Предмет і метод економічного контролю

РЕФЕРАТ

на тему:

«ПРЕДМЕТ І МЕТОД ЕКОНОМІЧНОГО КОНТРОЛЮ»

Як зазначалося, економічний контроль є важливою ланкою системи управління виробництвом. За його допомогою виявляють фактичний стан справ на підприємствах, з'ясовують причини різних відхилень від нормальних умов роботи, невикористані резерви. Дійова система контролю надійна передумова вдосконалення системи управління, ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Економічний контроль охоплює всі підприємства, їх виробничі підрозділи, служби, процеси відтворення сукупного суспільного продукту в усіх ланках народного господарства, конкретних виконавців підприємницької діяльності. Оскільки господарська діяльність регулюється законами і законодавчими актами, то важливе завдання органів економічного контролю -- виявлення законності господарських операцій. На підставі цього можна зробити висновок що предметом економічного контролю е виявлення законності, реальності, еконономічної доцільності та ефективності використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у процесі підприємницької діяльності згідно з чинним законодавством та забезпечення їх збереження. Поняття предмету економічного контролю конкретизують його об'єкти.

У широкому розумінні об'єктами економічного контролю є підприємства, установи, організації, їх виробничі підрозділи, служби та діяльність службових і матеріальних осіб, пов'язана з використанням виробничого потенціалу в процесі виробництва.

Безпосередньо на підприємствах основними об'єктами економічного контролю є засоби виробництва (основні фонди, виробничі запаси), праця та її оплата, процеси (постачання, виробництво та реалізація продукції), фінансові результати та їх розподіл, а також природні ресурси. Сфера економічного контролю поширюється на фінансування і кредитування підприємств, розрахунки, фонди і резерви.

Важливий об'єкт -- основні фонди. Тут контроль спрямовують на їх збереження і зберігання, доцільність і законність операцій по придбанню і списанню, правильність використання та виявлення резервів підвищення фондовіддачі. Основне завдання контролю виробничих запасів полягає у виявленні резервів економії матеріальних ресурсів. Економія паливно-енергетичних ресурсів -- проблема віку і в її вирішенні важливу роль відіграє економічний контроль, у процесі якого виявляють перевитрати, втрати, нестачі, незаконне привласнення і з'ясовують причини нераціонального -використання ресурсів.

При перевірці використання трудових ресурсів та оплати праці акцентують увагу на питаннях раціональної організації праці та її продуктивності з погляду дотримання трудової дисципліни і режиму робочого часу, виявлення реальності обсягів та якості робіт, можливих приписок і в зв'язку з цим необгрунтованих нарахувань оплати праці, дотримання норм, розцінок, окладів за штатним розписом, трудового законодавства про гарантовані виплати і соціальний захист працівників.

По об'єктах виробничих процесів і реалізації продукції дають оцінку виконання виробничих програм по виробництву продукції та її реалізації, використання найпрогресивніших технологій, дотримання їх на виробництві, а саме: своєчасності та якості робіт по вирощуванню сільськогосподарських культур, виконання зооветеринарних заходів по догляду і вирощуванню тварин, інженерно-технічного забезпечення експлуатації техніки та її зберігання, ефективного транспортного обслуговування і енергетичного забезпечення, побутового обслуговування.

При цьому виявляють недоліки в організації виробничого процесу, резерви виходу продукції та підвищення її якості, з'ясовують причини невиконання договірних зобов'язань по реалізації продукції, визначають розміри недоодержання виручки від реалізації продукції низької якості, псування продукції, перевитрати коштів і матеріальних ресурсів, виявляють резерви зниження собівартості продукції та інші фактори підвищення ефективності виробництва.

Виділення самостійного об'єкта контролю фінансових результатів зумовлено необхідністю перевірки правильності визначення прибутків, збитків, з'ясування причин і винних осіб у допущенні штрафів, пені, простроченої заборгованості та інших фактів безгосподарності і упущень у роботі, а також контролю за обґрунтованістю розподілу фінансових результатів та їх використання.

Мета перевірки фондів і резервів -- встановлення правильності їх формування та використання за призначенням.

Головним завданням економічного контролю на об'єкті природних ресурсів є забезпечення дотримання підприємствами, організаціями, установами, громадянами вимог законодавчих та нормативних актів, що регулюють земельні відносини, і виконання системи заходів, спрямованих на охорону й раціональне використання земель, водних ресурсів і навколишнього середовища.

Залежно від форм (суб'єктів) економічного контролю об'єкти конкретизують щодо завдань і функцій відповідних органів контролю. Наприклад, основними об'єктами контролю державних податкових інспекцій є джерела виплат коштів, що підлягають оподаткуванню: оплата праці, доходи (прибутки) підприємств, товарооборот та ін.

Чітке визначення об'єктів контролю та поставлених завдань мають важливе значення для його раціональної організації і підвищення ефективності.

Вищезазначені об'єкти контролю -- предмет вивчення навчальної дисципліни «Економічний контроль», наукових досліджень та контрольно-ревізійної діяльності. Методом економічного контролю є сукупність прийомів і способів, що забезпечують виявлення законності, достовірності, економічної доцільності та ефективності використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у процесі підприємницької діяльності згідно з чинним законодавством та забезпечення їх збереження. Загальним методом контролю є метод матеріалістичної діалектики як спосіб пізнання явищ у їх взаємозв'язку, просторі і часі! У процесі вивчення і пізнання економічних явищ використовуються як загальноприйняті (індукція і дедукція, аналіз і синтез, експеримент, абстрагування, моделювання та ін.), так і специфічні прийоми і способи, які забезпечують контроль виробничо-фінансової діяльності підприємств.

Всю сукупність різноманітних прийомів і способів економічного контролю систематизують по двох групах: способи і прийоми натурального (візуального) контролю, способи і прийоми документального контролю.

Основними способами і прийомами натурального (візуального) контролю є: фактичний огляд (обстеження) об'єктів господарювання в натурі, інвентаризація, контрольні обміри, запуски сировини і матеріалів, лабораторний аналіз, експертна оцінка, тестування (фактичне опитування осіб). Дані способи доцільно застосовувати у взаємозв'язку, а також з різними прийомами і способами документального контролю.

Фактичний огляд (обстеження) -- це перевірка стану та правильності використання і експлуатації господарських об'єктів: складських приміщень, ангарів і місць зберігання техніки, фермерських приміщень, полів, робочих місць, а також стану трудової дисципліни, чисельного складу персоналу підприємства та ін. Застосування цього прийому дозволяє установити порушення правил зберігання продукції і майна на складах і в сховищах, невідповідність складських приміщень вимогам зберігання в них матеріальних цінностей, а ферм -- вимогам утримання тварин, недотримання правил експлуатації і зберігання техніки, забур'яненість полів та виявити інші недоліки і порушення. Перевірку дотримання трудової дисципліни і використання робочого часу працівниками підконтрольного підприємства проводять безпосередньо на робочих місцях шляхом вибіркового спостереження, хронометражу і фотографій робочого часу. Така перевірка дозволяє виявити неявки і запізнення на роботу, ступінь зайнятості працівників, факти їх використання на інших посадах, не за фахом, простоїв через незадовільну організацію виробничого процесу. Зіставленням штатної чисельності по платіжних відомостях і наявності працівників на робочих місцях можуть бути виявлені випадки включення у відомості підставних осіб.

Прийом фактичного огляду (обстеження) допомагає визначити напрями глибшої документальної перевірки тих операцій, які виконуються на конкретних виробничих місцях з порушеннями.

Особливо ефективним і тому найбільш використовуваним прийомом натурального контролю є інвентаризація -- спосіб виявлення фактичної наявності матеріальних цінностей, стану розрахунків, обсягів незавершеного виробництва шляхом поштучного перерахунку, зважування, обмірювання та зіставлення фактичних залишків з даними бухгалтерського обліку на певну дату. В результаті цього виявляють нестачі, лишки, втрати матеріальних цінностей і коштів, помилки в обліку. Крім того, під час проведення інвентаризації шляхом огляду матеріальних цінностей визначають їх технічний стан та якість і виявляють пошкоджені, зіпсовані матеріальні цінності, з'ясовують причину і винних осіб, які допустили матеріальні втрати. При інвентаризації можна

виявити особисту худобу, яка доглядається в громадському стаді, майно, що незаконно використовують в особистих цілях окремі матеріально відповідальні або службові особи (транспортні засоби, холодильники, телевізори, газові плити та інші побутові речі). Водночас виявляють невикористовуванні господарські засоби, так звані неліквіди, що свідчать про недоліки в організації матеріально-технічного постачання, безгосподарність, марнотратство, заміну дефіцитних товарів неходовими, малоцінними. Одночасно оглядають місця зберігання матеріальних цінностей і встановлюють порушення правил складування, невідповідність складських приміщень вимогам, пошкодження холодильників, тари, що призводить до втрат продукції і матеріалів, недотримання правил з пожежної безпеки та охорони праці тощо.

Виявлені лишки матеріальних цінностей свідчать про недооприбуткування або несвоєчасне їх оприбуткування, а нестачі -- про привласнення і розкрадання майна та продукції (за винятком природних втрат, які. є виправданими нестачами і списуються на витрати виробництва). _Все це свідчить про великі можливості інвентаризації, які потрібно використовувати найбільшою мірою.

Інвентаризація -- важливий засіб внутрішньогосподарського контролю, її обов'язково проводять на кожному підприємстві, в організації, установі згідно з планом-графіком відповідно до інструкції про проведення інвентаризації.

Водночас інвентаризацію використовують при ревізіях, аудиті та інших перевірках, але з певними особливостями Під час ревізії (аудиту) в більшості випадків проводять вибіркову інвентаризацію, що пов'язане з обмеженим часом на перевірки. Тому потрібно виробити найраціональніші підходи до організації вибіркових інвентаризацій, зокрема з таких питань: обсяг вибірки, вид матеріальних цінностей, період та характер проведення. Зазначені питання ревізори^ аудитори вирішують на свій розсуд з урахуванням конкретної ситуації. Щодо кількості (обсягу) вибірки, то на практиці беруть до 20 найменувань матеріальних цінностей на складах загального призначення, на спеціальних складах (нафтопродуктів, мінеральних добрив, палива) можуть проводити повну інвентаризацію. Крім того, останню здійснюють у випадках наявності скарг, заяв на адресу конкретних осіб або за умови виявлення зловживань і серйозних порушень під час документальної перевірки матеріальних цінностей. По можливості потрібно охопити інвентаризацією якомога більше об'єктів, обмежень тут не може бути, бо найбільший розмір матеріального збитку виявляють саме під час інвентаризації. Оскільки інвентаризація при ревізіях переважно вибіркова, важливо визначитись, які саме матеріальні цінності потрібно проінвентаризувати. Тут підходять із міркувань вибору найбільш дефіцитних і дорогих матеріальних цінностей. Крім того, враховують й інші фактори: неналежне зберігання окремих цінностей, виявлені під час документальних перевірок значні порушення з їх використанні або оприбуткуванні, наявність заяв і скарг конкретного змісту (привласнення концентрованих кормів, розбазарювання лісоматеріалів тощо).

Інвентаризацію проводять, як правило, на початку ревізії (аудиту), хоч це правило не виключає доцільності проведення інвентаризації, в інший період (всередині або в кінці Строку проведення ревізії), виходячи з міркувань забезпечення принципу її раптовості та врахування конкретної ситуації під час ревізії.

У разі надходження заяв, сигналів про низьку якість інвентаризації проводять контрольну інвентаризацію, що охоплює не менш як 10 % ' перевірених цінностей, або повторну.

У всіх випадках інвентаризацію здійснює комісія, призначена розпорядженням керівника. При інвентаризації обов'язково повинні бути присутніми матеріально відповідальні особи, а також фахівці при інвентаризаціях насіння, худоби, будівельних матеріалів та ін. Результати оформляють типовими формам; інвентаризаційних описів, порівняльних відомостей, актів інвентаризації, хоча не виключається можливість використання форм власного зразка. Крім того, матеріально відповідальні особи оформляють пояснювальні записки з приводу нестач, лишків та інших відхилень.

Важливими питаннями, що виникають при інвентаризації, є порядок і техніка вимірювання фактичних залишків; методика визначення нестач з вини матеріально відповідальних осіб; регулювання пересортиці; оцінка матеріального збитку через пошкодження, псування та нестачу матеріальних цінностей, який підлягає відшкодуванню; визначення природних втрат; порядок і розміри відшкодування матеріального збитку; порядок списання нестач та ін.

Отже, для проведення інвентаризації на належному рівні необхідні фахові знання з багатьох галузей наук -- бухгалтерського обліку, технології виробництва, права та їх вміле поєднання.

Важлива умова забезпечення високої ефективності інвентаризації -- поєднання її з іншими прийомами як натурального, так і документального контролю Контрольні обміри будівельно-монтажних, ремонтних, польових, транспортних робіт дозволяють виявити приписки робіт та необгрунтоване списання будівельних, ремонтних матеріалів, коштів тощо. Цей прийом використовують найчастіше при перевірках будівництва як господарським, так і підрядним способом. На сільськогосподарських підприємствах специфічною його формою є контрольні доїння корів, збирання яєць, стриження овець, забої худоби, які проводять для перевірки .повноти оприбуткування продукції та її якості. Контрольні обміри робіт, як й інвентаризацію, потрібно здійснювати за участю галузевих спеціалістів.

Прийом контрольних запусків сировини і матеріалів у виробництво використовують при наявності на сільськогосподарських підприємствах цехів по переробці плодоовочевої сировини та інших промислових виробництв (пилорами, млини, олійниці, крупорушки та ін.). Його суть полягає в тому, що певну партію сировини переробляють у присутності комісії, зважують кількість одержаної з неї продукції 'і встановлюють фактичний вихід з одиниці сировини, який зіставляють з даними обліку у відповідних документах і бухгалтерських реєстрах. За допомогою цього прийому визначають повноту оприбуткування" продукції (соків, плодоовочевих консервів, борошна, олії) та обґрунтованість списання сировини на фактичну кількість оприбуткованої продукції,

Лабораторний аналіз використовують для визначення якості і складу сировини, матеріалів, готової продукції, дотримання рецептури виготовлення консервів, страв у їдальнях, дитячих закладах тощо, а також технічних умов і державних стандартів при виготовленні непродовольчих товарів (цегли, черепиці, швейних виробів та ін.). Він дозволяє виявити факти недовкладення продуктів у казан, погіршення якості продукції через порушення рецептури виготовлення плодоовочевих консервів, привласнення дорогих компонентів (спецій, цукру, олії тощо). Лабораторний аналіз проводять спеціальні лабораторії та спеціалісти-технологи. На сільськогосподарських підприємствах здійснюють лабораторний аналіз вмісту жиру в молоці, якості насіння, кормів та ін. Необхідність і доцільність його використання зумовлена тим, що якість сировини визначає вихід продукції або її витрати на одиницю продукції. Наприклад, підвищення сухої речовини в томатах на 1 % збільшує вихід продукції на 20 %.

Експертну оцінку використовують для визначення якості виконання окремих робіт на високому професійному рівні висококваліфікованими спеціалістами-експертами. На

сільськогосподарських підприємствах експертизи проводять для оцінки проектно-кошторисної документації, будівельних, ремонтних робіт, уточнення діагнозу хвороб тварин тощо, їх поділяють на різні види: інженерно-технічні, технологічні, бухгалтерські та ін. При цьому кримінологічне дослідження документів має особливе значення, в результаті якого виявляють фіктивну інформацію в документах або фіктивні документи в цілому, оскільки згідно із законодавством за оформлення таких документів винних притягають до кримінальної відповідальності. Ознаками фіктивних документів можуть бути: підчистки, травлення, виправлення цифр, тексту, дописування цифр попереду чи позаду реального числа тощо. При уважному огляді документа за допомогою лупи можна помітити порушення структури паперу (шорохуватість, втрата глянцю); потоншення паперу в місцях витирання інформації; інший колір пасти або іншу товщину цифр чи тексту порівняно з основним текстом; різницю в почерку або надрукованому тексті, пошкодження друкарських ліній чи тексту; наявність плям, розпливи пасти, чорнила, згущення тексту в рядках і т. п. При неможливості довести фальсифікацію документів на місці контролери сумнівні документи вилучають із підшивки і направляють на експертизу в правоохоронні органи з дотриманням встановленого порядку вилучення документів.

Тестування (фактичне опитування) службових і мате ріально відповідальних осіб проводять з метою одержання необхідної інформації або уточнення окремих моментів, що виникають у процесі перевірки. При цьому контролерам важливо продумати перелік питань, їх послідовність за змістом і характером, дати відчути клієнту, що контролеру вже відомі факти, стосовно яких ведеться мова, зробити спробу викликати на відвертість співбесідника тощо. Тестування може бути усним або письмовим.

Із різноманітних способів ревізор повинен уміти вибрати найбільш прийнятний у конкретній ситуації і щодо поставлених завдань.

Високий ефект забезпечує поєднання різних прийомів і способів та використання їх у системі.

При проведенні ревізій і перевірок широко використовують прийоми і способи документального контролю. Однак ревізійне дослідження документів -- процес трудомісткий і складний. Приступаючи до документальної перевірки, потрібно визначитися принаймні з таких двох питань: який обсяг інформації за характером та видами потрібно використати; яким способом і в якому порядку потрібно перевіряти документальну інформацію. як пов'язані з підробкою документів. Щоб з'ясувати цей факт, перевіряють відображені в них операції з точки зору законності й економічної доцільності: встановлюють відповідність здійсненої операції чинним законам, постановам, рішенням зборів, правлінь, рад, інструкціям; правильність застосування норм, тарифів, окладів, лімітів та інших нормативів витрат коштів, сировини, матеріалів, палива тощо, а також доцільність придбання різних матеріальних цінностей з урахуванням спеціалізації підприємства, плану матеріально-технічного постачання, реальних потреб та ін. Логічним аналізом досліджуваних документів можна встановити об'єктивність і можливість виконання господарських операцій взагалі або у вказаних у документі розмірах. Наприклад, зазначення перевезеного вантажу в дорожніх листах у розмірах, що перевищують вантажопідйомність автомобілів, списання продукції на реалізацію в розмірах, що перевищують технічні можливості тари, тощо. Проте при безпосередньому огляді (читанні) окремих документів можливість виявлення реальності, достовірності та законності операцій обмежена, оскільки навіть досвідчений і висококваліфікований спеціаліст не в змозі запам'ятати великої кількості нормативів. Крім того, цей прийом не дає бажаних наслідків й з інших причин.