризацію майна, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів і незавершеного виробництва в місцях зберігання і виробництва;

- спільно з бухгалтерією підприємства беруть участь у визначенні результатів інвентаризації та розробляють пропозиції щодо зарахування нестач і надлишків з пересортування, а також списання нестач у межах норм природного убутку;

- вносять пропозиції з питань упорядкування приймання, зберігання і відпуску товарно-матеріальних цінностей, поліпшення обліку та контролю за їх зберіганням, а також реалізації не потрібних підприємству матеріальних цінностей і майна;

- несуть відповідальність за своєчасність і дотримання порядку проведення інвентаризацій відповідно до наказу керівника підприємства, за повноту і точність внесення до інвентаризаційних описів даних про фактичні залишки майна, матеріальних цінностей, грошові кошти і документи, цінні папери і заборгованість у розрахунках;

- оформляють протокол із зазначенням у ньому стану складського господарства, результатів інвентаризації та висновків щодо них, пропозицій про зарахування нестач і надлишків з пересортування, списання нестач у межах норм природного убутку, а також наднормативних нестач і втрат від псування цінностей із зазначенням прийнятих заходів щодо запобігання таким втратам і нестачам.

Відповідно до Інструкції № 69 існують так звані контрольні перевірки інвентаризації, які повинні здійснюватися постійно діючою інвентаризаційною комісією за участі членів робочих інвентаризаційних комісій і матеріально відповідальних осіб після закінчення інвентаризації, але обов'язково до відкриття складу (комори, секції тощо, де проводилася інвентаризація). При цьому перевіряються найбільш цінні і такі, що користуються підвищеним попитом, матеріальні цінності.

При виявленні значних розбіжностей між даними інвентаризаційного опису та даними контрольної перевірки призначається новий склад робочої інвентаризаційної комісії для проведення повторної суцільної інвентаризації цінностей.

Результати контрольних перевірок інвентаризацій оформляються актом, наведеним у додатку № 1 до Інструкції № 69. Реєстрацію проведених контрольних перевірок здійснює бухгалтерія у спеціальній книзі (додаток № 2 до Інструкції № 69).

2. Інвентаризація товарно-матеріальних цінностей

При інвентаризації ТМЦ (і запасів взагалі) необхідно пам'ятати про те, що згідно з П(С)БО 9 "Запаси", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. № 246 (далі - П(С)БО 9), запаси визнаються активом, якщо існує імовірність отримання в майбутньому економічних вигід, пов'язаних з їх використанням, та якщо їх вартість може бути достовірно визначена. Якщо ТМЦ не відповідають цим критеріям, то вони не можуть бути відображені у фінансовій звітності у складі активів. У процесі проведення інвентаризації вони підлягають списанню.

Значну роль відіграє оцінка запасів, оскільки згідно з п. 24 П(С)БО 9 запаси повинні відображатися за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації, причому запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, у випадку якщо на дату балансу їх ціна знизилася або вони зіпсувалися, застаріли чи в інший спосіб втратили первісно очікувану економічну вигоду. Сама ж чиста вартість реалізації визначається щодо кожної одиниці запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і збут. Згідно з п. 11.8 Інструкції № 69 при інвентаризації ТМЦ слід мати на увазі таке:

- переважування, обмірювання, підрахунок ТМЦ здійснюються в порядку розміщення цінностей у цьому приміщенні, не допускаючи безладного переходу комісії від одного виду цінностей до іншого. При зберіганні ТМЦ у різних ізольованих приміщеннях в однієї матеріально відповідальної особи інвентаризація проводиться послідовно за місцями зберігання. Після перевірки цінностей вхід у приміщення опечатується і комісія переходить в наступне приміщення:

- інвентаризаційні описи складаються окремо на ТМЦ, що перебувають у в дорозі; не оплачені в термін покупцями відвантажені товари і цінності; що знаходяться на складі інших підприємств (на відповідальному зберіганні, на комісії, в переробленні);

- кількість цінностей і товарів, що зберігаються в непошкодженій упаковці постачальника, може визначатися на підставі документів при обов'язковій перевірці в натурі частини таких цінностей;

- у прибуткових документах на ТМЦ, які надійшли на об'єкт і прийняті під час його інвентаризації, матеріально відповідальною особою в присутності членів інвентаризаційної комісії за підписом її голови робиться позначка "після інвентаризації" з посиланням на дату опису, де записані ці цінності;

- у видаткових документах на ТМЦ, які відпущені зі складу під час інвентаризації, за дозволом керівника підприємства і головного бухгалтера в присутності членів інвентаризаційної комісії за підписом її голови робиться позначка, і вони заносяться до окремого опису в порядку, аналогічному порядку для цінностей, які надійшли під час інвентаризації;

- допускається складання групових інвентаризаційних описів малоцінних і швидкозношуваних предметів, виданих в індивідуальне користування працівникам, із зазначенням у них відповідальних за ці предмети осіб (на яких ведуться особові картки) з їх розпискою в опису.

При знятті натуральних залишків ТМЦ (сировини, матеріалів, готової продукції, МШП тощо), які знаходяться у матеріально відповідальних осіб, по кожному окремому складу, дільниці, об'єкту складається інвентаризаційний опис за формою № М-21. В описі зазначаються найменування матеріалів, їх номенклатурні номери, тип, сорт, розмір та інші відмітні ознаки. У кінці інвентаризаційного опису підписуються всі члени інвентаризаційної комісії та матеріально відповідальні особи. Після оформлення у встановленому порядку опис передається до бухгалтерії підприємства для складання звіряльної відомості. Як і в інших первинних документах, в інвентаризаційному опису помарки та підчищення не допускаються. Помилки, допущені при складанні опису, виправляються коректурним способом, тобто неправильний запис закреслюється і над ним надписується правильний текст або цифри. Закреслення роблять однією рисою так, щоб можна було прочитати виправлене. Інвентаризація проводиться не тільки по ТМЦ, що належать підприємству на правах власності. По ТМЦ, прийнятих (а також зданих) на відповідальне зберігання, також необхідно провести інвентаризацію зі складанням окремої відомості за формою № інв-5.

Опис складається в одному примірнику інвентаризаційною комісією і, підписаний членами комісії та матеріально відповідальною особою (у разі прийняття цінностей на зберігання), передається до бухгалтерії.

При інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання, записи в опису здійснюються інвентаризаційною комісією на підставі перевірки та підрахунку цінностей в натурі. Товари та матеріали, що зберігаються на складах інших організацій, заносяться до опису на підставі документів, що підтверджують здавання цих цінностей на відповідальне зберігання.

На товари, що перебувають у дорозі, складається акт інвентаризації за формою № інв-6. Акт складається в одному примірнику на підставі документів, що підтверджують перебування матеріалів і товарів у дорозі.

На товари, які відвантажені, але з будь-яких причин не оплачені, складаються окремі акти за формою № інв-4.

3. Інвентаризація основних засобів і нематеріальних активів

Інвентаризація основних засобів і нематеріальних активів має свої особливості, пов'язані передусім з набранням чинності П(С)БО 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92 (далі - П(С)БО 7), і П(С)БО 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99 р. № 242 (далі - П(С)БО 8).

Так, під основними засобами розуміються матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або поставки товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він більше року).

Об'єктом основних засобів визнається закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій, або відокремлений комплекс конструктивно об'єднаних предметів одного чи різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, управління та єдиний фундамент, внаслідок чого кожний предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно.

Якщо у процесі проведення інвентаризації виявлено об'єкти основних засобів, що не відповідають цим критеріям, їх необхідно перевести до складу інших активів (ТМЦ, МНМА, МШП). Якщо ж такі об'єкти не відповідають визначенню активу взагалі, то їх необхідно списати на витрати діяльності. Так само, як і при інвентаризації ТМЦ, оцінка основних фондів має важливе значення, оскільки згідно з п. 16 П(С)БО 7, якщо на дату балансу залишкова вартість основних засобів відрізняється від справедливої більше ніж на 10 %, такі основні засоби можуть бути переоцінені.

Для оформлення даних інвентаризації основних засобів (будівель, споруд, передавальних пристроїв, машин і обладнання, транспортних засобів, інструменту, обчислювальної техніки, виробничого і господарського інвентарю тощо) застосовується інвентаризаційний опис основних засобів за формою № інв-1.

При встановленні не придатних до експлуатації об'єктів основних фондів на них складається акт ліквідації типової форми № ф. ОЗ-3 і даються рекомендації про можливість їх подальшого використання з іншою метою.

При виявленні факту відхилення від облікових даних складається звіряльна відомість за формою № інв-18.

Що стосується нематеріальних активів, то при їх інвентаризації необхідно перевірити, чи відповідає конкретний об'єкт вимогам, установленим у П(С)БО 8, а також можливість отримання в майбутньому вигід від використання такого об'єкта. Нагадаємо, що відповідно до П(С)БО 8 нематеріальний актив - це немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, з адміністративною метою або надання в оренду іншим особам.

До нематеріальних активів, зокрема, належать:

- права користування природними ресурсами (права користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);

- права користування майном (права користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);

- права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торговельні марки, фірмові назви тощо);

- права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, "ноу-хау", засоби захисту від недобросовісної конкуренції тощо);

- авторські та суміжні з ними права (право на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо);

- гудвіл;

- інші нематеріальні активи (право на здійснення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Незручністю при проведенні інвентаризації нематеріальних активів є те, що на сьогодні не існує офіційно встановленої форми інвентаризаційного опису. Тому підприємства можуть розробити її самостійно, взявши за основу форму № ВНА-1 "Відомість обліку нематеріальних активів, нарахованої амортизації (зносу)", затверджену наказом Міністерства фінансів України від 11.02.98 р. № 30.

4. Інвентаризація незавершеного виробництва, незавершеного капітального будівництва і незавершеного ремонту

Відповідно до п. 11.9 Інструкції № 69 при інвентаризації незавершеного виробництва, незавершеного капітального будівництва і незавершеного ремонту необхідно пам'ятати про таке:

- в інвентаризаційних описах вказується найменування заділів, стадія і ступінь їх готовності, кількість або обсяг робіт;

- сировина, матеріали і куповані напівфабрикати, що знаходяться на робочих місцях і не піддані обробленню, до опису незавершеного виробництва не включаються, а фіксуються в описах матеріальних цінностей або в окремих описах;

- кількість сировини і матеріалів, що входить до складу неоднорідної маси або суміші в незавершеному виробництві, визначається за допомогою технічних розрахунків у порядку, передбаченому галузевими інструкціями з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції. (зазначимо, що ця норма дещо застаріла, і в цей час слід керуватися нормами П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318;

- інвентаризаційна комісія повинна перевірити, чи не значиться у складі незавершеного капітального будівництва обладнання, передане до монтажу, який фактично не розпочато, а також перевірити стан об'єктів, які законсервовані та будівництво яких тимчасово припинене, встановити причини і підстави для їх консервації;

- на побудовані об'єкти, які фактично введені в експлуатацію повністю або частково, але прийняття і введення в експлуатацію яких не оформлене належними документами, а також на завершені, але з будь-яких причинах не введені в експлуатацію об'єкти в окремих інвентаризаційних актах вказуються причини затримки оформлення здавання в експлуатацію вказаних об'єктів.

Інвентаризація незавершеного виробництва є найбільш складною і трудомісткою процедурою. Це зумовлене тим, що кожне окреме підприємство має свої особливості виробничого циклу, тому і облік незавершеного виробництва буде у кожного підприємства різний.

Що стосується інвентаризації незавершених капітальних ремонтів основних засобів, то щодо них в одному примірнику складається окремий акт за формою № інв-10 на підставі перевірки стану робіт у натурі, який підписується і передається до бухгалтерії.

5. Інвентаризація розрахунків

Інвентаризація розрахунків з покупцями і постачальниками, а також з іншими дебіторами і кредиторами набуває особливої актуальності в даний момент часу, в умовах кризи неплатежів. Згідно з п. 11.1 Інструкції № 69 при інвентаризації розрахунків слід враховувати такі моменти:

- усім дебіторам підприємства-кредитори повинні передати виписки про їх заборгованість, які пред'являються інвентаризаційній комісії для підтвердження реальності заборгованості. Підприємства-дебітори зобов'язані протягом десяти днів від дня отримання виписок підтвердити заборгованість або заявити свої заперечення;

- на суми заборгованості постачальників щодо невідфактурованих поставок після їх перевірки бухгалтерія повинна вимагати від постачальників надання розрахунково-платіжних документів. Постачальники зобов'язані надати покупцям такі документи або повідомити про причини їх ненадання чи про відсутність такої заборгованості;

- на рахунках обліку розрахунків з покупцями та замовниками, постачальниками і підрядниками, іншими дебіторами та кредиторами повинні залишатися виключно узгоджені суми.

В окремих випадках, коли до кінця звітного періоду розбіжності не усунені або залишилися нез'ясованими, розрахунки з дебіторами та кредиторами відображаються кожною стороною у своєму балансі в сумах, визначених на підставі записів у бухгалтерському обліку, і визнаються ними правильними. Зацікавлена сторона зобов'язана передати матеріали про розбіжності на вирішення відповідних органів:

- суми щодо розрахунків з установами банків, фінансовими та податковими органами мають бути узгоджені з ними. Відображення в обліку неврегульованих сум не допускається;

- до акта інвентаризації розрахунків обов`язково додається довідка про дебіторську і кредиторську заборгованість, щодо якої минув термін позовної давності, із зазначенням осіб, винних у простроченні терміну позовної давності дебіторської заборгованості, а також найменування і адреси дебіторів або кредиторів, суми, причини, дати і підстави виникнення заборгованості.

Результати інвентаризації оформляються актом за формою № інв-17, який складається інвентаризаційною комісією в одному примірнику на підставі виявлення за документами залишків сум, що значаться на відповідних рахунках, підписується і передається до бухгалтерії.

6. Інвентаризація витрат майбутніх періодів і резервів майбутніх витрат і платежів

До витрат майбутніх періодів відносяться витрати, пов'язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості; з освоєнням нових виробництв і агрегатів; сплачені авансом орендні платежі; суми оплати страхового полісу; передплати на газети, журнали, періодичні та довідкові видання тощо. Такі витрати обліковуються на рахунку 39.

Облік резервів майбутніх витрат і платежів (тобто коштів, які за рішенням підприємства резервуються для забезпечення майбутніх витрат і платежів та включення їх до витрат поточного періоду) ведеться на рахунку 47. Згідно з п. 11.10 Інструкції № 69 інвентаризація витрат майбутніх періодів і резервів майбутніх витрат і платежів полягає в перевірці обгрунтованості залишку вказаних сум на дату інвентаризації відповідності до переліку створюваних резервів, затвердженого розпорядчим документом керівника підприємства, для чого:

- залишок резерву на оплату відпусток, включаючи відрахування на державне соціальне страхування з цих сум, станом на кінець звітного року визначається за розрахунком, який базується на кількості днів не використаної працівниками підприємства щорічної відпустки та середньоденній оплаті праці працівників.

Середньоденна оплата праці визначається діленням на 25,4 середньомісячної заробітної плати одного працівника, яка приймається згідно з чинним законодавством для оплати відпустки.

Кількість днів відпустки, не використаної всіма працівниками підприємства, на якому створюється резерв, не може бути обчислено більше ніж за два роки із зменшенням на кількість авансованої відпустки в тих випадках, коли чергову відпустку частково надано в рахунок майбутнього (невідпрацьованого) періоду;

- при інвентаризації резерву на виплату передбаченої законодавством винагороди за вислугу років уточнюється розмір резерву, який не повинен перевищувати суми нарахованої винагороди та підлягає віднесенню на витрати виробництва та обігу;

- до суми резервів на оплату відпусток і винагороди за вислугу років додаються відрахування на державне соціальне страхування з цих сум за встановленими нормативами;

- інвентаризація страхового резерву небанківської фінансової установи, який створюється для покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, полягає в обгрунтуванні відповідності залишку вказаного резерву до граничного розміру такого резерву на дату інвентаризації, який обчислюється за Методикою визнання кредитів (інших видів заборгованості) нестандартними при створенні небанківськими фінансовими установами страхового резерву для покриття ризиків неповернення основного боргу за такими кредитами (іншими видами заборгованості), затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1997 р. № 1182;

- інвентаризаційна комісія на підставі документів установлює та включає до опису суму, яка підлягає відображенню на рахунках обліку витрат майбутніх періодів і резерву сумнівних боргів;

- перевірка правильності визначення залишку інших видів резервів на кінець року проводиться відповідно до галузевих вказівок, узгоджених з Міністерством фінансів України.

На підставі виявлення за документами залишків сум, що значаться на відповідному рахунку, при інвентаризації витрат майбутніх періодів в одному примірнику складається акт за формою № інв-11, який підписується і передається до бухгалтерії.

7. Інвентаризація каси

Згідно з Порядком ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правлінням НБУ від 02.02.95 р. № 21, із змінами і доповненнями (далі - Порядок № 21), у терміни, встановлені керівником підприємства, але не рідше одного разу на квартал, на кожному підприємстві проводиться раптова ревізія каси з покупюрним переліченням усіх грошей та перевіркою інших цінностей, що знаходяться в касі.

Залишок готівки в касі звіряється з даними обліку за касовою книгою. Для проведення ревізії каси наказом керівника підприємства призначається комісія, яка і складає акт. У разі виявлення ревізією нестачі або надлишку цінностей у касі в акті вказуються сума нестачі або надлишку і обставини їх виникнення. Зразок форми акта інвентаризації наявності коштів наведено в додатку 2 до Порядку № 21.

При інвентаризації каси провадиться перерахунок готівкових коштів (як у національній, так і в іноземній валюті), цінних паперів, грошових документів, бланків суворої звітності.

Інвентаризацію каси доцільно проводити в такому порядку:

1. Підрахувати фактичну наявність у касі готівки, цінних паперів, грошових документів, бланків суворої звітності.

2. Перевірити правильність оприбуткування та списання грошових коштів, а також складання первинних документів.

3. Скласти акт інвентаризації.

Згідно з Інструкцією № 69 при перевірці фактичної наявності цінних паперів установлюються правильність їх оформлення, реальність відображеної в балансі підприємства їх вартості, повнота і своєчасність відображення в бухгалтерському обліку доходів за фінансовими інвестиціями.

Інвентаризацію цінних паперів слід проводити по окремих емітентах із зазначенням назви, серії, номера, номінальної та балансової вартості, термінів їх погашення. У випадку передачі підприємством цінних паперів на зберігання спеціальним організаціям (депозитарій, банк) їх інвентаризація полягає у звірянні залишків, відображених на відповідних рахунках бухгалтерського обліку підприємства, з даними виписок спеціальних організацій. Інвентаризації бланків суворого обліку потрібно приділити особливу увагу. Згідно з постановою КМУ "Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку" від 19.04.93 р. № 283 для підприємств найбільш "актуальними" є такі бланки суворого обліку:

- проїзні документи (квитки на проїзд у залізничному, морському, річковому і повітряному транспорті; документи на перевезення вантажів; військові проїзні документи та ін.);

- знаки поштової оплати (поштові марки, конверти з марками, листівки з марками);

- документи, які обслуговують грошовий обіг (книжки ощадні, чекові, депозитні); чеки грошові, майнові, розрахункові; бланки фінансування, страхування; акредитиви; марки податкові, митні; доручення на видачу коштів, пенсій, майна; сертифікати якості, на право вивезення і ввезення; поліси страхування; ліцензії тощо;

- бланки білетів тиражних і миттєвих лотерей.

Крім того, до бланків суворого обліку також належать:

- бланки довіреностей;

- форми документів, що застосовуються для оформлення замовлень і розрахунків зі споживачами за надання побутових послуг;

- квитки та абонементи на відвідування спектаклів, концертів тощо.

Згідно з наказом Мінстату України "Про затвердження типових форм первинного обліку бланків суворої звітності" від 11.03.96 р. № 67 для обліку бланків суворої звітності передбачено такі типові форми:

- прибутково-видаткова накладна на бланки суворої звітності (форма № СЗ-1);

- прибутково-видаткова книга з обліку бланків суворої звітності (форма № СЗ-2);

- акт на списання використаних бланків суворої звітності (форма № СЗ-3);

- акт перевірки наявності бланків суворої звітності (форма № СЗ-4);

- картка-довідка щодо виданих і використаних бланків суворої звітності (форма № СЗ-5).

Найчастіше підприємства потребують таких бланків суворого обліку, як бланк довіреності, тому його інвентаризації необхідно приділити особливу увагу. Особливістю первинного обліку бланків довіреності є те, що їх списання здійснюється на підставі Акта списання бланків довіреностей (форма № М-2а), а реєстрація виданих, повернених і використаних довіреностей здійснюється в Журналі реєстрації довіреностей (форма № М-3). Вказані форми установлені наказом Мінфіну України від 16.05.96 р. № 99.

Результати проведеної інвентаризації бланків суворого обліку відображаються в інвентаризаційному опису за формою № інв-16. Опис складається у двох примірниках, підписується членами інвентаризаційної комісії та матеріально відповідальною особою. Один примірник опису передається до бухгалтерії підприємства (організації), другий залишається у матеріально відповідальної особи, яка приймає цінності або бланки документів суворої звітності на відповідальне зберігання.

До початку інвентаризації від кожної матеріально відповідального особи або групи осіб, що відповідають за збереження цінностей, береться розписка, яка включається до заголовної частини інвентаризаційного опису.

При зміні матеріально відповідальних осіб опис складається у трьох примірниках (матеріально відповідальній особі, яка здала цінності, матеріально відповідальній особі, яка прийняла цінності, і бухгалтерії). Для випадку руху цінностей і бланків документів суворої звітності під час інвентаризації на останній сторінці форми перед підписом голови комісії передбачено дві вільні рядки для запису останніх номерів документів.

8. Відображення інвентаризаційних різниць

Згідно з Інструкцією № 69 при регулюванні інвентаризаційних різниць необхідно мати на увазі таке:

- взаємне зарахування надлишків і нестач внаслідок пересортування може бути допущене тільки по ТМЦ однакового найменування і в тотожній кількості за умови, що такі надлишки та нестачі утворилися за один і той же період, що перевіряється, і в однієї й тієї ж особи, яка перевіряється.

Органи державного управління, у віданні яких перебувають підприємства, можуть установлювати порядок, коли таке зарахування допускається стосовно однієї і тієї ж групи ТМЦ, якщо цінності, що входять до її складу, подібні за зовнішнім виглядом або упаковані в однакову тару (при їх відпуску без розпаковування тари);

- у випадку якщо при зарахуванні нестач надлишками при пересортуванні вартість цінностей, які виявилися в нестачі, більше вартості цінностей, виявлених у надлишку, різницю вартості має бути віднесено на винних осіб;

Якщо конкретних винуватців пересортування не встановлено, то сумові різниці розглядаються як нестачі цінностей понад норми природного убутку з віднесенням їх на результати фінансово-господарської діяльності. Щодо таких сумових різниць у протоколах інвентаризаційної комісії повинні бути наведені вичерпні пояснення причин, з яких різниці не можуть бути віднесені на винних осіб. Перевищення вартості цінностей, виявлених у надлишку, над вартістю цінностей, виявлених при пересортуванні в нестачі, відноситься на збільшення даних обліку відповідних матеріальних цінностей та результатів фінансово-господарської діяльності:

- протокол інвентаризаційної комісії має бути в 5-денний термін розглянуто і затверджено керівником підприємства;

- затверджені результати інвентаризації відображаються в бухгалтерському обліку підприємства в тому місяці, в якому закінчено інвентаризацію, але не пізніше грудня звітного року.

9. Відображення нестач і надлишків, виявлених при інвентаризації

Якщо нестачу в межах норм природного убутку встановлено після визнання матеріальних цінностей активом, то її сума не може впливати на первісну вартість запасів. Отже, в цьому випадку суму нестачі необхідно віднести до складу витрат того звітного періоду, в якому її виявлено. У той же час якщо на матеріальні цінності не встановлено первісну вартість, то суму нестачі в межах норм природного убутку може бути включено до первісної вартості (це стосується суми нестачі матеріальних цінностей за час транспортування від постачальника до покупця, а також у процесі виробництва). Що стосується нестачі понад норми природного убутку, то при віднесенні суми нестачі на винних осіб необхідно керуватися Порядком визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженим постановою КМУ від 22.01.96 р. № 116.

Сума відшкодування визначається розрахунково за формулою:

Р_з = ((Б - А) х І_інф + ПДВ + АЗ) х 2,

де Р_з - сума збитків, що відшкодовуються винною особою;

Б - балансова вартість матеріальних цінностей, яких не вистачає (на момент установлення факту розкрадання, нестачі, знищення);

А - сума нарахованих амортизаційних відрахувань по необоротних матеріальних активах, яких не вистачає;

І_інф - індекс інфляції, що склався в період часу між датою придбання і датою виявлення нестачі матеріальних цінностей та розраховується як добуток щомісячних індексів інфляції за даними Держкомстату;

ПДВ - сума податку на додану вартість, яку було віднесено до складу податкового кредиту при придбанні матеріальних цінностей, яких не вистачає. Для оборотних матеріальних активів, а саме для сировини і матеріалів, сума податку визначається як величина, що дорівнює 20 % балансової вартості таких активів. Зауважимо, що розрахунок суми ПДВ при визначенні суми відшкодування у випадку нестачі сировини і матеріалів досить простий. Однак той же розрахунок для готової продукції здійснити практично неможливо. Тому при розрахунку, на нашу думку, необхідно виходити з того, що суму раніше відображеного податкового кредиту щодо ПДВ має бути "перекрито" сумою ПДВ, розрахованою як 20 % від балансової вартості готової продукції. Балансова вартість зазначених матеріальних активів дорівнює їх фактичній виробничій собівартості. Для необоротних матеріальних активів сума ПДВ визначається як величина, що дорівнює 20 % залишкової вартості таких активів;

АЗ - сума акцизного збору для продукції, з продажу якої справляється акцизний збір. Застосовується підприємствами-виробниками та імпортерами при розрахунку суми відшкодування збитків, понесених у зв'язку з нестачею готової (підакцизної) продукції на складі.

Для деяких ТМЦ Порядком № 116 передбачено особливий порядок розрахунку суми відшкодування. Після фактичного отримання суми відшкодування від винної особи суму, що перевищує суму збитків, понесених підприємством, має бути перераховано до бюджету. Стосовно надлишків ТМЦ зазначимо, що вони відображаються по дебету рахунків обліку запасів і кредиту рахунка 719. У податковому обліку нестачі в межах норм природного убутку додатково не включаються до складу валових витрат. Виявлені в результаті інвентаризації надлишки ТМЦ відносяться до складу валових доходів підприємства як безоплатно отримані. При цьому особливу увагу потрібно приділити перерахунку залишків ТМЦ. Згідно з роз'ясненнями, наведеними в листі Міністерства фінансів України "Про порядок урахування вартості недостач і лишків матеріальних та товарних запасів" від 12.03.99 р. № 03-303/450а, вартість матеріальних ресурсів і товарних запасів, щодо яких допущено нестачі та надлишки, була при оплаті або надходженні віднесена до складу валових витрат і вплинула на балансову вартість матеріальних ресурсів на початок і кінець звітного періоду, що призвело до необхідності уточнення валових витрат. У випадках виявлення нестач або надлишків товарних запасів і матеріальних ресурсів сума надлишків додається, а сума нестачі віднімається від суми, відображеної в графі "Залишок на початок періоду" відповідних Відомостей, які складаються згідно з додатками 1 і 2 до Порядку ведення обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві і залишках готової продукції (у тому числі малоцінних предметів на складах), затвердженого наказом Мінфіну від 11.06.98 р. № 124.

Що стосується ПДВ, то у випадку, якщо винну особу не встановлено, податковий кредит, отриманий при купівлі запасів, щодо яких виявлено нестачу, необхідно сторнувати в тому періоді, коли з'ясовано, що винну особу не встановлено. У цьому випадку сума податкового кредиту включається до рядка 16 декларації з ПДВ "Коригування перенарахованого (-) і недонарахованого (+) податкового кредиту за попередній податковий період" зі знаком "-". Також складається додаток 2 до податкової декларації "Розрахунок коригування сум ПДВ".

Сторнування податкового кредиту в тому випадку, коли винна особа встановлена і відшкодовує суму нестачі, є досить суперечливим, у цьому питанні фахівці досі не дійшли однозначної думки. З одного боку, сторнувати податковий кредит немає необхідності, оскільки у випадку сторнування ПДВ з такої нестачі буде враховано при сплаті до бюджету в потрійному розмірі, а саме: при перерахуванні суми відшкодування у випадку перевищення нею вартості ТМЦ, яких не вистачає, - у подвійному розмірі і ще раз - при сторнуванні податкового кредиту. Крім того, цю ситуацію не можна кваліфікувати як не пов'язану з господарською діяльністю, оскільки підприємство отримує відшкодування за ТМЦ, яких не вистачає.

З іншого боку, на суму нестачі необхідно скоригувати валові витрати шляхом її вирахування із суми, відображеної в графі "Залишок на початок періоду" Відомостей, що подаються згідно з п. 5.9 Закону про податок на прибуток, що приведе до зменшення валових витрат. Звідси випливає необхідність сторнування податкового кредиту. Крім того, ПДВ, розрахований згідно з Порядком № 116, не можна ототожнювати з податком на додану вартість у розумінні Закону про ПДВ.

Стосовно сторнування податкового кредиту при викраденні об'єкта основних засобів зауважимо таке. Суми ПДВ, відображені у складі податкового кредиту при придбанні основних засобів груп 2 і 3, не підлягають коригуванню, оскільки балансова вартість викрадених засобів продовжує амортизуватися. Підтвердженням цьому є підпункт 7.4.1 ст. 7 Закону про ПДВ, відповідно до якого до податкового кредиту включаються суми ПДВ, сплачені при придбанні основних засобів, що підлягають амортизації.

При виявленні нестачі основних фондів внаслідок їх розкрадання не можна забувати про п. 4.9 Закону про ПДВ, відповідно до якого розкрадання основних фондів не розглядається як продаж (що має бути підтверджено документом з відповідних органів), отже, ПДВ не нараховується. Що стосується податку на прибуток, то при крадіжці об'єкта основних фондів групи 1 (наприклад, кіоску або іншої подібної споруди) платник податків збільшує валові витрати на суму балансової вартості об'єкта (а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля). При розкраданні основних фондів групи 2 і 3 балансова вартість групи не змінюється.

ВИСНОВОК

Отже, для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності на підприємствах усіх форм власності повинна періодично проводитись інвентаризація майна, коштів і фінансових зобов'язань. Інструкція про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 18.08.95 р. №139 та зареєстрована Міністерством юстиції України 01.09.95 р. за №321/857 також визначає (п. 1.10), що дані статей балансу на кінець звітного року повинні бути обгрунтовані результатами ретельно проведеної перед складанням річного бухгалтерського звіту інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, резервів, розрахунків та інших активів і пасивів.

Проведення інвентаризації є обов'язковим при реорганізації або ліквідації підприємства, перед складанням річної бухгалтерської звітності, при зміні матеріально відповідальних осіб, при встановленні фактів крадіжок, у разі аварій, пожеж чи стихійного лиха, а також за приписом судово-слідчих органів. Обов'язковим є проведення інвентаризації при заміні керівника при колективній (бригадній) матеріальній відповідальності або вибутті з колективу (бригади) більше половини його членів.

При проведенні обов'язкової інвентаризації підлягають інвентаризації також матеріальні цінності, що не належать підприємству та обліковуються на позабалансових рахунках.

Перед складанням річної бухгалтерської звітності з 1 жовтня до 31 грудня має бути проведена інвентаризація всього майна підприємства.

Інвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів основних фондів може проводитись один раз у три роки, а бібліотечних фондів - один раз у п'ять років.

Етапи проведення інвентаризації:

1. Керівник підприємства видає наказ про проведення інвентаризації

2. За наказом створюється робоча (інвентаризаційна) комісія

3. Проводиться інвентаризація

4. По наслідках інвентаризації комісія складає протокол з пропозиціями по результатах інвентаризації

5. Протокол передається керівнику, який приймає відповідне рішення

6. За рішенням керівника наслідки інвентаризації відображаються по бухгалтерському обліку

При проведенні інвентаризації перевіряється реальність вартості зарахованих на баланс основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів і фінансових вкладень, сум грошових коштів у касах, на поточному та валютному рахунках у банках, грошей у дорозі, дебіторської і кредиторської заборгованості, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, резервів наступних витрат і платежів.

Для проведення інвентаризації на підприємствах розпорядчим документом керівника створюються постійно діючі інвентаризаційні комісії, до складу яких включаються досвідчені працівники, а очолюють такі комісії керівник підприємства, його заступник або представник керівника.

За наслідками інвентаризації робоча інвентаризаційна комісія повинна скласти протокол із зазначенням у ньому результатів інвентаризації і висновків щодо них, а також пропозицій про залік нестач та лишків пересортицею, списання нестач у межах норм природного убутку та понаднормових нестач і втрат.

При проведенні інвентаризації інвентаризаційні описи складаються окремо на товарно-матеріальні цінності, що знаходяться в дорозі, не оплачені в строк покупцями відвантажені товари і цінності та ті, що перебувають на складах інших підприємств (на відповідальному зберіганні, на комісії, у переробці).

При інвентаризації незавершеного виробництва в інвентаризаційних описах вказується найменування заділу, стадія або ступінь їх готовності, кількість або обсяг робіт. Сировина, матеріали і покупні напівфабрикати, що перебувають біля робочих місць і не піддавались обробці, до опису незавершеного виробництва не включаються, а фіксуються в описах матеріальних цінностей або в окремих описах.

Інвентаризація витрат майбутніх періодів та резервів майбутніх витрат і платежів полягає в перевірці обгрунтованості залишку вказаних сум на дату інвентаризації та відповідності затвердженому розпорядчим документом керівника підприємства переліку створюваних резервів.

Список використаної літератури

1. ЗУ"Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. №996, зі змінами і доповненнями.

2. Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 р. №69.

3. Марочкіна А.М. Бухгалтерський облік за національними стандартами:Посібник для студентів вищих навчальних закладів - Харків: Торсінг, 2002 - 296 с.