Одиницею бухгалтерського обліку основних засобів - як до 1 липня 2000 року (дати вступу в силу П(С)БО 7 "Основні засоби"), так і тепер - є окремий об'єкт (раніш він називався окремим інвентарним об'єктом).

Об'єкт основних засобів - закінчений пристрій із усіма пристосуваннями і приналежності до нього чи окремий конструктивно відособлений предмет, призначений для виконання визначених самостійних функцій, або відособлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового чи різного призначення, що мають для їхнього обслуговування загальні пристосування, приналежності, керівництво і єдиний фундамент, у результаті чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - визначену роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.

Визначення об'єкта основних засобів для цілей бухгалтерського обліку важливо ще і тому, що первинні документи складаються окремо на кожен такий об'єкт (за винятком деяких випадків).

Типові форми первинних документів по обліку основних засобів (далі -ОЗ) затверджені наказом Міністерства статистики України від 29.12.95 р. № 352.

Обов'язково варто врахувати, що починаючи з 1 липня 2000 р. у бухгалтерському обліку докорінно змінилися класифікація ОЗ по групах і методи їхньої амортизації. Тепер підприємство може самостійно обрати для кожного об'єкта ОЗ один з перерахованих у П(С)БО 7 методів.

А тепер розглянемо порядок застосування і зразки заповнення цих первинних документів при надходженні основних засобів і їхньому обліку на Вагонній дільниці.

При надходженні основних засобів на кожен об'єкт складається типова форма № ОЗ-1 "Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів". Причому цей документ складається незалежно від причини, по якій ОЗ надходять на Вагонну дільницю: договір закупівлі-продажу, безкоштовна передача, розпорядження Управління залізниці і т.д. і т.п.

Форма № ОЗ-1 заповнюється комісією, що призначена наказом керівника Вагонної дільниці, у двох екземплярах: один - для приймаючої, другий - для передавальної сторони, і затверджується керівником. Після затвердження форма повинна бути передана в бухгалтерію підприємства разом з технічною документацією на об'єкт основних засобів.

Для обліку основних засобів на Вагонній дільниці передбачено кілька типових форм. А саме:

- типова форма № ОЗ-6 "Інвентарна картка обліку основних засобів";

- типова форма № ОЗ-7 "Опис інвентарних карток по обліку основних засобів";

- типова форма № ОЗ-8 "Картка обліку руху основних засобів";

- типова форма № ОЗ-9 "Інвентарний список основних засобів".

- типова форма № 03-6 "Інвентарна картка обліку основних засобів" відкривається на кожен об'єкт ОЗ окремо (чи на групу однотипних об'єктів, на які заведена одна форма № 0З-1 і які будуть експлуатуватися в одному підрозділі). Заповнюється вона на підставі форми № 03-1 і інших супровідних документів в одному екземплярі. У формі № ОЗ-6 дається коротка індивідуальна характеристика об'єкта основних засобів, вказуються його особливості. При ремонті, реконструкції, модернізації й інших видах поліпшень основних засобів дані про такі роботи заносяться у форму № ОЗ-6 на підставі форми № ОЗ-2 "Акт приймання-передачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів", а при списанні основних засобів джерелом зведень є форма № ОЗ-3 "Акт списання основних засобів".

У випадку великої кількості інформації про об'єкт картку типової форми № ОЗ-6 заміняють на нову, а стара зберігається на підприємстві як довідковий документ.

Типова форма № 03-7 "Опис інвентарних карток по обліку основних засобів" призначена для реєстрації всіх інвентарних карток основних засобів, відкритих на підприємстві. Ця форма складається в одному екземплярі і служить для контролю за наявністю карток форми № 03-6.

Типова форма № ОЗ-8 "Картка обліку руху основних засобів "відкривається на кожну класифікаційну групу основних засобів і заповнюється щомісяця. У цій картці збирається інформація про надходження основних засобів на Вагонну дільницю (на підставі форми № 03-1), про суми нарахованої амортизації (для промислових підприємств - на підставі форми № 03-14), про вибуття основних засобів (на підставі форми № 03-3). Як правило, картка форми № 03-8 ведеться тими підприємствами, у яких немає машинної обробки інформації з основних засобів.

Типова форма № 03-9 "Інвентарний список основних засобів призначена для обліку основних засобів конкретної класифікаційної групи за місцем їх перебування й експлуатації, а отже, по конкретним матеріально відповідальним особам. У картку заносяться зведення про кожен об'єкт ОЗ. Форма № 03-9 виконує функції ті ж, що і форма № 03-6, і дані в цих формах повинні збігатися.

ІІІ. Розробка амортизації діяльності Вагонної дільниці станції „Київ - Пасажирський”

3.1 Амортизація основних засобів

Концептуальні підходи до розробки загальної методики обліку амортизації основних засобів:

1). Оцінка амортизації основних засобів проводиться із застосуванням методичних підходів, методів амортизації, які є складовими частинами методичних підходів або є результатом комбінування кількох методичних підходів, а також оціночних процедур.

2). Оцінювач амортизації застосовує, як правило, кілька методичних підходів до різних груп основних засобів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки та виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення.

3). З метою обґрунтування остаточного висновку про амортизацію об'єкта, результати оцінки отримані із застосуванням різних методичних підходів, зіставляються шляхом аналізу впливу принципів оцінки, які є визначальними для мети, з якою проводиться оцінка, а також інформаційних джерел на достовірність результатів оцінки.

Конкретна система амортизаційних списань відображає певні економічні закономірності і фактично є результатом балансування економічних інтересів держави і підприємства. Зауважимо, що в Україні існує ціла низка особливостей обліку амортизації. Ці особливості зумовлені відмінностями податкового і бухгалтерського обліку.

Сполучити бухгалтерський і податковий облік основних засобів (далі - ОЗ) у єдине ціле в даний час неможливо. Спроби впровадження в життя подібного симбіозу приводять до порушення правил або першого, або другого.

Тому обмовимо відразу: і бухгалтерський, і податковий облік ОЗ необхідно вести розрізнено.

Одним з найбільш важливих показників правильного ведення обліку ОЗ є безпомилково нарахована амортизація.

3.2 Амортизація основних засобів в податковому обліку

Виділимо головні вимоги по її нарахуванню спочатку податковому, а потім у бухгалтерському обліку.

1. У податковому обліку амортизації підлягають витрати на придбання, виготовлення, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій і інших поліпшень виробничих фондів.

2. Амортизації підлягають витрати на придбання, виготовлення виробничих фондів, їхній капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію ті інші поліпшення. Безкоштовно отримані фонди і невиробничі фонди не амортизуються.

3. Нарахування амортизації виробляється щоквартально.

4. Використовується єдиний для всіх груп метод нарахування амортизації з різними коефіцієнтами.

5. База для нарахування амортизації - балансова (залишкова) вартість груп основних фондів на початок (перше число) звітного кварталу.

6. Амортизація окремого об'єкта основних фондів 1 групи здійснюється до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат за результатами відповідного податкового періоду.

7. Амортизація основних фондів груп 2 і 3 здійснюється до досягнення балансовою вартістю групи 0 значення.

8. Балансова вартість групи 1 ОЗ зменшується при виведенні об'єкта основних фондів з експлуатації в будь-якому випадку. Наприклад, при продажі, ліквідації, капітальному ремонті, реконструкції, консервації.

9. Балансова вартість груп 2 і 3 ОЗ не змінюється при виході з експлуатації окремих об'єктів груп 2 і 3 у зв'язку з їхньою ліквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією, модернізацією і консервацією.

10. Балансова вартість груп 2 і 3 ОЗ зменшується у випадку виходу з експлуатації основних фондів груп 2 і 3 на суму вартості продажу таких основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платнику податків у межах бартерних (товарообмінних) операцій).

3.3 Амортизація основних засобів в бухгалтерському обліку

Стосовно бухгалтерського обліку слід зауважити, що:

1. Амортизуються будь-які, що складаються на балансі підприємства ОЗ, у тому числі виробничі, невиробничі, безкоштовно отримані.

2. Нарахування амортизації виробляється щомісяця по кожному об'єкту окремо.

3. Амортизується первісна вартість ОЗ з урахуванням поліпшень, що привели до росту економічних вигод від використання об'єкта.

4. Використовується кожний з 6 методів нарахування амортизації ОЗ на вибір. При цьому до різних об'єктів можуть застосовуватися різні методи амортизації. Підприємство вправі змінювати метод нарахування амортизації протягом періоду експлуатації об'єкта.

5. Нарахування амортизації починається з місяця, що випливає за місяцем введення об'єкта в експлуатацію, і припиняється в місяці, що випливає за висновком об'єкта зі складу основних фондів. Якщо змінюється метод амортизації, новий метод повинний застосовуватися з місяця, що випливає за місяцем ухвалення рішення про зміну методу амортизації.

6. У випадку реконструкції, модернізації, добудування, до устаткування і консервації об'єкта ОЗ нарахування амортизації припиняється.

Відмінності між вимогами податкового і бухгалтерського обліку колосальні.

У бухгалтерському обліку підприємства мають широкий вибір у визначенні методів амортизації, причому для кожного основного засобу можна використовувати "свій" вид амортизації.

Перелічимо їхні умовні назви:

- прямолінійний;

- процентний;

- прискорений;

- кумулятивний;

- виробничий;

- податковий.

Розглянемо їх один по одному.

Прямолінійний метод:

Являє собою визначення річної суми амортизації шляхом розподілу вартості об'єкта на очікуваний термін корисного використання. Наприклад, придбаний будинок вартістю 2000000 грн., визначений очікуваний термін корисного використання - 50 років. Ліквідаційна вартість об'єкта дорівнює нулю. Річна норма амортизації складе: 2000000 : 50 = 40000 грн. Відповідно щомісячна норма - 40000 :12 = 3333,33 грн. Для зручності цю норму можна перевести у відсотки: 3333,3: : 2000000 х 100 = 0,1667% на місяць. Нарахування амортизації у відсотках необхідно робити до первісної вартості об'єкта.

Даний метод найбільш прийнятний для нарахування амортизації по об'єктах, що беруть участь у виробничому процесі, у випадках, коли досить точно визначити обсяг економічних вигод від їхнього використання неможливо. Це можуть бути адміністративні будинки, меблі, службові автомобілі й інші.

Процентний метод:

Нараховується шляхом множення річного відсотка амортизації на залишкову вартість об'єкта. Річний відсоток амортизації визначається по формулі (формула №3.8.1):

Формула №3.1. -- Формула нарахування амортизації процентним методом

, де:

н - кількість років корисного використання об'єкта;

Л - ліквідаційна вартість об'єкта;

П - первісна вартість об'єкта.

Отриманий результат необхідно помножити на 100. Наприклад, термін корисного використання стільця - 2 роки, первісна вартість об'єкта - 200 грн., ліквідаційна вартість -1 грн. Річний відсоток амортизації складе 92,93%.

Щомісячний - 7,74%. Помісячну амортизацію необхідно нараховувати на залишкову вартість об'єкта на початок року.

На наш погляд, цей метод досить трудомісткий й і найбільше підходить для амортизації об'єктів, що швидко знецінюються, тому що на первісному етапі (перший рік експлуатації) знос значно перевищує наступні нарахування.

Прискорений метод:

Відрізняється від прямолінійного (вираженого у відсотках) тільки тим, що нараховується на залишкову вартість об'єкта основних засобів і при цьому сума амортизації збільшується на 2.

Кумулятивний метод:

Суми амортизації визначаються за допомогою множення первісної вартості об'єкта (за мінусом ліквідаційної вартості) на кумулятивний коефіцієнт, що розраховується по формулі (Формула №3.2.):

Формула №3.2. -- Формула нарахування амортизації кумулятивним методом:

Кількість років, що залишаються до кінця

Кк ₌ очікуваного терміну використання об'єкта ОЗ

Сума числа років його корисного використання

Значення знаменника у формулі визначається в такий спосіб: якщо, приміром, термін служби об'єкта дорівнює 10 рокам, то сума років експлуатації -10 + 9 + 8 + 7 + 6 + 5 + 4 + + 3 + 2 + 1 = 55.

Цей метод, так само, як процентний і прискорений, має на увазі зменшення амортизації, що нараховується, до кінця терміну експлуатації об'єкта, тобто чим менше залишається років експлуатації об'єкта, тим менше коефіцієнт і сума амортизації.

Виробничий метод:

Це найпростіший і ефективний метод нарахування амортизації. Суть його полягає в тім, що підприємство визначає обсяг продукції, що підприємство планує зробити з використанням конкретного об'єкта ОЗ, і виходячи з цієї суми розраховує розмір амортизації на кожну гривню готової продукції.

Наприклад, очікуваний обсяг готової продукції по верстаті Г-1 складає 2000000 грн., вартість верстата -100000 грн. Таким чином, на 1 гривну готової продукції приходиться знос верстата в сумі 5 копійок, чи 5% (100000:2000000 х 100 = 0,5%).

Щомісячна сума амортизації буде визначатися як множення обсягу готової продукції на коефіцієнт. Наприклад, у травні 2005 року з використанням верстата Г-1 зроблено продукції на 22433 грн., амортизація верстата складе 22433 х 0,5% = 112,17 грн.

Значним недоліком виробничого методу можна вважати необхідність довгострокового планування ціни готової продукції підприємства, що в умовах нестабільної економіки зробити досить складно.

Податковий метод:

Цей метод зрівнює предмети, що мають зовсім різні терміни використання і функціональні можливості, що не приводить до економічно обґрунтованого нарахування амортизації.

Наприклад, комп'ютер і стілець у податковому обліку амортизуються однаково, але хіба можна вважати їх однорідними об'єктами?

На Вагонній дільниці, як і на всій залізниці прийнятий один метод амортизації основних засобів - прямолінійний.

Приклад кореспонденції рахунків амортизації основних засобів наведено в таблиці 3.3.1, Додаток №9.

ІV. Шляхи поліпшення амортизаційної політики підприємств

4.1 Проблеми і перспективи розвитку амортизаційної політики підприємств в сучасній Україні

Модернізація промислового виробництва передбачає, перш за все, оновлення засобів праці з метою випуску якісної та конкурентоспроможної продукції. Реальний стан справ сьогодні є таким, що, усвідомлюючи всю необхідність використання у виробничому процесі сучасних, оновлених основних засобів, вітчизняні підприємства не мають для цього достатніх фінансових ресурсів. З огляду на це на особливу увагу заслуговує амортизаційна політика держави. Як свідчить практика, таке важливе джерело інвестування оновлення основних фондів, як амортизаційні відрахування недостатньо використовуються підприємствами.

Проблемі, що розглядається, приділяли увагу вітчизняні економісти. Так, питання формування амортизаційної політики, дослідження її інвестиційного потенціалу, питання нарахування та відображення амортизації в обліку, дослідження різних систем амортизації певною мірою відображені в статтях різних вітчизняних авторів. Проте проблема формування виваженої та ефективної амортизаційної політики є настільки складною, що потребує подальшого аналізу і поглибленого дослідження.

Перш ніж безпосередньо перейти до аналізу сучасної амортизаційної політики, принципів її формування, слід уточнити саме поняття „амортизація”. У більшості наукових праць амортизаційні відрахування розглядаються як внутрішнє джерело фінансування відтворення основних фондів. Так, С. Покропивний зазначає, що: „Амортизація основних фондів - це процес перенесення авансованої раніше вартості всіх видів засобів праці на вартість продукції з метою її повного відшкодування”. На державному рівні суть поняття „амортизація” розкрито у відповідних нормативно - правових актах. Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби”, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.05.2000 р. №288/4509, амортизація визначається як систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизуються протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Значна кількість підприємств сьогодні розглядає амортизаційні відрахування переважна як можливість сплатити менший податок, а придбання нових засобів фінансують з прибутку або із зовнішніх джерел.

Крім цього, в господарській діяльності підприємств має місце ще одна парадоксальна ситуація, пов'язана з використанням сум амортизаційних відрахувань. Як свідчать наведені нами дані, у 2003 році сума нарахованої амортизації становила 12 784, 6 млн. грн. На інвестиції в основний капітал у промисловості припадало 19 726 млн. грн. Таким чином, логічно припустити, що 6941, 4 млн. грн. було про інвестовано за рахунок прибутку або зовнішніх джерел фінансування. Разом із тим, за рахунок власних коштів профінансовано 12 112 млн. грн. інвестицій в основні фонди, отже, невикористаними на відтворювальні цілі залишилися 672, 6 млн. грн. амортизаційних відрахувань:

Якщо взяти до уваги, що вітчизняні вчені та економісти єдині в тому, що основні фонди промислових підприємств потребують якнайшвидшого оновлення, а існуючі темпи оновлення є низькими, то можна стверджувати, що така ситуація дійсно є парадоксальною. Основні засоби внаслідок фізичного та морального старіння, є зношеними, підприємства нараховують амортизацію, отже суми грошових коштів на відтворення основних фондів вивільняються і повинні спрямовуватися на заміну старих засобів праці новими, вдосконаленими, але середній вік діючих основних фондів матеріальної сфери виробництва становить 18,7 років; темпи оновлення є недостатніми, а амортизаційні відрахування накладаються додатковими витратами (оскільки не виконують свого цільового призначення) на вже й так високу собівартість продукції. Все це призводить до того, що вітчизняна продукція не витримує конкуренції не тільки на зовнішньому, а й на внутрішньому ринку.

При формуванні амортизаційної політики підприємствам необхідно особливу увагу приділяти обґрунтуванню норм амортизації. Сьогодні застосовуються практично усереднені норми амортизації. Взагалі, дослідження, проведені колективом Інституту економічного прогнозування, показали, що у 1997 - 2002рр. середня норма амортизації основних фондів, зумовлена податковим законодавством, у перерахунку на лінійну становила 13%, що передбачало списання авансованої вартості протягом 7,7 року. Суми ж, що нараховувались за фактом, продовжували цей термін більш як до 30 років (що відповідають рівню США середини 30 -х років). За даними цих досліджень, у середньому 40% амортизаційних ресурсів використовуються не за призначенням і ці суми виводяться з-під оподаткування неправомірно. Податкові пільги, пов'язані з нарахуванням нелінійної (прискореної) амортизації, передбачалися у вигляді інвестиційного заохочення, стимулювання оновлення основних засобів, але насправді вони обертаються на безпосередні збитки для бюджету.

Сьогодні ситуація в економіці України є такою, що вимагає проведення модернізації промислового виробництва, завданням якої є підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняної продукції. Об'єктивною передумовою реалізації зазначеної мети є оновлення техніко - технологічної бази промисловості. Проте більшість вітчизняних підприємств відчуває нестачу фінансових ресурсів. Ситуація ускладнюється недосконалістю амортизаційної політики, її недостатньою обґрунтованістю та ефективністю. Задля поліпшення стану справ у цій сфері необхідно провести такі заходи:

відновити амортизаційний фонд (чи створити певний інвестиційний рахунок), який повинен мати певне цільове призначення - оновлення основних фондів;

створити такі умови для підприємств, щоб вони були реально заінтересовані в оновленні основних фондів за рахунок коштів власних амортизаційних фондів;

встановлювати норми амортизаційних відрахувань, виходячи з оптимальних строків корисного використання об'єктів основних фондів;

встановити державний контроль за цільовим використанням амортизаційних коштів підприємств з метою обмеження їх спрямування на поповнення оборотних коштів і поточне невиробниче споживання тощо.

4.2 Амортизаційна політика держави як складова стратегії економічних перетворень: з досвіду США

Протягом відносно короткого періоду Україна зазнала декількох могутніх зовнішніх шоків: вихід із рубльової зони (за відсутності системи розрахунків з іншими колишніми радянськими республіками) та запровадження нової системи забезпечення нафтою, газом та іншими ресурсами (маються на увазі канали постачання і перехід на ціни світового рівня). До того ж на економічну ситуацію в Україні негативно вплинула різка зміна режиму економічних (переважно внутрішньогалузевих) зв'язків між підприємствами, тобто перетворення цих зв'язків із внутрішніх на зовнішньоекономічні.

Критичний стан економіки загострювався внаслідок того, що значна частина промислового потенціалу морально і фізично застаріла, а заміна або модернізація відповідних елементів виробничого капіталу вироблялася явно в недостатніх масштабах. Незалежна Україна успадкувала від Радянського Союзу недостатню матеріально - технічну базу і енерго - та ресурсоємні технології виробництва, які є основним чинником забруднення навколишнього середовища.

На сьогодні: „Питання старіння парку устаткування стало „притчею во язицех" не тільки в економічному середовищі, воно несе в собі високу техногенну загрозу для суспільства в цілому. Той факт, що в державі старіння основних фондів досягає 80%, говорить сам за себе. Проблема не просто поглиблюється, вона набуває глобального характеру” - вважає перший віце - президент УСПП Сергій Прохоров.

За даними Держкомстату, на початок 2004 року ступінь зношення основних фондів становив 48,0% проти 43,7% у 2000. Найбільш зношені основні засоби підприємств із виробництва і розподілення електроенергії і газу - 62%, обробної промисловості - 55,9%, будівництва - 51,0%, сільського господарства - 50,4%. У важкій індустрії цей показник становить 70-80% при повній відсутності перспектив їхнього оновлення.

Понад 40% балансової вартості основних фондів - це об'єкти приблизно 25 років. На сьогоднішній день існуючі темпи оновлення основних засобів просто не дають можливості призупинити процес їхнього старіння. Це призводить до втрати конкурентоспроможності економіки, позбавляє виробництво перспектив упроваджувати нові технології.

Автором проаналізовано технічний стан основних засобів одинадцяти підприємств київської області. Джерела інформації - фінансова та статистична звітності підприємств за 2003 - 2004 роки (дивись табл. 4.2.1., Додаток № 10).

Як відображають розрахунки, середній коефіцієнт зношення за 2004 рік становить 52,9% проти 51,7% за 2003, що свідчить про проблему оновлення виробництва. Особливо це стосується хлібопекарських печей, які вдвічі - втричі перевищують допустимі норми експлуатації подібного обладнання.

У зв'язку з цим серйозних стимулів потребує інвестиційна діяльність. І роль амортизаційної системи тут є найбільш важливою.

Серед всіх джерел інвестицій амортизаційні відрахування посідають головне місце і фактично є основною фінансовою базою самостійності підприємств при відтворенні основних засобів.

У високо розвинутих країнах амортизаційна політика є важливою складовою економіки. Шляхом зміни норми амортизаційних відрахувань та регламентації методів їх нарахування держава впливає на процеси накопичення капіталу, стимулює інвестиційні процеси. Позитивний досвід здійснення такої політики мають США.

Під час серйозної економічної кризи у США у 1970 - 1975 роках велику стабілізуючу роль відігравала нова амортизаційна політика, яка ґрунтувалася на розширенні масштабів використання прискореної амортизації. Вона була введена у 1971 році і не змінювалася аж до 1981 року. У перші два роки спостерігався справжній інвестиційний бум: щорічний приріст інвестицій у порівняних цінах зареєстровано у розмірі 8-10%.

В Україні склалася ситуація, що штучно уповільнює процеси оновлення засобів праці, більше того - руйнує на підприємствах фінансову базу капіталоутворення як основу досягнення позитивної економічної динаміки та економічного зросту.

Тому метою цього підпункту є розкриття можливостей амортизації як економічного важеля у сфері регулювання інвестиційної діяльності. Мета дослідження обумовила постановку таких завдань:

1. аналіз впливу амортизаційної політики держави на процеси відтворення основних засобів підприємств;

2. узагальнення досвіду США та визначення можливостей його використання при удосконаленні амортизаційної політики України.

У розвинених країнах органи державного управління серед найважливіших інструментів активізації інвестиційної діяльності широко використовують реформування системи амортизації. Відомо, що фіскальна амортизація суворо регламентується і контролюється державою. Через фіскальну амортизацію може здійснюватися державне регулювання інвестиційної діяльності та рівня оподаткування прибутку підприємства.

Проаналізуємо основні етапи становлення амортизаційної політики США.

Приблизно до 1934 року урядові установи США приділяли мало уваги проблемам амортизації. Починаючи з 1913, підприємцям надавалася свобода дій при встановленні норми амортизаційних відрахувань. Заявлені норми не підлягали ніякому сумніву. Підприємцям вигідно було відображати завищення амортизаційних відрахувань, оскільки це призводило до зменшення платежів до державної казни. Однак вже в 1933 році Постійна державна комісія палати представників конгресу розробила рекомендації на 1934 - 1936 роки - на 25% знизити амортизаційні відрахування. Такі дії були викликані гострою потребою уряду у фінансових коштах.

Результатом 25% зниження амортизаційних відрахувань у той період було збільшення податкових надходжень на 65 млн. дол., що еквівалентно 11% суми податкових зобов'язань приватних підприємців.

З метою упорядкування і уточнення податкових розрахунків Міністерство фінансів США у 1942 році видало „Бюлетень F”. У ньому зазначалося, що „...оціночні доцільні терміни і норми амортизації, зазначені в одному бюлетені, визначено в середньому і не приписуються до використання в кожному окремому випадку. Таким чином, ці терміни і норми були виключно вказівкою для використання, тобто відправним пунктом, на підставі яких відзначались правильні норми з урахуванням досвіду їх використання”

Після війни „Бюлетень F” зазнав різкої критики. На думку більшості американських економістів і підприємців, він містив надто великі терміни служби, що, за твердженням американських учених, змушувало компанії сплачувати прибутковий податок фактично в розмірі 80% замість встановлених 52%.

Починаючи з 1987 року, в США використовується Модифікована система прискореної амортизації, мета якої - прискорення обігу та відшкодування коштів, вкладених підприємцями в основні засоби, рахунок зменшення суми, з якої стягуються федеральні податки.

Таким чином, практика амортизації а США свідчить про широке застосування і розвиток методів прискореної амортизації. Це є прямим наслідком розвитку економіки. Як відомо, однією з форм впливу держави на виробництво поряд із державними замовленнями, кредитом та субсидіями є методи прискореної амортизації.

Використання методу прискореної амортизації приносить значний ефект і має набути широкого застосування під час формування амортизаційної політики підприємства.

По - перше, цей метод сприяє прискоренню інноваційного процесу на підприємстві, оскільки дозволяє швидко відновлювати парк машин, обладнання транспортних засобів.

По - друге, він дозволяє суттєво прискорити процес формування власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел, тобто сприяє максимізації грошового потоку в запланованих межах.

Матеріально - технічна база підприємств України потребує оновлення, але дослідження амортизаційної політики нашої держави свідчить про недосконалість економічного механізму амортизації, що не сприяє налагодженню процесів відтворення основних засобів підприємств та не стимулює інвесторів до капіталовкладень.

Досвід США щодо лібералізації амортизаційної політики буде корисним для України, оскільки під час виведення США з економічної кризи не остання роль належала амортизаційній політиці.

Висновки та пропозиції

Ефективність роботи залізничного транспорту напряму пов'язана з якістю і повнотою технічного оснащення залізниці. Чим більше вдосконалені основні засоби залізниці, тим вище їх пропускна, провізна здібність, продуктивність праці робітників та нижче собівартість перевезень.

Важливе значення в даних економічних умовах для росту ефективності має встановлення їх оптимальної структури, своєчасне оновлення, застосування більш прогресивних видів техніки, автоматизації виробництва. Особлива роль в рішенні завдань подальшого підвищення ефективності виробництва відводиться росту продуктивності праці. Це зростання обумовлене технічною реконструкцією та, головним чином, покращенням використання основних засобів.

За 2005 рік підприємство виконало план по всім показникам, доведеним Управлінням Південно-Західної залізниці.

Сьогодні ситуація в економіці України є такою, що вимагає проведення модернізації промислового виробництва, завданням якої є підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняної продукції. Реальний стан справ сьогодні є таким, що, усвідомлюючи всю необхідність використання у виробничому процесі сучасних, оновлених основних засобів, вітчизняні підприємства не мають для цього достатніх фінансових ресурсів. Як свідчить практика, таке важливе джерело інвестування оновлення основних фондів, як амортизаційні відрахування недостатньо використовуються підприємствами.

Об'єктивною передумовою реалізації зазначеної мети є оновлення техніко - технологічної бази промисловості. Проте більшість вітчизняних підприємств відчуває нестачу фінансових ресурсів. Ситуація ускладнюється недосконалістю амортизаційної політики, її недостатньою обґрунтованістю та ефективністю. Задля поліпшення стану справ у цій сфері необхідно провести:

відновлення амортизаційного фонду (чи створення певного інвестиційного рахунку), який повинен мати певне цільове призначення - оновлення основних фондів;

створення таких умов для підприємств, щоб вони були реально заінтересовані в оновленні основних фондів за рахунок коштів власних амортизаційних фондів;

встановлення норми амортизаційних відрахувань, виходячи з оптимальних строків корисного використання об'єктів основних фондів;

встановлення державного контролю за цільовим використанням амортизаційних коштів підприємств з метою обмеження їх спрямування на поповнення оборотних коштів і поточне невиробниче споживання тощо.

Особисто я вважаю, що потрібно впроваджувати в економіку України прискорену амортизацію, тому що її запровадження дає змогу підприємствам прогресивних галузей економіки вже в перші роки експлуатації машин і устаткування окупити більшу частину їхньої вартості, накопичити в амортизаційному фонді достатню кількість коштів для інвестування та інновацій.

Список літератури

1. Дергачова В. Ресурсний потенциал економического роста как фактор конкурентоспособности национальной экономики. - // Экономист - 2006. №11.

2. Парнюк В.О. Про головні напрями реформування амортизаційної політики. // Фінанси України. 2006 - №9

3. Стадницький Ю. Амортизаційна політика в Україні: історія розвитку, існуючий стан та шляхи вдосконалення. // Економіст - 2002 - №12

4. Податки та бухгалтерський облік (спецвипуск) 2003. - №16, „Амортизація - податковий та бухгалтерський облік”

5. Костюк Д. Амортизація - 2004. // Податки та бухгалтерський облік - 2004 - №32

6. Панасюк В.М. Податковий облік: організація, нормативне забезпечення, податкові розрахунки, звітність: Навчальний посібник. Панасюк В.М., Є.К. Ковальчук, С.В. Бобрівець - Тернопіль: Астон, 2003

7. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навч. посібник - К:. Кондор, 2003

8. Безуглий А. Про вилучення частини амортизаційних відрахувань та використання потужностей підприємства. // Економіка України - 2000 - №1

9. Косова Т. Амортизація як інвестиційний ресурс підприємства. // Актуальні проблеми економіки. - 2003 - №9

10. Пашнюк А.Л. Амортизаційна політика держави на сучасному етапі. // Підприємництво, господарство і право. - 2006 - №4

11. Бондар О.В. Проблеми формування амортизаційної політики в ринкових умовах господарювання. // Актуальні проблеми економіки. -2005 - №1

12. Крок у майбутнє: Тези доповідей учасників ІІ всеукраїнської науково - практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених. / Дрок Є.А. - К.: Політехніка, 2002

13. Бланк И.А. Управление формированием капитала. - К.: Ника - Центр, 2002

14. Стадницький Ю. Амортизаційна політика як потенційний чинник поліпшення інвестиційного клімату в Україні. // Актуальні проблеми економіки. -2002- №11

15. Кузьмін О. Амортизаційна політика підприємства. // Фінанси України 2002 - №12

16. Савченко А. Прискорена амортизація у системі державного регулювання. // Фінанси України, 2003 - №7

17. Городянська Л. Амортизація: функції фінансового управління, концептуальні підходи до розробки загального методу обліку амортизації. // Актуальні проблеми економіки. -2004, №2

18. Житний П. Концепція формування амортизаційної політики в умовах ринкової економіки. // Бухгалтерський облік і аудит. - 2004 - №3

19. Городянська Л. Облік нарахування амортизації на підприємстві бухгалтерськими та податковими методами. // Фінансова справа. - 2004 - №23 - 24

20. Балацкий Е. О политике амортизации. // Економіст. 2005 - №4

21. Заволока С.М. Обґрунтування ефективного варіанта використання інфляційних відрахувань. // Економіст&Держава. - 2005 - №7

22. Ткаченко Л. Амортизаційна політика держави як складова стратегії економічних перетворень: з досвіду США (облікові аспекти). // Економіст. - 2006 - №4

23. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" ( Із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну N 304 від 30.11.2000 )

24.“Статут залізниць України” затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98р. № 457

25. “Статут Вагонної дільниці станції Київ - Пасажирський затверджений Міністерством транспорту України від 15.12.2000р

26. Ткаченко Н.М., “Бухгалтерський облік на підприємствах України з різними формами власності”, Київ “А.С.К.”, 1999р.