18

Кафедра бухгалтерського обліку і аудиту

Контрольна робота

з дисципліни:

«Судова бухгалтерія»

Варіант 7

Суми-2008

ЗМІСТ

1. Ревізія на вимогу слідчих органів: сутність особливість, порядок здійснення

2. Зловживання в процесі перерахування та сплати заробітної плати, методи їх виявлення

Список використаних джерел

1. Ревізія на вимогу слідчих органів: сутність особливість, порядок здійснення

Ревізія, призначена на вимогу осіб, що проводять дізнання, слідчих, прокурора чи суду у справах, що перебувають в їх провадженні, є ефективним засобом збирання доказів, які зафіксовані в документах і мають бути виявлені під час документальної перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства. Мета такої ревізії -- за ревізованими документами встановити, чи законні й доцільні проведені підприємством операції, чи свідчать вони про нестачі, розтрати, привласнення грошових коштів і матеріальних цінностей, інші господарські злочини та фінансові зловживання. Інколи паралельно (і дуже зрідка самостійно) можуть ставитися завдання і щодо перевірки законності тих чи інших операцій і правильності ведення бухгалтерського обліку (у випадках, коли це може стосуватися фактів розкрадання та інших економічних злочинів).

Необхідно розрізняти ревізію, що призначається у зв'язку з кримінальною справою, і ревізію, яка призначається вищою організацією відносно конкретного підприємства, фірми, установи, організації. Ці ревізії в економічній літературі прийнято відрізняти за такими критеріями (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

ВІДМІННОСТІ МІЖ ТИПАМИ РЕВІЗІЇ

№ з/п	Ревізія, призначена вищою організацією	Ревізія, призначена слідчим (судом)
1	Юридичною підставою призначення ревізії є Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993 № 2939-ХІІ	Юридичною підставою призначення ревізії є розд. 5, ст. 66 Кримінально-процесуального кодексу (КПК) України, п. 24 ст. 11 Закону України «Про міліцію» і постанова слідчого (суду)
2	Призначається за рішенням керівника організації	Призначається на вимогу слідчого (суду)
3	Є обов'язком вищої організації	Фактична підстава -- наявність у кримінальній справі даних, що свідчать про можливість виявлення певних злочинних фактів
4	Є методом управлінського господарства	Є способом збирання доказів
5	Завдання ревізії -- перевірка законності операції взагалі, дотримання фінансової дисципліни, правильності постановки бухгалтерського і матеріального обліку, наявності первинних доброякісних документів	Завдання ревізії обмежується встановленням і (рідше) перевіркою фактів розкрадань і інших зловживань

Право слідчого вимагати призначення ревізії передбачене кримінально-процесуальним кодексом України і обумовлене необхідністю повноти дослідження.

Слідчий, вимагаючи призначення ревізії, переслідує конкретні цілі. Вони спрямовані на виявлення або перевірку фактів злочинів або обставин, що сприяли їхньому виникненню.

Документальна ревізія, що проводиться за ініціативою органів дізнання та попереднього слідства, залишаючись методом фінансово-економічного контролю, водночас є способом збирання доказів.

Проведення документальної ревізії за ініціативою органів внутрішніх справ уважається необхідним у таких практичних ситуаціях:

- якщо в результаті аналізу обліково-бухгалтерської документації встановлено сліди або окремі факти злочинної діяльності посадових або матеріально відповідальних осіб підприємства і є підстави вважати, що на підприємстві скоєно й інші (ще не викриті) злочини;

- якщо виявлено злочинні зв'язки об'єкта господарювання, що перевірявся, з іншими підприємствами або організаціями;

- коли доведено, що підозрювана (звинувачувана) особа скої-ла корисливий злочин на даному підприємстві і є підстави вважа-ти, що, працюючи на попередньому місці роботи на такій самій посаді, вона скоїла злочин і там;

- якщо дізнавач або слідчий має матеріали інвентаризації, які свідчать, що в результаті інвентаризації товарно-матеріальних цінностей або грошових коштів викриті великі нестачі або лишки;

- якщо дізнавач або слідчий має матеріали комплексної ревізії, в яких містяться дані про факти порушень корисливої спрямованості, і які потребують додаткової перевірки діяльності певних посадових або матеріально відповідальних осіб підприємства.

Ревізія, що проводиться на вимогу слідчого, як правило, обмежується перевіркою лише окремих сторін фінансово-господарської діяльності підприємства, організації, установи. Слідчий повідомляє ревізору про вже відомі методи здійснення злочину, що залишили сліди в тих чи інших документах.

Вимоги про проведення документальної ревізії згідно зі ст. 114 Кримінально-процесуального кодексу України мають бути обов'язковими до виконання. Рішення слідчого про призначення ревізії згідно з вимогами Кримінально-процесуального кодексу України має бути оформлене відповідною постановою.

Постанова про призначення ревізії складається з таких частин:

- описова;

- ухвалююча.

В описовій частині наводяться вимоги слідчого про проведення ревізії та вказуються підстави для її проведення.

В ухвалюючій (основній) частині формулюється коло конкретних питань, на які ревізор повинен дати повні, точні й обґрунтовані відповіді.

Підставами для вимог слідчого призначити ревізію є:

- наявність у справі даних про окремі порушення законодавства України;

- умотивоване клопотання звинувачуваного про перевірку за допомогою дослідження бухгалтерських документів його свідчень, які спростовують пред'явлені звинувачення;

- необхідність перевірити за обліковими даними зізнання звинувачуваного в здійсненні злочинів, під час яких використовувались бухгалтерські документи;

- обґрунтована думка бухгалтера-експерта про неможливість дати висновок згідно з поставленими перед ним запитаннями без попереднього проведення ревізії.

Таким чином, питання про призначення ревізії може бути поставлене з ініціативи як слідчого, прокурора, суду, особи, яка провадила дізнання, так і обвинувачуваного.

Вимога про призначення ревізії правоохоронними органами повинна ґрунтуватися на конкретних матеріалах:

- виявлення у справі окремих фактів -- злочинів, з яких випливає необхідність документальної перевірки всієї діяльності окремих підрозділів підприємства або певної посадової особи (необхідність виявлення окремих фактів розкрадань з використанням первинних документів, установлення фактів обманювання покупців тощо);

- обґрунтована вимога звинувачуваного про перевірку його свідчень, що суперечать звинуваченням, через дослідження первинних документів та облікових регістрів (конкретні посилання на незадовільний стан обліку та звітності на цьому підприємстві тощо);

- необхідність перевірки за первинними документами зізнання звинуваченого про скоєння зловживань з використанням бухгалтерських документів;

- обґрунтований висновок бухгалтера-експерта про неможливість надати висновок за поставленими перед ним запитаннями без попереднього проведення ревізії.

Правоохоронні органи, як правило, звертаються до контроль-но-ревізійних органів, податкових інспекцій та аудиторських служб з умотивованою постановою про проведення ревізії. У свою чергу, керівники служб зобов'язані забезпечити проведення таких ревізій у терміни, узгоджені із судовими органами, органами прокуратури, слідства та дізнання.

Проведення ревізій з ініціативи правоохоронних органів відповідно до чинного законодавства покладене на Державну контроль-но-ревізійну службу України. Проте до проведення таких ревізій можуть залучатися й інші державні контролюючі органи (митні, податкові, установи Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування України), а також незалежні спеціалісти. Основними вимогами, які пред'являються особам, що беруть участь у ревізії, є компетентність і професіоналізм, об'єктивність і неупередженість.

Важливо, щоб ревізор чітко уявляв собі загальну картину розслідуваних зловживань. А тому до початку ревізії корисно ознайомити ревізора з матеріалами справи, попередньо роз'яснивши йому зміст ст. 387 Кримінального кодексу України, що передбачає кримінальну відповідальність за розголошення даних досудового слідства або дізнання:

- розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадила дізнання чи досудове слідство, даних досудового слідства чи дізнання особою, попередженою в установленому законом порядку про обов'язок не розголошувати такі дані, -- карається штрафом від п'ятидесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років;

- розголошення даних досудового слідства або дізнання, вчинене суддею, прокурором, слідчим, працівником органу дізнання, оперативно-розшукового органу незалежно від того, чи брала ця особа безпосередньо участь у досудовому слідстві чи дізнанні, якщо розголошені дані ганьблять людину, принижують її честь і гідність, -- карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Після призначення ревізії слідчий повинен установити тісний контакт з ревізором. У свою чергу в процесі проведення ревізії ревізор тісно взаємодіє з органом дізнання або слідчим.

Підсумковим документом, що завершує проведену ревізію, є акт, що прилучається до кримінальної справи. У ньому мають бути повно й об'єктивно відбиті результати проведеної ревізії.

Акт ревізії має відповідати таким вимогам:

- він ґрунтується тільки на даних первинних документів, записах в облікових регістрах і звітності підприємства, містить посилання на них;

- у ньому описуються конкретні факти і дії певних посадових осіб;

- усяке порушення законодавства має бути всебічно досліджене, мають бути виявлені причини і винуватці порушень у тих межах, у яких це може бути встановлено засобами ревізії;

- акт має бути оформлений належним чином, написаний чітко і грамотно.

Щоб підсумковий акт ревізії не був перевантаженим однаковими фактами, їх необхідно оформити в спеціальних відомостях, довідках, актах, а саме:

- акт перевірки наявних грошових коштів у касі;

- акти інвентаризації матеріальних цінностей;

- довідки про необґрунтоване списання цінностей понад норми природних втрат;

- відомість перевищення ліміту залишків наявних грошей у касі;

- відомість використання грошових коштів не за призначенням;

- відомість перевищення ліміту готівкового грошового обігу;

- відомість переплати за авансовими звітами;

- відомість неповного відрахування податків із заробітної плати;

- розрахунок сум штрафних санкцій за порушення валютного і податкового законодавства тощо.

Перелічені відомості, акти і довідки мають бути підписані ревізором, керівником і головним бухгалтером підприємства, організації чи установи, що перевіряються, і додані до підсумкового акта ревізії.

У випадках, коли виявлені порушення можуть бути приховані чи коли за встановленими фактами необхідно вжити термінових заходів для усунення порушень і притягнення до відповідальності винних осіб, коли виявлені обставини неможливо підтвердити іншими документами, а також на вимогу правоохоронних органів складають проміжний акт.

Проміжний акт підписують керівник ревізійної бригади і посадові особи підприємства, що перевіряється, котрі брали участь у перевірці й були присутні під час проведення контрольних дій. У ньому в обов'язковому порядку вказуються посади, прізвища та ініціали осіб, відповідальних за діяльність ділянки роботи, що перевіряється. Зафіксовані в проміжному акті порушення і зловживання коротко викладаються в підсумковому акті ревізії, а сам проміжний акт при цьому розглядається як підтверджуючий їх документ.

Проміжний акт разом із підтверджуючими документами і поясненнями відповідних посадових і матеріально відповідальних осіб негайно, не чекаючи завершення ревізії, направляється правоохоронному органу, з ініціативи якого проводиться перевірка.

Термін проведення ревізії, організованої за постановою прокурора чи слідчого, не має перевищувати одного місяця, а строк проведення суцільної ревізії чи ревізії, що потребує зустрічних перевірок, -- трьох місяців. У виняткових випадках через особливу складність і важливість висновків цей термін може бути продовжений за узгодженням із правоохоронним органом, що призначив ревізію.

Після одержання матеріалів документальної ревізії слідчий повинен їх оцінити відповідно до ст. 67 КПК України. Матеріали ревізії ретельно перевіряються та вивчаються з позиції правових вимог та за суттю.

За результатами оцінки матеріалів ревізії слідчий або дізнавач можуть зробити висновок про необхідність проведення додаткової або повторної ревізії. Причому для з'ясування окремих питань, що виникнуть під час аналізу й оцінювання матеріалів ревізії, слідчий або дізнавач можуть залучати не лише ревізора, а й іншого спеціаліста, котрий запрошується як консультант.

Акти ревізії належать до доказів, за допомогою яких слідчий або суд установлюють фактичний стан речей у сукупності з іншими доказами по справі. Власне кажучи, слідчий або суд звичайно допитують ревізора як свідка й одночасно з'ясовують правильність складання акта і проведення ревізії. Частина документів, що являє собою речовинні докази, разом з актом, протоколом огляду і відповідними постановами долучаються до справи.

2. Зловживання в процесі перерахування та сплати заробітної плати, методи їх виявлення

Як правило, експертне дослідження операцій, пов'язаних з розрахунками з оплати праці, проводять за такими етапами:

1. Аналіз штатної дисципліни.

2. Перевірка законності оплати праці працівників, що працюють за сумісництвом. Такі працівники отримують заробітну плату за фактично виконану роботу. Необхідно зазначити, що робота за сумісництвом також здійснюється на підставі трудового договору.

Слід зазначити, що всі правові відносини, пов'язані з укладанням і виконанням трудового договору, регулюються Кодексом законів про працю України від 10.12.71 р. № 322-VIII (зі змінами і доповненнями).

Певні види робіт можуть виконуватися на підставі угод (договорів) цивільно-правового характеру, які часто плутають із трудовими договорами (особливо з трудовим договором, що укладається на час виконання певної роботи). До таких угод цивільно-правового характеру, умови яких дуже схожі з обов'язками, покладеними на сторони за трудовими договорами, належать договори підряду, комісії, доручення та ін.

У випадках укладання угод цивільно-правового характеру правовідносини регулюються Цивільним кодексом України і цивільним законодавством. Усі ці особливості трудових відносин мають ураховуватись експертом-бухгалтером під час перевірки операцій з нарахування та виплати заробітної плати (винагороди) працівникам підприємства.

3. Перевірка правильності встановлення тарифних ставок і окладів працівникам підприємств, організацій та установ України.

Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників -- залежно від їхньої кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є базою для формування та диференціації розмірів заробітної плати. Експерту потрібно керуватися рекомендаціями постанови КМ України «Про єдині тарифні умови оплати праці працівників і службовців масових професій і посад» і відповідними додатками до неї, де наводиться єдина тарифна сітка оплати праці працівників масових професій і переліки професій з віднесенням їх до розрядів тарифної сітки.

4. Перевірка стану розрахунків з оплати праці починається із зіставлення показників поточної і річної звітності з даними аналітичного і синтетичного обліку заробітної плати. Так, аналітичні дані про структуру заробітної плати за окремими видами виплат і розподілу її між дільницями, цехами і відділами підприємства мають відповідати записам у відомості № 12 і журналі-ордері № 10. Сальдо за рахунками 65 і 66 Головної книги на кінець кожного кварталу мають відповідати даним бухгалтерських балансів.

Для контролю за правильністю визначення заробітку працівників, що перебувають на погодинній оплаті праці, використовують показники табельного обліку.

5. Обсяги виконаних ремонтних і будівельних робіт. Перевірка з метою встановлення приписок за цими видами робіт вимагає спеціальних знань як у галузі технології, так і в проектно-кошторисній справі. Тому для проведення експертної оцінки правильності складання кошторисів і визначення фактичних обсягів будівельних і ремонтних робіт експерт-бухгалтер може скористатися послугами експертів інших галузей знань.

Після експертного визначення фактичних обсягів робіт і зіставлення їх з обсягами, зазначеними в договорі, експерт-бухгалтер за допомогою слідчого повинен установити, чи дійсно ці роботи виконувалися сторонніми особами. У договорі підряду обов'язково мають бути зазначені всі дані про виконавців: прізвище та ініціали, серія і номер паспорта, ідентифікаційний код, домашня адреса і номер телефону.

6. Перевірка правильності нарахування виплат.

Для перевірки правильності нарахування виплат за невідпрацьований час, передбачений трудовим законодавством, експерт повинен перевірити відповідність розрахунків «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженому постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266.

Склад виплат, що враховуються для обчислення середньої заробітної плати, визначається Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 11.12.1995 р. № 323.

Середня заробітна плата працівників за місяць (квартал, рік) у цілому по підприємству, установі, організації обчислюється діленням сум, нарахованих з фонду оплати праці працівників у грошовій формі, на середньоспискову чисельність працівників, що береться для розрахунку середньої заробітної плати, та інших середніх показників (середньоспискову чисельність усього персоналу в еквіваленті повної зайнятості) за відповідний період.

Середню заробітну плату для оплати тарифних, додаткових відпусток і відпусток на навчання (у разі навчання без відриву від виробництва), а також розмір компенсації за невикористану відпустку розраховують, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців перед місяцем надання відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати та розрахунку допомоги з тимчасової непрацездатності середньомісячна заробітна плата має розраховуватися за останні два календарних місяці роботи. Якщо працівник пропрацював менше двох місяців, то середня заробітна плата розраховується за фактично відпрацьований час. При цьому експерт має пам'ятати, що у випадках законодавчого підвищення тарифних ставок і посадових окладів заробітна плата й інші виплати, що беруться до уваги для розрахунку середнього заробітку, мають коригуватися на коефіцієнт їхнього підвищення.

7. Порядок надання відпусток регулюється Законом України «Про відпустки», затвердженим постановою ВР України від 15.11.1996 р. № 505/96-ВР. Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві. Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, -- 69 календарних днів. Заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку. Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та компенсації за невикористані відпустки встановлюється КМ України.

Експерт-бухгалтер має перевірити порядок оплати відпусток у межах їхньої тривалості, а також законність і правильність створення резерву на оплату відпусток робітників, яка включається в собівартість продукції, що випускається, і наданих послуг.

Експерт-бухгалтер, керуючись законодавчими актами та іншими нормативними документами, повинен перевірити обґрунтованість нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності, родинам з дітьми, громадянам, що постраждали від Чорнобильської катастрофи, та ін.

8. Законність і правильність утримань із заробітної плати.

Відповідно до чинного законодавства бухгалтерія підприємства (організації, установи) має здійснювати такі види утримань:

- прибутковий податок з громадян (податок з доходів фізичних осіб);

- страхові внески до Пенсійного фонду;

- збір до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;

- збір до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності;

- профспілкові внески (на підставі заяв працівників);

- аліменти (за виконавчими листками судових органів);

- за виданий підприємством кредит;

- за брак та заподіяні підприємству матеріальні збитки;

- різні види добровільних утримань за заявою громадян.

З 01.01.2004 р. набув чинності Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV із змінами внесеними згідно із Законом України від 27.11.2003 р. № 1314-IV. Основна ставка оподаткування встановлюється на рівні 13 % з виділення пільгового оподаткування осіб, які мають право на соціальні пільги (див. ст. 5--6 даного Закону).

Суттєво змінено нормативну базу для нарахування податків.

Експерт-бухгалтер повинен перевірити на підприємстві, що перевіряється, правильність утримань із заробітної плати (за видами утримань).

Одночасно з перевіркою правильності нарахування заробітної плати експерт має перевірити і порядок нарахування роботодавцями внесків до державних цільових фондів, базою для визначення яких є фактичні витрати на оплату праці найманих робітників, а саме:

- до Пенсійного фонду;

- до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;

- до Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності;

- до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Здійснюючи перевірку розрахунків за цими зборами, експерт зобов'язаний дослідити:

- правильність нарахування внесків і визначення страхових тарифів;

- законність використання пільг;

- своєчасність перерахування коштів до цільових фондів;

- правильність відображення в обліку операцій з нарахування і сплати зазначених зборів.

9. Перевірка достовірності розрахункових і платіжних відомостей із заробітної плати.

Серед видаткових касових документів, за якими видається готівка, найбільшу питому вагу мають розрахунково-платіжні та платіжні відомості. Саме завдяки підробленням у цих документах приховуються розкрадання грошей з каси, призначених для виплати заробітної плати.

Ці підроблення можуть бути викриті способом підрахунку підсумків у розрахунково-платіжних відомостях як по горизонталі (рядках), так і по вертикалі (стовпцях). Кінцеві підсумки порівнюють із сумою, зазначеною у видатковому касовому ордері та в первинних документах з нарахування заробітної плати.

Документування підроблень, викритих за допомогою арифметичної перевірки розрахунково-платіжної відомості, здійснюється на підставі таких документів:

- розрахунково-платіжна або платіжна відомість;

- видатковий касовий ордер;

- журнал обліку прибуткових та видаткових ордерів;

- касова книга та касовий звіт;

- наряди на оплату праці або табелі обліку робочого часу.

Вибірково можна перевірити, чи не записані в розрахунково-платіжні відомості підставні особи. Для цього порівнюються прізвища осіб, які внесені у відомість, з даними обліку особового складу підприємства. Порівнюються підписи працівників у відомості на одержання заробітної плати за будь-який місяць і підписи на заявах про прийняття на роботу або у відомостях за попередні чотири-п'ять місяців. Це дозволяє розкривати випадки видачі заробітної плати підставним і вигаданим особам. У разі виявлення певної суми готівки, яка одержана не тією особою, кому була призначена, через підроблення розрахунково-платіжної відомості, призначається ревізія з ініціативи органів внутрішніх справ.

10. Перевірка необґрунтованих виплат заробітної плати.

Способи необґрунтованих виплат заробітної плати можна розділити на дві основні групи:

- виплати, проведені за документами, необґрунтовано складеними бухгалтерськими розрахунковими працівниками;

- виплати, проведені на підставі документів, необґрунтовано складених іншими посадовими особами.

Необґрунтовані виплати заробітної плати насамперед здійснюються в разі виконання розрахунковими працівниками, що ведуть розрахунки із зарплати, обов'язків касира або в разі змови розрахункових працівників, які мають право підпису касових документів.

Найпоширенішими способами необгрунтованих виплат є:

- повторна виплата заробітної плати тим самим особам за той самий платіжний період;

- неправильний підрахунок у платіжних відомостях підсумкових сум, що належать до видачі та утримання із заробітної плати;

- видача позапланових авансів без подальшого утримання їх;

- виплата депонованих сум не тим особам, яким вони призначені.

Необґрунтовані виплати заробітної плати можуть здійснюватися на підставі помилкових даних, що надаються робітниками, які ведуть облік виробітку та відпрацьованого часу. Наприклад, такі виплати можуть здійснюватися за рахунок:

- виплати заробітної плати за операції, які фактично не виконувалися;

- завищення розцінок.

11. Перевірка правильності оформлення відповідних документів на виплату депонованих сум. Депонентом уважається особа, яка з тих чи тих причин своєчасно не отримала заробітну плату, додаткову заробітну плату, премію тощо. Ознакою можливих розкрадань грошових коштів через привласнення депонованих сум може бути такий показник використання трудових ресурсів, як відносно велика плинність кадрів на тому чи тому підприємстві.

Механізм розкрадання готівки через привласнення депонованих сум полягає в тому, що касир у змові з бухгалтером підробляють підпис депонента в розрахунково-платіжній відомості або в депонентській відомості, або у видатковому касовому ордері. Проте за заробітною платою, яка не отримана своєчасно, працівник пізніше звертається в бухгалтерію, тому на практиці привласнення депонованої заробітної плати у порівнянні з привласненням інших видів грошової винагороди зустрічається рідко.

Для виявлення та документування даного способу розкрадання грошових коштів необхідно проаналізувати такі документи:

- розрахунково-платіжну відомість (або платіжну відомість);

- депонентську відомість;

- видатковий касовий ордер;

- особистий рахунок та картку депонента;

- журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів;

- касову книгу та касовий звіт;

- накази про прийняття на роботу та звільнення з роботи;

- розрахунково-платіжні відомості, інші службові документи за попередній період, в яких містяться підписи депонентів.

У ході перевірки та аналізу документів порівнюються підписи працівників підприємства (у тому числі й звільнених), що зазначені в розрахунково-платіжній відомості, депонентській відомості чи у видатковому касовому ордері (залежно від того, за яким з цих документів отримані готівкові кошти), з підписами у документах відділу кадрів. Визначається, чи правильно зроблено перенесення депонованих сум з розрахунково-платіжної відомості до депонентської відомості, журналу обліку депонованих сум та депонентської картки. За наявності підстав з ініціативи органу внутрішніх справ призначається ревізія. Після порушення кримінальної справи може бути призначена почеркознавча експертиза.

Список використаних джерел

1. Белуха Н. Т. Судебно-бухгалтерская экспертиза. -- М.: Дело, 2003. -- 269 с.

2. Мумінова-Савіиа Г. Г. та ін. Тим, хто не нехтує законом. Контроль, ревізія та аудит у комерційних банках України. -- К.: Факт, 2001. -- 447 с.

3. Поникаров В. Д. и др. Судебно-учетная экспертиза. -- Харьков: ХГЭУ, 2005.-- 112 с.

4. Савченко Л. І. Судово-бухгалтерська експертиза: Опорний конспект лекцій. -- К.: КНТЕУ, 2008 -- 166 с.

5. Усач Б. Ф. та ін. Аудит і судово-бухгалтерська експертиза. -- Львів, Каменяр, 2008. -- 134 с.

6. Энциклопедия судебной экспертизы / Под ред. Т. В. Аверьяновой, Е. Р. Российской. -- М.: Юристь, 2006. -- 552 с.