Облік грошових коштів, заробітної плати

Зміст

1. Організація обліку грошових коштів

2. Порядок нарахування та облік зарплати

3. Форми і системи оплати праці

4. Утримання і вирахування із заробітної платні

1. Організація обліку грошових коштів

Основними завданнями організації обліку грошових коштів є:

- Правильна організація, своєчасне і законне проведення безготівкових та готівкових розрахункових операцій;

- Забезпечення збереження грошових коштів і цінних паперів в касі підприємства;

- Своєчасне і правильне документування операцій з руху грошових коштів та їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку;

- Здійснення контролю за дотриманням касової дисципліни, в т.ч. за витрачанням отриманих в установах банку грошових коштів відповідно до цільового призначення;

- Проведення інвентаризації грошових коштів та відображення результатів інвентаризації на рахунках бухгалтерського обліку.

Одержані касові звіти й документи обробляються. Кожний запис перевіряється по суті, звіряється з первинним документом, відтак у кожному документі та у звіті проставляється шифр синтетичного рахунка і субрахунків, що кореспондують з рахунком ЗО «Каса». Залишок грошей на початок дня за звітом касира бухгалтер звіряє із залишком грошей на кінець дня, виведеним у попередньому звіті, й перевіряє правильність виведених оборотів і залишків.

Контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера підприємства.

Дані зі звіту касира записують у бухгалтерські реєстри в грошовій одиниці України з одночасним відображенням тих самих операцій у валюті, в якій вони здійснювалися. Ці показники вносять в облікові реєстри у вигляді дробу, в чисельнику якого зазначають суму в іноземній валюті, а в знаменнику - її еквівалент у грошовій одиниці України. Для визначення еквівалента використовується офіційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений НБУ на дату здійснення операції.

Книга обліку прийнятих і виданих касиром грошей (форма М КО-5) застосовується для обліку грошей, виданих з каси підприємства довіреній особі (видавачу), яка виплачує заробітну платню, повернення готівки і оплачених документів. Книгу веде касир. Видача і повернення грошей і оплачених документів підтверджується підписами.

До первинних касових документів, які оформляються по операціях в національній валюті, також відносяться оголошення про внесення готівки, грошовий чек, повідомлення, заява про переказ готівки і повідомлення про отримання переказу.

Бланки касових документів виготовляються друкарським способом або з використанням комп'ютерної техніки з відображенням обов'язкових реквізитів, окрім грошових чеків, які виготовляються тільки друкарським способом.

Всі обов'язкові реквізити в касових документах слід заповнювати. Окрім обов'язкових, деякі касові документи можуть мати додаткові реквізити, необхідні для здійснення певних операцій з готівкою.

Касові документи, окрім грошового чека, виписуються в тій кількості, яка необхідна для учасників розрахунків. Виправлення в касових документах не допускаються. При записі грошових сум ставлять у касових документах між гривнями і копійками кому («,»), копійки позначають двома знаками. Якщо сума визначена в гривнях, то вказується «00» копійок.

Якщо суму, яка складається тільки з копійок, вказують прописом, то обов'язковим є напис «нуль» гривень. Найменування грошової одиниці можна вказувати як повністю, так і в скороченій формі.

Готівку до банку приймають за наявності таких документів: оголошення про внесення готівки, повідомлень, заяв про переказ готівки.

Прибуткові документи складаються з двох частин: повідомлення і квитанції. Вони містять обов'язкові реквізити одержувача платежу: найменування юридичної особи, ідентифікаційний код, номер поточного рахунка, найменування банку, в якому відкритий рахунок одержувача, код установи банку, а також дані платника: прізвище, ім'я, по батькові і номер лицьового рахунка платника (за його наявності), призначення платежу, сума, у т. ч. ПДВ (за наявності), і період, за який здійснюється платіж.

Прибуткові документи для прийому податків, зборів та інших платежів до бюджетів і державних цільових фундацій, крім вказаних реквізитів, містять: код виду платежу (заповнюється банком або юридичною особою), ідентифікаційний номер (крім випадків, коли фізична особа через свої релігійні переконання відмовилася від його привласнення, і про це в паспорті зроблена відповідна відмітка).

Установи банку приймають від юридичних або фізичних осіб (далі - платник (ініціатор)) готівку для переказу за допомогою внутрішньобанківських або внутрішньодержавних платіжних систем юридичним або фізичним особам (далі - переказу), а також видає готівку юридичним і фізичним особам по переказу без відкриття рахунків (далі - покупцям). Платник (ініціатор) і одержувач можуть бути різними особами або однією і тією самою особою.

На підприємствах, що здійснюють розрахунки в безготівковому порядку, гроші до каси надходять з поточного рахунка в банку через касира (або іншу уповноважену особу) за грошовими чеками.

Видача грошей з кас установ банку підприємствам, організаціям, установам проводиться лише по грошових чеках встановленої форми. Вони дійсні протягом 10 днів з дня їх виписування, без урахування дня виписування. Дату чеку вказують у такий спосіб: дата і рік цифрами, місяць прописом. Грошовий чек повинен містити друкований текст (якщо його наявність передбачена) і підписи/підпис уповноваженої особи/осіб відповідно до картки зразків підписів, використання факсиміле не допускається.

Чеки зброшуровані в чекову книжку, яку підприємство одержує у відділенні банку і зберігає у касі разом із готівкою. Для отримання чекової книжки клієнт заповнює заяву про видачу грошової чекової книжки в одному екземплярі і передає його операційному працівнику. Після відповідної перевірки заява з дозвільним підписом головного бухгалтера і керівника установи банку або осіб, яким надано право підпису, передається в касу. Для одержання грошей у банку заповнені чеки підписуються керівником підприємства та головним бухгалтером і засвідчуються печаткою. На корінці чека зазначається особа, якій доручено одержання готівки. Жодні виправлення в чеках не допускаються.

Підприємства (організації) при здачі грошей інкасаторам виписують до кожної сумки під копірку у трьох екземплярах супровідну відомість до сумки з грошовим виторгом.

Гранична сума готівкового розрахунку між підприємством (підприємцем) та іншим підприємством (підприємцем) у розмірі 10 000 грн. протягом 1 дня по одному або декількох платіжних документах встановлена ухвалою Нацбанку України від 09.02.2005 р. № 32 «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку», зареєстрованого в Міністерстві юстиції 18.04.2005 р. під № 410/10690, що набув чинності з 29.04.2005 р.

Обмеження в 10 000 грн. стосується також готівкових розрахунків підприємств і підприємців між собою, тобто з моменту набуття чинності Положення № 637 таке обмеження щодо розрахунків готівкою стосується не тільки підприємств - юридичних осіб, а й підприємців - фізичних осіб.

При перевищенні граничної суми готівкових розрахунків протягом одного дня сума перевищення додається до фактичного залишку готівки в касі і порівнюється із затвердженим лімітом. Підставою для розрахунків готівкою є такі документи: податкова накладна, акт виконаних робіт, товарний чек та ін.

Усі підприємства, незалежно від форм власності й виду діяльності, повинні зберігати свої кошти в установах банків. Зберігати в касі готівку дозволено в межах лімітів залишку готівки, які підприємства встановлюють самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, який підписується головним бухгалтером і керівником підприємства. Для кожного підприємства і його відособленого підрозділу ліміт залишку готівки в касі розраховують окремо.

Підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки своєї роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень і витрат) по всіх рахунках, встановлених термінів здачі готівки, тривалості операційного часу банку, домовленостей підприємства з банком на інкасацію та ін.:

- для підприємств, які здають виручку в банк щоденно в день її надходження в касу або наступного дня з дня її надходження в касу, - в розмірах, необхідних для забезпечення їх роботи на початок робочого дня, але не більше розміру середньоденного надходження готівки в касу (його обчислюють з огляду на три дні підряд будь-якого місяця з останніх дванадцяти);

- для підприємств, розташованих в населених пунктах, де немає банків або операторів поштового зв'язку, і які здають готівкову виручку (готівку) не рідше одного разу на 5 робочих днів, - в розмірах, залежних від встановлених термінів здачі готівкової виручки (готівки) і її суми, але не більш 5-кратного розміру середньоденних надходжень готівки;

- для підприємств, ліміти каси яким встановлюються згідно з фактичними витратами готівки (окрім виплат, пов'язаних з оплатою праці, стипендій, пенсій, дивідендів),

- не більше розміру середньоденної видачі готівки.

Встановлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відособлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.

Якщо ж підприємство не встановлює ліміт каси (незалежно від причин), то він вважається нульовим. У цьому випадку вся готівка, що знаходиться в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством, згідно з вимогами Положення № 637, вважатиметься понадлімітною.

Якщо ліміт каси встановлений з перевищенням граничних розмірів, контролюючі органи вважають його встановленим на рівні вказаних граничних розмірів, а суму перевищень - понадлімітною.

Не вважаються понадлімітними готівкові кошти в день їх надходження, якщо були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, в обслуговуючі банки не пізніше наступного робочого дня банку (протягом операційного часу його роботи) або використані підприємством на господарські потреби (без попередньої здачі їх в банк і одночасного отримання з каси банку на ці потреби) наступного дня.

Не вважаються понадлімітними в день їх надходження готівкові кошти, які надійшли в каси підприємств у вихідні чи святкові дні і здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, в обслуговуючі банки на наступний робочий день банку (протягом операційного часу його роботи) і підприємства або були використані підприємством (без попередньої здачі їх в банк і одночасного отримання з каси банку на вказані потреби) наступного робочого дня на господарські потреби.

Встановлений ліміт каси і терміни здачі наявної виручки (готівки) можуть переглядатися у зв'язку із змінами законодавства України або за наявності певних об'єктивних чинників (зміни в надходженнях/витратах наявних, внутрішньому трудовому розкладі графіків змінності та ін.).

Готівковий виторг від реалізації товарів (робіт, послуг) підприємства і фізичні особи (суб'єкти підприємницької діяльності) можуть використовувати в необхідних розмірах для забезпечення своєї статутної та господарської діяльності (у т. ч. й на оплату праці та виплату дивідендів чи доходу). З цією метою вони можуть використовувати і готівку з каси банку. При цьому підприємства і фізичні особи (суб'єкти підприємницької діяльності) повинні забезпечувати систематичну й повну сплату податків і внесення обов'язкових платежів до державних цільових фондів у порядку і в строки, визначені чинним законодавством.

Підприємства незалежно від форм власності, у т. ч. колективні сільськогосподарські підприємства і селянські (фермерські) господарства, а також фізичні особи (суб'єкти підприємницької діяльності, що мають податкову заборгованість) усі розрахунки з іншими підприємствами та фізичними особами (суб'єктами підприємництва) повинні здійснювати лише в безготівковій формі.

Готівку під звіт із кас підприємств видають за умови повного звіту підзвітної особи за раніше видані під звіт суми.

Особи, що одержали готівку під звіт (у т. ч. на відрядження), повинні подати бухгалтерії підприємства або централізованій бухгалтерії звіт про витрачені суми. Готівку, видану під звіт, але з певних причин не витрачену (частково або повністю), повертають у касу підприємства одночасно з авансовим звітом не пізніше наступного робочого дня після дня видачі її під звіт (на відрядження - не пізніше трьох робочих днів після повернення з відрядження; на закупівлю сільськогосподарської продукції - не пізніше десяти робочих днів від дня її видачі під звіт). Якщо з каси підприємства співробітнику одночасно видано готівку на відрядження та кошти під звіт для вирішення в цьому відрядженні виробничих або господарських питань (у т. ч. для закупівлі сільськогосподарської продукції) і термін відрядження перевищує один робочий день від дня видачі коштів під звіт, підзвітна особа протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження має подати бухгалтерії підприємства одночасно звіт про суму, видану їй для вирішення виробничих питань або господарських потреб, і авансовий звіт про кошти, витрачені безпосередньо на відрядження.

У разі витрачання підприємством, що має податкову заборгованість, готівки з виручки (касових надходжень), одержаної з кас банків (крім розрахунків за податками і обов'язковими платежами), ці кошти включаються у фактичні залишки готівки в касі до того дня, коли було здійснено такі витрати, з наступним порівнянням одержаної суми із затвердженим лімітом каси.

Підприємства щокварталу подають у банк касову заявку встановленого зразка про суму надходжень і видачу готівки, а також календар виплати заробітної плати.

Згідно з Указом Президента України від 12.06.1995 р. № 436 з урахуванням змін від 11.05.1999 р. № 491/99 у разі порушення юридичними особами всіх форм власності та фізичними особами (суб'єктами підприємницької діяльності) норм регулювання обігу готівки, встановлених НБУ, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу:

- за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах;

- за не оприбуткування (неповне оприбуткування) готівки в касах;

- за не встановлення ліміту залишків у касі;

- за перевищення встановлених термінів використання виданої під звіт готівки;

- за здійснення готівкових розрахунків без оформлення відповідних платіжних документів;

- за використання отриманої в установах банків готівки не за цільовим призначенням .

Цим документом визначено і розміри штрафних санкцій.

Штрафи застосовують податкові інспекції за матеріалами проведених ними перевірок і стягуються до Державного бюджету в беззаперечному порядку.

На дебеті рахунка 30 відображають надходження грошей у касу, на кредиті - їх видачу (табл. 2.2.4).

Наприкінці місяця в журналі-ордері № 1 і відомості № 1.1 підсумовують надходження і витрати готівки, в т. ч. за кореспондуючими рахунками, і обліковують залишок грошей у касі на перше число наступного місяця, який має бути тотожним такому ж показникові в касовій книзі. Підсумкові дані записують у Головну книгу.

Основні бухгалтерські проводки за рахунком 30 «Каса» [15, с. 205]

№ п/п	Зміст операцій	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
1	2	3	4
1.	Готівка в національній валюті, що надійшла в касу за реалізовану продукцію і матеріальні цінності	301	701, 702, 703
2.	Кошти, одержані за чеком з банку на різні цілі в національній валюті	301	311
3.	Кошти, що надійшли як часткова оплата путівки, придбаної підприємством за національну валюту	301	377
4.	Суми, що надійшли від покупців за придбання абонементів на харчування (на підприємствах громадського харчування)	301	361
5.	Повернення підзвітними особами невикористаних сум у національній валюті	301	372
6.	Суми, що надійшли на погашення заподіяних матеріальних збитків	301	375
7.	Суми, що надійшли на погашення дебіторської заборгованості персоналу за отриманими раніше позиками	301	377
8.	Суми, що надійшли на оплату акцій, реалізованих за готівку, як внесок засновників до статутного капіталу	301	46
9.	Надлишки в касі грошей у національній валюті, виявлені під час інвентаризації	301	719
10.	Суми, що надійшли від продажу облігацій	301	521
11.	Кошти в іноземній валюті, одержані для закордонних відряджень	302	312
12.	Додатна курсова різниця	302	714
13.	Повернення сум працівникам на погашення переплат і виданих авансів у рахунок зарплати	зо	66
14.	Внесення готівки в банк для зарахування на поточний рахунок підприємства (виручка, депонована зарплата, невикористані кошти на відрядження і господарські потреби) в національній валюті	311	301
15.	Внесення валютних коштів для зарахування на поточний рахунок в іноземній валюті (невикористані кошти на закордонні відрядження)	312	302
16.	Суми, здані для зарахування на поточний рахунок, у національній валюті через інкасатора	333	301
17.	Виплата заробітної плати, в тому числі депонованої	66	301
18.	Суми, видані під звіт на господарські потреби, на відрядження, а також на відшкодування перевитрат за затвердженими авансовими рахунками в національній валюті	372	301
19.	Видача персоналу позик на індивідуальне житлове будівництво та на інші потреби за рахунок коштів, одержаних від банків	377	301
20.	Суми виявлених при інвентаризації нестач готівки в касі	947	301
21.	Від'ємна курсова різниця за перерахунком іноземної валюти в касі за зниження курсу НБУ	945	302

Грошову виручку підприємства здають в установленому банком порядку:

- у денні та вечірні каси установ банку;

- інкасаторам для наступної здачі в установи банків;

- в об'єднані каси при підприємствах для наступної здачі у відповідні установи банків;

- підприємствам зв'язку для переказу на рахунки в установах банків.

Терміни і порядок здачі виручки встановлюються установами банків кожному підприємству за погодженням із його керівником з огляду на необхідність прискорення обігу грошей і своєчасне надходження їх до кас банків:

- для організацій, що розташовані в місцевості, де є установи банків, підприємства зв'язку,- щоденно в день надходження грошей в їх каси;

- у місцевості, де немає установ банків або підприємств зв'язку,- не рідше одного разу на три дні;

- для підприємств і організацій, що мають невеликі суми виручки і значно віддалені від установ банків або підприємств зв'язку,- не рідше одного разу на десять днів за умови, що загальна сума прибутку за десять днів не перевищує 10 НМД.

Здача готівки в каси установ банків оформляється виписуванням об'яви, що складається з трьох частин: власне об'яви - документа, який є підставою для зарахування готівки на рахунок підприємства; квитанції - документа з відміткою каси.

При одержанні пільгових путівок від органів соціального страхування вартість цих путівок в обліку відображають проводкою:

Дт 331 «Грошові документи в національній валюті»;

Кт 652 «Розрахунки за соціальним страхуванням».

Як правило, при видачі путівки працівник сплачує в касу певну частину її вартості, що в обліку відображають проводкою:

- надано путівку працівникові

Дт 377 «Розрахунки з іншими дебіторами»;

Кт 331 «Поточний рахунок в національній валюті»;

- внесено працівником частину вартості путівки

Дт 301

Кт 377 «Розрахунки з іншими дебіторами».

Решту вартості путівки списують за рахунок коштів соціального страхування або за рахунок забезпечення витрат і платежів. У обліку це відображають записами:

Дт 651 «Розрахунки з соціального страхування»;

2. Порядок нарахування та облік зарплати

Оплата праці - це заробіток, розрахований, як правило, у грошовому вираженні, що по трудових договорах власник або уповноважений їм орган виплачує за виконану роботу або надані послуги.

Підприємство самостійно, але відповідно до законодавства, установлює штатний розклад, форми і системи оплати праці, преміювання. Облік праці і заробітної плати - один із найважливіших і складних ділянок роботи, що потребують точних і оперативних даних, у яких відбивається зміна чисельності робітників, витрати робочого часу, категорії робітників, виробничих витрат.

Облік праці і заробітної плати займає одне з центральних місць у всій системі урахування на підприємстві. Заробітна плата є основним джерелом прибутків робітників фірми, підприємства.

Підприємства й організації при складанні трудової угоди встановлюють кожному працівникові розмір тарифної ставки (посадового окладу), види доплат, компенсаційні і гарантовані виплати, передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна тата - це винагорода, визначена, як правило, в грошовому вимірнику, яку відповідно до трудової угоди власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата поділяється на основну, додаткову, інші зоохочувальні і компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу згідно з встановленими нормами (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові оклади). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців. До додаткової заробітної плати належать винагороди за працю понад встановлені норми, за трудові досягнення і винахідництво, а також особливі умови праці. Вона включає доплати і надбавки до тарифних ставок і посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством: премії працівникам, керівникам, спеціалістам за виробничі результати, включаючи премії за економію конкретних видів матеріальних ресурсів; винагороди за вислугу років і стаж роботи; оплату щорічних і додаткових відпусток згідно із законодавством, компенсацій за невикористану відпустку тощо.

До інших заохочувальних і компенсаційних виплат належать надбавки і доплати, не передбачені чинним законодавством і понад встановлені розміри; винагороди за підсумками роботи за рік; премії за винахідництво і раціоналізацію; за створення, освоєння і впровадження нової техніки; за своєчасну поставку продукції на експорт; одноразові заохочення окремих працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань тощо.

Вичерпний перелік основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат міститься в інструкції по статистиці заробітної плати, затвердженій наказом Мінстату України від 11.12.95 №323.

Усі державні, кооперативні підприємства і господарські товариства повинні вести окремий облік:

фонду заробітної плати робітників і службовців:

- спискового складу

- позаспискового (позаштатного) складу;

- разових та інших премій, які не включаються до фонду заробітної плати;

- інших грошових і натуральних виплат робітникам і службовцям.

Джерелами коштів на оплату праці на підприємствах є кошти, одержані в результаті їх господарської діяльності; в бюджетних установах асигнування з бюджету, а також частка доходів, одержаних у результаті їх господарської діяльності.

У підприємствах недержавної форми власності й об'єднаннях громадян (кооперативах, спільних підприємствах з іноземними інвестиціями, акціонерних та інших господарських товариствах) оплата праці здійснюється відповідно до положень, передбачених установчими документами, з дотриманням норм і гарантій в оплаті праці відповідно до чинного законодавства.

Держава згідно з Законом України "Про оплату праці" здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати, інших державних норм і гарантій, а також шляхом прогресивного оподаткування доходів громадян.

3. Форми і системи оплати праці

На підприємствах застосовують дві форми оплати праці - відрядну і погодинну. Кожна з цих форм має різновиди (системи). Так, відрядна форма оплати праці має системи: пряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, акордна. При прямій відрядній системі оплата праці здійснюється за кожну одиницю виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг).

Відрядно-преміальна система передбачає, що робітникам, крім основного заробітку, нараховуються премії (за виконання норм виробітку, економію матеріалів, якість продукції тощо). Ця система стимулює покращення кількісних і якісних показників роботи, тому широко застосовується на підприємствах. При відрядно-прогресивній системі виконані роботи оплачуються: в межах норми - за твердими розцінками, понад норми - за підвищеними прогресивно-зростаючими розцінками. Ця система має обмежене застосування (на найважливіших ділянках господарської діяльності), оскільки при її застосуванні темпи зростання заробітної плати можуть випереджати темпи росту продуктивності праці, що може призвести до перевитрати фонду оплати праці, підвищення собівартості продукції.

При акордній системі оплати праці норма і розцінка визначаються на весь комплекс виконуваних робіт (ремонтних, будівельних тощо).

Погодинна форма оплати праці має дві системи: проста погодинна і погодинно-преміальна. При простій погодинній системі праця працівників оплачується виходячи тільки з кількості відпрацьованого часу і тарифної ставки (посадового окладу) відповідно до їх кваліфікації. При погодинно-преміальній системі до погодинної ставки (посадового окладу) за досягнення визначних показників працівникам виплачується премія. Економічна доцільність застосування тих або інших форм і систем оплати праці визначається їх стимулюючою роллю в підвищенні ефективності діяльності кожної ділянки і підприємства в цілому.

Порядок нарахування заробітної плати, належної працівникам підприємства, залежить від форм оплати праці, що застосовуються на підприємстві, і організації виконання самих робіт (в, індивідуальному порядку чи бригадою).

При погодинній оплаті праці основним документом, який служить підставою для нарахування заробітної плати, є табель використання робочого часу (ф. № П-12 і № П-13).

У цьому разі для розрахунку погодинного заробітку працівника достатньо знати його розряд, погодинну тарифну ставку даного розряду і кількість відпрацьованих годин за табелем. При розрахунку заробітної плати за посадовим окладом останній зберігається при відпрацюванні всіх робочих днів місяця. Якщо відпрацьована неповна кількість робочих днів, середньоденний заробіток перемножається на кількість відпрацьованих днів.

При відрядній оплаті праці та індивідуальному виконанні робіт заробіток робітника визначається множенням кількості виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг), зазначених у відповідних первинних документах, на встановлену розцінку за одиницю роботи. При бригадній формі організації праці заробітна плата і премії за виконану роботу нараховуються всій бригаді, а потім розподіляються між членами бригади пропорційно до відпрацьованих кожним робітником годин з урахуванням їх кваліфікації (розряду). Для цього роблять розрахунок у такій послідовності: 1) спочатку множенням відпрацьованої кількості годин кожним робітником на їх погодинні тарифні ставки і підсумком цих добутків знаходять заробіток бригади за тарифними ставками; 2) потім визначають відношення відрядного заробітку бригади до заробітної плати її членів за тарифними ставками (коефіцієнт приробітку); 3) множенням заробітку за тарифною ставкою кожного члена бригади за фактично відпрацьований час на коефіцієнт приробітку визначають відрядний заробіток окремих членів бригади.

Оплата праці за понадурочний час здійснюється відповідно до ст. 106 КЗпП України в подвійному розмірі погодинної ставки (при погодинній оплаті праці); при відрядній оплаті праці нараховується доплата в розмірі 100% тарифної ставки робітника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною формою, - за всі відпрацьовані понадурочні години.

Оплата праці в нічні години (з 10 годин вечора до 6 годин ранку) відповідно до ст. 108 КЗпП України здійснюється в підвищеному розмірі, який встановлюється генеральними, галузевими (регіональними) угодами, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час.

Оплата праці у святкові і неробочі дні згідно зі ст. 103 КЗпП України здійснюється в подвійному розмірі.

Порядок оплати за час простою не з вини робітника оплачується з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). Час простою з вини робітника не оплачується.

Доплати за сумісництво професій (посад) встановлюються на певний строк і визначаються за наказом керівника у розмірі, який залежить від характеру і складності виконуваних робіт.

Оплата праці по середньому заробітку. Кабінет Міністрів України постановою від 08.02.95 № 100 (з доповненнями і змінами, внесеними постановами від 16.05.95 № 348 та від 24.02.97 № 185) затвердив Порядок визначення за робітної плати, дія якого поширюється на підприємства, установи й організації всіх форм власності. Зазначений Порядок застосовується у випадках:

- надання працівникам щорічної відпустки, додаткової відпустки у зв'язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (або виплати компенсацій за не використану відпустку);

- надання працівникам творчої відпустки,

- виконання працівниками державних і громадське обов'язків;

- переведення працівників на іншу легшу нижчеоплачувану роботу за станом здоров'я;

- переведення вагітних жінок, які мають дітей віком до трьох років, на іншу легшу роботу;

- надання жінкам, які мають немовлят, додаткових перерв для годування дитини;

- виплати вихідної допомоги, збереження середньої заробітної плати звільненим працівникам на встановлений чинним законодавством період їх працевлаштування;

- службових відряджень; вимушеного простою; виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності і пологах та в інших випадках, коли за чинним законодавством виплати здійснюються виходячи з середнього заробітку.

Виходячи із затвердженого Порядку визначення середньої заробітної плати, при нарахуванні оплати за час чергової і додаткової відпустки в календарних днях або за час відпустки у зв'язку з навчанням без відриву від виробництва. які надаються в календарних днях, виходять з сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців (або менший фактично відпрацьований період). У підрахунок середнього заробітку включаються всі види основної і додаткової заробітної плати, преміальні виплати (у тому числі одноразові заохочення працівникам за виконання важливих виробничих завдань, винагорода за результатами роботи підприємства за підсумками року), а також допомога по тимчасовій непрацездатності (за винятком виплат, передбачених п. 4 Порядку). Шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед настанням відпустки 12 місяців (або менший фактично відпрацьований період) на відповідну кількість календарних днів року (або менший відпрацьований період), за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством, і множенням на кількість календарних днів відпустки визначають заробітну плату працівникові за час відпустки.

Якщо визначена за таким розрахунком сума заробітної плати за час відпустки виявиться нижче тарифної ставки або посадового окладу працівника на день відпустки, то підприємствам згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.92 № 140 "Про додаткові заходи у зв'язку з підвищенням заробітної плати" дозволено брати до розрахунку заробітну плату, встановлену з дня її останньої зміни, починаючи з якої здійснюється виплата по середньому заробітку.

У випадках, коли частина відпустки переходить на наступний місяць, заробітна плата за ці дні відпустки обліковується у звітному місяці як виданий аванс і при складанні балансу відображається в складі статті активу "Розрахунки з різними дебіторами". Зазначені суми відносяться на витрати виробництва або обігу в наступному місяці (в кореспонденції з кредитом рахунка 66 "Розрахунки з оплати праці").

В інших випадках збереження середньої заробітної плати (оплата часу при виконанні державних і громадських обов'язків, перерв у роботі матерів, які годують немовлят, пільгових годин підлітків тощо), а також при нарахуванні допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплаті відпусток по вагітності і пологах середньомісячна заробітна плата визначається виходячи з виплат за останні два календарних місяці.

Працівникам, які відпрацювали на підприємстві менше двох місяців, середня заробітна плата визначається виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох місяців працівник не працював, заробітна плата визначається виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Час, протягом якого відповідно з чинним законодавством або з інших поважних причин працівник не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, з розрахункового періоду виключається.

Крім того, не враховуються виплати за час, протягом якого зберігався середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпустки тощо), а також допомога по тимчасовій непрацездатності.

Нарахування виплат, визначених за два останніх місяці, здійснюється множенням середньоденного заробітку на кількість робочих днів. Середньоденний заробіток визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на кількість робочих днів (годин) за цей період.

У разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів) згідно із законодавчими актами в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, робиться коригування заробітку на коефіцієнт його підвищення.

Час виконання державних і громадських обов'язків оформляється табелем обліку робочого часу і засвідчується довідкою організації і установи, де вони виконувались. Він оплачується за середньоденним (або середньогодинним) заробітком з розрахунку двох календарних місяців роботи.

Додаткові перерви в роботі матерів, які годують немовлят, оформляються довідками медичних установ. Перерви мають бути не раніше ніж через три години і тривалістю не менше 30 хвилин кожна. Середньогодинний заробіток визначається виходячи з середньої заробітної плати за останніх два календарних місяці.

Чинним законодавством для працівників-підлітків встановлена тривалість робочого часу на тиждень: віком від 16 до 18 років - 36 годин, віком від 15 до 16 років - 24 години. Пільгові години оплачуються: робітникам-відрядникам - за тарифною ставкою робітника-відрядника відповідного розряду; робітникам-погодинникам - за тарифною ставкою робітника-погодинника відповідного розряду.

При звільненні працівника або виході на пенсію з ним здійснюється остаточний розрахунок як по заробітній платі за відпрацьований час у звітному місяці, так і за час відпустки, яка до звільнення не була використана.

При звільненні працівника у зв'язку із змінами в організації виробництва (у тому числі ліквідації, реорганізації або перепрофілюванню, скорочення чисельності працівників) за звільненим працівником згідно з п. І ст. 40 КЗпП України зберігається середня заробітна плата на період працевлаштування) але не більше ніж за три місяці з дня звільнення з урахуванням вихідної допомоги, а також безперервний стаж роботи, якщо перерва в роботі після звільнення не перевищує 3 місяці.

Вихідна допомога визначається виходячи з виплат за останні два календарних місяця, що передували звільненню. Якщо протягом останніх двох календарних місяців перед звільненням працівник не працював, середня заробітна плата визначається виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. У разі, якщо працівник не мав заробітку і в ці два календарних місяці, то розрахунок вихідної допомоги здійснюється виходячи зі встановлених йому в трудовому договорі тарифної ставки або посадового окладу.

При призові працівника до військової служби (або направленні до альтернативної служби) вихідна допомога виплачується у розмірі не менше 2-місячного середнього заробітку (п. З ст. 39 КЗпП).

Вихідна допомога не оподатковується прибутковим податком і ніякі інші утримання з неї не робляться.

При розрахунку середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій згідно зі ст. 65 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за вибором особи, яка звернулась за пенсією, вибірка заробітної плати може здійснюватися за 24 останніх календарних місяці роботи підряд перед звертанням за пенсією, або 60 календарних місяців роботи підряд протягом всієї трудової діяльності перед звертанням за пенсією, незалежно від наявності перерв у роботі.

4. Утримання і вирахування із заробітної платні

Із заробітної плати робітників і службовців можуть здійснюватись тільки дозволені законом утримання: прибутковий податок (з суми понад неоподатковуваний мінімум доходів громадян); утримання збору до Пенсійного фонду (в розмірі 1% заробітку, якщо сукупний оподатковуваний доход не перевищує 150 грн., і 2%, - якщо такий доход перевищує 150 грн.), до Фонду соціального страхування на випадок безробіття (в розмірі 0,5% заробітку), за виконавчими листками (аліменти тощо); за рішенням адміністрації (у відшкодування втрат від браку, нестачі матеріальних цінностей тощо).

Відповідно до Закону України "Про оплату праці" загальна сума утримань не повинна перевищувати 20% (а в окремих випадках, передбачених законодавством, - 50%) суми заробітку, який залишається після вирахування прибуткового податку, збору до Пенсійного фонду і Фонду соціального страхування на випадок безробіття. Ці обмеження не поширюються на утримання із заробітної плати при відбуванні покарання у вигляді виправних робіт, а також при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей.

Прибутковий податок з доходів громадян утримується згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12. 92 № 13-22, Законом України від 13.12.98 № 129 "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.92 № 13-22", а також інструкцією про прибутковий податок з громадян від 21.04.93 № 12.

Об'єктом оподаткування громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний доход за календарний рік (який складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з усіх джерел як на території України, так і за її межами. Об'єктом оподаткування громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні, є доход, одержаний із джерел України.

Відповідно до Закону України від 13.02.98 № 129 прибутковий податок з сукупного оподатковуваного доходу громадян за місцем основної роботи (служби, навчання) визначається за такими ставками:

Таблиця ставок для визначення прибуткового податку з сукупного оподаткованого доходу громадян за місцем основної роботи (служби, навчання)

Місячний сукупний оподаткований дохід	Ставка і розміри податку
До 17 гривень ( з доходу в розмірі 1-го неоподаткованого податком мінімуму)	Не оподатковується
Від 18 гривень до 85 гривень (1-5 неоподатковуваних мінімумів)	10% від доходу, який перевищує 17 грн.
Від 86 грн до 170 грн	6 грн. 80 коп + 15% від доходу, який перевищує 85 грн
Від 171 грн до 1020 грн (від 10 до 60 неоподатковуваних мінімумів)	19 грн 55 коп + 20% від доходу, який не перевищує 1700 грн.
Від 1021 грн до 1700 грн (від 60 до 100 неоподатковуваних мінімумів)	189 грн 55 коп +30% від доходу, який не перевищує 1020 грн
Від 1701 грн і більше ( більше ста неоподатковуваних мінімумів)	398 грн 55 коп.+ 40% від доходу, який перевищує 1700 грн.

При визначенні сукупного оподатковуваного доходу враховуються доходи, одержані як в грошовій, так і в натуральній формі. При цьому доходи, одержані в натуральній формі, зараховуються до сукупного оподатковуваного доходу за календарний рік за вільними ринковими цінами, крім доходів, одержаних від сільськогосподарських підприємств, які визначаються за цінами продажу державі.

Забороняється оплата прибуткового податку з громадян за рахунок підприємств, установ і організацій, а також суб'єктів підприємницької діяльності, крім колективних сільськогосподарських підприємств. Колективні сільськогосподарські підприємства, включаючи риболовні колгоспи, суми прибуткового податку з громадян сплачують за рахунок прибутку (доходу), що залишається в розпорядженні підприємства, за ставками згідно з чинним законодавством.

Суми виплат, які не включаються до сукупного оподатковуваного доходу з громадян відповідно дол. 1. ст. 6 Декрету:

- допомога за рахунок коштів державного соціального страхування (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності);

- суми одержаних аліментів;

- державні пенсії, а також додаткові пенсії, що виплачуються за умови добровільного страхування;

- компенсаційні виплати в грошовій і натуральній формі в межах норм, передбачених чинним законодавством (за винятком компенсації за невикористану відпустку);

- доходи громадян від продажу вирощеної в особистому підсобному господарстві, присадибній дачній і садовій ділянці продукції рослинництва і бджільництва;

- виграші по облігаціях державних позик і державних лотерей, проценти і виграші по вкладах в установах банків, по ощадних сертифікатах і державних казначейських зобов'язаннях;

- суми, одержані громадянами по обов'язковому і добровільному страхуванню;

- суми, одержувані працівниками на відшкодування шкоди, заподіяної їм каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків, а також у зв'язку із втратою годувальника;

- суми, що перераховуються за заявами громадян на благодійницькі цілі в межах 12 мінімальних заробітних плат;

- вартість путівок на лікування, відпочинок і у дитячі оздоровчі табори (крім туристичних і міжнародних) та деякі інші доходи, передбачені Декретом.