Аналіз діяльності підприємства

34

Зміст

Вступ

1. Класифікація господарських засобів

2. Баланс підприємства

3. Облік процесу заготівлі і придбання матеріальних цінностей

4. Облік процесу виробництва

5. Облік процесу реалізації продукції

6. Інвентаризації господарських засобів і регулювання інвентаризаційних різниць

Висновок

Література

Вступ

В даній курсовій роботі розглянуто методи і прийоми бухгалтерського обліку. Але спочатку з'ясуємо що саме являє собою бухгалтерський облік, яке його завдання і сутність.

Бухгалтерський облік - це система безперервного взаємопов'язаного спостереження і контролю за господарською діяльністю з метою отримання поточних і підсумкових даних.

Значення бухгалтерського обліку:

1. основним джерелом економічної і фінансово-господарської діяльності як і багато віків тому назад, являються дані бухгалтерського обліку

2. метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності на підприємстві являється надання зацікавленим особам повної, правдивої і об'єктивної інформації про фінансове положення, результати діяльності і руху грошових коштів даного підприємства.

3. показники бухгалтерського обліку забезпечують необхідною інформацією для управління виробництвом, стратегічного планування, економічного аналізу, контролю (ревізії, аудиту), права і статистики, а також являється вихідними даними для податкового обліку, складання фінансової і податкової звітності.

4. значення бухгалтерського обліку все більше зростає у зв'язку з розвитком міжнародних економічних зв'язків, збільшення кількості підприємств з іноземним капіталом.

Особливістю бухгалтерського обліку являється те, що всі господарські операції, обліковані в натуральних і трудових вимірниках, обов'язково зводяться до грошового вимірника.

Обов'язковою умовою для відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку являється їх документальне оформлення, на основі якого показники обліку отримують доказове та юридичне значення.

Основними завданнями обліку є:

· збір, обробка та відображення даних про господарську діяльність;

· контроль за наявністю. Рухом та використанням виробничих ресурсів та майна підприємства;

· попередження витрат і виявлення внутрішніх резервів;

· забезпечення управління необхідною інформацією;

Курсова робота з дисципліни „Теорія бухгалтерського обліку” покликана відіграти роль своєрідного теоретичного і практичного підґрунтя, з якого розпочинається всебічне та систематичне оволодіння науковими знаннями в сфері бухгалтерського обліку. Тим самим вона сприяла поглибленню теоретичних знань, які отримані студентами при вивчені політекономії, макро- та мікроекономіки, права і дозволяє пов'язати між собою уяву про економічні та юридичні категорії та на цій основі більш ефективно використовувати одержані облікові знання на практиці.

Вирішення цих проблем сьогодні пов'язане з подальшим розвитком теоретичних та методологічних засад бухгалтерського обліку.

План курсової роботи виконує два основні завдання:

· формує у студентів комплексний науковий підхід до аналізу господарських явищ та відображення їх в обліку;

· дає можливість поєднати одержані теоретичні знання з практичними навиками та вміннями в обліковій сфері.

Мета даної роботи - познайомити студента з „азами” професії (предмет, елементи методу, класифікація рахунків, документування і т. д.)

У нашій державі налічується близько півмільйона бухгалтерів. В умовах ринкової економіки роль та самостійність представників цієї професії надзвичайно зросли, але разом з тим підвищилась і їх відповідальність. Адже ціна помилки, якої може припуститися бухгалтер, велика і тягне за собою для підприємства відчутні штрафні санкції.

1. Класифікація господарських засобів

Господарські засоби - це матеріальні цінності, які залучені у господарську діяльність або є її результатом, а також грошові кошти та різні права.

Початок діяльності будь-якого підприємства повинен забезпечуватися певними засобами. Дані засоби, які необхідні для задоволення потреб підприємства, складають його майно. Майно містить в собі наступні складові частини: цінності, позитивні права (борги перед підприємством), негативні права (борги підприємства), послуги, які надаються іншим підприємствам, і послуги, які одержуються від інших підприємств.

Отже майно підприємства (його засоби) - це сукупність матеріальних (споруди, приміщення, сировина тощо), нематеріальних (патенти, авторські права тощо) та грошових цінностей, а також юридичних відносин даного підприємства з іншими підприємствами.

Для правильного управління господарською діяльністю важливо знати, яким майном володіє підприємство, де воно використовується і за рахунок яких джерел створене.

Саме з цією метою засоби підприємства на практиці прийнято групувати:

· за видами та розміщенням - це групування дозволяє отримати інформацію про засоби, якими володіє підприємство і як вони розміщенні;

· за джерелами формування та цільовим призначенням - це групування дозволяє встановити за рахунок яких джерел створюються засоби підприємства.

Отже на господарські засоби за видами та розміщенням класифікуються на три великі групи:

Необоротні активи - це активи, які використовуються в господарській діяльності підприємства протягом періоду, що перевищує рік, або операційний цикл (проміжок часу між придбанням запасів для виготовлення та отримання грошових коштів від реалізації виробленої продукції), якщо він більший за рік.

Оборотні активи - це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи призначені для реалізації чи споживання протягом періоду, що не перевищує рік, або операційний цикл, якщо він не більше за рік.

Витрати майбутніх періодів - це витрати, що мали місце протягом звітного або попередніх періодів, але належать до наступних періодів.

В загальному активами вважають: ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Отже необоротні активи поділяються на:

Необоротні матеріальні активи:

Основні засоби - це сукупність матеріальних цінностей, що тривалий час приймають участь в процесі виробництва, не змінюють своєї натуральної форми і переносять свою вартість на продукцію, що виготовляється підприємством, частинами у вигляді нарахування зносу. До них відносяться будівлі, споруди, передавальні пристрої, робочі та силові машини, обладнання, вимірювальні, регулюючі прилади та пристрої, обчислювальна техніка тощо.

Незавершені капітальні вкладення - це вкладення коштів у незавершені будівництвом об'єкти.

Довгострокові фінансові інвестиції - це внески в цінні папери інших підприємств (акції акціонерних товариств, процентні облігації державних і міських позик) на строк більше одного року або операційного циклу.

Довгострокова дебіторська заборгованість - це заборгованість фізичних і юридичних осіб даному підприємству, яка має бути погашена протягом періоду, що перевищує один рік або операційного циклу, якщо він більше за рік.

Інші необоротні матеріальні активи - це матеріальні предмети, які використовуються тривалий час не змінюючи свою натуральну форму, але на відміну від основних засобів їх вартість менша.

Необоротні нематеріальні активи - це довгострокові витрати, які окупаються протягом визначеного періоду за рахунок додаткової виручки чи прибутку, які одержує підприємство в результаті їх застосування в своїй господарській діяльності.

Оборотні активи мають такий поділ:

Активи у сфері виробництва:

Предмети праці (сировина, матеріали, комплектуючі вироби) - призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

Незавершене виробництво - це матеріали, які безпосередньо знаходяться на певній стадії обробки, тобто незакінчені технологічні процеси.

Активи у сфері обігу:

Готова продукція - виготовлена на підприємстві , пройшла всі стадії обробки, призначена для продажу та відповідає технічним і якісним характеристикам, які передбачені договором або іншими нормативними актами.

Кошти в рахунках - вільні грошові кошти підприємства, що зберігаються на поточному рахунку, від реалізації продукції, виконаних робіт та надання послуг, одержані кредити банків, заборгованість від дебіторів.

Грошові кошти - готівка, що зберігається у касі підприємства. До каси гроші надходять з поточного рахунку в банку для виплати заробітної плати, допомоги по тимчасовій непрацездатності, пенсій, премій та інших цілей.

Вилучені з обігу активи:

Збитки підприємства, тобто перевищення витрат над одержаними доходами. Збиток означає зменшення, втрату коштів, вилучення з величини ресурсів, які має підприємство.

Щодо класифікації господарських засобів за джерелами формування та цільовим призначенням, вони поділяються на:

1. Власні - засоби, які підприємство отримує на весь період діяльності.

Власний капітал - це власні джерела підприємства, які складаються з внесків власників вкладених без визначеного строку повернення, або залишені ними на підприємстві з одержаного прибутку;

Цільове фінансування - це джерело додаткових коштів одержаних з бюджету, галузевих і міжгалузевих фондів спеціального призначення, від інших організацій, фізичних осіб для здійснення заходів цільового призначення (для розширення своєї діяльності, фінансування науково-дослідних робіт, якщо не вистачає внутрішніх ресурсів), такі кошти поверненню не підлягають.

Доходи майбутніх періодів - це доходи, одержані в поточному періоді, проте вони належать до майбутніх періодів.

2. Позикові - це засоби, які підприємство одержало у тимчасове користування.

Довгострокові зобов'язання - це заборгованість підприємства перед фізичними і юридичними особами, яка має бути погашена протягом періоду, що перевищує один рік або операційний цикл. До них відносять: довгострокові зобов'язання по кредитам банку, довгострокова кредиторська заборгованість.

Поточні зобов'язання - це заборгованість фізичним і юридичним особам, яка має бути погашена протягом року, або операційного циклу, якщо він більший за рік. Вони включають: короткострокові зобов'язання по кредитам банку, короткострокова кредиторська заборгованість, короткострокові зобов'язання за розподілом.

2. Баланс підприємства

Термін „баланс” походить від латинських слів „bis” - двічі і „lanx” - чаша терезів, а їх злиття символізує рівновагу.

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Бухгалтерський баланс - це спосіб відображення в грошовій формі господарських засобів і джерел їх формування (починаючи з моменту реєстрації підприємства) на дату балансу - 31 грудня підзвітного року (проміжні дати балансу - 31 березня, 30 червеня, 30 вересня).

Баланс являє собою двосторонню таблицю, ліва - Актив, права - Пасив. Для малих підприємств може передбачатися скорочена форма балансу.

В Активі балансу відображають засоби за видами та розміщенням (все, що дано підприємству, те, що воно має на певну дату), а в Пасиві - джерела формування цих засобів за їх цільовим призначенням (за рахунок чого підприємство має те, що йому дано).

Все як в Трактаті Луки Пачолі:

зліва: „Дати” („на” - дебітор) - справа: „Мати” („від” - кредитор).

Відносно дебіторської і кредиторської заборгованості слід зауважити, що їх терміни походять від латинських слів:

„debet” - він винен (дебітор);

„credit” - він вірить (кредитор).

Дебіторська заборгованість - відображається в Активі балансу (щось ми віддали, а в замін отримали кошти, товари або послуги, а боржник поки що користується цим).

Кредиторська заборгованість - відображається в Пасиві балансу (ми щось отримали і не розрахувалися, тимчасово користуємося чужими засобами: грошима, товарами чи послугами).

Головною умовою балансу являється рівність (рис. 3) загальних результатів Активу і Пасиву, що зумовлено тим, що кожний вид засобів, розміщених в активі, має відповідне джерело формування, показане в Пасиві балансу.

34

Рис. 3 Баланс у стані рівноваги

Тобто баланс має свої формули:

Актив = Пасиву;

Активи = Власний капітал + Зобов'язання , а звідси:

Власний капітал = Активи - Зобов'язання.

Зобов'язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Активи - це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується призведе до надходження в майбутньому економічних вигод.

Власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування забов'язань.

А також:

Економічні ресурси = весь капітал;

Весь капітал = власний капітал + залучений капітал;

Активи = поза оборотні активи + оборотні активи;

Активний капітал = основний капітал + оборотний капітал;

Пасивний капітал = власний капітал + залучений капітал;

Активний капітал = Пасивний капітал.

Актив і Пасив підприємства поділяються на окремі базові статті. Кожній статті відповідає окремий рядок балансу. У статті відображається або вид господарських засобів, або їх джерело, а однорідні за економічним змістом статті поєднуються в розділи.

Як визначають Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 2 - „Баланс”, що регулюють складання балансу в Україні:

в Активі виділяють такі розділи:

1. необоротні активи:

2. оборотні активи

3. витрати майбутніх періодів

в Пасиві виділяють такі:

1. власний капітал

2. забезпечення наступних витрат і платежів

3. довгострокові зобов'язання

4. поточні зобов'язання

5. доходи майбутніх періодів

Отже, під балансом, в науковому значенні, розуміють все те, що на даному підприємстві має грошовий вираз.

Всі господарські операції і господарські процеси входять до балансу, тому що вони можуть бути виміряні в грошовій одиниці.

Бухгалтерський облік з його грошовим вимірником не відображає таких важливих у бізнесі фактів, як, наприклад, стан здоров'я працюючих, або те, що конкурент представив на ринок кращу продукцію.

Таблиця 1 Класифікація господарських засобів

Види	Джерела	Код рядка	№	Види господарських засобів і їх джерела	На поч.	На кін.
3.1		270	1	Витрати майбутніх періодів	1	349
2.1		100	2	Запасні частини	6	100
(1.1)		032	3	Знос основних засобів	91	2307
2.2		230	4	Каса	4	94
2.3		100	5	Паливо (бензин)	109	10
	1.1	350	6	Прибуток	0	6900
	5.1	630	7	Доходи майбутніх періодів	6	52
2.4		120	8	Незавершене виробництво	20	710
	2.1	420	9	Цільове фінансування	78	104
1.2		031	10	Первісна вартість основних засобів	283	10304
	1.2	300	11	Статутний капітал	327	5444
	(1.3)	350	12	Збитки	0	0
	2.2	400	13	Забезпечення виплат персоналу	1	100
1.3		031	14	Малоцінні необоротні матеріальні активи (первісна вартість)	9	466
	4.1	610	15	Розрахунки з іншими кредиторами	6	90
2.5		230	16	Грошові кошти в лімітованих чекових книжках	9	3770
	4.2	530	17	Розрахунки з кредиторами	0	69
	4.3	610	18	Інші поточні зобов'язання	2	116
	4.4	530	19	Розрахунки з кредиторами за товари, роботи, послуги	0	200
	4.5	540	20	Розрахунки з кредиторами за одержаними авансами	10	42
2.6		100	21	Сировина та матеріали	13	890
2.7		220	22	Поточні фінансові інвестиції	0	760
2.8		161	23	Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	5	71
2.9		050	24	Довгострокова дебіторська заборгованість за майно, передане в оренду	6	90
1.4		012	25	Право користування інтелектуальною власністю	0	9
	4.6	520	26	Короткострокові векселі видані	2	700
	4.7	570	27	Розрахунки з кредиторами зі страхування	10	104
1.5		040	28	Довгострокові фінансові інвестиції	20	710
	4.8	610	29	Розрахунки з іншими кредиторами	10	956
1.6		050	30	Довгострокові векселі одержані	4	292
	4.9	540	31	Розрахунки за авансами виданими	3	50
1.7		031	32	Права користування землею (первісна вартість)	9	20
	4.10	580	33	Розрахунки з кредиторами з оплати праці	13	35
(1.8)		012	34	Знос нематеріальних активів	6	9
	3.1	440	35	Довгострокові кредити банків	0	0
	5.2	630	36	Доходи майбутніх періодів	14	104
	1.4	320	37	Додатковий капітал	0	20
	1.5	340	38	Резервний капітал	0	0
	4.11	500	39	Короткострокові кредити банків	0	0
2.10		130	40	Готова продукція	2	20
	4.12	590	41	Розрахунки з кредиторами (учасниками)	0	100
	1.6	320	42	Додатковий капітал	0	1400
2.11		230	43	Поточний рахунок	40	80
2.12		100	44	Паливо (вугілля)	10	60
2.13		230	45	Гроші на рахунку в банку по коштах на капітальне вкладення	5	100
	3.2	450	46	Інші довгострокові зобов'язання	0	0
2.14		230	47	Грошові документи	4	18
3.2		270	48	Витрати майбутніх періодів	1	50
(1.9)		032	49	Знос малоцінних необоротних матеріальних активів	1	21
	4.13	610	50	Розрахунки з підзвітними особами	0	447
2.15		230	51	Грошові кошти в акредитивах	3	80
2.16		100	52	Насіння та корми	1	30
2.17		210	53	Розрахунки з іншими дебіторами	13	154
2.18		230	54	Грошові кошти в дорозі	1	65
2.19		240	55	Валютний рахунок	2	68

3. Облік процесу заготівлі і придбання матеріальних цінностей

Будь-яке виробниче підприємство створюєтеся з метою виготовлення продукції та її реалізації. Але здійснення процесу виробництва неможливе без наявності обладнання, устаткування, будівель, без сировини, матеріалів, які в процесі обробки перетворюються на готовий продукт.

Таким чином, процес придбання засобів виробництва є важливою передумовою для здійснення основної діяльності підприємства.

Засоби виробництва, що використовуються у виробничому процесі, поділяються на засоби праці та предмети праці. Під засобами праці розуміють об'єкти, за допомогою яких людина впливає на предмети праці. До них відносять обладнання, машини, устаткування тощо. Предмети праці під впливом засобів праці змінюють свою форму в процесі виробництва і включають матеріали, сировину, паливо тощо.

Отже, процес постачання - це сукупність господарських операцій пов'язаних із забезпеченням підприємства матеріальними цінностями, які представляють собою предмети і засоби праці необхідні для здійснення господарської діяльності.

Основні завдання обліку процесу постачання:

ь облік надходження матеріальних цінностей;

ь облік розрахунків з постачальниками;

ь облік транспортно-заготівельних витрат;

ь визначення фактичної собівартості придбаних цінностей.

Порядок формування вартості придбаних засобів і предметів праці залежить від виду витрат, понесених при їх придбанні.

Підприємства придбавають матеріальні цінності за відпускними цінами постачальника, які для самого підприємства є купівельними. Фактичну собівартість придбаних цінностей можна представити формулою

ФС = КВ + ТЗВ,

де КВ - купівельна вартість

ТЗВ - транспортно-заготівельні витрати (це витрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування засобів до місця їх використання.) Їх розмір залежить від виду купівельної ціни:

Франко - склад постачальника;

Франко транспортні засоби склад постачальника;

Франко - станція відправлення;

Франко - транспортні засоби покупця та інші.

Існують три моделі для обліку процесу постачання:

· за фактичною собівартістю:

- надходження і відпуск запасів в поточному обліку відображається за фактичною собівартістю;

· за купівельними цінами:

% - середній відсоток транспортно-заготівельних витрат

ТЗВ_н і _м - транспортно заготівельні витрати по матеріалам, що зберігалися на складі на початок місяця (н) і надійшли протягом місяця (м)

КВ_н і _м - купівельна вартість матеріалів, які зберігалися на початок місяця і надійшли за місяць.

де КВ_в - купівельна вартість витрат за місяць матеріалів

таким чином при цій моделі поточний облік здійснюється за купівельною вартістю, а в кінці місяця визначається сума ТЗВ та фактична собівартість;

· за обліковими цінами:

- господарські операції з виділеними відхиленнями впродовж звітного періоду відображають за обліковими цінами, а в кінці місяця визначають фактичну собівартість одержаних цінностей і розраховують її відхилення від облікової вартості. Якщо воно позитивне, то підприємство має перевитрати. Якщо негативне - діяльність економна.

Розглянемо основні види оцінки основних засобів.

Первісною вартістю основних засобів, придбаних за плату, визнається сума фактичних витрат підприємства на їх придбання, спорудження та виготовлення, за виключенням податку на додану вартість та інших податків, що відшкодовуються підприємству.

Фактичними витратами на придбання, спорудження та виготовлення основних засобів можуть бути:

Ш суми, сплачені у відповідності з договором постачальнику (продавцю);

Ш суми, сплачені підприємством за здійснення робіт за договором будівельного підряду та іншими договорами;

Ш реєстраційні збори, державне мито та інші аналогічні платежі, здійснені у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

Ш суми непрямих податків, сплачені у зв'язку з придбанням об'єкта основних засобів, якщо вони не відшкодовуються підприємству;

Ш витрати на встановлення, монтаж, налагодження основних засобів;

Ш інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням об'єкта основних засобів.

Переоцінена вартість - вартість основних засобів після їх переоцінки.

Залишкова вартість основних засобів - це первісна або переоцінена вартість основних засобів за вирахуванням суми нарахованого зносу. При цьому під зносом основних засобів розуміють економічний вартісний показник втрати об'єктом основних засобів їх первісної вартості з початку їх корисного використання.

Основні засоби використовуються тривалий час. За цей проміжок часу відбувається, з одного боку, процес зносу, протягом якого основні засоби

поступово втрачають свою вартість, а з іншого боку - процес створення джерел, необхідних для їх відтворення і, нарешті - процес придбання, протягом якого основні засоби відтворюються.

Отже перейдемо до практичної частини даного розділу

Таблиця 2 Вихідні дані до розділу Облік процесу заготівлі і придбання матеріальних цінностей

№ п/п	Зміст операції	Кількість в натур.	Сума, грн.
1	2	3	4
1	На склад надійшли матеріали за відпускними цінами (франко-вагон, станція відправлення) за які не сплачено постачальнику (без ПДВ) Крім того ПДВ	44м2	81700
2	Надійшов рахунок залізної дороги за перевезення вантажу (без ПДВ) Крім того ПДВ		3140
3	Надійшов рахунок автотранспортного підприємства за перевезення вантажу (без ПДВ) Крім того ПДВ		920
4	Оплачено рахунок постачальнику за матеріали (з ПДВ)
5	Оплачено рахунок залізної дороги (з ПДВ)
6	Оплачено рахунок автотранспорту (з ПДВ)
7	Нарахована заробітна плата робітникам за розвантаження матеріалів		647
8	Нараховані внески на соціальні заходи а) фонд соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності б) в пенсійний фонд в) фонд соціального страхування на випадок безробіття г) фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві
9	Матеріали відпущені зі складу і витрачені на виробництво за обліковими цінами	33м2
10	Списано відхилення фактичної собівартості витрачених на виробництво продукції матеріалів від їх вартості за обліковими цінами

На основі цих даних проведемо облік процесу постачання:

Таблиця 3 Облік процесу постачання

№ п/п	Зміст операції	Кількість в натур.	Сума, грн.	Кореспондент рахунків
				Дт.	Кт
1	2	3	4	5	6
1	На склад надійшли матеріали за відпускними цінами (франко-вагон, станція відправлення) за які не сплачено постачальнику (без ПДВ) Крім того ПДВ	44м2	81700 16340	20 64	63 63
2	Надійшов рахунок залізної дороги за перевезення вантажу (без ПДВ) Крім того ПДВ		3140 628	20 64	68 68
3	Надійшов рахунок автотранспортного підприємства за перевезення вантажу (без ПДВ) Крім того ПДВ		920 184	20 64	68 68
4	Оплачено рахунок постачальнику за матеріали (з ПДВ)		98040	63	31
5	Оплачено рахунок залізної дороги (з ПДВ)		3768	68	31
6	Оплачено рахунок автотранспорту (з ПДВ)		1104	68	31
7	Нарахована заробітна плата робітникам за розвантаження матеріалів		647	20	66
8	Нараховані внески на соціальні заходи а) фонд соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності б) в пенсійний фонд в) фонд соціального страхування на випадок безробіття г) фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві		18.76 205.756 8.41 6.47	20 20 20 20	65 65 65 65
9	Матеріали відпущені зі складу і витрачені на виробництво за обліковими цінами	33м2	61275	23	20
10	Списано відхилення фактичної собівартості витрачених на виробництво продукції матеріалів від їх вартості за обліковими цінами		3716.88	23	20

Облікова ціна одиниці виміру матеріалів визначається за формулою:

(грн.)

Облікова вартість витрачених матеріалів:

=*

=1856,818182*33=61275 (грн.)

Визначаємо % відхилення

% =

Визначаємо відхилення витрачених матеріалів

4. Облік процесу виробництва

Процес виробництва є одним з основних процесів господарської діяльності та представляє собою сукупність операцій по виготовленню продукції. В процесі виробництва використовуються природні ресурси, сировина, матеріали, паливо, енергія, трудові ресурси, основні засоби, здійснюються інші витрати. Національні стандарти обліку трактують витрати як зменшення економічної вигоди у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Витрати виробництва - вираження в грошовій формі поточних витрат трудових, матеріальних, фінансових та інших видів ресурсів на виробництво продукції. Ці поточні витрати обліковуються та плануються як собівартість продукції.

Собівартість продукції - виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на виробництво та збут товарів, робіт і послуг. Розрізняють виробничу собівартість (яка відображає поточні витрати лише на виробництво продукції) та повну собівартість продукції (яка включає разом із виробничою собівартістю та поточними витратами підприємства витрати на збут). Для правильності обліку процесу виробництва на підприємстві прийнято групувати витрати за певною ознакою. Це дозволяє отримати інформацію для планування, обліку, контролю, управління витратами.

Групування витрат за певною ознакою:

1. За видами витрат:

Економічні елементи - це однорідна група витрат;

Статті калькуляції - це вид витрат на виробництво одиниці продукції.

2. За видами продукції:

Вироби, типові представники виробів, групи однорідних виробів, одноразові замовлення, валова продукція, товарна продукція, реалізована продукція.

3. За місцем виникнення:

Цехи, дільниці, служби, інші структурні підрозділи.

4. За способом включення витрат у собівартість продукції поділяють на прямі і непрямі.

До прямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом окремих видів продукції (сировина, основні матеріали, куповані вироби і напівфабрикати тощо), які можуть бути безпосередньо включені до їх собівартості.

До непрямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом кількох видів продукції (витрати на утримання та експлуатацію устаткування, загально виробничі), що включаються до собівартості за допомогою спеціальних методів. Непрямі витрати утворюють комплексні статті калькуляції (тобто складаються з витрат, що включають кілька елементів), які відрізняються за їх функціональною роллю у виробничому процесі.

5. За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат поділяються на умовно змінні та умовно постійні.

До умовно змінних витрат належать витрати, абсолютна величина яких зростає із збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується із його зниженням.

До умовно змінних витрат належать витрати на сировину та матеріали, покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо й енергію, на оплату праці працівників, зайнятих у виробництві продукції (робіт, послуг), з відрахуванням на соціальні заходи, а також інші витрати.

Умовно постійні - це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно не змінюється.

До умовно постійних належать витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва.

6. За періодичністю виникнення:

поточні, звичайні витрати або витрати, у яких періодичність менша ніж місяць;

одноразові, тобто однократні витрати, або витрати, які здійснюються періодично (періодичність більша ніж місяць) і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

Для обліку витрат підприємства планом рахунків передбачені такі рахунки як весь 8 і 9 клас, а також рахунки 20, 23.

До собівартості продукції включається частина загально виробничих витрат, що збираються на окремому рахунку і в кінці місяця підлягають розподілу.

Для узагальнення інформації про витрати по обслуговуванню виробництва призначений рахунок 91 "Загально виробничі витрати". Зокрема, на цьому рахунку відображаються наступні витрати, пов'язані з управлінням виробництвом: оплата службових відряджень; амортизаційні відрахування; витрати некапітального характеру, пов'язані з удосконаленням технологій та організацією виробництва; витрати на обслуговування виробничого процесу; на пожежну та сторожову охорону; знос малоцінних та швидкозношуваних предметів; платежі з обов'язкового страхування; сума сплачених процентів (винагороди) за надані в оперативну та фінансову оренду основні засоби; інші виробничі витрати.

Загально виробничі витрати відображаються на рахунку 91 "Загально виробничі витрати" з кредиту рахунків обліку виробничих запасів, розрахунків з персоналом по оплаті праці та ін. Витрати, зібрані на рахунку 91, в кінці звітного періоду списуються в дебет рахунку 23 "Виробництво".

Після розподілу та списання непрямих затрат на рахунку 91 "Загально виробничі витрати" сальдо не залишається. Цей рахунок закривається і в балансі не відображається. Таким чином, основним призначенням рахунку 91 є накопичення та розподіл непрямих витрат.

Записи по обліку виробництва характеризуються такою кореспонденцією рахунків:

а) на списання прямих матеріальних затрат на підставі накладних лімітно-забірних карток, рахунків постачальників:

Дт рах. 23 "Виробництво";

Кт рах. 20 "Виробничі запаси";

Кт рах. 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети";

Кт рах. 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками";

б) на списання прямих витрат на оплату праці на підставі нарядів, табелів робочого часу (див. зразок 11.4, 11.5):

Дт рах. 23 "Виробництво";

Кт рах. 66 "Розрахунки з оплати праці";

Кт рах. 651 "Розрахунки за пенсійним забезпеченням";

Кт рах. 652 "Розрахунки за соціальним страхування";

Кт рах. 653 "Розрахунки за страхуванням на випадок безробіття";

в) на розподіл та віднесення загально виробничих затрат на підставі довідки бухгалтерії:

Дт рах. 23 "Виробництво";

Кт рах. 91 "Загально виробничі витрати";

г) на оприбуткування готової продукції, яка надійшла з виробництва за фактичною собівартістю на підставі накладної:

Дт рах. 26 "Готова продукція";

Кт рах. 23 "Виробництво".

Заключним етапом обліку витрат і обчислення собівартості одиниці продукції є калькуляція.

Зібрані по дебету рахунку 23 "Виробництво" прямі та непрямі витрати складають в загальній сумі фактичну собівартість виготовлених виробів.

Таблиця 4 Облік процесу виробництва

№ п/п	Зміст операції	Сума,грн	Коресподенція рахунків
			Дт	Кт
1	2	4	5	6
1	На виробництво продукцыъ витрачено матерыали фактичною собывартыстю
	на виробництво продукції М	92798	231	20
	на виробництво продукції Н	104720	232	20
	на експлуатацію і обслуговування	37194	91	20
	на загальногосподарські потреби	5410	92	20
2	Нарахована заробітна плата робітникам
	на виробництво продукції М	57969	231	66
	на виробництво продукції Н	61412	232	66
	на експлуатацію і обслуговування	15160	91	66
	на загальногосподарські потреби	2865	92	66
3	Проведено нарахування на соціальні заходи:
3,1	До пенсійного фонду 31,8%
	На з/п робітникам які виготовляли продукцію М	18434,14	231	651
	На з/п робітникам які виготовляли продукцію Н	19529,02	232	651
	На з/п обслуговцям обладнання	4820,88	91	651
	На з/п адміністрації	911,07	92	651
3,2	До фонду соціального страхування 2,9%
	На з/п робітникам які виготовляли продукцію М	1681,10	231	652
	На з/п робітникам які виготовляли продукцію Н	1780,95	232	652
	На з/п обслуговцям обладнання	439,64	91	652
	На з/п адміністрації	83,09	92	652
3,3	До фонду страхування на випадок безробіття 1,3%
	На з/п робітникам які виготовляли продукцію М	753,60	231	653
	На з/п робітникам які виготовляли продукцію Н	798,36	232	653
	На з/п обслуговцям обладнання	197,08	91	653
	На з/п адміністрації	37,25	92	653
3,4	Загальногосподарські витрати
	На з/п робітникам які виготовляли продукцію М	579,69	231	656
	На з/п робітникам які виготовляли продукцію Н	614,12	232	656
	На з/п обслуговцям обладнання	151,6	91	656
	На з/п адміністрації	28,65	92	656
4	Нарахована амортизація
	виробничого обладнання	1732	91	13
	основних засобів загальногосподарського призначення	1364	92	13
5	Оплачена з розрахункового рахунку електроенергія
	на виробничі потреби	1086	91	68
	на загальногосподарські потреби	718	92	68
6	Загальновиробничі витрати списані на собівартість
	на виробництво продукції М	29515,58	231	91
	на виробництво продукції Н	31268,62	232	91
7	Списані адміністративні витрати	11417,06	79	92
8	Передана на склад готова продукція
	М	201731,11	261	231
	Н	220123,07	262	232

Таблиця 5 Відомість розподілу загальновиробничих витрат

Вид продукції	База розподілу (ЗП)	%відношення загальновиробничих витрат до бази розподілу	Загальновиробничі витрати
М	57969		29515,58
Н	61412		31268,62
Всього	119381	0,5091614	60781,2

% відношення =

% відношення =

5. Облік процесу реалізації продукції

Реалізація - це процес продажу готової продукції, товарів або виконаних робіт і наданих послуг.

Важливість процесу реалізації полягає в тому, що в ньому продукція підприємства знаходить своє суспільне застосування. Якщо продукт потрібен суспільству для задоволення виробничих або особистих потреб, то він буде реалізований і за нього підприємство отримає грошові кошти, за рахунок яких буде придбана нова партія сировини, з якої знову буде створена готова продукція. З'являться кошти і для оплати праці робітників і службовців.

Порушення ритмічності в процесі реалізації призводить до уповільнення обігу оборотних засобів, накладання штрафних санкцій з боку покупців та замовників за невиконання договірних зобов'язань та в цілому погіршує фінансовий стан суб'єктів господарювання.

Завдання обліку процесу продаж - надання апарату управління достовірної і своєчасної інформацію про фактичні витрати виробництва і реалізацію конкретних видів виготовленої продукції. Ця інформація є одним із основних джерел визначення ціни продажу на ринку аналогічних товарів і валового прибутку від реалізації продукції.

Вибір форми організації обліку відвантаження і реалізації залежить значною мірою від характеру технологічного процесу виробництва продукції, ступеня централізації фінансово-збутових служб, місцезнаходження виробничих одиниць, наявності у них рахунків у банку для розрахунків з покупцями.

Розрахунковими документами є: договір-угода; рахунки-фактури, платіжні вимоги, виписані на основі рахунків-фактур, специфікації (при великій номенклатурі відвантаженої продукції).

У розрахункових документах містяться дані про відвантажену продукцію (найменування, кількість, ціну, вартість тощо).

Ціну, по якій підприємство реалізує продукцію (роботи, послуги) називають відпускною ціною реалізації. Для більшості продукції (товарів, робіт, послуг) відпускні ціни є вільними і встановлюються на підставі договорів між підприємствами.

При продажу готової продукції підприємство отримує доходи та несе відповідні витрати. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - це сума грошових коштів, які надійшли на рахунок в банку або в касу підприємства за вироблену і доставлену замовникам (покупцям) продукцію, виконані для них роботи або надані послуги.

Розмір доходу залежить від обсягу реалізованої продукції, її асортименту, якості, ґатунку і рівня цін.

Обсяг реалізації (виручки) є одним із важливих показників процесу реалізації.

Для повного обстеження поняття реалізаційного доходу потрібно визнати його суть і момент визнання.

Своєчасність відображення доходу від реалізації продукції визначається встановленим моментом реалізації.

Моментом реалізації вважається дата відвантаження, передачі продукції та подання в банк платіжних документів або дата зарахування на поточний рахунок платежу від покупця. Момент реалізації визначається обліковою політикою суб'єкта господарювання.

Виходячи з цього розрізняють 2 методи відображення процесу реалізації: касовий і метод нарахування.

При касовому методі реалізованою вважається повністю оплачена покупцем продукція.

Метод нарахування передбачає, що до обсягу реалізації включається відвантажена покупцеві продукція на яку оформлені документи для оплати.

Для бухгалтерського обліку наявності, руху, відвантаження і реалізації продукції (робіт, послуг), а також пов'язаних з ними операцій використовують рахунки:

26 „Готова продукція” - призначений для відображення виробничої собівартості готової продукції, яка зберігається на складі чи відвантажена покупцеві;

93 „Витрати на збут” - призначений для обліку витрат пов'язаних з реалізацією продукції (витрати на пакування матеріалів, ремонт тари, рекламу відрядження працівників зайнятих збутом тощо);

36 „Розрахунки з покупцями та замовниками” - відображається виникнення і погашення дебіторської заборгованості покупців;

90 „Собівартість реалізації” - призначений для відображення собівартості реалізованої продукції, яка включає виробничу собівартість і нерозподілені загальновиробничі витрати;

70 „Доходи від реалізації”. Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відображається по Кт даного рахунку за відпускною вартістю відвантаженої продукції, виконаних робіт і послуг, що зазначена в оформлених для оплати покупцем розрахункових документах, а при розрахунках готівкою - за коштами, що надійшли в касу.

Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - один з головних вартісних показників фінансово-господарської діяльності підприємства, який є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, а також використовується при визначенні валового прибутку. До складу виручки від реалізації включаються суми податку на додану вартість та акцизного збору по реалізованій продукції (товарах, роботах, послугах) тощо.

79 „Фінансові результати” - головний рахунок призначений для обліку процесу реалізації. В Дт даного рахунку відображаються витрати пов'язані з реалізацією, а в Кт - чистий доход. Шляхом співставлення оборотів за Дт і Кт виявляють фінансовий результат від реалізації. Якщо оборот за Дт (витрати) більше ніж оборот за Кт (доходи) фінансовий результат - збиток. Якщо оборот Кт більше обороту Дт результат від реалізації - прибуток.

Фінансовий результат виявлений на рахунку 79 підлягає списанню в порядку його закриття на рахунку 44 „Нерозподілені прибутки” на суму прибутку.

Зобразимо порядок відображення на рахунках бухгалтерського обліку процесу реалізації (рис. 4) з використанням 9 класу.

Рис.4

34

6. Інвентаризації господарських засобів і регулювання інвентаризаційних різниць

Інвентаризація - це перевірка та оцінка фактичної наявності об'єкту контролю, яка здійснюється шляхом спостереження, вимірювання, реєстрації з подальшим порівнянням отриманих даних з обліковими показниками.

На практиці виникають механічні помилки в обліку -- це описки в первинних документах, арифметичні неточності в підрахунках, неправильне відображення документальних даних на рахунках бухгалтерського обліку тощо. Внаслідок наведених вище причин облікові відомості не відповідають дійсній наявності активів та реальності зобов'язань, їх не можна використовувати в оперативному управлінні.

Усунути всі можливі недоліки можна завдяки вчасно проведеній інвентаризації, яка дозволяє перевірити достовірність документального оформлення і відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій, а також здійснити необхідні виправлення й уточнення в облікові регістри. Інвентаризація важлива тим, що дає можливість одержати інформацію про загальний стан активів і, відповідно, робити висновки з приводу майнового та фінансового стану підприємства, тобто про його величину та можливості, про те, наскільки наявні ресурси дозволяють йому розгорнути господарську діяльність, в якій мірі воно потребує фінансової допомоги тощо.

Метою інвентаризації є порівняння фактичної кількості та стану майна, що є в наявності, незалежно від його місцезнаходження (здане в оренду, передане на зберігання, переробку, отримане від інших власників та інше) з даними бухгалтерських записів.

Майно, яке не належить підприємству, відображається на позабалансових рахунках, наприклад, орендовані засоби відображаються на рахунку 01 "Орендовані необоротні активи".

Основними цілями інвентаризації є:

· виявлення фактичної наявності майна;

· перевірка повноти відображення в обліку зобов'язань;

· зіставлення фактичної наявності майна з даними бухгалтерського обліку.

Серед завдань інвентаризації слід відзначити:

ь забезпечення контролю за наявністю і станом майна, його рухом, використанням матеріальних, фінансових, нематеріальних, природних та енергоресурсів відповідно до затверджених норм, плану тощо;

ь виявлення майна, що втратило свої споживчі властивості, зіпсованого, невикористаного і непотрібного у господарстві, а також того, що знаходиться поза обліком;

ь встановлення реального фізичного стану (зносу) і правильність оцінки необоротних активів та інших засобів праці, які обліковуються на балансі;

ь виявлення стану розрахунків, встановлення фактичної наявності або підтвердження розмірів дебіторської заборгованості;

ь виявлення понаднормове використаних та невикористаних матеріальних цінностей;

ь перевірку дотримання правил і умов збереження майна;

ь перевірку дотримання діючих положень про матеріальну відповідальність.

ь виявлення та усунення фактів безгосподарності, безвідповідальності, виявлення резервів матеріальних ресурсів, застосування заходів щодо їх використання;

ь визначення розмірів природного убутку та інших витрат;

ь контроль за станом обліку і звітності матеріально відповідальних осіб;

За характером розрізняють планову інвентаризацію, яка проводиться у наперед встановлені терміни і не планову, яка проводиться у разі необхідності.

Розглянемо у яких випадках проведення інвентаризації є обов'язковим:

Ш передача майна державних підприємств в оренду, його приватизація і корпоратизація;

Ш проведення господарських операцій, що пов'язані з реструктуризацією підприємства;

Ш ліквідація підприємства;

Ш пожежа, стихійне лихо чи аварії техногенного характеру або інші надзвичайні ситуації, викликані екстремальними умовами;

Ш зміна керівника колективу при колективній матеріальній відповідальності, вибуття із колективу більше половини її членів, письмове звернення (вимога) хоча б одного із членів колективу про її проведення;

Ш випадки відмови постачальником в задоволенні претензій на недовантаження товарно-матеріальних цінностей або отримані від покупців претензії щодо недовантаження;

Ш встановлення фактів зловживань, крадіжок або псування цінностей;

Ш розпорядження судово-слідчих органів;

Ш продаж об'єктів необоротних активів;

Ш консервація необоротних активів і тимчасове виведення з експлуатації виробничих потужностей;

Ш переоцінка майна;

Ш зміна матеріально відповідальної особи при індивідуальній матеріальній відповідальності;

Ш складання річної фінансової звітності;

Ш зміна керівника підприємства.

Інвентаризація проводиться за місцем збереження цінностей інвентаризаційною комісією в присутності матеріально відповідальної особи шляхом перепису з натури всіх матеріальних цінностей. В ході такого перепису складається інвентаризаційний опис.

Кожна сторінка якого підписується членами комісії і матеріально відповідальною особою. На останній сторінці опису матеріально

відповідальна особа здійснює запис про те, що з результатами інвентаризації згодна. Правильно оформлені описи передаються до бухгалтерії, де їх дані співставляються з обліковими. Внаслідок цього виявляють інвентаризаційні різниці - надлишки і нестачі, які записують у звірювальну відомість. По кожному випадку нестач і надлишків матеріально відповідальна особа дає письмове пояснення. Комісія розглядає його на своєму засіданні і приймає рішення щодо відображення результатів інвентаризації.

Потім буде проведене регулювання, тобто приведення рахунків бухгалтерського обліку у відповідність фактичній наявності цінностей і визначенні джерел покриття нестачі. Регулювання інвентаризаційних різниць залежить від їх характеру і причин.

Отже надлишки господарських засобів підлягають оприбуткуванню і зараховуються до складу доходів; нестачі в межах природного убутку списуються на собівартість продукції, робіт, послуг; понад норми природного убутку винні встановленні, відшкодовуються такими особами в підвищеному розмірі; понад норми природного убутку винні в яких не встановленні відшкодовуються за рахунок результатів діяльності підприємства.

Отже, інвентаризація є важливим заходом, в проведенні якого повинен бути зацікавлений насамперед власник, керівник, головний бухгалтер підприємства.

Висновок

Виконавши дану курсову роботу ознайомилися з методами і прийомами бухгалтерського обліку.

Розглянули класифікацію господарських засобів.

Виявили що для правильного управління господарською діяльністю важливо знати, яким майном володіє підприємство, де воно використовується і за рахунок яких джерел створене.

Таким чином засоби підприємства на практиці групують:

· за видами та розміщенням - це групування дозволяє отримати інформацію про засоби, якими володіє підприємство і як вони розміщенні;

· за джерелами формування та цільовим призначенням - це групування дозволяє встановити за рахунок яких джерел створюються засоби підприємства

На основі вихідних даних самостійно склали баланс підприємства.

З'ясували, що бухгалтерський баланс - це спосіб відображення в грошовій формі господарських засобів і джерел їх формування на дату балансу.

Отже, під балансом, в науковому значенні, розуміють все те, що на даному підприємстві має грошовий вираз. Всі господарські операції і господарські процеси входять до балансу, тому що вони можуть бути виміряні в грошовій одиниці. Бухгалтерський облік з його грошовим вимірником не відображає таких важливих у бізнесі фактів, як, наприклад, стан здоров'я працюючих, або те, що конкурент представив на ринок кращу продукцію.

На основі вихідних даних провели облік процесу заготівлі і придбання матеріальних цінностей, процесу виробництва і реалізації готової продукції.

Отже, процес постачання - це сукупність господарських операцій пов'язаних із забезпеченням підприємства матеріальними цінностями, які представляють собою предмети і засоби праці необхідні для здійснення господарської діяльності.

Процес виробництва - представляє собою сукупність господарських операцій пов'язаних з виготовленням продукції і виникненням витрат, які здійснюються для її виготовлення.

Процес реалізації - охоплює господарські операції пов'язані з одного боку з передачею продукції виробником споживачу. А з іншого боку оплатою цієї продукції споживачем.

Ознайомилися з процесом інвентаризації, розглянули кореспонденцію рахунків при регулюванні інвентаризаційних різниць.

Отже, інвентаризація - це перевірка та оцінка фактичної наявності об'єкту контролю, яка здійснюється шляхом спостереження, вимірювання, реєстрації з подальшим порівнянням отриманих даних з обліковими показниками.

Головною рисою бухгалтера сьогодення є можливість забезпечення максимальної достовірності бухгалтерського обліку, що потребує вміння використовувати різні облікові методи. В наші дні імідж бухгалтера - це імідж освіченої, компетентної людини, зі спеціальністю, що відповідає вимогам суспільства. Сучасний бухгалтер - це комунікабельний, здатний до продуктивного ділового спілкування спеціаліст, який зорієнтований в питаннях, що більшості людей здається „китайською мовою”, чимось недоступним і недосяжним.

Література

1. Бутинець Ф.Ф „Теорія бухгалтерського обліку”: Підручник для студентів вузів\ Вид. 2-е, доп і перероб. - Житомир: ЖІТІ, 2000. - 640с.

2. Коваленко А. Н. „Бухгалтерских учет в Украине” - Днепропетровск: Баланс-Клуб, 2003. - 528с.

3. Грабова Н. М. „Теорія бухгалтерського обліку” - Київ: 2001.

4. План рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств і організацій та інструкція по його застосуванню, затверджено Міністерством фінансів України від 30.11.1999 року №291.