Облік товарно-матеріальних цінностей

Кафедра бухгалтерського обліку і аудиту

Контрольна робота

з дисципліни: «Облік в зарубіжних країнах»



Зміст

1. Облік переміщення запасів у системі рахунків

2. Облік зобов'язань із пенсійних виплат

3.Практичне завдання

Література



1. Облік переміщення запасів у системі рахунків

Облік товарно-матеріальних цінностей на підприємствах зарубіжних країн вирішує наступні задачі:

? управління матеріальними запасами за допомогою облікової інформанти забезпечення необхідною інформацією адміністрації та служби управління та визначення строків замовлень та закупівель виробничих запасів, а також найбільш вигідного розміру закупівлі матеріальних цінностей;

? забезпечення даними про наявність фізичних залишків цінностей для організації контролю за рівнем запасів і обліком операцій комор, складів та інших місць зберігання;

? визначення розходів, пов'язаних з закупівлею матеріалів у відповідності з нормами і нормативами їх запасів;

? облік втрат матеріальних запасів, облік витрат, пов'язаних з транспортуванням і переміщенням матеріалів;

? розрахунок вартості матеріалів, що відпускаються у виробництво;

? облік витрат матеріалів на виробництво по центрам відповідальності і розподіл матеріалів по об'єктам калькуляції;

? визначення впливу всієї суми обороту товарно-матеріальних цінностей на величину прибутку підприємства.

Система обліку товарно-матеріальних цінностей визначається виходячи з характеру виробництва, обсягу запасів та швидкості їх обороту.

Облік товарно-матеріальних цінностей знаходиться в центрі уваги всіх управлінських служб. Це пов'язано з намаганням прискорити обіг капіталу, вкладеного в товарно-матеріальні запаси. Керівники підприємств знають, що при слабкому контролі за наявністю і рухом виробничих запасів фінансові втрати можуть бути більш значними, ніж при операціях з готівкою.

Своєчасна закупка і правильне визначення розмірів закуплених сировини і матеріалів дозволяють підприємствам підтримувати оптимальний розмір залишків з врахуванням вартості закуплених матеріалів і витрат, пов'язаних з розміщенням замовлень.

Установлення системи бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей для конкретного підприємства визначається в залежності від характеру виробництва, об'єму запасів і швидкості їх обертання.

Однією з головних функцій обліку товарно-матеріальних цінностей є забезпечення необхідною інформацією посадових осіб для діяльності по підтриманню оптимального рівня запасів. Головною метою управління запасами є визначення і збереження оптимального рівня капіталовкладень у всі види запасів - від сировини до готової продукції. Визначення і підтримка оптимального рівня запасів дозволяє встановити той оптимальний рівень запасів, при якому визначається час замовлення, а також кількість необхідних матеріалів.

В практиці роботи підприємств зарубіжних країн встановлюються два рівня запасів: мінімальні залишки і максимальний запас.

Мінімальний залишок певного найменування матеріалів розраховується на основі середньої потреби в ньому для нормального виконання виробничого процесу і часу його заготівлі.

Максимальний запас матеріалів розраховується на основі розрахунку його потреби за певний період часу для виробничої мети або шляхом сумування мінімального залишку з надходженнями економічно найбільш вигідної кількості придбаних матеріалів.

Бухгалтерський облік запасів товарно-матеріальних цінностей має певну специфіку і залежить від того, в якій бухгалтерії він здійснюється: в фінансовій або управлінській.

В фінансовій бухгалтерії відображаються тільки витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей і розрахунки з постачальниками. Витрати на придбання сировини і матеріалів складаються з їх вартості по ціні придбання і витрат, пов'язаних з завантаженням, розвантаженням і транспортуванням. Облік витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей дозволяє визначити фактичну собівартість їх придбання. Одночасно з обліком витрат на їх придбання здійснюється контроль з а розрахунками з постачальниками.

Витрати, пов'язані з закупками товарно-матеріальних цінностей, відображаються на окремому синтетичному рахунку "Закупки товарно-матеріальних цінностей".

Товарно-матеріальні цінності можуть бути придбані за готівку. В цьому випадку розрахунки за цією операцією будуть завершені по мірі списання готівки по касі.

При наявності кредитних відносин з постачальниками товарно-матеріальних цінностей виникає потреба відображення на рахунках двох операцій: по обліку сум, використаних на придбання матеріальних цінностей з відображенням боргу постачальникам, і погашенні цієї заборгованості в подальшому періоді в порівнянні з моментом надходження товарів.

При розрахунку з постачальниками за допомогою векселів виникає третя операція по обліку векселів, що підлягають оплаті, яка, як правило, знаходить відображення в обліку товарно-матеріальних цінностей в момент акцепту векселю, виставленого постачальником. Наведений прядок відображення на рахунках розрахунків з постачальниками і витрат на придбання матеріальних цінностей.

Господарча операція Сума, грош. од.

Здійснена оплата готівкою через касу за отримані матеріали 1200

Акцептований рахунок-фактура постачальника за закуплені матеріали 3800

Погашена заборгованість постачальнику матеріалів через банк 3800

Закуплені товари в кредит 10000

Акцептований вексель, виставлений постачальником 10000

Оплачений вексель з рахунку в банку з настанням строку платежу І0000

Всі Операції по обліку розрахунків з постачальниками і витрат на закупку матеріальних цінностей в фінансовій бухгалтерії знайдуть наступне відображення на рахунках:

Дебет рахунків Кредит рахунків Сума, грош.од.

Витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей Каса 1200

Витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей Розрахунки з постачальниками 3800

Розрахунки з постачальниками Рахунок в банку 3800

Витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей Розрахунки з постачальниками І0000

Розрахунки з постачальниками Векселя до оплати 10000

Векселя до оплати Рахунок в банку 10000

Як видно з прикладу, в фінансовій бухгалтерії облік надходження і вибуття товарно-матеріальних цінностей не ведеться.

Протягом звітного періоду обліковують тільки видатки на їх придбання. Наявність товарно-матеріальних цінностей в фінансовій бухгалтери визначається один раз в кінці звітного періоду шляхом проведення інвентаризації Залишки та рух матеріальних цінностей протягом звітного періоду відображаються на рахунках в управлінській бухгалтерії. Облік здійснюється в натуральних показниках і в оцінці по обліковим цінам. Результати інвентаризації матеріальних цінностей проводяться по дебету рахунків по обліку запасів товарно-матеріальних цінностей в кореспонденції з кредитом рахунку "Фінансовий результат звітного періоду".

В момент інвентаризації товарно-матеріальні цінності оцінюються двічі: по фактичній собівартості і по ринковим цінам на день інвентаризації. На балансових рахунках по обліку запасів товарно-матеріальних цінностей вони відображаються за фактичною собівартістю. Різниця між фактичною собівартістю і їх вартістю за ринковими цінами складає резерв уцінки, який відображається на контрактивному балансовому рахунку „Резерв уцінки запасів товарно-матеріальних цінностей ”. Різниця між фактичною собівартістю і сумою нарахованого резерву уцінки складає вартість запасів товарно-матеріальних цінностей в оцінці за ринковими цінами, яка і повинна знайти відображення б балансі підприємства. Якщо оцінка по ринковим цінам виявиться вище фактичної собівартості залишків матеріальних цінностей, то резерв уцінки в цьому випадку не створюється, і запаси по їх видам включаються в баланс по їх собівартості. Залишок виробничих запасів на кінець звітного періоду представляє собою невідшкодовану доходами суму видатків, тому він повинен бути знятий з загальної суми видатків поточного періоду. Входячи ж запаси матеріальних цінностей, використані на виробництво продукції і відшкодовані доходами підприємства, необхідно вважати додатковими витратами. Вони належать до списання з рахунків обліку виробничих запасів на рахунок "Фінансовий результат звітного періоду".

Суми нарахованого резерву уцінки відображаються по дебету рахунка "Фінансовий результат звітного періоду" і кредиту рахунка "Резерв уцінки запасів товарно-матеріальних цінностей", а його списання відноситься на кредит рахунку "Фінансовий результат звітного періоду".

Результати інвентаризації і суми "Резерву уцінки виробничих запасів" відображаються в обліку по кожному балансовому рахунку, що належить для обліку товарно-матеріальних цінностей.

Розглянемо порядок відображення на рахунках в фінансовій бухгалтерії результатів інвентаризації на прикладі наступних операцій:

Бухгалтерський облік запасів товарно-матеріальних цінностей здійснюється в управлінській бухгалтерії. їх класифікують на наступні види і групи: сировина і основні матеріали, незавершене виробництво, допоміжні матеріали, готова продукція, інструмента, запасні частини, малоцінний інвентар та ін.

Для обліку кожного з цих видів товарно-матеріальних цінностей використовуються окремі синтетичні рахунки аналогічної назви. Проте суворої номенклатури рахунків немає. В багатьох країнах в залежності від організації придбання і збуту продукції в структурі синтетичних рахунків можуть бути введені нові рахунки, такі як "Тара", "Паливо", "Напівфабрикати" та ін.

На підприємствах багатьох країн аналітичний облік матеріальних цінностей виконується по їх назвам. Однак невеликі підприємства протягом звітного періоду не ведуть аналітичного обліку товарно-матеріальних цінностей. Вони обмежуються лише обчисленням залишків на кінець звітного періоду. Аналітичний облік запасів їм необхідний лише для забезпечення контролю за закупками, вартістю запасів і вкладення капіталу на їх придбання.

Надходження, вибуття, а також передача товарно-матеріальних цінностей в обробку, в витрати виробництва і назад на склад, документуються. Первинні документи є підставою для запису господарчих операцій в регістри аналітичного і синтетичного обліку.

В процесі закупок складається собівартість придбаних товарів, а при реалізації готових виробів визначається фінансовий результат управлінської бухгалтерії.

Перелік господарських операцій, які відображаються в управлінській бухгалтерії, по обліку матеріалів за стандартними (кошторисними) цінами і результатів від реалізації готової продукції має наступний вигляд:

Операції по надходженню і вибуттю матеріалів, відображаються в фінансовій бухгалтерії:

Дебет рахунків Кредит рахунків Сума, грош.од.

Сировина і основні матеріали Витрати на закупку товарно-матеріальних цінностей 20000

Допоміжні матеріали Витрати на закупку товарно-матеріальних цінностей 10000

Витрати по постачанню Послуги сторонніх організацій 2000

Витрати на виробництво продукції Сировина і основні матеріали 15000

Витрати на виробництво продукції Допоміжні матеріали 3000

Витрати на виробництво продукції Витрати по постачанню 1200

Готова, продукція:

Витрати на виробництво продукції 19200

Комерційна собівартість реалізованої продукції Готова продукція 15000

Комерційна собівартість реалізованої продукції Виграти на збут продукції 3000

Продаж Фінансовий результат від реалізації продукції 20000

Фінансовий результат від реалізації продукції

Комерційна собівартість реалізованої продукції 18000

Фінансова бухгалтерія:

Дебет рахунків Кредит рахунків Сума, грош. од.

Витрати на закупівлю товарно-матеріальних цінностей Розрахунки з постачальниками 20000

Витрати на закупівлю товарно-матеріальних цінностей Розрахунки з постачальниками 10000

Витрати на закупівлю товарно-матеріальних цінностей Розрахунки зі сторонніми організаціями за надані послуги 2000

Розрахунки з покупцями Продаж 20000

В управлінській бухгалтерії отриманий прибуток від реалізації продукції на суму 2000 грош. од., який виявляється на рахунку "Фінансовий результат від реалізації продукції". Товарно-матеріальні цінності оприбутковані і списані в втрати на виробництво по обліковим цінам. Відхилення: від облікових цін відображені на рахунку "Витрати по постачанню", які розподілені і списані в кінці звітного періоду в витрати на виробництво в сумі 1200 грош.од відхилення від облікових цін розподілені пропорційно вартості товарно-матеріальних цінностей, відпущених на виробництво продукції і на залишок на складі. Підприємства зарубіжних країн можуть списувати відхилення в вартості матеріалів, що виробляються, які приходяться до вартості реалізованої продукції, безпосередньо на фінансові результати. Крім того, частина відхилень, яка приходить ся на вартість матеріалів, які залишилися на кінець звітного періоду на складі, може бути списана на збільшення вартості або ж залишається на балансі. Підприємства мають можливість обирати методи оцінки матеріалів, але це повинно бути зафіксованим в плані організації бухгалтерського обліку (в обліковій політиці).

2. Облік зобов'язань із пенсійних виплат

В системі Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) підприємець є відповідальним за виплату заробітної плати працівникам і службовцям. Облік утримань за МСФЗ майже співпадає з українською системою. Єдине, що слід зазначити, це те, що за українським обліком ми можемо чітко прослідкувати по кожному особовому рахунку нарахування на заробітну плату і всі утримання з неї, а у випадку МСФЗ - тільки суму, що належить до виплати. Український варіант обліку відрізняється більшою повнотою, аналітичністю та забезпечує тотожність аналітичного обліку з даними синтетичного.

Розрахунки з працівниками регулюються МСФЗ 19 "Виплати працівникам". У відповідності з ним по закінченню трудової діяльності виплати включають, наприклад:

? пенсійні забезпечення, такі як пенсія;

? інші виплати по закінченню трудової діяльності, такі як страхування життя та медичне обслуговування по закінченню трудової діяльності.

Угоди, за якими підприємство надає виплати по закінченню трудової діяльності, є програми виплат по закінченню трудової діяльності.

Вони класифікуються як програми з визначеним внеском або програми з визначеною виплатою залежно від економічної сутності програми, яка випливає з її основних умов. Згідно з програмами з визначеним внеском:

? юридичні зобов'язання підприємства або його конструктивне зобов'язання обмежується сумою, яку воно погоджується внести до фонду. Отже, сума виплат, що її отримає працівник по закінченні трудової діяльності, визначається за сумою внесків, сплачених підприємством (а також, можливо, й працівником) до програми виплат по закінченні трудової діяльності або до страхової компанії, разом із прибутком від інвестування внесків;

? як наслідок, на працівника припадає актуарний ризик (виплати будуть менші за очікувані) та інвестиційний ризик (інвестованих активів буде недостатньо для забезпечення очікуваних виплат).

Відповідно до програми з визначеним внеском компанія щорічно відраховує суму, яка визначається на основі відомих майбутніх виплат пенсій, виходячи із існуючої кількості працівників. Визначення внеску в поточному році є однією із важливих проблем, з якими зустрічаються бухгалтери. Існують різні методи розрахунку даної величини. Коли величина відрахувань поточного року розрахована, облікова проводка є аналогічною до проводки, яку застосовують в першому випадку:

Д-т Витрати на пенсійне забезпечення

К-т Грошові кошти

чи

К-т Пенсійні зобов'язання

Пенсійні зобов'язання кредитуються, якщо повна сума відрахувань не здійснена на кінець року. Дані зобов'язання можуть бути короткостроковими чи довгостроковими залежно від умов пенсійного плану.

Згідно з програмою з визначеною виплатою:

- підприємства зобов'язані надавати узгоджені виплати теперішнім і колишнім працівникам;

- по суті, на підприємство припадає актуарний ризик (витрати на виплати будуть більшими за очікувані) та інвестиційний ризик.

Якщо актуарний та інвестиційний досвід є гіршим від очікуваного, зобов'язання підприємства можуть збільшуватися.

Ці розрахунки проводяться актуарієм та повинні враховувати:

? майбутні підвищення виплат та темпів інфляції;

? згода про збільшення пенсійних платежів;

? кількість працівників, які приєдналися до даного пенсійного плану та які покинули його;

? смерть працівників до досягнення ними пенсійного віку та після нього;

? розподіл працівників за віком;

? доходність пенсійних інвестицій.

Проблема дещо полегшується тим, що деякі із зазначених компонентів взаємопов'язані та їх зміни можуть погашати їх.

В різних країнах існують різні підходи до того, наскільки точно слід встановлювати пенсійні зобов'язання і в якому ступені вони повинні бути забезпечені платежами в окремий пенсійний фонд. МСФЗ 19 визначає, як щ кошти повинні обліковуватися. Для першої схеми, виплат з визначеним внеском, потрібний внесок роботодавця слід розглядати як щорічні витрати. Якщо до схеми вноситься поправка та вимагається внесення додаткових сум, які повинні покрити пенсійні виплати за попередні роки, то такі "пост службові витрати" можуть трактуватися подвійно:

1. через негайне списання;

2. через періодичне списання протягом передбачуваного терміну роботи працівників, які залишилися.

Що стосується схеми обумовлених розмірів пенсійних виплат, то тут бухгалтерія більш вишукана. Актуарій повинен надати оцінки "вартості" зобов'язань, які накладаються на роботодавця за пенсійною схемою, і ці втрата повинні періодично здійснюватися протягом припущеного строку роботи працівників, які залишилися, але вимагається проведення коригувань вартості пенсійних коштів. Зміни у сумі виділених коштів можуть проходити по статті "надходження" по мірі їх виникнення або розподілятись на час припущеного строку роботи працівників, які залишились.

Програми з визначеним внеском та з визначеною виплатою розмежовуються залежно від участі кількох роботодавців, державних програм та застрахованих виплат.

Підприємству слід класифікувати програми за участю кількох роботодавців як програми з визначеним внеском або програми з визначеною виплатою згідно з умовами програми (включаючи будь-яке конструктивне зобов'язання, яке виходить за межі офіційних умов).

Якщо програму за участю кількох роботодавців визначають як програму з визначеною виплатою, підприємству слід обліковувати свою порційну частку зобов'язання за визначеними виплатами, активів програми та витрат, пов'язаних з програмою, так само, як і будь-яку іншу програму з визначеною виплатою.

Якщо підприємство не має достатньої інформації для застосування обліку за визначеною виплатою до програми за участю кількох роботодавців, яка є програмою з визначеною виплатою, йому слід:

? вести облік програми так, ніби вона є програмою з визначеним внеском;

? розкривати:

1) той факт, що програма є програмою з визначеною виплатою;

2) причину, чому підприємство не має достатньої інформації, щоб дозволити йому облік цієї програми як програми з визначеною виплатою;

? тією мірою, якою надлишок або нестача у програмі можуть вплинути на суму майбутніх внесків, додатково розкривати:

1) будь-яку наявну інформацію про цей надлишок або нестачу;

2) основу, використану для визначення цього надлишку або нестачі;

3) можливі наслідки для підприємства.

Один з прикладів програми з визначеною виплатою за участю кількох роботодавців може бути:

Підприємству слід обліковувати державну програму так само, як і програму за участю кількох роботодавців.

Створення державних програм обумовлене законодавством і стосується всіх підприємств (або всіх підприємств певної категорії, наприклад, конкретної галузі), ними управляють національні або місцеві державні органи або інші органи (наприклад, незалежне агентство, створене спеціально з цією метою), які не підлягають контролю або впливу з боку підприємства, яке звітується. Деякі програми створені підприємством, надають як обов'язкові виплати, що замінюють виплати, які так чи інакше були б надані згідно з державною програмою, так і добровільні виплати. Такі програми не є державними програмами.

Державні програми характеризуються як програми з визначеним внеском або виплатою залежно від зобов'язань підприємства за програмою. Багато державних програм фінансуються на основі поточних надходжень: внески встановлюються на такому рівні, який, як очікується буде достатнім для здійснення необхідних виплат, строк сплати яких не настав в тон самий період; майбутні виплати, зроблені протягом поточного періоду, виплачуються з майбутніх внесків. Однак, за багатьма державними програмами, підприємство не має юридичного або конструктивного зобов'язання щодо здійснення цих майбутніх виплат: єдиним його зобов'язанням є сплата внесків тоді, коли настає строк їх сплати, і якщо підприємство звільняє учасників державної програми, в нього не буде зобов'язання здійснювати виплати, зароблені його працівниками за попередні роки. З цієї причини державні програми, як правило, визначаються як програми з визначеним внеском. Проте, коли державна програма є програмою з визначеною виплатою, підприємство застосовує обліковий підхід.

Підприємство може сплачувати страхові внески для фінансування програми, виплат по закінченню трудової діяльності. В такому разі така програма розглядається; як програма з визначеним внеском, якщо у підприємства не буде (або непрямо через програму, або прямо) юридичного чи конструктивного зобов'язання щодо:

- здійснення виплат прямо працівникам, коли настає строк сплати,

або

- сплати подальших внесків, якщо страхувальник не здійснює всіх майбутніх виплат працівникам, пов'язані з наданням послуг працівниками у поточному і попередньому періодах.

Якщо у підприємства залишається таке юридичне чи конструктивне зобов'язання, йому слід розглядати цю програму як програму з визначеною виплатою.

Остаточна вартість програми з визначеною виплатою може зазнавати впливу різних змінних, таких як розмір кінцевої заробітної плати, плинність та смертність працівників, тенденції витрат на медичне обслуговування, а для фінансової програми - ще й інвестиційний дохід від активів програми. Остаточна вартість програми є невизначеною, і ця невизначеність, імовірно, зберігатиметься тривалий час. Для того, щоб оцінити теперішню вартість зобов'язань з програмою виплат по закінченні трудової діяльності та пов'язану з ними вартість поточних послуг, необхідно:

? застосувати метод актуарної оцінки;

? віднести виплати до періодів надання послуг;

? зробити актуарні припущення.

В Німеччині пенсійні нарахування - один з самих спірних моментів в бухгалтерській звітності. Зовнішній користувач повинен мати на увазі, що, по-перше, в обліку фактично відображаються не всі пенсійні зобов'язання компанії - так, в баланс не включаються непрямі зобов'язання (у випадку фінансування, наприклад, через фонди соціального забезпечення, що організуються в рамках підприємства); та, по-друге, встановлений для податкових цілей метод розрахунку сучасної вартості пенсійних зобов'язань не враховує майбутнього збільшення окладів та не стосується службовців, що молодше 30 років. В результаті реальні пенсійні зобов'язання звичайно виявляються заниженими, що суперечить принципу консерватизму (обачності).

Німецькі пенсійні фонди отримують кошти тільки з накопичених пенсійних відрахувань та соціальних фондів компанії. Не дозволено обліковувати вплив можливого збільшення ставок зарплати. Страхові вирахування пенсійних зобов'язань базуються на податкових нормах, які дозволяють брати до уваги наступні фактори: припущені строки життя застрахованих працівників, ризики, пов'язані з отриманням інвалідності, дисконтна ставка в розмірі 6%, вплив на плинність працівників, проте цей фактор не завжди враховується, виключаються працівники, вік яких не перевищує 30 років.

Нідерланди згідно з голландськими законами з пенсійними правами повинні працювати незалежні пенсійні фонди або страхові компанії. Підприємства повинні надавати в своїх звітних документах всі пенсійні зобов'язання, які виникли у них за рік, тому пенсійні витрати можуть в точності не відповідати пенсійним відрахуванням, виплаченим до зазначених фондів, що ведуть до збільшення або загальних активів, або пасивів. Якщо зміни в пенсійній схемі створюють для підприємства зобов'язання, що відносяться до минулого року, у цьому випадку кошти для цього можна вирахувати безпосередньо з його капіталу.

Португалія застосовує прийоми страхової справи. В цих перерахуваннях із оподаткування можна вивести до 15% заробітної плати. Останні обліковуються як витрати в звіті про прибутки та збитки і як заборгованість в пасиві балансового звіту

Франція втрати пов'язані з обслуговуванням пенсійних схем, виплачуються безпосередньо в незалежні пенсійні фонди, то бонн вираховуються з бази оподаткування. 3 іншого боку, суми надані компаніями при виході на пенсію їх працівників, звільняються бід оподаткування, якщо бонн виплачені цим працівникам, і такі витрати, та відповідні їм податки повинні відповідно відображатись в звіті про прибутки та збитки та б балансовому звіті.

Швейцарія кошти на виплату пенсій забезпечуються за рахунок внесків підприємств і службовців до державного фонду. Додаткові пенсійні виплата забезпечуються за рахунок внесків підприємств і працівників до особливих фондів. Сума пенсійних виплат залежить від розміру внесків в ці фонди і прибутку бід інвестування даних коштів. Внески до державного фонду базуються на заробітній платі працюючих. Ставки визначаються відповідно між тими працівниками, хто вже вийшов на. пенсію і все ще працюючими людьми по всій країні.

Швеція фінансуються повністю із профспілок та асоціацій роботодавців. Представляють собою визначені платежі до фонду та здійснюється на основі страхового підходу.

Можна зробити висновки, що практика, обліку пенсійних зобов'язань в різних країнах не однорідна. Існують різні підходи до того, наскільки точно слід встановлювати пенсійні зобов'язання і в якій мірі вони повинні бути забезпечені платежами в окремі пенсійні фонди. Таким чином, користувачі бухгалтерських звітів будуть стикатися не лише з різними системами обліку, а й різними схемами утворення пенсійних зобов'язань. 6 загальному ж всі пенсійні схеми можна поділити на дві категорії:

1) програми з визначеним внеском та

2) програми з визначеною сумою.

3. Практичне завдання

Складання проміжного звіту про прибутки та збитки без проведення інвентаризації.

Президенту ЕТ Company наприкінці березня 200Б року були представлені наведеш нижче фінансові звіти. Представлені в них дані неповні.

Компанія застосовує періодичну систему оцінки вартості товарно-матеріальних запасів та собівартості проданих товарів. Місячні фінансові звіти хоча і складаються, але інвентаризація товарних запасів не проводиться щомісяця. Щоб оцінити, приблизно кінцеве сальдо рахунку товарно-матеріальних запасів та собівартість проданих товарів, компанія використовує метод нормативу валового доходу.

Необхідно:

1. Заповниш пропуски у наведеній нижче таблиці (підсумки операцій за березень 200Б року):

Підсумкова величина, дол. Розрахунки, дол.

Собівартість проданих товарів:

Початкове сальдо рахунку товарно-матеріальних запасів 16000

За даними облікових реєстрів

Закупки 51000

За даними облікових реєстрів

Загальна вартість товарів для продажу протягом облікового періоду? Кінцеве сальдо рахунку товарно-матеріальних запасів?

Собівартість проданих товарів?

1. Завершити складання звіту про прибутки та збитки, наведеного вище (за березень і перший квартал). Податок на прибуток до уваги не брати.

2. Чи можна довіряти отриманим даним за березень? Поясніть відповідь.

3. Чи можна рекомендувати компанії продовжувати застосування методу нормативу валового доходу для оцінки приблизної величини кінцевого сальдо рахунку товарно-матеріальних запасів та собівартості проданих товарів? Чому?

Рішення:

Звіти про прибутки та збитки

Січень Лютий Березень Перший квартал

Виручка від продажу товарів, дол. 100000 106000 90000 296000

Собівартість проданих товарів, дол. 61000 59360 52200 158160

Валовий доход з продажу, дол. 39000 46640 37800 137840

Витрата, дол. 32000 33500 32000 97000

Балансовий прибуток, дол. 7000 13140 5800 25940

Норма валового доходу, дол. 0,39 0,44 0,42 (приблизно)

Кінцеве сольдо рахунку товарно-матеріальних запасів, дол. 14000 16000 14800 44800

Підсумкова величина, дол. Розрахунки, дол.

Собівартість проданих товарів:

Початкове сальдо рахунку товарно-матеріальних запасів 16000

За даними облікових реєстрів

Закупки 51000

За даними облікових реєстрів

Загальна вартість товарів для продажу протягом облікового періоду.67000 16000+51000

Кінцеве сальдо рахунку товарно-матеріальних запасів 14800 67000 - 52200

Собівартість проданих товарів 52200 90000 - 37800

Деякі фірми застосовують систему оцінки запасів на кінець періоду за методом нормативу валового доходу. Норматив валового доходу - це дохід, який, планується на початку звітного періоду, жни показує, скільки повинні принести доходу товарно-матеріальні цінності при їх ефективному використанні. Таку систему можна використовувати фірмою, але за умови, що нормативи періодично переглядаються для достатнього наближення до фактичних доходів звітного періоду. Розглядаючи березень поточного року, за яким складався попередній розрахунок, можна сказати, що дані можуть бути досить реальними, якщо вірно розрахована норма валового доходу. Помилка в нормі потягне за собою завищення або заниження собівартості реалізованих товарів і залишку товарів на кінець місяця. А це в свою чергу потягне невірне планування на наступні періоди. Застосування цього методу оцінки сальдо товарно-матеріальних запасів повинно супроводжуватися інвентаризацією фактичної наявності запасів. І тільки збіг обліку запасів за системою норми валового доходу з фактичною наявністю товарів вказує на ефективність і доцільність використання цієї системи. Але розробка нормативів вимагає багато часу і зусиль, тому витрати на її розробку можуть перевищувати отримані від цього методу вигоди.



Література

1. C.Ф.Голов, В.М. Костюченко. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади та коментарі. Практичний посібник. - К.: Лібра, 2001. - 840с.

2. Бутинець Ф. Ф. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах -

Житомир: ПП "Рута", 2002.

3. Велш Глен А., Шорт Деніел Г. Основи фінансового обліку / Пер. З англ. О.Мінін, О.Ткач. - К.: Основи, 1997. - 943с.

4. Завгородний В.П. Настольная книга бухгалтера малого бизнеса. - К.: ВиРАР, Дакор, 2000. - 608 с.

5. Міхалкович АЛ. Бухучет в зарубежных стратах - Мінск: ООО

«Мисанта»: ООО «ФУ Аннформ», 2003.

6. Парфенов К.Г. Международные стандарти финансовой отчетности. М.: «Парфенов.ру», 2003